Бібліотечний урок: «Ой хто, хто Миколая любить. Ой хто, хто Миколаю служить…»

Бібліотечний урок:  «Ой хто, хто Миколая любить.
Ой хто, хто Миколаю служить…»

 

ой хто хто миколая любить

ой хто хто миколая любить

Мета: ознайомити учнів із особливістю свята Святого Миколая; виховувати повагу до цінностей народного життя, традицій рідного краю, любов до рідної землі, її звичаїв, вірувань; донести до сердець учнів цінність щирої, досконалої  молитви; сприяти наслідуванню учнями принципів високої духовної моралі, життєвої мудрості, милосердя та доброти; виховувати любов, повагу та шану до Святого Миколая; показати любов Святого Миколая до нас, Його дітей, як втілення батьківської любові; сприяти розвитку естетичних почуттів  через знайомство з церковними піснепіннями, іконами та шедеврами світового мистецтва, виховувати любов до культурної спадщини українського народу, через розкриття змісту православного мистецтва: музики, іконопису, архітектури, літературних джерел; а також залучати дітей до моральних устоїв християнської культури, як традиційної для народу України, шляхом вивчення текстів Священного Писання, церковної історії, мистецтва.

 

Обладнання: мультимедійне обладнання, презентація, відео фільми, вислови про свято Святого Миколая, святково прибрана зала.

Підготувала:

бібліотекар Табачинська Лілія Іванівна,

бібліотека мистецтв ім. М. Бажана, м. Київ.
(Свято для молодших школярів)

Я люблю веселий ранок

Холоднючої зими.

Як на двір, на стіни й ґанок,

І на шлях за ворітьми.

Упаде на землю промінь,

Дим пов’ється з димарів,

На ставку підніме гомін

Зграя галок і граків.

Сніг ясним кришталем блище,

Лютий холод допіка!

Сонце вгору плине вище,

Та не гріє здалека. (Музика)

СВЯТИЙ МИКОЛАЙ НАД СЕЛОМ
(Інсценізація)

В темну нічку, десь на хмарах
Задзвеніла гра весела —
То летіли два янголи
Понад українські села.

— Ми ж всі три вже цеї ночі
Стільки світа проходили —
І які були дарунки,
Все роздали, розділили.

Що ж тепер ми подаруєм?
Наші коші вже порожні.
А ті діти українські —
Красні, милі і побожні.

І сказав молодший янгол:
— Може, в небо завернути
І дарунків ще набрати
Й цих дітей не поминути?

Зажурився Свят-Угодник,
Друг дітей, Святий Микола,
І зітхнув, на села глянув
І промовив так спроквола:

— Не забув я, слуги Божі,
Я про них найбільше думав,
Про вкраїнську дітвору,
Як з Святого вийшов Двору.

Я зішлю їм цеї ночі
Ліпші скарби, кращі дари:
Милосердя й Божу ласку
Я несу їм із-за хмари.

Мир і спокій я приношу
В кожну їхню скромну хату,
А в серцях любов їм створю
І надію пребагату.

Хай віднині згода й єдність
Процвіта між ними стиха,
Ці чесноти їх підіймуть,
Оборонять їх від лиха.

В тих чеснотах хай зростають
Пишно, як той лан у жниві,
І хай будуть бодрі й сильні
І могутні, і щасливі.

Так промовив Свят-Микола,
І янголи звеселіли,
І крильцями понад села,
Понад ниви зашуміли.

І, злітаючи на хмари,
Вірний край благословили,
І на знак благословіння
Два пірця із крил зронили.
Ю. Шкрумеляк

Пісня «Зимовий вечір».

Ведуча. У зимову ніч, з 18 на 19 грудня, святий Миколай спускався на срібній вервечці з неба. Сивобородий, у довгій золотистій накидці, він приходив до кожної хати, розкладав подарунки: чи то під подушечки, чи в черевички. Не обминав він жодної дитини.

Миколай-Угодник – один з найулюбленіших народних святих, з іменем якого пов’язана безліч легенд і переказів. Купці, мореплавці та землепрохідці бачили у Святому Миколаї свого охоронця й заступника. Миколая шанували в Україні, вважаючи його покровителем Війська Запорізького. Ще за життя його називали батьком сиріт, бідних, знедолених.

ЛЕГЕНДА. Дуже давно в місті Мірра (Італія) жив хлопець на ім’я Миколай. Він був єдиною дитиною в дуже багатій родині, але батьки померли рано. Тому Миколай став відлюд­ником, мрійником, звернувся до вивчення наук. Легенда розповідає, що одного разу Миколай дізнався, що на околиці міста живе бідна дівчина, яка не може вийти заміж тільки тому, що не має посагу. Хлопець вирішив зарадити біді дівчини. Уночі він прийшов у її дім і непомітно підкинув пакунок із необхідною сумою грошей їй у вікно. Ясна річ, бідна дівчина вирішила, що це втручання неземних сил, і містом пошири­лася чутка, що янгол спустився з неба й допоміг закоханим. Це була найщасливіша подія в житті Миколая, він зрозумів, що його призначення — робити добро. Ще ба­гато добрих справ зробив Миколай, і весь час він ховався, не виказував свого імені, а місто дивувалося все більше. Але люди дуже цікаві, тому й вистежили хлопця. Коли вони дізналися, хто насправді цей добродій, то зробили його своїм єпископом. По смерті він був канонізований. За переказами, навіть його святі останки мають над­звичайні властивості: вони зберігаються нетлінними й виробляють чудесне миро, від якого багато людей зцілилися.

Напередодні 19 грудня до дітей України має завітати святий Миколай і поклас­ти під подушки або в чобітки миколайчики — приємні подарунки від доброго свято­го за гарну поведінку протягом року. За радянських часів це свято було частково забуте, традиції зберігалися тільки в Західній Україні. Натомість зараз відбувається надзвичайно швидке відродження таких приємних національних традицій. На честь цього святого названо велику кількість церков по всій Україні.

До обов’язків святого Миколая входить оберігати диких тварин, людей від сти­хійних лих, у першу чергу на воді. Саме тому святого Миколая дуже шанують ри­балки, беруть із собою на промисел образ чудотворця.

За легендою, святий Касіян якось образився, що люди Миколая шанують більше за нього, й поскаржився Богу. Бог вирішив розібратися, але довелося аж чотири дні чекати на святого Миколая, бо він весь час був у роботі: то людей від пожежі ряту­вав, то козаків із турецької неволі визволяв, то рибалкам під час бурі допомагав… Аж за кілька днів з’явився він до Бога — брудний, у старому одязі, знову після своєї нелегкої роботи. Бог зрозумів, що Касіянові нарікання безпідставні, й порадив йому не на небі сидіти-пишатися, а спускатися на землю та людям допомагати — тоді й шана від людей більша буде.

Ведуча.  Давня притча гласить: нічого не бракувало малому Миколі — ні гарного одягу, ні смачної їжі. Та він був сирота, бо рано вмерли тато й ма­ма. Хлопчик ріс під опікою чужих людей. Часто виходив він на вулицю із свого гарного будинку і грався з дітьми. Це бу­ли діти вбогих батьків і жили в темних, глиняних хатах, спали на долівці й нерідко йшли голодні спати. Шкодував їх Микола і не знав, як їм допомогти.

Був у Миколи старий учитель, що вчив його молитися, читати і писати. Якось читав він із учителем святе пись­мо: «Коли ти робиш добро, то нехай твоя правиця не відає, що робить лівиця…»

Микола замислився.

  • Як це розуміти ? — спитав учителя.

Коли робиш добро, то не треба про це нікому оповіда­ти. Краще не хвались своїми добрими вчинками.

Була пізня осінь. Мико­ла знав, що багато діток у його околиці сидять у голоді й холоді. Он родина старого Олександра. Ма­ти лежить хвора, а у Петруся нема чобіток, а сьогодні вранці він бачив, як мала Софійка збирала на дорозі ломаччя, бо не було чим затопити в печі. Увечері Микола тихе­сенько, щоб слуги не бачи­ли, побіг до комори, на­брав у торбину борошна, налив пляшечку олії, на­брав повні кишені яблук та сухих слив, взяв кілька товстих полін, а у своїй скрині знайшов пару теплих панчіх та чобітки. Все це склав до великої торби та заховав під своє ліжко.

Коли в домі всі поснули, тихенько, як мишка, вис­лизнув Микола з ліжка. Накинув одяг, взяв торбу з харчами і розніс пода­рунки своїм друзям. Вранці дітлахи, знайшов­ши на порозі дарунки, не могли натішитися й не знали, кому дякувати.

З того часу, Микола часто робив дарунки бідним на своїй околиці.

Люди молили Бога за невідомого, що допомагав їм, й ніхто не здогадувався, що то був Микола. Миколині слуги помічали, як зникають харчі та одяг з комор, і стали пильнувати.

Одного разу, коли Ми­кола тільки зібрав торбу та вийшов зі свого подвір’я, ста­рий слуга наздогнав його, бо думав, що то злодій. Отак і довідалися, хто вже кілька місяців дає бідним дарунки.

Минули роки, виріс Микола, вивчився, став священиком і скрізь чинив тільки добро. Він лікував хворих, допомагав в ‘язням. Миколу знали й любили, а коли він помер, то при­числили його до святих. Відтоді усі його згадують 19 груд­ня і на Миколину честь потайки роблять дарунки так, як ото колись сам Микола. (звучить музика)

Ведуча. Чи чуєте, діти, як грає музика? То до нас спішить Святий Миколай. Але дорога його далека. Та він прислав до нас своїх провісників – ангелів.

Учениця.

Іде Святий Миколай.

В небі метушня і рух,

Янголята працю мають

І несуть йому кожух.

Інші лагодять санки,

Навантажують дарунки.

Світять край шляху зірки,

Шлють на землю поцілунки.

Пара коників летить,

Креше іскри підківками.

Сяє сріблом, мерехтить

Шлях, засіяний зірками.

Дітвора ж гуде, як рій,

Жде на гостя нетерпляче:

Хто був чемний – той радій,

Хто ж нечемний був – хай плаче.

1-й учень. Святий Миколай-Чудотворець ніколи не з’являється з порожніми руками. Він завжди має при собі чарівну торбину з дарунками.

2-й учень.  Яких тільки гостинців там не буває! Всім ви­стачає. І хто з діток був добрий, слухняний — той буде обдарований.

3-й учень. У нього є дві книги — біла і чорна. До цих книг він записує добрі та погані вчинки дітей.

4-й учень. Якщо набралося багато добрих справ, прине­се Миколай щедрі гостинці.

1-й учень. Коли ж поганих набереться багато, то тільки вербові прутики.

2-й учень. Святий Миколай не тільки все бачить, але й має чудодійні властивості — може непомітно пробратися до ліжечка дитини і непомітно зникнути.

3-й учень. Миколай добрий. Він приносить дарунки не тільки маленьким, але і їх старшим братикам та сестрич­кам.
4-й учень.  Зимовий Миколай здавна вважався покровителем усіх бідних і знедолених, землеробства і тваринництва, земних вод, на яких рятував дітей.

Ось як він допоміг одному хлопчику, який щодня молився. Якось перед всесвітнім потопом Миколай зустрів дитинча, яке било поклони та приказувало:

– Це тобі, Боже, а це мені, Боже!

– Що це ти, синку, робиш? – запитав святий Миколай.

– Богу молюся…

– А які ще молитви знаєш?

– Жодних, нікому було вчити.

– Гаразд, це не біда, – погладив хлопчачу голівку бородатий дідусь, – аби щиро й від душі, то і ця молитва тебе спасе від потопу. Ти не потонеш у воді! – І пішов геть.

За кілька днів земля покрилася водою, тільки одна гора лишилася не затопленою. Побачив її хлопчик і пішов поверх океану.

1учень. Миколай, крім того, опікувався й дикими звірятами. Одна з притч оповідає:

«Один чоловік їхав лісом і захопила його ніч. Мусив ночувати, випряг він воли, дав сіна. Коли дивиться: недалечко від нього на пустирі звіряче збіговисько. Злякався чоловік, ще б пак! Вовки, лисиці, зайці, ведмеді… таке назбігалося – страх глянути! Сидить заєць поруч із вовком і не боїться його. «Що воно за дивовижа», – думає собі чоловік. А коли йому від серця відлягло, він пильніше придивився й побачив: сидить поміж тією звіриною святий Миколай – старий сивий чоловік. Сидить і щось тим звірям розказує, а вони слухають, розвісивши вуха».

ВІДЕО Пісня про Святого Миколая.
Ой хто, хто Миколая любить.
Ой хто, хто Миколаю служить…

Зіронька

Всім привіт, мої гарненькі,

Я є Зіронька ясненька.

Я — на свято Миколая.

Йому завжди допомагаю.

А до вас прийшла на свято,

Щоб гарненько розпитати:

— Що відомо вам про Миколая?

І чому по всьому світу

Йде про нього слава?

2учень. Зіронько, запитуй! Відповіді залюбки дамо,
Зі Святим Миколаєм дружимо давно.

Зіронька. Де і коли народився Святий Миколай?

3учень. Дуже і дуже давно, у 280 році це було.
У Візантії, в сім’ї Нони і Феофана
Народження сина родина святкувала.

Зіронька. Хто Миколая виховував, навчав?

4-й учень. Мудрого вчителя Микола мав.
Наставник гарних справ його навчав:
Робити завжди і всім добро,

Бо щастя може дати лиш воно.
(інсценізація уривка із казки «Сніжна королева»)
Троянди цвіли цього літа чудово, як ніколи! Дівчинка навчилася співати пісеньку, в якій теж говорилося про троянду. Вона співала її хлопчикові, думаючи про свої троянди, і він підспівував їй.

Діти тримали одне одного за руки, цілували троянди, дивилися на сонечко і розмовляли з ним. Які стояли прекрасні літні дні, як добре було під кущами ароматних троянд, що, здавалося, вічно цвістимуть і ніколи не пов’януть!

Кай і Герда сиділи і розглядали книжку з малюнками — звірами та пташками. Великий годинник на башті продзвонив п’ять разів.

– Ай! — раптом скрикнув хлопчик.- Мене щось кольнуло в серце, і щось упало в око!

Дівчинка обняла його за шию; він кліпав очима. Ні, нічого не було видно в оці.

– Я думаю, вже випало! — сказав він. Але в тому й справа, що ні, не випало. То були скалочки, які відскочили від дзеркала, чарівного дзеркала сатани. Ми пам’ятаємо, що все велике й хороше здавалося в ньому нікчемним і гидким, а все зле і погане — ще чіткішим. Бідний Кай! Скалочка попала прямо в серце. Воно мусило перетворитися в крижинку. Біль уже минув, але скалки залишилися.

– Чого ти плачеш! — спитав він.

– Ти тепер така негарна! Зі мною нічого не трапилося! Фу! — закричав він.

– Цю троянду точить черв’як! Дивись! А ця зовсім крива! Ні, справді, це зовсім погані троянди. Не кращі за ящики, в яких стирчать! — він, штовхнувши ногою ящики, вирвав обидві троянди.

– Кай, що ти робиш? — закричала дівчинка. А він, побачивши її переляк, вирвав ще одну, стрибнув у своє вікно і втік від маленької милої Герди.
1учень. А починається  все з того, що людина, як писав датський казкар Андерсен, широко відкриває своє серце, душу, очі і дозволяє, щоб туди потрапили скалки зла. Тоді її серце стає крижаним, душа черствою, а очі незрячі. А коли цей лід розтопиться, залежить тільки від самої людини і від оточуючих її людей.

2учень.  Лікуються добротою не лише хворі, самотні, а й цілком благополучні, здорові люди, у котрих душа черства й глуха до чужого горя. Лікування милосердям потрібне тим, хто не бачить і не чує кривди і болю, несправедливості і горя. Із такими сліпими і глухими треба терпеливо говорити, будити їх словом життємовним і проникливим. Нехай величні справи Святого Миколая будуть для вас прикладом для унаслідування.

Зіронька. Як же склалося подальше життя Святого?

3учень. Дуже рано батьки Миколая
Цей світ залишили,

Сину у спадок велике багатство лишили.
Та бідним людям багатство син роздав,
А сам священнослужителем став.

Зіронька. За що люди шанують Миколая?

4-й учень. Святий Миколай на небі не сидить,
На допомогу людям завжди він спішить:
У скруті допоможе і виручить з біди,
Завжди відповідає на наші молитви.

Зіронька. Які подарунки мріють отримати діти від Миколая?

Учениця. Я ляльок багато маю,
Але прошу Миколая,
Щоб приніс мені новеньку,
Кучеряву і гарненьку.

Учень. А мені — коня швидкого, ще і шабельку до нього.

Учениця. А для мене — з гуми мишку.

Учень. А мені — цукерок трішки, шоколадок і горішків,
Торбу пряників медових, круглобоких і здорових.

Учениця.  Я у нього завжди прошу не цукерок і не грошей,
А здоров’я мамі й тату, мира, щастя в нашу хату,
Слави й волі всій родині, нашій славній Україні.

Учень. А я написала листа до Чудотворця:

«Святий отче Миколай!

Мою хату не минай!

Подаруй мені потіху

І торбину, повну сміху,

І здоров’я для Вкраїни!

Принеси мені гостинців,

Скільки вміститься в торбинці.

Ані мало, не багато —

Так, як кажуть мамо й тато».

Ведучий. Діти, а ви знаєте, де живе Святий Миколай? (Віртуальна екскурсія до будинку Св. Миколая, що на Гуцульщині. Слайд-шоу)(Діти записують адресу до Св. Миколая)

Ведучий. Тільки ввічливі та виховані діти можуть написати листа Св. Миколаю. А ви є такими?  Отож, зараз перевіримо, чи вмієте ви спілкуватись. Чи багато слів увічливих знаєте? Пограємо в гру «Ввічливі слова».

Монтаж

-В Канаді сніг, морозна лють,
А на Флориді сонце сяє.

Та тут і там малята ждуть

Святого гостя, Миколая.

Однаково чи це, чи те,

Чи сніг, чи тепле сонце гріє,

В дитячих серденьках цвіте

Солодка, радісна надія.

-І в головах рої думок

Гудуть, мов мухи. Як то буде?

Де візьме Миколай санок,

Чи, може, возиком прибуде?

Чи не застряне він в снігу?

Чи сани в сонці не розтануть?

Чи автор на шляху в бігу

Санками впоперек не стане?

О, не журіться, діти, цим,

Забудьте всі такі турботи,

На те ж у небі він Святий, щоб перешкоди всі збороти.

-А от подумайте якраз:

Чи чемні ви були, як треба;

Чи заслужили, щоб до вас

Святий приїхав просто з неба.

У руці свічечка горить,

Шлях Святому осяває,

Він до нас скоріш спішить,

Нашу школу не минає.

-Боже, Отче, глянь на діти,

На прекрасні твої квіти.

Світи сонцем і зірками,

Над малими діточками.

-Дай нам сили і охоти до науки і роботи,

Щоб росли ми здоровенькі

На потіху отця й неньки.

-Добрий отче Миколаю,

Ось про що тебе благаю:

Щоб була здорова мати

Й не хворів ніколи тато.
– Настав час і нам прощатися,

А ви один за одного подбайте,

Добро і ласку іншим дайте,

І вам сторицею воздасться,

Творіть для інших тільки щастя.

Щоб і в наступний мирний рік

Для Вас були приємні подарунки.

Ведуча: Наближаються Різдвяні свята, тож  нехай ця мелодійна коляда  наповнює ваші серця любов’ю, добром та ласкою. Веселої вам коляди!

Спи, Ісусе, спи,
Спатоньки ходи!
Я Тебе му колисати,
Пісеньками присипляти;
Спи Ісусе, спи Маленький,
Спи, Серденько, спи.

Спи, Лелійко, спи,
Голівку схили!
Ту на рученьки Марії,
Бач, Вона Тебе леліє:
Спи Ісусе, спи Маленький,
Спи, Серденько, спи.

Спи, Убогий, спи,
Рученьки зложи!
Йосифа ще не видати,
Несе Хлібця Тобі дати.
Спи Ісусе, спи Маленький,
Спи, Серденько, спи.

Спи, Терпіннє, спи,
Очка зажмури!
Не питай, що колись буде,
Що зготовлять Ти хрест люди.
Спи Ісусе, спи Маленький,
Спи, Серденько, спи.

Спи, Зірничко, спи,
Сни про Небо сни!
Слава Богу в вишніх буде,
На Земли Мир, Благо людям!
Спи Ісусе, спи Маленький,
Спи, Серденько, спи.

Спи, Ісусе, спи,
А Серцем твори,
Най при Ньому спочиваю,
Тут на Земли і там в Раю,
Спи Ісусе, спи Маленький,
Спи, Серденько, спи.

 

Скачати конспект уроку на тему: «Ой хто, хто Миколая любить.  Ой хто, хто Миколаю служить…» : джерело 1

Поділитись у соціальних мережах:Share on Facebook11Share on Google+0Tweet about this on Twitter

Коментарі із Facebook

Powered by Facebook Comments

Сподобалась стаття? Оцініть її:

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Еще нет голосов, оставьте первым)
Loading...
 

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь