«А он де під тином, опухла дитина
Голоднеє мре…
І не в однім отім селі, а скрізь на славній Україні…»
/Т.Г.Шевченко/
Неврожай від Бога, а голод від людей.
Українське прислів’я.
Напередодні, перед проведенням виховного заходу, вихователь разом з дітьми переглянули документальні фільми «Великий голод. 1+1» та «Голод 33. Моторошний фільм про трагедію українського народу»
/Звучать дзвони. На екрані демонструється відео кліп Оксани Білозір «Свіча»/. Учні, одягнені в український одяг з чорними стрічками в руках, виходять на сцену і виконують танцювальну композицію.
1 ВЕДУЧИЙ: Минуле століття пронеслось над Україною страшним голодомором 1932 –1933 років. Указом президента В.А.Ющенка було запроваджено День пам’яті жертв голодоморів, який щороку відзначається в четверту суботу листопада.
2 ВЕДУЧИЙ: Пам’яті тих, хто загинув від голодомору 1932 – 1933 років присвячується наша сьогоднішня зустріч.
/кліп «Молитва 33…»/
1 УЧЕНЬ ІСТОРИК. Більшовицька епоха в історії нашої України почалася для селян ніби добре, з « Декрету про землю». Селяни отримали землю, про яку мріяли віками. Селяни повірили у вільне, заможнє життя, з любов’ю обробляли землю, отримували добрі врожаї. Але згодом, урядом Москви , було запроваджено продрозверстку – по селах нишпорили продзагони: у селян силою забирали хліб. З часом продрозверстку замінили продподатком і знову вчорашні незаможники відчули полегшення: більше трудилися, віддавали продподаток, а решту залишали собі. Але країною керували нелюди.
2 УЧЕНЬ ІСТОРИК. У квітні 1922 року XYI конференція ВКП/б/ проголосила початок масової колективізації, тобто організацію колективних господарств – колгоспів. Селян змушували нести в колгосп все: реманент, коней, худобу. Волелюбне українське селянство всіляко противилося колективізації. Селяни масово вирізали худобу, нищили все, що потрібно було віддавати в колгоспи. Заможних селян трударів, які відмовлялися від колективізації масово розкуркулювали і виселяли в Сибір. По дорозі на каторгу селяни гинули цілими сім’ями. Особливо тяжко в дорозі було дітям. Якраз 1929 рік і став передумовою майбутнього голодомору в Україні… Щоб остаточно зламати опір українських хліборобів Сталін вирішив організувати в Україні штучний голодомор.
1 ВЕДУЧИЙ: В страшній агонії зустріли українці 30-і роки: розкуркулення цілих сімей, каторга, примусова колективізація, репресії. В 1930 році Москва збільшила розміри хлібозаготівель в Україні на третину. Такий же план було покладено й 1931 року, хоча колективізація зменшила урожай на 20 мільйонів пудів хліба.
2 ВЕДУЧИЙ: Керівництво України благало Москву про зменшення плану заготівель хліба, попереджаючи, що Україна в критичному стані. Та сталінські посіпаки заявили «жодних поступок не буде».
УЧЕНИЦЯ.
А люди біднії в селі,
Неначе злякані ягнята,
Позамикалися у хатах –
Та й мруть…
Сумують комини без диму.
А за городами, за тином.
Могили чорнії ростуть
Гробокопателі в селі
Волочать трупи ланцюгами
За царину і засипають
Без домовини. Дні минають,
Минають місяці. Село
Навік замовкло, оніміло.
І кропивою поросло.
1 ВЕДУЧИЙ. Розпочалася тотальна війна, жорстокішої за яку не знав світ: людей не вбивали, не стріляли – у них просто забрали всю їжу, оточили на кордонах військами і спокійно дивилися, як вони повільно у нестерпних муках помирають від голоду.
УЧЕНЬ. То був страшний, навмисний злочин.
Такого ще земля не знала,
Закрили Україні очі
І душу міцно зав’язали.
Сліпу пустили старцювати…
То був такий державний злочин –
Здригнулась навіть мертва Кафа,
Мерцями всіялося поле.
Ні хрестика і ні могили –
То був такий навмисний голод…
Звинувачують свідки.
ВИСТУП ВИХОВАТЕЛЯ. Звинувачує моя прабабуся Кіпрач Оришка Іванівна, жителька села Остапівка Миргородського району, Полтавської області
Мала бабуся Оришка міцну дружну сім’ю – чоловіка Івана та 9 діточок.
Це була звичайна працелюбна українська сім’я. Міцно стояли на ногах, мали що їсти – дякуючи тому, що працювали з раннього ранку до пізнього вечора. Мали корівчину, коня, вівці, реманент, мали свій наділ землі. Старші діти з батьком працювали в полі, середні пасли корівку, найменші пасли гусей, мати порядкувала господу, готувала з старшими дочками їжу. Батько ще мав ремесло – шив чоботи, це теж приносило непоганий дохід. Довгими зимовими вечорами мати з дівчатами пряли вовну, ткали полотно, шили сорочки та інший одяг, вишивали вишиванки. Старші діти вже були підлітками коли почалася колективізація. Стали всіх примусово записувати в колгоспи. Колективізацію село не сприйняло, люди не віддавали своє добро в комуну. Селяни масово вирізали худобу, стало важко обробляти землю, не було чим платити продподаток… Прийшли в дім Оришки та Івана активісти сказали забрати увесь хліб. Вигребли все зерно, всю їжу, навіть квасолю у горщику висипали на долівку, прив’язали до воза корову, конячку – потягли в колгосп. Залишилася багатодітна родина помирати голодною смертю. Так сяк до зими дотягнули. Взимку стали діти пухнути з голоду. Весь час просили: «Їсти,їсти,їсти»… Коли померли старші діти, не витримав і батько – пішов вночі шукати якусь їжу, повернувся знесилений з пустими руками, каже : «Оришко все село пухле лежить…» І став перелічувать сім’ї односельців де вже діти помирають… А до ранку не стало Івана, помер чоловік від туги нелюдської. Загорнула Оришка тіло чоловіка в ряднину відтягла на цвинтар до великої ями, однієї для всіх в селі, тихенько молитву заупокійну прочитала та й пошкандибала додому до голодних дітей. Так до травня місяця залишилося в Оришки троє дітей. Коли померла остання Оля мати вже не мала сили тягти тільце дитини на цвинтар, декілька днів рила могилку в садочку, там і поклала свою квіточку на вічний спокій. Весною подибала, за одну зиму постаріла, посивіла, зламана духом Оришка в колгосп заробляти хліб трьом ще живим дітям. Де сили бралися, Господи, що ж твій Хрест такий тяжкий?! І таких сімей в Україні були мільйони. Особливо потерпали від голоду Дніпропетровська, Луганська, Харківська,Миколаївська, Херсонська, Полтавська області.
/ відео кліп «Остання молитва братика»/
УЧЕНИЦЯ.
Пішла біда з торбиною
По всій Україні.
Несла вона заплакана
Очі свої сині.
Ішла вона дорогами
Босими ногами.
Дать поїсти б біді хліба
Нехай сяде з нами.
В степах вона ночувала,
В гірких травах спала.
Не проснулась, не вернулась
Тополею стала…
Біда ішла понад полем,
Понад синім морем,
З сусідами поділилась
Голодом та горем…
2 ВЕДУЧИЙ.
Масштабний голод в Україні почався наприкінці 1932 року, діставши свого апогею наприкінці 33 го. Щохвилини в Україні помирало 17 осіб, щогодини втрачали 1000 хліборобів, а щодня – майже 25 тисяч українців. Жодна війна не забрала зо такий короткий час стільки людських життів. Голодомор забрав близько 12 мільйонів українців, третина із них діти.
/кліп «Мамо, мамо, дай хоч скоринку» /
УЧЕНЬ ІСТОРИК. Радянське керівництво свідомо дезорієнтувало світову громадськість, що в Україні ніякого голоду не було й немає. Дипломатичні служби загалом володіли інформацією про ситуацію в Україні 1932 – 33 роках, проте жахливі його масштаби замовчувались. Багатьом на Заході складно було повірити, що в країні, яка експортує зерно і відмовляється від продовольчої допомоги, може лютувати такий скажений голод.
1 ВЕДУЧИЙ. А голод був дійсно скаженим, люди вимирали цілими сім’ями, селами. Спершу вмирали чоловіки, потім діти, потім жінки. Особливо важко було дітям. Знесилені, з розпухлими животами, з божевільними оченятами, вони не могли зрозуміти, за що з ними так і лише просили: «Їсти, хліба, хліба…»
/розповідь супроводжується демонстрацією на мультимедійній дошці кадрів голодомору/
/кліп «Остання молитва хлопчика»/
УЧЕНЬ /Вірш «Біла молитва братика»/
Бозю! Що там у тебе в руці?!
Дай мені, Бозю, хоч соломинку,
Щоб не втонути в голодній ріці.
Бачиш, мій Бозю, я ще – дитинка,
Тож підрости хоч би трохи бо дай.
Світу не бачив ще білого, Бозю!
Я – пташенятко, прибите в дорозі,
Хоч би маленьку пір’їночку дай.
Тато і мама холодні мерці,
Бозю, зроби, щоб їсти не хтілось!
Холодно, Бозю, сніг дуже білий,
Бозю, що там у тебе в руці?
2 ВЕДУЧИЙ. Нам з вами, теперішнім, важко зрозуміти – що можна померти з голоду. Як це – зовсім немає чого їсти?.. Зовсім… День, тиждень, місяць, не один місяць. Люди їли все: мишей, котів, собак, комах, кору дерев, траву, трупи людей. Божеволіли з голоду.
УЧЕНЬ. Голод – то такий фізіологічний феномен, який нищить нормальну психіку, гасить емоції і волю до боротьби. У багатьох споминах жертв голодомору засвідчується, що тривале голодування призводить до апатії і деморалізації людської свідомості, відбирає сили до боротьби. Голод призводив до божевілля і канібалізму. Голод нищив розум, свідомість людей, перетворював їх на тварин. За таких умов фізичний опір був неможливим. Українця зломили… Зломили найжорстокішим, нелюдським чином – голодом. Чути, як твої діти весь час просять їсти, бачити їх повільну смерть – таке можна пережити тільки збожеволівши самому.
1 ВЕДУЧИЙ. Голод – це не тільки смерть, а й духовна руїна, знищення здорової народної моралі, втрата ідеалів, занепад української культури, рідної мови, традицій. Пекло, створене в Україні на початку 30 х років XX століття, не можна ні з чим порівняти ні у вітчизняній, ні у світовій історії. Людиноненависницький більшовицький режим вирішив голодом поставити український народ на коліна, змусити будувати комунізм на кісках безневинно заморених голодом українців.
/ кліп «Не лякайтесь того, хто вбиває тіло…»/
ВИХОВАТЕЛЬ. Наші дівчатка-кухарі знайшли в інтернеті рецепти хліба, який випікали українки в голодному 33-му році і спробували відтворити його. Ось що ми маємо.
/дівчата виносять і роздають гостям коржики, випечені з перетертої кори дерева та полови/
УЧЕНЬ ІСТОРИК. Довгі десятиліття факт голодомору замовчувався, спершу за наказом Сталіна, пізніше за вказівкою радянського керівництва. Ніби й не було голодомору, але пам’ять людська жива, бо ще залишились в живих ті, хто пережив те страшне лихоліття. 28.11.2006 року Верховна Рада України ухвалила закон «Про Голодомор 1932 – 1933 років в Україні», яким голодомор визнаний геноцидом українського народу. Станом на 2011 рік Голодомор офіційно визнаний геноцидом українського народу в 16 країнах світу. 9 країн в офіційних зверненнях засудили Голодомор, як акт винищення людства, вчинений сталінським режимом. ПАРЕ /Парламентська асамблея Ради Європи/, європарламент визнали голодомор злочином проти людства.
УЧЕНЬ ІСТОРИК: Що таке геноцид? Під геноцидом розуміємо такі дії, що вчинюються з наміром знищити, повністю, або частково, будь – яку національну, етнічну, расову або релігійну групу шляхом позбавлення життя членів такої групи чи заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень.
УЧЕНЬ. Богородице! Матір наша небесна! Свята Покрово, покровителько люду святоруського! Куди ж ти відійшла? Чого ж залишила мою землю і народ мій на поталу червоних дияволів? Де ж ви, сили небесні?!
УЧЕНИЦЯ. І стояла вона, осліпла від горя, обдерта, сива, напівблаженна, мукою підпирала небо, моторошно роззиралася, Мати – Україна, на велетенському хресті розіп’ята.
Пам’яті мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від голоду, пам’яті українських сіл і хуторів, які зникли з лиця землі присвячується ця хвилина скорботи.
/ кліп «Реквієм пам’яті мільйонів»/
Хай ця хвилина для громадян нашої країни, співвітчизників за кордоном, для всіх людей доброї волі й чистої совісті стане актом поминальним, актом покаяння і перестороги.
2 ВЕДУЧИЙ. Хай в кожній оселі, в кожній родині українці схилять голову перед пам’яттю тих, хто не хотів помирати, хто хотів жити, але їх убили голодом-геноцидом. Хай ця хвилина увійде в наші юні серця тихою поминальною молитвою…
/учні запалюють свічки./
Засвіти свічу, засвіти!
Хай здригнуться від правди світи.
Хай дізнається вся земля:
Панахиду Вкраїна справля…
1 ВЕДУЧИЙ. Прости, небо! Прости , земле! Всі сили земні і небесні, простіть муку і божевілля мого народу!
2 ВЕДУЧИЙ. Прости нас, народе Божий! Усіх нас грішних прости, що мовчали, за упокій твій молебнів не справляли, поминальних свічок не ставили.
/ танець дівчаток з свічками/
УЧЕНЬ ІСТОРИК. Перший у світі пам’ятник жертвам Голодомору був відкритий 23 жовтня 1983 року у Канаді за ініціативи громадян Канади українського походження. На сьогоднішній день пам’ятні знаки встановлено в Австралії, Аргентині, Італії, Канаді, Німеччині, Польщі, Угорщині, США.
/Демонструються кадри презентації де зображено пам’ятні знаки жертвам Голодомору, зокрема на Полтавщині та в селах Миргородського району/
/ виходить дівчина з хлібиною на вишитому рушникові/
ДІВЧИНА. Я цілуватиму цю запашну хлібну скоринку. І щиро молитимусь за тих, у кого її не було на столі у голодному тридцять другому і тридцять третьому. Від імені мільйонів українців, яких ми називаємо жертвами голодомору і яких я ніколи не знала, я цілуватиму хліб. І дякуватиму Бога за те,що його маю…
УЧЕНЬ. На скибку хліба я дивлюся,
Рум’яну, білу, запашну.
На скибку хліба я молюся,
До неї руки простягну.
Молюсь за тих, хто скибки тої
Не дочекавсь, заснув навік
Зими холодної, лихої
В той чорний, 33 – ій рік.
/демонстрація кліпу «Господи, помилуй нас»/
УЧЕНИЦЯ. Молюсь за нас, дорослі й діти
Щоб не зазнали бід отих.
Нехай поняття «хліб», «життя» і «жити» –
Завжди належать до святих.
УЧЕНЬ. Хліб священний лежить на столі
Запашний і рум’яний, високий.
Знають добре малі і старі,
Що то рук хліборобських неспокій.
Хліб священний лежить на столі –
В нього запах жнив’яного літа.
Хай завжди буде хліб на столі
І як сонце, сіяє над світом!
Кліп «Гімн дітей України»
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Департамент освіти і науки Полтавської державної адміністрації
ПРОФЕСІЙНО – ТЕХНІЧНЕ УЧИЛИЩЕ №44 м. МИРГОРОДА
ВИХОВНИЙ ЗАХІД
«ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ
Г О Л О Д О М О Р У»
м. Миргород
ПТУ -44
Іванченко Н.В.
МЕТА:
- поглибити знання учнів про роки голодомору в Україні, його наслідки для українського народу;
- розвивати вміння співпереживати, використовувати різні джерела при підготовці виступу;
- виховувати повагу до історичного минулого, виховувати в учнів особистісні риси громадянина України, патріота; вшанувати пам’ять безвинно замучених голодом людей.
ОБЛАДНАННЯ:
- іконостас, прикрашений вишитим рушником, свічки, чорні стрічки;
- на столі сніп колосків, маки, кетяги червоної калини, кленове листя,
- в центрі столу розламана хлібина, склянка з водою;
- зразки хліба 33 року;
- книжкова виставка «Голодомор 1933…»
- мультимедійна дошка;
Скачати сценарій “Пам’яті жертв Голодомору”: джерело 1