Сценарій “Вони загинули за Україну”

Переглянути презентація до Дня пам’яті героїв Крут онлайн (дочекайтесь повної загрузки сторінки …)

Мета: Розкрити суть , причини трагедії під Крутами , виховувати в учнів інтерес і повагу до історичного минулого своєї країни , до борців за незалежність України.

Обладнання : презентація, уривки фільмів, свічки

Слайд 1 + музика

(Голос за сценою Я )
Смерть всіх урівнює, приводить усе до спільного знаменника, знищує індивідуальні й неповторні риси людського обличчя. Проте саме в смертях нація шукає свій неповторний лик; життя має набагато менше шансів залишитися в пам’яті великої сукупності душ і поколінь, яку називають нацією. Смерть заради національної ідеї є явищем надзвичайно потужним — особливо коли це смерть людини талановитої, самопожертва якої постає ніби логічним і невідворотним завершенням усього її свідомого життєвого шляху.

Але ще більш вражаючими здаються самопожертви людей нікому не відомих, які йдуть на смерть як на крок ніби ще більш остаточний, які знають, що вони загинуть назавжди й безслідно, а їхня пожертва не матиме індивідуального обличчя. Іще більш вражає, коли на таку абсолютну самопожертву йдуть люди, які заледве тільки почали здійснювати свій життєвий проект, які потенційно мають небуденне майбутнє.

Слайд 2

Ведучий 1

І слава їх встає не вмерши,
Ятрить крізь відстані і час.
Було їх триста. Триста перший –
І ти,
І я
І кожен з нас.
 

Ведучий 2

Кажуть, що історія не повторюється, але деякі її події мають щось спільне.

480 рік до н.е. Грецькі поліси вели війну з персами-завойовниками, яких привів  цар Ксеркс. 300 спартанців, яких очолював цар Леонід, тримали оборону біля Фермопільської ущелини. І тільки зрада грека, який вночі провів ворога гірською стежиною в табір спартанців, не дала їм можливості перемогти. Всі вони загинули, захищаючи державу.

Ведучий 1

Червень 1651 року. Вже який раз Польща іде війною проти вільної України. Страшна битва між поляками і козаками Хмельницького відбулася під Берестечком на Волині.

300 запорожців, що окопалися на острівці серед боліт, цілу добу відбивалися від багатотисячного  польського війська. Король Ян Казимир обіцяв їм дарувати життя, але вони не піддалися, загинули всі до одного, і не заплямували козацької честі.

Слайд 3.

Ведучий 2

29 січня 1918 року. Маленька станція Крути на Чернігівщині. І знову бій. І знову 300. І знову в ім’я ідеї, в ім’я Батьківщини.

Музика

Ведучий 2

Це правда: кров з каміння може змити дощ ,

червона місяця хустина може стерти ,

але наймення Ваші, багряніші рож

горять у просвіті на плитах незатертих.
Ведучий 1

Супроти чужої навали,
Супроти смерті – в стужу , сніг ,
Ось тут вони , ось тут стояли
І всього жменька – триста їх.
Ведучий 2

Тим, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня , спить в знаних і безіменних могилах розкиданих по рідній і чужій землі –ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ.

Ведучий 1

Цвіту нашого народу , його славним синам і дочкам , що в розквіті своїх духовних і фізичних сил віддали молодість і найдорожче , що є в кожного з нас – життя – ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ.
Ведучий 2

Тим , кого в умовах більшовицької тиранії ми повинні були забути і викреслити з своєї пам’яті і історії , героям, що впали в страшному бою під Крутами – ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ.

Слайд 4.

Читець

І знов, у котрий це вже раз,
Зійшлися ми в одній родині,
Щоб пом’януть той славний час,
Коли в офіру батьківщині
Себе принесли кращі з нас.
Нема любові понад ту,
Що окропила кров’ю Крути,
І ту гарячу кров святу
Повік Вкраїні не забути.

Ведучий 2

Події 29 січня 1918 року, які живуть в душі українського народу, і сьогодні ятрять його серце. То ж давайте зазирнемо в ті дні, відкриємо ще одну сторінку нашої історії, усвідомимо суть трагедії, ім’я якої Крути.

Відео 1

Слайд 5.

Ведучий 1

У грізному полум’ї громадської війни поставав 1918 рік. Окуповано Харків, Полтаву, Чернігів.
Вояки-українці, розкидані по всіх фронтах, свідомо віддали себе в розпорядження Центральної Ради, готові були йти на великі жертви заради визволення своєї поневоленої Батьківщини. Але саме цих патріотичних прагнень Центральна Рада не врахувала. І це було однією з трагічних помилок.

Читець

…Ще недавно Софійський майдан
Серед прапорів ріс аж під небо.
А вже нині — не наш Ромодан
І — нема вже полків на потребу!
І палають Дніпра береги,
І здались уже Харків, Полтава, —
Топчуть землю святу вороги,
Гине воля здобута і слава.
І у крові полощуть мечі,
Розлилась червона потопа —
І мордують людей тисячі…
Що їм Бог, і закон, і Європа!
Вони смерть лиш несуть і пожар,
І неволю, і люту руїну —
І не видно вже сонця з-за хмар…
І солома жере Україну!

Російський історик.  

Я, русский историк, протестую! Я протестую!

Это грязные инсинуации! Всем известно, что это была не агрессия, а братская помощь украинскому народу! Красный Петроград прислал на Украину пролетарскую армию по призыву всенародно избранных делегатов Харьковского съезда рабочих, крестьянских и солдатских депутатов! По призыву избранного ими украинского советского правительства, в конце концов! Я протестую, товарищи!

Український історик.

Я – не протестую. На жаль, як і більшість українських істориків, я не вмію протестувати… А якби вмів, то не був би істориком, а довбав би руду на Колимі, валив би ліс у тайзі чи гнив би у землі на Соловках. Я не протестував. Я писав те, чого від мене вимагали. Я мучився – і брехав, брехав – і мучився! Сьогодні я – історик. Помовчте хвилиночку… Я скажу про той Харківський з’їзд…

Відео 2

Український історик.

А далі вже було простіше. Далі все робилося від імені «українського» радянського уряду, обраного… шістдесятьма делегатами-більшовиками.

Сценарій створення купкою підкуплених негідників так званих народних урядів, розіграний в Україні у 17-му році, виявився плідним. Хіба не він повторився в Афганістані, коли «народні уряди» покликали радянські війська на допомогу в боротьбі зі своїм народом? Чи не за цим сценарієм совєтські танки роздушили «празьку весну» 1968 року?

Скрізь: у Чехословаччині й Угорщині, в Анголі й Кореї – я, історик, упізнавав цей випробуваний в Україні сценарій. Упізнавав і мучився. Впізнавав і мовчав.. Простіть мені, люди!

Слайд 6.

Читець

Ой зазнала Україна лютої пригоди,

Сколотила орда чорна Дніпровії води.

Сколотила чисті води невідомо нащо,

На калину-Україну накинула зашморг.

Щоб калині-Україні пісень не співати,

Запалила орда тиха українську хату.

Щоб калині-Україні не діждати квіту,

Щоб подались в яничари українські діти.

Ведучий 1

Та не схотіли українські діти ставати потурнаками. Коли після дванадцятиденних запеклих боїв 13-тисячна армія бандитів прорвала лінію Бахмач-Конотоп і рушила на безборонний Київ, вони взяли у свої ще майже дитячі руки зброю, щоб захищати столицю молодої держави.

Ведучий 2

Кажуть, їх було 300. Як і тих уславлених спартанців, що захистили під Фермопілами честь і волю стародавньої Еллади.

Ведучий 1

Чи вірили вони, що залишаться живі? Чи сподівалися, що смертю своєю таки перепинять шлях зайдам завойовникам?

Ведучий 2

Ми не знаємо про це… Напевно, гімназисти і юні студенти про це не думали. Вони просто не хотіли бути рабами! Вони просто знали – столицю захищати нікому…

Слайд 7.

Ведучий 1

Українські матері!.. Чи є у світі більша любов од материнської? І чи є більша мужність і сила духу, ніж власноруч поблагословити своє дитя на загибель за честь і волю Вітчизни?

Ведучий 2

Вони знайшли в собі мужність і силу – київські матері, що виряджали того січневого для своїх синів на станцію Крути. Без сліз і стогону поблагословили своїх хлоп’ят на смерть і подвиг.

Ведучий 1

Це вже потім будуть голосіння і сльози… Потім, коли після тимчасового вигнання більшовицьких окупантів з Києва виїдуть матері на станцію Крути, щоб розшукати до невпізнання понівечені тіла своїх дітей.

Ведучий 2

Потім… Потім, коли ховатимуть останки тих, кого вдасться знайти, коли напівбожевільна мати благатиме, щоб відклали похорон, доки вона відшукає голівку свого порубаного синочка…

Ведучий 1

А нині, 28 січня, матері були гідні своїх дітей-героїв. А може, діти й стали героями тому, що мали таких матерів?..

Співає Світлана Олексіївна

Слайд 8.

Ведучий 1

У той важкий і грізний час, коли на оборону рідного краю стали лиш невеликі частини ідейних борців, у Києві сформувався курінь із студентів та учнів гімназій. 27 січня ці, майже не знайомі з військовою справою, юнаки виїхали на фронт. Разом з ними відбуло 250 курсантів старшинської школи. 28 січня о 4-й годині ранку поїзд зупинився на станції Крути, що між Ніжином і Бахмачем. Тут до них приєдналось близько 40 гайдамаків. Увесь день готувались до бою. Старшина Лощенко пристосував вагон під бронепоїзд і з одним козаком, невеликою гарматою і кулеметом відважно пускався в бік ворога. Настав холодний похмурий ранок 29 січня. О 9-й годині розвідка донесла, що більшовики наступають. Молоді герої стали готуватися до бою. Юнаки старшинської школи розташувались праворуч, а студенти — ліворуч від залізничної колії, за два кілометри на схід від станції Крути.

Слайд 9.

Читець

Ще юнаки , ще майже діти ,
А навкруги і смерть , і кров.
На порох стерти , перебити !-
Іде на Київ Муравйов.
Полків його не зупинити ,
Та рано тішитесь кати :
Коли стають до зброї діти,
Народ цей – не перемогти.
Читець

В мороці неладу , в пітьмі підлот –
Ваші пісні молодечі ,
Лет ваш орлиний , нестримний лет ,
Лет крізь вітри і хуртечі.
Що там , що вперше з рушницею йти ,
Що там , що тому п’ятнадцять ,-
Так хороше вам на ворога йти ,
Співом гучним захлинатись.
Хай вам вітри вибігають на шлях ,
Просять вернути , голосять ,-
„Щоб наша доля…” лунає в полях ,
„Щоб краще в світі жилося „
Ведучий 2

Бій розпочався о 12 годині дня , фактично безперервно тривав до пізнього вечора . Юнаки мужньо відбивали атаку ворога , не залишаючи своїх позицій . Протягом п’яти годин українські підрозділи стримували ворожі напади . Проте незабаром , скориставшись кількісною перевагою , наступаючі зламали оборону і почали оточувати українські частини . Розуміючи безвихідність свого становища , бійці Студенського куреня пішли в атаку і були майже всі знищені. 27 студентів і гімназистів були захоплені в полон . Усіх їх було піддано нелюдським катуванням і по-звірячому замордовано.

Слайд 10.

Читець

День помирав , як недобитий лебідь ,
Ніч перейняла невимовний біль.
Здригнулись зорі в сполотнілім небі
І тихо падали в криваву заметіль.
Стогнали Крути і молився вітер ,
Цілуючи скривавлені сліди:
Вас мало , діти , вас так мало , діти ,
Супроти п’яної московської орди.
В пекучий сніг… Навзнак. Не на коліна.
Заплакав місяць в зоряну блакить.
Всі – як один… Кріпися Україно ,
Хоч їхня смерть вовік не відболить.

Слайд 11.

Ведучий 2

Безжальні кати навіть заборонили селянам поховати безстрашних захисників . Після підписання Брестського миру , який замінив владу більшовиків на австрійців та німців , 19 березня 1918року в Києві відбувся урочистий похорон на Аскольдовій горі 28 полеглих бійців у бою під Крутами.

Ведучий 1

Але більшовики за 70 років свого панування намагалися знищити в пам’яті народу згадку про Крути , або виставити її героїчних захисників зрадниками Батьківщини. У 30-х роках було навіть знесено кладовище та могили крутян на Аскольдовій горі.

Ведучий 2

Перші згадки і справжня , реальна оцінка захисників Крут відбулася вже після набуття Україною незалежності . Не можна викреслити з пам’яті людської той великий та безсмертний подвиг юних студентів , що захищали українську державність , поклавши на її вівтар найцінніше – власне життя.

Слайд 12.

Читець

Як сніги покриють землю
Рядном білим,— не забудь
Спом’янути тую славу,
Що лишилась нам з-під Крут.
Триста юних одчайдухів…
Стократ більший був там враг,—
Не вступились, не подались,
Всі лягли там на полях.
Вічну славу здобували
Україні біля Крут,
Не забудь героїв триста,
Спом’яни їх, не забудь!

Слайд 13.

На сцену виходять діти з свічками

Ведучий 2

Під Крутами впали студенти: Олександр Попович, Володимир Шульгін, Божко Божинський, Андрій Дмитерко, Сидір Пурік, Олександр Шерстюк, Борзенко-Конончук, Кирило Головащук, Чижов, Сірук.

Ведучий 1

Гімназисти: Андрій Соколовський, Євген Тарнавський, Ганкевич, Ігнаткевич, Пінський, сотник Омельченко та багато інших.  Вшануємо їх пам’ять хвилиною мовчання

Музика – похороний дзвін

Слайд 14.

Ведучий 2

Нехай пам’ять про наших героїв, що загинули під Крутами, буде вічною. І нехай їхня смерть буде для нас прикладом, як треба любити свою Батьківщину.

Читець

Народе мій, для всіх завжди відкритий,
Не вір, що воля з’явиться сама,
Не дай себе підступно обдурити,
Мовляв, дороги іншої нема.
Як знову йти до старшого нам брата
Просить своє… й на весь світ працювать,
Не дай себе до нитки обідрати,
Зумів же двічі пута розірвать.

Читець

Не вір невтомним брехунам пихатим.
На жаль, такі синочки в тебе є,
Що все на світі ладні обібрати,
Купити, перезрадити, продати,
Священну волю навіть розіп’яти,
Покривдить рідну матір, осміяти,
щоб тільки крісло втримати своє.
Народе мій, великий, український,
Як буде в тебе воленька свята,
То буде й коровай, і мед по вінця,
Не зразу, та на вічнії літа.

Співає Марта Стецько

 

Скачати сценарій “Вони загинули за Україну”: джерело 1