Поради батькам старшокласників при виборі професії
Як можна підтримати свою дитину при виборі професії і яким чином родина впливає на ставлення підлітка до роботи.
Життя влаштоване так, що нашим дітям потрібно визначитися, «ким бути». Всім батькам хочеться забезпечити благополучне майбутнє своїм дітям. Вам хочеться, щоб вони отримали надійну, шановну, високооплачувану професію. Крім того, у нас, батьків, є певні уявлення про характер і уподобання наших дітей. І ми прагнемо поділитися з дітьми нашим життєвим досвідом, нашими уявленнями про те, який життєвий шлях буде для них переважніше. Хтось із нас вважає, що вибір професії цілком залежить від самого підлітка, хтось прагне показати переваги і недоліки тієї чи іншої роботи. Хто ж несе відповідальність у такій непростій справі, як вибір майбутньої професії?
Дуже важливо, щоб батьки частину відповідальності поклали на дітей. У психології не випадково існує термін «професійне самовизначення». Важливо, щоб у підлітка склалося відчуття, що зроблений ним вибір професії – це його самостійний вибір.
Звичайно, зробити це непросто. Уявлення дітей про світ професій мають неповний і уривчастий характер. Часто їх приваблюють модні і популярні професії, наприклад, манекенниця, актор, рок-співак і т.п., навіть якщо у них немає для цього необхідних даних. І в такій ситуації батькам може здатися, що найбільш правильний шлях – самим вирішити, яка професія буде для сина чи доньки оптимальною.
Можливо, з певної точки зору це дійсно так. Але в ситуації, коли ми, дорослі, цілком беремо на себе відповідальність за професійне визначення дітей, є зворотний бік. Справа в тому, що вибір має на увазі відповідальність за його наслідки. Хто вибирає, той і відповідає. І якщо підлітку здається, що професію він вибрав не сам, то він і вчиться не для себе. Навчання його обтяжує, він сприймає її як нудний, обтяжливий обов’язок. І навпаки, саме відчуття, що дану професію підліток обрав сам, значно стимулює його до просування на шляху професійного розвитку.
Разом з тим, повна самостійність теж ускладнює професійне самовизначення. Життєвий досвід підлітка обмежений, його уявлення про професійну діяльність часто мають неповний або нереалістичний характер. Наприклад, багато старшокласників стверджують, що збираються стати менеджерами, але на питання про те, що це за робота, виразно відповісти не можуть. У дитини можуть виникати питання про зміст професійної діяльності, про місце можливої роботи, про рівень зарплати, він може змішувати поняття «професія» і «посада» (наприклад, заявляти: «Хочу бути начальником!»). Перебуваючи в ситуації вибору, діти часто відчувають розгубленість і потребують підтримки дорослих. Хоча підлітки можуть не говорити про це прямо, насправді для них дуже важлива думка дорослих.
Дуже важливо не відмовлятися від ролі порадника. Батьки можуть виступати як експерти і поділитися тією інформацією, якою вони володіють: розповісти, що являє собою та чи інша професія, де можна знайти роботу, які обмеження вона накладає. Слід представляти цю інформацію в нейтральній формі, щоб підліток зробив висновки самостійно, наприклад: «Знаєш, одна моя однокласниця так хотіла стати археологом, інститут закінчила, але все життя працювала бухгалтером, тому що було неможливо знайти роботу за фахом». Особливо цінно для підлітків, якщо дорослі діляться з ними власним досвідом самовизначення, переживаннями і сумнівами власного юнацького життя. Подібні розповіді, особливо якщо відомо, чим завершився вибір професії, як правило, справляє на підлітків велике враження.
Ситуація вибору професії в деякому розумінні схожа на гру в рулетку: можна поставити на одне-єдине поле, але ймовірність виграшу в цьому випадку дуже мала. А якщо зробити декілька ставок, то ця вірогідність зростає в багато разів. Добре, якщо в ситуації вибору професії у підлітка є запасний варіант. Як правило, самі підлітки про це варіанті не замислюються, і наше завдання – поставити перед ними питання: що вони будуть робити, якщо з якихось причин їм не вдасться реалізувати намічені плани? Наявність запасного варіанта дозволяє знизити напругу в ситуації вибору професії і тривогу підлітка.
Обговорити з підлітком шляхи його майбутнього можна по-різному. У когось можна запитати прямо: «А що ти будеш робити, якщо в тебе не вийде стати перекладачем?». Тривожному підліткові можна запропонувати пофантазувати: «Давай уявимо, які ще професії ти міг би вибрати» або обговорювати цю проблему стосовно до третіх осіб: «Уявляєш, Сашко все життя мріяв стати футболістом, але отримав травму, і йому довелося піти зі спорту. Тепер він думає, ким бути ».
Величезну роль у виборі майбутньої професії відіграє сім’я, хоча самі підлітки цього можуть і не усвідомлювати. Найчастіше вони орієнтуються на професії родичів. Всім нам відомі приклади трудових династій, коли кілька поколінь однієї родини працюють по одній спеціальності, і випадки, коли хтось стає «лікарем, як мама» або «шофером, як тато». З одного боку, сімейна традиція може обмежувати ймовірний вибір. Підліток як би йде по інерції, не намагаючись зрозуміти, наскільки професія батьків дійсно відповідає його власним інтересам і здібностям. З іншого боку, він дуже добре уявляє дану професію і віддає собі звіт в тому, які якості для неї потрібні. Таким чином, якщо підліток вибирає професію батьків, важливо обговорити з ним мотиви його вибору, зрозуміти, що ним керує.
Сім’я – це той простір, де формується ставлення до роботи, до професійної діяльності. Якщо батьки ставляться до роботи як до значущої частини власного життя, розглядають її як засіб самореалізації та самовираження, то дитина з раннього дитинства засвоює, що задоволеність життям безпосередньо пов’язана з роботою, і навпаки.
І, нарешті, найголовніше для підлітків, як би вони не прагнули до самостійності, – це відчуття підтримки з боку дорослого. Для дітей важливо, що на важкому шляху самовизначення вони йдуть не одні, що поруч знаходиться дорослий, який підтримає у важку хвилину і допоможе. Це відчуття надає їм упевненість у своїх силах і спонукає до досягнень, тепер уже не навчальних, а професійних.
10 порад батькам підлітків:
1. У підлітковому віці діти починають оцінювати життя своїх батьків. Підлітки, особливо дівчатка, обговорюють поведінку, вчинки, зовнішній вигляд мам і тат, вчителів, знайомих. І постійно порівнюють. У якийсь момент результат цього зіставлення позначиться на ваших стосунках із сином або дочкою. Він може бути для вас як приємним, так і неприємним.
2. Головне у ваших взаєминах з дитиною – взаєморозуміння. Щоб його встановити, ви повинні проявляти ініціативу і не таїти образ. Якщо ви не можете, або не вважаєте за потрібне виконати бажання сина або дочки, потрібно пояснити – чому. І взагалі, більше розмовляйте зі своїми дітьми, розповідайте про свою роботу, обговорюйте з ними їхні справи, особистісні або навчальні, знайте їх інтереси і турботи, друзів і вчителів. Діти повинні відчувати, що ви їх любите, що в будь-якій ситуації вони можуть розраховувати на вашу пораду та допомогу і не боятися глузування або зневаги.
Підтримуйте впевненість дітей у собі, у своїх силах, у тому, що навіть при певних недоліках (які є в кожного) у них є свої незаперечні достоїнства. У виховному процесі неприпустима конфронтація, боротьба вихователя з вихованцем, протиставлення сил і позицій. Тільки співпраця, терпіння і зацікавлення вихователя у долі вихованця дають позитивні результати.
3. Дивуйте – запам’ятається! Той, хто справляє несподіване і сильне враження, стає цікавим і авторитетним. Що приваблює дитину в дорослому? Сила – але не насильство. Знання – згадайте, наприклад, одвічні «чому?» у малюків. На яку їх частку ви зуміли зрозуміло і повно відповісти? Розум – саме в підлітковому віці з’являється можливість його оцінити. Уміння – тато вміє кататися на лижах, лагодити телевізор, водити машину … А мама малює, готує смачні пиріжки, розповідає казки … Зовнішній вигляд – його в більшій мірі цінують дівчата. Життя батьків, їх звички, погляди здійснюють набагато більший вплив на дитину, ніж довгі повчальні бесіди.
4. Ви хочете, щоб ваша дитина була здоровою? Тоді навчиться самі і навчіть її основам знань про свій організм, про способи збереження і зміцнення здоров’я. Головне – навчити організм справлятися з навантаженнями, насамперед фізичними, тому, що вони тренують не тільки м’язи, але і всі життєво важливі системи. І абсолютно необхідно, щоб дитина розуміла: щастя без здоров’я не буває.
5. Скільки часу в тиждень ви проводите зі своїми дітьми? За даними соціологічних опитувань, більшість дорослих в середньому присвячують дітям не більше 1,5 години в тиждень! І як сюди втиснути розмови по душам, походи в театр і на природу, читання книг та інші спільні справи? Звичайно, це не вина, а біда більшості батьків, які змушені проводити на роботі весь день, щоб наповнити бюджет сім’ї. Але діти не повинні бути надані самі собі. Добре, якщо є бабусі і дідусі, здатні взяти на себе частину проблем виховання. А якщо їх немає? Обов’язково подумайте, чим буде займатися ваша дитина в години, вільні від навчання і приготування уроків. Спортивні секції (не забудьте самі поспілкуватися з тренером) не просто займуть час, а допоможуть зміцнити здоров’я і розвинуть рухові навички та вміння. У будинку дитячої творчості можна навчитися шити, будувати літаки, писати вірші. Нехай у дитини буде свобода вибору заняття, але він повинен твердо знати: часу на неробство і нудьгу у нього немає.
6. Бережіть здоров’я дитини і своє, навчитеся разом з ним займатися спортом, виїжджати на відпочинок, ходити в походи.
7. Бажання дорослих уникнути розмов з дітьми на деякі теми привчає їх до думки, що ці теми заборонені. Перекручена інформація викликає у дітей необґрунтовану тривогу. І в той же час не треба давати дітям ту інформацію, про яку вони не питають, з якою поки не можуть справитися емоційно, яку не готові осмислити. Кращий варіант – дати прості і прямі відповіді на запитання дітей. Так що і самим батькам треба всебічно розвиватися – не тільки в області своєї спеціальності, але і в області політики, мистецтва, загальної культури, щоб бути для дітей прикладом моральності, носієм людських достоїнств і цінностей.
8. Не оберігайте підлітків зайво від сімейних проблем, як психологічних, так і матеріальних (це вчить знаходити вихід). Підлітку необхідні позитивні і негативні емоції. Для успішного розвитку дитини корисно зрідка відмовляти йому в чомусь, обмежувати його бажання, тим самим готуючи до подолання подібних ситуацій у майбутньому. Саме вміння справлятися з неприємностями допомагає підлітку сформуватися як особистості. Роль дорослої людини полягає, передусім, у тому, щоб допомогти дитині стати дорослим, тобто навчити його протистояти дійсності. Відгороджуючи дитину від реального світу, нехай навіть з самими добрими намірами, батьки позбавляють його можливості отримати життєвий досвід, знайти свій шлях.
Ніколи не брешіть дитині, навіть якщо це продиктовано кращими переконаннями і турботою про його спокій і благополуччя. Діти якимсь невідомим чином відчувають брехню в будь-якій формі. А тому, хто обдурив раз-другий, довіри чекати вже не доводиться.
9. Якщо ви вже встигли наробити помилок у вихованні, вам буде важче, ніж на початку шляху. Але якщо в своєму вихованці ви бачите хоча б крапельку хорошого і будете потім спиратися на це в процесі виховання, то отримаєте ключ до його душі і досягнете гарних результатів.
10. Якщо ви зрозуміли, що були не праві, нехтували думкою сина або доньки в якихось важливих для них питаннях, не бійтеся зізнатися в цьому спочатку собі, а потім і дитині. І постарайтеся не повторювати цієї помилки знову. Довіру втратити легко, а відновити її довго і важко.