Новорічно- Різдвяні віншування (1-11 класи)

Новорічно-Різдвяні віншування.

Рекомендуємо переглянути:

• Різдвяні віншування. Збірка

• Різдвяні віншування. Найкращі привітання на Різдво або категорію Різдво та Новий рік

Скачати оригінальні Новорічно-Різдвяні віншування для учнів 1-11 класів у форматі word (посилання на скачування розміщене в кінці статті)

Мета: дати учням уявлення про давні  обряди Святого вечора , ознайомити з колядуванням в Україні; зацікавити дітей народними звичаями, виховувати любов до пісні, почуття поваги до  народних традицій українців; формувати почуття прекрасного , розвиток таких цінностей як духовність, увічливість, любов у родині.

Обладнання: скатертина, національний посуд, стіл, лавки, записи мелодій.

Місце проведення: актова зала.

Закрита сцена. Звучить новорічна мелодія. Виходить ведуча.

Ведуча. Доброго дня шановні гості, учні ,вчителі. Раді вітати вас на святі, яке є традиційним і  продовжує зимовий цикл святкувань. Починали ми його зі свята Миколая ,а продовжуємо новим роком та Різдвом Христовим.

 

Виступ дітей молодших класів з віршами:

 

З Новим роком, друзі милі,

Вас дозвольте привітати.

Щастя, радості і миру

Всім присутнім побажати.

 

Сьогодні весело у нас

Ми Новий рік стрічаєм

Усіх, хто в залі є в цей час

Ми гаряче вітаєм.

 

Пада, пада сніг лапатий.

Вже ступило на поріг

В кожен дім веселе свято

Здрастуй, здрастуй Новий рік!

 

 

Пісня «Новий рік»

Дівчинка:

Шановні браття,

Рік Новий настав.

Тож славмо сонце,

Славмо коляду.

Земля животворящими устами

Цілує в небі молоду звізду!

 

Ведуча .Так ,справді, зима багата на свята ,її дуже люблять діти, адже у них вона асоціюється зі сніжками, санками , подарунками ну і звичайно, канікулами. Різдво- це свято яке святкується в родинному колі ,за столом збирається вся родина, з’їзджаються з усіх усюд близькі і далекі ,діляться радощами й печалями, колядують .В повітрі літає дух Різдва…Хочемо розповісти вам історію ,яка трапилась на святвечір в одній родині, де про різдвяний дух просто забули.

 

Відкривається сцена. На задньому плані м’який стілець ,телевізор, стіл, зі стільцем. На  м’якому стільці сидить господар , ліниво потягуючись, дивиться,  як до імпровізованої квартири заходить господиня. У неї в руках пакети, сумки. Вона заходить і кидає все біля столу.

Господиня: Ой, як я втомилася, поки магазини обійшла, а там черги. Ходила на базар, а там така дорожнеча. Та нічого, зате все купила. (Задоволено, пританцьовуючи).Буде чим гостей пригощати

Господар: Танцюй, танцюй, Оксано, хата не прибрана, а вечеря вже скоро.

Господиня: Ой, як ти мене налякав, щоб тобі добро. Так чого ж ти лежиш, нещастя ти моє? Підмети хату, а я ще мак втру до куті.

(Сідає і тре мак)

Господар : Ой, мабуть піду переодягнуся. Не личить такому статечному господарю отак колядників приймати.

Господиня: А певно, що не личить. Іди переодягнися, але спочатку хату підмети.

(Господар неохоче бере мітлу і мете)

Господар: Добрі господині вже давно все приготували.

Господиня: (ставить макітру на стіл).Та так, бо мали гарну поміч ,а тут все сама: і на базар ,і принеси ,і подай ..Ой, бідна я нещасна…казала мені мама-дивися добре…

Господар:- Що ти там воркотиш ?  іди он краще замітай ,а я піду переодягнуся , а то застануть колядники мене такого ..

(Кидає мітлу)

Господиня: Та хто ж роботу незакінчену під Різдво кидає?

Господар: (бере мітлу і мете далі)-то не бурчи.

Господиня: Не бурчи! : Ти  сміття виніс?

Господар: Та виніс, виніс..

Господиня: Та хто ж під Різдво сміття з хати виносить?

Господар: Та вже не піду збирати!

Музика.

Зявляється Ангел.

Ангел. Гей ,чи ви забули, що за вечір нині? Чи для того збираємось за святковим столом, чи сварку я мав сьогодні почути, пролітаючи повз ваше вікно? Спокон віків в українських родинах на Різдво лунала коляда, вступаючи в новий відлік часу, ми маємо освятитися найкращими почуттями, побажати одне одному щастя, здоров’я, голубого неба над оселею, статків і злагоди в родині. Так ,забуваються звичаї, відходять на другий план традиції, і ось результат.. Але ні, я цього так не залишу ,вам ще можна допомогти…Тож готуйтесь до прийому гостей, може тоді ви все зрозумієте…

 

Закривається сцена. Звучить музика (Щедрик).За час паузи на сцені змінюються декорації, повертаючи героїв дійства у минуле-стіл накривається вишитою скатертиною ,забирається телевізор, ставлять лавки ,глиняний посуд на стіл.  Відкривається сцена, на ній здивовані господарі оглядаються навкруги.

Стукіт за сценою:

А чи пустите у хату гуцулів колядувати?

(заходять учні-представники Гуцульщини)

Господиня(здивовано): Так, проходьте..

Хочемо почати з розповіді про наші різдвяні традиції.

1 учень: Приготування до Різдва на Гуцульщині починається заздалегідь. За давньою традицією із обжинкових снопів виплітають деревце — «Дідуха», в якому за повір’ям замешкували душі дідів-прадідів, опікунів дому. Господині вранці 6 січня запалюють “живий вогонь” в печі з дванадцяти полін і готують дванадцять ритуальних пісних страв.

 2 учень: Цілий день до Святої вечері ніхто нічого не може ні їсти, ні пити. А ще — сваритися, бо це день злагоди. Стіл застеляють отавою та різними злаками, а вже зверху кладуть скатертину. По кутах кладуть часник, а під скатертину — перев’язані ножиці. При цьому ґазда примовляв, що то він не ножиці в’яже, а вилиці вовкам та ведмедям, аби ті не мали сили напасти на худобу.

 3 учень: Серед страв Святої Вечері на першому місці стоїть кутя — варена пшениця з медом, маком та горіхами. Пшениця як зерно щороку оживає, тому є символом вічності, а мед — це символ вічного щастя праведників у небі.

4 учень: Першою стравою, яка ставилася на стіл у гуцулів був біб із сіллю. Після цього все інше: риба, пироги, голубці, сливи, пшеницю з медом- дзьобавку, картоплю з олією та товченим часником, вар із сушених фруктів, горох із олією та часником, логазу — ячмінь із олією або медом, сливи із фасолею, пироги з маком, росівницю — капустяний розсіл із крупами, кашу — просо з олією, кокоші — варену й лущену кукурудзу. Із кожної страви господар бере дрібку й домішує до їжі худобі. Потім іде її годувати. Перед вечерею господиня кладе на стіл у два ряди хліб, а зверху нього — калачі й сіль.

5 учень: Після цього родина молилася і просила у Бога за душі незнайомих людей, які ніхто не згадає, щоб Бог їх пустив на Святу вечерю до людей. Разом із цим просять у Бога, щоб усе було гаразд із худобою, а також дякують за те, що дочекалися у мирі свят, і просять до наступних так само дожити. Перед тим, як сісти за стіл, ґазда брав миску із їжею для душ й запрошував і Божі, і грішні душі на Тайну вечерю, щоб вони на тому світі так їли, як люди на Святий вечір.

6 учень: Вже за столом господар набирає у ложку пшеницю й кидає її три рази до стелі. Перший раз примовляє, щоб водилися ягнята, другий раз — телята, третій — бджоли. Господиня ж кидає у всі кути біб для душ і ангелів. Починають вечерю із пшениці. З-за столу не встають, ніхто нічого не говорить, окрім віншівок. Закінчують вечерю молитвою. Миски й ложки залишають немиті до наступного дня і при запаленій свічці — для померлих. Після вечері ґазди ворожать, щоб з худобою та на пасіці все було добре, а дівчата ворожили на віддання, чи вийдуть заміж цього року, а якщо так, то з якого боку прийдуть старости.

7 учень: Потім ходили в гості до кумів. Брали у миску святкові страви, приходили, віншували. Якщо у тих не було скрипки у хаті — бо її і живі, і мертві любили слухати — то вже разом ішли до наступних, і так аж поки не натраплять на хату зі скрипкою. Там гуляли і веселилися аж до наступного дня. “І поки будуть люди одне до одного у гості ходити зі Святою вечерею, доти світ буде стояти”.

І ми теж прийшли до вас до хати скрипку шукати, а як скрипки не почуєм, хоч заколядуєм! …(співають колядку)

Віншують:

Веселіться люди

Сьогодні усюди

Нам Ісусик народився

В Вифлеємі положився

Радуйтеся!

Чути з неба дзвінкий глас,

Що Спаситель йде до нас,

Зірка ясна сіяє,

Христос нам ся рождає!

Господиня: Славімо його! Проходьте до господи.(Учні проходять і стають під сценою)

Знову стукіт за сценою:

-Щоби був цей рік багатим Коляду пустіть у хату!

Господиня: Просимо, просимо!(заходять учні ,які є представниками Слобожанщини)

Вчитель: Послухайте  про святковий стіл і родинні повір’я  Слобожанщини.

1 учень: Святкова передріздвяна вечеря  або «Вілія»  була дуже урочистою Коли сім’я сідала за стіл, а хтось із її членів був у дорозі чи десь далеко від дому, йому символічно виділяли місце та клали на стіл ложку, ставили невеличку мисочку з кутею та узваром. Так само символічно  означували і присутність померлих. Вважалося, що їхні душі присутні у хаті, особливо на Різдво.

2 учень: Були свої особливості і в обряду розміщення куті на столі. Спершу ще вранці треба було занести до хати сіно. Найчастіше це робив господар. Він його приносив, стукав у двері, а жінка запитувала, хто там. Тоді чоловік відповідав: «Несу корові телятка, овечкам – ягнятка, курочкам – курчатка…». Потім клав сіно до найсакральнішого місця в хаті, де стояли ікони, – на покуті. Дружина з цього сіна робила гніздечко, ставила туди кутю й приказувала: «Кво, кво, кво, кутя на покуті». Це робилося для того, щоб було багато квочок. Але цей обряд символізував ще й появу дітей. А оскільки в ті часи і так сім’ї були немаленькими, батьки часом задумувалися, чи варто квоктати. Адже квочок хотілося, а от дітей уже ні.

3 учень:  Що цікаво, у цьому обряді брала участь і малеча. Мати, коли ставила кутю, сама сідала на лавку і садила поряд всіх дітей. А потім наказувала: «Сідайте, щоб квочки сідали». Таким чином курям «наперед» показували приклад, адже потім навесні квочки не завжди хочуть висиджувати яйця. Трохи сіна, яке приніс батько, кидали на долівку. Діти потім качалися по ньому, щоб «ягнята котилися».

4 учень: А ще перед тим як їсти, кутю тричі ложкою підкидали до стелі. Це робив старший у сім’ї – дід або батько. Вважалося хорошим знаком, якщо вона прилипала. Зернинки символізували бджолиний рій, тому після цього обряду медові трудівниці мали добре працювати. Звісно, що не вся кутя прилипала. Частина падала назад. І діти в цей час намагалися спіймати хоча б зернинку. Адже хто більше спіймав, той матиме більше щастя цього року.

 5 учень: Було своє повір’я і для ложок. Їх на святвечір залишали до ранку на краєчку миски, ямкою донизу. Вважалося поганим знаком, якщо ложка вночі впаде чи перевернеться догори ямкою. Це віщувало смерть.

6 учень: За допомогою куті проводили багато обрядів і ворожінь. Мати давала дочці віком 13–15 років вершечок куті на ложці і казала: «Виходь з хати, слухай долю». Дівчина мовчки виходила з цією кутею і дослухалася до звуків. З якого краю села йшов перший звук, на той край вона і мала вийти заміж, – розповів знавець.

7 учень: Також за допомогою різдвяної каші кликали Мороза. Перш ніж сідати їсти, господар брав вершечок куті і тричі промовляв: «Морозе, Морозе, іди до нас кутю їсти!» – або ж виходив на поріг з ложкою чи горщиком і кликав звідти, чи залишав ложку куті для Мороза на призьбі. Кличучи його, міг навіть вийти надвір та обійти хату чи садибу. Після ритуальної формули була невеличка пауза – всі чекали відповіді Мороза. Звісно, той не з’являвся. І тоді господар промовляв: «Ну як не приходиш, то не приходь до нас і не морозь мене, моїх діток, моїх корівок, курчат…» Перелічували навіть ту худобу, якої не було, але могли придбати протягом року. Згадували і про рослини, які росли на городі. Тож, щоб Мороз був лагідним і не з’являвся несподівано, його таким чином задобрювали на Слобожанщині.

Колядувати  на Слобожанщині починали на святий вечір .

І ми вам теж сьогодні заколядуємо!… (співають колядку)

Віншують.

Сів горобчик на віконце

Весело співає

А ви люди веселіться

Христос ся рождає!

Господиня: Славімо Христа! Проходьте в хату .

Гості проходять і стають біля Гуцулів.

Одразу чути стукіт. Заходять учні, які є представниками Полісся.

-Чи пустите до хати  Різдво христове прославляти?

Із Полісся ми прийшли, коляду вам принесли.

Господиня запрошує їх.

1 учень: Велике щастя – зібратися в батьківській хатині на Різдво !

Звичаї наші  виглядають для вас незвичними. Тут не має обов’язкового припису щодо 12 страв. Готували хто скільки міг. Страви значно відрізнялися. Традиційна кутя раніше була ячмінною, і тільки багаті жителі могли дозволити собі пшеничну кутю з медом. Перед тим як приступати до куті, кличемо Мороза: «Мороз, Мороз, ходи до нас кутю їсти! А не прийдеш тепер, то не йди і в четвер!» Мається на увазі, що якщо сильних морозів і великих снігів не буде взимку, то нехай не буде їх і навесні.

2 учень:   Привертає увагу і різноманітність страв. Готували голий борщ, основою для якого служили білі гриби, розведені капустяною закваскою. На столі обов’язково повинні бути вареники з картоплею, пшеницею, квасолею. Унікальною стравою на Поліссі є бурда – її готують із розтертого та потім дещо обсмаженого конопляного насіння, потім туди додають чорницю і груші-дички.

3 учень: Взагалі груша відігравала важливу роль в поліському Різдві. Вона вважалася символом садовини, її потрібно було особливо доглядати. Господар напередодні Святвечора брав сніп соломи і давав його дітям, а ті повинні були нею обв’язати груші в саду. Соломою, як і всюди по країні, стелили під столом.

4 учень:  Містичним звичаєм, який зберігся по сьогодні, залишається обряд з часником – його ставлять на краях столу, щоб не пускав злих духів до сім’ї і оберігав протягом року.

5 учень: Культ предків по-своєму зберігся на поліссі. Перед тим як сідати до святкового столу, господар дує на стілець, щоб здути душі померлих, які могли вже сісти за нього.  Після вечері стіл не прибирають, а кутю кладуть на покуття – місце біля ікони в домі, з ложками у ній і, прикриваючи  буханкою хліба залишають на ніч . Хороша прикмета: якщо жодна ложка за ніч не впаде – це означає, що всі зустрінуться за столом і наступного року.

6 учень:  У святвечір, для прикладу, у нас не колядують. І в гості теж не ходять, оскільки це, певно, найважливіше сімейне свято в році.

А вже різдвяного ранку маленькі хлопчики ходять до родичів посівати пшеницею. Кажуть, що першим до оселі повинен увійти саме хлопчик: тоді сім’я буде щасливою.

А вам, господарі, ми бажаємо куті смачної ,коляди гучної, щасливого Різдва і на весь вік добра!…. (співають колядку)

Віншують:

Віншую вас з тим Рождеством

Ісусом Христом,

Який народився і в яслах лежить

Хай витягне ручку ваш дім благословить

Щастям, здоров’ям на многая і благая літ.

Христос рождається!

Господиня: Славімо його! Проходьте, проходьте до господи нашої!

Голос за сценою:

-З колядою прийшли лемки до вашої хати, Матір Божу і Христа будем прославляти!

Господиня: Проходьте ,проходьте!

Заходять учні, які представляють Лемківщину.

1 учень: Вся  лемківська святвечірня символіка, вся обрядовість – це прадавня обрядовість землероба. Бо надзвичайно важливою була земля й плоди, які давала саме вона. Святвечір – це був наче початок нового господарського року. Тому тоді також відбувалося ворожіння на майбутній рік про землю, худобу, здоров’я, про дівочу долю тощо.

2 учень: До Різдва готувалися дуже ретельно, прибирали і навіть прикрашали хату, наприклад, стрічковими витинанками із паперу. Традиційною була ажурна солом’яна прикраса «павук», що кріпилась на сволоку ,її вважали оберегом від  усього злого.

3 учень: До Святої вечері треба було приступати в чистоті. Тому з найдавніших часів побутував обряд ритуального очищення. Коли зійшла перша зірка, лемки вмивалися свіжою крижаною водою – отож для цього урочисто, родинно, з молитвою, а ще з хлібом, зі свічкою йшли до ріки або потічка.

4 учень: Наступним урочистим обрядом було особливе «святкове», і навіть «магічне» годування худоби, і всієї живності, що була на господарстві та своєрідне закликання-заклинання, щоб худоба добре велася в новім році. Заходили зі свічкою чи лампадкою. Часто світло несла дитина – це було урочисто та почесно. Крім того, люди вірили, що на наступний рік дитина матиме щастя у пошуку грибів. Також худобі несли хліб і часник. Вірили, що часник не лише лікувальний, але оберігає від лихого. Щойно після вшанування худоби родина могла сідати до Вечері. Під час якої, до речі,  для худоби окремо відкладали по три ложки кожної страви.

5 учень: Найстарший чоловік у родині урочисто вносив різдвяний сніп ,прикрашений квітами і освяченими травами і встановлював його в куті Вносячи сніп, господар промовляв: «Христос ся раждає!» і вітав усіх віншуванням. За ним сини чи внуки несли солому та сіно. Висипали на підлогу грубу верству соломи, а на стіл – а іноді й на лавки – накладали сіно. Поверх сіна застеляли скатертину. Засвічували свічку, родинно клякали до молитви. Тоді закликали прийти на вечерю померлих з родини. А мишей, щурів і всяку нечисть просили не приходити ані в той день, ані цілий рік. Святу вечерю починали із зубця часнику. А перед тим, як з’їсти, було навіть прийнято перехреститися тим зубком.

6 учень: Лемки загалом були дуже близькі до природи. Крім ріллі багато господарів мали ще ділянку лісу. Лемки дуже дбайливо до нього ставилися, не спішили підтримувати «новомодну» традицію і рубати на Різдво ялинку, бо шкода. Правда, в деяких селах невелику ялинку здавна підвішували до стелі, інколи вершечком донизу. А більш традиційно, але по-новому для Лемківщини, її почали встановлювати у селянських хатах у 20-30-ті роки ХХ століття.

7 учень: Дуже архаїчним у лемків, був ритуал використання на Святвечір залізних предметів. Наприклад, ланцюгом зв’язували ніжки стола, щоб уся сім’я трималася разом і була в безпеці від всякого лиха.

8 учень: Традицію готувати кутю привезли на Лемківщину у 20-их роках священики та вчителі із Східної Галичини. Натомість найважливішою обрядовою стравою був різдвяний хліб (або три хліби). Страв могло бути і 12, і 7 чи менше. Передусім це: киселиця (вівсяний кисіль), своєрідний борщ, пироги з капустою й картоплю та з грибною підливою, солодкі пироги із сушеними сливами, ягодами, горох із капустою, квасоля з капустою, узвар («юха»), гриби, оселедець. Лемківщина велика, отож і меню відрізнялося: десь були пісні голубці та пісні пампушки, десь – підбивані сливки…

9 учень :Упродовж всієї вечері з-за столу ніхто не вставав. Лише господиня могла встати, якщо потрібно було подавати страви, які, однак, намагалися попередньо поставити у полі досяжності рук. Закінчивши трапезу, дружно колядували, а також і самі ходили колядувати. Ложки після вечері запихали до снопа за перевесло – щоб сім’я трималася купи. Діти тоді стрибали у солому і голосно квокали – щоб кури велися. Дорослі кидали у солому горіхи, цукерки, а діти радо їх шукали. На Святвечір лягали спати усі на підлозі на солому – бо Ісус Христос народився на соломі.

 10 учень: На Різдво вранці лемки вмивались водою, в яку кидали монети – щоб бути в новому році щасливими, багатими, а головне – здоровими, «як пінязь». Перший день Свят минав у колі сім’ї, а вже на другий і третій радо ходили в гості. Починались колядки і вертепи. 8 січня був «вимітаний день». Це був час молодіжної забави. Хлопці приходили до дівчат на виданні допомагати їм вимітати солому в хаті. При цьому колядували, жартували, частувалися, робили довжелезні, багатометрові повересла з соломи. Ними довкола обмотували ворота, димар, дерева у садку.

А ми з колядою йдем під ваші стріхи!.. (співають колядку)

Віншують:

Віншуємо вам, пане господарю, і вам, господине

З цими святами здоровя і щастя.

Дай, Боже, святкувати в радості

І в добрім достатку, а на другий рік

Ще кращої Божої благодаті діждатись!

Христос ся рождає!

Господиня: Славімо Христа! Проходьте ,проходьте!

Проходять до інших колядників.

Стукіт за сценою і голос:

У різдвяну світлу нічку запали на радість свічку. Коляду поклич до хати, щоб Ісуса привітати. Люди добрі, колядуйте, Сина Божого шануйте.

Господиня: Просимо, просимо , заходьте!

Заходять учні-представники Поділля.

1 учень: Послухайте й про наші Подільські традиції  різдвяні

Вечеря тут починалася з того, що господар заносив до хати дідуха або, як його ще називають, коляду – найгарніший сніп з жита, який навесні спалювали. Після вечері у нього встромляли ложки, якими їли кутю, щоб був урожай в наступному році .На підлозі теж розсипали солому.

2 учень: Свята вечеря  складалась із 12 скоромних страв. Зазвичай господиня подавала на стіл вареники з різноманітним начинням, рибу, гриби, картоплю, пироги, узвари та сушені фрукти. Вечеря ніколи не обходилась без вареної капусти з квасолею та смажених пампушок, але головною стравою, як і зараз, була кутя. Для її приготування зерно пшениці обробляли в спеціальних ступах, щоб очистити від луски, потім сушили і варили. Коли терли мак, кликали малечу та примовляли «цип-цип-цип». Діти відповідали «кво-кво-кво» і навпаки.

3 учень: Перед вечерею господар казав: «Спасибі, що свята дочекались, і дай Бог нового дочекатись». Більшість різдвяних традицій пов’язані із господарством, адже українці, як справжні господарі, турбувалися про врожай та домашніх тварин. Під скатертину клали шар сіна, яке потім віддавали домашній худобі, щоб вона „не хворіла та добре плодилась”. Крихти хліба, що залишились після господарів, віддавали курям і промовляли: „Їжте кури крихточки, щоби були квочечки”.

4 учень: Різдвяної ночі всі виходили з хати і дивились на небо. Якщо воно ясне і зоряне, значить кури будуть нести багато яєць.  Раніше подоляни вірили, що у різдвяну ніч трапляються дива. Наприклад, якщо залізти в колодязь в цю ніч, то можна напитися вина замість води. Дівчата ж традиційно ворожили на свого судженого-рядженого.

Також люди не забували і про померлих родичів.  На ніч на підвіконня для них ставили склянку з водою та скибку хліба .

5 учень: На світанку йшли до церкви. Перший день Різдва родина святкувала вдома, а на другий та наступні дні йшли в гості до родичів, сусідів та знайомих. Усі дні аж до Водохрещі вважались святковими, тому не можна було прясти, шити, в’язати та виконувати інші роботи. Виконувались різдвяні пісні – колядки.

6 учень: На другий день Різдва групи дівчат, хлопців, малих дітей або навіть дорослих ходили ввечері від хати до хати та співали колядки, вітали господарів з народженням Христа, прославляли Матір Божу. Основними побажаннями господарям були побажання здоров’я, врожаю, гарної худоби”.

І вам, господарям і всім людям добрим ми щастя бажаєм, колядою гучною вас  ми привітаєм!…(співають колядку)

Віншування:

Вінчуємо Вас з Різдвом Христовим!

Щоб пройшли весело свята,

Щоб сім’я була багата,

Щоб весела була коляда,

Щастя й радість принесла.

Щоб Ісус маленький, що родився нині,

Приніс щастя, радість всій вашій родині.

Хай вашу хату все зло оминає,

Живіть в мирі і злагоді.

Христос ся рождає!

Господиня: Славімо Христа! Проходьте до гурту!

 

Колядники проходять до гурту, таким чином на сцені збираються представники з різних куточків України.

Господиня: Дуже вам дякую ,дорогі гості . Я зрозуміла, що мав на увазі ангел.. Надвечір’я Різдва Христового несе у собі християнські ідеали любові, прощення, щедрості ,працьовитості, гостинності, поваги до предків, відчуття святості родини, дбайливого господарювання. Вся родина цього вечора неодмінно має бути разом, щоб протягом року пам’ятати про міцність родинних зав’язків, цього дня  потрібно пробачити всі кривди, що були заподіяні, щоб не брати образи й поганий настрій із собою у майбутній рік.

 Ведуча: Так, потрібно завжди пам’ятати традиції предків Кожен із нас, українців, кожна українська сім’я, родина повинні відроджувати і примножувати ті призабуті звичаї, традиції, вірування у своїй родині, наповнювати переддень Христового Різдва радісною, світлою, чарівною атмосферою.

Всі учасники дійства разом співають колядку  «Україна колядує»

 

Скачати Новорічні віншування для учнів 1-11 класів (word, docx): джерело 1