«Наша воля , наша слава не вмре , не загине … »
( сценарій урочистої лінійки до дня козацтва та створення ОУН-УПА )
Секелик І.І. – педагог-організатор,
Казаєва Н.А.- учитель історії,
Кузнєцова Н.В.- керівник вокально – хорового ансамблю
Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. № 21
Мета заходу : поглибити знання учнів про козацтво та Українську Повстанську Армію , виховувати почуття патріотизму та любові до Батьківщини. ( У заході беруть участь : четверо ведучих , двоє учнів – читців , вокально-хоровий ансамбль школи ).
Учень – читець ( читає уривок поезії В.Симоненка ):
Україно, ти моя молитва,
Ти моя розпука вікова…
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.
Хай палають хмари бурякові,
Хай сичать образи — все одно
Я проллюся крапелькою крові
На твоє священне знамено.
Ведучий 1: 14 жовтня , на свято Покрови Пресвятої Богородиці щорічно відзначається День українського козацтва . Козацтву належить особливе місце в історії України та в історичній пам’яті українського народу. Саме козацтво було тією силою, яка активно впливала на історію України XVII – XVIII ст.
Ведучий 2: Така історична традиція приурочується до дива поразки турків під Азовом у 1641 році. Гарнізон Азова в той час налічував 6 тис. донських і запорозьких козаків, а турецько-татарське військо – 227 тис. чоловік. Штурм Азова розпочався 6 червня 1641 року, але, втративши близько 100 тис. чоловік, ворог відступив. У вирішальний час довгої героїчної оборони козацькому гарнізону з’явилося небесне видіння “Діви чудесної в багряній ризі”, яке надихнуло козаків на новий подвиг, і до жовтня 1641 року здійснилось дійсно диво – місто звільнилося від облоги.
Ведучий 1: Від часів Хрещення Київської Русі і до наших днів свято Покрови духовно об’єднувало наш народ, живило його вірою у повсякчасне заступництво Божої Матері за людській рід, за мир і добро на нашій землі.
Ведучий 2: У народі існує багато легенд про випробування прийому в козаче товариство. Розповідають, що після того, як хлопець перехреститься, його пригощали пекучим від перцю борщем. Опісля новачка вели туди, де на Хортиці, чи в іншому місці на Дніпрі лежала перекинута між скелями колода -хлопець мав пройти тим ,,містком”, не зірвавшись у воду. Подолавши цей іспит, майбутній козак повинен був пропливти певну відстань проти течії в смузі Дніпровських порогів. А потім хлопець повинен був, осідлавши дикого коня чолом до хвоста, без сідла й вуздечки проскакати полем і повернутися неушкодженим. Якщо він проходив усі ці випробування, йому надавали горде звання – Козак Запорізької Січі !
Ведучий 1: Козаки були віддані своєму товариству, любили влучне слово, дотепні жарти, вигадки й розваги, а над усе – пісню.
(Вокальне тріо виконує пісню «Козацький марш»):
Хтось та й вродиться з нас нещасливо,
Я не знаю, яким був мій рід.
Пресвята Богородице Діво,
Вирушаєм сьогодні в похід.
Затріпочуть хоруговки крилами,
Запорізький лунатиме марш.
Hе заручені ми із милими,
Увесь полк неодружений наш.
Помолюсь я і в путь, так, як водиться,
Треба йти до чужих вже сторон –
Борони Ти мене, Богородице,
Щоби я не потрапив в полон.
А якщо ненароком загину,
Хай мене поховають за дня,
Понесуть на руках побратими,
Поведуть вороного коня.
Коли вдарять нараз із мушкетів,
Загуде полковий тулумбас;
Дух мій, Діво, тоді вже відлетить
Аж на Січ, в Україну, до нас.
Хтось та й вродиться з нас нещасливо,
Я не знаю, яким був мій рід.
Пресвята Богородице Діво,
Вирушаєм сьогодні в похід.
Учень – читець ( читає поезію Л.Костенко ):
Буває , часом сліпну від краси .
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,-
Оці степи, це небо, ці ліси,
Усе так гарно, чисто,незрадливо,
Усе як є – дорога, явори,
Усе моє, все зветься Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
Що хоч спинись, і з Богом говори.
Ведучий 3: Українська Повстанська Армія, яка утворилась в час II світової війни на землях Західної України як збройна сила проти гітлерівської та більшовицької окупації рідних земель, теж обрала собі свято Покрови за День Зброї, віддавшись під опіку святої Богородиці.
Ведучий 4: Українська Повстанська Армія героїчно і жертовно боролася за Самостійну і Соборну Державу. Найкращі сини й доньки української нації встали до лав борців проти чужоземного поневолення. УПА воювала проти польських шовіністів, проти гітлерівської Німеччини і комуно-більшовицького Радянського Союзу. Війна з московськими окупантами велась українськими повстанцями майже 10 років після завершення II світової війни.
( Хор виконує пісню «У лісі темному»):
У лісі темному під білов березов,
Там соловей пісню співав. 2 р.
Лежав там убитий стрілець молоденький,
А тіло ніхто не сховав.
Як його ховали, так сурми не грали,
А соловей пісню співав, 2 р.
Як зорі сіяли його карі очі,
А він ся з родинов прощав.
А моя хатина у темному гаю,
Навколо шовкова трава. 2 р.
Напевно родина удома не знає,
Що мене на світі нема.
Учень – читець: УПА – це армія народу,
УПА – вівтар самопожертв,
УПА – це битва за свободу,
УПА – це воля , або смерть.
УПА – героїв славних долі,
УПА – це дух святих стремлінь,
УПА – одвічний поклик волі
В ім`я грядущих поколінь.
УПА – це битва до загину,
УПА – краса святих звитяг,
І хто поліг за Україну,
Той вічно житиме в серцях !
Ведучий 4: Згадаймо тих , що були організаторами боротьби. Їх подвиги вписалися золотими літерами в історію Української Повстанської Армії:
1. Тарас Чупринка ( справжнє ім`я – Роман Шухевич ) – головний командир УПА, генерал – хорунжий. Загинув 5 березня 1950 р. в бою з більшовиками у с.Білогорща, що біля Львова.
- Перебийніс ( справжнє ім`я – Дмитро Грицай ) – генерал – хорунжий, очолював штаб УПА. Загинув восени 1945 р. в Празі, виконуючи важливу місію.
- Клим Савур ( справжнє ім`я – Роман Клячківський ) – полковник, командував групою військ «УПА – північ». Загинув 12 листопада 1944 р. в бою з більшовицькими окупантами.
- Шелест – Вишитий ( справжнє ім`я – Василь Сидор ) – полковник , командир «УПА – Захід». Загинув 17 квітня 1949 р. в бою з більшовиками та багато інших десятки – тисяч воїнів УПА. Людина повинна боротися за правду і волю, за своє щастя та думати, що залишить після себе для майбутніх поколінь . Бог призначив границі людського оселення , і хто стає на їхній захист , чинить найбільший героїзм !
Учень – читець: Пам’ятайте про тих, що безвісті пропали,
Пам’ятайте про тих, що не встали, як впали.
Пам’ятайте про тих, що згоріли як зорі,-
Такі чисті і чесні, як повітря прозоре.
Пам’ятайте про тих, що за правду повстали,
Пам’ятайте про тих, що лягли на заставах.
Пам’ятайте про тих, що стрибали під танки…
Є в місцях невідомих невідомі останки.
Пам’ятайте про них і у праці, і в пісні –
Хай відомими стануть всі герої безвісні.
(Вокальний колектив виконує пісню «Над землею тумани»):
Над землею тумани,
Наче сум за синами,
Наче сум за синами,
Що не стріли весни.
І тепер на світанні
За ними зітхають,
Так важко зітхають
У полях полини.
Ой, ті гіркі полини,
У полях полини…
Розійдіться, тумани,
Бо не видно за вами,
Бо не видно за вами,
Що квітує земля.
Ой, сини, поверніться
У думах, у пісні,
У жалібній пісні
Ви, сини, з небуття!
Ой, обірвалось життя,
Обірвалось життя…
Ой, обірвалось життя,
Обірвалось життя…
Над землю тумани
Сивиною упали,
Сивиною упали
Та й на скроні батьків.
Назавжди зупиніться,
Всі війни на світі!
На білому світі
Не вбивайте синів!
Ой, не вбивайте синів!
Твоїх, земле, синів…
Ой, не вбивайте синів!
Твоїх, земле, синів…
Над землею тумани,
Наче сум за синами,
Наче сум за синами,
Що не стріли весни.
І тепер на світанні
За ними зітхають,
Так важко зітхають
У полях полини,
У полях полини…
Література:
1. В`ятрович В., Дерев`яний І., Забілий Р., Содоль П. Українська Повстанська Армія. Історія нескорених.- Львів: Центр досліджень визвольного руху, 2011, 352 с.
2. Костенко Л. Маруся Чурай. – Київ: Веселка, 1990, 159 с.
3. Симоненко В. У твоєму імені живу. – Київ: Веселка, 1994, 350 с.