Практика і проблеми тестування на уроках української мови [Методичні рекомендації]

 

Скачати

Практика і проблеми тестування на уроках української мови (Підготовка до ЗНО)

Учитель української мови та літератури КЗО „Середня загальноосвітня школа №37” Дніпропетровської міської ради Прокоф’єва Марина Олегівна м. Дніпропетровськ

План

1. Вступ. Мовні знання і вміння – об’єкт регулярної перевірки та оцінювання.
2. Тестування – інноваційний метод оцінювання навчальних досягнень учнів.
3. Переваги тестування порівняно з класичними формами контролю.
4. Класифікація мовних тестів.

4.1. За процедурою створення.

4.2. За засобами пред’явлення

4.3. За провідною орієнтацією.

4.4. За видом нормування.

4.5. За метою тестування.

4.6. За орієнтацією на певний етап контролю.

5. Орієнтовна структура уроків з використання тестів для тематичного контролю.
6. Навчальний тест як специфічно організована вправа.
7. Тести комбінованого характеру.
8. Систематичність – головна умова застосування тестових завдань для тренінгу.
9. Тестові завдання для коригування й запобігання помилкам.
10. Проблеми тестування на уроках української мови.
11. Висновок.
12. Список використаної літетарути.

 

 

Засвоєння учнями системи знань і вмінь є одним із завдань організації навчальної діяльності учнів на уроках рідної мови. Мовні знання і вміння є об’єктом регулярної перевірки та оцінювання, донедавна їх перевіряли за допомогою традиційних форм і методів контролю, і лише з появою нових критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів стали застосовувати метод тестування.

Тестування як термін зустрічається в методичній літературі у значенні  використання й проведення тесту, а також сукупності етапів планування, складання й випробування тестів, обробки й інтерпретації результатів їх проведення.

У сучасних вітчизняних і зарубіжних методиках викладання тестування як одна із форм контролю засвоєння навчального матеріалу відіграє провідну роль. Зазвичай тест розуміють як „завдання стандартної форми, виконання якого повинно виявити наявність певних знань, умінь і навичок [2;  С. 329]. Досвід показує, що тестування порівняно з такими класичними формами контролю та закріплення знань учнів, як опитування (усне чи письмове), контрольні роботи, має певні переваги. Зокрема, воно характеризується відносною простотою й короткочасністю процедури (на їх виконання відводиться 15-20 хвилин уроку), безпосередньою фіксацією результатів, наявністю стандартної системи оцінювання, що унеможливлює суб’єктивність викладача під час оцінювання знань.

Контроль навчальних досягнень учнів з рідної мови за допомогою тестів сьогодні широко використовується у шкільній практиці. Перевагою такої перевірки є те, що одночасно продуктивно працює увесь клас, і за декілька хвилин можна одержати інформацію про успішність усіх школярів, визначати прогалини в знаннях, що дуже важливо для організації навчання і оперативного коригування діяльності вчителя і учнів.

Систематичний тестовий контроль на уроках рідної мови дає змогу перевірити знання теорії та вміння розпізнавати вивчені мовні явища; групувати, класифікувати; сполучати слова, доповнювати, трансформувати речення, добираючи належну форму слова, потрібну лексику, відповідні засоби зв’язку між частинами речення, між реченнями у групі пов’язаних між собою речень тощо; виявити розуміння значення мовних одиниць та особливостей їх використання в мовленні; вміння правильно писати слова на вивчені орфографічні правила та словникові слова, визначені для запам’ятовування; ставити розділові знаки відповідно до опрацьованих правил пунктуації; вміння сприймати почуте або прочитане, належним чином оформляти роботу.

Контроль знань та вмінь учнів з мови проводиться за допомогою мовних тестів. Під мовним тестом розуміємо підготовлений відповідно до певних вимог комплекс завдань, який пройшов попереднє випробування з метою визначення його показників якості, передбачає виявити у осіб, що тестуються, ступінь їхньої мовної (лінгвістичної) компетенції, і результати якого піддаються певній одиниці за заздалегідь встановленими критеріями.

 

Мовні тести можна класифікувати за наступними ознаками:

1. За процедурою створення:

– стандартизовані (професійні), що розробляються у суворій відповідності до теорії тестів, мають стійкі статистичні характеристики для певної вибірки учнів; виконання, перевірки, обробка та інтерпретація їх результатів проводиться за єдиними правилами. Такі тести спрямовані не лише на констатацію окремих засвоєних учнями мовних знань і  вмінь, а й на визначення рівня володіння певним змістом навчального матеріалу;
– нестандартизовані (учительські), що створююься вчителями і здебільшого не відповідають усім зазначеним вище вимогам, але є придатними для локального навчального тестування.

На жаль, на сьогодні в Україні стандартизованої тестової продукції ще обмаль, служби тестування у галузі освіти тільки починають створюватися, але розроблено вже достатньо тестів, здатних на високому рівні оцінити і диференціювати якість підготовки учнів з рідної мови.

2. За засобами пред’явлення:

– з використанням тестових ( або звичайних) зошитів, де учні фіксують лише відповіді;

– бланкові, коли учні позначають або вписують правильні відповіді на спеціальних бланках;

– комп’ютерні.

3. За провідною орієнтацією:

– тести швидкості, що містять прості завдання, але час виконання роботи обмежений настільки, що жоден учень не встигає їх розв’язати, тому використання їх на уроках рідної мови не є доцільним;

– тести потужності або результативності, що містять важкі завдання. Час їх розв’язання не обмежений або м’яко лімітований. Оцінюються успішність і спосіб розв’язування завдання;

– тести змішаного типу, що поєднують у собі риси двох зазначених вище. У них представлено завдання різного рівня складності. Час випробування обмежений, але його достатньо для розв’язання більшості запропонованих завдань. Оцінюються як швидкість виконання завдань (кількість виконаних), так і правильність їх розв’язання. Ці тести є найбільш придатним для контролю мовних знань і вмінь учнів.

4. За видом нормування:

– нормовані, що дають змогу за результатами підрахунку набраних балів порівняти одну групу школярів з іншою, а всередині групи – учнів, що тестуються, одного з одним;

– критеріальні, що виявляють, якою мірою кожен учень володіє мовними знаннями і вміннями, необхідними для розв’язання певних навчальних завдань (з метою перевірки термінів, правил та ін.).

5. За метою тестування:

– тести на перевірку загального володіння рідною мовою, що створюються незалежно від програм (підручників), за якими навчалися учні в попередні роки. До тестів такого виду можуть бути включені завдання на перевірку мовних знань і умінь, потрібних для подальшої роботи;

– діагностичні тести, що передбачають виявити поверховий рівень мовних знань і вмінь (знає – не знає, ознайомлений – не ознайомлений з правилом і т.д.), причинно-наслідкові зв’язки (чому не знає саме цей розділ навчального матеріалу, якою мірою прогалини залежать від інших знань – і від яких саме), а також тенденції, що намітились у того чи іншого учня у процесі засвоєння навчального матеріалу, до яких наслідків це може призвести і що потрібно робити, щоб пом’якшити негативне і посилити позитивне у процесі навчальної діяльності учнів;

– тести навчальних досягнень або успішності навчання, що створюються точно за програмою (підручником) або вивченим мовним матеріалом і використовуються для здійснення поточного, тематичного і підсумкового контролю. Вони, маючи деякі діагностичні функції, допомагають виявляти помилки і недоліки навчального процесу. Чим більше мовного матеріалу охоплено у тесті, тим краще проявляються і його діагностичні функції. Як показує шкільна практика, на всіх етапах вивчення морфології для оцінювання навчальних досягнень учнів найдоцільніше використовувати саме такі тести, бо з їх допомогою ефективно забезпечується попередній, поточний, тематичний і підсумковий контроль.

6. За орієнтацією на певний етап контролю:

– тести попереднього (вхідного) контролю, що визначають базу учня, ступінь засвоєння ним тих понять, термінів, які вивчалися на попередніх етапах, адже від цього залежатиме успіх вивчення нової теми (розділу). Вчитель, який не має такої інформації, позбавлений можливості керувати навчальним процесом. Зібрати її можна за допомогою спеціально розроблених з цією метою тестів. Оцінювання у цьому разі не є обов’язковим.

Існують різні варіанти використання тестів попереднього контролю на уроках рідної мови. Час для такого тестування можна виділяти наприкінці будь-якого уроку перед вивченням тієї лінгвістичної теми, мінімум знань і вмінь з якої учні вже мають. Так, наприклад, після проведення двадцятихвилинного тематичного тестування з теми „Лексикологія. Фразеологія” (6 клас) можна здійснити попередній тестовий контроль знань і вмінь учнів з морфології, набутих у початковій школі, адже на наступному уроці розпочинається вивчення розділу „Морфологія. Орфографія”.

Перед вивченням теми „Правопис дієприслівників. Не з дієприслівниками” (7 клас) можна запропонувати учням повторити вдома правопис частки не з дієсловами. На початку уроку доцільно провести фронтальне тестування з теми „Не з дієсловами”, після чого запропонувати учням обгрунтувати вибір того чи іншого варіанту відповіді. Такий вид роботи можна оцінювати;

• тести поточного контролю, що визначають рівень підготовленості учня до виконання того чи іншого навчального завдання і ступінь його розуміння. Такі тести потрібні для діагностування ходу навчального процесу, виділення динаміки останнього, зіставлення досягнутих на окремих етапах результатів з цілями. Поточна тестова перевірка допомагає своєчасно визначати прогалини у засвоєнні мовного матеріалу і стимулювати діяльність школярів. На ній також базується індивідуальна і диференційована робота з учнями.

Тестові завдання для поточного контролю формуються так, щоб охопити найважливіші елементи знань, умінь і навичок, яких набули учні протягом останніх 2-3 уроків. Тривалість виконання такого тесту на етапі перевірки домашнього завдання не повинна перевищувати 10-12 хвилин. Форма організації – фронтальне, групове, індивідуальне письмове опитування (як контрольне, що обов’язково оцінюється, так і навчальне) з використанням різнорівневих тестів.

Розв’язання кожного тестового завдання навчального характеру (такий вид роботи може проводитися й усно) обговорюється одразу після тестування, аналізуються допущені учнями помилки. Таким чином можна уникати так званого „вгадування” відповідей (це токрається тестових завдань множинного вибору, що передбачають наявність варіативності у виборі відповіді). Дуже важливо при цьому домогтись усвідомлення кожним учнем причин виникнення помилок, зрозуміти, чому кожен учень обрав саме цю відповідь, яких знань йому не вистачило для правильного виконання тесту. Оцінку собі учні можуть виставити самостійно.

На етапі закріплення знань, умінь і навичок учнів поточний тестовий контроль застосовується для того, щоб з’ясувати, як учні засвоїли вивчений щойно матеріал. Так, наприклад, під час вивчення дієприкметника у 7 класі важливо, щоб учні міцно засвоїли поняття „дієприкметниковий зворот”. Оволодіння цією конструкцією буде успішним лише за умови, якщо школярі навчаться визначати, у якому випадку дієприкметник залежить від іменника, а у якому він керує іншими словами. Тому на уроці ознайомлення з поняттям „дієприкметниковий зворот” визначається мета – сформувати практичне вміння встановлювати зв’язок дієприкметника з головним і залежними словами. Уявлення про те, чи досягнуто мету на уроці пояснення нового матеріалу, наскільки сформоване у семикласників уміння розрізняти словосполучення „дієприкметник + іменник”, де головним словом виступає іменник або дієприкметник, може дати перевірна робота тестового характеру (4-5 завдань). Тим, хто швидко виконав завдання, можна запропонувати дати обгрунтування вибору відповіді. Результати тестування допоможуть визначити, як надалі планувати вивчення теми: чи повернутися знову до пояснення нового матеріалу (якщо загальні результати не є задовільними), чи розпочати наступний урок з індивідуальної роботи з тими, у кого виникли труднощі при виконанні тестів. Таким учням можна запропонувати розв’язати ці тестові завдання вдома, а на наступному уроці він може одержати інший варіант такої роботи з тієї ж теми, але вже підвищеної складності.

Для формування у школярів навичок самостійної роботи з книжкою, самоперевірки і взаємоперевірки виконаного, для організації самостійної, індивідуальної роботи, а також для роботи з диференційованими групами за рівнем пізнавальної самостійності можуть прислужитися тести самоконтролю. Більш підготовлені учні матимуть можливість самостійно працювати з підручником чи посібником, а з іншими співпрацюватиме учитель, надаючи необхідну допомогу. Виконувати такі тестові завдання варто у кінці вивчення певної теми. Загалом дуже важливо, що кожен учень зможе перевірити свою готовність до виконання аналогічної контрольної тестової роботи;

– тести тематичного (рубіжного) контролю дають змогу оцінити ступінь засвоєння лінгвістичної теми або розділу, забезпечують поетапну різнобічну й об’єктивну оцінку знань і навчально-мовних умінь учнів. Вони створені не просто з метою перевірки засвоєння окремих навчальних елементів теми, а для розуміння системи, що об’єднує ці елементи. Ці тести можуть регулярно використовуватися вчителем для експрес-аналізу, визначення прогалин при підготовці учнів до уроку і оперативного впливу на діяльність школярів [6; С.14-16].

Слід зазначити, що на уроках рідної мови лише мовні знання і вміння оцінюються тематично. Така перевірка проводиться здебільшого під час контрольних робіт, на уроках повторення, узагальнення і систематизації вивченого матеріалу.

У „Критеріях оцінювання навчальних досягнень..”, поданих у чинних програмах з рідної мови, зазначено, які варіанти тестових завдань бажано використовувати для такого типу перевірки, а також вказано орієнтовну кількість тематичних контрольних робіт тестового характеру. Час виконання контрольних мовних тестів як правило складає від 20 хв. (у разі комбінованої тестової контрольної роботи, де, окрім мовних знань і вмінь, перевіряються також аудіативні і читацькі вміння і навички) до 45 хв.

У журналі „Українська мова і література в школі” №6, 7 за 2002 рік подано „Орієнтовне календарне планування уроків та тематичного контролю за рівнем навчальних досягнень учнів 5-11 класів з рідної (української) мови”, в якому передбачено конкретні уроки (двічі на семестр) для проведення комбінованих контрольних робіт тестового характеру.

Структура цих уроків може бути такою.

Тема. Контрольна робота (тести). Тематичне оцінювання навчальних досягнень учнів з теми „Дієприслівник”. Аудіювання художнього тексту (тест).

Мета: перевірити рівень навчальних досягнень учнів з теми „Дієприслівник”, вміння розуміти зміст почутого тексту, виявити прогалини у знаннях і вміннях учнів з метою подальшого їх усунення; розвивати пам’ять, увагу, вміння виділяти головне, відтворювати інформацію, правильно і повно давати відповіді на запитання; сприяти вихованню таких особистісних якостей, як добросовісність і цілеспрямованість.

Обладнання: розмножений тестовий матеріал або посібники з тестовими завданнями; видрукувані тестові завдання для аудіювання. (Можна скористатися посібниками: Скуратівський Л.В., Шелехова Г.Т. Зошит для тематичного тестового оцінювання з української мови: Для 7 кл. – К.: Форум, 2002. – 48 с.

Тестові завдання з української мови: Для 7 кл./ Л.Скуратівський, Г.Шелехова, Л.Піскорська та ін.; За заг. ред. Скуратівського Л. – К.: КІМО, 2002. – 104 с.)

Тип уроку: урок контролю і корекції знань, умінь і навичок.

Хід уроку

І. Повідомлення теми, мети, завдань уроку, мотивація навчальної діяльності учнів.

У зошитах для контрольних робіт з української мови записати дату, вказувати вид роботи (Тести з теми „Дієприслівник”).

ІІ. Тестовий контроль навчальних досягнень учнів з теми „Дієприслівник”.

1. Роздати посібники з тестовими завданнями або розмножений тестовий матеріал для перевірки навчальних досягнеь з теми „Дієприслівник” (слід подбати про те, щоб однакових варіантів не було в учнів, які сидять поруч).
2. Повідомити семикласників про правила роботи з тестовими завданнями: 1) насамперед потрібно ознайомитися з усіма завданнями; 2) спочатку розв’язувати найбільш прості і знайомі завдання (якщо усі завдання з вибором відповіді, то на чернетці, а потім у зошит потрібно записати тільки номер правильної відповіді); 3) завдання виконувати по порядку, до важких повертатися за наявності часу, не зупинятися довго на розв’язанні одного завдання; 4) не забувати про обмеження у часі (його бажано зафіксовувати на дошці); 5) результати відповідей заносити до зошитів не пізніше як за 2-3 хвилини до закінчення часу тестування; 6) у ході тестування учням не дозволяється спілкуватися.
3. Перед початком роботи вчитель зазначає, що тестування з теми „Дієприслівник” допоможе виявити знання учнів про загальне значення дієприслівника, його морфологічні ознаки, синтаксичну роль, основні способи творення; вивчені орфографічні та пунктуаційні правила, вміння розпізнавати дієприслівники, визначати їх граматичні ознаки; правильно використовувати дієприслівники в мовленні; правильно писати не з дієприслівниками, відокремлювати дієприслвникові звороти і одиничні прислівники.
4. Виконання учнями тестової роботи.

ІІІ. Аудіювання художнього тексту (оповідання).

1. У зошитах записати вид роботи (Тест з аудіювання художнього тексту (оповідання).
2. Повідомити мету аудіювання: перевіряються вміння розуміти зміст почутого тексту, правильно і повно давати відповіді на запитання.
3. Роздати видрукувані тестові завдання.
4. Учитель читає незнайомий текст художнього стилю мовлення.
5. Учні виконують тестові завдання.

ІV. Збір виконаних робіт. Відповіді на запитання, які виникли в учнів під час написання роботи.

1. V. Підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.

Якщо контрольна робота тестового характеру не є комбінованою (на уроці проводиться перевірка навчальних досягень учнів тільки з мови), то вчитель опускає етапи уроку, де проводиться тестування з аудіювання або читання мовчки.

Тести тематичного контролю можуть виступати як субтести (відносно самостійні структурні частини тесту, що містять систематизовану сукупність завдань) у тестах підсумкового контролю;

– тести підсумкового контролю використовуються для визначення рівня навчальних досягнень учнів за семестр і навчальний рік з метою діагностування рівня (якості) фактичної успішності учнів відповідно до поставленої на даному етапі мети навчання. Такі тести варто використовувати у процесі комплексної теоретичної і практичної перевірки підготовки з рідної мови.

Проте тести можна використовувати не тільки для контролю. В англомовній методичній літературі вживається термін teaching test – навчальний тест. По суті, тестові завдання можна представити як специфічно організовану вправу, що так само сприяє результативності засвоєння навчального матеріалу, як і традиційні вправляння. Тестові завдання теж передбачають диференціювання мовного матеріалу, узагальнений і свідомий вибір, автоматизм і швидкість дій. Таким чином формуються автоматизми володіння мовним матеріалом, що забезпечують функціонування психічних механізмів зв’язного мовлення. Становлення справжніх автоматизмів, як зазначають лінгводидакти (П. Гурвич, Б. Лапідус), можливе лише в результаті багаторазового вживання у мовленні матеріалу, що активізується. У вітчизняній літературі тестування, що сприяє оволодінню окремими мовленнєвими вміннями, дістало назву лінгводидактичного [7; С.42].

На заключному етапі вивчення теми рекомендується використовувати тести комбінованого характеру:

• закриті (вибіркові – вибрати правильну відповідь, на послідовність – розмістити у певному порядку поняття, явища тощо);
• напіввідкриті (дати лаконічну відповідь, вставити пропущене слово, закінчити думку);
• відкриті (завдання проблемного і творчого характеру – дати грунтовну відповідь на запитання, порівняти явища, написати міні-твір чи захистити дослідницьку роботу тощо) [3; С. 3].

Оскільки закриті тести не можуть достатньо виявити розуміння учнями навчального матеріалу, тому переважну більшість становлять напіввідкриті та відкриті тести. Їх мета – аналіз рівня сформованості знань, умінь і навичок у процесі засвоєння навчального матеріалу, вміння застосовувати набуті знання на практиці. Завдання побудовано за принципом поступового ускладнення, спрямовано на розвиток комунікативно-мовленнєвих умінь, навичок учнівського самоконтролю. Домінюючим є принцип вибірковості, спрямований на створення ситуації успіху – учень має змогу самостійно обирати посильні завдання з будь-якого рівня, щоб отримати високий бал. Таким чином, творче поєднання закритих, напіввідкритих і відкритих проблемних і творчих завдань сприятиме основній меті тестової форми контролю набутих знань – індивідуалізації навчального процесу, розвитку самостійності та творчих здібностей кожного учня.

Застосування тестових завдань для тренінгу може бути максимально ефективне, якщо його проводити систематично. Це допомагає викладачеві побачити, які аспекти теми учні засвоїли недостатньо і дає змогу вносити корективи в методику викладання їх, а також акцентувати увагу слухачів на найважчих моментах. У результаті в школярів формуються навички правильного конструювання синтаксичних одиниць, перекладу з російської мови на українську і навпаки. До того ж забезпечується постійний контроль навчальної діяльності учнів, адже тести можуть бути використані не тільки для роботи на уроках, а й у процесі самостійної підготовки.

Виявивши найтиповіші види помилок, а також зони російсько-української інтерференції, можна використати тестові завдання для коригування й запобігання помилкам. Зокрема, основними об’єктами тестування мовних навичок під час опанування навчальної програми є:

1) орфографія;

2) основи нормативної граматики: система відмінкових закінчень іменників, прикметників (особливо родовий, орудний відмінки однини для іменників ІІ і ІІІ відмін), узгодження числівників з іменниками, переклад дієприкментиків;

3) прийменникове керування (насамперед прийменників по, при, в);

4) синтаксичні конструкції, характерні для різних стилів мовлення.

Загалом же, на наш погляд, пора починати роботу над створенням загальнонаціональної тестової бази, що становитиме багатотисячний корпус вивірених й апробованих завдань, доступних широкому загалові, та стане основою шкільного навчального процесу, над створенням регіональних центрів тестових технологій, які не тільки розв’язали б огранізаційні труднощі проведення екзаменаційних кампаній, а й внесли б коректно сформульовані, однозначні завдання, що не підлягали б апеляції і не створювали б проблем. Ухил видів тестових завдань у бік діагностики більш самостійного, творчого аспекту конче бажаний. Вважаємо, варто трохи переакцентувати вимоги до „власного висловлення” так, щоб талановиті, творчо обдаровані учні школи мали певні бонуси під час оцінювання оригінальних, самостійних суджень. Однакові критерії та умови оцінювання знань і вмінь учнів, прагнення до об’єктивізму, кореляції тестових завдань, їхню валідність треба розвивати й далі [5; с. 7].

Отже, тестування забезпечує рівні умови під час контролю за формуванням в учнів знань, умінь і навичок, виключає суб’єктивізм в оцінюванні результатів перевірки, допомагає йому одержати інформацію про успішність кожного учня з метою подальшого оперативного коригування власної діяльності, визначення напрямків удосконалення навчального процесу і т.п. Якщо за результатами тестування  регулярно вести облік виконання завдань кожним учнем, то буде створюватися достатньо зрозуміла картина навчальних досягнень окремих школярів і класу в цілому. Можна за результатами тестування (попереднього, тематичного, підсумкового та ін.) будувати матрицю навчальних досягень учнів. Таким чином учитель може відслідковувати індивідуальну структуру мовних знань і вмінь дітей, а також власні упущення. Це забезпечить індивідуалізацію навчального процесу для кожного учня.

Звичайно, не всі необхідні характеристики мовних знань і вмінь можна одержати тестовою перевіркою. Такі, наприклад, показники, як уміння логічно і доказово висловлювати свою думку, творчо використовувати мовні знання й уміння діагностувати тестуванням неможливо. Це означає, що такий вид контролю повинен обов’язково поєднуватися з іншими (традиційними) формами і методами перевірки (наприклад, переказ із творчим завданням, творчі роботи).

У „Критеріях оцінювання навчальних досягнень…” зазначається, що перевірка знань і вмінь з мови здійснюється у формі тестування або диктанту залежно від специфіки навчального матеріалу. Слід наголосити на тому, що кожен учитель має можливість самостійно вибирати форму контролю, надаючи перевагу певній з них з урахуванням мовного матеріалу, що вивчався, підготовки та вікових можливостей учнів. Проте це не означає, що потрібно одночасно один і той же матеріал перевіряти за допомогою і тесту, і диктанту, як цього вимагають деякі керівники шкіл.

Отже, тести в сучасному навчальному процесі виконують дві різних дидактичних функції: контрольну та навчальну.

 

Список використаної літератури

1. Авраменко О. М., Коваленко Л. Т. Українська мова та література. Збірник тестових завдань. Вид. 2-е, випр. і доповн. – К.: Грамота, 2008. – 212 с.
2. Гончаренко С. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. – 528с.
3. Золотухін С. Передмова до різнорівневих тестових завдань. – Х.: Торсінг, 2004. – 80 с.
4. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти. За ред. Огнев’юка В.О. – К.: ВТФ „Перун”, 2004. – 177 с.
5. Микитюк В. Ще раз про тестування // Дивослово. – 2009. – №4. – 65 с.
6. Плетньова Л. Типи тестів з української мови // Українська мова і література в школі. – 2002. – № 8. – 80 с.
7. Рукас Т. Використання тестових завдань для формування культури ділового мовлення // Дивослово. – 2002. – № 3. – 72 с.
8. Скуратівський Л.В., Шелехова Г.Т. Зошит для тематичного тестового оцінювання з української мови: Для 7 кл. – К.: Форум, 2002. – 48 с.
9. Тестові завдання з української мови: Для 7 кл./ Л.Скуратівський, Г.Шелехова, Л.Піскорська та ін.; За заг. ред. Скуратівського Л. – К.: КІМО, 2002. – 104 с.