Конспект уроку на тему: “Небесна Сотня: герої не вмирають!”

Скачати конспект уроку мужності: “Небесна Сотня: герої не вмирають!” можна у кінці статті.

Небесна Сотня: герої не вмирають фото

Небесна Сотня: герої не вмирають фото

Мета: ознайомити учнів із історією та причинами виникнення Євромайдану, розгорненням подій на Майдані, виховувати почуття патріотизму, героїзму та гуманізму, почуття любові до своєї країни, її мови, звичаїв та традицій, розвивати почуття національної свідомості та етнічної приналежності, повагу до минулого країни та  її героїв.

Місце проведення: класна кімната.

Тривалість: 45 хвилин.

Обладнання: прапор України, зображення подій на майдані, комп’ютер та відеозаписи.

Хід заходу:

І. Вступна частина:

Вч.: Слава Україні!

Учні: Героям слава!

Вч: Сьогоднішній день ми присвячуємо пам’яті загиблих героїв, які поклали свої життя за Україну, за кожного із нас, за світле майбутнє нас самих та наших дітей. Євромайдан. Це слово, яке раніше було втіленням надії на краще світле та безхмарне майбутнє, а зараз воно навіює жах не тільки на українців, але й увесь світ слідкує за подіями на Майдані.

ІІ. Основна частина:

Вч.: Євромайдан— національно-патріотичні, протестні акції в Україні, передусім, проти корупції, соціальної нерівності, свавілля правоохоронних органів та сил спецпризначення, а також на підтримку європейського вектора зовнішньої політики України. Протести розпочалися 21 листопада 2013 року як реакція на рішення Кабінету Міністрів України про призупинення процесу підготування до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом і значно поширилися після силового розгону демонстрації в Києві вночі 30 листопада. У рамках поняття протестів кінця 2013 року відбувалися зокрема мітинги, демонстрації, студентські страйки.

Давайте пригадаємо як все починалося. (Перегляд відеозапису «Євромайдан – Щедрик»).

Вч.: Кожна перемога України, на жаль, омита кров’ю її найкращих синів. Три місяці тому ми вийшли на Майдан відстоювати Євроінтеграцію. Та згодом боротьба наша переросла у революцію. Відстоюючи честь і волю своїх сімей, міст, країни, у боротьбі загинули мужні, сильні духом, віддані високим ідеалам добра і справедливості, юнаки та чоловіки.

Учень 1:

Ви кажете, що брат іде на брата.
Ви вибачте! Нам звірі – не брати!
Як може брат нам очі вибивати?!
Як може брат нас рвати на шматки?!!!
Як може брат стріляти у дитину,
Ногами добивати дідуся?!
Не хочу я собі таку родину.
Пробачте! Звір для мене – не сім’я!
Ви кажете, що брат іде на брата…
Я ж знаю – нас вбивають вороги!
Не вмію зраду звірям пробачати.
І вихід лиш один – ПЕРЕМОГТИ

Вч.: Їх назвали Небесною сотнею – українців, які загинули у Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за волю, за право бути народом – джерелом і мірилом влади у власній державі, за країну, в якій не страшно жити і народжувати дітей. Загиблі хлопці своїми життями спокутували цю вину за всіх! Це має пам’ятати кожен! Сьогодні, завтра, завжди. Без цього ми не зможемо відбудувати свою країну!

Учень 2:

Трагічні дні. В скорботі Україна,

І нашу біль відчула вся земля,

А десь далеко, у висотах синіх,

Небесна Сотня з Богом розмовля.

І Бог їх душі лагідно приймає,

Для праведних не буде забуття,

Ми знаємо, Герої не вмирають,

Дарує небо вічне їм життя.

Здригнувся кат, покинув Межигір’я,

Де не ступне, горить під ним земля,

А в небі сяє вже нове сузір’я.

І Україну всю благословля.

Учень 3:

Те сяйво сліпить всх катів щоночі

І не дає спокійно жить щодня,

І від людей вони відводять очі,

Прокляття вбивцям чує вся рідня.

Герої сплять. Спокійні їхні чола,

Для них навіки зупинився час.

Ми не забудем, друзі, Вас ніколи,

Ви – дух Майдану. Ви є серед нас.

Ви нас усіх збираєте на віче,

За Вас ми молим Матір і Отця,

Ваш дух до нових перемог нас кличе,

Вогнем святим запалює серця.

Вогнем добра, любові і свободи,

І Вашу пам’ять не стирає час,

Ви з нами, друзі, Ви завжди з народом,

Ми будемо рівнятися на Вас.

Ми вже не ті. Немає безтурботних,

І нас не поневолити Москві!

Прислухайтесь: іде Небесна Сотня,

Ідуть Майдану вічні вартові.

Вч.: Вони були безстрашні, не боялися ні кулі, ні вогню, вони були готові вмирати за нас, за Україну. Страх – наш найгірший ворог, який завжди стає на дорозі, коли ми чогось прагнемо. На Майдані страху немає. (Перегляд відеозапису «Страх»).

Учень 4:

А сотню вже зустріли небеса…

Летіли легко, хоч Майдан ридав.

І з кров’ю перемішана сльоза….

А батько сина ще не відпускав.

Й заплакав Бог, побачивши загін –

Спереду – сотник, молодий, вродливий,

І юний хлопчик в касці голубій,

І вчитель літній – сивий-сивий.

І рани їхні вже не їм болять…

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло…

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла…

Учень 5:

Небесна сотня дивиться із неба

На кожного із нас і на Майдан,

Там, біля Бога, вже щитів не треба,

І не тече гаряча кров із ран…

Відважні мужні хлопці українські

Боронять, певно, з янголами рай…

Тепер вони усі – Господнє військо

І моляться за отчий… рідний край…

Небесна сотня мирних демонстрантів

Співає нині гімни для Творця…

Влучити ж можуть кулі автоматів

Не в чисті душі, тільки у серця…

Десь плаче зараз мати чи дружина…

Тут барикада, наче аналой…

Цей не забуде подвиг Батьківщина,

Бо не вмирає в пам’яті герой!

Вч.: Звичайно, про них складатимуть пісні, писатимуть книжки, захищатимуть дисертації. Про них у художніх фільмах відтворюватимуть події Київського майдану. Вони вічно житимуть в наших серцях, пам’яті та душах. Їх завжди пам’ятатиме українська земля. (Перегляд відеозапису «Наталка Карпа – Реквієм»).

Учень 6: Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач.
Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. I люблю Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.

Учень 7:

“Доживите за нас.
По минуте, по вздоху, каждый,
По удару сердечному, по поцелую, по сну,
Мы бы сами еще, только мы не смогли однажды,
Бросить девчонку трупы тащить одну…
Долюбите за нас.
Наших маму, детей, невесту,
Додарите цветы, доскажите ребенку стих,
Мы и сами бы… Правда, стоять не смогли на месте,
Когда прыгнул под пули этот юный, красивый псих….”

Учень 8:

Доскажите за нас.
Не молчите, хотя бы слово..
Ведь наврут, наворотят, перепишут и там и тут,
Мы могли бы без вас, просто пули летели снова,
И хлестали по нас, выбирая, кого убьют…
Дорастите до нас.
Понемногу, по милипрозренью,
Дотянитесь до плеч, ухватитесь за них сильней,
Мы могли бы стоять, но от снайпера нет спасенья,
Нас спасал только Бог и пробитые спины друзей…
Вы увидите нас, замерев на Майдане… это
Не живые идут.. это мы, опустив щиты,
Возвращаемся к вам, отогнав озверевший “Беркут”,
Чтоб навеки занять на Майдане свои посты…”

ІІІ. Заключна частина:

Вч.: Герої не вмирають. Вмирає тіло, завмирає серце, перестає текти по венах кров, але дух і душа – безсмертні. Герої житимуть в нас, наших серцях, їхні імена навіки закарбовані кров’ю на скрижалях історії. Пам’ять не знищить ніщо: ні вогонь, ні меч. Ось далеко не повний перелік тих, хто пожертвував своїм життям за нас та нашу кращу долю, покинувши своїх матерів та батьків, залишивши дітей сиротами, а дружин вдовами:

Мазуренко Павло

Вербицький Юрій Тарасович

Нігоян Сергій Гагікович

Жизневський Михайло Михайлович

Сеник Роман Федорович

Хом’як Віктор Борисович

Калиняк Богдан Михайлович

Синенко Сергій Петрович

Дідич Сергій Васильович

Кіщук Володимир Юрійович

Шаповал Сергій Борисович

Сердюк Ігор Михайлович

Хурція Зураб

Дворянець Антоніна Григорівна

Веремій В’ячеслав Васильович

Брезденюк Валерій Олександрович

Корчак Андрій

Наумов Володимир Григорович

Капінос Олександр Анатолійович

Плеханов Олександр Вікторович

Зайко Яків Якович

Кульчицький Володимир Станіславович

Черненко Андрій

Пасхалін Юрій Олександрович

Васильцов Віталій Валерійович

Варениця Роман Михайлович

Пантєлєєв Іван Миколайович (псевдо «Креман»)

Точин Роман Петрович

Чміленко Віктор Іванович

Ушневич Олег Михайлович

Ткачук Ігор Михайлович

Царьок Олександр Миколайович

Голоднюк Устим Володимирович

Щербанюк Олександр Миколайович

Костенко Ігор Ігорович

Шилінг Йосип Михайлович

Паращук Юрій Григорович

Дзявульський Микола Степанович

Сольчаник Богдан Зиновійович

Бондарчук Сергій Миколайович

Мойсей Василь Михайлович

Байдовський Сергій Романович

Арутюнян Георгій Вагаршакович

Войтович Назар Юрійович

Гриневич Едуард Миколайович

Жаловага Анатолій Григорович

Жеребний Володимир Миколайович

Кемський Сергій Олександрович

Мовчан Андрій Сергійович

Смоленський Віталій Віталійович

Чернець Віктор Григорович

Пагор Дмитро Олексійович

Дигдалович Андрій Іванович

Вайда (Байда) Богдан Іванович

Кіпіані Давід

Бондарєв Сергій Анатолійович

Гурик Роман Ігорович

Дмитрів Ігор Федорович

(перегляд відеозапису «Небесна сотня»)

Учень 9:

Не плачте, мамо, я іще вернуся,
На Вас, щасливих, гляну з висоти.
Маленьким хлопцем знову пригорнуся,
І буду хрест довіку цей нести.
Не зміг терпіти, мамо, це нещастя,
Цей біль людей, це горе поколінь.
У снах мені воскреснути ще вдастся,
Тихесенько припавши до колін.

Учень 10:

Я добре пам”ятатиму той вечір,
Крізь полум’я шукав я каяття.
Гаряча біль ударила у плечі,
І я упав в далеке забуття.
І сонце вже навіки почорніло,
І кров’ю припадало каяття.
Я хочу, щоб про це Ви не жаліли
В бою за Вас я жертвую життям.
Я мрію так, щоб в Києві весною,
Свавілля розтопилося в снігах.
І серцем я молитимусь про волю,
Над небом майорітимеме стяг.
Учень 11:
Я буду птахою і буду я літати,
Моя Вкраїна буде у квітках.
Я знаю, важко сина поховати
Та я вернусь у мелодійних снах.

Народові я крикну що є сили:
“Виходьте! Годі страху панувать!”
Не плачте, а зробіть малу могилу
І обіцяйте вічно пам”ятать.

Я вірю, що буде нова країна,
І нас чекає світле майбуття.
Любіть довіку, мамо, свого сина
Бо я любив Вас більше за життя.

Вч.: Ці люди є прикладом мужності, хоробрості, відважності та безстрашності, безкінечної любові до своєї країни, народу та мови. Вони любили Україну більше, ніж себе, готові були віддати найдорожче – своє життя. Вони були справжніми патріотами, прикладом для наслідування для нас всіх. Давайте вшануємо світлу пам’ять героїв Небесної Сотні хвилиною мовчання. (Хвилина мовчання).

Вч.: Слава Україні!

Учні: Героям слава!

 

Скачати конспект

Поділитись у соціальних мережах:Share on Facebook0Share on Google+0Tweet about this on Twitter

Коментарі із Facebook

Powered by Facebook Comments

Сподобалась стаття? Оцініть її:

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (голосов: 1, в среднем: 5,00 из 5)
Loading...
 

Вам також має сподобатись...