І наш народ — одна свята родина, а кожен з нас у ній дитя

Перший урок 2017-2018 н.р. для учнів 7-8 класів

Скачати конспект першого  уроку на тему: “І наш народ — одна свята родина, а   кожен з нас у ній дитя” ви зможете в кінці статті

І наш народ — одна свята родина, а   кожен з нас у ній дитя

І наш народ — одна свята родина

І наш народ — одна свята родина

Мета: розширити поняття  родини; викликати бажання примножувати її славу.  Виховувати бережне і шанобливе ставлення до родини, Батьківшини.

Епіграф

                                            Ми, українці, нація прадавня,
                                             На цій Землі — багато тисяч літ.
І.                                              Культурою й традиціями славна,
                                                 І багатющий в нас духовний світ

  1. Ми, українці, нація прадавня,
    На цій Землі — багато тисяч літ.
    Культурою й традиціями славна,
    І багатющий в нас духовний світ.
    В нас звичаї свої, неписані закони,
    По них пізнає українця вся земля.
    Своє світосприймання й заборони,
    Як і свої ліси, річки й поля…
    Свої казки, легенди і повір’я,
    Дотепні жарти і слова ясні,
    Своя хатина біла і подвір’я,
    І неповторні, трепетні пісні.
  2. Усе, що є в нас, в праці здобували,
    Пройшли дорогу в світі нелегку.
    Та завжди хлібом друзів зустрічали
    На вишитому шовком рушнику.
    Бо ж хлібові ціну народ наш добре знає,
    Пройшов крізь голод, смерть і забуття.
    Та доброту і щирість в серці має,
    З теплом в душі й любов’ю йде в життя.
    Народ цінує землю цю єдину,
    В якій коріння наше з правіків.
    Вітчизну любить і свою родину,
    Бо тут народжений й життя прожив.
  3. Й сама земля дала нам рідне слово,
    Робочі руки й щирі почуття.
    Й дитинну душу світлу, пелюсткову,
    І мрії, що ведуть у майбуття.
    Ми на своїй землі віки й тисячоліття,
    Тут славний рід, родина і сім’я.
    Коріння у землі, а в небо — пишне віття.
    У світі — українці нам ім’я.
    Іде в майбутнє рідна Україна,
    У світле і високе майбуття.
    І наш народ — одна свята родина,
    А кожен з нас в родині цій дитя.

Учитель. Шановна вся наша шкільна родино! Щиро вітаю вас. А зібралися ми сьогодні не випадково. 1 вересня – завжди свято. Свято зустрічі з однолітками, друзями, учителями, це свято відкриває шлях до нових знаннь для життя в согоденні та майбутньому. А щоб життя було цікавим і захоплюючим, творчим і багатим, усім треба жити у дружбі й мирі, адже тільки у такій співпраці усім буде цікаво, комфортно і затишно. Отже, починаємо наше свято.

4.Почнемо з того, що наш український народ — це дуже давня нація і живе він на цій святій землі уже багато тисяч років. А тому у людей виробилися за багато тисячоліть певні звички, традиції, писані й неписані закони, за якими відразу можна впізнати українця серед сотень інших націй і народностей. Тож ці риси характеру і поведінки стали національною ознакою.

  1. Так, це працелюбність, любов до праці, бажання вчитися, все мати і все вміти. І хоч одна людина всього вміти і всього зробити не може, та в гурті, в колективі — це можливо. Ось, наприклад, українці завжди любили землю, бо вона в нас родюча, що не посієш, те вродить. То як можна таку землю не любити? Тому працювали на землі, обробляли, вчилися сіяти, збирати. Стали землеробами та ще й дуже вправними.
  2. А ще українці свободолюбний народ. Понад усе наші люди люблять волю, щоб їхній праці і життю ніхто не заважав. Бо сам народ миролюбний, цінує мир і спокій, ніколи не завойовував чужих земель, хоча сам страждав від набігів різних войовничих народів і змушений був проганяти ворогів зі своєї землі.
  3. Наш народ — добрий, гостинний і щедрий. Українці дуже постраждали від голоду у двадцяті, тридцяті, сорокові роки минулого століття. Тому завжди зустрічає друзів із хлібом-сіллю, підносить його на вишитому рушникові. Адже рушник — наш оберіг. Це вже стало нашою давньою традицією, звичаєм. Українці своїм обов’язком вважають нагодувати людину, яка зайшла до хати, дати напитися перехожому. Так повелося з давніх часів і дійшло до нас. Це говорить про високу культуру нашого народу.
  4. Наш народ дуже майстерний. Він уміє багато чого робити, може здивувати людей витворами мистецтва. Адже чого тільки наші люди не вміють робити! А все тому, що з сивої давнини українці любили вчитися і були грамотними завжди. У кожній родині цінувалися знання, кожен прагнув знати якомога більше. Було обов’язковим, щоб діти вміли читати й писати. Люди добре знали, що дитину вчити треба змалку, бо: «Чого Івась не навчиться, того Іван знати не буде». Наші люди гончарі, можуть плести з лози меблі. А жінки і вишивають, і плетуть, і прядуть. Українку по вишивках і чарівних рушниках-оберегах упізнають в усьому світі. Українська жінка і сорочку синові вишиє на щастя, і рушника на долю. Тому рушник і став синам та донькам оберегом, бо це — сама материнська любов і щира молитва, що оберігають її дітей від біди в далеких дорогах.
  5. Українці дуже поважають і цінують свою сім’ю, свою родину, народні звичаї та традиції. Із давніх часів повелося в українців так, що вони дуже поважають матір та батька, які дали їм життя. Навіть прислів’я таке є: «Хто матір зневажає, того бог карає». А в свою чергу матір та батько повинні привчати своїх дітей ще змалку до звичаїв, традицій та обрядів. Бо навіть є таке народне повір’я, що від тих батьків, які не дотримуються звичаїв, родяться діти, що стають вовкулаками. А вовкулака — це завжди понурий, незадоволений чоловік, який у день Святого Юрія перекидається на вовка і бігає по лісі з іншими звірами. Лише на день Святого Миколая він знову перетворюється на людину. Вовкулака, коли він у людській подобі, ніколи не ходить до церкви, з людьми не вітається і людських звичаїв не знає…
  6. Українці — світлі душею люди, мов діти. Вони вміють бачити і творити красу. Тому серед них так багато поетів, співаків, художників, казкарів… А скільки є в нашого народу казок, повір’їв, легенд, дум, прислів’їв та приказок — на всі випадки життя! От, наприклад: «Із щастя та горя скувалася доля», «До свого роду — хоч через воду», «Чоловік у домі — голова, а жінка — душа». Українських сумних та веселих пісень не перелічити — це все світла, добра і щира душа мого народу. Тож і ми давайте заспіваємо гарну українську народну пісню, бо що ж то за свято без пісні!

 

Пісня про Україну.

https://www.youtube.com/watch?v=vkVWqoio6Ko

 

 

Гра. Перевіримо, чи багато ви знаєте пісень… Ну хоча б таких, які починаються зі слів: «Ой …» (У грі беруть участь усі гості, а ті, які сидять за одним столиком, її виконують. Одні співають, інші перебивають своєю піснею. І так до тих пір, поки не вичерпається запас пісень.) “Ой ти, дівчино, з горіха зерня”, “Ой, у лузі калина”, “Ой, у полі два дубки”, “Ой, на горі та й женці жнуть”, “Ой, гарна я, гарна, як тая горлиця”, “Ой, чорна я си чорна”, “Ой, чий то кінь стоїть”, “Ой, не світи, місяченьку”,”Ой, у вишневому садку”, “Ой, не ходи, Грицю”

Учитель. Отже, сучасний українець  завжди тішить око оточуючих. Але кожен з нас мусить слідкувати  за таким:
· спілкуванням;
· поведінкою;
· манерою вдягання;
· душевним спокоєм (тобто звертати увагу у світі не лише на гроші);
· цінністю родинного вогнища. Думаю з таким набором пам’яток, сучасний українець стане взірцем цивілізованого громадянина для всього людства [2].

http://stud-times.com.ua/blogs/994-suchasniy-ukrayinec-yakiy-vn-naspravd.html

 

ІІ.

Учитель. Тепер будемо ближче знайомитися з нашими родинами.

  1. Дівчинка (у кого є мама, тато, бабця, дідусь, сестричка, братик).

Моя сім’я і дорога родина —
Це тато, мама, бабця і дідусь,
Сестричка, братик
і любов єдина,
І я у них також любити вчусь.
Мені тут тепло, затишно і тихо,
Надійно, світло, радісно завжди.
Мене в родині оминає лихо,
З усім на світі я біжу сюди.
Чи радість світла в серденьку буяє,
Чи сльози гіркі ллються із очей.
Я йду в родину, я ж бо добре знаю,
Як люблять у моїй сім’ї дітей.
Пригорне ніжно матінка дитину,
Положить тато руку на плече.
Я завжди можу спертись на родину,
Тут серце біль тяжкий не обпече.
Бо є любов, підтримка і увага,
Є тепле слово — щастя джерело.
Панує у родині в нас повага,
Любов прадавня, ласка і тепло.

  1. Хлопчик (про маму).

Любов, мов сонце, душу зігріває.
Без неї дітям в світі не зрости.
Вона усім в житті допомагає,
І здатна у пітьмі людей вести.
З чим мамину любов нам порівняти?
Із сонечком, що світло шле й тепло…
Готова мама все для нас віддати,
Щоб дітям добре й сонячно було.
Чи з зорями її нам порівняти,
Що наче мрії, в небі миготять?
Матуся й зірку нам готова зняти,
Її на щастя дітям дарувать.
Любов її не має меж — безкрая
І безкорисна, світла й чарівна.
Любові більшої у світі не буває,
Любити може так лише вона.

Пісня.  Наталія Май – Мамина сорочка.

https://www.youtube.com/watch?v=zin2pmcqbI8

  1. Хлопчик або дівчинка (про тата).

Словечко хочу мовити за тата,
Бо він мені порадник, захисник.
Він так мені розказує багато,
І я до бесід щирих дуже звик.
Він вчить мене у цьому світі жити,
До праці залучає кожен раз.
Вчить бути вірним, відданим, дружити
І не підводити ніколи друзів, клас.
Бо щира дружба всіх людей єднає
І робить добрими та чесними людьми.
Життя хорошого без дружби не буває,
А в дружбі всі зростемо мудрі ми.

 

Пісня. Зоряна Рощук “Пісня для татуся”.

https://www.youtube.com/watch?v=OVR3SoyGGT4

 

Гра.  «Чоловік-жінка». Умови конкурсу:  Для кожної команди протягом 30 секунд я задаватиму запитання, відповіддю на які є слова жінка або чоловік. Виграє та команда, яка за 30 секунд дасть більше правильних 

 

  1. Хто з українців першим злітав у космос? (чоловік. Леонід Каденюк).
  2. Хто директор нашої школи? (жінка, Любов Георгіївна)
  3. Хто є ведучим програми Караоке на майдані? (Чоловік. Кондратюк).
  4. Чиє свято відзначають 7 липня (чоловіка. Івана Купали).
  5. Якого роду столиця нашої країни? (чоловічого. Київ)
  6. Хто президент нашої держави (чоловік. Петро Порошенко)
  7. Хто відкрив першу бібліотеку в Київській Русі? (чоловік. Ярослав Мудрий)
  8. Хто зображений на купюрі 200 гривень (жінка. Леся українка)
  9. Хто написав Заповіт? (чоловік. Шевченко)
  10. Хто з українців переміг на євробаченні 2016? (жінка. Джамала)
  11. Хто зображений на купюрі 20 гривень? (чоловік. Іван Франко)
  12. Якого роду дерево – символ нового року? (жінка. Ялинка )
  13. Чиє свято відзначають 8 березня (жінки)
  14. Мер Києва? (чоловік Віталій Кличко)
  15. Якого роду назва нашої країни?(жінка. Україна)
  16. Хто народився з горошини? (чоловік. Котигорошко)
  17. Хто мер нашого міста (чоловік. Юрій Леонідович)
  18. Кого з вчителів у школі більше? (жінок)
  19. Хто є ведучим програми Ревізор? (жінка. Фреймут)
  20. Заради кого  Сулейман  втримувався  від  нападів  на  Україну?  (жінки,  Роксолани).

 

  1. Дівчинка.

Два слова чарі́вних — лиш мама і тато,
А скільки любові у них і тепла!
Вони для дітей означають багато,
Щоб щастя іскрилось і радість цвіла.
Бо тато і мама — це рідні нам люди,
Рідніших у цілому світі нема.
З батьками дитина захищена буде,
І душу дітей не остудить зима.
Два слова крилатих — і серце радіє!
Й летить наче пташка в ясне майбуття.
Вони нам дали і натхнення, й надію,
Й найбільше у світі — це наше життя!

 

Пісня про батьків.Виконують діти.  

  1. Хлопчик (є дідусь та бабуся).

А з нами разом дідусь і бабуся,
Ну, словом, повна родина у нас!
Добру й любові у них я вчуся,
Вони — чудові, ну, просто — клас!
Бабуся казку для нас читає,
Навчає внуків варити й шити.
Нас до роботи дідусь привчає
І вчить онуків, як в світі жити.
Ми з ними часто до лісу йдемо,
Щоб відпочити там серед квіт.
Ми дуже дружно усі живемо,
Сміливо йдемо у дивний світ.
Дідусь й бабуся — поважні люди,
Бо чесно в світі свій вік прожили́.
Бажання є в нас, щоб скрізь і всюди
Ще довго з нами вони були.

  1. Дівчинка (кого виховує бабуся).

А моя бабуся вміє все робити,
В неї все до ладу, в домі чистота.
Хоче і онуку  теж вона навчити,
І у цьому, мабуть, істина проста.
Тож до праці змалку мене вона привчає,
Щоб росла в роботі й дружньою була,
Бо життя бабуся наша добре знає,
Хоче, щоб і я в доброті зросла.
Вчить  вишивати, шити-зашивати.
Мало що прийдетьсяу житті робить?
«Хай не доведеться, але треба знати» —
Любить мені бабуся часто говорить.
Мене вона навчила вже борщі варити,
Готувати страви всі на різний смак.
«Бо ж нелегко людям це життя прожити,
Як робити вміє, то розумний всяк!»

  1. Хлопчик.

А я свого діду́ся так люблю!
Він вміє все і все на світі знає.
І я для свого діда все зроблю!
Він всіх на світі любить й поважає.
В походи з нами наш дідусь іде,
Навчає нас в природі виживати.
І вогнище для нас він розведе,
Намет навчить у лісі розбивати.
А як цікаво слухати пісні,
Які дідусь частенько нам співає.
Веселі оповідки і сумні
Він вечорами нам розповідає.
Не знаю, як би жив без дідуся,
Без його сміху, казки і науки.
Дідуся любить і родина вся:
Його поради, роботящі руки.

  1. Дівчинка.

Родина — стовбур дерева міцного.
Це батько й мати, бабці й дідусі.
Тітки і дядечки всі до одного,
Ну, словом, родичі й близькі усі.
І є ще предки давні — це коріння,
Що глибоко у цій землі лежить.
А діти, діти — нове покоління,
Це пишне гілля, що увись летить.
Родинне дерево ось тут укоренилось,
На цій землі, у рідному краю.
Й новим гіллям так щедро розпустилось
Та має біографію свою.
Потрібно всім це дерево вивчати,
Бо ми господарі на цій святій землі.
Коріння роду треба добре знати,
Дітей навчати, поки ті малі.
Бо що то за людина без коріння?
Як перекотиполе, що летить…
Без роду-племені, його благословення
Не може праведно на цій землі прожить.

 

9.Дівчинка. Глибоке коріння — високе гілля… Це ми, діти, пишна крона цього дерева. Усі братики і сестрички, друзі, однокласники, знайомі, одне покоління — усі ми — це і є те високе гілля, майбутнє кожного роду, всієї України. Адже наша держава Україна — рідна ненька всього українського народу, який пустив глибоке коріння в її землю ще від роду людського, багато-багато тисяч років тому і досі живе тут, на своїй рідній землі.

  1. Хлопчик. Якщо ми будемо знати, якого ми роду, будемо вивчати своє коріння, то наша земля буде процвітати і ніколи не загине. Адже здавна в Україні знають про це, цінують родину, бережуть спогади про своїх працьовитих і героїчних предків, які дали життя українському роду людському.
  2. Дівчинка. З прадавніх віків українці люблять свою рідну землю, в якій лежить набагато більше їх родичів, ніж зараз живе на цій святій землі. Вони полягли за її волю і незалежність, за її самобутність і розквіт, за свою родину, за дітей і їхнє майбутнє. Це чиїсь родичі: твої, мої — наші рідні прадіди, які вірили у світле майбутнє своїх дітей, онуків, правнуків і боролись за нього, як уміли і могли.
  3. Хлопчик. Тому ми — молоде покоління, яке прийшло на цю землю жити сьогодні, повинні бути гідними нащадками наших предків, мусимо знати, берегти і примножувати все те, що заробили важкою працею, здобули у нелегкій боротьбі наші пращури. Це ті надзвичайно цікаві та багаті традиції, звичаї, які склалися за віки, і самобутню культуру та побут України, і нашу рідну українську мову, і волю та незалежність нашого народу.
  4. Дівчинка. Перед нами стоїть велике завдання — зберегти все те, що здобули наші предки, примножити славу України, зробити нашу державу квітучою, могутньою, славною, щоб виконати заповітну і високу мрію минулих поколінь нашого народу. А ще в нашому серці живе вічна мрія, велика любов, щира повага до всього того, що створено нашими працьовитими мрійниками, нашими дорогими предками.
  5. Хлопчик. Сьогодні ми ще діти, вчимось у школі, здобуваємо знання, вивчаємо історію свого народу, заглиблюємося у далеке і не дуже далеке минуле, щоб краще пізнати світ, рідний край, свій народ. Нам цікаво все на світі, адже ми пізнаємо цей світ, свій рід, стосунки і взаємини у суспільстві, у родині, переймаємося всіма подіями, які відбулися або відбуваються сьогодні. Наше серце сповнюється добрими почуттями, любов’ю до свого роду, до рідного українського народу, до нашої Вітчизни.
  6. Дівчинка. І це чудово, адже не може дитина рости байдужою до світу, бо у ній — гаряче, чисте та добре серце українця. А українці з прадавніх часів були чистими душею і добрими, працьовитими і волелюбними, люблячими і щирими людьми. Тому і ми зростемо саме такими: добрими, волелюбними, світлими, працьовитими, люблячими, щирими, чесними людьми. Це наш обов’язок — вирости саме такими, бо ми ж спадкоємці свого роду.
  7. Хлопчик.

Одного роду ми і племені одного.
Зростаємо у радісні часи.
Тому усе, що в роду є святого, —
В своєму серці з гордістю неси.
Любов до праці, прагнення до волі,
Гостинність, щедрість і красу душі.
І доброту, і пісню на роздоллі
В характер свій ввібрати поспіши.
Ти — українець, пам’ятай щоденно,
Що ти свого народу славний син.
До всього стався творчо і натхненно —
Ти неповторний і такий — один.
Тому затям, що треба чесно жити,
Повинен досягнути висоти.
У житті своїм завжди добро творити
І промінь сонця до людей нести.

 ІІІ. Презентація. Мій клас найкращий (фото минулих років)

 ІV. Інтервю у  ключових словах.

  1. Як я провів літо. Що запам’яталося.
  2. Мої побажання в новому навчальному році батькам і одноліткам.
  3. Моє бажання на рік.

 

Використані  джерела 

1.Родина-родина — це вся Україна http://krasotkina.com/

  1. Сучасний українець: який він насправді?http://stud-times.com.ua/blogs/994-suchasniy-ukrayinec-yakiy-vn-naspravd.html
  2. Піня про Україну https://www.youtube.com/watch?v=vkVWqoio6Ko

4. Пісня.  Наталія Май – Мамина сорочка

https://www.youtube.com/watch?v=zin2pmcqbI8

5.Пісня. Зоряна Рощук “Пісня для татуся”

https://www.youtube.com/watch?v=OVR3SoyGGT4

Автор:  Автор: Нестеренко Світлана Станіславівна, учитель-методист вищої категорії Маловисківської загальноосвітньої школи №3 І-ІІІ ступенів Маловисківської міської громади Кіровоградської області

 

Скачати конспект першого уроку на тему: “ І наш народ — одна свята родина, а   кожен з нас у ній дитя”: джерело 1

Поділитись у соціальних мережах:Share on Facebook0Share on Google+0Tweet about this on Twitter

Коментарі із Facebook

Powered by Facebook Comments

Сподобалась стаття? Оцініть її:

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (голосов: 5, в среднем: 5,00 из 5)
Loading...
 

Вам також має сподобатись...