НАРОДНІ ЗВИЧАЇ СВЯТКУВАННЯ ВЕЛИКОДНЯ. ГАЇВКИ. ВЕСНЯНКИ

velukodni_dzvonu1

Скачати

ІСТОРІЯ СВЯТКУВАННЯ ПАСХИ

Празник Христового Воскресіння має ще такі назви: Свято Пасхи, Велика Неділя Пасхи, а найбільше поширена назва цього свята – Великдень.

Слово “пасха” означає (з єврейської мови) “перехід” і “ягня”. Свято Пасхи святкували на спомин визволення вибраного народу Божого з Єгипетської неволі.

Для християн Пасха – це символічний дворазовий перехід Ісуса Христа: від життя до смерті й від смерті до життя.

Перший перехід – сумна “Хресна дорога” Ісуса Христа. Другий – Воскресіння радісне й торжествуюче.

Тиждень від Квітної Неділі до Великодня називається “страсним тижнем”.

Великий Четвер перед Великоднем називають ще Чистим Четвергом. На подвір’ях, у будинках, на цвинтарях прибирають, готуючись до Святого Дня. В цей день, як написано в “Біблії”, Христос терпів тяжкі муки. Він у терновому вінку ніс хрест на гору Голгофу, де Його розіп’яли:

“Хрест на плечі накладають,
Б’ють, катують, попихають.
Серед крови, серед поту
Спас іде вже на Голгофу” –

сумно й болісно співається у Великодній пісні.

У Четвер в церквах служать Літургію, читають про страсті Христові при запалених свічках, які люди самі приносять, а після відправи всю дорогу несуть їх запаленими додому. Ці свічки бережуть дім від грому й блискавки.

Дуже вирізняється обряд Богослуження у Велику П’ятницю. В стихарах змістовно передають муки й смерть Господа нашого. Правиться в церквах утреня і вечірня Великої П’ятниці та Великої Суботи, в яких підкреслюється строга Божа справедливість, безконечна Божа любов і милосердя Боже до нас, грішних.

Невід’ємною складовою частиною обряду є Плащаниця – кривава історія спасіння роду людського. Плащаниця – це простирало, в яке завинули мертве Тіло Христа, коли Його клали до гробу:

“Благородний Иосиф, з дерева знявши Пречисте Тіло Твоє, Плащаницею чистою обвив, і пахощами покривши, у гробі новім положив”, – співається в тропарі Великої П’ятниці на вечірній і на утрені Великої Суботи.

У нашого народу Свята Плащаниця у великій пошані, у почитанні та любові. У Велику П’ятницю всі постять і з великою побожністю приступають до цілування Святої Плащаниці.

П’ятниця – це день трауру на спомин про страждання Христа.

До Святої Плащаниці приступають на колінах від вхідних дверей церкви. Перед і після цілування Плащаниці віддають три доземні поклони зі словами: “Протерпів Ти за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас!”

Коло Божого Гробу (Плащаниці) є у нас гарний звичай – виставляти варту з молодих хлопців або старших людей у ніч з п’ятниці на суботу.

 

КВІТНА НЕДІЛЯ

У Квітну Неділю
Всі до церкви йдуть,
Гілочки вербові
Святити несуть.

Сьогодні святкує
Моя Україна,
У святій пошані
Вербова лозина.

Вона сповіщає,
Що лише за тиждень
Будем святкувати
Пресвятий Великдень.

Вигуки веселі
Чути тут і там:

“За тиждень – Великдень” –
Б’є галузка: бам!..

Квітну в нас Неділю
Звуть іще Пальмова.
У цей день в пошані
Гілочка вербова.

НАРОДНІ ЗВИЧАЇ СВЯТКУВАННЯ ВЕЛИКОДНЯ

В українського народу побутують чудові звичаї та традиції, які передаються з покоління до покоління.

Упродовж пасхальних днів періодично дзвонять церковні дзвони:

Дзвони дзвонять величаво, всіх до церкви звуть…
Йдуть у Божий Храм дорослі й діточок ведуть.

Дзвони дзвонять – це знак перемоги життя над смертю.

Дуже важливим ритуалом Великодня є благословення та освячення їжі – Божих земних дарів. Святочне одягнені дорослі та діти, з кошичками в руках, вкритими вишитими рушниками, поспішають до церкви, щоб освятити Великодню їжу:

І дорослі, і малі до церквиці йдуть,
У кошичках святкових святити несуть.

Дуже величаво, з церковними співами проходить дійство освячення дарів. Люди стають у коло біля церкви, священик кропить Великодню їжу свяченою водою, яку їстимуть після Великодньої відправи. Святкове снідання проходить, урочисто й побожно.

І де б хто не побував, де б не проживав, а на Великодній сніданок завжди поспішав. Далека й близька дорога вела і веде дітей до батьківського порога. З давніх-давен в Україні побутує прекрасний християнський звичай – на Великдень снідати в колі сім’ї.

Родина за столом збирається і святочне дійство так розпочинається: батько родини ділить свячене яєчко на стільки частин, скільки присутніх снідає (залишають на тарілці для тих, хто відійшов у вічність із сім’ї), зі словами благословення яєчко роздає й промовляє:

– Щоб на ті свята нас Всевишній поблагословив щастям і добрим здоров’ям на многії літа. Щоб нас усіх під свій покров взяла Божа Матінка Свята. Дай же Боже, ці свята щасливо відсвяткувати і других дочекати.

Звичай на Великдень розпочинати святкування яйцем побутує в Україні з давніх-давен, адже яйце має чудодійну силу – зародка нового життя. Яєчко є символом Христового Воскресіння, бо як із мертвої шкаралупи яйця народжується нове життя, так і Христос вийшов із гробу до Нового Життя. Після свяченого яйця всі їдятьпаску й усе, що приготували на свято.

Традиційно на Великдень усією родиною йдуть на цвинтар. Несуть паску і крашанки, щоб поділитися Воскресною радістю.

На другий день Великодніх свят (понеділок) у моєму селі Чайковичі Самбірського району Львівської області священик із церковним братством йде на цвинтар і відправляє молитви над гробами померлих і кропить свяченою водою зі словами переможної слави: “Христос Воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував”.

Люди йдуть на цвинтар, щоб відправити поминальну молитву над гробами своїх рідних і близьких. Ця традиція живе в нашому народі, бо ми маємо пам’ятати свій рід, шанувати пам’ять про тих, хто був і хто відійшов від нас, щоб мати життя вічне.

На Великодні свята поширені крашанки та писанки. У Велику Суботу батьки разом з діточками розфарбовують яєчка різними орнаментами, і під час Великодніх свят обдаровують одні одних словами: “Христос Воскрес!”

Українські писанки розповсюджені по всьому світі, де перебувають українці. І ми знаємо, що українці в Канаді спорудили величний пам’ятник українській Писанці. Десятиметрова писанка красується багатьма барвами і нагадує поселенцям з України про свій далекий край.

Писанко чудова,
різнокольорова,
ти стоїш над світом
у величі, красі.
Тебе споглядають,
тебе прославляють
Божі люди світу
І на Небесі.

Особливий вияв пасхальної радості Великодня відбито у гаївках – величальних піснях. Після відправи Пасхальної Літургії наступного дня (понеділок) молодь разом зі старшими водили біля церкви гаївки. Співали, прославляли й раділи новому життю вічності.

Кожна місцевість має свої традиційні слова гаївок, веселих забав. У моєму селі побутують гаївки й забави, які я записала зі слів жительок села Ганни Іванчак і Михайлини Мундур із подання Марії Тимкович.

Я пам’ятаю веселі забави біля церкви на Великдень, як ми одразу після відправи, а потім після обіду йшли до церкви та водили гаївки до пізнього вечора. З-за плинності часу призабулися слова, але ми вдячні тим людям, які їх пам’ятають і передають нащадкам.

Я дуже хотіла б, щоб ця чудова традиція (дуже призабута в селі) у нас відродилася, і кожна дитина, молода людина вивчила для себе, для своїх дітей, а діти передали нащадкам, бо народна творчість дуже багата й різноманітна. І кожний має пам’ятати, нагромаджувати безцінне надбання свого народу.
ГАЇВКИ

ГАЇВКА

Дівчата і хлопці беруться за руки і водять танок навколо церкви у вигляді шнура або крученого танцю. Це коли останній переходить зразу під руку між третім і четвертим та веде за собою аж до першого ведучого танцю, – і так уже стає останнім у танці. Гаївку водять доти, поки дівчат усіх не назвуть на ім’я.

“Летить хмара паперова,
Гарна дівка Іванова.
Гарна, гарна, гарно ходить,
За собою хлопців водить:

То Михайла, то Степана,
Ото з неї дівка файна!”

(Співають ті ж слова, тільки міняють імена батьків)
Наприклад: летить хмара паперова, гарна дівка Степанова і далі за текстом.

ГАЇВКА

Утворюють два кола. Одне коло – дівчата всередині. Друге – хлопці охоплюють коло дівчат.
(Дівчата ходять в один бік по колу й співають):

“Ой, воротар, воротарю, відчиніть нам ворітоньки.
Прийшли купці купувати та й не знають котру брати”
(Хлопці ходять у другий бік по калу й співають):

“А ми стали та й думаєм,
До Ганнусі посилаєм.”
(Дівчина Ганнуся йде в коло хлопців)

Співають дівчата ті ж слова, тільки хлопці міняють слова дівчини. Наприклад, слова хлопців:

“А ми стали та й думаєм,
До Наталі посилаєм”.
ГАЇВКА

5-6 хлопців стають у ряд неподалік від церковних дверей, а навпроти стають дівчата та хлопці і співають гаївку.

Дівчата:

“Ой воротар, воротарю,
відчини нам ворітоньки.

Хлопці:

Не відчиним, не відчиним,
бо нам замки зіпсуєте.

Дівчата:

А як ми вам зіпсуємо,
то ми вам і направимо.

Хлопці:
Ой, як же ви направите,
якщо грошей не маєте.

Дівчата:

А ми грошей дістанемо
і всі замки направимо.

Хлопці:

А ми стали та й думаєм,
і по Ганнусю відсилаєм.

Дівчата:

Вам Ганнусю посилаєм,
відчиніть нам, ми чекаєм.

(хлопці Ганнусю забирають у свій ряд)

Хлопці:

Хоч Ганнусю ми візьмемо,
та воріт не відчинемо.”

(знову співають спочатку, тільки іншу дівчину посилають і т. д.)
ГАЇВКА

У тій гаївці беруть участь одружені пари, старші люди.

(Усi беруться за руки і утворюють коло – разом жінки і чоловіки. В коло стає один чоловік. Він ходить у колі сам, а всі ведуть коло в один бік, потім в другий і так далі, за кожним куплетом)

Чоловік:

“Хто видав, хто слихав
мою жону на торзі?

Всі (хором):

А ми її виділи та і собі сховали.

Чоловік:

А я вам гроші дам
й свою жону візьму сам!
Всі (хором):

А ми гроші візьмемо,
а вам жони не дамо.

Чоловік:

А я вам годинник дам
й свою жону візьму сам.

Всі (хорам);

Ми годинник візьмемо,
а вам жони не дамо!

Чоловік:

А я вам шалик дам
й свою жону візьму сам.

Всі (хором):

А ми шалик візьмемо,
а вам жони не дамо.

Чоловік:

А я вам перстень дам
й свою жону візьму сам.

Всі (хорам):

Добре, перстень зніміть
й свою жону заберіть.”

(Чоловікові віддають його жінку й дальше продовжується гаївка-гра. Стає другий чоловіку коло, третій і т.д., а слова ті самі).
ГРА-ЗАБАВА

Хлопці беруться за руки, перший хлопець має бути найсильнішим і вести за собою інших. Всі міцно тримаються за руки, а ведучий крутить ними, аж поки останній не впаде. Хто не втримується, той виходить з гри. Переможцю кажуть щось заспівати або розказати.
ВЕЛИКОДНЯ ЗАБАВА “СТОДОЛА”

Хлопці сідають один другому на плечі, скільки перший може втримати та йдуть “стодолою” кругом церкви, приспівуючи:

“Їде, їде Жельман
їде, їде його брат
і його дружина,
їде, їде Жельманова
усяя родина.”

(Час від часу міняються хлопці, а хто найдовше протримається, той переможець).
ГАЇВКА

Дівчата і хлопці (всі, хто є біля церкви) беруться за руки й утворюють довгий “шнурок”.

(Ведуть звивистий танок і весело співають):

“Три листки гороху –
три листки, три листки,
Щоби ся женили усі парубки.
А за парубками Михайла син,
Михайла син,

А за Михайловим сином
всі за ним, всі за ним.”

(Щоразу повторюються всі слова, тільки замінюється чий син, аж поки всіх хлопців не згадають)

Наприклад:

А за парубками Івана син, Івана син,
А за Івановим сином
всі за ним, всі за ним.
ВЕЛИКОДНЯ ГРА-ЗАБАВА “КУПКА”

Стають дівчата й хлопці в коло по двоє (один за другим). Один другого доганяє і хто дожене, той має доторкнутися того, хто втікає. Коли доторкнеться, то той, хто втікав – доганяє, а хто доганяв – втікає.

Той, хто втікає, стає попереду якоїсь пари, тоді третій з тієї пари втікає і т. д.

Ця забава весела і рухлива проходить доти, поки хочуть самі учасники.
ВЕЛИКОДНЯ ЗАБАВА “ПЕТРУШКА”

Жінки (дівчата) сідають (стоять) на траву щільно одна за іншою. Вибрана жінка (дівчина) ніби копає петрушку і приказує:

Копаю петрушку,
буду пити юшку –

бере “Петрушку ” за руку, забирає її з гурту, а в цей час хлопці підбігають і хочуть й собі цю “Петрушку” взяти. “Петрушка” відбивається від хлопців.

Ця забава продовжується доти, поки не буде “викопана” вся “Петрушка”.

 

ВЕЛИКОДНІ ГАЇВКИ ТА ВЕСНЯНКИ

Загалом Великодні забави для молоді й старших людей. Але нам важливо прищепити Великодній звичай нашим найменшим.

Я написала декілька Великодніх гаївок і веснянок для юних моїх друзів.

Діти ведуть хоровод і Наталочка в середині кола відображає все те, про що співають.

Наталочка зранесенька встала
І грядочки гарненько скопала.

(ніби копає грядку)

На грядочках землицю спушила
І рівненько квіток насадила
(ніби розпушує і садить)

Різних квіток вона насадила
І водою рясненько полила.

(ніби поливає)

Ростіть, ростіть високо квіточки,
Що садила в чотири рядочки.

(показує рукою вгору)

Добре потрудилась ти, Наталю,
Тепер бери того (тую), що є скраю.

(Наталя бере з кола дівчинку або хлопця на своє місце, а сама стає до гурту в коло і разам співають спочатку)

Діти ходять по колу, взявшись за руки, а вибраний хлопчик йде всередину кола й все показує, про що співається.

Ігорчику, земленьку скопай,

(копає)

Щоб вродив нам добрий урожай.
Грабельками землю розгорни
І грядочки рівненько зроби.

(ніби розгортає землю і робить грядочки)

На тобі насіннячка аж жменьку

(всі ніби щось йому подають)

І засій рівнесенько земельку.

(бере і засіває)

А щоб гарний виростав врожай,
Водичкою грядку поливай.

(поливає)

Тепер можеш йти відпочивати
І заміну собі пошукати.

(Ігорчик йде в коло й разом із усіма співає, а замість себе іншого хлопчика вибирає)

Діти стають у коло, пританцьовуючи весело співають веснянку.

Прилинь, прилинь, хмаронько, із неба
І дай дощу, бо нам дуже треба.
Нехай дощик рясненько полиє,
Всю травичку щедренько обмиє.
І дерева та кущі в лісочку,
І у нашім зеленім садочку.
Дай водиці для мої землиці,
А з врожаю будуть паляниці.
Дощик, дощик, щедро поливай,
Щоб багатий був наш рідний край.

Діти ведуть хоровод.

Сонечко,сонечко,
Заглянь у віконечко.
Вийдем на забави
На зелені трави…
Будемо співати,
День наш звеселяти.
Заглядай все, сонечко,
У моє віконечко.

Діти, взявшись за руки, співають веснянку.

Усі в коло поставаймо,
Свої рученьки з’єднаймо.
О, який чудовий час:
Веснонька іде до нас.

Сонце дивиться з хмарини, –
І так буде все, щоднини!
Веселитиме всяк час
Нас усіх весняний час.

Красна веснонька прийшла,
Сонце, тепло принесла.
І радіє кожен з нас,
Бо прийшов чарівний час!

Діти, взявшись за руки, ходять по колу і співають веснянку.

Дощику, дощику,
Землю поливай! –
Тебе просить поле
І зелений гай…
Бо без тебе, любий,
Ніщо не росте,

Навіть квітка в полі
І та не цвіте.
Поливай рясненько
Сад, город, поля…
Нехай урожаєм
Повниться земля.
Діти в колі співають веснянку, ходять то в один, то в інший бік.

Цінь-цінь-цвірінь… Йде теплінь –
Горобчик сказав нам.
Тепло нам всім несе весна,
Звірятам і птахам.

Цьох-цьох, тьох-тьох… – співа в саду
Співунчик соловей.
Радість весна всім принесла.
Найбільшу – для дітей.
Тепер нам можна, діточкам,
Гуляти цілий день…
Бо йде тепло від сонечка
І пташиних пісень.
Діти утворюють коло й співають веснянку.

Сонечко пригріло,
Тане білий сніг…
Пташки прилітають
З далеких доріг.
Сонечко пригріло –
Втікає зима,
Бо вже на порозі
Веснонька-краса.
Співають пташини
Зранку до зорі.
Тьохкають весело

В саду солов’ї.
Відчиню навстіж я
Двері та вікно.
Ми на тебе, весно,
Чекали давно.
Діти, взявшись за руки, співають в колі, а посередині кола стоїть дівчинка і відображає все, про що співається

Як в садочку зозуля закувала,
Тоді Христиночка зі сну вставала.

(потягується)

Встала Христинка дуже раненько,
Вмила білесеньке личко чистенько.

(вмивається)

Потім русяве волосся чесала,

(чеше волосся)

Стрічечки в довгії коси вплітала.

(ніби заплітає коси)

Вінок з барвіночка й квіток сплітала.

(ніби плете вінок)

І на голівку його закладала.

(закладає вінок)

Стала Христиночка і запишалась,
Бо, як царівночка, гарненько вбралась.
(береться в боки й навколо себе повертається)
Тепер, Христиночко, в коло ставай
І кого хочеш із нас вибирай.

(Христинка стала в коло, а вибрана нею дівчинка йде на її місце. Співають спочатку.)
ГАЇВКА

Дівчатка й хлопчики беруться за руки й утворюють коло. Ходять і співають, а на середину виходить дівчинка, яку самі вибирають.

Вийди, вийди, Ганнусенько,

(виходить з кала на середину)

Умий своє личенько біленько,

(миє двома руками личко)

І волосся причеши гладенько.

(чеше волосся)

Покажи нам, Ганусенько, “скоки”

(скаче тричі)

Й потанцюй ще у різнії боки.

(танцює то в один, то в інший бік).

А тепер в коло ставай
І когось з нас вибирай.

(Ганусенька вибирає дівчинку або хлопчика і виводить на середину кола. Знову так само співають, тільки ім ‘я іншої дівчини називають)

Усі, взявшись за руки, ведуть хоровод, а дівчинка всередині кола відтворює все, про що співається в гаївці.

Ой не бігай, Мурчику, по хаті,
Не заважай Устиночці спати.

(дівчинка присіла, на руки схилилася, ніби спить)

Але Мурчик бігав і ходив,
І малу Устинку розбудив.

(позіхає, очки протирає)

О, вже годі, Устиночко, спати,
Треба стрічки в коси заплітати.

(заплітає)

Вмий своє личко біленьке

(вмивається)

Й платтячко вдягни гарненьке.

(ніби одягається)

Підемо в церквицю ізраненька
Освятити пасочку біленьку.

(йде, тупотить ногами)

Посміхнулось сонце з-за хмарин,
Бо Воскрес із мертвих Божий Син.

(дивиться на небо)

(Знову повторюють усі слова, тільки змінюють імена)
ВЕСНЯНА ЗАБАВА

Хлопці стають у рядок, тримаючись за руки, а дівчата стоять навпроти них і співають.

Дівчата:

Пустіть нас, пустіть нас у гай погуляти!

Хлопці:

Не пустимо, бо злий вітер
може всіх вас взяти.

Дівчата:

Ой пустіть нас в зелен-гай!

Хлопці:

Вас не пустимо, і край!

Дівчата:

То ми самі проберемось!..

(Біжать з розгону й хочуть розірвати зчеплені руки хлопців. Хто рве, той залишається на боці хлопців. А решта знову співають і аж поки не залишиться жодної дівчини. Тоді всі стають у коло і співають):

Ой гарно в гайочку гуляти,
У віночки квіточки вплітати.
Веселімся і пісні співаймо,
Весноньку із сонечком вітаймо!

Дівчата і хлопці беруться за руки й ведуть хоровод навколо церкви “ланцюжком” або “шнурочком”, ходять і співають.

– Піди, батеньку ріднесенький, у лісочок
І нарви для мене зелен-барвіночок.
У лісочок батенько пішов,
Але барвіночку не знайшов.

– Піди, матінко ріднесенька, у лісочок
І нарви для мене синеньких фіалочок.
У лісочок матінка пішла,
Але фіалочок не знайшла.

– Ой піди, миленький, у лісочок
І нарви барвінку й фіалочок.
І миленький пішов в зелен-ліс,
Барвіночку й фіалочок приніс.

– Я нарвав, Мар’яночко, квіточок,
Щоб сплела ти гарненький віночок.
Свої русі коси заквітчай,
Весноньку зі мною зустрічай.
(і так повторюється далі)
Дівчата і хлопці, взявшись за руки, утворюють коло, ходять то в один бік, то в інший і співають. Посередині кола ходить одна дівчина, а за колом ходить хлопець.

Усі:

О, де ж ти, Іваночку, де ти блукаєш,
чом свою панну Любу не розшукаєш?

Хлопець:

Ой шукав її я кілька літ
і проїхав мало не весь світ.

Усі:

Ти, Іванку, її не маєш,
бо погано дуже шукаєш.

Хлопець:

Ой шукав її я кілька літ
і проїхав мало не весь світ.

Усі:

Ой відчиняй, Йванку, ворота,
тут є твоя панна зі злота.

(Іванко розриває сплетені руки і виводить Любу з середини кола. Вони стають із усіма в коло, їх змінює інша пара і т. д.)
Я РАДІЮ СВІТУ

Я радію світу,
Де життя буяє.
Я радію квіту,
Який звеселяє.

Я радію сонцю,
Яке теплом сяє…
Я радію пташці,
Що в небо злітає,

Квіточці радію,
Травам і стеблині,
Що зросли буйненько
В лузі, на долині…

Я життю радію,
Що несе надію.

Люблю незбагненну
Величну красу
І у своїм серці
Всім любов несу.

Із книжечки
Володимири КРУКОВСЬКОЇ “СВЯТКУЙМО ВЕЛИКДЕНЬ”

 

Поділитись у соціальних мережах:Share on Facebook0Share on Google+0Tweet about this on Twitter

Коментарі із Facebook

Сподобалась стаття? Оцініть її:

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Еще нет голосов, оставьте первым)
Loading...
 

Вам також має сподобатись...