Новорічна вистава «В гостях у казкових героїв»
- Кузя.
Казкар.
У лісі, лісі темному, баба Яга жила. На диво дуже гарною і доброю була.
І ось одного разу, скажу усім вам, друзі, у неї поселився домовенятко Кузя.
(виходить баба з мискою пиріжків і за нею Кузя)
Баба.
- До чаю мій соколику, радосте моя мала,
Ватрушечок свіженьких я зранку напекла.
Кузя.
- Не хочу я ватрушок, не став ти їх на стіл,
Із сиром пиріжки люблю, я пиріжків хотів.
Баба.
- Янтарний мій, смарагдовий, дорогоцінний мій,
Попробуй хоч одненьку і слізоньки не лий.
Кузя.
- У пиріжечку сир всередині дріма, а у ватрушці зверху, то й їж її сама.
Баба.
- Лебедику, пустунчику, вгамуйся і не плач; на новий рік спечу і пиріжки й калач.
І бубликів, і пряників, й цукерок накуплю.
Ну, посміхнися, Кузонько, для тебе ж все зроблю.
Кузя.
- Чому ж досі мовчала, підступная, лихая,
Вже Новий рік на носі, а я про це не знаю.
(вбігає лісовик)
Лісовик.
- Ой, кузю, любий друже, ну як про це не знати?
А я прибіг до тебе ялинку прикрашати.
Кузя.
- А в нас нема ялинки, нема що прикрашати,
І новий рік не прийде, не буде у нас свята.
(появляється Фея)
Фея.
- Не варто сумувати і сльози проливати,
Замружтесь на хвилинку
(Лісовик вносить ялинку)
… ну ось вона ялинка.
Найкраща і найвища, ніхто такої не знайде із лісової хащі.
Лісовик.
- Яка ялинка гарна! Та де гостей нам взяти?
Хто буде разом з нами рік Новий зустрічати?
(вбігають чорти)
І чорт.
- Добрий день, бабусю! Здрастуй, любий Кузю!
Нам можна до хатинки, на свято, на ялинку?
ІІ чорт.
- Ми маленькі чортенята, в нас померзли ноженята.
Пустіть нас до хатинки і покажіть ялинку.
Баба.
- Заходьте, любі друзі, усім вам дуже раді
Разом із вами ми будемо на святі.
(входить Буратіно)
Буратіно.
- Ох, кахи, кахи, кахи. Ой, я застудився, бо снігу наївся.
Я думав – це морозиво, і от… У мене ангіна, не ковтається слина.
Всіх прошу я, поможіть. Буратіно полічіть. Хто мені допоможе?
(входить Айболіт)
Айболить.
- Я! Я лікар Айболить! Я правда звірів спішив рятувати
Але зможу і вам допомогу надати.
Як мою чудодійну пігулку з´їсте, про хвороби назавжди забудете.
(входить рибак)
Рибак.
- І що воно за оказія? Я рибалити ішов. Заблукав. І хатинку ось знайшов.
Прийміть і мене до хати, Новий рік з вами зустрічати.
Баба.
- На Новорічнім святі всіх раді ми вітати, отож давайте разом Новий рік зустрічати.
І всі свої історії почнім розповідати.
- Айболить і ведмідь.
Ведмідь (йде і тримається за живіт)
Ой, живіт болить щось дуже, я напевне переїв…
З´їв кіло цукерок «Дружба», й печива кіло лиш з´їв.
Закусив усе кефіром, кока-колою запив…
Отоді він й заболів. Ой, ой, ой,
Допоможіть! Де тут лікар, підкажіть!
Лікар. (виходить)
Хто мене гукав? Я йду. Хворим всім допоможу.
Ну, яка в тебе біда?
Ведмідь.
Ой, ой, ой, живіт болить!
Лікар.
Заболів, кажеш, живіт? Це ж ти, друже, переїв, от живіт і заболів.
Зараз тебе полікую, дам тобі гірку мікстуру.
Шлунок твій, якщо болить, треба буде нам промить.
Видам я тобі таблетки й припишу тобі дієту.
Щоб цукерок ти не їв, й кока-коли щоб не пив,
На зефір не заглядався й від печива відвертався.
Зараз же йдемо в лікарню, лікування буде гарним…
Ведмідь.
Що? В лікарню? Не піду! Я гіркого не люблю!Та й мікстуру пить не буду,
Й шлунок промивать не дам, адже відро меду зараз там.
Краще я в свою хатину побіжу і на пічці на тепленькій полежу… (вибігає).
- Рибак, кіт і золота рибка
Рибак (виходить з вудкою і відром)
- Рано-вранці встав сьогодні й на рибалку поспішив.
Хочу рибки наловити, друзів юшкою пригостити.
(закидає вудку, ловить рибку)
- О! зловився вже карась! Та й нівроку він удавсь.
(виймає вудку, знімає рибу, кладе в відро)
От, якби вловилась щука, десь з півметра довжини.
Дуже добра була б юшка, а до щуки ще б лини.
(закидає вудку, а в цей час кіт краде рибу з відра)
- Ой, щось почало клювати, треба вчасно підсікати.
(виймає вудку з рибою)
- О, зловилась ще рибинка! Та й товста у неї спинка!
(знімає рибину, кладе у відро і помічає, що попередньої нема)
- От же чудо! Де ж карась? Що за злодій тут з´явивсь?
Треба буде слідкувати, щоб злодія упіймати.
(закидає вудочку, але дивиться на відро; підкрадається кіт; рибак хватає його)
- Що! Спіймався! Поклади і чужого не бери.
Кіт.
- Пожалійте, не карайте, я голодний вже три дні.
Ще одну рибинку дайте, їсти хочеться мені.
Рибак.
- То злови собі та й їж.
Кіт.
- Кіт Базиліо я , друже, працювать мені не гоже.
Та й часу у мене мало, їсти звик чуже я сало.
Поспішаю я до лісу, за наказом від Аліси Буратіно пильнувати,
Щоб ключика золотого він не зміг в Тортили взяти.
Рибак.
- Ах, ледащо, постривай, я навчу тебе трудитись,
А то звик байдикувати і молодших ображати.
Кіт.
- Ох, не хочу, відчепися, сам, як хочеш ,то трудись,
Я ж бо звик шахраювати і не буду працювати.
Простаків багато в світі, за їх кошт я буду жити.
(втікає)
Рибак.
- Оце ибки наловив! Кіт рибалку перебив.
Криком рибу розгнав та й десь поруч він сховавсь.
Місце інше йду шукати рибу на обід щоб мати.
(виходить)
Буратіно та фея
(буратіно сидить за столом, ручка за вухом, ноги на столі, зошит на підлозі; заходить Фея)
Фея. Буратіно, їй же право, так себе вести негоже,
Візьміть ручку в руку праву, сядьте рівно; де ваш зошит?
(буратіно знехотя нагинається, піднімає зошит)
Буратіно.
- От причепа, так причепа: то за стіл не так я сів,
То чому дивлюсь на небо, то чому руками їв.
Фея. Приготуйтесь, разом з вами будем вчитися лічити.
Буратіно.
- Та навіщо? І без цього мені добре в світі жити.
Фея.
- Уявіть, що в вас в кишені аж два яблука лежать.
Буратіно (встає, вивертає кишені)
- Та пусті кишені в мене, мушу щиро вам сказать.
Фея.
- Ну, гаразд. Ось три цукерки передав вам Артамон (дає три цукерки)
А оці ось дві від мене (дає дві цукерки) Скільки разом?
Буратіно (швидко з´їдає цукерку)
- Небагато лиш чотири.
Фея. А де ж п´ята?
Буратіно.
- Я вже з´їв.
Фея.
- Ох, який ви. Ну давайте будемо лічить монети.
Уявіть, що в вас сьогодні є в кармані п´ять монет.
Буратіно. (шукає по карманах, сердито відповідає)
- Ну і де ж бо ці монети? Щось знайти не можу їх.
Фея.
- Та не важко ж уявити, що монети у вас є.
Буратіно.
- Як я можу уявити те, чого в мене нема?
Фея.
- Ну, гаразд. Ось я даю вам п´ять монет. (дає монети)
Буратіно (рахує)
- Дійсно так.
Фея.
- А тепер скажіть но прошу, скільки буде в вас монет
Якщо дві з них Артамону вирішите ви віддать?
Буратіно.
- А чому це я повинен комусь монети віддавать?
Фея.
- Що за звичка суперечить? Не бажаєте ви вчитись.
Щоб не дати вам гуляти, треба в класі вас закрити.
Буратіно
- Ще чого не вистачає (тікає)
Фея.
- Буратіно, як бачите, зовсім вчитись не бажає
треба просить чарівника, хай мені допомагає.
(виходить)
Колобок.
(баба сидить на стільчику і в´яже, заходить дід)
Дід.
- Щось добреньке з´їсти хочу, тільки що – не знаю сам.
Баба.
- Голови б ти не морочив, що зварила те і дам.
Дід.
- Борщ і каша? Ще з обіду в животі від них бурчить.
Баба.
- Вередливий став ти діду. Що тобі іще зварить?
Дід.
- Знаєш, бабо, ти не сердься, я мабуть би з´їв оце
Колобок із борошенця та ще вбить туди яйце.
Баба.
- В нас і борошна нема.
Дід.
- А піди но подивися, може з дна щось наметеш.
Баба.
- От, же, клятий, причепивсь, хоч бери тікай із хати
Дід.
- Та не хочу я борщу.
Баба.
- Ну куди тебе дівати? Будь по твоєму, спечу. (виходить)
Дід.
- Ледь погодилась старенька, так сьогодні ж рік Новий
От і з´їсти щось смачненьке, закортіло, хоч убий.
(баба заходить з вузликом)
- Ну, стара, чи є хоч трошки? Хоч малесенький спекти?
Баба.
- Назмітала ось із ложку, підсобляй тепер і ти.
Дід.
- Ти готуй, а я швиденько принесу іще дровець. Повечеряєм гарненько.
(виходить, по дорозі говорить до глядачів)
- Баба в мене молодець.
Баба. (ліпить)
- Колобок який! На славу! Ну ступай собі у піч (кладе колобок в піч)
Буде дідові забава!
Дід (заходить) Швидше баба, скоро ніч.
Баба.
- Та печу ж уже, виймаю колобок я із печі. Ач рум´яненький який! (виймає колобок)
Дід. Поклади отут із краю
Баба. Та не будь такий швидкий, хай він трошки прохолоне, хай полежить на столі. (кладе на стіл)
Дід. А поділим його так: пів тобі і пів мені.
(колобок зникає)
Баба. Ох ти Боже, де він дівся? Діду, колобок пропав!
Дід. От діла! Оце наївся!
Баба Що ж робити?
Дід. Якби ж я знав. А смачний був, не забуду
Баба. Завтра кращого спечу. А сьогодні, так і буде, наїмося ми борщу.
(виходять)
- А як же без школи?
Вчитель.
– Добрий день! Сідайте! Сергію, а ти чому не сідаєш?
Учень.
– З радістю б сів, та мама вчора заходила в школу і їй показали мої оцінки…
Вчитель.
– Ну що ж, тоді стій, може хоч так вчитися почнеш…
вбігає учень
Вчитель.
– Чому ти запізнився на урок?
Учень.
. – Мені снився футбол. Результат матчу був нічийний і суддя призначив додатковий
час, тож я вирішив додивитися зустріч…
Вчитель.
– Досить фантазувати, сідай. А тепер посидьте тихо, так, щоб як муха пролетить і то
було чути.
Учень.
– І де ви візьмете ту муху зимою?
Вчитель.
– Не розумій, а краще скажи, що до нас ближче: Місяць чи Австралія?
Учень.
– Звичайно, Місяць.
Вчитель.
– А чому ти так думаєш?
Учень.
– Тому, що Місяць ми бачимо, а Австралію – ні!
Вчитель.
– Ох і розумник! Тоді скажи, що важливіше: Сонце чи Місяць?
Учень.
– Місяць.
Вчитель.
– І чому ж?
Учень.
– Бо Сонце світить вдень, коли і так видно, а Місяць вночі, коли темно…
Вчитель.
– Що ж, свою одиницю з географії ти підтвердив. Хочу нагадати, що сьогодні ввечері відбудеться затемнення Місяця. Це треба спостерігати о 21год 30 хвилин.
Учень.
– А по якій програмі?
Вчитель.
- Мене цікавить, яких домашніх тварин ви знаєте.
Учень.
– Тараканів
Вчитель.
– Що?
Учень.
- А в нас дома інших тварин нема…
Вчитель.
- Так, зрозуміло. А що знаходиться всередині квітки?
Учень.
- Бджола, яка боляче кусається..
Вчитель.
– А як ви думаєта, чому вода в морі солона?
Учень.
– А щоб риба не зіпсувалася..
Вчитель.
– Поясніть, чому у кактуса колючки, а не листки?
Учень.
- Це тому, що він усіх боїться, а з колючками йому не страшно…
Вчитель.
– Як називається верхній шар Землі?
Учень.
– Асфальт…
Вчитель.
– З чого утворюється лід?
Учень.
– З води
Вчитель.
– А вода?
Учень.
– З пари
Вчитель.
– А пора?
Учень.
– А пара з чайника…
Вчитель.
– Чому взимку ведмідь в барлозі смокче лапу?
Учень.
– Тому що за літо в ній назбирався мед.
Вчитель.
– Скажіть, а чим нам допомагають птахи?
Учень.
– Птахи нам допомагають дзьобати комах…
Вчитель.
-. У мене сьогодні до вас ще кілька запитань. Добувати корені вмієте?
Учень.
– Звичайно. Треба потягти за стебло рослини посильніш і корінь добудемо з землі
Вчитель.
– Ні, я маю на увазі інший корінь, наприклад з дев’яти.
Учень.
– Це буде „дев’я”, так як в слові дев’ять суфіксом є „ть”
Вчитель.
– Ви мене не зрозуміли. Я маю на увазі корінь квадратний…
Учень.
– Квадратних коренів не буває. Вони бувають мочкуваті і стержневі…
Вчитель.
– Чекайте! Мене цікавить арифметичний квадратний корінь з дев’яти.
Учень.
– А! Так би й сказали. Це три!
Вчитель.
- Ну, накінець. А тепер треба розв’язати рівняння
Учень.
– Яке?
Вчитель.
– Та ось 2х + 6=7х
Учень.
– Добре, я дома подивлюсь.
Вчитель.
– Та ні, треба зараз.
Учень.
– А що в рівнянні треба знайти?
Вчитель.
– Та ікс же!
Учень.
– Ех, гляньте, ось же ікс, хіба не видно?
Вчитель.
- То як же його знайти?
Учень.
- А навіщо його шукати, його ж ніхто не ховав.
Вчитель.
- З рівняннями зрозуміло. А як буде з додаванням? Ну, наприклад,.скільки буде три та п’ять?
Учень.
- Не знаю…
Вчитель.
- Ну, от, я візьму і покладу тобі в кишеню три копійки і п’ять копійок, скільки буде?
Учень.
– Нічого не буде…
Вчитель.
– Та чого ж не буде?
Учень.
- А того не буде, що в мене в кишені дірка…
Вчитель.
- а, скільки буде, якщо вісім розділити пополам?
Учень.
– Якщо ділити впоперек, то буде два нулі, а якщо повздовж, то дві трійки…
Вчитель.
- Довчилися…
5.Після уроків
Ведучий.
На тему „Я і ввічливість” у нас сьогодні збори ,
На тему, дуже звичну нам, староста говорить…
Староста (дівчинка)
Почну з Вітька, бо він себе поводить некультурно:
Він, хоч і виріс до небес, а розум, наче в курки!
Вітько.
Сама ти курка!-
Ведучий.
звивсь Вітько,-
Вітько.
ще побазікай трохи,
Так я тебе через вікно геть викину за ноги!
Дівчина.
Диви, який! Лінтюх! Тюхтій!
Ведучий
– наскочили дівчата
Дівчина
Женіть його під три чорти, він може все зірвати
Ведучий
А хлопці що? Та хлопці враз:
Хлопець
– Гей, ви, сороки, цитьте!…
Ведучий
І от уже вирує клас, не збори – справжній диспут!
Дівчина
Ти бевзь!
Дівчина
Не лізь!
Хлопець
У лоба дам!
Дівчина
Мовчи, дурний гіпопотам!
Хлопець
А ти – зелений крокодил!
Дівчина.
А ти – старий пузатий віл!
Хлопець
А ти – жираф!
Ведучий
А ти! А ти!
Отак з усіх кутків летить, аж чути в коридорі
На тему „я і ввічливість” ідуть у класі збори…
3.На перерві.
- Слухай, чи правда, що дехто іноземну мову вивчає у глибокім сні?
- Ні, я не вірю цій брехні.Я спав на десятьох уроках з англійської і ти поглянь, нема не тільки знань глибоких, а взагалі ніяких знань.
- Слухай, а що таке пряма мова?
- Ну, це коли людина про щось говорить відверто.
- Наприклад?
- Ну, то я в їдальні у твій чай всипав сіль…
- Поглянь, ти прийшов в школу в одному чорному, а в другому коричневому черевику? Невже ти не міг повернутися додому і перевзутися?
- Я вертався, але вдома теж один чорний, а другий коричневий…
- Слухай, скажи мені, як відрізнити на карті сушу і воду?
- По суші ходять люди, а по воді плавають кораблі.
- Але ж на карті цього не видно.
- А ми уявимо…
На уроці географії вчитель Колю викликає,
Про жарку країну Африку розкажи усе, що знаєш
Коля встав поважно з місця, потягнувся, позіхнув,
Так ви ж знаєте, що я у Африці не був.
Вітя в школу зщапізнивсь і зізнавсь правдиво
„Я заспав сьогодні. Бачте, мама не збудила”
Вчитель: „Те, що спиш ти в школі, це мені відомо,
Та признаюсь, дуже дивно, що ти спиш ще й дома”
Пита вчитель на уроці ученицю Віку, що відомо їй про вчених минулого віку
Та задумалась надовго, очі в стелю вперла, і нарешті відказала „Всі вони померли”
Вчителька нелегке слово для перекладу дала
Розвиває в учня мову, щоб багатшою була
Не подумавши, Валерій, взяв і зразу ляп:
„Небоскреб” по-українські буде небодряп!
Повернувся Вова з школи, смів за стіл писати. Біля нього на стільці примостилась мати.
Чому так незграбно пишеш-, цікавиться мама. „То нічого,-Вова їй,- в нас нова програма”
Твій синок, – сусідка скрушно скаржиться Олені,-
Обірвав у мене груші. А вони ж зелені!
Ох і лобур, ну й дитина! – лає сина мати,-
Що за пакосний хлопчина!… Міг же й почекати.
НОВОРІЧНИЕ ПРИВІТАННЯ
- Шановні друзі – всіх ми вітаєм, веселого свята вам ми бажаєм
Хай все омріяне у вас збувається, лихе й недобре хай забувається.
- Бажаєм нових меблів в квартиру, і дід Мороз хай грошей трішки покладе вам на ощадкнижку й бажано не на просту, а на доларову оту.
- З Новим роком, з новим щастям! Хай завжди в очах іскряться успіх, радість і кохання,
Хай здійсняться всі ваші бажання!
- Хай вас криза не лякає, грип – застуда оминає,
Щоб достаток був у домі, щоб завжди були здорові.
- Щоб начальство вас любило й працювати було мило,
- На Гаваях відпочити і не раз, снікерс їсти, колу пити кожен час.
- Хай одяг буде від кутюр, в кишенях – шелест від купюр
Душа хай прагне авантюр, а в справах – тільки лиш ажур.
- Вчителям бажаю витримки й терпіння, бо ми, чесно кажучи, веселі створіння.
І нелегко з нами раду дати батькам, то про що вже говорити бідним вчителям.
- Всім присутнім в цьому залі ми здоров’я зичим й долі.
Гостям зичим ми достатку, вчителям – більшу зарплату,
Учням – по 12 балів за семестр щоб усі мали.
- Школярам іще бажаєм: щоби вчились ви гарненько,
Щоби в школі і удома не робили зла нікому.
Щоб татуся поважали і щоб мамі помагали.
Хай вам сонечко сміється і наука хай дається.
Не привчайтеся в роботі відкладати все на потім.
- Ще бажаю усім вам, оситнязьким школярам,
Щоб в канікули веселі скрізь крутились каруселі,
Щоб спускались на санчатах і дівчатка і хлоп´ята,
Щоб вам весело було, щоб життя шкільне цвіло.
- Шефам хочем побажать більше грошей зароблять,
І про нас не забувать, почастіш допомагать.
- Щоб настрій був завжди хороший, і навіть зуб ваш не болів,
Щоби щасливо вам жилося всі 366 днів
- У щасливій вашій хаті, щоб ви всі були багаті, щоб лежали на столі паляниці немалі
Щоб були у вас ковбаси, молоко і сіль, і м´ясо, і млинці і пиріжки, і пухнасті пампушки,
Щоб були ви в цій оселі і щасливі і веселі.
- Привітання ми кінчаєм, щастя всім бажаєм вам,
Як когось ми не згадали, просимо пробачить нам