Мета: допомогти учням глибше пізнати життя Андрея Шептицького, розкрити багатогранне служіння Митрополита Церкві та людям, сприяти духовному розвитку дітей та молоді та згадати сьогоднішніх героїв, які загинули.
Сценарій заходу
На сцену виходять хлопець і дівчина. Проектор висвітлює світлину Митрополита Шептицького (слайд 1)
Хлопець .
Христино! Поглянь на цю фотографію! Він подібний на Мойсея!
Дівчина. ( Читає напис під фотографією)
Він є Божий слуга Андрей Шептицький і дійсно виглядає цікавим. Ти думаєш, що ця людина прожила своє життя згідно заповідей Божих?
Хлопець.
Є тільки один спосіб виявити це. Дізнатися про життя Андрея Шептицького.
З’являється Ангел
Ангел: Строгий аскет, Христовий пастир душ – так називають цього чоловіка. Сьогодні я хочу, щоб ви зрозуміли велич особи Митрополита Андрея. Вчимося жити тою любов’ю, якою керувався він ціле своє життя.
Запрошую вас у цікаву подорож. Хочу вас ознайомити із життєвою дорогою Божого слуги Андрея.
Пісня «Боже,Великий ,Єдиний»
Виходять четверо ведучих.
(Відповідно до виступу ведучих міняються світлини на слайдах)
Ведучий1. День був яскравий і сонячний того липневого після обіду 1865 року. В маленькому селі Прилбичі на північному сході від старовинного міста Львова, що на Яворівщині, 29 липня 1865 року народився Роман Шептицький у родині графа Івана та графині Софії Шептицьких.
Ведуча2. Роман був третьою дитиною у сім’ї Шептицьких. Він був веселим, завжди усміхненим і щасливим,зацікавлений усім. Здавалося, ніби він схопив сонячне проміння того дня, коли народився, і носив його з собою.
Ведучий 3. Він називав себе Ама, що по-латинськи означало любов. Любов пронизувала усе життя Романа. Який чудовий був би світ, коли б більшість з нас жила б такою ж любов’ю, знаючи, що все, що ми маємо, є даром нашого милосердного люблячого Бога. Роман захоплювався чарівністю кожного дня, подіями і особами.
Танець «Аничка»
Ведуча 4. Батько наголошував на важливості освіти для всіх його дітей. вони мали приватних вчителів до того часу, поки в 10 років не записалися до гімназії. Усі діти Шептицьких старанно вчилися, шануючи батьків , хочучи бачити їх щасливими.. Роману було 18 років, коли він готувався здавати випускні екзамени в гімназії Святої Анни. Він відводив багато годин для навчання, бо хотів скласти іспити якнайкраще. Екзамени він здав блискуче.
Тепер вже добре розумію,
Куди спішу і що я вмію,
В осмуті в’янути не смію,
В стражданнях – не один.
В Христі знаходжу я підмогу,
Без Нього – навіть до порогу!
Сягаю до небес чертогу,
Бо я – християнин ! ..
о.Василь Мендрунь
Ведучий 1 Нарешті граф дозволив Романові поступити в монастир при умові,що той закінчить своє навчання в університеті й одержить ступінь доктора права. Він також хотів, щоб Роман більше спілкувався з молодими людьми і почекав ще 4 роки. Чекання було важким для Романа, але він знав, що врешті-решт зможе відповісти на заклик Бога.
Ведуча 2. В університеті Роману було дозволено жити набожним достойним життям. нерелігійна атмосфера серед студентів дуже його турбувала. Він почав запрошувати друзів у свою кімнату на щотижневі дискусійні засідання на релігійні теми. Студенти говорили про християнські принципи і звичаї. Роман був впевнений, що вибрав достойних друзів. Він ніколи не належав до поганої компанії і намагався врятувати інших від неї. Він добре усвідомлював небезпеку впасти в гріх під впливом поганого товариства.
А гріх липкий, і все кусає,
І трудно вирватись від нього …
І часто пахощі розмаю
Його пронизують усього.
Тоді лиш з Господом єднайся.
І пригадай Христове Слово,
У всіх гріхах своїх покайся –
І повне прощення готове.
Покаятись найтяжче діло,
Бо я к в собі гріха признати?
А ти покайсь в усьому сміло,
Так, ніби Бог – це твоя мати.
На серці легко тоді стане,
І гріх давити вже не буде,
І сонце радісне й кохане
Тобі світитиме повсюди.
Пісня «Україна – це ти»
Ведуча 2. 29 червня 1888 року Роман вступив у монастир в Добромилі. Він отримав особливий дозвіл пропустити трьохмісячну програму кандидата, бо він і так був затриманий батьком на 4 роки Нарешті Роман почав життя, до якого прагнув так багато років.
Ведучий 3. Після року послушництва Роман 13 вересня 1889 року склав перші обіти. За цей рік він навчився жити релігійним життям – життям убогості, чистоти і послуху. В цей час Роман отримав нове ім’я – Андрей, в честь св.. Андрея, Апостола, який приніс Добру Новину про Ісуса слов’янському народові.
Брат Андрей повернувся в Краків, де він вивчав теологію в Колегіїї оо.Єзуїтів. Ці студії були підготовкою до висвячення на священика.
Ведуча 4. Брат Андрей мав величезний талант до вивчення мов. Він володів десятьма мовами:грецькою, латинською, старослов’янською, польською, німецькою,французькою,італійською,англійською,єврейською,українською. Цей особливий дар був плідно використаний для поширення Євангелія Ісуса серед багатьох людей.
Ведучий 1. 11 серпня 1892 року брат Андрей склав вічні обіти у василіанському монастирі в Кристинополі. Через кілька тижнів, 3 вересня, він був висвячений на священика.
Ведуча 2. У 34 роки отець Андрей, ще молодий монах, був обраний єпископом. Це відбулося 19 вересня 1899 року. Молодий єпископ зразу ж виявив свою відданість іншим. Він відвідував покинутих і ув’язнених. Почав будівництво духовної семінарії і був ініціатором реконструкції собору у Станіславові.
Ведучий 3. 12 січня 1901 року Єпископ Андрей став Архиєпископом Львова і Митрополитом Галичини.
Ведуча 4. Андрей Шептицький був Главою Греко-Католицької Церкви майже півстоліття. Це були важкі і відповідальні часи для українського народу. Митрополит завжди допомагав, захищав і оберігав свою паству. Він завжди був зі своїм народом, постійно голосячи святе Боже слово. В одному із своїх Пастирських листів писав: ” Подорожуючи від села до села, я більше подібний на проповідника-місіонера, ніж на Єпископа…”
Танець «Козачок»
Ангел:
Метали,такі, як золото, мусять бути випробувані перед тим, як вважати їх дорогоцінними. Митрополита Андрея дуже любив Бог, а також і люди, але його спокій часто порушувався сумнівами і нерозумінням. Послухайте, як шукання, а також переслідування, яких зазнав Андрей Шептицький, виявили і загартували найкращі якості духу Митрополита. Як вогонь знищує домішки в золоті, так і душа Митрополита стала чистою після всіх випробувань, які він пережив впродовж свого життя.
Ведучий 1.
Через три місяці після початку Першої Світової війни російські царські війська окупували Західну Україну. Почалося переслідування Греко- Католицької Церкви. Митрополита Шептицького звинуватили в антиросійській політичні й діяльності і 18 вересня 1914 року арештували.
Ведуча 2. Він відбував ув’язнення в Києві, Курську, а потім у монастирі в Суздалі. Навіть перебуваючи за гратами, Пастир пам’ятав про потреби своїх послідовників і ніколи не припиняв писати листи в різні урядові установи, в яких протестував проти переслідувань його Церкви і вірних й обстоював їх права.
Ведучий 3. 12 березня 1917 року Митрополита було звільнено з ув’язнення.
У вересні 1923 року його знову арештували, але тепер вже польський уряд.
В січні 1924 року йому дозволили повернутися до Львова.
Ведуча 4 . Прикутий до крісла-візка, через перенесені хвороби, виснажливу роботу, ув’язнення, Митрополит продовжував покращувати добробут своєї Церкви і вірних. З роками ентузіазм не згас, особливо він сконцентрував свої зусилля на виданні релігійної літератури і літургічному оновленні.
Ангел: 1941 року в Україну прийшла біда – Друга Світова війна. Нацисти намагалися знищити 200 тисяч євреїв зі Львова і навколишніх територій. Послухайте спогади полковника ізраїльських військ Кагане:
Учень: “Я був єврейським військовим капеланом, призначений у Львівський гарнізон, а також равином у синагозі і викладав юдейську теологію в міських вищих щколах.
Можу поклястися на Біблії, що Митрополит Шептицький був одним з найбільших гуманістів людства, і, звичайно, найкращий друг, якого ми, євреї, мали коли-небудь. Кажу це не просто тому, що він врятував мою дружину, дітей і мене, а тому, що він допомагав звільнити сотні інших євреїв від неминучої смерті”
Пісня «Солдат»
Люби всіх ближніх, незважаючи на віру,
Ангел: І нації ти інші поважай,
Святому Господу ти серце принеси в офіру
І за Христом іти не забувай.
Роби приємне навіть людям незнайомим.
Усім, без винятку, спіши добро творить,
Даруй любов і милосердя кожну мить.
Ведучий 1. З кожним днем Митрополит все слабшав. Вночі 31 жовтня 1944 року він оголосив свій духовний заповіт і останні слова. Він передбачив знищення Греко-Католицької Церкви, яке було здійснене після його смерті.
О 1.30 після обіду 1 листопада 1944 року Митрополит Андрей Шептицький помер. Його свята душа пішла зустрітися з його Творцем. Йому було 79 років і 56 з них він піклувався про Христових овець.
Виходять хлопець і дівчина.
Дівчина. Я зрозуміла, що Митрополит Андрей Шептицький є тою людиною, пам’ять про кого не може бути втрачена, бо вона є благословенням.
Хлопець. Я хочу бути подібним до нього. В усіх гранях свого життя, особливо в молитві, він був настільки досконалим, що став відомий як “новий Мойсей” українського народу.
Ангел. Андрей Шептицький – один з тих, хто становить знак надії для наших і прийдешніх часів. Він показав, що любов є сильніша від смерті.
На місячній доріжці
Зустрілись дві душі,
Одна – до Бога пішки,
А інша – в грішний світ.
Одна – душа солдата
Загиблого в бою,
А інша – немовляти,
Народжена в Раю.
І так би розминулись…
Але душа бійця
На іншу обернулась:
Знайоме щось з лиця.
Сказала: « Гей, малеча,
А нумо , хлопче , стій!
А як ім’я, до речі,
Матусеньки твоїй?»
Душа же немовляти
Була як чистий сніг:
« Мене чекає мати,
Аби я вчасно встиг…
Казав Господь, Галина –
Таке її ім’я,
Ось-ось народить сина,
А син її – то я!
Мене на Землю жити
Господь благословив,
Я маю народитись…
А ти вже там пожив?» –
Так у бійця спитало
Майбутнє немовля
(Воно ще знань не мало:
Що то таке – Земля?)
А той боєць «Галина»
Повторював ім’я …
Та це ж його дружина
Чекала немовля.
Сплили перед очима
Щасливі ті роки:
Як він , ще був хлопчина
Й просив її руки…
Весілля і навчання,
І пристрасті потік…
Він всі її бажання
Виконував , як міг.
Усе було чудово:
Вагітність – добрий знак!
І взяв він з жінки слово,
Що родиться козак!
А потім…Сум в родині..
В країну зло прийшло.
Галини очі сині
Зробилися мов скло.
«Не йди – вона просила –
Бо смерть гуляє там.,
Скількох вже покосила,
Та їй тебе – не дам!»
Та він своїй дружині
Сказав приблизно так:
«Як друзів я покину,
Який же я козак?
Як гляну в очі сину,
Що з’явиться в цей рік?
Скажу, що в злу годину
Я за спідницю втік?»
Поцілував Галину
І рушив на війну…
А потім..постріл в спину..
І запах полину….
Згадав боєць те стрімко
Й до немовля сказав:
«Ти бережи Галинку
Що краща буде з мам.
Пробач мені ,дитино,
Вас з мамою підвів.
Та буду я невпинно
З тобою з перших днів!
Дивитимусь із неба,
Як швидко ти ростеш,
А все що буде треба
В житті ти сам знайдеш.
Обнімемося ж , сину,
Тобі час йти в життя
А я прикрию спину
Тобі із небуття»
На місячній доріжці
Невпинний душ потік:
Одні – до Бога пішки,
Хтось – в протилежний
бік.
Народжуються діти,
В воєнний час страшний,
І щоб їх захистити
Хтось винен йти у бій.
Але допоки в серці
В жіночому любов,
Життя не перерветься,
Відроджуючись знов!
Хвилина мовчання. Пісня «Пливе кача» (у руках учнів свічечки)
Коди людина полюбить Бога, тоді для неї є милим все, що Богові належить, що до Бога веде і що Йому миле. Тоді дорогими і милим стає їй Боже Слово, через яке вона краще пізнає Бога, і Божий Закон, в якому виражена Його воля, і молитва, якою з ним розмовляє … Мила їй також кожна людина, бо в ній вона бачить Божу дитину. Так любов Божа просвічує ціле життя людини. А головно, просвічує вона взаємовідносини між людьми.
Творче світу, Спасителю мій,
Поможи Батьківщині моїй,
Дай їй силу кайдани зламати,
Що скували її супостати.
Україно, Вітчизно моя!
Все, що маю,даю тобі я,
І майно, і знання, і всі сили,
Щоб тобі на добро прослужили.
Щоб ти стала міцна, як давно,
Щоб твій нарід з’єднався в одно
у братерській любові та згоді –
Лиш тоді стане сила в народі”
Ми усі – і дорослі й малі
На своїй і нерідній землі
Його слово, величне, крилате,
Будем в серці довічно ховати.
Він не вмер – він між нами іде,
Він нас шляхом тернистим веде
Крізь холодні пустинь заметілі
До мети, до великої цілі.
Піднесімо серця до гори,
Хай замають, мов ті прапори,
Хай наллються новою снагою –
Віщий Духу! Веди! Ми з тобою!
Віримо, що територіальна цілісність України скріплена кров*ю мільйонів незламних борців навіки залишається непорушною. А ми маємо бути свідомі того, що лише в єдності дії та соборності душ можемо досягти величної мети – побудови економічної й духовно багатої вільної демократичної України, якою пишатимуться наші нащадки.
Не ділімо цю землю,
Не ділімо це небо,
Не ділімо хатини
Й сім*ї не ділімо!
Бо ми – браття, єдині
В українському слові,
В українськім корінні,
В українській любові! Пісня «Все буде добре»