Вистава «Святий Миколай у Хмельницькому колегіумі»
(музика із казки «Пригоди Буратіно»)
Карабас-Барабас: (вбігає і розмахує батогом) Я вас навчу поваги до старших. Зовсім розпустилися. Я Карабас-Барабас, мене по всьому світі знають. У мене контракти, гастролі, а мої ляльки розбіглися з театру по всьому Хмельницькому. Бачиш, їм закортіло до школи, вчитися хочуть, як всі діти. Знайду, підвішу на крюка і випорю. Діти, ви не бачили цих ледацюг: Мальвіну і П’єрро? Ні? Ну тоді я побіг їх шукати у парку чи на мультиках.
(музика) (Заходять Ангели)
1 Ангел: Доброго дня, любі дітки. Ми – ангели небесні, які спускаються до дітей о цій порі. Як ми раді вас бачити.
2 Ангел: Сьогодні День Святого Миколая, якого ми всі з нетерпінням чекаємо.
1 Ангел: Жив колись давно на світі
Десь у Азії юнак,
Роздавав дарунки дітям
Той багатий одинак.
2 Ангел: Бідним дітям у потребі
Дарувати він любив,
Аж Господь Вседобрий в небі
Миколая полюбив.
1 Ангел: Став єпископом всезнаним
Миколай і чемно жив.
Особливої пошани
він у Бога заслужив.
2 Ангел: Запитав Господь:
«Що хочеш
За свої заслуги ти?» –
«Хочу, Господи, я хочу
Раз на рік на землю йти».
1 Ангел: «Завітати в кожну хату,
Всіх вітати знов і знов,
Чемним дітям роздавати
Подарунки за любов».
2 Ангел: І отак щоразу, діти,
Вам щороку Бог дає:
Миколай мандрує світом –
Подарунки роздає.
1 Ангел: Дітки, а ви готові зустрічати Святого Миколая? Тоді ми йдемо за ним. (йдуть) (Музика. Заходять Буратіно, Мальвіна і П’єрро)
Буратіно:Та відчепись ти нарешті від мене. Ото кляте дівча. Де ти взялося на мою голову? То вона хоче, щоб я читав, то вона бажає, щоб я писав.
Мальвіна: Буратіно! Як ти не розумієш, що потрібно вчитися, перш ніж кимось стати.
Буратіно: А ще й руки мити – це вже перебор. Я не для того тікав зі школи і від тата Карла, щоб мені виносили мозок. Я хочу заробити купу золотих і купити папі Карло театр.
Мальвіна: А я бажаю, щоб ти став людиною. Якщо ти навчишся писати, станеш чемним та вихованим, то зможеш написати листа Святому Миколаю і попросити в нього, що завгодно.
Буратіно: Я бажаю – я бажаю, королева яка! У тебе є П’єрро, закоханий у тебе до нестями, от і знущайся над ним.
П’єрро: Як тобі, Буратіно, не соромно сміятися над моїми почуттями? Так, я люблю Мальвіну і готовий їй допомагати завжди. Якби вона мене попросила списати вправами цілий зошит, я б це зробив, я б розв’язав навіть 1000 задач із математики. Я навіть вивчив би китайську мову.
Буратіно: От герой-коханець. Оце жертви. Ха-ха-ха.
П’єрро: Заради кохання я готовий дістати зірку з неба. Я в листі попросив Святого Миколая, щоб Мальвіна хоч трохи відповідала мені взаємністю.
Буратіно: А знаєте, що я вам скажу: ви самі втікли від Карабаса-Барабаса, бо не хотіли слухати його повчань, капець.
П’єрро: Це інше. Він нас бив і нічому не вчив, тільки заробляв на нас гроші.
Мальвіна: Буратіно, ти погано вихований. У тебе мова зі словами- паразитами, в тебе жахливі манери. І тебе легко обдурити. (галас за дверима) Ой, здається, це Карабас-Барабас. Він нас знайшов. Треба сховатися. (ховаються)
(музика) (Заходять Лиса Аліса і Кіт Базиліо)
Лиса Аліса (на милицях): Люди добрі, подайте бідним жебракам на прогодування. Подайте нещасним та знедоленим…
Кіт Базиліо (з табличкою «Сліпий», в чорних окулярах): Подайте бідному сліпому, хворому коту Базиліо на життя. Ми три дні не їли та не пили. (роздивляється) Та тут нікого нема. Досить прикидуватися.
(Танцюють, відкидаючи милиці)
Лиса Аліса: Фу. Ой здається мені, тут був Буратіно. Як нам потрібні його 5 золотих монет. Він продав за них свого букваря. Так нам тепер скрутно стало: всі розумні і грамотні навколо. Важко людей обдурювати, не ведуться на вигадки, хоч бери й пиши листа Святому Миколаю і проси, щоб всіх зробив такими дурними, як Буратіно.
Кіт Базиліо: Ми обдуримо його і поведемо в Країну невігласів, примусимо закопати 5 золотих монет у землю і чекати, коли виросте золоте дерево. Він, порожня довбешка, засне, а ми тим часом вкрадемо ці золоті грошикі. А може, й собі написати листа Святому Миколаю, щоб подарував трохи «Віскасу». Мяу. Я все ж таки кіт.
(музика, стук у двері)
Лиса Аліса: Хто це? Може за нами женеться поліція?
Кіт Базиліо: Може, це Карабас Барабас? Ми обіцяли йому допомогти впіймати Мальвіну і П’єрро за грошову винагороду.
(заходить Чорт, вдягнений у золоту парчу)
Чорт: Агов! Це я прийшов.
Чи пустите до хати?
Зігрітись і напитись чаю?
Страшенний холод.
Я довго йшов до вас,
та подарунки всі роздав.
Лиса Аліса: А ти хто?
Чорт: Як хто? Хіба не видно? Я святий Миколай. Прийшов із дарунками до слухняних дітей.
Кіт Базиліо: Щось не схожий ти на святого Миколая. Якийсь чорний.
Лиса Аліса: Та он і хвіст у тебе. Та й ангелів біля тебе нема. (знімає з нього капелюха, а там роги) Та ти чорт, такий самий брехун і злодій, як і ми.
Чорт: Ну чорт. Може, я чорт-добродій і чудотворець. Що не можна себе уявити Святим Миколаєм хоч раз у житті? Може, я в душі щирий і чесний? Може, мені надоїло дітей спокушати, я хочу їх доброму навчити?
Лиса Аліса (сміється): Згадала баба, як молодою була. Це теж саме, що я буду працювати і не буду обманювати Буратіно. А ну де там твої різки?
Кіт Базиліо: Зараз будемо їх цим дітям роздавати. Може, серед них ми знайдемо таких самих неуків, як Буратіно, які не хочуть ходити до школи.
Чорт: А ну кажіть, діти, в Контакті та Однокласниках до ночі сидите? Уроки не робите?
Лиса Аліса: Старших обманюєте? Вчителів не слухаєте? Татушки робите?
Кіт Базиліо: Батькам не допомагаєте? Молодших ображаєте? Однокласників обзиваєте? Жуйку до столу ліпите?
Лиса Аліса: Мобілкою на уроці граєтеся? На перерві бігаєте, штовхаєтеся і кричите?
Чорт: Лінуєтеся? Контрольні списуєте?
Кіт Базиліо: Цукерками не ділитеся? Хитруєте, як Буратіно?
Чорт: Заслужили, шибеники, на мою пісеньку.
Я Чортик, я Чортик, голодний я,
Як хортик. І зараз з’їв би я вола,
Бо так смакує нам смола.
Лиса Аліса:
Для нас утіха і добро
Брехня дітей, незгода, зло.
Кіт Базиліо:
І мрія тільки в нас одна,
ВСІ: Щоб більше принести вам зла.
(Музика. Вбігає Карабас-Барабас)
Карабас-Барабас: Я почув ім’я Буратіно. Де він цей злочинець? Це він винен у тому, що втікли найкращі мої актори Мальвіна та П’єрро. Най тільки мені попадеться на очі. Розірву на шматки. (до Кота Базиліо та Лиси Аліси)
А ну кажіть, злодюжки, де він? (хапає їх за комір)
Лиса Аліса: Що ви, добродію, Карабасе-Барабасе, ми не знаємо, де він. Ми самі його шукаємо, бо він нам завинив 5 золотих.
Карабас-Барабас: Знаю вас, брехунів, ви йому потурали. Зараз ви у мене замість ляльок будете стрибати на мотузках, як маріонетки. (починає замахуватись батогом, кіт Базиліо та лиса Аліса стрибають)
Чорт: Так їх! Так їх. Нехай пострибають, як на пательні у пеклі.
Кіт Базиліо: Ой, тільки не бийте. Все віддамо, що вкрали на базарі. (лізе в мішок і дістає золотий ключик) Це чарівний ключик, а от тільки, які він двері відчиняє, нам невідомо.
Карабас-Барабас: Ха-ха-ха. (бере ключ) Оце так фортуна! Я його шукав ціле життя. Я знаю, які двері він має відкрити, але я не знаю, чарівних слів.
Чорт: А я знаю, та не скажу. Попроси, Карабасе-Барабасе, у листі нехай Святий Миколай тобі допоможе. Ой!
(Ангели виходять під музику)
1 Ангел: О, дітки, скільки злого ви почули.
Ви цурайтеся таких. Бо Аліса та Базиліо –
То для вас великий гріх.
2 Ангел: Карабасе-Барабасе,
Від дітей мерщій іди.
Ми для них є охоронці
від лихого та біди.
1 Ангел: Дітки, вони брешуть, не працюють,
Вони роблять в світі зло.
Вас поганому навчають,
І молитви не читають.
2 Ангел: Покарає Миколай таких.
Він за праведних стоїть.
(виходять Мальвіна, Буратіно і П’єрро)
Мальвіна: Подивися, Буратіно, з ким хотів зв’язатись ти, вони дурня з тебе роблять. Від них горя тільки жди.
П’єрро: Це пройдисвіти великі, стережися їх завжди.
Краще в школу повертайся й плідно грамоті навчайся.
Буратіно: Бачу, що я помилився, як покинув школу, тато Карло, певно, місця собі не знаходить.
Карабас-Барабас: А ось ви, дерев’яні і невдячні ляльки. Нарешті я вас знайшов. Зараз покидаю вас у мішок. І в комин покладу, щоб користь із вас яка була. (Хапає Мальвіну і П’єрро за комір)
П’єрро: Прощавай, Мальвіно, моє єдине кохання.
Мальвіна: Прощавай, мій любий П’єрро.
Буратіно: Не руш їх, Карабасе-Барабасе. Злий ти і підступний. Акторів зовсім не жалів. Відпусти ти їх негайно, бо потрапиш у пастку файну.
(вихоплює у Карабаса-Барабаса ключа та тікає)
Карабас-Барабас: Віддай! Обікрав! Злодій! Ох, зітру тебе у порошок. (біжить за ним)
Лиса Аліса: А ми тобі допоможемо, Карабасе-Барабасе. (біжить за ними)
Кіт Базиліо: Віддай, зараза, п’ять золотих.
2 Ангел: Дітки, повторюйте за нами слова молитви: «Миколаю, угоднику Божий, помічнику Божий, ти і в полі, ти і в домі, в путі і в дорозі, на небесах і на землі, заступися і збережи від усякого зла. Амінь».
1 Ангел: Друзі, давайте покличемо Святого Миколая, хай рятує наших героїв.
2 Ангел: Разом: «Святий Миколай, прийди до нас». (3 рази. Музика)
Святий Миколай:
Хай кожного часу і в кожну годину
Господь вам поможе, в біді не покине.
Хто кликав мене?
(Заходять до залу)
Кіт Базиліо: Ми тебе кликали, святий Миколаю.
Лиса Аліса: Буратіно нас ображає: він вкрав у нас п’ять золотих. Покарай його.
Карабас-Барабас: А в мене поцупив Золотого ключика.
Мальвіна: Не вір їм, Святий Миколаю.
П’єрро: Вони обманюють тебе.
Буратіно: Ці злі створіння зла бажають,
Не буде мира з ними, ні.
Чорт: Я можу чисту правду розказати, бо я є найчесніший. І п’ять монет і Золотий ключик поцупили у … мене.
Всі герої: Брехун! (Всі показують пальцем на нього)
Святий Миколай: А спитаймо в дітей. Хто тут неправдою живе і підло чинить? Мальвіна? П’єрро? Буратіно? Ага, зрозумів, хто грішний. А ну, Чорт, Аліса, Базиліо і Карабасе-Барабасе, геть від нас! (Йдуть із піснею: «Нас не догонят») А ти, Буратіно, повертайся до школи і до тата Карла. Цінуй його любов та турботу. А Золотий ключик – це і є ключ до твоєї мрії про театр для тата Карла.
Буратіно: (опустивши голову) Добре, Святий Миколаю. Я стану гарним учнем і сином.
Святий Миколай:
Тіштеся, радійте, діти,
Та горніться до освіти.
Хай пожиток із вас буде.
Як вже вийдете у люди.
Пильно вчіться і моліться,
Не лінуйтеся, трудіться.
І від злого стережіться.
Дуже прошу: обминайте
Навіть ви найменший гріх.
Батька й неньку поважайте
І учителів своїх.
Святу Христову віру бережіть,
Нікому зла і кривди не чиніть.
2 Ангел: А ми подивимось у щоденники, як вправно дітки вчаться. (всі герої заглядають у щоденники)
1 Ангел: Заслужили ці дітки на подаруночки.
Святий Миколай:
Бачу я, тут добрі діти.
Буде з того Бог радіти.
Хай же вам, мов сонце світить,
Захищає, мов покров,
Божа ласка та любов.
Не за плату-нагороду,
А тому, що чесні зроду,
Що шляхетні, не пусті,
Правді служите святій.
(До ангелів)
Божі слуги, ангелята!
Розвантажуйте санчата,
Розпаковуйте гостинці
Мирославові, Галинці.
Роздавайте всім, як треба,
Подаруночки із неба.
(Заходять крадькома Карабас-Барабас, Аліса, Базиліо, Чорт)
Карабас-Барабас: Ми вже виправилися, я не буду більше бити ляльок.
Лиса Аліса: Я теж стала чесною і доброю. Я не буду більше красти і обманювати.
Кіт Базиліо: А я піду до школи вчитися і не буду жебракувати. Дай нам, Святий Миколаю, подаруночків.
Чорт: А я не буду більше підбурювати дітей на погані вчинки.
Святий Миколай: Дітки, вибачимо їх? А за подарунками приходьте на наступний рік, як витримаєте випробовувальний термін. До побачення.
Ангели: До зустрічі через рік.
(Всі співають: «Дінь-дінь-дон»)
Скачати сценарій виставки до Дня Святого Миколая: джерело 1