Сценарій до Дня Захисника Вітчизни
Ведуча: Шановні гості і всі присутні у цьому залі. Дозвольте привітати вас із традиційним, немеркнучим з роками святом – Днем захисника Вітчизни. Військові традиції не вмирають, доки існує сам народ, доки розвиваються його збройні сили.
І тому, 23 лютого – День захисника Вітчизни, – був і залишається сьогодні всенародним святом. Це данина любові та поваги до захисника Батьківщини, до ветеранів Великої Вітчизняної війни та учасників бойових дій в гарячих точках нашої планети.
І це сьогоднішнє свято для всіх людей військової справи, доблесті і честі .
1 Поведу таку я річ:
Що ми знаємо про Січ
І про нашу Україну
Й нашу армію єдину.
2 Знаю, друзі, – славна Січ,
Ворогам ішла настріч,
Рідну землю захищала
І народ наш прославляла .
3 Наші хлопці –козаки
Будуть гарні вояки.
Хай лиш трішки підростуть
Тоді й в армію підуть .
4 Маленькі наші ноги,
Та знають свою путь.
На службу Україні,
Як виростуть підуть .
5 Маленькі наші руки
Та кріпнуть і ростуть .
На службу Україні
Всю працю віддадуть.
- Дитячі в нас серденька
Та щире в них чуття.
Любити Україну
Будуть ціле життя.
7 Маленькі наші ноги
Та взуті в чобітки
На службу Україні
Йдуть хлопці – козаки.
8 Непереможну у бою
Ми славим армію свою
Бо всі на світі чесні люди:
І дорослі і малі
Хочуть миру скрізь і всюди,
Хочуть миру на землі.
Пісня «Ой, на горі тай женці жнуть»
Ведучий : Український народ завжди поважав своїх захисників , про що свідчить і любов до козацтва.
Пісня «Блищали на сонці шаблі запорожців» –
Ведучий . З глибини віків, із давніх давен доходять до нас легенди про воїнів звитяжців, які не жаліючи життя свого боронили рідну землю-неньку Україну.
Ведуча. Де Дніпро наш котить хвилі
Рве стрімкі пороги
Там країна вся зелена
Славний край розлогий.
Там козацтво виростало,
Слави, волі здобувало.
Україно, Україно
Славний край козачий.
Ведуча. Служити в козацькому війську вважалось в народі найпочеснішою справою, навіть ті матері, що в звичайний час благали синів не ходити на Запорожжя, під час великого Походу відряджали дітей у військо… і чекали.
читець.
“ Було у мене чотири сини
Полетіли, соколики , не вернулися.
У мене вже не весна , минулися весни…
Їх колись на своїх крилах лелеченьки несли
А сини мої весняне поле скородили ,
А лелеченьки босоніж по полю ходили…
Висять трави на бантині,
Опівночі рвані , синам моїм,
Соколикам на болючі рани.
Вилітали з сонця золотії бджоли,
Замерзали сльозами на сивих вишнях.
Іване.., Степане.., Дмитро.., Миколо!
Ні душі, тільки тиша…
Чула від людей, душі стають лелеками і літають…
…Тільки до мене не повертають…
Ой чом же ви, лелеченьки –босоногі діти!
Не хочете до хатоньки рідної летіти
Ой чом же ви, сини мої – сини молоденькі!
Не вернетесь додомоньку, до рідної неньки…
А чаєчка все кичиче на ковилу сиву,
А прислухаєшся, кличе: “ Сину, ти мій сину!”
Пісня ( «Стремено» – Яни Шовби).
Ведучий. І все ж таки, хоч загинули запорожці , та не загинула їхня слава великих героїв, могутніх велетів, котрі поклали свої голови за віру, за народ, за людські права, за безцінну волю.
Ведуча. Українська армія може по праву пишатися своєю історією, своїми традиціями.
Ведучий. Повертаючись сьогодні обличчям до нашої історії,
ми з глибокою вдячністю схиляємо голову перед бійцями Радянської Армії.
Ведуча .Славу українські солдати і офіцери здобули на фронтах Великої Вітчизняної війни.
Ведуча. В нас клятва єдина і воля єдина,
Єдиний в нас клич і порив:
Ніколи, ніколи не буде Вкраїна
Рабою фашистських катів!..
Вкладає меча в руки вірного сина
Наш край, щоб цей меч пломенів.
Ніколи, ніколи не буде Вкраїна
Рабою фашистських катів.
Ведучий . Більша частина населення України боролася проти фашизму в лавах Червоної Армії, брала участь в партизанському та підпільному русі . Ця війна завдала Україні величезних втрат. Майже кожен 6-й мешканець України загинув в ній . Зруйновано і спалено 714 міст і селищ, 28 тис. сіл і хуторів , 16 тис 150 підприємств. Кожне молоде серце сьогодні і завжди повинно берегти пам’ять про всіх , хто відстояв державу в тій страшній війні.
Берегти, шанувати і стояти за прадідів,
Берегти, шанувати і стояти на варті,
Щоб ніколи не повторилась та біда
Яку пережив наш народ у 1941-1945 роках.
Вірш «Пам’ять».
- Священна пам’ять в спадок нам дана
Вона вогонь незгасний запалила
Там, де солдатська вирита могила,
Де громом прокотилася війна…
- Не владний час війни зітерти слід.
І вдячна Пам’ять вічно буде жити,
Як кров бійця, живі палають квіти
На тлі печальних мармурових плит.
- …Я в літаку і в танку не горів,
В атаках не дивився смерті в очі
Та пам’ять забувать моя не хоче
Невтішних в своїм горі матерів.
- З кривавої жорстокої війни
Вони синів своїх і досі виглядають,
До пожовтілих знімків припадають
Й пряде зажура пасма сивини…
- Мій дід у сорок другому упав
На білий сніг,
Що чорним став від бою.
Моє життя він прикривав собою
Щоб я в шаленім вирі не пропав
- …Милує зір цвітіння біла повінь
Зігрій , надіє, радосте земна
Йдемо до обелісків , як на сповідь
І згадуєм полеглих імена.
( Пісня “Журавлі”)
Ведуча. Солдатські окопи , воронки від снарядів –ці шрами війни природа залікує за сотню років. Подвиг же героїв передається з покоління в покоління і житиме в людській пам’яті вічно. А якою пекучою є солдатська пам’ять. Адже, ви, солдати війни, ветерани війни , пам’ятаєте і гіркоту перших поразок і радість першої перемоги над ворогом, і біль тяжких втрат рідних , друзів і побратимів.
Ведучий . Солдатська пам’ять – це той голос історії, який ми повинні слухати щодня для усіх поколінь, як голос правди про Велику Вітчизняну війну.
Читець
Ветерани пам’ятають,
Як горів , гримів і рвався обрій
Лишаючи позаду батьківський поріг
І вітер грав сумних мелодій
У знівечених вербах край доріг
І йшли солдати днями і ночами
Нестерпний біль ламав надбрів’я, скроні сік
Де друзі падали, там хоронили їх,
І , як могли могили їм копали,
Прощались мовчки – залпів не давали
Патрони берегли і крем’яні чуття,
Щоб вибороть і сонце і життя.
Ведучий. Не забули ветерани і фронтові дороги і фронтову дружбу і солдатські могили; край цих доріг, серед поля, степу, серед беріз, біля села солдатська могила в землю вросла.
( Пісня “Десятий наш десантний батальйон” –)
Ведучий. Солдатські листи… Скільки їх було за 4 роки? Кажуть, що якби з них зробити килим, то вистачило б накрити всю земну кулю. І більшість з них починалась словами “ Моя дорога, мамо!” чи “ Моя люба, кохана дружина, дочко, сестро. ”
Ведуча . Під час боїв зігрівала думка про рідний дім , кохану людину і серце зігрівала завжди пісня.
( Пісня “Смуглянка” – 7 клас)
Ведуча. Шановні ветерани! Скільки горя випало на ваше покоління! Радість перемоги і гіркота втрат – почуття, які нероздільно живуть у серцях кожного з Вас : від учасників до очевидців Великої Вітчизняної війни, ці почуття свято передаються новим поколінням. У цій естафеті незгасної народної пам’яті ніколи не буде кінця.
Тож, шановні ветерани, вам слово.
Ведучий. Обеліски, пам’ятники. Скільки їх? Але чому нема пам’ятника матері, що досі чекає свого сина, вдовам – жінкам високої краси, вірності, які виконали останній заповіт чоловіків – вивели в люди дітей. Самі вони, затамувавши горе і біль, відбудовували зруйноване, виховували своїх дітей – продовження нашого українського роду.
Читець.
Вийшла в степ широкий Мати посивіла.
Виплакала очі від журби вона
Біля квітів маку стала заніміла
Й згадувалась знову матері війна.
І почула голос сина над житами,
То зітхала мати ,то вогонь палав:
“ Я прийшов до тебе, я вернувся, мамо
Я своєю смертю смертю потоптав
На моїй могилі нині квітів море,
Ти в думках до мене линеш з далини
І твоє невтішне материнське горе –
То прокляття вічне паліям війни”
Пісня «Перемога, свята Перемога»
Ведучий .15 лютого відзначався скорботний день пам’яті воїнів- афганців.
Більше 50 років тому було покладено край фашизму. Діди наші думали, що та війна остання. Вони не знали, що їх онуків також називатимуть ветеранами. І поки на землі існують гарячі точки, і поки порушується біблійна заповідь “ Не вбивай”, ми не можемо, не повинні заспокоюватись, не можем спати спокійно, коли не спокійно у світі, коли йдуть війни, коли гинуть діти.
Ведуча. Ой , сини, сини, наші соколи.
Хіба для смерті народили вас матері ?
Вони вас плекали з крихіток , щоб ви жили , працювали, а не повертались до рідної домівки обпаленими війною пораненими лелеками , чи … лиш осінніми зорепадами нагадували про своє існування. Згадаймо Афганістан – це черга за … з хвої . Хто останній за смертю?
Пісня “Про Афганістан“ –.
Ведучий. І затужили, заридали матері , затужила вся Україна. “Мамо ,я не хотів і не думав повертатись додому чорною стрічкою на свій портрет, буйним кленом біля нашої хати. Простіть мене, рідна!”
Ведуча. Скільки їх – юнаків голубооких, русявих і чорнявих, одружених і тих, до яких ще не прийшло кохання, загинуло на тій війні. Скільки їх прийшло з покаліченими тілами і душами.
Читець.
. Сняться ноги, знову сняться,
Як пологим берегом іде,
Хлюпа хвилі, місяць круторогий
Над горою світить , ніби вдень
На дорозі ковдра із пилюки
Пхукає і ноги холодить.
Він спішить і простягає руки
Він біжить, а може вже летить?
Понад кам’яним Афганістаном,
В білих хмарах, а чи у бинтах?
“Де це ноги, де це ноги, мамо?!
Як же можна жити так?
. Де ж це ноги, мамо ? Медсанбати,
Сніг операційного стола…
Встати, закричати, розірвати
Болість, що, як вибух, в кров ввійшла
Як же це приречення збагнути,
Коли душу холод обійма.
Коли пальців хочеться торкнутись
Тих, яких навіки вже нема
Хто придумав вибух мін чи стогін?
Мов рентгеном світить слово “жить”
…Біля ліжка , втомлена дорогою,
Пара ніг пластмасових лежить.
Хто на пластмасових, хто на костилях, хто на власних. Вони все таки повернулися та не всі. І не можна забути оту згоровану неньку, оті виплакані сльози над цинковими хлопчиками, яких привозив у Союз “чорний тюльпан”.
Пісня «Про Афганістан» –
Але хлопців – нема!
І ніколи вже більше не буде,
І їх тисячі більш
Не воскреснуть , не встануть з могил
Там в Афганських пісках
Прошивало навиліт їм груди
Й на вустах запікався
Густий і задимлений пил…
Читець
О, як це горе пережити?
Час незбагненний наш такий,
У мирний час дитину вбить,
І рветься серце на шматки,
Ти прихились до нього, небо!
Ти ,земле рідна , обійми,
Та тільки тиснути не треба.
Його ж привезено з війни…
Читець.
У нього виболене тіло,
На тілі рани – як ножі…
Воно так жить тоді хотіло
На тім на смертнім рубежі!
Землі моєї любі діти,
Чому ж судилося отак
Щоб замість жити, жити, жити
Ви й досі гинете в світах ?
Пісня «Білі ангели»
Читець. – Солдати гинуть. І кожна смерть страшна. А як страшно, коли не хочеться помирати у 18-19 років, коли ще тільки починається життя.
Пам’ять про загиблих вшановують хвилиною мовчання.
Ніхто не рахував скільки років довелося б нам мовчати , колиб так пом’янути кожного вбитого. Помовчимо хвилину. А всіх.
Встаньмо, постіймо хвилину, нехай у нас не заболять ноги, а тільки защемлять серця за тих , кого нема серед нас , хто лежить у землі, хто світить нам із небес, а може із підбитим крилом ніяк не перелетить Афганські гори.
Оголошується хвилина мовчання.
Читець. Спить у гільзах патронів
Чорне горе мільйонів
Сплять повішених очі
Сплять прокльони жіночі,
Сплять вуста спопелілі
Сплять усмішки затлілі
Сплять гіркоти вдовині
Бухенвальди, Афгани, Хатині…
Сплять розстріляні крики
Людське горе велике,
Що палило нам груди
Не будіть його, люди.
Читець. Іменем жінки, що овдовіла
Іменем матері, що з печалі сивіла,
Іменем сина, що батька не знав
Іменем батька, що в січі смертельній упав
Я проклинаю війну жорстоку, –
Вона відібрала у людства спокій.
Читець.
Іменем тих , хто над краєм безодні,
Іменем ще не народжених,
Сном немовлят не стривожених
Кличу з війною вийти на бій,
Мир відстояти землі голубій!
Ведуча. Звертаючись сьогодні до наших юнаків, майбутніх солдатів , мені хочеться сказати: не дай вам, боже такої долі. Хай береже вас Бог і будьте гідними захисниками нашої Вітчизни.
Спливло, минуло літ уже десяток.
Сьогодні мама майбутнього солдата
Це – я .
І я чекатиму колись на сина…
Хай збереже моя дитина
Калини цвіт і вишень біле диво
І мирних ранків, сонячність щасливу
І нашу вдячність нескінчену
І України славні знамена!
Звучить пісня про Україну – Вікторія Олійник
Ведуча. І на закінчення сьогоднішньої зустрічі хочеться побажати миру у вашому домі, сонячних ранків , мирних світанків, квітів довкола , радісного сміху дітей і внуків у ваших домівках. Щастя вам, здоров’я , миру і добра.
Пісня “Молитва” – Яна Шовби