Кожне четверте завдання ЗНО 2015 з української мови і літератури не має однозначної відповіді

ЗНО 2015 з української мови шокує

ЗНО 2015 з української мови шокує

Майже чверть завдань з української мови, м’яко кажучи, не мають однозначної відповіді, а логіка деяких запитань незбагненна навіть для кандидатів і докторів філології, зазначає на своїй сторінці в Facebook кандидат філологічних наук, в. о. завідувача кафедри теорії і практики журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка Богдан Тихолоз.

Наразі лише кілька основних тез, докладніше – за потреби – згодом (думаю, ця проблема заслуговує на пильну увагу преси, оскільки стосується сотень тисяч цьогорічних вступників та може істотно вплинути на їхню долю). Зрозуміло, всі міркування дуже суб’єктивні і не претендують на істинність в останній інстанції.

1. ЗНО – одна з небагатьох насправді ефективних (!) зреалізованих (!) реформ у незалежній Україні, яка уможливила чесний та прозорий вступ до вишів сотням тисяч абітурієнтів та істотно підважила (хоч і не ліквідувала цілком) окремі корупційні схеми в освіті. Доцільність ЗНО жодних сумнівів не викликає (!!!).

2. Самі по собі тести – зло, але наразі ніхто нічого кращого для адекватної перевірки знань та справедливого оцінювання в масових масштабах не вигадав. Вони, звісно, не вимірюють рівня особистості та інтелекту, проте у більшості випадків спрацьовує просте правило: розумний виконує тестові завдання краще від… не дуже розумного…

3. ЗНО з української мови та літератури, як і з історії України, – не просто форма перевірки шкільних знань, а дієвий спосіб консолідації нації, формування світогляду нових ґенерацій українців, закладання підвалин спільного горизонту знань і сподівань, зрештою, системи вартостей та спільних культурних кодів (перепрошую за патетику, але все це правда). Тестування із цих предметів – справа не тільки дидактична, але й політична. Україна – єдина країна! Для того й ЗНО, поміж іншим.

4. Саме тому сумнозвісний Табачник та іже з ним намагалися якщо не скасувати ЗНО загалом, то хоча б обкраяти та скаструвати програми з цих “світоглядних” дисциплін – так, щоб вихолостити з них усе українське чи принаймні відверто “націоналістичне”. Тому, скажімо, із програми ЗНО з літератури зникли тексти про Голодомор “націоналістів” Самчука й Барки, натомість з’явилося оповіданнячко “інтернаціоналіста” Гончара про “подвиги” радянського воїна-“визволителя” на окупованих територіях. Між іншим, ці погано приховані, та дуже злющі табачниківські “блохи” перескочили і до цьогорічної програми ЗНО. Але зараз не про це.

5. За всі роки ЗНО з української мови та літератури не пригадую собі настільки недбало підготовленого блоку мовознавчих завдань. NB: літератури це не стосується; порівняно з мовними, літературні завдання сливе бездоганні та мають цілком однозначні відповіді, а тому жодних застережень не викликають. Вочевидь, їх готували справжні фахівці, хоча доскіпуватися до того, що саме такі завдання перевіряють – розум чи пам’ять, звісно, можна.

6. З-поміж 33 завдань частини 1 (українська мова; УВАГА: тут і далі йдеться лише ПРО БАЗОВИЙ РІВЕНЬ!!!) принаймні 7 видаються мені неоднозначними – такими, що не мають чіткої правильної відповіді або містять їх декілька. Це приблизно одна п’ята від мовних завдань та одна восьма – від усіх завдань цьогорічного ЗНО.

Конкретні застереження

6.1. Завдання 6. Відокремленим означенням можна замінити підрядну частину в реченні

А Краплі дощу, який щойно випав, мерехтіли на пелюстках.
Б Серед квітів, що стояли у вазі на вікні, були й волошки.
В Вона дивилася на білу орхідею, яку подарували друзі.
Г Я милуюся барвистими квітами, що ростуть біля будинку.

Відповідь: В Вона дивилася на білу орхідею, яку подарували друзі.

(Правильні відповіді тут і далі зазначено за офіційними даними УЦОЯО; див. https://erudyt.net/pidgotovka-do-zno/ukrainska-literatura/vidpovidi-zno-2015-z-ukrajinskoji-movy-i-literatury.html або http://testportal.gov.ua/results_ukr/)

Зізнаюся: мене особисто це завдання нервує чи не найбільше, оскільки його, поза всяким сумнівом, запропонувала людина, яка не має живого відчуття органічного українського мовлення.

«Правильна» відповідь передбачає такий варіант: “Вона дивилася на білу орхідею, подаровану друзями”.

Тимчасом це пасивна конструкція, неприйнятна з погляду культури української мови. Казати “орхідея, подарована друзями” так само дико, як і “поле ореться трактористом”, “підписано Президентом” чи “прийнято парламентом”. Кожен тямущий редактор рішуче виправить таке формулювання, а кожен добрий учитель невтомно спонукає своїх учнів уникати таких конструкцій.

А що ж фахівці від УЦОЯО? Їм це вух не ріже?

6.2. Завдання 14. Потрібно поставити У на місці всіх пропусків у рядку

А була .. Києві, лежала .. шухляді, плавала .. воді
Б знімки .. фотографа, ліси ..хвої, читати .. голос
В перерва .. навчанні, їхати .. вагоні, десь .. річці
Г бути .. формі, осінь .. Каневі, допоможе .. війти
Д гуляв .. лісі, улюблений .. вчитель, блиск .. очах

Правильна відповідь:
Г бути у формі, осінь у Каневі, допоможе увійти

Так-таки-так. Проте, на мою скромну думку, можлива не лише форма “допоможе увійти”, але й “допоможе ввійти”. Таку форму цього дієслова фіксує чимало словників, починаючи з академічного СУМ в 11 томах. Див.: http://sum.in.ua/s/vvijty

Справді, “Український правопис” стверджує (§ 11), що “У вживається для того, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови […] в) Незалежно від закінчення попереднього слова перед наступними в, ф, а також перед сполученнями літер льв, св, тв, хв і под.: Сидимо у вагоні; Не спитавши броду, не сунься у воду (Приказка); Велике значення у формуванні характеру має самовиховання; Одягнена у хвою, шумить дрімуча тайга”.

Проте у слові “ввійти” подвоєння літер позначає на письмі один і той самий подовжений приголосний звук [в:], а не окремий, наступний у плині мовлення (тобто, на хлопський розум, це не “одне В перед іншим В”, а одне довге “В:”). Якщо ж сліпо дотримуватися цитованого вище правила, то форма «ввійти» взагалі неможлива (!), оскільки “незалежно від закінчення попереднього слова перед наступним в” має бути лише У (тобто увійти – єдино можлива форма за такого підходу). Натомість, як ішлося вище, форма “ввійти” нормативна і кодифікована у багатьох словниках. За таких обставин, у цьому завданні взагалі немає правильної відповіді. Що ж тоді робити абітурієнтові, який «задля милозвучності» після голосного обрав форму “ввійти”?! Хіба не мав такого права? В інших варіантах відповіді, до слова, усе прозоро.

6.3. Завдання 19. НЕПРАВИЛЬНО оформлено пряму мову в рядку

А Український письменник В. Винниченко якось сказав: “Як нудно сіро проходить життя людей неталановитих. так нудно й нецікаво живуть без любові навіть талановиті”.

Б “Суспільність, – говорив М. Грушевський, – що має віру в себе, мусить мати й відвагу глянути на правду свого минулого, щоб зачерпнути в ній не зневіру, а силу”.

В Мати Тереза знала силу посмішки, тож усім, хто зневірився, радила: “Отримавши від життя чергового удару, скажіть собі: “Усе могло бути набагато гірше” і посміхніться”.

Г “Слово – найтонше доторкання до серці, – був переконаний В. Сухомлинський, – воно може стати і запашною квіткою, і живою водою і розжареним залізом”.

Д “Митець не може відвернутися від своєї сучасності, – говорив Альбер Камю і далі пояснював: “Якби він відвернувся від неї, то промовляв би в порожнечу”.

Відповідь: Д “Митець не може відвернутися від своєї сучасності, – говорив Альбер Камю і далі пояснював: “Якби він відвернувся від неї, то промовляв би в порожнечу”.

Ця відповідь справді правильна. Це сумніву не викликає. Проте багато сумнівів викликав варіант В, у якому є досить складний випадок прямої мови у прямій мові (риторичне питання: чи варто давати такі переускладнені завдання школярам на БАЗОВОМУ рівні?).

Річ у тім, що після «внутрішньої» прямої мови (“Усе могло бути набагато гірше”) ідуть “внутрішні” слова автора (і посміхніться), відтак, за правописом (який окремо подібних випадків не регламентує), абітурієнт цілком міг би поставити перед ними (словами автора) кому й тире, оформивши речення так:

Мати Тереза знала силу посмішки, тож усім, хто зневірився, радила: “Отримавши від життя чергового удару, скажіть собі: “Усе могло бути набагато гірше”, – і посміхніться”.

Чи була б тут помилка? За яким саме правилом? Чи вивчають його у школі? Який варіант тоді обирати вступникові? Хотілося б почути обґрунтовані відповіді на ці питання від укладачів тестів.

6.4. Завдання 21. Синонімічним до простого речення “У сучасному світі вивчення мов міжнародного спілкування вкрай потрібне для досягнення особистістю успіху” є складнопідрядне речення.

А У сучасному світі вивчення мов міжнародного спілкування вкрай потрібне, щоб особистість могла досягти успіху.

Б У сучасному світі вивчати мови міжнародного спілкування вкрай потрібно, адже це свідчить про досягнення особистістю успіху.

В У сучасному світі вивчення мов міжнародного спілкування вкрай потрібне, оскільки так особистість досягне успіху.

Г У сучасному світі вивчення мов міжнародного спілкування вкрай потрібне через те, що так особистість може досягти успіху.

Д У сучасному світі вивчати мови міжнародного спілкування вкрай потрібно, тому що так особистість може досягти успіху.

Відповідь: А У сучасному світі вивчення мов міжнародного спілкування вкрай потрібне, щоб особистість могла досягти успіху.

Ця відповідь і справді найточніше передає думку, висловлену в простому реченні в умові завдання. Проте синонімічні синтаксичні конструкції (як і синоніми загалом) не обов’язково ТОТОЖНІ за значенням. Вони можуть бути лише БЛИЗЬКИМИ за значенням й іншими словами передавати ту саму думку. У такому разі, інші варіанти також можна витлумачити як синонімічні (хоч і дещо “кульгавенькі”). Я б також вибрав варіант А (як, певен, і зробила більшість абітурієнтів), проте не розумію, чому такі вже неприпустимі всі решта?! Зрештою, синонімічні синтаксичні конструкції – тема, далека від однозначності у мовознавчій науці. Знову питання: навіщо такі завдання на БАЗОВОМУ рівні?!

Проте все це, як то кажуть, іще тільки квіточки. Дикі галюциногенні ягоди ще попереду.

Адже найбільше застережень абітурієнтів, їхніх батьків і вчителів викликають завдання з блоку “Читання й аналіз тексту”.

Для аналізу запропоновано текст відомої сучасної письменниці, лауреатки Шевченківської премії Галини Пагутяк, з якою, як виявилось, ніхто не погоджував можливості використання її твору з такою метою, та ще й в адаптованому (модифікованому) варіанті. Що ж, про авторське право, мабуть, в УЦОЯО нічого не чули, тому нічтоже сумняшеся передрукували текст без дозволу авторки (дякувати Богу, нині сущої, відкритої до спілкування і вельми активної творчо) накладом …майже 300 тисяч примірників (!!!).

Із цього приводу висловилася сама Галина Пагутяк у своєму блозі в дописі зі симптоматичною назвою “ЗНО і живий письменник” (див.: http://pahutyak.com/зно-живий-письменник), тому не розводитимусь багато про це. Скажу лишень, що мені ця ситуація зі скандальним порушенням авторського права видається кричущим виявом нашого провінційного малоросійського дикунства. Невже так важко було принаймні написати авторці у Фейсбуку і попросити дозволу на використання її тексту – нехай і на безоплатній основі?!

Та справа не лише в несанкціонованому використанні чужого тексту, й у питаннях до нього.

Прикметно, що в коментарях до згаданого власного допису Галина Пагутяк зізналася, що «сама нічого не второпала в цих питаннях. Вони дублюють одне одного як синоніми.Сформульовані кострубато».

Що вже й казати про бідних абітурієнтів, коли сама авторка не має певності, що добре розуміє зміст власного (!) твору – так, як бачать його велемудрі укладачі тестів ЗНО.

Як на мене, більш-менш обґрунтовані та однозначні відповіді все-таки можна дати на запитання 29 і 33 (хоча й там можливі різнотлумачення).

Проте завдання 30, 31, 32 примушують бідолашного абітурієнта читати думки – і то не Галини Пагутяк, а безіменного, але вельми авторитетного (мабуть?) автора цих тестів. Щоправда, я особисто не певен, що автор той добре второпав, що, властиво, хотіла сказати письменниця.

Мої стислі коментарі з цього приводу.

6.5. Завдання 30.
30. Метафоричний зміст речення “Він примушує нас вірити, що обов’язково треба розбиватися до крові, щоб подолати стіну й потрапити в сад” (рядки 41, 42) розкрито в рядку

А Тільки докладаючи зусиль, можна досягти задуманого, здійснити свою мрію.

Б Людське життя сповнене перешкод і труднощів

В Підкорена суспільним законом людина досягає своєї мети в боротьбі.

Г Кожен повинен досягати своєї мети за будь-яку ціну.

Відповідь: В Підкорена суспільним законом людина досягає своєї мети в боротьбі.

Так-то воно так. Я теж, грішний, обрав цю відповідь. Точніше, змушений був обрати з наявних. Проте, як читач Пагутяк, підозрюю, що насправді їй ішлося не так про боротьбу, здійснення мрії, досягнення мети чи подолання перешкод, як власне про те, що гармонія зі собою і світом, якої можуть нас навчити комашки, набагато важливіша від усіх мрій, мет, перешкод і зусиль, скерованих на їх подолання.

Розкривати метафоричний зміст – взагалі справа невдячна, особливо для тих, хто на метафорах розуміється, як свиня на апельсинах. Екзегеза глибокого образу Пагутяк в цьому завданні вийшла, як на мене, пласка й примітивна. Потрапити в сад укладачам тестів навряд чи вдалося, а розбитися до крові – ще й як!

6.6. Завдання 31. Рядки 45-49

А ілюструють аргумент, наведений у рядках 40-44

Б обґрунтовують висловлене в рядках 40—44

В розширюють міркування з попереднього абзацу

Г підсумовують сказане в попередніх абзацах

Відповідь: Б обґрунтовують висловлене в рядках 40—44

Вибачте за відвертість, але за такі формулювання, про мене, треба бити писка. Звичайно, ілюстрування, обґрунтування, розширення й підсумовування – не абсолютні синоніми (хоча контекстуальними можуть бути; чому б і ні, якщо для багатьох вступників тепер синоніми “тести з мови”, “тортури” й “маразм”?), проте важливо інше: що дає відповідь на це високоінтелектуальне запитання для розуміння тексту? Для мене це питання риторичне, як і для багатьох 11-класників, яким довелося вибирати з-поміж цих варіантів сливе навмання.

6.7. Завдання 32. Текст НЕ суперечить твердженню

А Людина – володар планети.

Б Люди розумніші за комах.

В Людське життя підвладне часові.

Г Комахи – гидкі створіння.

Відповідь: В Люди розумніші за комах.

Це завдання – не тільки Говерла алогізму в рамцях цьогорічного ЗНО, а й Еверест читацької сліпоти анонімного (до пори-до часу) укладача, який, таке враження, зовсім не зрозумів, про що, властиво, текст.

Загалом, запитання з НЕ для бідолашного вступника – це наруга над його змученим підготовкою до тестування мозком, який це НЕ дуже часто просто не сприймає. Але нехай уже, знущатись – то знущатись. Отже, піддослідного насправді питають, яким твердженням текст суперечить, а «зайва» відповідь і є правильною.

У моєму читацькому сприйманні, текст Пагутяк суперечить УСІМ цим твердженням.

Для зручності переформулюймо їх у запитання:

А) чи вважає авторка, що людина – володар планети? – ні;

Б) чи вважає авторка, що люди розумніші за комах? – ні;

В) чи вважає авторка, що людське життя підвладне часові? – ні, вона так не вважає, і це випливає з тексту;

Г) чи вважає авторка, що комахи – гидкі створіння? – вибачте, шановні запитувачі, Ви взагалі – при своєму розумі, щоб таке питати?! Ні, ні і ще раз ні!

Прошу вибачення за злу іронію, але це тестове завдання остаточно переконало мене в тому, що іноді люди таки не розумніші за комах. Думаю, Галина Пагутяк у цьому зі мною погодиться.

Більше з цього приводу не маю коментарів.

Та ні, таки маю. Важливий: [розділовий знак – авторський!]

7. Множинність інтерпретацій – принципова герменевтична засада, яка визначає неможливість “єдиноправильного” тлумачення будь-якого тексту (тим паче художнього). Тим часом цю засаду нахабно проігноровано при формулюванні завдань до тексту, зорієнтованих на “вгадування” вектора думок екзаменаторів, а не на самостійне осмислення прочитаного.

8. Чи можна було запропонувати адекватні завдання до цього-таки тексту? Так, скільки завгодно, і про таку можливість переконливо свідчить позитивний досвід численних попередніх ЗНО з української мови, де також були завдання блоку “Читання й аналіз тексту”, проте таких застережень вони не викликали.

Насамкінець – мої відповіді на три основні (підозрюю, що не тільки для мене) питання.

9. Про що свідчить така, без перебільшення, скандальна кількість відверто слабких та неадекватних завдань з української мови на цьогорічному ЗНО? Гублюсь у здогадах, що саме спричинилося до такої ситуації:

– неадекватна кадрова політика керівництва УЦОЯО в доборі розробників тестів та експертів-рецензентів-редакторів (вони ж існують, правда?);

– кричущий непрофесіоналізм та безвідповідальність окремих “тестотворців”;

– одвічний український поспіх та сподівання на “якось-то воно буде…”;

– солодке відчуття власної всевладності та непомильності закадрових “сірих кардиналів” системи ЗНО, які вже звикли, що з ними мало хто сперечається – передусім тому, що не знає, з ким має справу?

У кожному разі, я особисто сприймаю ТАКУ якість окремих завдань ЗНО з української мови як соціально небезпечний та політично безвідповідальний “інтелектуальний тероризм”, спрямований на дискредитацію системи ЗНО загалом та тестування з української мови та літератури (як загальнообов’язкового) зокрема.

Скажіть, будь ласка, чого передусім прагнутимуть ті вступники (і їхні батьки та інші родичі) після таких казусів і ляпсусів на ЗНО? Одразу після помсти – скасування ТАКОГО формату тестування з української мови. Чому ми маємо це знати? Як нам вгадати, що ТАМ мали на увазі? Навіщо це нам узагалі? Такі й подібні запитання обурених кличуть за собою достоту загрозливі наслідки!

10. ХТО ВИНЕН і ЩО РОБИТИ? На ці стрижневі питання російських революціонер-демократів я відповім з питомо українською поміркованістю:

10.1 Винні ті, хто недогледів ці помилки й двозначності на тій стадії, коли це ще не було пізно. І не стільки автори конкрентних тестових завдань (вони роблять їх багато, з ким не трапляється?), скільки відповідальні за якість “кінцевого продукту” – комплекту тестових завдань, який пішов на друк шаленим накладом за державний кошт.

10.2. Винних треба покарати – принаймні відсторонивши їх від таких “експериментів” надалі.

10.3. Усім “жертвам” експериментів (“піддослідним” школярам-вступникам) КОНЧЕ зарахувати БУДЬ-ЯКІ відповіді на проблемні запитання як правильні.

10.4. Авторці тексту для аналізу (п. Галині Пагутяк) виплатити компенсацію моральних збитків, гонорар за публікацію та офіційно перепросити від УЦОЯО за негідну поведінку – НЕГАЙНО!!!

10.5. Тестування з української мови та літератури проводити й надалі як загальнообов’язкове в загальнодержавних масштабах. Проте кардинально посилити контроль за якістю. І БІЛЬШЕ ТАК НЕ РОБИТИ!!!

На найостанніший останок – іще один нюанс: для когось малоістотний, для мене – вельми вагомий.

Ув одному із тестових завдань (№ 26) наведено (як приклад уживання тире) таке речення: “Класична пластика, і контур строгий, і логіки залізна течія – це справжньої поезії дороги”.

Багато хто одразу впізнав у ньому рядки хрестоматійної поезії Миколи Зерова – сонета “Pro domo” (1921), відомі літературознавцям у двох варіантах:

Класична пластика, і контур строгий,
І логіки залізна течія —
Оце твоя, поезіє, дорога.

+

Класична пластика, і контур строгий,
І логіки залізна течія —
Оце твоя, Україно, дорога.

Запитання: ХТО ДАВ ПРАВО укладачам тестів до ЗНО чинити злу наругу над текстом невинно убієнного поета-мученика-“неокласика”?!!

Навіщо? Заради чого?!! Заради прикладу уживання тире?!!

Іншого не знайшлося?!!!

Для когось – це дрібна деталь.

Для мене ж – болісний симптом неповаги до свого минулого і сучасного, до попередників і наступників, до власної і чужої гідності.

Далебі: замість посмертно редагувати Зерова, варто було б дослухатися до його порад.

І тоді, хтозна, “логіки залізна течія”, можливо, допровадила б усіх гуртом – тесторобів і тестомучеників – “на справжнє верхогір’я”.

Я – аж ніяк не експерт з проблемних питань українського правопису, та й узагалі не мовознавець. Проте, який-не-який, кандидат філологічних наук та випускник Львівського університету за спеціальністю “українська мова а література”. Саме це, разом із небайдужістю до долі рідної мови в національній державі загалом, дає мені підстави і право висловитись із цього приводу.

Я сам не писав ЗНО-2015, ні будь-хто з родичів не постраждав від нього, ані мої діти не вступають цього року до вишів. Коротше, жодного особистого інтересу. Мені залежить лише на істині та справедливості. А ще – не люблю профанів, які вважають, що мають право вирішувати чиїсь долі.

Будьмо собою й тримаймося купи.

Богдан Тихолоз, кандидат філологічних наук, в. о. завідувача кафедри теорії і практики журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка.

http://osvita.ua

Поділитись у соціальних мережах:Share on Facebook0Share on Google+0Tweet about this on Twitter

Коментарі із Facebook

Powered by Facebook Comments

Сподобалась стаття? Оцініть її:

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Еще нет голосов, оставьте первым)
Loading...
 

Вам також має сподобатись...