Позакласний захід
«Хто загинув за Вкраїну, буде жити у віках»
(Святково прибраний зал. На сцені, у центрі, — герб України. Збоку, на столику — букет сухих квітів і кетягів калини, перев ‘язаний чорною стрічкою, поряд — запалена свічка).
Читець
Сини України! Згадайте минуле,Згадайте славетних гетьманів діла,Змагання народні,- і сонце заснуле Розбудить, зогріє надія жива!У нашім минулім – там воля і слава,У нашім минулім – безсмертні діла.Цього не украде в нас зрада лукава,Бо кров’ю Вкраїна все те добула…
Ведуча1: Україна – наша рідна мати…Вдивляємось у далеч і так виразно бачимо широчінь повноводних рік у вінку зажурених верб і пломінкої радості калини. В уяві постає степове безмежжя соняшникових і пшеничних ланів під склепінням блакитних небес…
Ведучий1: Історія України. Вслухаймось у гомін сивої давнини: звідти крізь віки долинає тупіт розвихрених коней, брязкіт шабель із козацьких звитяжних битв, гучна слава стрілецьких боїв, відчайдушна незламність вояків Української Повстанської Армії.
Ведуча2: Таїна таїн – з’ява героїв. З ними кожний сущий на землі народ утверджує себе як нація, як охоронець неперехідних, невмирущих цінностей.
Ведучий2: В ореолі їхньої слави народ здобуває святе право на гідне місце у колі вселюдської спільноти як рівний з рівних і вільний з вільними.
Ведуча1: Скільки разів розпинали нашу Україну?!Ведучий1: Скільки розлилось невинної крові!
Ведуча2: Скільки молитов вознеслось до Бога від скривдженого, понево-леного люду за кращу долю, за волю, за право гордо сказати: Ми- українці!
Читці МИ УКРАЇНЦІ
1. Ми українці – нація Тараса,Ми – сагайдачні і кармелюки,Коли прийшли ми – не полічиш часу,Ми древні і безсмертні, як віки.2. Нас мордували, нас тягли на плахи.О! Скільки потекло кривавих рік!Хотіли ополячити нас ляхи,А росіяни зрусити навік.3. Та все даремно. Знову ми і зновуЖбурляли всіх у темряву й багно,Залишилися ми і наша моваНастояна на сонці, як вино.4. Ця мова може світ зачарувати,В ній все – і грім, і шерехи гаїв.У неї, мабуть, вчилися співатиНе тількі наші – курські солов’ї.5. І тому їй не зникнути ніколи,І підкоряти щирістю світи.Ми живемо – Івани та Миколи,І всі народи рідні нам брати.6. Ми живемо, і нас не подолати,Не покривити наші язики.Бо є Шевченки майже в кожній хаті,Є Сагайдачні і Кармелюки.Володимир Сіренко
Пісня « Я українець» (Слова і музика А.Матвійчука)
Я українець вірою і кров’ю,Моє коріння тут, у цій землі.Вона моєю живиться любов’ю,А я страждаю болями її. Я українець, син народу того,Що відвикає нині від ярма.Я не корюся, я молюся БогуІ вірю в те, що все це не дарма. Я українець, смутком оповитеМоє кохання, як гірке вино.Моя рідня розкидана по світу,Як буйним вітром золоте зерно. Я українець! – цього не відняти,В моїй душі співають солов’ї,Були такими мої мама й тато,Й такими будуть правнуки мої! Я українець!..
Ведуча1: Споконвіків українці мріяли про свою незалежність, виявивши велику жагу волі. За неї цілі віки бився наш народ, але майже ніколи її не мав. Віками наш народ боровся з татарськими ордами, турецькими яничарами, польськими панами та московськими зайдами. На чатах волі Ук-раїни стояло славне волелюбне лицарство – козацтво.
Ведучий1: Козацька доба-це велична сторінка боротьби нашого народу, славна минувшина наших прадідів. Вона стала не лише виявом прагнення українського народу до своєї державності, а й символом сили людського духу, надзвичайної відваги і завзяття,палкої любові до рідної землі і не-нависті до загарбників.
Ведуча2: Це запорізькі козаки на чолі з мужнім гетьманом України Б. Хмельницьким звільнили землю від поляків і 1649 року на Софійському майдані Києва проголосили державність України.Ведучий2: Згадаймо і звеличуймо праведних гетьманів: Дмитра Вишневецького, Богдана Хмельницького, Максима Кривоноса, Івана Богуна, Морозенка, Павла Полуботка, Івана Мазепу.
ЧитецьТ. Шевченко « Було колись в Україні»
Було колись — в УкраїніРевіли гармати;Було колись — запорожціВміли пановати.Пановали, добувалиІ славу, і волю;Минулося — осталисяМогили на полі.Було колись добре житиНа тій Україні…А згадаймо! Може, серцеХоч трохи спочине.
ЧитецьТ. Шевченко « Обідрана, сиротою плаче»Обідрана, сиротоюПонад Дніпром плаче;Тяжко-важко сиротині,Та ніхто не бачить…А до того – Московщина,Кругом чужі люди.”Не потурай”, може, скажешТа що з того буде?Насміються на псалом той,Що виллю сльозами;Насміються… Тяжко, батьку,Жити з ворогами!Тільки ворог, що сміється…Смійся, лютий враже!Та не дуже, бо все гине, –Слава не поляже;Не поляже, а розкаже,Що діялось в світі,Чия правда, чия кривда,І чиї ми діти.Пісня « Сім шляхів» (Автор невідомий)
За горою дзвони дзвонять,Дінь-дінь-дінь,Серце б’ється,Серце рветься в далечінь,Сонце сяє, місяць сяє угорі,Козак коника сідлає на зорі.Його мати – гостра шабля на боці,Його батько – лук зі стрілами в руці,А сестриця, то зірниця молода,А, що милої немає – не біда!Приспів:Гей, гей, гей!Їде вранці, вдень, вночі,Козак Запорізької Січі!Гей, гей, гей!Степом, полем, через гай,Отамане, прощавай!За порогом три дороги,Раз, два, три,А за рогом ще чотири, чотири.Сім доріг моєї долі, сім шляхів,А за ними в дикім полі сім вітрів.Сім вітрів мене зустрінуть, мов брати,Порятують від раптової біди,В чистім небі чорні хмари розженуть,І покажуть козакові вірний путь!Приспів.Сім вітрів мене зустрінуть, мов брати,Порятують від раптової біди,В чистім небі чорні хмари розженуть,І покажуть козакові вірний путь!Приспів.
Ведуча 1: Сьогодні, у рік 100-річчя створення легіону Українських Січових Стрільців, ми хочемо воскресити в пам’яті одну із забутих сторінок нашої історії — про Українських Січових Стрільців.
Створені в розпал Першої світової війни, легіони січових стрільців були армією справжніх інтелігентів, носіїв високих ідей і благородних ідеалів.
Ведучий1: Густо падали жертви під час кровопролитних боїв, густо росли білі березові хрести на стрілецьких могилах, Важко знайти село чи місто між Золотою Липою та Збручем, де не було б стрілецьких могил. Однак на зміну полеглим вливалися свіжі сили із числа добровольців. Ніщо не могло зупинити бажання вибороти кращу долю для свого народу.
Ведуча2: У своєму зверненні до народу стрільці заявляють: “Ми пішли на цю світову завірюху лише тому, щоб наша Україна мала своє місце під сонцем”. Про це говорять і стрілецькі пісні, які складали палкі юнаки між боями. Серед таких авторів і найвідоміший – наш земляк Роман Купчинський, що народився 120 років тому, провів свої дитячі роки коло с. Поморяни. Хай же зараз прозвучить одна з його відомих пісень.Пісня “Як з Бережан до кадри” (Автор Р.Купчинський)
Як з Бережан до КадриСічовики манджали,То краялось серденькоІз горя та печалі.Кривавилось серденькоВ хорунжого Осипа,Як на з очей зникалаТа Золотая Липа.Кривавилось серденькоНе тихло на хвилину,Бо в Бережанах кидавКоханую дівчину.Як прийде час веселий,Чи прийде зла година,Я все тебе згадаю,Що ти моя єдина.
Ведучий2: Понад 40 тисяч 17—20-річних юних, безвусих синів нашої знедоленої Галичини, котрі в буремний 1914 рік підняли свої голови, віддали життя за волю, за кращу долю народу, за Україну.
Читці «Засумуй, трембіто»7. Засумуй, трембіто,
Та й по всьому світу,Що зів’яло галичанамСорок тисяч цвіту.8. Засумуй, трембіто,
Та на всі Карпати,Щоб не ждала сина з войниНі батько, ні мати.9. Засумуй, трембіто,
Та на все Поділля,Щоб не ждала дівчинонькаХлопця на весілля.10. Засумуй, трембіто,
Що галицька сила,Та від Збруча по СлавутуТрупом застелила.
Ведуча 1: Кров’ю стрілецькою навіки написана сторінка нашої славної історії. Вона записана пам’яттю у наших серцях: „Могили Ваші розсіяні по всій широкій Україні. Це здорове зерно, з якого виросте наша свята воля. І прийде час, що по-суне тисячами на Ваші мо-гилки вільний народ і цілуватиме землю, що прикрила Вас, і сльозами буде зрошувати її…
Ведуча2: І дітям маленьким будуть Ваші могилки найвищою наукою. Виростуть вони на таких борців, як Ви. І як треба буде, віддадуть своє життя за рідний край-Україну, як Ви…”
Ведуча1: Минає піввіку від часу, коли сини і дочки нашого народу згоряли у страшній борні Другої світової війни на землях Західної України за своє визволення. До боротьби стали найкращі, найчесніші, найвідданіші – вояки Української Повстанської Армії.
Ведучий1: Йшли, щоб боротись і загинути, доказати всьому світові, що є така нація і народ, який воліє смерть, ніж скоритися ворогові, конати у кайданах.
Ведуча2: УПА героїчно і жертовно боролась за Самостійну і Соборну Державу проти гітлерівської і московської окупації рідних земель. І скільки б не пройшло часу, він не зітре у народній пам’яті світлі імена тих, хто віддав своє життя за народ.
Ведучий2: Вклонімось священним могилам у нашому Золочеві, у музеї-криївці, де пломеніє і ім’я героя УПА Осипа Безпалька, на честь якого на-звано вулицю у нашому місті.
Пісня « Зродились ми великої години»( Сл. Ю.Шкрумеляка)
Зродились ми великої годиниЗ пожеж війни і з полум’я вогнів.
Стискав нас біль по втраті України,Кормив нас гнів, гнів на ворогів. І ось ідем дорогою прямоюТверді, міцні, незламні, мов граніт,Бо плач не дав свободи ще нікому,А хто борець, той здобуває світ. Веде нас в бій борців упавших славаДля нас закон найвищий – то наказ.Соборна Українська державаВільна, міцна від Тиси по Кавказ.
Ведучий1: У ХХІ ст. ми є свідками страшної агресії нашого споконвічного во-рога – Росії. З жахом згадуємо зимові дні на майдані, де гинули найкращі сини України.
Ведуча1 : Сумуємо і молимося за героїв Небесної Сотні. Гордимося своїми героями-золочів’янами, які загинули у війні на Донбасі. Це випускник нашої школи Ігор Черняк і Віталій Бахур із с. Зозулі. Вічна слава Героям! Їх жерто-вність гартує патріотизм всієї України від заходу до сходу.
ЧитціВірш «Бандерівець»ГАДАЄШ ТИ МЕНЕ ОБРАЗИВ?11. Гадаєш ти мене образив,
Коли бандерівцем назвав?Скажу тобі на це одразу –Я ним не був! Тепер вже став!Сприймаю це, як нагороду!Звання, присвоєне за те,Що сином став свого народу,Любові почуття святе!Люблю безмежно рідний край,Цю чарівну, магічну мову,Дарований Всевишнім рай,Красу дівочу чорноброву.12. Люблю за щедрість і за спів,
Шалені ночі солов’їні,Коли бракує навіть слів,Освідчитися Україні!А ти мене за цю любовОскаженіло ненавидиш.Не я до тебе! Ти прийшов,На мою землю і тут гидиш!Іди подальше від гріха,Моє терпіння не безмежне.Нехай святиться у вікахВ борні здобута НЕЗАЛЕЖНІСТЬ!Читець зі свічкою в руках читає Молитву за Україну :О Господи Премилосердний і Преблагий! Отче наш Праведний! Сьогодні увесь побожний український народ, стоячи на колінах перед образом Твоїм, просить Тебе, молить Тебе, благає Тебе, аби Ти врятував багато-страждальну і поневолену протягом багатьох років неньку нашу Україну. Врятуй її від усього злого й чорного, врятуй від війни. Благаємо Тебе, Господи, щоб наша Україна була велична, красива і побожна завжди і повсякчас, і до віку віків. Амінь.
ЧитціВірш «Боже, захисти Україну»13. Ти знаєш, Боже, як мою країну
Свої ж сини криваво розіп’яли?
Як влучить куля у чийогось сина?Як сива мати на коліна впала?14. Ти чуєш, Боже, автоматні черги
І крики тих, хто захищає волю?«За Україну!» – лине аж до неба…І плач народу від утрат і болю.15. Ти бачиш, Боже, як бездушно звіром
Ламає ворог душі і кістки?Як падає на землю прапор рідний?Як нікому писати більш листи?16. Боротись до кінця ! За Україну!
За тих, кого із нами більш нема…За жовте поле й небо ясно-синє,Щоб українців кров більш не текла.17.Ти чуєш нас? До Тебе тягнем руки.
Ти бачиш Україну у вогні?!Їх злоба засичала чорним круком,Та йдуть вперед і дочки, і сини.18. Народе! Протримайся! Не здавайся!
Не падай на коліна, мій народ!Разом і до кінця! За наше щастяЗ тобою,Україно, сам Господь!
«Пісня про Україну» (Автор «Родина Май»)
Хто сказав, що в нас лишилась на душі тривога?Хто сказав, що в нас нема вільної дороги?Що на небі тільки хмари, хмари грозовії?Що на нашій Україні згинула надія?ПриспівДоки в нас цвіте калина й сонце в небі світить,Буде наша Україна піснею радіти!Доки в нас цвіте калина й разом ми у колі,Не розділять Україну вороги ніколи.Хто сказав, що нам судилось у неволі жити?Й солов’їна наша мова – пташеня підбите?
Що лишилась,замість волі,нам одна морока?Загубилась наша доля на шляху широкім?
Читці 19. Єднаймось, брати-галичани, Не час нам на чвари не час.
Бо нам ще Великдень настане І доля всміхнеться до нас! 20. Від Чорного моря до синіх Карпат —
Одна нероздільна родина,
Без панства, без рабства,
Насильства і зрад, —
Одна самостійна Вкраїна.
21. Вставай, Україно, вставай,
Виходь на дорогу свободи,
Де грає широкий Дунай, Де ждуть європейські народи 22. Вставай та кайдани порви,
Дай познак ясніший від грому, Що ти не рабиня Москви Й рабинею не будеш ніколи. 23. Вставай, Україно, вставай,
Єднай Чорне море й Карпати
І свій переболений край
Не дай ворогам розламати
24. Вставай та здіймай знамено
Вселюдської згоди й любові, Щоб волі святої вино Спожити без помсти і крові!
Ведуча2: Ми віримо в перемогу, бо наша армія бореться за свою державу, за свій народ, за свою землю. Україна завжди була, є і буде єдиною, стане спра-вжньою Європейською державою.
Читець Єдина УкраїнаНехай ніхто не половинить,Твоїх земель не розтина,Бо ти єдина, Україно,Бо ти на всіх у нас однаОдна від Заходу й до СходуВолодарка земель і вод –Ніхто не ділить хай народу,Бо не поділиться народ.Нехай ніхто не половинить,Твоїх земель не розтина,Бо ти єдина, Україно,Бо ти на всіх у нас однаПісня « О Україно» (Сл. М.Вороний, муз. Я.Ярославенко)О, Україно! О люба ненько,Тобі вірненько присягнем! Серця кров і любов,Все тобі віддати в боротьбіЗа Україну, за її волю,За честь і славу, за народ! Яремні пута ми вже пірвалиІ зруйнували царський трон. З-під ярем і тюрем,Де був гніт, ідем на вольний світ.За Україну, за її волю,За честь і славу, за народ!За Україну, з вогнем-завзяттям,Рушаймо браття всі вперед Слушний час кличе нас,Ну ж бо враз сповнять святий наказЗа Україну, за її волю,За честь і славу, за народ! Вперед же браття, прапор наш має,І сонце сяє нам в очах. Дружній тиск, зброї блиск,Кари гнів і з ним побідний спів…За Україну, за її волю,За честь і славу, за народ!