Ток- шоу до Дня українського козацтва (14 жовтня) Козак – хвалькуватий гультяй чи відважний лицар?

Ток- шоу  до  Дня  українського  козацтва (14 жовтня)

Козак – хвалькуватий гультяй чи відважний лицар?

Ток- шоу до Дня українського козацтва (14 жовтня)

Ток- шоу до Дня українського козацтва (14 жовтня)

Мета: пригадати з учнями події виникнення історичного явища – козаччини; на основі дослідження козацького життя, побуту, традицій сприяти формуванню здорового способу життя, толерантності;

розвивати комунікативні навички учнів, формувати вміння логічно, аргументовано висловлювати власну думку,  розвивати допитливість;

виховувати почуття гідності, шани до України-неньки.

Форма проведення: ток-шоу  – жанр телепередачі, телевізійної дискусії, обговорення питань загального інтересу, точок зору. Як правило в ток-шоу беруть участь запрошені в студію глядачі та гості. Спілкування гостей телепрограми організує звичайно один, або іноді декілька телеведучих. Найчастіше, основною темою дискусії є інтерв’ю із запрошеними гостями до студії — політиками, знаменитостями, фахівцями.

Перебіг заходу

Звучить мелодія  “Козацької похідної”

Вчитель:

Яка ж вона довга, у століття, у цілі віки,

Година негоди, що люд український гнітила.

Із сивої пам’яті сміливо ідуть козаки,

А шаблі, мов блискавки, сині жупани, мов крила.

Закличний марш: агов, козацтво, в путь!

І, як струна, душа правдива кожна,

З глибин історії вони ідуть, ідуть.

“Гей, долиною, гей, широкою, козаки йдуть”.

Сьогодні, у переддень великого релігійного свята – Покрова,  ще раз  повернемося  до наших національних витоків, духовної пам’яті, ще раз привідкриємо славну сторінку нашої історії та поговоримо про … козаків, їхнє життя, звідки вони черпали сили, наснагу, міць… І, як не дивно, поговоримо…. про здоровий спосіб життя

14 жовтня – День Пресвятої Богородиці та День Козацтва

Чому Свято Покрови повинно бути Днем захисника України?

Покрова Пресвятої Богородиці була одним з найголовніших свят запорозьких козаків, котрі будували багато однойменних храмів та шанували особливо ікони Покрови.

Саме на свято Покрови козаки проводили свої ради, на яких вибирали нового гетьмана або кошового отамана. В одній з найвідоміших козацьких пісень співається: “Нам поможе Святий Юр ще й Пречиста Мати турка звоювати»

        (слайд) Наші славні запорожці мали на Січі церкву на честь Покрови Пресвятої Богородиці з іконою, на якій містився напис «Ізбавлю і покрию люди моя», а від гурту запорожців — протягнута стрічка вгору до Божої Матері з благанням «Молим, покрий нас чесним твоїм покровом і ізбави нас од всякого зла». Збираючись у похід на ворога, козаки здійснювали молебень до своєї Покровительки і ревно співали «Під твою милість прибігаємо». Щасливо повернувшись із походу, поспішали до Неї зі щирою подякою. У часи всенародного лихоліття Її свята ікона знаходилася у кожній українській хаті.

У ХХ столітті козацькі традиції наслідували борці за незалежність України – Організація українських націоналістів та Українська повстанська армія. Саме тому днем офіційного створення УПА було обрано 14 жовтня – Свято Покрови.

Учитель: На уроках ми вивчали унікальне явище в історії людства – козацтво. Козак – це лицар-трудівник, це особливий тип воїна.

Дослідження учня (історична довідка)

(слайд) День українського козацтва встановлений Указом Президента України в 1999 році Це свято відзначається щорічно 14 жовтня – у день Покрови Пречистої Богородиці.

Ідея козацтва щільно переплелася з історією українського народу. І сьогодні козак – це не той, хто одягнений у шаровари. Козак, це перш за все, воїн за духом, але воюватиме він тільки за одне – свободу

З ХІV століття в житті України з’явилися козаки, які з кожним роком набували більшого значення. Початок козацтва, як окремої групи населення, важко встановити.       У ті часи, коли Україна знемагала від татарських нападів, енергійні, сміливі люди вирушали в степ, на “уходи” – полювати на дикого звіра, займатися рибальством, збиранням меду диких бджіл. Життя у степу, серед різного роду небезпек їх манило більше, ніж життя у селах та містах. Ці люди поволі об’єднувалися у ватаги, групи, які спільно полювали, а в разі потреби нападали на татар, відбиваючи в них “ясир” і награбовану худобу. Добре знаючи степ з його стежками, криницями, ярами, вони стали небезпечним для татар ворогом.   На зиму “уходники” поверталися до своїх осель –Канева, Києва, Черкас, сіл – і там розпорошувалися серед тих груп, з яких вийшли. Походили вони з різних станів: селян, бояр, міщан; були серед них навіть князі-магнати, яких приваблювала стихія степу з його пригодами. Уходники перетворювалися на постійних оборонців України.

(слайд) Згодом “уходники” перестають вертатися до своїх осель, пограбованих, спустошених татарами. У ХІV столітті вперше з’являється назва “козак”. У словнику половецької мови з 1303 року “козак” – це значить вартовий, вояк. У кількох словниках турецької мови “козак” означав розбійника, незалежну людину, волоцюгу. Так розуміли стан козацтва сусіди-турки. Можливо, спочатку слово “козак” означало не лише українця.

У ХV столітті термін “козак” вживають вже відносно українців. Перша письмова згадка про козаків датується 1492 роком, коли на скаргу татарського хана Великому князеві Олександрові на киян та черкасців, що напали на татарський корабель під Тягинею, останній обіцяв “потрусити” козаків.

У ХVІ столітті починається об’єднання козаків у військову організацію.     Визначним організатором козацтва був князь Дмитро Байда Вишневецький, який у 1540-х роках об’єднав розпорошені групи козаків і почав будувати для них твердиню на Дніпровому острові Хортиці, нижче порогів. Так було покладено початок Запоріжжю.

Учитель: запитання до гостей ток-шоу

(слайд – 2)    – пригадайте та назвіть найвідоміших козаків.

(слайд)   – Про якого козака йшла мова в одному із творів, що ми вивчали у 9 класі? (Еней)

Це насамперед завзятий козак-запорожець, який «садить гайдука», любить багато випити й добре погуляти. Портретний образ Енея зустрічається в тексті не раз, та не завжди він змальований світлими фарбами. З похмілля у нього «Опухли очі, як в сови, І ввесь обдувся, як барило». Звичайно, такого зображення вимагала травестійно-бурлескна тональність поеми, але це змалювання героя не викликає читацького осуду. Нам симпатичний цей герой, бо він з роду козацького. Це пройдисвіти, босяки, гультіпаки, але водночас лицарі, герої, неймовірно витривалі й надійні люди. Козак — це завжди частина великого козацького братства, а чи є що святіше за братство для козака? розсудливий, строгий і хитрувато-дотепний. Яскравий, живописний і такий земний, веселої української вдачі цей козак – герой.

(слайд) Сьогодні ви учасники нашої програми – ток-шоу, і ми будемо говорити не скільки про мужність і відвагу козаків, скільки про здоровий спосіб життя, що був притаманний козакам, адже ця проблема є досить актуальною в наш час

Козак – хвалькуватий гультяй чи відважний лицар?

 Козак став у наші часи  синонімом лицарської доблесті та високого благородства. Для мене, перш за все, козак – це міцна людина, яка жила в гармонії з природою

 

Учасник 1.

  (слайд)    Але ж усім відомо, що козаки пиячили. Серед козацьких напоїв значне місце займали пиво та горілка. Навіть козака, що завинив у чому-небудь, частували після покарання горілкою, промовляючи: «Пий, вражий сину!» А під час обряду вступу до козаків, претендента запитували, чи п’є він горілку, а потім пропонували перехилити залпом добру чарку «оковитої». І ця чарка була в життя козака не останньою.

Учасник 2

Так, цього не заперечиш. У мирний час козаки не відмовлялися від чарки, але п’яниць на Січі не було. Це засвідчують джерела. А поки запорожці займалися своєю професійною справою, тобто перебували на війні, протягом тривалого часу вони утримувалися від вживання алкоголю.

Учасник 1.

Так, але все ж таки козаки брали із собою горілку в походи!

Учасник 2

      (слайд)Брали, але використовували її лише як ліки. Ось що писав Ж.-Б. Шерер в «Літописі Малоросії» «Коли козаки мали гарячку, то звичайним способом проти неї служить половина заряду гарматного пороху, розведеного у горілці. Проковтнувши цю суміш, вони лягають спати і прокидаються у доброму здоров’ї. Інші замінюють порох на попіл»

Учасник 3.

Дійсно, лікарський досвід займав важливе місце у житті воїна. Бездипломна козацька медицина мала у своїй основі мудрість  та світобачення предків. Тільки що ми дізналися, як козаки лікували лихоманку. І поранені теж лікувалися самотужки: рану обробляли сумішшю слини та землі або попелу.

Учитель: Я що пили козаки?

Учасник 5.

Якби колись козакові налили такої горілки, як тепер, він би спочатку запитав: «Ти що, отруїти мене хочеш?» , а потім би зарубав. Теперішнє питво – то на глум, на смерть, а колись люди пили справді на здоров’я. На свята у козаків були припасені добрі наливки, настоянки, медовуха. Дуже міцні напої пили з малесеньких, завбільшки з наперсток, чарочок – слина змішувалася з горілкою і таким чином не обпікалася слизова оболонка.

Учитель . Чи зберігся рецепт приготування медовухи?

Учасник 7.

(слайд)  Так. Готується вона просто: на три літри охолодженого окропу додають півлітра меду, пригорщу хмелю і ставлять тижнів на три для бродіння. Виходить напій міцністю градусів дванадцять – як вино, як пиво… Козаки пили медовуху хто квартами, хто відрами і не хмеліли. Часто змішували горілку, мед, сушені фрукти, найчастіше родзинки, виноград, груші, яблука, варили з імбиром та іншими пряностями». Це не могло не йти на здоров’я, адже сам мед – ліки. Та й хміль – унікальна лікарська рослина…

Учасник 6.

Може скластися враження, що козаки були, як то кажуть, безпробудними п’янюгами. Але це зовсім не так. Звісно, січовик — не янгол: і мед-пиво пив, і горілку не минав, і люльку смалив, і емоції свої не дуже стримував, і до ворогів виявляв нещадну жорстокість… Але він ніколи не напивався до нестями і організм свій алкоголем не руйнував. Якраз навпаки — завжди славився своїм чудовим фізичним станом. Недарма ж бо і досі, тостуючи за іменинника, йому бажають сaме козацького здоров’я… Козаки пили, щоб звеселитися, попросту кажучи — відпружитися після бойової виправи. Як пише А. Кузьмін, «гулянки запорожцев не были грязным и мрачным пьянством, которое делает человека подобным скоту, а были просто вспышками неудержимого веселья, разгулом их широкой и богатой натуры. Ни одна гулянка не обходилась без музыки и танцев; когда гуляли, то угощали всех встречных и приставших без разбора, платили за всё не торгуясь, сколько вынет рука из кармана шаровар…» .

    ( Слайд)   Окрім того, козацькі гулянки не були такими частими, як це можна подумати. Загальновідомо, що під час походів будь-який алкоголь якнайсуворіше заборонявся. І розправи за порушення цього закону були дуже жорстокими. Козака, який пиячив під час морського набігу, просто-напросто викидали за борт «чайки», а на суходолі ослушника вбивали на місці. Козак був гуляка, а не алкоголік, отож до п’яниць, які втрачали людську подобу, на Січі навіть і в мирний час ставилися нещадно, і то незважаючи на всякі звання і заслуги. Збереглося документальне свідчення про те, як козака Герасима Рябого, який учинив п’яний бешкет, прив’язали до стовпа і насмерть забили киями .

 

Учасник 1.

Я з особисто не вважаю спосіб життя запорожців здоровим. Згадаймо свідчення Д.Яворницького  «Запорожці – як малі діти, дай багато, все з’їдять»

Учасник 4.

      (слайд) А як же інакше! Ми познайомилися із військовим мистецтвом козаків. Чи могла б ним оволодіти фізично слабка людина? А що вже говорити про труднощі козацьких походів! Та й харчування козаків було здоровим.

Учасник 5. Згадайте, як Д.Яворницький писав про козаків: «А молодці ж які були! Він сів на коня не струснувшись, не здригнувшись. Тронув ногами – і пішов, і пішов! Запорожці жили весело й довго!». Середня тривалість життя тогочасного європейця становила 60-70 років. Це значно поступалося тривалості життя запорожців, яких оминула смерть у боях. Їх вік сягав 80-90 років. І нерідко траплялося, коли козак жив більше за сто років, навіть до глибокої старості зберігав дієздатність і піклувався про себе самостійно   (слайд)

Учасник 1.

Ми знаємо, що козаки займалися торгівлею і разом з іншими товарами ввозили на Січ тютюн. На картинах козаків часто зображували з люльками в руках. Ось і здоровий  спосіб життя!  (слайд)

Учасник 6.

Який тютюн палили запорожці. Ніде правди діти: козаки янголами не були. Меди-пива пили, інколи й горілочки не цуралися. Що ж до тютюну та люльки – до них приязнь особлива була. Згадаємо гоголівського Тараса Бульбу, який головою наклав, кляту люльку шукаючи. А він же з реальної людини списаний. Навіть іноземці, буваючи на Січі, потім свідчили: козаки люльки з рота не випускають. А тепер поміркуємо. При отій “загальній тютюнізації” випадки легеневих хвороб серед козаків були дуже нечастими. Тут ідеться про риси здорового побуту, які ми забули. По-перше, козаки ніколи не палили в хаті, у курені, навіть у землянці. “Бо там – Бог”, – казали вони. Тобто – висіли образи .Отже, дим не їв їм легенів у закритих приміщеннях. Але ж палити вкрай хочеться!І козаки знаходили компроміс: більшу частину доби перебували на свіжому повітрі. Від ранньої весни й до глибокої осені спали надворі. Тютюн тримали не в кисетах, а в маленьких міцненьких гарбузянках . З часом гарбузянка міцніла, ставала ніби костяна. Тютюн зберігався сухим. Не пліснявів, як, приміром, у нашої “Прими”. То ж врахуймо ще: палити люльку здоровіше, ніж сигарети чи цигарки. Люлька часто гасне. Доводиться знов розпалювати, а заразом поміркуєш: чи не забагато палиш?Головна ж таємниця була в самому тютюнові.

Учасник 7

( Слайд)   Чистий турецький був дуже дорогий. Завзяті тютюнники добували його в різний спосіб: коли – за гроші, а частіше – шаблею, як трофей. А коли і як мито за перевіз через пороги. Оскільки тютюну не вистачало, козаки примудрилися додавати в нього полину, а то й більше трав. У першу чергу – деревій, чебрець, полин, будяк, сухе листя валеріани, м’яти, борщівника. Усі ці трави мають лікарські властивості: заспокоюють нервову систему, знижують кров’яний тиск, поліпшують апетит та сон. Отже, розважливість і мужність воїнів інколи залежала від тютюну. І коли запорізькі вояки майже не хворіли на астму, бронхіти, трахеїти, то це теж завдяки козацькому тютюну. Хтось може заперечити: скільки ж шкідливих речовин у тому диму ж лишалося! Але ж і вплив гарячого диму через слизові оболонки бронхів та носової порожнини досить цілющий! Та й чи багато треба? Знову згадаймо про гомеопатію. І наукова медицина стверджує: не така страшна доза, як постійний вплив. паління в козаків було розвагою, відпочинком. Воно не заважало ані в походах, ані в селянській праці. Ще й лікувало. Хіба погано?!

Тож сучасний курець не може порівнятися із козаком

Учасник 4

За часі запорізьких козаків не було лікарень, діагностичних центрів, не працювали й аптеки. Але люди без цих благ цивілізації все ж таки мали міцне здоров’я. Чому ? Тому що, я вважаю, козаки жили в гармонії з природою. І це головне. Вони з повагою ставилися до рослинного світу. Саме з нього добували українські воїни життєві сили. Після ранкового купання в річці козак ще мокрим заходив у хащі квітучих рослин (в основному злакових) і перебував там деякий час, щоб пилок укріпив шкіру і наділив організм силою та здоров’ям.

Учасник 5.

Зверніть увагу й на те, що крім фізичного здоров’я, є здоров’я душі. У цьому відношенні козаки були здоровісінькими. Навіть тривоги й постійна небезпека козацького життя не могли завадити цьому. Запорізька організація була заснована на бойовому братстві, свободі, рівності, справедливості. Це була справжня республіка: виборність керівників, рівні права усіх козаків на участь у виборах, можливість вільно висловлювати свою думку, переобрання з посади у разі невиконання обов’язків. Як писав Д.Яворницький, «Запорожець не знав ні «цоб» ні «цабе», тому був здоровим, вільним від хвороб, помирав більше на війні, ніж удома»

Учасник 6

І волелюбний, здоровий козацький дух виявився незламним. На сьогодні в Україні діють більше десяти всеукраїнських козацьких організацій.

Козацькі організації зацікавлені у вихованні здорової молоді, загартованої фізично й духовно. Тому члени організації відроджують козацьке бойове мистецтво

Вчитель

(слайд) Нині в Черкаській області зареєстровано 15 громадських козацьких організацій. Зі слів їх керівників, в лавах черкаського козацтва перебуває близько 14,5 тисяч осіб. Найбільш дієвими та структурованими на Черкащині є крайове товариство Українського козацтва та обласне товариство Українського Реєстрового козацтва. Здійснюється фізкультурно-спортивна, туристично-краєзнавча та культурно-просвітницька робота серед юнацтва

 

Що ж, я думаю, ви погодитесь із тим, що козак – це людина здорова та сильна, смілива, відважна, а ми дійсно козацького роду

(слайд) Отже, завжди пам’ятаймо слова із Статуту Українського козацтва: «Український козак – душа правдива, справедлива і незрадлива. Український козак – це лицар України, морально чиста, високодуховна людина, яка вміє панувати собою, володіє своїми емоціями, розумом, волею…»

Хай непереможний козацький дух допоможе вам гартувати тіло й долати життєві труднощі.

Шевченко Г.В.

учитель української мови та літератури

Смілянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №11

Скачати сценарій (docx): Ток- шоу  до  Дня  українського  козацтва (14 жовтня). Козак – хвалькуватий гультяй чи відважний лицар?

Поділитись у соціальних мережах:Share on Facebook0Share on Google+0Tweet about this on Twitter

Коментарі із Facebook

Powered by Facebook Comments

Сподобалась стаття? Оцініть її:

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (голосов: 1, в среднем: 5,00 из 5)
Loading...
 
ЗАРАЗ ЧИТАЮТЬ НА САЙТІ...

Залишити відповідь