Мета фестивалю:
– Вшанування у 2014 році пам’яті Українських січових стрільців, Героїв Майдану, бойових подвигів сучасних захисників Вітчизни – воїнів АТО;
– відродження історичного жанру в шкільному музичному, поетичному та образотворчому мистецтві;
– привернення уваги юних митців до глибокого осмислення героїчної історії України і рідного краю;
– виховання в учнівської молоді почуття патріотизму, національної свідомості, захоплення героїчними подвигами бійців на східному фронті;
– створення умов для розвитку гуртків художньо-естетичного циклу;
– виявлення обдарованих дітей, підвищення їх художнього та виконавського рівнів.
Оформлення: Стіна пам’яті Небесної сотні (Прапор України, надписи «Герої не вмирають», «Сам не знаю, де погину…», список прізвищ героїв з фото), на підлозі надпис із маленьких свічок «Героям слава», стіл, на столі вишитий рушник, ікона Божої матері, свічка, квіти з чорною стрічкою.
(Звучить «Молитва за Україну»,
діти запалюють свічки для надпису «Героям Слава»)
Ведучий 1. Україно мила, краю мій чудовий!
Чи є в світі ще така краса?
Земле наша рідна, в запахах бузкових,
В голубім серпанку дівчини коса.
Ведучий 2. Вся в садах вишневих, у пахучих м’ятах,
В розлогих долинах верби жовтий цвіт.
Земле ти вродлива, земле калинова,
Де такої вроди знайдеш дивоцвіт?
Ведучий 1. Червоніє калина
Ведучий 2. Зеленіє верба.
Разом: Добридень тобі, Україно моя!
Ведучий 1. Добрий день всім вам, хто завітав до нас сьогодні!
Ведучий 2. Ми раді вітати вас у цьому залі!
Ведучий 1. На фестивалі патріотичної пісні, прози і поезії, творів образотворчого мистецтва «Свята Покрова»
Ведучий 2. На фестивалі, який присвячений вшануванню пам’яті 100-річчя Українських січових стрільців,
Ведучий 1. пам’яті Героїв Майдану
Ведучий 2. на фестивалі, що присвячений бойовим подвигам сучасних захисників Вітчизни – воїнам АТО…
Разом: Нашій Україні!
Учень 1. Моя соборна, суверенна,
Красуйсь в калиновім вінку!
Віками мучена, стражденна,
Тебе, усміхнену таку,
Любила і любити буду!
Ти в вишиванці, як і я…
Ти дорога своєму люду,
Священна матінка моя!
Вітчизно мила, земле рідна,
Ти нездоланна навіки!
Гостинно, радісно, привітно
Всім простеляєш рушники!
Заходять учні. Починається Парад вишиванок.
Ведучий 3: Вже скільки закривавлених століть
Тебе, Вкраїно, імені лишали…
Тож станьмо, браття, в цю врочисту мить,
Рівняймося прапор вільної держави!
Ведучий 4: Степів таврійських і карпатських гір
З’єднався колір синій та жовтавий,
Хай недругам наперекір
Рівняймося прапор вільної держави!
Ведучий 3: Ганьбив наш прапор зловорожий гнів,
Його полотна в попелі лежали,
Але він знав, як день новий, розцвів,
Рівняймося прапор вільної держави!
Ведучий 4: Повірмо в те, що нас вже не збороть,
І долучаймось до добра і слави,
Хай будуть з нами Правда і Господь,
Рівняймося прапор вільної держави!
ЗВУЧИТЬ ГІМН УКРАЇНИ
- Сонце на небі і зоряна ніч солов’їна
– Моя Україна!
Мамина пісня і мамина тиха сльозина
– Моя Україна!
Батькове слово і врода небесна калини
– Моя Україна!
Слово молитви і лагідний усміх дитини
- Моя Україна!
- Моя Україна – широкі простори:
Поля і левади, долини і гори,
Молитва і пісня, і слово натхнення,
Наша праця й талант, Україно, для тебе!
- Ми віримо в майбутнє твоє, Україно!
Говорять сьогодні дорослі й малі,
Бо ти в нас – найкраща, бо ти в нас – єдина,
Немає такої, як ти на землі!
- Любов до Вітчизни на крилах синів піднімає.
А вірність синовню ні відстань, ні вік не стира.
На нашій планеті нічого дорожче немає
Від тої землі, що прослалась навколо Дніпра.
- Шумщино рідна! Ти нас надихаєш, як мати.
Із плоті твоєї, із болю твого і ми!
Серця стукотять в нас палкі, мов козацькі гармати,
В піснях ще відлунюють слави й звитяги громи!
- Щодня на світанку й в вечірню годину
Молюсь, щоб покрила, моя Україно,
І діток твоїх, і сади, і жита
Серпанком любові Покрова свята…
ПІСНЯ
Ведучий 5. Історія нашого народу – це війни і повстання, це сльози і перемоги, це незламність Байди і крилаті козацькі «чайки», це буйні веселощі на Січі після перемог і плач полонянок в неволі. Це ненависть і любов, вірність і зрада. Це гарячі серця Січових стрільців та Героїв Небесної Сотні, це тисячі патріотів нашої держави, які зараз знаходяться на передовій, захищаючи від терористів свободу, незалежність та територіальну цілісність України.
Ведучий 6. Дійсно, багато поколінь українців поклали своє життя на вівтар української державності. Ми наповнені духом своїх волелюбних предків, багатою історією. І якщо хочемо осягнути минуле України, то маємо багато вчитися, знати, пам’ятати.
Ведучий 7. Вони нашу історію творили,
Орлині крила їх життям несли.
Ці люди в житті подвигом грішили
І про них пам’ять з нами назавжди.
Про них згадаємо на цьому святі,
Про них ми поспіваємо пісень.
І станемо душею ми багатші,
Присвятимо героям ми цей день.
ПІСНЯ
Учень 2. Успадкували ми руїну,
Віками коване ярмо,
Ми молимось за Україну,
Її зганьбити не дамо.
І посполити, і губерні
Смертельних зичили вітрів,
Дороги наші повні тернів,
І кров’ю скроплені синів.
Літа стелилися буремно,
Шевченкові жили слова,
Ніхто, ніхто не впав даремно, –
Надія правди ожива.
І Дума котиться над світом,
Де в колосках горять сонця,
І лиш Чорнобиль чорним криком
Нам туго оповив серця.
А в тих серцях – дроти колючі,
Чужинцем стоптані поля,
І Хортиця на сивій кручі
Блаженно дивиться здаля.
Почула мову солов’їну
Калина в батьківськім саду.
Помолимось за Україну,
За її волю молоду.
ПІСНЯ «БОЖЕ, ВЕЛИКИЙ, ЄДИНИЙ»
ВІРШ «КИЇВСЬКА РУСЬ»
Учень 3. Старину-давнину потривожу,
Знов до н лицем повернусь,
Не згадати її я не можу,
Золоту нашу Київську Русь.
Обкрадали її і топтали І чужі і свої вороги,
Та вона із руїн виростала, Набиралася знову снаги.
Живодайна моя Батьківщино,
Я до тебе всім серцем горнусь,
Краю отчий, моя Україно,
Що колись була Київська Русь.
І минають віки за віками,
І немало спливло вже води,
А вона залишається з нами,
Наша Київська Русь назавжди.
Хлібодарна і щедра земля,
І події малі та великі
Оживають, мов спів звіддаля.
Сивочола моя Батьківщино,
Я до тебе всім серцем горнусь,
Краю отчий, моя Україно,
Що колись була Київська Русь.
(Читається уривок із «Слова о полку Ігоревім» від слів
«…І зронив тоді великий Святослав слово зі слізьми змішане…»)
УЧНІ 2 класу
- На Україну нападала з усіх усюд потворна тінь
І хижо пазурі вганяла у синь її і золотінь.
- Є і нам, про що згадати, пісня, душу возвелич,
Ой була в нас ненька-мати – Запорозька славна Січ.
- Чорний вус, брова чорнява, е судомив руку страх.
І дзвеніла наша слава на розгонистих вітрах
- Велична і свята ти, Мати-Україно, лише тобі карати нас й судить,
Нам берегти тебе, соборну і єдину! Історії твоєї славу відродить.
ВІДРОДИМО СІЧ (Віталій Назарук)
Учень 4. Козацька слава і по нині крокує ще по Україні
І часто чуємо ми річ про славну Запорізьку Січ.
Гетьманську владу ми любили від Скалозуба до Могили,
Про Хмеля ми пісні співали, Мазепи славу пам’ятали
Про тих, хто ще з маленьких літ, Землі своїй залишив слід,
Бувало падав, помирав, але народу не продав…
А коли ворог на поріг – ставав до бою, хто як міг.
Козак народу вмів служити, лише для нього мусив жити.
Обов’язки він знав свої і був господар на землі.
Хоч мав полатаний кожух, та в нього жив козацький дух.
ВИХОДИТЬ МАТИ – УКРАЇНА,
( на голові вінок та велика хустка)
Україна. В минулому моєму стільки сили, а нині смуток і печаль одна,
Я – мати, я під серцем вас носила, життя ж дала для щастя і добра.
Народе мій, чом ти без пам’яті і віри?
Блукаєш в темряві, в імлі,
Забувши про святе в житті і світі,
Чи знайдеш собі щастя на землі?
Коли життя знов набирає сили,
У всі свята нехай вогонь палає,
І безіменні ті стрілецькії могили
Хай вдячна пам’ять ваша звеличає!
ВЕРШИНА СТРІЛЕЦЬКОЇ СЛАВИ
- Лицарі червоної калини, усусуси, усуси, – так любовно називав український народ Галичини вояків Легіону Українських Січових Стрільців, які завоювали високу ратну славу на полях битв у Першій Світовій війні.
Місцем їх першого бойового хрещення стали Карпати, зокрема, гора Маківка.
- Друге бойове хрещення, котре в історію Легіону УСС увійшло під назвою «Кривавого тану» /танцю/, українські січові стрільці з честю витримали на горі Лисоні коло Бережан 2–4 вересня 1016 року.
Тут вони більше місяця – з 13 серпня по 30 вересня – стримували й відкидали навальні наступи добірних частин російської царської армії. На шлях кривавої борні за волю рідного народу вів українців дух козацтва, вогненний поклик Кобзаря, подвижність Лесі Українки і криця Франкового слова. Треба було героїв, щоб дійти до вершини. І вони народилися на Галицькій землі.
- В серпні – вересні 1916 року Українські Січові Стрільці своїми молодими грудьми й життям поставили перед переважаючими силами противника нездоланний заслін. Того часу російський цар послав військо, щоб прибрати до своїх рук Галичину. Легіон УСС став оборонцем прав та сподівань нашого народу, захисником рідного краю. Бої Легіону усусусів з частинами російської армії ставали братовбивчими, адже російська армія рекрутувала мільйони українців зі східних областей, аби їхніми руками захопити західні землі.
- Події тих далеких років назавжди закарбовані в історії України поруч із такими віховими датами, як бій під Крутами, як битва під Бродами, як студентська “Революція на граніті”, як Помаранчевий майдан, як Євромайдан із «Небесною сотнею»… . Ці події рівновеликі, адже покликані високою і праведною метою – боротьбою за Українську Незалежну Самостійну Державу, за Володимирів Тризуб, за утвердження високих ідеалів людської гідності і національної честі.
- А гора Лисоня – гора слави і мужності стрілецтва, гора – символ нескореного національного духу й незнищенності ідеї вільної України – стала видною для всього світу.
Лисоня це не лише пам’ятник усусусам. Насамперед, це школа виховання патріотизму в душах людських, у першу чергу юних громадян. Сходімо ж на цю вершину з глибоким почуттям визнання геройського чину усусусів, – вони живлять нас палким своїм духом. Лисоня – це правда народу, який будує своє майбутнє.
ГОРА ЛИСОНЯ
Учень 5. Яснішав день, ховалася темрява, Скидав зі себе ще заспану вуаль,
Куріла десь на обрію заграва, А сонні очі, вдивлялися у даль.
Ще чути було стріли канонади, Ще десь там за горою кипіла кров,
Та хлопці вже, по цей бік барикади, Підняли прапор, вдягнули волі зов.
Пішли у бій, не здались У-Су-Суси Гора Лисоня- їх головний плацдарм
Земля горіла, під потужні струси Понад полями, немов би пекла дар.
Змагались хлопці , бились до загину , Спиняли наступ, а край вогнем горів
Мета одна, спасати Україну , Щоб «брат» зі сходу в обіймах не здушив…
Не рівність сил зламала У-Су-С-усів, Заснула молодь, надійнії газди,
Та пам’ять не погасла, вона в русі- Летить на крилах! Їм слава назавжди!
Про подвиг цей сьогодні пам’ятають, На прикладі росте новий юнак,
Піднявши прапор правди України, Вперед крокує до волі, наш вояк !
ПАМ’ЯТІ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ
(одночасний показ фото із Личаківського кладовища)
Учень 6. На могилах стрільців спить у росах трава.
Тут зозуля з тих пір не кувала.
Лиш порушує їх відпочинок сова –
Та, що їм тоді смерть віщувала..
…На кровавій землі рясно маки цвіли.
Обірвалось життя передчасно.
Серед маків тіла ковилою лягли. –
Тут у розквіті молодість згасла.
На могилах стрільців не звучать молитви.
Лиш свічки їм запалюють зорі.
Ми живемо, кохаєм, старієм… А ви? –
Якір слави в життєвому морі…
Теж кохали дівчат. Хтось, можливо, ще й ні.
Він, на жаль, вже той жар не відчує.
Смерть догнала й спалила життя у вогні.
Зупинилось кохання від кулі…
Батько вже не поплеще по дужім плечі,
Вже не вишиє мати сорочку.
Вже не буде зізнань і обіймів вночі,
Поцілунків в вишневім садочку.
Не відчує чоло дотик ніжних долонь. –
Вас голублять гірські ручаї.
Не сріблитиме іній мудрим попелом скронь…
Україно, це сльози твої!
ПІСНЯ
ГЕРОЇ КРУТ
- Битва під Кру́тами — це битва 16 (29) січня 1918 року на залізничній станції поблизу селища Крути за 130 кілометрів на пів-нічний схід від Києва: бій тривав 5 годин між 4-тисячною більшовицькою армією Михайла Муравйова та 300-ми національно свідомими київськими студентами, що захищали підступи до Києва.
- Трагічна загибель студентського куреня під Крутами стала символом патріотизму і жертовності у боротьбі за незалежну Україну.
Вже в березні 1918 року, за рішенням Центральної Ради від 19 березня 1918 року було вирішено урочисто перепоховати полеглих студентів на Аскольдовій могилі у Києві.
- Тіла 27 вояків-студентів було перевезено до Києва, де відбулася громадська жалоба і поховання. До нашого часу збереглися тільки імена тих, хто був похований на Аскольдовій могилі:
- На похороні у Києві біля Аскольдової могили президент Михайло Грушевський назвав юнаків, які загинули в нерівній боротьбі, героями, а поет Павло Тичина присвятив героїчному вчинку вірш «Пам’яті тридцяти».
ПАМ’ЯТІ ТРИЦЯТИ
(вірш Павла Тичини)
На Аскольдовій могилі
Поховали їх –
Тридцять мучнів українців
Славних, молодих…
На Аскольдовій могилі
Український цвіт! –
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.
На кого посміла знятись
Зрадницька рука?
Квітне сонце, грає вітер
І Дніпро-ріка…
На кого завзявся Каїн?
Боже, покарай! –
Понад усе вони любили
Свій коханий край.
Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих. –
На Аскольдовій могилі
Поховали їх.
ГЕРОЇ МАЙДАНУ
Ведучий 9. Пізно вночі 21 листопада 2013 року на Майдані Незалежності в Києві розпочався мітинг в знак протесту щодо рішення уряду України зупинити вступ нашої держави в Європейським Союзом.
А після звірячого побиття студентів в ніч на 30 листопада, Майдан став символом боротьби за збереження Української Незалежності.
Ведучий 10. 18-20 лютого 2014 року в Києві відновилось силове протистояння між силовиками та протестувальниками. Події розгортались у центральній частині міста: на вулиці Інституцькій, на вулиці Грушевського, у Маріїнському парку, Європейській площі, Майдані Незалежності. У результаті сутичок у Києві загинуло до сотні людей, поранено півтори тисячі осіб, три сотні вважаються безвісти зниклими.
Мирних протестувальників, які загинули під час акцій протесту (Євромайдану) у грудні 2013 — лютому 2014 року, було названо «Небе́сною со́тнею»…
ПАМ’ЯТІ СТА ГЕРОЇВ МАЙДАНУ
Учень 7. І ти, сердешний Нігояне,
Саят-Нови’ славетний внук,
Ти перша на Майдані рана
Смертельних пострілів і мук.
І ти, Зурабе, син джигіта,
Що впав за волю козаків,
Склав на вівтар младії літа
Нових і праведних віків.
І ти, Богдане, наш земляче,
Духовних світочів кришталь,
Весь Львів наш за тобою плаче,
Ти наша гордість і печаль.
Ти, побратиме білорусе,
Михайле, жертвою життя
На українському обрусі
Ти вишив волі майбуття.
І ти, безстрашний Веремію,
Володар слова. Посланець
Достойності супроти змія
Впав, щоб масакрі став кінець.
Бандити зека-янучара
Лишили долю у журбі
Твою, наш молодий Назаре,
Батькам, то ж слава й честь тобі.
І вернеться свободи ранок,
І здійсниться Ваш заповіт,
І забуяє над Майданом
Ста молодих каштанів цвіт.
ГОЛУБА КАСКА
( в пам’ять Устимка, його голуба каска стала легендою)
Учень 8. Лежала каска кольору блавату.
На ній криваві маки розцвіли.
Вже не ховав сльози рідненький тато: – Устимку, стій.
Без мене в рай не йди. …
І Каїн Авеля убив,
бо голос в брата був дзвінкіший.
Й за те, що Авель просто жив,
й за те, що мамі був миліший.
Лежала каска – голубеньке небо. Прострелена, як доля молода:
– Мій, батеньку, я би прийшов до тебе,
але вона мене чомусь не вберегла.
… І Каїн Авеля убив. – Ісусе! Де заповідь – не вбий?
Там ж сатана від сміху вив:
-Ти ж бачиш, Боже, я – паную.
Лежала каска голуба, як мрія.
У вічність рвалась праведна душа.
В ту ніч зі Сходу вітер віяв.
В ту ніч у небо краща сотня йшла.
… І Каїн Авеля убив.
Від крові брата витер руки.
…Там голуб так тоді тужив,
що рвалось серце від розпуки.
НЕБЕСНА СОТНЯ
Учень 9. Їм амуніції не треба, хоч не закінчилась зима.
Сьогодні Сотня йде на небо – без командира йде, сама.
На небі хмари – розійдіться, всна іще не почалась.
Всі на Майдані – розступіться, щоб Сотня в небо піднялась.
Земну покинувши родину, вони ідуть в останню путь.
За честь, за волю, за Вкраїну ідуть, щоб Богу присягнуть!
ГЕРОЯМ НЕБЕСНОЇ ОТНІ
(вірш Ольги Дзьоби)
Учень 10. Як журавлі , що ринули у небо,
Покинувши цей грішний світ
Лишили по собі кривавий,
Та героїчний слід…
Вони не думали, що буде
Не думали про щастя чи добро.
Вони ішли..Ішли назустріч смерті,
І страху зовсім не було.
Небесна Сотня- герої незборені,
Найкращі, найвідважніші сини,
Яскравим сяйвом в небі засвітились,
Щоб інші мріяли, любили і жили…
А СОТНЮ ВЖЕ ЗУСТРІЛИ НЕБЕСА
( вірш Людмили Максимлюк)
Учень 11. А сотню вже зустріли небеса…
Летіли легко, хоч Майдан ридав…
І з кров’ю перемішана сльоза…
А батько сина ще не відпускав…
Й заплакав Бог, побачивши загін:
Спереду – сотник, молодий, вродливий
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній сивий-сивий…
І рани їхні вже їм не болять…
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло…
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла…
ПІСНЯ «МАМО, НЕ ПЛАЧ. Я ПОВЕРНУСЬ ВЕСНОЮ…»
(вірш Оксани Максималишин)
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач.
Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. I люблю Україну Вона, як і ти, була в мене одна.
Ведучий 11. Цей рік найтяжчий для України за роки незалежності. У боротьбі за краще європейське майбутнє наш народ зустрівся з агресією Росії. Вона анексувала Крим, а зараз веде неоголошену війну на сході нашої Батьківщини. Українські військові, і в тому числі наші односельчани: Володимир Чудак, Олександр Троцюк, Владислав Слободянюк, Роман Шевчук, Володимир Хрущ – захищають єдину, неподільну, соборну Україну.
ВІРШ «ПОВЕРТАЙТЕСЬ ЖИВИМИ»
Ведучий 12. Із Небесної Сотні почалися вбивства Українського населення у так званий «Мирний час». А сьогоднів зоні АТО, на жаль, гинуть українські герої, сотні з них отримали поранення та знаходяться на лікуванні у шпиталях та лікарнях. Ми пишемо пораненим листи, відсилаємо свої малюнки, щоб підтримати їх. Адже усім їм, як ніколи, потрібна увага, добре слово, повага та любов небайдужих людей та наша з вами молитва.
Учень 13. Благослови, небес Владико.
Пожертву чесну і велику
Народних лицарів, що в бій,
Відважно йдуть за народ свій!
Благослови, Ісусе Христе,
Любов до волі, серце чисте –
Вони ж ідуть на ворогів
За милих друзів і братів.
Благослови, пречиста Мати,
Зусилля їх тверде, завзяття,
Благослови їх рани, біль
І краплі крові серед піль.
Благослови на чесний бій.
Героїв, Юрію Святий,
І перемогу їм подай
За нарід свій, за Рідний край!
БЕЗ ІМЕН
(Вірш Вікторії Невідомської)
Учень 14. Нам невідомі всіх їх імена, Хто їх чекає, хто за ними плаче,
Де їхній дім, як їм болить війна, Яке в них серце – щире чи терпляче.
Як страшно їм, коли усе горить, Коли руїни, смерть перед очима,
І як в бою важлива кожна мить,Які в них білі крила за плечима.
Нам невідомі мрії й здобуття,
Всі їхні рани, всі слова прощання,
Вони – солдати, що кладуть життя,
Заради нас і мирного світання.
І без імен помолимось за них,
За трошки вдачі світлої, простої.
В час зрад страшних і втрат таких гірких,
І без імен вони для нас герої.
Учень 15. Отче наш, молю Тебе! Пробач, помилуй, спаси, захисти та збережи наших воїнів. Дякую Тобі за кожного із них. Будь з ними завжди поруч! Показуй їм правильний шлях, яким вони повинні йти. Боже! Приблизь день перемоги! Даруй мир, спокій, належність, цілісність, процвітання нашій ненці Україні!
Учень. 16. Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам’ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.
Учень 17. Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!
Учень 18. На знак вшанування світлої пам’яті тих, хто загинув у боротьбі за створення своєї незалежної держави, увійшовши у безсмертя, схилимо голови і пом’янімо їх хвилиною мовчання
ХВИЛИНА МОВЧАННЯ
(Всі запалюють свічечки)
ПІСНЯ «НАД ЗЕМЛЕЮ ТУМАНИ»
Учень 19. Молюсь за тебе, Україно,
Молюсь за тебе кожен час,
Бо ти у нас одна-єдина,
Писав в своїх віршах Тарас.
Молюсь, казав він, щоб у тебе
Не було між людьми війни,
Щоб завжди було чисте небо
На нашій стомленій землі.
Щоб завше у садку смерека
Весняним квітом під вікном цвіла
І прилітали з вирію лелеки,
Щоб гомін хвиль послухати Дніпра.
Учень 20. Не діліть, не крайте, – ця мине година,
Бо вона ж одна в нас, бо вона – єдина!
Ми живем для неї, ми її голубим,
Всі, як рідну матір, споконвічно любим!
Подолаєм скруту, заросте руїна,
Буде мир і воля – буде Україна!
ВІРШ « ЛЕТИ, ГОЛУБКО БІЛА»
МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ, ЗА МИР І СПОКІЙ!
Отче наш!
Молимось до тебе за мир і спокій
для нашої великої єдиної родини
Дай нам Боже жити в любові до ближнього,
у повазі прав і свобод кожного,
не розпалюючи непремиренності.
Царю Небесний!
Вірю в нашу єдність, бо це велика Сила Твоя!
Вірю, в силу нашого духу, бо це є Чудо Творіння Твого!
Вірю, що ці слова зупинять темні сили
Нехай ця битва на небі буде на перемогу Світла!
Слава Тобі, Боже!
Хай животворна роса впаде на наші землі
Допоможи нам знайти примирення.
Нехай вгамується розбрат
Нехай зникнуть заздрощі й розпалення пристрастей
Щоб полюбили ми один одного
І, як одне ціле, перебували в Тобі.
Захисти найменш захищених.
Осуши сльози заплаканих,
Скріпи віру тих, які сумніваються
Пошли в наші серця любов один до одного, мир і спокій.
Господи!
Навчи нас не продавати свою совість ні дешево, ні дорого.
Захисти нас від видимих і невидимих ворогів, що хочуть поневолити нас
Дай нам, Господи, усвідомити свою силу
Дай нам, Боже, жити вільним життям
Дай кращу долю нашому народу
Благослови Україну і всі родини наші
Господи! збережи Україну
Дай нам єдність, мир і спокій
Боже прийми мою молитву (3 рази)
За Україну! За Мир! і Спокій!
За Україну! За Мир! і Спокій!
За Україну! За Мир! і Спокій!