Рекомендації щодо розробки індивідуальних програм психолого-педагогічного супроводу учнів «групи ризику»

Скачати

Рекомендації щодо розробки індивідуальних програм психолого-педагогічного супроводу учнів «групи ризику»

 

Існує низка визначень поняття «групи ризику». Нижче запропоновані можуть дати можливість сформувати загальне бачення на цю проблему.

Діти «групи ризику» – діти з різними формами психологічної і соціальної дезадаптації, що виражаються в поведінці, яка неадекватна нормам і потребам найближчого оточення.

В «групи ризику» традиційно включають дітей із неблагополучних сімей, дітей з відхиленням у поведінці, дітей з проблемами в навчанні і розвитку, а також дітей із хронічними захворюваннями, інвалідів.

           “Групиризику” – цекатегоріїдітей, чий соціальний стан за тимиабоіншимиознаками не маєстабільності, які практично не можутьпоодинціпереборотитруд­нощі, щовиникли в їхньомужитті; все це в результатіможепризвести до втрати ними соціальноїзначущості, духовності, морального образу, біологічноїзагибелі.

До цієїгрупивідносятьтакікатегоріїдітей:

• діти-сироти,
• діти з девіантноюповедінкою,
• діти з вадамифізичного та психічногорозвитку;
• діти, якізазналинасильства,
• обдарованідіти, яківідчуваютьтруднощі в спілкуванні.

           Термін “група ризику” у педагогіці і психології вводиться для позначення осіб групи підлітків, у яких симптоматика, що відповідає категорії наркоманів, алкоголіків, тобто хворих, не виявлена, однак виховній роботі з ними варто приділити особливу увагу, щоб не допустити розвитку захворювання.

 

 

 

До числа найважливіших факторівризику відносяться:

• недолікисімейноговиховання: наявністьнегативнихприкладівзжиттябатьків, невизначеністьправилповедінки, відсутністьпозитивнихемоційусім’ї (відсутністьпохвали, поваги);
• ранняасоціальнаповедінка;
• раннєприлучення до одурманюючогоречовинам;
• такірисиособистості, як: агресивність, нервозність, імпульсивність, негативізм;
• поганауспішність;
• недостатнявключеність у суспільнісправи;
• наявністьдрузів, щоприбігають до одурманюючихречовин;
• байдужістьсім’ї і навчальноїгрупи до учня.

Основною задачею практичного психолога (соціального педагога) є виявлення дітей цієї категорії в дитячому середовищі та організація роботи з ними.

Комплексність проблем, які потребують вирішення в процесі соціально-педагогічної роботи з дітьми групи ризику, вимагає участі у цій діяльності різних фахівців.

 

Бесіда з учнем «групиризику»
Ким тихочеш стати післязакінченняшколи?
Якінавчальніпредметитилюбишбільше за інші?
Щочитаєш?
Твоїтовариші. Щоти про них думаєш?
Чизадоволенийтисвоїмнавчанням і поведінкою в класі, вшколі?
Твоясуспільна робота і їїрезультати.
Твоєулюбленезаняттявшколі і вдома.

Щотивважаєшнайцікавішим і важливішим в житті?
Як тиставишся до своїхбатьків і чому?
Твоєставлення до старших.
Чипам’ятаєштинайприємнішуподію в житті?
Чипам’ятаєштинайбільшнеприємнуподіюсвогожиття?
Чикривдив тебе хто-небудь?
А тичикривдив кого-небудь?

 

 

 

 

Бесіда про учня «групиризику» з вчителями:

Ваша думка про успішність і поведінкуучня на ваших уроках.
Найбільшхарактернівипадкийогонедисциплінованості і вашійомупоради (заходи, вказівки).

Йогоздібності в навчанні, вроботі. Йогоможливості.

 

Бесіда про учня з йоготоваришами

Чи давно ви дружите?

Вашіулюбленісуміснісправи, предмети, заняття?

Щотобіподобається у твоємудругові?

Щотобі не подобається у твоємудругові? Чому? Як
тийомудопомагаєш?

Вашіплани на майбутнє.

 

Бесідазі старостою класу про учня «групиризику»

Ваша думка про конкретногоучня.

У чомувиявляютьсянедолікийогоповедінки в ко¬лективікласу?
Йогоставлення до товаришів по класу.

Як ви і колективкласудопомагаєтейомустатизразковимучнем?

Йогоставлення до суспільнихдоручень, участь у колективномужиттікласу.

 

Бесіди з батьками

Чи задоволені ви навчанням і поведінкою своєї дитини?
Що вас турбує в її поведінці і навчанні? Як ви їй допомагаєте?
Режим дня і його дотримання.
Що він робить по дому, чи допомагаєдомашнім, у чому?
Вашіпорадисвоїйдитиніщодовиборумайбутньоїпрофесії.

 

Бесіди з класними керівниками

Бесіда з класним керівником
У чому полягає трудність у вихованні школяра?
Дисципліна школяра дома і в школі. Успішність.
Які конкретні факти говорять про його «труд¬ність»?
Які заходи застосовувалися до цього школяра для йоговиправлення і якіїхрезультати?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Корекційно-розвивальна робота з дітьми «групи ризику»

 

1. Індивідуальна робота з учнем:

Надання психологічних консультацій

Здійснюванняконтролюзавідвідуваннямучнемшколи.

Ураховування інтересів учня та залучення його до суспільно-корисної діяльності колективу классу, діючих гуртків, творчих об’єднаннях, спортивних секціях, клубах за інтересами школи, позашкільних закладах.

 

2. Підготовкавчителя до роботи з дітьми « групиризику»

Надання психологічних консультацій

Озброєння класних керівників методикою роботи з важковиховуваними учнями, неблагонадійними сім’ями.

Залучення вчителів до здійснення пропаганди здорового способу життя.

Заслуховування і аналізування роботи класнихкерівників з учнями « групиризику».

 

3. Групова робота з учнями «групи ризику»

Читання циклу лекцій і проведеннябесід зі збереження здорового способу життя.

Розробка і проведення тренінгових занять

 

4. Спільна робота зі службою у справах неповнолітніх.

Підтримкатісногозв’язку з інспекцією у справах неповнолітніх.

 

5. Робота з батьками:

Надання індивідуальних консультацій та бесід

Проведення виступів на батьківських зборах з приводу попередження   фізичного, морального, психологічного насильства дітей у сім’ї, ведення здорового способу життя, пропаганду кращих зразків сімейного виховання.

 

Пам’ятайте! Проведення діагностичних досліджень накладає на класного керівника обов’язок дотримання строгої конфіденційності.

 

 

 

 

 

 

 

Форми корекційної роботи з дітьми девіантної поведінки:

• індивідуальні:ігротерапія, робота з малюнками, корекція через творчість дитини, індивідуальні бесіди з дитиною;
• групові: тренінги в межах програм «Рівний-рівному», «Діалог»; рольові ігри та вправи на зменшення агресивності, тривожності, гіперактивності; проведення виховних годин в формі тренінгу за сценаріями, які пропонуються програмою «Психолого-педагогічне проектування соціального розвитку особистості учня»; організація спільних позаурочних заходів з батьками (турпоходи, відвідування музеїв, вечори поезії, спортивні змагання, КВК тощо)

 

 

Рекомендації класному керівнику

1. Вплив на дитину без роботи з виявлення причин буде ситуативний, його ефективність низька.
2. За ряду причин необхідно впливати не на девіантного учня, а на його оточення (батьків, осіб які їх замінюють та інших родичів або друзів).
3. У плануванні виховної роботи з класом класному керівнику необхідно продумати індивідуальну, групову або колективну діяльність.
4. З метою залучення девіантного учня до організації та проведення творчих заходів, спортивно-змагальної, громадської або соціально-корисної діяльності необхідно спланувати корекційно-виховний процес через групові форми роботи з іншими учнями (обов’язково беручи до уваги результати попередньої діагностики) Завдяки такої діяльності в проблемного учня буде можливість самоствердитися та завоювати авторитет однолітків соціально-прийнятними засобами.
5. Важливо огородити девіантного учня від деструктивного впливу або максимально його послабити.
6. Причиною асоціальної поведінки може бути складне фізичне або психічне порушення. В цьому випадку необхідно звернутися до батьків учнів з пропозицією обстеження або лікування (навчання) у спеціалізованих установах.

 

 

 

 

 

 

 

Поради в  роботі класного керівника з батьками дитини  девіантної поведінки

 

Причини відхилень в поведінці дитини виникають як результат політичної, соціально-економічної і екологічної нестабільності суспільства, посилення впливу псевдокультури, змін в змісті ціннісних орієнтацій дітей і підлітків, несприятливих сімейно-побутових відносин, відсутність контролю за поведінкою, надмірній зайнятості батьків, епідемії розлучень.

Виховно-профілактична робота класного керівника може бути побудована на постійній підтримці і стимулюванні позитивної поведінки дитини і зведення до мінімуму попереджувально-каральних заходів у відповідь на різні форми поведінки, що відхиляється від норм.

У організації виховної роботи з важкими дітьми велику роль грає індивідуальна робота з батьками. Успішна робота з сім’ями учнів обов’язково припускає особисті контакти батьків з вчителем, індивідуальну роботу з сім’ями. Не все можна і потрібно широко обговорювати на батьківських зборах, але про багато що можна поговорити в бесіді віч-на-віч. Між вчителем і батьками повинні встановитися добрі, довірчі відносини.

Добре, коли кожен з батьків відчуває у вчителеві людину, яка так само, як і він, зацікавлену в тому, щоб дитина виросла доброю, розумною, такою, що знає, щоб розкрилися всі його можливості.

Індивідуальні бесіди вчителя з батьками важких дітей, консультації допомагають встановити безпосередній контакт з кожним членом сім’ї що вчаться, добитися більшого взаєморозуміння  в пошуку шляхів сумісного впливу на дитину. Щоб бесіди класного керівника досягали цілі, а його слова сприймалися як керівництво у вихованні дітей, треба не тільки вчасно дати потрібну раду батькам і підказати, як його виконати, не тільки знайти правильну форму спілкування під час бесіди, але і заздалегідь продумати її проведенні, передбачити для бесіди час і місце.

Практика показує, що розмовляти з батьками треба, не поспішаючи. Краще це робити після уроків, коли в класі немає дітей, коли вся обстановка розташовує до бесіди. І розмову починати (якщо він буде і не зовсім приємним) з позитивних моментів. Розповідаючи батькам про ситуацію, причиною їх виклику, що послужила, в школу, попросити батьків порадити, що, на їх думку, повинен зробити вчитель, як краще поступити, а потім дати раду батькам. У такій бесіді природно виникає питання про повторну зустріч для того, щоб з’ясувати, як допомагають прийняті спільно заходи, знову намітити шляхи подальшої роботи. Так поступово, діючи весь час разом з батьками, слід знімати негативні моменти в поведінці або навчанні дитини.

Вчитель зобов’язаний допомогти батькам розкрити можливості їх важкої дитини, його позитивні риси, переконати в необхідності спиратися саме на них. При цьому вчитель прагне не зловживати численними вказівками, а говорити просто, доступно, переконливо, завжди з відчуттям турботи про дитину. Зауваження, що зачіпають самолюбність, постійні  скарги на дитину, зосередження уваги на його недоліках – цим можна лише відштовхнути від себе батьків, а значить і віддалити виконання бажаної мети.