Сценарій заходу ” Революція гідності, охрещена кров’ю”

 

Сценарій заходу ” Революція гідності, охрещена кров’ю”

 

 

Мета:

-формувати у школярів ціннісного ставлення до України; прав та свобод людини, європейського вибору українців;

-розвивати в учнів почуття національної самосвідомості та громадянської активності;

-виховувати патріота, громадянина, готового захищати свою Батьківщину.

Очікувані результати:

-ціннісне ставлення до демократичних свобод, закріплених Конституцією України;

-розширення знань учнів про події Єврореволюції;

-усвідомлення цінності людського життя та тих складових частин, які впливають на нього, роблять його багатогранним, плідним і корисним.

Обладнання: святково прикрашений зал, аудіо та відео записи, проектор, мультимедійна дошка.

Сцена 1 (за столом сидить молода пара, снідає, обговорює життєві плани)

-Оленко, ти дивилась учора новини?

-Ні, а що?

-Подейкують, що нас до Євросоюзу можуть приєднати, а наш президент як завжди крутить носом.

– Коли я вчора поверталася з навчання, бачила як продавці розвішували вивіски на двері магазинів ” Україна за ЄС”. Не могла зрозуміти, що твориться.

-Знаєш, кажуть люди протестувати хочуть. Напевне….теж піду. Може і   погодиться наш президент і приєднають  нас до Євросоюзу, от тоді і заживем…

-Ой, Тарасе, боюсь я…

-Та чого ж ти, все буде добре, протест буде мирним… От зараз зателефоную Петрові, розкажу все(Тарас телефонує Петрові)

-Привіт, Петре, чув останні новини?

-Так, кажуть протест збирають.

– Я іду, ти зі мною?

-(3-секундне мовчання)Ой, Тарасе, певне ні…

-Я так і знав…( кидає слухавку)Нащо мені когось, сам піду!

( Встає зі столу, знервовано одягає куртку і виходить з квартири)

Оленка кричить вслід:

-Бережи себе!

Ведучий1: ( в момент коли говорять ведучі, на сцену групками виходять люди з плакатами в руках, роблять імітований Майдан)

А в цей час  на Майдані Незалежності встановлювали сцену, людей з плакатами в руках ” Україна-це Європа” все більшало…Все ближче до вечора важко було зрозуміти, де закінчується цей натовп…

Ведучий 2: Серце столиці — Євромайдан — б’ється ритмічно.  Гасла змінюють пісні.  Промови вінчаються із закликами. Ейфорія тисяч облич.  Тривога і надія в різних очах.  Простір Євромайдану — невдовзі стане  щоденною творчістю народу.  Адже народ на Майдані створить не тільки історію, а й фольклор нового часу.  Буде і радість, і смуток, і сміх, і сльози, і пролита кров…Але зараз ці люди про це навіть не здогадуються. Це буде потім. А зараз-лишень початок…

(після слів ведучих одразу вмикається пісня  пісня Океан Ельзи ” Вставай” мінус

Протест продовжується, люди далі групками виходять на сцену, починають лунати вигуки ” Україна-в ЄС!”)

Ведучий 1: Непомітно минали хвилини, за ними години, а там і пролітали дні…Уже вся Україна знала-люди налаштовані серйозно.(людина з натовпу, головний герой вистави Тарас обертається до глядачів): Спостерігаючи щодня за кількістю людей та за їх бойовим настроєм, ми вирішили остаточно — це таки революція! ( в цей час на сцену виносять імітоване вогнище, групка людей з гітарою сідають біля нього і співають пісню ” Надія є”)

Ведучий 2: Люди розслаблені а їх настрій наповнений лише позитивом. Здавалось би, нічого не передбачає біду, але тут новина ” Угоду про асоціація ЄС не підписано”.

Ведучий 1: Ніхто не очікував, але мітингарів це не зупинило. З усіх міст люди почали з’їжджатись в уже легендарне місце  в столиці України-Майдан. От тепер справді було складно знайти кінець цьому натовпу. ( люди далі надходять)

Ведучий 2: Влада намагається зупинити  це, але вони….такі наївні…… ще не розуміють, що наш народ не зламати!!!

Мітингар: Боротьба не за щастя вже навіть іде — за життя! Бо його забирають.

Нас  Надія веде, нас Ідея веде за свободу для рідного краю.

Українцю, поглянь, там побили жінок! Глянь, вже люди ховаються в храмі!

Де таке ще траплялось, коли це було Аж в такому нестерпному стані?..

Так чинили лиш варвари, злісні хани, лиш від них люди в церкві ховались.

А сьогодні це власні привладні пани вже над нами так само знущались!”

Мітингар : Кує землю морозець холодний,

І навкруг скрізь ментівський капкан

Витанцьовує чорним воронням

Свій провладний, продажний канкан.

В стальних касках, як ті пілігрими

Все махають кийками-крильми,

Від страху заховавшись під гримом

Владарюють, прокляті людьми.

То яка ж то їх мати вродила,

Щоб вони брат на брата ішли?

Замість того, щоб їх полюбили,

Вони прокляті будуть людьми”.
Сергій Нігоян: І вам слава, сині гори,
Кригою окуті.
І вам, лицарі великі,
Богом не забуті.
Борітеся – поборете,
Вам бог помагає!
За вас правда, за вас сила
І воля святая!

( На сцені гасне світло, мітингарі розходяться, лунають вистріли)

( Лежить мертвий Тарас, до нього підходить Сергій, починається розмова):

– Вставай! Нам треба у дорогу!
– Котра година?
– Починається уже зоря…
– Мені щось дурно…
– Біль, смуток, відчай чи тривога?
– Скоріше біль, болить страшенно голова.
– Вставай, бо нас уже чекають!
– Чекай хвилинку…
Щось тут не те…. я трохи не збагну….
– Вставай!
– Не можу!!!
Щось коїться не те – я рук та ніг не підведу!!!
– У тебе вчора влучили снарядом,
Тебе рознесло на дрібні шматки…
– Що? Не може бути цього!!!
– Вставай! Ми маєм йти!
– Чекай хвилинку… Як це так? Я – мертвий!!
Я вже не живий??
– Звичайно, і тебе чекає небо!
Кажу ще раз – ми маєм йти!
– Але куди?
– У кращий світ!
– Хіба такий буває?
– Буває!
– Без образ, ганьби, знущань, брехні?!!
– Так, там є усе чого усі так прагнуть та чекають,
Там є любов і мир…
– Хіба цього немає на землі?
– А ти як думаєш?
– Не знаю…
Але мені здавалося що є!
– Скажу тобі відверто – ні, немає!
– Чому?
– Бо кожен лиш про себе «річ веде»
– І все?
– Не тільки факторів багато,
Але оцей один є основний!
Чини готові все і всіх продати,
Аби лиш вигоду отримати собі.
Вони готові знищити будь-кого,
Аби лиш врятувати власне життя.
Вони лиш роблять вид, що вірять в Бога,
Але у їхніх справах Бога вже давно нема!
– А як же рідні?
– Ти за них не переймайся!
Вони до тебе згодом теж колись прийдуть,
Ну що ж, за мене ти давай тримайся,
Тебе в світ гарний, добрий, чистий, поведу…
Злетіли в вись безмовно білі дві пір’їнки –
Їх вітер вище й вище вгору підіймав,
Душа солдата й ангел-охоронець…
От так, напевно, і кінчається земне життя!

( На сцені знову стає темно)

Лунає голос Тараса: Відчувала Оленка: мені не бачити сонця,

І дітей зустріну лиш біля могили.

У тілі моєму – свинець і стронцій¸

Але смерть мене не зупинила.

 

Усі питали: якого чорта?!

Чому тобі не сиділось вдома?

Ти ж ніби людина другого сорту,

Тебе ж роками борола втома?

 

А я завжди їм: страх пече і душить,

І від безсилля мене все боліло.

Крім зброї, у мене є мрії і душі.

Людина складається не тільки з тіла.

 

Режим стріляє в потилиці й спини,

Убивають людей мисливські гвинтівки.

А все, що ми можем – палити шини.

Україна бере початок з бруківки.

 

Цвітуть на Майдані смерті тюльпани,

Тріпочуть на вітрі криваві знамена,

Вогонь облизує трупи і рани.

Україна бере початок із мене.

 

І знов питали: як снайпер поцілив,

Як куля знайшла тебе в тьмі вечоровій?

Я відповідав: Я приїхав із Сміли.

В мене серце світиться від любові.

Я не був героєм і хотів лише жити,

Але пульс зупинився від пострілу ката.

Навіть мертвим я не покину битву,

Я й з неба вам буду допомагати.

 

Лиш не зупиняйтесь, вставайте, боріться,

Не може тривати вічно облога!

Нас не зупинить жодна міліція,

Єдиний наш вихід – це перемога!

( На сцену виходить убитий в Крутах та Сергій Нігоян у білому, сідають)

 

Мені наснилось, що вони зустрілись
Убитий в Крутах й вірменин Сергій.
В саду едемськім на травичці всілись:

(На сцені вмикається світло)
“За що тебе? ” “За Україну, друже мій. ”

“Ти знаєш і мене за неї вбили,
Та це було вже років майже сто.
Тоді померли ми, щоб ви нам жили.
А вас вбивають… Вас тепер за що?”

“Ти пам’ятаєш, друже. Звісно, пам’ятаєш,
Як біло-біло в нас цвітуть сади.
І ти цей запах п’єш. І ти його вдихаєш
… Я б все віддав, щоб хоч на мить туди.”
“А я ще ввечері узяв дівча за руку
Й тихенько так до серця притулив.
Тоді не знав, що Бог уже розлуку
Навіки на землі нам присудив.

Під Крутами стояли ми стіною.
В очах не страх, а злість до ворогів.
Большевики готовились до бою,
Я йшов на смерть… а жити так хотів.”

“Мені твій попіл стукав, брате, в груди.
Я вірменин, а теж Вкраїни – син.
Не мав у серці й крапельки облуди,
За те й убив мене проклятий поганин.” (на сцені гасне світло)
… Мені наснилось, що вони зустрілись.
Убитий в Крутах й бородач Сергій.
В саду едемськім на травичці всілись:
” За Україну нас вбивають, брате мій.” (вмикається світло)

Тарас: Мамо, я живий, лиш закриті очі….
І серце не б`ється, не вирує кров…
Сергій Нігоян: Ти тільки не плач, знай – всі дні і ночі
Я буду поруч – в грудях, де живе любов!

Пісня “Мамо не плач”

( на сцені знову гасне світло, лунає голос друга Тараса, Петра):

Колись я приїду до Києва з сином
Колись…Як цвістимуть каштани…
Під небом пройдемось високим і синім
Пройдемось ошатним Майданом…
*******
Торкнуся, припавши на мить на коліно
Гладкого новенького бруку…
(включається світло, на сцені  стоїть Петро з сином):

Він все ще гарячий! Це так неймовірно!
Давай, приклади свою руку…
********
– То сонце нагріло!-і в сина усмішці
Шукатиму трохи розради…
– Ні,сину,не сонце…На цьому ось місці
Горіли колись барикади…
********
Людей,що піднялись на ці барикади,
Ніщо не могло подолати!
Ніякої сили не було у влади
Лиш страх, брудні гроші та грати…
*******
І люди боролись…І найсміливіші
Дивилися снайперу в дуло…
І лилася кров…Але найголовніше,-
Війни в Україні не було!
********
Ось там можна їх імена прочитати…
Я всіх називати не стану…
-А що там? Чому стільки квітів там, тату?
– Це стела героїв Майдану…
********
– Цікаво?… Навіщо туди позносили
Ці шини від автомобілів?
– Це замість вінків…Це тепер, ніби символ.
Це знаки для всіх зрозумілі…
********
Той син промовчить і спитає останнє:
( Мов вітром холодним подуло!)
-Я все розумію…Одне лиш питання:
Чому тебе з ними не було?

Ведучий 1 : Якщо тебе справді засмучує ненависть у світі, не плач і не втрачай надії, а зроби щось, хай навіть маленьке!
Пісня
Ведучий 2 Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам’ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі…

Виходять актори зі свічками в руках, ставлять їх на сцені під пісню ” Веселі брате часи настали”

Скачати сценарій до Дня Гідності та Свободи (word, docx): джерело 1