УКРАЇНО, ЛЮБА НЕНЬКО! Конспект Першого уроку 2015

Україна рідна ненька. Конспект

Україна рідна ненька. Конспект

Скачати

Сцена святково прикрашена. На сцені образ Матері Божої, рушник,прикрашений квітами, калиною. Під фонограму пісні “Два кольори”виходять ведучі. У руках у них калина, хліб на вишитому рушнику.

Ведучий.

Вишита колоссям і калиною,

Вигойдана співом солов’я,

Звешся величаво – Україною,

Земле зачарована моя.

Ведуча.

Ти мені боліла важко ранами,

Як тебе хотіли розп’ясти,

І нитками – чорними й багряними-

Власний образ вишивала ти.

Ведучий.

Вишивала ніжністю суворою,

Муками і полум’ям надій.

Я читаю всю твою історію

На сорочці вишитій твоїй.

Ведуча.

Непроста історія країни,

Нашої вітчизни – України,

Нові вишивання її долі,

Паростки нового, поки кволі.

Ведучий.

І б’ємось в житті, немов підранки,

Крають душу чорні вишиванки,

Чорний колір інші забиває,

Лиш надія душу зігріває.

Ведуча.

Нині свято нашого народу,

Свято України, її роду!

Ще пройти доріг нам слід багато…

Свято майбуття, надії свято.

Ведучий.

І як з давніх пір у нас ведеться, –

Хліб святий до свята знов печеться!

Хлібом-сіллю Вас ми зустрічаєм.

І у нас на святі всіх вітаєм!

Ведуча.

В роботящі руки від громади,

Хліб і сіль вручаємо ми радо!

Хай прийме святу цю нагороду

Вартий шани нашого народу!

(На сцену піднімається шанована в колективі людина, приймає хліб-сіль, цілує хліб і звертається з коротким привітанням. Ансамбль виконує пісню про Україну).

Ведучий.

Україно, в паростках надій,

Із широкою, як степ, душею,

В думі сивій, волі молодій –

Переймаюсь долею твоєю.

Ведуча.

Світло з Кобзарем сліпим несла,

Слово із кайданів визволяла,

Всім народом у пісні пішла,

Де твоїх коней не розпрягали …

(Виконується пісня “Розпрягайте, хлопці, коні”).

Ведучий.

Ти ж бо українка, Україно,

Як твої лелеки й журавлі,

У твоїх очах співа барвінок,

І калини гілка на чолі …

(Виходять юнак і дівчина в українському одязі, тримаючи в руках запалені свічки, стають на коліна).

Юнак. Станемо на коліна перед Матір’ю-Україною і помолимось, як Ма­тері Божій.

Дівчина. Станемо на коліна перед Матір’ю і душею засвітимось правдою, як на сповіді.

Юнак. Станемо на коліна перед Україною – і виростемо духом до небес.

Дівчина. Свята година молитви і сповіді встає з чистоти матінки-земліі пречистого неба-батька, і зоріє у тому сяйві українська душа, і являє як молитву і сповідь у слові, і шепоче його споконвіків так довірливо тихо, що слово України чути на весь світ.

Юнак. Слово тихе, а громом гримить із сивих століть. Слово сяйливе,бо з Сонця благословилося. Слово вічне, як вічна під небесами матінка-земля. Слово живе, бо зродилося з Любові. Слово сильне, бо зросло на Вірі.

Дівчина. Слово віще, бо несе під серцем Надію, як дитя. Слово заповітне, .   бо покликане здобути Волю. Слухаймо це слово душею, бо воно із пісні народу виспівалось. І в тому величному хорі, де злилося так багато тих голосів, лунає пророчо молитва Тараса.

(Юнак і дівчина виходять. На сцені Тарас).

Тарас.

Я так, я так її люблю,

Мою Україну убогу,

Що прокляну самого Бога,

За неї душу погублю!

Ведуча. Любов і болі народні зростили його слово і подарували йомубезсмертя, і в цьому слові викарбувано заповіт любові до України.

Тарас.

Нема на світі України,

Немає другого Дніпра.

Ведучий. Є одна Україна, як Мати Божа, цариця неба і землі, покровителька і захисниця України, і перед її образом повторимо заповітне Тарасове слово.

Тарас.

Свою Україну любіть,

Любіть її во время люте,

В останню тяжкую минуту

За неї Господа моліть.

Ведуча. Світ постав із слова, і Україна постала із слова. І те слово булоШевченкове.

Тарас.

Малого сліду не покину

На нашій славній Україні,

На нашій – не своїй землі.

І не пом’яне батько з сином,

Не скаже синові: “Молись,

Молися, сину, за Вкраїну

Його замучили колись”.

Мені однаково, чи буде

Той син молитися, чи ні…

Та не однаково мені,

Як Україну злії люди

Її окраденую збудять …

Ох, не однаково мені.

Ведучий. Холодної зими великий син України писав останнього вірша -прощання зі світом. А в тому прощанні – знову дума про Україну. З цією надією, вірою і любов’ю відійшов Т. Г. Шевченко у вічність.

Тарас, (повільно ідучи)

Дніпро, Україну згадаєм,

Веселі ігрища в гаях,

Могили-гори на степах –

І веселенько заспіваєм.

Ведуча. На веселій ноті обірвалося життя поета

(Пісня на слова Т. Г. Шевченка).

Ведуча. Сьогодні ми відзначали …. річницю нашої незалежності, і такхочеться хоч на хвилину заглянути у майбутнє. Як там буде?

Ведучий. А це досить просто! Ось у мене в руках машина часу! Натиснувмикач – і в майбутньому!

Ведуча. Наша машина?

Ведучий. Ні, японська, на жаль …

Ведуча. Що ж, спробуємо?

Ведучий. Прошу. Ось натискаю.

(Чути шум, писк, на сцену виходить юнак у дивному одязі).

Ведуча. Даруйте, а ви хто будете?

Незнайомець. Я? Я з майбутнього!

Ведуча. Спрацювала техніка!

Незнайомець. А що це у вас?

Ведучий. Машина часу!

Незнайомець. О! Це те, що я шукаю! Продайте!

Ведучий. З нагоди нашого свята я вам її дарую. Візьміть!

Незнайомець. Маде ін Япан… А… Японська…

Ведучий. Авжеж, японська!

    Незнайомець. Ні дякую. Я шукаю найкращу. Українську.

  Ведуча. Яку?

Незнайомець. Не дивуйтесь! У нас в майбутньому найкращою вважається техніка з позначкою “Виготовлено в Україні”.

Ведучий. І купують?

Незнайомець. Ще й як!

Ведуча. За долари?

Незнайомець. Не лише за долари, навіть гривні дають!

Ведучий. Не зрозумів?

Незнайомець. У нас у майбутньому найтвердіша валюта – українськагривня.

Ведуча. І скільки ж гривень за долар?

Незнайомець. Та ви що? У нас за одну гривню – 700 доларів на ринкудають!

Ведучий. І у вас ринок?

Незнайомець. Є ринок – все є.

Ведуча. І у нас ніби ринок …

Незнайомець. Те, що у вас – поки що базар.

Ведучий. І довго у нас цей базар буде?

Незнайомець. Та ще буде … Поки Ви все не перепродасте тричі … А коли вже нічого буде продати – візьметесь до виробництва. Буде все чиєсь, приватне – буде і економія, і економіка, і ринок, і товари.

Ведуча. А ціни?

Незнайомець. Будуть ще і ціни … Всього буде… Але вибачайте, мені пора… (Виходить).

Ведуча. Отакої … Виходить, поки базар …

Ведучий. Ну, це ми і без нього і бачимо, і чуємо.

Ведуча. Але ж, дійсно, ми українці і працювати вміємо, роботи не боїмося, а так живемо …

Ведучий. Думаю, не довго ми будемо так жити, бо не одне покоління боро­лося за волю України, і ми її маємо!

Ведуча. Всіх, хто постраждав за незалежність України, у кого поламанідолі, знівечене, передчасно втрачене життя, пом’янемо нині, люди.

(Хвилина мовчання, звучить траурна мелодія, всі встають).

Ведучий. І хай Бог простить усім, хто не відаючи, що творить, приніс шкоду нашому народові, нашій неньці-Україні. І ми простимо, люди.

Ведуча. Простимо. Бо сказано: “Люби ближнього свого – як себе”.

Ведучий. А у вічній помсті не буває істини.

Ведуча. І ніщо у цім світі не втримається на неправді. Врешті, час усерозставить на свої місця.

Ведучий. Бо на все свій час! Час розкидати каміння канув у Лету. Інший гряде час – час збирати каміння.

Ведуча. І як не важко – зберемо і побудуємо нашу державу.

Ведучий. І хай поможе Бог!

Ведуча.

Бог шле здоров’я вам, добрі люди!

Ми вірим у свято, воно ще в нас буде!

Ми біля хати посадим калину, .   І праця відродить-таки Україну!

(Пісня “Ой у лузі червона калина “, виконують всі).

Поділитись у соціальних мережах:Share on Facebook0Share on Google+0Tweet about this on Twitter

Коментарі із Facebook

Powered by Facebook Comments

Сподобалась стаття? Оцініть її:

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Еще нет голосов, оставьте первым)
Loading...
 

Вам також має сподобатись...