Свято «Над Вертепом зірка ясна…»

Скачати сценарій

Мета. Ознайомити дітей із обрядами першого святого вечора Різдва Христового в історії України, традиціями і обрядами, пов’язаними із 6-7 січня. Зацікавити вивченням вертепних обрядодійств, колядок, віншувань, збагатити словник новими словами, викликати духовне піднесення, прагнення до збереження традицій народно-релігійного змісту.

Над вертепом звізда ясна. Скачати сценарій

Над вертепом звізда ясна. Скачати сценарій

Матеріал і декорації: оформлена світлиця, покуть з образами, на покуті дідух — сніп із прикрасами, стрічками, дерев’яними ложками. За перевеслом «павучки» та «їжачки» – традиційні прикраси із соломи, 12 обрядових страв з обов’язковими кутею та узваром у керамічному посуді, дерев’яні ложки, на стінах рушники, вишиванки. Гостей зустрічають господар і господиня, їхні діти.
Долівка притрушена соломою, сіном, під столом сокира, долото, деталі від саней, возів, ярмо тощо, під скатертиною солома, головка часнику.
Колядники-вертепники: Ангел, Пастушки, Ірод, стражники-воїни, Козак, Смерть, Чорт, Хлопчик, дівчатка із дзвониками, Звіздар (береза), Міхоноша.
Заносять вертеп, зірку, володимирський тризуб.
Учитель. Раді вітати шановних гостей у нас на святі.
Одне з найзнаменніших і найвеличніших свят, яким започатковується рік – це Різдво Христове. Пізно ввечері сім’я збирається на першу кутю. До Різдва готувалися заздалегідь, все мало бути готовим на святкування. Господиня прибирала хату, з 12 полін запалювала в печі «новим вогнем» і готувала 12 обрядових страв. Господар порав худобу, обходив господарство. Діти в усьому допомагали матері.
Ось і вечір.
(Господиня і дочка пораються біля покуття. Господар заходить із дідухом і вітається, ніби вперше їх бачить.)
Господар. Дай, Боже, здоров’я!
Господиня. Помагай, Боже! А що несеш?
Господар. Злато, щоб увесь рік ми жили багато. Подякуймо Богові, що нам діждав свята, та щоб гуртом у злагоді діждали наступного Різдва.
Господиня. Дякувати Богу.
Господар. А чи все у вас готово?
Дочка. Так, усе. Пшеницю полущили, на печі сушили, прорешетили, потовкли в ступі і кутю зварили. Готовий узвар і ще багато всього смачного.
Господиня. А я тим часом коло столу попорядкую. Покладу сюди часник, сіль і гроші.
Дитина. А нащо, мамо?
Господиня. Щоб повтікали нечисті духи та всі були здорові й багаті,
Господар. А я не забув під стіл покласти сокиру, ярмо, сідло та косу, щоби мертві душі жили в спокої і нас не тривожили.
Хлопчик. Матусю, а ми сьогодні з батьком взяли хліба, меду, куті та свічку, обійшли все подвір’я. Тато малював хрестики на чолі у тварин.
Господиня. Так. Я теж не забула біля хліва посипати маком, щоб відьми, мак визбируючи, не могли до худоби приступити.
Дитина. А чому Ви, мамо, сьогодні курей не скликали, а мовчки годували?
Господиня. Щоб сусідка не почула і не сказала: «Твої кури – мої яйця». І тоді кури будуть у неї цілий рік нестися.
Господар. Ну що ж, ставмо кутю на покуть та будемо вечеряти. (Зачиняє двері.) Хлопчик ставить миску з кутею та глечик з узваром в сіно на покуть. Господар запалює свічку.
Діти. Кутю, кутю на покутю, а сонце у віконце. Кутю, кутю на покутю, а узвар на базар.
(Господар бере миску з кутею, свічку і тричі обходить стіл за сонцем).
Господар. Будьмо здорові з колядою, з медовою кутею, з живлющою водою! (Тричі підкидає кутю до стелі: на ягнята та іншу живність, на врожай зернових, на кількість років.) Щоб так ягнята стрибали, як ця пшениця скаче від землі до стелі, щоб телята брикали, як це зерно стрибає від землі до стелі, щоб стільки було років, як зернин у куті.
Господар. Ми всі, від усього щирого серця і з Божої волі, кличемо праведні й грішні душі на святу вечерю, даємо їм усе, що маємо, аби вони на тім світі вечеряли, як ми тут. Ми дбаємо і за ті померлі душі, що на світі згинули і порятунку не мали. Нехай Бог прийме для них цю нашу вечерю. Амінь.
Учитель. У тиші і спокої проходила багата вечеря в родині. Потім діти відносили вечерю своїм рідним, близьким, хрещеним, дідусеві й бабусі.
(А після вечері діти мекали, квоктали, мукали, рикали, мати сипала їм горішки та дрібні гроші. Родина колядувала «Бог предвічний».)
Учитель. Наступного дня, 7-го січня, вдень Різдва Христового збиралися гурти колядників з вертепом.
Хлопчик (забігає в хату).
Зима хазяйнує в оборі,
А славні колядники
У нашому дворі.
Стоять під вікном
Із Святим Різдвом,
Просять дозволу заколядувати,
Щастя, радості побажати.
(Заходять колядники з вертепом, зіркою. Це Береза, Ангел, пастушки, Ірод, Смерть, Чорт, Козак, Хлопчик, дівчатка із дзвіночками, Козак із тризубом.)
Колядники. Добрий вечір, пане господарю, дозвольте колядувати, дім звеселяти, Христа прославляти!
Господар, господиня. Колядуйте! (Колядка «Ой, підемо, пане-брате».)
1- й пастушок. Слава Богу, добрі люди,
Хай добро між вами буде. З Вифлиєму ми ідемо, Звістку радісну несемо.
2- й пастушок. Добрі маємо новини
Для старого, для дитини. Весь світ нині звеселився, То Син Божий народився, Ясна зірка засвітила.
І новину сповістила.
3-й пастушок. Ми бачили у ніч ясну й морозну
Сіяння зірки радісне й тривожне.
Ми зрозуміли;
Бог родився в світі,
Щоб нам усім вказати шлях до світла.
Всі. Від самого початку й до кінця
Йому у дар ми віддали серця!
1- й пастушок. Ми були у тій хатині,
Де Ісус лежав на сіні,
Ніжним світлом і теплом !
Все снувалося кругом.
А святая мати Діва,
Що Ісуса породила, |
Сина в яслах укладала,
Щось тихесенько співала.
2- й пастушок. Скільки там людей зібралось,
Диво славить, те, що сталось.
І багаті, і убогі, І каліки, і здорові –
Славлять всі Дитину Божу,
Душі гріючи в любові. Вірять, що святую силу
Ця Дитина воплотила.
(Колядка «У Віфлиємі новина».)
3- й пастушок. Тихо! Я чую, з вулиці хтось іде! Ой, браття, це цар Ірод з охороною. Ховаймося!
(Пастушки ховаються за ялинку. Входить цар Ірод з охоронцями.)
1- й охоронець. Новина, царю, в царстві є –
Скінчилось царствіє твоє,
Бо новий цар у світ прийшов,
В серцях людей любов знайшов.
Це Богом послане Дитя.
2- й охоронець. Для всіх є символом життя!
Ірод. Я-цар юдейський і ніколи
Я царювати не дозволю
Нікому в світі, щоб ти знав.
Мені здалось, чи ти сказав?
Свята Дитина народилась?
А може, це тобі наснилось?
1-й охоронець. О, ні!
Ірод. Тоді увесь мій край,
Куточок кожний обшукай!
Візьми побільше вояків.
І всіх маленьких хлопчаків
Які сягнули до дволіття,
Скарай на смерть, зведи зі світу!
Щоб не минуть оте Дитя,
Бо не видать і вам життя.
2-й охоронець. Твій наказ святий для нас,,
Ми виконаємо враз!
(Ірод з охоронцями виходять. Лунає колядка «Чи чули, браття, предивну новину».)
Ангел. Станьте, браття, гляньте з хати,
Що там сталось у дворі?
Зірка згасла угорі.
Темно всюди, страшно всюди.
Гей рятуйте, добрі люди!
Що за темний дух гуляє
Зорям світло погашає?
(Заходить Смерть і мовчки стоїть у кутку. Виходить хлопчик у довгій білій сорочці із запаленою свічкою.)
Хлопчик. Нас, діточок маленьких,
До Ірода від неньки,
Від батька нас забрали.
На смерть лиху скарали,
Батьки ламають руки,
Ридають від розпуки.
А ми ж невинні діти,
Не встигли ще й пожити…
(Хлопчик виходить, загасивши свічку. Знову з’являється Ірод з охоронцем.)
Ірод. Які для мене є новини?
Охоронець. Твоя жорстокість меж не знає.
О, царю Іроде!
Віднині твоєї влади не приймаю!
Мій меч дітей не скривдить, ні!
А ти горітимеш в огні.
(Охоронець зриває меч, кидає на підлогу. Виходить геть. З’являється Козак к шаблею.)
1- й пастушок. Боже, Боже, поможи.
Ти нам лицаря пришли.
2- й пастушок. Тікай, Іроде проклятий,
Забирайся геть із хати.
Бо йде козак запорозький
Із тобою воювати.
Козак. Ісус – не ти. Він – вічний Бог,
Той, хто панує без тривог,
І ти боїшся того Бога,
Тому лиха твоя тривога.
А за свої страшні злодійства
Ти згинеш, Іроде, навік,
Бо справедливий чоловік
Той, хто в вертепі народився!
Ірод (злякано). Ти що намислив?
Козак. Іроде, тремти! (Піднімає шаблю.)
(Входить Смерть.)
Смерть. Досить, царю!
Ти вже лишній,
Народився Цар Всевишній.
Він прийшов сюди з небес,
Щоб спасти народ увесь.
Його ангели вітають,
Його люди прославляють.
Твоя влада – це прокляття,
Ти убив всіх немовляток.
Ти Христа хотів згубити,
А за це, проклятий царю,
Мусиш кров’ю заплатити.
(Смерть голосно гукає, наступаючи на Ірода.)
Смерть. Вийди, брате-друже,
Мені пособити,
Кровопивцю Ірода
Із землі стребити!
(Чути гуркіт. З’являється Чорт.)
Чорт. Чого, моя дружинонько, звеш на пораду?
Зараз його умертвлю Й відправлю до аду. (Показує на Ірода)
Підніми ж, сестро, косу, вдар його во главу, Щоб знали повсюду й нашу державу. Ірод (з презирством). Коси ти, бабо, траву своєю косою.
Не тобі, мошкаро, спориться зі мною.
Я могутністю і силою
Примушу тебе покоритись!
Смерть. Я цариця, суща на всякії краї,
Князі і царі під властію моєю,
Усіх вас я посічу косою своєю!
(Б’є косою Ірода, той падає і вмирає.)
Чорт. Друже мій вірний, друже любезний,
Довго чекав я тебе у глибокій бездні.
(Тягне мертвого Ірода за собою.)
Ангел. Смерть, ти добра, смерть, ти тиха.
Не роби тут більше лиха. Вийди і залиш цей дім, Дай зайти сюди другим… (Смерть виходить, входять пастушки.)
1- й пастушок. Ірод згинув, згинув лютий!
Там йому, катюзі, й бути.
1-й пастушок. Ірод вже не має влади І не буде в світі зради!
3-й пастушок. Гляньте, браття, світло є!
Як у вікна сильно б’є.
(Колядка «Небо і земля».)
1- й пастушок. Щоб над вашим домом
Любов розквітала,
А у вашім серці слава панувала.
2- й пастушок. Вінком калиновим
Щоб вам радість квітла,
А Ісус слав щастя
На многії літа!
Всі разом. Христос рождається!
Славіте його! (Тричі.)
Козак. Хай нам світить світло Боже,
Що живе у нас в серцях,
Хай всі біди переможе
І покаже світлий шлях.
А тепер — пора рушати,
Треба лиш провіншувати.
1-й пастушок. У день Різдва Христового
Ми прийшли в ваш дім,
Щоб добра і злагоди побажати всім.
Щоб від нас вам, люди, дісталось тепла,
Бо в цей день Марія Сина родила.
(Колядка «Ой підемо, пане-брате».)
Щоб родили вам у полі
Жито, пшениця і ячмінь,
Гречка, просо і всякая пашниця.
Щоб здорові проживали,
Бога вихваляли
І піснями, й молитвами
Бога прославляли.
1-й колядник. А за цим словом у дзвіночки дзвоним,
В дзвіночки дзвоним,
Тобі ся клоним, тобі ся клоним,
Славний господарю.
Дай, Боже, всі святки пересвяткувати,
На той рік діждати,
З миром, спокоєм, щастям, здоров’ям.
Віднині і до ста літ, коли сам Бог нам велів.
Бувайте здорові самі з собою,
І з дружиною, і з усім чадом,
І з святим ладом, з святим Божеством,
І з Божим Рожеством.
(Колядка «Нова радість стала».)
Козак. Для українського народу,

Для усіх, хто з цього роду,
Для цілого мого краю
Мира і добра бажаю.
Станеться по нашій волі;
Ще діждемось щастя й долі.
Згине пекло, зло вороже.
Правда кривду переможе!
Славу Богу заспіваймо,
Господу поклін віддаймо!
Спасибі вам щире
За добрее слово.
Що звичай народний
Прийшов до нас знову.
Хай зірка з вертепу яскраво засвітить,
Хай щастя віщує
На многії літа!
Українцям нашим
Побажаєм волі, щоб скосили
Дружно бур’яни у полі,
А потім зорали і заволочили,
І добротне зерно в землю положили.
Хай нашої єдності вороги лякаються,
А ми скажем дружно:
Христос рождається!
Славіте його! (Тричі.)
Дай, Боже, за рік діждати!

Учитель. Є скарби, заховані в землі, є такі, що розташовані на поверхні і передаються з покоління в покоління, чаруючи людську душу. До таких скарбів належить пам’ять роду, його звичаї, едиції, обряди. Зберегти їх від забуття і байдужості, відродити в родинах, у сім’ї – наше з вами завдання. Дякую.
(Всі гості колядують «Добрий вечір тобі». Господарі винагороджують колядників.)

Поділитись у соціальних мережах:Share on Facebook0Share on Google+0Tweet about this on Twitter

Коментарі із Facebook

Powered by Facebook Comments

Сподобалась стаття? Оцініть її:

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (голосов: 1, в среднем: 4,00 из 5)
Loading...
 

Вам також має сподобатись...