23 лютого було створено Червону Армію, яка з 1919 року не тільки захищала, а й чинила терор проти українського народу.
Немає шляхетнішої місії, ніж захищати свій народ. Про це переконливо свідчить історія Української держави.
23 лютого – це особливий день, коли ми вшановуємо тих, хто присвятив себе захисту Батьківщини, і віддаємо данину пам’яті тим, хто ціною власного життя відстояв нашу свободу. З особливою теплотою ми вітаємо ветеранів Великої Вітчизняної війни. Ми пишаємося людьми, які мужньо захищали рідну землю у важкі роки.
Що б хто не казав, але в цьому святі залишилося багато радянських рис. У силу історичних обставин 23 лютого – День Радянської армії – зникло з переліку державних свят. Натомість цю дату відзначають напівофіційно, як свято захисника Вітчизни (за російською аналогією).
Хоча є й інший бік цього свята, про який не всі добре знають (або не хочуть знати). 23 лютого розділяє захисників Вітчизни на два табори: тих, хто був радянським солдатом, і тих, хто проливав кров у рядах ОУН, УПА. Нам пропонують святкувати День захисника Вітчизни 23 лютого – цього дня було створено Червону Армію, яка з 1919 року не тільки захищала, а й чинила терор проти українського народу. Від цього нікуди не дінешся, факт залишається фактом.
Для частини українських громадян 23 лютого – день окупантів України, бо саме тоді було сформовано банду, яка згодом назвалася Красной Армієй і окупувала Україну. Її створили для знищення революційного війська С.Петлюри. Тобто, якби не було цієї армії, ми могли б бути незалежними ще 1918 року. Тому дехто вважає цю дату днем національного трауру.
Для іншої частини населення це свято символізує любов і шану українців до оборонців і визволителів рідної землі, до тих, хто сьогодні стоїть на варті незалежності держави.
Слід зазначити, що, за дослідженнями центру Разумкова, свято вважають всенародним понад 50% опитаних, 30% ставляться до нього як до дня чоловіків, а 15% взагалі не вважають святом. Найбільше байдужих до цього свята в західних регіонах, менше – в східних. Майже 30% респондентів по всій Україні ніколи не святкують 23 лютого. (У дослідженні брали участь понад 2000 людей з 122 міст України. Дослідження проводилося на початку лютого 2005 року.)
Однак, враховуючи все вище сказане, можна зробити висновок, що День захисника Вітчизни був і залишається святом для українського народу. Тому особливі слова подяки слід адресувати ветеранам війни. Адже їхній подвиг завжди залишатиметься взірцем патріотизму, мужності й самопожертви. Вічна й безмежна вдячність їм – у наших серцях.
Свою вірність справі та заповітам героїв Великої Вітчизняної, полеглих і живих, ми повинні підтверджувати активною і свідомою участю в будівництві нової України – заможної, процвітаючої, знаної і шанованої у світі. Керуючись при цьому головним уроком війни і Перемоги, що її увінчала: великі цілі і великі здобутки по плечу лише єдиному, згуртованому народові, народові-патріоту.
Також в цей день сердечно вітаємо військовослужбовців Збройних сил та інших військових формувань України. Вони гідно продовжують найкращі традиції захисників батьківської землі, підвищують бойову та професійну майстерність, зміцнюють обороноздатність країни. Адже це саме ті люди, які стоять на сторожі нашого спокою та мирного неба над головою
Не знаю, як буде в майбутньому, та про минуле потрібно пам’ятати, яким би воно не було. Українці гинули по обидва боки барикад, сповідували різні ідеали, але всі вони хотіли, щоб люди жили ліпше. Вічна пам’ять захисникам Вітчизни! Пам’ятаймо їхні подвиги та не засуджуймо їх ні за що, адже вони всі боролися за кращу долю України.
З святом вас! Миру та спокою вам!