Скачати програму з української мови
Програма вступного випробування з предмета «Українська мова».
для абітурієнтів, що вступають на І курс навчання на освітньо-професійну програму підготовки молодшого спеціаліста на основі базової загальної середньої освіти.
Пояснювальна записка
Мова належить до найважливіших ознак людини. Вона є засобом і матеріалом формування й становлення особистості людини, її інтелекту, волі, почуттів та формою буття. Мова – це безперервний процес пізнання світу, його освоєння людиною. Мова є засобом спілкування між людьми, передавання власного досвіду іншим і збагачення досвідом інших.
Українська мова є державною мовою України. Це передбачає її пріоритетне використання в усіх сферах суспільного життя. Оволодіння українською мовою сприяє залученню до надбань культури українського народу, виробляє почуття впевненості у власних силах, допомагає свідомо мотивувати вибір майбутньої професії. Досконале володіння державною мовою – важлива умова формування особистості майбутнього молодшого спеціаліста, становлення його високодуховного, національно зорієнтованого світогляду як запоруки професійної кар’єри, передумови формування фахової компетенції. Найважливішим завданням освіти в Україні на сучасному етапі є прилучення молоді до національної культури на основі рідної мови.
Програму вступного випробування з української мови складено для осіб, які вступають на основі базової загальної середньої освіти для здобуття освітньо- кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста на підставі чинної програми з української мови для 5-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів (лист МОН №1/11-6611 від 23.12.2004р.) відповідно до Закону «Про загальну середню освіту» та Державного стандарту базової і повної середньої освіти.
У ній ураховано державний статус української мови, її суспільні функції, взято до уваги специфіку навчального предмета, що має виразні інтегративні функції, здатність справляти різнобічний навчальний, розвивальний і виховний впливи на абітурієнтів, сприяти формуванню особистості, готової до активної творчої діяльності у всіх сферах життя демократичного суспільства.
Основна мета вивчення рідної мови полягає у формуванні національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка володіє вміннями й навичками вільно, комунікативно доречно користуватися засобами рідної мови – її стилями, типами, жанрами в усіх видах мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо), тобто забезпечує належний рівень комунікативної компетенції. Зазначена мета передбачає здійснення навчальної, розвивальної і виховної функцій освітнього змісту навчального предмета.
Учасники вступних випробувань повинні знати та вміти:
- правильно писати слова з вивченими орфограмами;
- знаходити й виправляти орфографічні помилки;
- визначати в словах дзвінкі, глухі, тверді, м’які, шиплячі приголосні;
- визначати звукове значення букв у слові;
- визначати спосіб творення слів;
- знати лексикологію української мови;
- розрізняти синоніми, омоніми, антоніми, пароніми, однозначні та
багатозначні слова, пряме й переносне значення слів;
- розуміти і пояснювати образне значення фразеологізмів;
- застосовувати морфологічні норми української мови;
- вміти ставити розділові знаки за допомогою вивчених правил у простих
та складних реченнях;
- дотримуватися норм мовленнєвого етикету.
Програма складається із пояснювальної записки, змісту дисципліни і рекомендованої основної та додаткової літератури.
Результати вступних випробувань для абітурієнтів, які вступають на основі базової загальної середньої освіти, оцінюються за 12-бальною шкалою. Критерії оцінювання знань та вмінь абітурієнтів сформовано в пояснювальній записці до пакетів екзаменаційних завдань.
| №
п/п |
Роз
діли |
Зміст навчального матеріалу | Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки абітурієнтів |
| і | 2 | 3 | 4 |
| І | Фонетика. Графіка. Орфоепія. | ||
| 1.1 | Звуки мови і звуки мовлення. Голосні та приголосні звуки. Приголосні тверді та м’які, дзвінкі й глухі; вимова звуків, що позначаються буквами г і ґ. | Абітурієнт:
визначає, що вивчає фонетика, графіка, орфоепія; розрізняє в словах тверді і м’які, дзвінкі і глухі, шиплячі приголосні, ненаголошені й наголошені голосні; визначає основні випадки чергування голосних і приголосних звуків; вимовляє звуки в словах відповідно до орфоепічних норм; правильно пише й обґрунтовує слова з вивченими орфограмами; знаходить і виправляє орфоепічні та орфографічні помилки на вивчені правила; розпізнає у словах і словосполученнях явища уподібнення, спрощення, чергування; вимовляє приголосні звуки відповідно до орфоепічних норм; правильно пише слова з вивченими орфограмами й обґрунтовує їх; користується словником іншомовних слів; знаходить і виправляє орфоепічні й орфографічні помилки на вивчені правила. |
|
| 1.2 | Позначення звуків мовлення на письмі. Алфавіт. Співвідношення звуків і букв. Звукове значення букв
я, ю, є, ї. |
||
| 1.3 | Склад. Наголос. Орфоепічний словник і словник наголосів. Вимова наголошених і ненаголошених голосних. Ненаголошені голосні [е], [и], [о] в коренях слів. Ненаголошені голосні, що не перевіряються наголосом. | ||
| 1.4 | Уподібнення приголосних звуків. Спрощення в групах приголосних. | ||
| 1.5 | Найпоширеніші випадки чергування голосних і приголосних звуків (практично). Чергування [о] – [а], [е] – [і], [е] – [и]; [о], [е] з [і]; [е] – [о] після [ж], [ч], [ш]; [и], [і] після [ж], [ч], [ш], [шч] та [г], [к], [х] у коренях слів; [г], [к], [х] – [ж], [ч], [ш] – [з’],
[Ц], [с’]. Основні випадки чергування у – в, і – й. |
||
| 1.6 | Орфоепія. Вимова префіксів з- (зі-, с-), роз-, без-, воз-, пре-, при-, прі- та інших, а також їх правопис. | ||
| 1.7 | Позначення м ’якості приголосних на письмі буквами ь, і, є, ю, я. Сполучення -ьо, -йо-. | Абітурієнт:
засвоює правила використання м’якого знака та вживання |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| Правила вживання м’якого знака. Правила вживання апострофа. Правильна вимова та написання слів з апострофом. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних та збіг однакових приголосних звуків.
Написання слів іншомовного походження: и, і, м’який знак та апостроф; подвоєння букв у словах іншомовного походження. Словник іншомовних слів. |
апострофа; розрізняє подвоєння та подовження приголосних; виконує словникові роботи та тестові завдання; користується словником іншомовних слів. |
||
| 1.8 | Основні правила переносу слів, вживання великої літери. | засвоює основні правила переносу слів, вживання великої літери та застосовує їх на практиці. | |
| ІІ | Лексика і фразеологія. | ||
| 2.1 | Лексичне значення слова. Однозначні й багатозначні слова. Вживання багатозначних слів у прямому і переносному значеннях. Загальновживані (нейтральні) і стилістично забарвлені слова, діалектні, професійні слова і терміни. | Абітурієнт:
знає, що вивчає лексикологія і фразеологія; визначає належність слів до певної лексичної категорії: однозначні й багатозначні, загальновживані (нейтральні) і |
|
| 2.2 | Групи слів за значенням: синоніми, антоніми, омоніми, пароніми. | стилістично забарвлені слова, групи слів за значенням, | |
| 2.3 | Фразеологізми. Поняття про фразеологізм, його лексичне значення. Джерела українських фразеологізмів. Прислів’я, приказки, крилаті вирази, афоризми як різновиди фразеологізмів. | фразеологізми, а також їхню роль у тексті; пояснює значення відомих слів, їхнє походження, значення фразеологізмів, прислів’їв, приказок, крилатих | |
| 2.4 | Групи слів за їх походженням: власне українські й запозичені (іншомовного походження). | висловів;
добирає з-поміж синонімів, антонімів, фразеологізмів |
|
| 2.5 | Активна і пасивна лексика української мови: застарілі слова (архаїзми й історизми), неологізми. | найбільш відповідні контексту;
редагує тексти з лексичними помилками. |
|
| ІІІ | Будова слова. Словотвір. | ||
| 3.1 | Корінь, суфікс, префікс і закінчення, основа – значущі частини слова.
Змінювання і творення слів. |
Абітурієнт:
виділяє у слові закінчення, корінь, префікс, суфікс та |
| 1 | 2 | 3 4 | ||
| Твірна основа. Основні способи словотворення: морфологічний (префіксальний, суфіксальний, префіксально-суфіксальний, безафіксний, складання основ (або слів); неморфологічний (перехід слів з однієї частини мови в іншу). | основу;
розрізняє форми слова і спільнокореневі слова; знає основні способи словотвору; визначає способи творення слів; уміє самостійно утворювати нові слова вивченими способами. |
||
| 3.2 | Творення складноскорочених слів. | ||
| IV | Морфологія. Орфографія. | ||
| 4.1 | Іменник :
загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. |
Абітурієнт:
знає, що вивчає морфологія; морфологічні ознаки іменника, його синтаксичну роль; особливості відмінювання іменників; визначає рід, число, відмінки іменників, відміни та групи (тверду, м’яку, мішану), а також іменники поза відмінами; використовує відмінкові закінчення іменників чоловічого роду другої відміни на -а (-я), -у (-ю); утворює відмінкові форми іменників кличного відмінка у звертанні; називного множини, орудного однини, родового множини; уміє відрізняти правильні форми від помилкових. |
|
| 4.2 | Іменники — назви істот і неістот, загальні та власні. | ||
| 4.3 | Рід іменників. Іменники спільного роду. Рід невідмінюваних іменників | ||
| 4.4 | Число іменників. Іменники, що мають форми тільки однини або тільки множини. | ||
| 4.5 | Відмінювання іменників. Поділ іменників на відміни та групи. | ||
| 4.6 | Букви -а (-я), -у (-ю) у закінченнях іменників чоловічого роду другої відміни. | ||
| 4.7 | Написання і відмінювання чоловічих і жіночих імен по батькові. | ||
| 4.8 | Уживання відмінкових форм іменників; кличного відмінка у звертанні (земле, Василю, Олено, добродію, батьку). | ||
| 4.9 | Синоніміка деяких відмінкових закінчень: купив сіль (солі), хліб (хліба), твого ім’я (імені), пас ягнята (ягнят). | ||
| 4.10 | Правила правопису складних іменників (разом, окремо, через дефіс). | вивчає основні правила правопису складних іменників;
виконує словникові та тестові завдання. |
|
| 4.11 | Прикметник:
Загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. |
Абітурієнт:
визначає морфологічні ознаки прикметника, його синтаксичну роль; |
|
| 4.12 | Групи прикметників за значенням: | ||
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| якісні, відносні, присвійні. | знаходить прикметники в | ||
| 4.13 | Ступені порівняння якісних прикметників: вищий і найвищий, способи їх творення (проста і складена форми) | реченні;
морфологічні ознаки, синтаксичну роль у реченні; розпізнає розряди |
|
| 4.14 | Відмінювання прикметників. Повні й короткі форми якісних прикметників. | прикметників за значенням (якісні, відносні, присвійні), | |
| 4.15 | Прикметники твердої і м’якої груп, особливості їх відмінювання. | відмінює прикметники твердої і м’якої груп;
утворює правильно форми вищого і найвищого ступенів порівняння якісних прикметників; відрізняє правильні форми від помилкових. |
|
| 4.16 | Правила правопису складних прикметників (разом, окремо, через дефіс). | вивчає основні правила правопису складних прикметників;
виконує словникові та тестові завдання. |
|
| 4.17 | Числівник:
загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. |
Абітурієнт:
знає загальне значення числівника, його морфологічні |
|
| 4.18 | Відмінювання, творення та правопис складних числівників. Особливості відмінювання. Поєднання числівника з іменником. | ознаки, синтаксичну роль у реченні;
знаходить числівники в тексті; визначає їх граматичні ознаки; утворює і вживає правильно відмінникові форми числівників; поєднує правильно числівники з іменниками, застосовує правила правопису на письмі; відрізняє правильні форми числівників від помилкових |
|
| 4.19 | Займенник:
загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди займенників за значенням, їх відмінювання та правила правопису складних слів. |
Абітурієнт: знає значення, морфологічні ознаки і синтаксичну роль займенника; знаходить займенники в тексті, правильно пише складні слова; відмінює всі розряди займенників; відрізняє |
| 1 | 2 | 3 4 | |
| правильні форми займенників від помилкових. | |||
| 4.20 | Дієслово:
загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. |
Абітурієнт:
знає загальне значення дієслова, його морфологічні ознаки, синтаксичну роль; знаходить дієслово в реченні; визначає його форми, граматичні ознаки, належність дієслова до певної дієвідміни, види, часи та способи дієслів. |
|
| 4.21 | Форми дієслова: неозначена форма, особові форми, безособові форми на -но, -то (загальне ознайомлення). Неозначена форма (інфінітив) та особові форми. | ||
| 4.22 | Дієвідміни. Види дієслова (доконаний і недоконаний). | ||
| 4.23 | Часи дієслова. | ||
| 4.24 | Способи дієслів (дійсний, умовний, наказовий). Безособові дієслова. | ||
| 4.25 | Дієприкметник як особлива форма дієслова: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. | Абітурієнт:
знає значення дієприкметника, його морфологічні ознаки, синтаксичну роль, уміє утворювати активні та пасивні дієприкметники. |
|
| 4.26 | Дієприслівник як особлива форма дієслова: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. | Абітурієнт:
знає: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль дієприслівника, уміє утворювати дієприслівники доконаного й недоконаного видів. |
|
| 4.27 | Правила правопису часток не -, ні – з дієсловами, дієприкметниками, дієприслівниками. | уміє практично застосовувати правила правопису часток не-, ні-. | |
| 4.28 | Прислівник: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.
Розряди прислівників, ступені порівняння прислівників, способи їх творення. |
Абітурієнт:
знає загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль прислівника; визначає його граматичні ознаки; уміє утворювати ступені порівняння. |
|
| 4.29 | Основні правила правопису складних прислівників. | використовує на практиці правила правопису складних прислівників разом, окремо, | |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| через дефіс. | |||
| 4.30 | Службові частини мови: прийменник, сполучник, частка,
їхні розряди та роль у словосполученнях і реченнях, основні правила правопису. Вигук як особлива частина мови, розділові знаки у ньому. |
Абітурієнт:
відрізняє службові частини мови: прийменники, сполучники, частки; знаходить вигуки в реченні, відрізняє їх від службових частин мови; використовує правила правопису під час виконання словникових та тестових завдань. |
|
| V | Синтаксис. Пунктуація. | ||
| 5.1 | Словосполучення і речення. Способи зв’язку слів у словосполученні.
Типи словосполучень. |
Абітурієнт:
розрізняє головне і залежне слово у словосполученні; визначає типи словосполучень за належністю головного слова до певної частини мови, способи зв’язку слів (узгодження, керування, прилягання), речення різних видів, правильно ставить розділові знаки. Розрізняє речення різних видів: за метою висловлення, за складом граматичної основи, за наявністю необхідних членів речення, за будовою. правильно ставить розділові знаки при однорідних членах речення та обґрунтовує їх; знаходить і виправляє помилки на вивчені правила; правильно інтонує речення з однорідними членами. |
|
| 5.2 | Речення. Порядок слів у реченні.
Г оловні та другорядні члени речення. Односкладні та неповні речення, розділові знаки у них. |
||
| 5.3 | Тире між підметом і присудком. | ||
| 5.4 | Дієприкметниковий, дієприслівниковий та порівняльний звороти, розділові знаки при них. | ||
| 5.5 | Речення з однорідними членами
Однорідні члени речення (із сполучниковим, безсполучниковим і змішаним зв’язком). |
||
| 5.6 | Однорідні й неоднорідні означення. | ||
| 5.7 | Узагальнювальні слова в реченнях з однорідними членами. | ||
| 5.8 | Правопис. Кома між однорідними членами речення.
Двокрапка і тире при узагальнювальних словах у реченнях з однорідними членами. |
||
| 5.9 | Речення зі звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями)
Звертання непоширені й поширені. Вставні слова (словосполучення, речення). |
Абітурієнт:
знаходить звертання, вставні слова (словосполучення, речення) у реченні; аналізує й оцінює виражальні можливості речень із |
| 1 | 2 | 3 4 | ||
| 5.10 | Правопис. Розділові знаки у звертанні і вставних словах. | звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями) в тексті; правильно ставить розділові знаки у звертаннях, вставних словах (словосполученнях, реченнях) та обґрунтовує їх; знаходить та виправляє помилки на вивчені пунктуаційні правила. | |
| 5.11 | Речення з відокремленими членами.
Поняття про відокремлення. Відокремлені другорядні члени речення (у тому числі уточнювальні). |
Абітурієнт:
знаходить відокремлені та невідокремлені, уточнювальні члени речення; правильно розставляє розділові знаки у вживанні відокремлених означень, прикладок, додатків, обставин та уточнюювальних членів речення та обґрунтовує їх. |
|
| 5.12 | Правопис. Розділові знаки у відокремлених членах речення. | ||
| 5.13 | Складне речення і його ознаки.
Складні речення без сполучників, із сурядним і підрядним зв’язком. |
Абітурієнт: розрізняє структурні відмінності простих і складних речень, складних речень із сурядним і підрядним зв’язком; знаходить у тексті складносурядні речення; визначає види складних речень (сполучникові й безсполучникові), засоби зв’язку між частинами речення у складному, межі частин у складному реченні, кількість граматичних основ у ньому; правильно ставить розділові знаки між частинами складносурядного речення й обґрунтовує їх; знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила. |
|
| 5.14 | Складносурядне речення, його будова і засоби зв’язку в ньому. Смислові зв’язки між частинами складносурядного речення. | ||
| 5.15 | Правопис. Розділові знаки між частинами складносурядного речення. | ||
| 5.16 | Складнопідрядне речення, його будова і засоби зв’язку в ньому. | Абітурієнт:
знаходить складнопідрядне |
|
| 1 | 2 3 4 | ||
| Основні види складнопідрядних речень. | речення у тексті, у тому числі з кількома підрядними частинами;
визначає головну і підрядну частини, види складнопідрядних речень; розрізняє сполучники і сполучні слова; правильно ставить коми між частинами складнопідрядного речення й обґрунтовує їх; знаходить і виправляє помилки на вивчені правила. |
||
| 5.17 | Правопис. Розділові знаки між головною і підрядною частинами складнопідрядного речення.
Розділові знаки у складнопідрядному реченні з кількома підрядними частинами. |
||
| 5.18 | Безсполучникове складне речення
Смислові відношення між частинами безсполучникового складного речення. |
Абітурієнт:
знаходить безсполучникові складні речення; визначає його основні ознаки, смислові відношення між частинами безсполучникових складних речень; правильно ставить розділові знаки (кому, двокрапку, крапку з комою, тире) між частинами безсполучникового складного речення й обґрунтовує їх. |
|
| 5.19 | Правопис. Розділові знаки у безсполучниковому складному реченні. | ||
| 5.20 | Складне речення з різними видами сполучникового і безсполучникового зв’язку. | Абітурієнт:
знаходить у тексті складне речення з різними видами зв’язку; правильно розставляє в них розділові знаки й обґрунтовує їх. |
|
| 5.21 | Правопис. Розділові знаки в складному реченні з різними видами сполучникового і безсполучникового зв’язку. | ||
| 5.22 | Пряма і непряма мова як засоби передачі чужої мови. Заміна прямої мови непрямою.
Цитата як спосіб передачі чужої мови. Діалог. |
Абітурієнт:
знаходить речення з прямою і непрямою мовою, з цитатами, репліками діалогу; визначає їхні особливості, виражальні можливості; правильно ставить розділові знаки у прямій мові, цитаті, діалозі й обґрунтовує їх; замінює пряму мову непрямою. |
|