Конспект Першого уроку у 2016-2017 н.р. на тему: “ОБРАЗ РІДНОГО КРАЮ У ТВОРАХ РОМАНА ЗАВАДОВИЧА”

 

Конспект для проведення Першого уроку у 2016-2017 н.р. на тему: “ОБРАЗ РІДНОГО КРАЮ У ТВОРАХ РОМАНА ЗАВАДОВИЧА” (урок-літературна вітальня для учнів 7-8 класів)

Скачати конспект (word)

Джерело: Методичні рекомендації для проведення Першого уроку в 2016/2017 навчальному році.

Мета: ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом Р. Завадовича; розвивати навички виразного читання, культуру зв’язного мовлення, уміння грамотно та логічно висловлювати власні думки, аналізувати поезії; виховувати любов і шанобливе ставлення до рідного краю.

Обладнання: «Життєпис. Родинні дані та інші біографічні матеріали років 1903-1949», Р. Завадович «Вибрані твори. Том 1. Поезії», портрет Романа Завадовича, державні символи України.

 

1. Організаційний момент
2. Актуалізація опорних знань

• Що вам відомо про Романа Завадовича?
• Чим є рідний край для кожного з вас?
• Чому кожна людина повинна любити свою рідну землю?
• За допомогою яких художніх засобів поети у власних творах висловлюють шанобливе ставлення до рідного краю?
• Оголошення теми та мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

Зборівщина – земля козацької слави, звитяжної праці. Тут живуть щедрі серцем, талановиті люди. Від рідного порога в широкий світ пролягли дороги багатьох відомих людей, які принесли славу не тільки своїй малій батьківщині, а й усій Україні. На літературно-мистецькій карті Зборівщини є імена видатних письменників, учених, митців, серед них і ім’я Романа Завадовича. Тому на сьогоднішньому уроці ми детальніше ознайомимося із творчим шляхом поета, адже його літературна спадщина наповнена любов’ю і синівськими почуттями до рідної землі. Патріотичні мотиви творів митця є актуальними у сьогоднішній час. Вони навчають любити Батьківщину, жити для неї і бути свідомим громадянином.

1. Вивчення нового матеріалу

Повідомлення учнів. Дослідники біографії.

• ий дослідник. Народився Роман Завадович 18 грудня 1903 року в селі Славна Зборівського повіту, що в Галичині (тепер Зборівський район Тернопільської області). Його батьки – народні вчителі, які тяжкою та чесною працею заробляли на кусок хліба. Згодом сім’я переселяється до сусідніх Пліснян, у яких, як пізніше згадуватиме поет, «у шкільничині – ліплянці почала пробуджуватись моя свідомість». Малий Роман дуже любив слухати казки, які так цікаво розповідала мати, Олена Петрівна, з роду Маморських. Коли ж репертуар казок був вичерпаний, то мама придумувала свої.

У хлопчика часто на очах появлялися сльози, коли був жалісливий сюжет. А потім через багато років, коли він стане писати власні твори, то уникатиме сумних подій, «бо справжніх радощів у світі і так небагато». Далі вчительська доля провадить Завадовичів до Присовецької двокласної школи. Тут їм не дуже щастило: почав хворіти батько, Романа покусав собака, а потім хтось невідомий підпалив приміщення школи. Згодом на місці старої глиняної стояла нова вимурувана школа.

• ий дослідник. «У Присівцях прожив я своє дитинство і там назавжди лишилася частинка мого серця. Річка, луги, садки і поля – усе те, мов живе, вимальовується в моїй пам’яті. На горбі, біля гостинця зі Зборова до Золочева, стоїть могила козацька, пам’ятка історичного бою гетьмана Богдана Хмельницького з поляками 1649 року» (Роман Завадович).

Часто сім’я на Великодні та Різдвяні свята, а також на св. Петра (іменини дідуся) гостювала у Ремезівцях, де жили дідусь і бабуся, батьки матері. Такі поїздки Роман дуже любив. Усі разом ішли на Богослужіння, одного разу співавна Великдень чотириголосий хор хлопців і дівчат під керівництвом молодого вчителя Федора Заяця. Тут хлопець відчував усю красу навколишнього світу: як природа і люди раділи пробудженню життя і Воскресінню.

Батько, Михайло Францович, деякий час був головою Зборівського Окружного Відділу «Взаємної Помочі галицьких і буковинських вчителів». Удома в Завадовичів часто бували вчителі з різних шкіл повіту, Роман із батьками їздили в сусідні села, де відбувалися репетиції та постановки вистав силами вчителів. Навіть малому Роману дісталася роль дитини у «Чумаках» Тобілевича.

• ій дослідник. Початкову освіту хлопець опанував у Присовецькій школі під керівництвом батьків. А потреба писати власні твори виникла десь на 8-ому році життя. Якою ж була радість, «коли я найшов під своєю подушкою грубий зошит у твердій оправі з написом: «Святий Миколай для Романа на твори».

Відпочиваючи у Криворівні, Роман знайомиться з Іваном Франком, який мав вагомий вплив на становлення молодого поета, а також з етнографом та фольклористом Володимиром Гнатюком.

Здавши 5 червня 1920 року іспит зрілості у Тернопільській гімназії, приїхав у Львів і тут став студентом Українського таємного університету. Після цього студіював (з перервами) славістику у Львівському державному університеті (закінчив у 1938, магістр філософії). Під час студій належав до «Гуртка студентів-українців» та до літературного об’єднання «Листопад (літгрупа)». Водночас займався культурно-освітньою працею в селах Золочівщини; засновував читальні «Просвіти», гуртки «Рідної школи» і «Сільського господаря», організовував кооперативи, самоосвітні секції молоді, хори, театральні гуртки, ставив п’єси.

Літературний дебют Романа Завадовича припадає на кінець 1920 року. У львівському двотижневику для дітей «Світ дитини» 15 грудня 1920 року було надруковано вірш «Святий Миколай», підписаний псевдонімом «Роман зі Славної».

• ий дослідник. Війна застала Завадовича в рідній хаті в Ремезівцях, куди родина переїхала у 30-х рр. У 1944 році почалася евакуація, яку проводили німецькі військові. Вона поєднувалася з вивезенням робітників на примусові роботи до Німеччини. Так письменник з родиною опинився в Австрії.

А далі був Верісгофен, Сомме-Касер, Бад Верісгофен…

У 1948 році почалася акція переселення до США, Канади, Австралії, Аргентини, Венесуели, Франції. Їхали ті, у кого були «спонсори» або хто був кваліфікованим спеціалістом. Таких брали на контрактній основі.

З 1950 року і до кінця життя письменник жив у Чикаго (США).

1. Аналіз поезій Романа Завадовича
2. Образ рідного краю у творах Романа Завадовича.

Виразне читання поезії«Зборів» учителем.

Тематико-ідейний аналіз твору.

Перебуваючи на далекій чужині, Роман Завадович у думках і мріях лине до рідного краю. Україна для нього – це світ дитинства та юності, сповнений тривог, захоплень і переживань. У вірші «Зборів» розкривається безмежна любов до отчої землі. Урочисто та піднесено розпочинається поезія:

Камінно сплять історії вітри

Під містом, де гриміла рать Богдана,

Де Прометей великої пори В огні й крові залізні рвав кайдани І де мечем та літерами крови Літопис твій написано, Зборове!

Роман Завадович влучно використовує метафору, щоб показати славну історію міста, у якому пройшло його дитинство. Цей художній засіб допомагає розкрити широку панораму героїчних подій. Зборів для поета – це місто волі і перемоги, бо тут зародилися витоки української державності.

Щоб показати найяскравіші спомини своєї юності, автор вдається до уособлення:

Туди ходила молодість моя Дитячими, маленькими ногами…,

та зізнається у щирому одкровенні, що «серце …лишив давним-давно над Стрипою сумною».

З якою любов’ю і тугою згадує поет «Присівці рідні, Хворостець», бо «тільки думка, мов підбитий птах, летить туди – в минуле і далеке…».

Образ рідної землі в поезії «Зборів» асоціюється з перепелами в житах, із лелеками над стріхами – традиційними символами миру, добра та достатку.

Рефреном-звертанням до рідного міста пронизана вся поезія-сповідь. І вірить ліричний герой, що для його краю настануть часи розквіту та свободи:

Та прийде час – зів’яне туги квіт,

Озветься грім могутнім волі словом,

І хтось підійме слави заповіт,

Закопаний в могилах під Зборовом,

І хтось в вінку лавровому Обнови До тебе в гості прийде знов, Зборове!

2. Рідний край – частинка душі поета.

Виразне читання поезії «Радість України» учнями.

Тематико-ідейний аналіз поезії.

Рідний край став частинкою душі поета, повнозначною складовою його біографії. Де б не перебував Роман Завадович, завжди і всюди носить у своєму серці спогади про наймиліші серцю дні. У поезії «Радість України» показано картину, яка приворожує своєю красою:

У неділю коло церкви Розцвітають квіти.

Ні, не квіти – то маленькі Українські діти.

Автор використовує порівняння, які перегукуються з українським фольклором:

Дівчатонька, мов зозульки,

Очі, як волошки.

А хлопчики, мов соколи,

Г орять поясочки.

Сорочки вишивані,

Порівняння, використане у формі орудного відмінка, допомагає виразніше змалювати красу традиційного національного вбрання: уставки і дуди, обшивочки бузком цвітуть, а маками груди.

3. Образ щасливої української родини.

Виразне читання поезії« У нашій хаті, мов у раї» вчителем. Тематико-ідейний аналіз твору.

Образ щасливої заможної української родини з особливим трепетом показано в поезії «У нашій хаті, мов у раї». Усе в хатині вирізняється чистотою та порядком. Та найважливішим є те, що галичани глибоко духовні люди, носії справжніх чеснот та істин. Основним елементом їхньої оселі є:

На стінах Трійця, Божа Мати З малим Ісусом на руках,

Тризуб, Франко, Тарас Шевченко,

Євген-Отаман – в рушниках.

Роман Завадович говорить, що ця хата – найкраща у світі, бо в ній у мирі і злагоді живуть «добрий батько, мати мила, дідусь, мов голуб, брат, сестра». Пошанування старших членів родини, віра в Бога, працьовитість – це ті складові характеру українців, що забезпечують процвітання та красу їхніх родин і рідного краю:

Це українська рідна хата,

Це мов гніздо орлів з-між гір,

Де молоді ростуть орлята,

Що люблять сонце і простір.

Поет із замилуванням та щирою синівською любов’ю говорить про українську мову. Використовує влучні порівняння, аби показати красу, милозвучність, неповторність рідного слова:

І рідна мова дзвонить всюди,

Як гомін срібної струни.

Завершальним акордом є звернення ліричного героя до отчого краю з проханням благословити своїх дітей, які сповна віддадуть йому і свою працю, і вірність, і любов:

Гей, краю наш! Гей, батьку рідний,

Який чудовий, гарний ти!

Красою чистою своєю Ти наше серце освяти!

4. Історія рідного краю у поетичних творах.

Виразне читання і тематико-ідейний аналіз поезій «Історія рідного краю», «Україна», «Пісня про княжу Україну».

У творах Романа Завадовича образ України постає зі спогадів про важливі історичні події. Поезія «Історія рідного краю» занурює читача в далекі княжі

часи. Ліричний герой, малий Івась, якому до рук вперше потрапляє омріяний подарунок – книжка «Історія» – із захопленням читає про те, як «з димів і пожеж вирушають козацькії коні», як:

Вийшла Січ у простори без меж,

Щоб спинити татар у розгоні.

Триптих «Україна» показує велич рідної землі, на якій живуть щасливі

люди:

Україна – край мій рідний Від Кавказу по Карпати,

І веселий, і свобідний,

І великий, і багатий.

Для поета – «Київ – серце України», у місті «церкви золотобанні». Тут автор вдається до поетичного перебільшення, щоб показати силу дзвонів, що єднають увесь народ:

Як задзвонять на світанні, то на всю Вкраїну чути.

У третій частині поетичного твору звучить споконвічна українська національна ідея:

Бо від Сяну до Кавказу,

На степах чи полонині,

Тризуб має до приказу і прапори жовто-сині.

Образ України від найдавніших часів показав Роман Завадович у поемі «Пісня про княжу Україну». Цим твором він нагадує читачам, що треба добре знати своє минуле:

…щоб свою цю землю Міцно-щиро покохати,

Треба все її минуле Добре вивчити-пізнати.

1. Закріплення вивченого матеріалу ^ З чого починається Батьківщина?

^ З чим у вас асоціюється словосполучення «рідна земля»?

^ Яким постає образ рідного краю у віршах Романа Завадовича?

^ Хто з видатних людей для вас є символом України?

^ Що ми черпаємо з літературної спадщини поетів рідного краю?

^ Чи потрібно знати імена людей, які своєю творчою працею закладали духовні основи розвитку держави?

• Підсумок уроку Слово вчителя.

Роман Завадович – український письменник, журналіст, культурно- освітній діяч початку 20 ст., який своє життя провів в еміграції, проте став для своїх сучасників утіленням доброти і любові, носієм справжньої української культури, символом національної ідеї.

Назавжди залишився частинкою душі поета образ рідного краю. У його творах він розкривається через:

• зображення малої батьківщини (поезія «Зборів»);
• через змалювання щасливої української родини (поезія «У нашій хаті,

мову раї»);

• образ України постає зі спогадів про важливі історичні події (поезія «Історія рідного краю», триптих «Рідна Україна», поема «Пісня про княжу Україну»).
• Оголошення домашнього завдання

1. Намалювати ілюстрації до поезій, прочитаних на уроці.
2. Написати твір-мініатюру (6-8 речень) на тему «Чому потрібно любити рідний край», використовуючи рядки із віршів Романа Завадовича.

Автор:  Квацяла Г.Я., Ленар Г.П.,

учителі української мови і літератури Зборівської державної української гімназії імені Романа Завадовича Зборівської районної ради Тернопільської області