Звичай у нас такий ведеться. Українські вечорниці до дня Святого Миколая
На сцені відтворено в загальних рисах інтер’єр української хати. В правому кутку стоїть піч, в центрі — стіл, на столі — вареники. Біля столу стоять лави. Звучить мелодія пісні «Ой, хто Миколая любить».
На сцені господиня вечорниць, прибравши світлицю, запалює свічку біля образа, що висить на покуті.
Є у нас своя родина,
Є верба, і є калина,
пісня, мова солов’їна –
все це наша Україна.
Крана моя на звичаї багата
А ми, українці, їх мусимо знати.
А сьогодні ми вам розкажемо
І навіть дещо покажемо,
Як народ наш зимував
Й зимові свята шанував.
Традиційно місяць грудень
Зиму починає.
Що не день – це просто будень –
Свою назву має
На Андрія дівчата
Гуртом ворожили,
Угадували долю,
Собі пару просили.
На вечорниці збиралися
Хлопці й дівчата,
А парубки намагалися
Калиту кусати.
Є також у грудні свято,
Його знають всі навкруг,
Бо в цей день дарунків досить
Миколай Святий приносить.
І хоч Святий у нас не з небес –
Це всі знають,-
З нетерпінням все ж його
У цей день чекають.
Як перша зіронька засяє
І всі почнуть колядувати,
Святий вечір наступає,
Свято це в нас кожен знає.
На столі свята вечеря,
Вся родина за столом,
Відчиняє ангел двері
Позолоченим крилом.
Блага вість нам сповіщає
Про народження Христа.
В хаті свято розцвітає,
Гріє душу доброта.
Пахне снігом і кутею,
Сяє зірка, сніг скрипить.
І коляда над землею
З білим ангелом летить.
На Маланку в Україні
Ходять щедрувати.
Ця традиція і нині
Живе в кожній хаті.
Щедру кутю господині
В цей день виставляють.
І щедрівників до себе
В гості зазивають.
А на свято Василя
Хлопці посівають,
Бо дівчат у такий день
В хати не пускають.
19 січня – Водохреща свято.
В церкві служба Божа йде
Й люду там багато.
Вода у цей святий день
Набуває сили.
Традиційну Україну
Ми вам показали,
Щоб зимові звичаї
Ви ще краще знали.
Тож рук своїх не шкодуйте,
А нам гучно аплодуйте.
Отож представляєм
Для дівчат і хлоп’ят
Українські вечорниці
До святого Миколая
Господиня
Закінчилась в полі вся робота,
Земля чекає вже весняної пори.
А в хлопців та дівчат своя турбота,
Бо потяглися довгії зимові вечори.
Тож прошу вас, хлопці та дівчата,
Вас чоловіки і молодиці,
На наші веселі на Миколи вечорниці!
За дверима чути дівчат з піснями.
Господиня. О, Слава Богу! І святу святому слава! (Хреститься.)
Таки не минають гості моєї господи.
Дівчата. Тітонько Катерино!
Катерина. Агов! Іду, іду!
Дівчата. Доброго вечора Вам! (Кланяються.)
Дівчина 1. Дозвольте ввійти до Вашої хати та свято святого Миколая відсвяткувати!
Катерина. Доброго вечора, дівчата! Та й набралося вас багато, одягнені як гарно. Ну просто впізнати не можна кожної. Заходьте дівчата, ласкаво прошу.
(З піснею дівчата заходять до хати.)
Дівчина 3. Ой, щось мені нудно та голова паморочиться. Давайте заспіваємо
“Вечорниці”
Ой приходь же Мусію ,та на вечорниці
Я мукички насію, спечу паляниці
Склянки меду налью, тобі прямо в ротик
Поспішай же Мусію, не барися котик
Пв:
Вечорниці вечорниці чари вечорові
//Хто не був на вечорницях
Не знає любові//2р.
Пш:
-2-
Ой виходь вже Миколо тай на вечорниці
Я насію з полови ярої пшениці
Спечу тобі книша та на Миколая
Бо у мене душа в яне завмирає
Пв: Пш:
-3-
Ой приходь же Іване та приводь Степана
Ще й Демя на Тефана і раба і пана
Як заграють музики підем танцювати
Лиш чорниці навіки щоб запам ятати
Пв: Пш: Пв:/2р.
Дівчина , тітонько, Ви за вареники не забули?
Катерина. Ні, дівчата, не забула!
За дверима чути ритми української польки.
Дівчина 1. Ой, дівчата, невже хлопці йдуть?
Всі наблизилися до дверей, слухають. До хати прямує дядько Свирид.
Катерина. О Господи, Свирид моєї куми човпе.
Свирид. Дозвольте на Ваш поріг ступити?
Дівчина 2. Ой лишенько, та ще й напідпитку!
Катерина (біля дверей). Ой куме, це Ви? Спасибі, що не цураєтесь! (Про себе.) Щоб тобі чиряк на пузі вискочив! Чого тебе сюди чорти принесли.
Свирид. Спасибі, будьте й Ви здорові, кумасю, і ви, дівчата чепурні, як у калюжах поросята!
Дівчина 3. Заходьте, заходьте, дядьку задавака, облізлий, як рудий собака!
Свирид. Що? (Співає.) Ой, летіли дикі гуси,
Та ще й каченята.
Колись були гарні дівки,
Тепер жабенята.
Дівчина 4. Ну й дає дід!
Свирид. Дівчата, вибачте, то все так, для сміху. Скажіть, а Наталки моєї тут не було?
Дівчина 1. Галько, Галько! Швидше! (Надіває хустку на голову однієї з дівчат та ховається в гурт.)
Свирид. О-о-о! Ондечки вона між дівками заховалася, тільки роги стирчать, як у Бровка вуха! А чого це ти між дівками затесалася, ще й спідницю дівочу одягла? Ну, зовсім нема розуму. Вже стара, а ще в голові зайцігопака вибивають.
Дівчата сміються, а Свирид бачить, що обізнався.
А я було й повірив! А це знов Галька Шмаровозова. Ох і дівка! Знов лапші на вуха навішала.
Катерина. Ну тебе, куме, завжди ти в макогонову юшку влізеш!
Галина. Дядечку, дядечку! Та не сердьтесь. Краще поки прийдуть хлопці, розкажіть нам якусь побрехеньку.
Свирид. Ні, дівко, побрехеньку пізніше, як хлопці прийдуть.
Дівчина 2. Ви подивіться на нього, він ще розраховує тут бути, коли хлопці прийдуть.
Дівчина 3. Ну й гарячий дядько, напевно, когось запримітив.
Дівчина 4. Та вже ж Гальку Шмаровозову.
Сміх.
Галина. Дядечку, та цур з Вами! А скажіть-но, хто отой святий Микола.
Свирид. О, про це я розкажу.
Давно це було. Колись в Греції в місті Міри помер місцевий єпископ — старший над священиками. Отож виникла потреба обрати нового, достойного. Але в цьому місті всі священики були достойні такого звання. І важкобуло комусь із них віддати перевагу.
Дівчина 5. А що далі було?
Свирид. Тоді мешканці того міста помолилися і сказали собі: «Хто завтра вранці прибуде до церкви з-поміж священників, той хай буде їхнім єпископом». Назавтра першим прийшов молодий священик, якого всі любили зайого набожність і доброту. Ось цього молодого священика і обрали.
Дівчина 1. І це був святий Микола?
Свирид. Саме так, дівчата. Святий отець Миколай постійно робив добрі діла, допомагав усім, хто його допомоги потребував.
Дівчина2. А я чула, що цього дня святий Микола заходить до кожної хати і подарунки роздає.
Свирид. Саме так дівчата. Отець Миколай мав собі за звичай підкидати людям гроші або цінні речі, подарунки. А ще він любив приносити різні забавки, книжки і навіть вбрання.
Дівчина 3. Оце так. А я бачила святого Миколая.
Дівчина 4. Ви подивіться на неї. Де ти його бачила?
Дівчина 3. Бачила. Мальованого на образі.
Дівчина 4. На образі. А як він виглядає?
Дівчина 3. Та так одягнений, як священик, коли править службу Божу. На голові чорна корона, а в руці велика палиця.
Дівчина 5. Ой, коли б він скоріше прийшов!
Дівчина 3. Давайте ми його будемо просити:
Святий, небесний отче Миколаю,
Нас ти не забудь, і в ніч чудес
З дарунками прибудь.
Свирид. Не турбуйтесь, дівчата. Прийде святий Миколай і до нашої світлиці.
Дівчина 1. Тож давайте всі разом попросимо.
Всі
Святий, небесний отче Миколаю,
Нас ти на забудь, і в ніч чудес
З дарунками прибудь.
Співають «Ой, хто Миколая любить».
Дівчата. Йде!
До світлиці заходить тітка Наталка, жінка дядька Свирида.
Наталка. Кумасю! Кумасю!
Свирид. Ой, лишенько. Це вже моя мимра стара мене шукає. Дівчатоньки, сховайте мене. (Ховається.)
Наталка. Добрий вечір вам, дівчата! Привіт молодиці! Чула я, що у Вас, кумасю, ідуть вечорниці.
Катерина. Добрий вечір, Наталко! Проходьте.
Наталка. А кужіль для мене підготували?
Дівчина 2. Оце і замололи. Краще місце займайте теж біля нас.
Наталка. Місце, місце. А Свирида мого тут не було?
Дівчина 3. Ні, тітонько, не бачили!
Наталка. Слава Богу, хоч погуляю добре.
Катерина. А я Вас, кумасю, медовухою почастую.
Тітка Наталка заперечує жестом частування.
Наталка. Ні! Годі, годі балачками мене забавляти. Розійдіться, ширше коло хочу танцювати.
Дівчина 4. Як танцювати? А музики?
Дівчина 5. А ми заспіваємо.
Свирид. А я допоможу своїй Наталці танцювати.
Наталка (здивовано). Ондечки моє чадо. А бодай тебе… А щоб тобі голову повернуло назад.
Свирид. Це що, в мене голова буде потилицею вперед?
Дівчина 1. Тітко! Зачекайте! Не забігайте наперед.
Наталка. Ви чули? Якої плутає. Я ж просила, а я ж тебе благала, що підемо разом. Ні! Завжди він від мене тікає. Щоб тобі Бог три язики в роті дав.Свирид. Та, Наталко, заспокойся, серце моє.
Наталка. Ну, добре, співайте або на чомусь грайте!
Тітка Наталка і дядько Свирид танцюють. Чути голоси хлопців.
Дівчина 2. Ой, нарешті явились і не запилились.
Хлопець 1. Глядіть, щоб не прогоріли.
Хлопець 2. А ти складчину зразу не віддавай.
Хлопець 3. А якщо розженуть?
Хлопець 4. А якщо розженуть, то підемо назад. Ну пішли!
Ідуть граючи, зупиняються біля світлиці.
Хлопець 5. Добрий вечір, чесна громадо! Вам тітонько наше ніжайше поклонєніє! Ми смирні як телята, а ковбасу в нас Микола любить.
Хлопець 1. Він кільце одне, і два, і три змегелить — тож мало. То ви не жалійте ковбаси!
Хлопець 2. А Василь по брехні, прямо у перину гільдію! (Сміх.)
Катерина. Годі! Годі, вам хлопці!
Завітайте, любі друзі,
До нашої хати
Вам усім ми щиро раді
Будем пригощати.
Дівчина 3
Щиро кажемо вам, хлопці,
Велике спасибі.
Що до нас ви прибули
Та й музик нам привели.
Хлопці з дівчатами танцюють польку.
Дівчина 4. Дівчата! А хто з вас знає як хлопцям ворожити, щоб собі гарну пару добрати? Ну що ж, доведеться розказати. От ти послухай, Василю. Коли впаде великий сніг, вдарить сильний мороз, вийди до себе на город,вирий, ну метрів зо три яму, порівняй її, постій до ранку, спостерігаючи чи не появляться чиїсь сліди, може собака, чи кіт, чи пташка перебіжить. Але обов’язково приглянься, у який бік вестимуть сліди. Там, в тій стороні, іживе твоя наречена.
Дівчина 5. А я знаю, як можна дізнатись ім’я ваших суджених хлопців. Треба вийти на вулицю й запитати в першої зустрічної вам жінки.
Хлопець 3. Давайте краще поворожимо на дровах.
Хлопець 4. Дівчата! Хто хоче дізнатися яким буде ваш чоловік? Прошу, підійдіть до цього мішка, ну, і постарайтеся витягнути з нього свого судженого. І як, бажання є?
Виходять дівчата, і кожна витягає з мішка кілок — показує глядачам, кажучи який, а хлопець — коментує.
Рівний кілок — чоловік молодий і здоровий;
кривий кілок — чоловік немічний, старий;
кілок з корою — прикмета багатого чоловіка;
кілок без кори — прикмета бідного чоловіка.
Катерина. Дівчата й хлопці, годі вам ворожити. Вже й пора вареників покуштувати. Прошу, сідайте до столу!
Дівчина 1. І справді, вже пора вареники їсти.
Всі сідають за стіл, співають «А мій милий вареників хоче…».
Дівчина 5. Годі вам розважатися. Вже темненька нічка, тьмою світ закрила. Тож давайте всім присутнім на вечорі ще одну ворожбу скажу.
Разом. Давайте! Давайте!
Дівчина 5. О, нарешті згадала. Тітонько Катерино, нам без Вас не обійтись. Дівчина ставить дзеркало, запалює свічку. Кожна по черзі сідає перед дзеркалом і починаються жартівливі пророцтва.
Дівчина 5. Хто бажає бути першою?
Дівчина 1. Ой, тітонько, що це? Чи то гора, чи то якась копиця?
Катерина. Буде в тебе чоловік п’яниця.
Дівчина 2. Ой мамо, дайте води напитися!
Катерина (дивиться). А в тебе буде чоловік битися.
Дівчина 3. Неначе хвіст, чи пліт?
Катерина. Буде твій суджений старий дід.
Дівчина 4. Якесь свиняче рило…
Катерина. Буде в тебе чоловік гарний, та ще й Гаврило.
Дівчина 5. Дивіться тітко, якесь вороння всілось на гіллі.
Катерина. А ти будеш віддаватися кожної неділі.
Дівчина 1. Якась свиня неначе лізе на драбину.
Катерина. А ти будеш мати дівкою дитину.
Хлопець 1. Та годі вам, дівчата, зведете сюди всяку нечисту силу. Тітко Катерино, треба негайно щось зарубати металеве над верхнім одвірком, аби ще й мерці не прийшли, бо вони заліза бояться. (Витягує з пазухи вірьовку, приказуючи.) Не вірьовку зав’язую, а роти всім ворогам нашим! Болю їм в зуби, на очі більмо, в бік кольку, вуха без слуху, носа без нюху. Тьху-тьху! (крутиться) Відробив, відвів від нас дівчата, всі біди насторону. Вашому керівництву подарую цю чарівну шпильку. Тільки не зчепіться всі разом, а зробіть так, як я велю. Як тільки лихий вітер повіє, так і застібайте по черзі до подолу. Всю нечисть як рукою зніме.
Дівчина 2. Петре, тебе з твоєю чудасією до ранку не переслухати. Давайте краще святого Миколу ще раз покличемо.
Разом. А й справді, давайте!
Святий Миколай, нас ти не забудь,
І в ніч чудес з дарунками прибудь.
Всі співають «Ой, хто Миколая любить…» Заходить святий Миколай з двома ангелами.
Дівчина 3. А ми на Вас давно чекали.
Ангел Святий отче Миколаю, не будемо по хатах ходити.
Тут, у цій господі я бачу зібрались з усієї околиці.
Святий Миколай. Добрий вечір, мої любі! А й справді скільки вас тут зібралося. Але не бійтеся, дарунків на всіх вистачить. Тож застерігаю вас, відразу не їжте. А прийдете додому, то покладіть під подушку. Через гарнийсон, через ясну зоряницю мрія ваша здійсниться. (Ангели роздають подарунки.)
Святий Миколай. Між собою, любі друзі, в згоді проживайте, і родичів ви слухайте, старших поважайте. Все до книжки, до науки беріться скоренько, учіться гарненько. Не робіть ніколи кривди. Живіть, як розумні люди націм Божім світі. Ці слова, ви любі друзі, добре пам’ятайте. В душі ви їх глибоко собі сховайте.
Під дзвони святий Миколай з ангелами виходить.
Катерина. От бачите, друзі, минає святого Миколая, а за ним Різдво Христове. Від Миколая можна колядувати.
Всі разом співають колядку «Нова радість стала…».
Дівчина 3. Спасибі Вам, тітко Катерино, вже наспівалися, натанцювалися, тепер додому час!
Свирид. Жінко! Жінко! Де ти? Вже додому час! (Наталка крутиться біля високого парубка.) Чого ти крутишся з отим мотовилом? Додому пора!
Наталка. Свириде, ще погуляймо!
Свирид. Ходім, ходім, серце моє. А вас, хлопці та дівчата, ласкаво просимо до нас на святий вечір.
Наталка. Приходьте, хлопці та дівчата!
Свирид. Я вас добреньким почастую.
Наталка. Гм, мабуть, же я. Наварю вареників, холодцю, пиріжків напечу, всякої всячини приготую.
Катерина. Хай люди ходять один до одного в гості! Хай у кожній хаті лунає пісня.
Всі з піснею виходять.
Скачати сценарій Українські вечорниці до дня Святого Миколая: джерело 1