Урок-спілкування. Перший урок 2015-2016 (конспект)
Україна — це ми!
Мета. Розширювати поняття учнів про Україну, як країну, в якій ми живемо, і від нас залежить її сьогодення і майбутнє. Розвивати прагнення бути господарем свої держави. Виховувати любов до Батьківщини, бажання бути активним її громадянином.
Матеріал для бесіди. Карта України, державні символи; картини з краєвидами; вишиті рушники, якими прикрашений клас, де проводиться бесіда; народні пісні; вірші про Україну; букети з колосків пшениці, жита та з льону; букети з калини.
Вчитель. Ми живемо з вами, діти, в чарівному, надзвичайно красивому краю, який зветься Україна. Природа нашого краю дуже різноманітна і цікава. Ось погляньте на карту (Вчитель показує на карті Україну). Тут є гори Карпати і Кримські, безмежні поля і степи, озера, ріки і моря Чорне і Азовське, вікові ліси. Не злічити на ній джерел і струмочків, які живлять нас і нашу землю цілющою життєдайною водою. Це наша держава, державна територія, в оточенні інших більших і менших держав. А що ж таке державна територія? (Відповіді учнів). Державна територія — це частина земної кулі, яка знаходиться під суверенітетом певної держави. А що таке суверенітет? (Відповіді учнів). Суверенітет — це незалежність, самостійність держави в її зовнішніх та внутрішніх справах. Все це означає, що ми — незалежна вільна держава, яку ніхто не гнобить, не принижує, не нав’язує свого способу життя, іншої культури та поведінки. Це сьогодні ми незалежні і вільні, але так було не завжди. Були різні часи в нашій історії, коли ми були під гнітом інших держав, які прагнули захопити територію України для свого збагачення і поневолити її народ. Тоді нас і принижували, і гнобили, нав’язували свою мову, культуру, правила поведінки. Та тільки душа справжніх українців залишалася світлою в усі часи і люди боролися за свою волю і незалежність. А раз боролися, то й перемагали. Як писав поет Тарас Шевченко: «Борітеся й поборете», так воно і ставалося в усі віки. Бо все залежить від людей, які тут живуть, від їхньої сили, волі, розуму, бажання. Який народ, така його й країна, адже народ — це творець своєї держави, її повновладний господар. Все залежить від нього самого. А хто такий народ? (Відповіді учнів). Народ — це населення держави, жителі країни, форма національної та етнічної єдності, нація. Це я і ти, кожен із нас. То ж нагадаймо тему нашої бесіди: «Україна — це ми». Отож і почнемо з цього.
Учень
Поглянь навкруг! Краса вражає!
Сади, городи і ліси.
Поля з високим урожаєм.
Пташок веселі голоси.
Учениця
Зелені гори і діброви,
Озерні плеса голубі.
І різнотрав’я кольорове…
Це все належить і тобі.
Учень
Краса, що годі й описати!
Річки великі і малі…
Але про все потрібно дбати,
Бо ми — господарі землі.
Учениця
Бо ми дідів прямі нащадки,
Від нас залежить майбуття.
То ж усвідомте це спочатку,
Щоб не було в нас каяття.
Учень
Нам треба все оберігати,
Щоб зберегти красу землі.
І вже сьогодні треба дбати,
І вчитися, поки малі.
Учениця
То ж бережімо це довкілля,
Чимало можем ми зробить.
Робота краща за безділля
І нам же в цьому світі жить.
Вчитель. То ж перше завдання, яке стоїть перед нами, це збереження довкілля і краси рідного краю. А що може зробити для його покращання кожен із вас, діти? (Відповіді учнів). Так, так змінити своє негативне ставлення до природи, а своєю працею примножити її красу і багатство, бо кожному з вас дуже легко посадити мале деревце, і це краще, аніж ламати; обсадити свої двори квітами і гарними кущиками. А основне, виробити в собі культуру поведінки, щоб було соромно перед самим собою шпурнути папірець де попало, викинути непотрібний пакет просто посеред вулиці. Які будемо ми, така буде і наша держава. Якщо ми будемо смітити і забруднювати свою землю, то що про нас скажуть у світі? (Відповіді учнів). Так, безкультурні люди, брудна і непривітна їхня держава. А це ж від нас з тобою залежить. І не треба дивитися на інших, почнімо з себе. А коли кожен буде думати про себе, то ми всі разом прийдемо до повного порядку. І буде у нас повсюди краса і лад. Бо ж Україна — це ми!
В українській природі закладена величезна сила краси. Вона позитивно впливає на формування характеру людей. Це, мабуть, тому в нас такий співочий і талановитий народ, стільки звучить народних пісень, стільки звуків тішать серце. Давайте і ми послухаємо кілька народних пісень і підспіваємо й самі. (Вчитель вмикає пісню, діти підспівують).
Звучать українські народні пісні
Чарівна пісня, аж настрій піднімається. А це ж наша пісня, рідна, українська. І від тебе залежить чи буде вона звучати в майбутньому, чи слухатимуть ці чарівні звуки діти твоїх дітей. А чому так, як ви гадаєте?(Відповіді учнів). Правильно, якщо ви будете нести її у світ сьогодні, пропагувати, показувати всьому світові своє, рідне, притаманне тільки своїй нації, то й люди будуть про нас знати, пам’ятатимуть і стане тоді багато прихильників, а якщо ви сьогодні відцураєтесь від свого, рідного, то ким ви підете у світ? Хто про вас і вашу державу знатиме? Це теж залежить від усіх нас і кожного окремо. Бо ж Україна — це ми!
Так само і наша рідна мова, вона сьогодні стала державною, за це так ревно боролися кращі сини і доньки України, платили своєю свободою і, навіть, життям. Дорогою ціною вона дісталася Україні. Бо ж ви знаєте, діти, що як затихне рідна мова, то не стане нас, як народу. Ми просто станемо юрбою, населенням невідомо якої країни. Цього прагнуть наші вороги і добиваються всіма силами, щоб зникла українська мова з ужитку, так легше боротися з нацією. Бо без мови нема нації, нема народу. То чи не від нас з вами залежить сьогодні майбутнє нашої держави? Як ви міркуєте, що для цього потрібно, щоб не втратити своєї самобутності, культури і мови?(Відповіді учнів). Так, нести у світ своє щире слово, свою таку багату і колоритну, співочу і дзвінку веселкову мову, щоб вона звучала на цілий світ, ніколи не змовкала і не стала сиротою при живих українцях. Вона вже стала державною, не втратьмо її сьогодні. А відповідальність за це лежить на тобі, на мені, на кожному з нас, хто живе в Україні. Бо Україна — це ми!
Учень
Лети, моя мово, над світом крилато,
У кожному серці звучи!
Ти щира, красива, дзвінка і багата.
О! Мово моя, не мовчи!
Учениця
І слова свого не цураймося, люди!
Підносьмо, як прапор в бою.
Бо нас, як народу, то ж просто не буде,
Як втратимо мову свою.
Учень
Лети, моя мово, над світом щоденно.
Усім передай наш привіт.
Чарівна, велика, пісенна, натхненна —
Лети, моя мово, у світ!
Учениця
За все, що в нас є, ми уже заплатили,
То ж гордими будьмо людьми.
Ідімо вперед, набираймося сили,
Бо вся Україна — це ми!
Вчитель. Так, ми заплатили за все, що у нас є, дорогу ціну, тому сьогодні ми повинні бути єдиними, стояти разом, плече до плеча і довести всьому світові, що Україна найкраща у світі. А що таке Україна? Це ми! Я і ти, усі ми разом у своїх починаннях, у натхненній творчій праці. А українці — народ працьовитий, чесний, роботящий. Ось погляньте, яке колоссячко зростили на нивах! А це ж хліб святий. Наше багатство. Скільки праці і поту у цьому вусатому колоссі, скільки переживань і недоспаних ночей. Але є хліб на столі і народ ситий, здоровий і багатий. А від кого це залежить?(Відповіді учнів). Від людей праці, від тебе і від мене, від нас з тобою. Бо сьогодні ви ще учні, а в недалекому майбутньому будете ростити хліб і годувати всіх людей, всю країну. Від нашої праці, твоєї і моєї, буде залежати добробут України, нашого народу. Бо Україна — це ми!
Учень
Є Хліб у тебе кожну днину
І ти здоровий, ситий теж.
Не знає голоду людина
І радості немає меж.
Учениця
Але були часи в нас чорні,
Як вимирало все село.
Забрали все кати проворні
Й окрайця хліба не було.
Учень
Від голоду вмирали люди…
Старі і літні, й немовля…
«Хай так ніколи більш не буде!» —
Родюче поле промовля…
Учениця
Трудіться чесно і натхненно,
Учіться, доки ще малі.
Хай буде хліб у вас щоденно
У кожній хаті на столі!
Вчитель. Щоб був достаток у нашому українському домі, то треба трудитися до сьомого поту кожному із нас, а це важко. Тому змалку дитину привчають до праці батьки, школа… Вчать бути наполегливим, працьовитим, гартувати силу, розвивати волю. А що таке воля і як її розвивати? (Відповіді учнів). Воля — це одна з функцій людської психіки, яка полягає насамперед у владі над собою, керуванні своїми діями, у свідомому регулюванні своєї поведінки, прагнення досягти своєї мети, рішучість, бажання хотіти. Вольовий характер розвивати важко, але кожна дитина може і повинна це зробити. Це дуже важливо в житті, щоб досягти своєї мети. Адже у кожного з вас є своя мрія, кожному хочеться мати цікаву професію, роботу, чогось навчитися, щось уміти. Але досягає свого тільки той, хто вміє бути наполегливим, напористим, рішучим, хто має сильну волю. Тобто все залежить від тебе самого, від твого бажання боротись і перемагати. Бо, як каже народна мудрість: «Під лежачий камінь вода не тече». Щоб мати щось, то треба працювати, напружити всі сили і всю волю і лише тоді ти досягнеш своєї мети. А українці завжди славилися тим, що мали вольовий характер. Це одна з характерних рис нашого народу і виявляється вона в тому, що над усе українці цінували свободу і незалежність, боролись за неї, а тому перемагали. Тому і кожен, я, ти, всі українці повинні вміти боротися, гартувати свою волю, невпинно працювати, зміцнювати характер, тоді і Україна наша буде сильною, багатою і міцною державою. Адже Україна — це ми!
Учень
Гартуй свою волю і вчись працювати,
Учись досягати мети.
Найперше себе вчися перемагати,
Тоді буде легко іти.
Учениця
О! Сила волі — це наука!
У когось є, в когось — нема.
Це ж успіхові запорука,
А як нема її — пітьма.
Пітьма у тому смислі слова,
Що ти до мрії не дійдеш,
Якщо боротись не готова,
То прозябаючи й помреш.
Бо щоб дістатись до вершини,
То треба жити в боротьбі.
Це дуже треба для людини,
А чи потрібно це тобі?
Учень
По-різному прожити можна
Й себе у світі цім знайти:
Чи як травичка придорожна,
Щоб щось було кому скубти…
Чи як зоря, щоб всім світити
І через терни перейти.
Чи день до вечора проскніти
Та так себе і не знайти.
Якщо знайдеш ту силу волі,
То подружися назавжди.
Трудися, часом аж до болю,
Та до мети своєї йди!
Вчитель. Задумайтесь, діти, над цими словами. Часто можна почути, що жити важко і нецікаво, то те не так, то це не так. Але погляньте навколо, у якому безмежно чарівному світі ми живемо, яка дивовижна природа нас оточує, як яскраво світить сонечко для кожного з нас. Може ви зрозумієте, що людині не так уже багато треба для щастя. Тільки не треба заздрити іншим, у кого чогось більше, ніж у вас. Ще жодна людина не забрала всього з собою, йдучи в інший вимір: і той, у кого мало, і той, у кого всього багато… Щоб мати чогось більше, треба мати більше таланту, сили, волі, наполегливості, напористості, терпіння, удачі… То чи варто заздрити?(Відповіді учнів). Заздрість — це смертний гріх, який людину перетворює на казна що. І від цього вона не стане щасливішою, розумнішою, мудрішою… Усі ми дуже різні, і тому не заздрити треба, а наполегливо трудитися, вдосконалювати себе, гартувати свою силу і волю, а тоді і успіх прийде, і перемога засвітить яскравим сонечком. Треба знайти себе у цьому світі, і лише тоді стане цікаво жити. Для цього ви ходите до школи, займаєтесь в різних гуртках, вчитесь долати труднощі, а це найголовніше — вміти долати труднощі. Отож старайтеся, починайте з малого і не зупиняйтеся перед труднощами, не кидайте почате на півдорозі, а кожну справу доводьте до кінця. А ще вчіться дивуватися і насолоджуватися малим: красою природи, яскравими кольорами веселки, світлими променями вранішнього сонечка, зорями у нічному небі, адже світ такий чарівний і розмаїтий, любіть його, захоплюйтесь ним. Ми лише раз живемо на білому світі, цінуйте те, що маєте. Вчіться бути мудрими, бо мудрий завжди знайде вихід з ситуації, мудрому завжди цікаво, бо він бачить те, чого інші не помічають. Будемо розумними і мудрими я, ти, всі ми, то буде мудра і світла наша Україна, бо Україна — це ми!
Стоїть у нас на столі букет червоної калини. А калина — це символ України, її любить наш народ. Про неї стільки пісень переспівано, вона з нами і в горі, і в радості. То ж про неї і пісню послухаємо.
Виконується пісня Ой у лузі червона калина
…А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей-гей розвеселимо…
Ми, ти, я, він, вона, всі ми зробимо свою Україну сильною, процвітаючою, щасливою і світлою, бо ж Україна — це ми!