Тема: Виховна година до дня Святого Миколая «Різдвяний настрій»
Мета: ознайомити учнів із традиціями святкування дня святого Миколая в Україні; збагачувати словниковий запас учнів; розширити кругозір дітей про святого Миколая; розвивати пам’ять, увагу, творче мислення, вміння робити висновок; залучати дітей до духовних надбань нашого народу; виховувати повагу до всіх хто творить добро.
Матеріал до заняття: ікони із зображенням святого Миколая (3 шт), сніжинка, малюнок-розмальовка галявини з деревом, зірочки, прикмети, загадки, легенди, мультфільм «Різдвяна казка» (про святого Миколая).
Хід свята
Вед. 1. За вікном летить сніжок,
Вітром завіває.
Тож спішіть усі до нас
На свято Миколая.
Вед. 2. Ну, а хто сюди прийшов
Раді вас вітати.
Веселіться і радійте
На нашому святі.
(У світлиці мати і діти. Старша дівчинка за столом малює, а хлопчик із середньою дівчинкою граються іграшками. Заходить батько).
Батько: Ох і холодно. Замерз весь поки обійшов худобу. Ох і мете завірюха. І як цей Миколай добереться до села?! Відчувається, що завтра свято.
Мати: Діти, а чи пам’ятаєте яке завтра свято?
Старша дівчинка: Пам’ятаємо, мамо, Святого Миколая!
Хлопчик: Розкажіть нам про нього: як він по світі ходити, як дарунки носить, що кому? І з ким! Слухайте.
Мати: А ідіть – но сюди, сядьте тут біля мене тихенько і уважно.
Був тихий зимовий вечір десь у середині грудня.
На великому ліжку сиділи мама з маленькою дівчинкою Софійкою.
Їй вже було аж два рочки, і маленька дуже любила, коли матуся розповідала їй казочку.
Та сьогодні мама розказувала не звичайну казку, а легенду про святого Миколая, адже через кілька днів свято і Миколай має принести Софійці подарунок, бо вона була дуже слухняною дівчинкою.
– Святий Миколай, – розпочала матуся, – захисник всіх подорожніх і дітей.
Давно-давно, жив хлопець Миколай. Був він сирота. Його батько й мати померли, залишивши синові велике майно.
Мав Миколай дуже добре серце і хотів допомогти всім довкола.
Під покровом ночі Миколай брав на плечі мішок з харчами, грошима і одягом та йшов до осель бідняків. А там підкидав подарунки у вікна.
Дуже любив він дітей, тому вони найпершими отримували подарунки.
Але не забував і про вдів, сиріт і інших нужденних.
Минули роки. Миколай став священником, а далі і єпископом. Всі шанували і любили його за доброту, за ласкавість і мудрість. А про діток він і далі не забував. Як тільки довідувався, що якась дитина в біді, зараз ішов до неї з потіхою й подарунками.
Коли помер Миколай і його душа стала перед Господнім престолом, Господь спитав:
-Чого бажаєш, мій Миколаю, в нагороду за добре життя на землі?
– Нічого не бажаю, – відповів Миколай, – тільки дозволь мені, Боже, сходити час від часу з неба на землю й відвідувати дітей.
Усміхнувся ласкаво Господь і сказав:
– Знав я, яке буде твоє прохання. Щороку в день своїх іменин зможеш сходити на землю.
А на землі пам’ять про Миколая не завмерла. Всі пам’ятали про його добрі діла, про його святе життя, і тому Церква його святими назвала.
Та й на небі Миколай не сидить та відпочиває: він то подорожніх від хуртовини рятує, то пожежу допомагає гасити, то на морі шторм зупиняє. Допомагає людям, як може.
У ніч з 18 на 19 грудня в оселі, де живуть діти, нечутно приходить Миколай і так само нечутно кладе переважно під подушки, а іноді у черевички сплячої малечі жадані дарунки. І що характерно – саме ті дарунки, які собі намріяли слухняні хлопчики й дівчатка.
Взагалі-то напередодні чарівної ночі потрібно написати лист-прохання до святого, покласти записку на вікно і сподіватися на здійснення мрії: Чи то Ангел, чи то яка пташка той лист забере. І Миколай точно знатиме, чого від нього сподіваються. Але якщо малюк ще цілком не писемний, то святий і так здогадається.
А що чекає неслухняних? Ну, таких в Україні геть мало. Якщо трапляються, то їм дістається різочка, але тоненька і не довга. А якщо мама й тато дуже попросять Миколая, то попри різочку святий все ж покладе бодай цукерку чи помаранчу. Хіба би дитина зовсім не вірила в чудо. Є ж пісенька для святого Миколая: «Ой, хто, хто Миколая любить, ой, хто, хто Миколаю служить, тому святий Миколай у всі часи помагай».
Коли матуся закінчила розповідь, Софійка сонно посміхнулась і заснула.
А вранці прокинулась з гарним настроєм – їй наснився святий Миколай, який запитував, що подарувати цій маленькій красуні.
Софійка попросила, крім улюблених цукерків, коника, на якому можна гойдатися.
Завтра вже свято.
Дівчинка цілий день допомагала мамі, була слухняною.
А ввечері, коли лежала в ліжечку, довго не могла заснути і чекала святого.
Тільки-но вона заплющила оченята, як до кімнати зайшов Миколай – сивий дідусь з добрими очима. Він поклав маленькій під подушку ласощі, а коника тихенько поставив біля ліжечка.
Поправив ковдрочку і вирушив далі. Бо святому потрібно було обдарувати всіх дітей!
А вранці з кімнати Софійки не почулось ” МАМА!”
Там лунав дзвінкий дитячий сміх. А мама, прийшовши до донечки заспівала: “Ой, хто, хто Миколая любить…”
Мати: А тепер, діти, кожен з вас нехай напише листа Микола.
Батько: Сідайте за стіл, беріть олівці та пишіть, аби Святий Миколай знав що кому дарувати. (батько виходить, діти пишуть, дівчатка за столом, а хлопчи присів біля табуретки).
Хлопчик: Сяду окремо, щоб сестрички не знали, що я хочу (починає писати і задумався). Що ж просити?
(із – за шторки чути шепіт Антипка)
Антипко: Стару бляшанку, банку з – під консерви.
(хлопчик не задоволено киває головою)
Антипко: Варену кістку із заднього стегна кобили.
Хлопчик: (потер очі) Що це зі мною?
Антипко: Головку часнику.
Хлопчик: (скривився, поклав олівця): Сестрички, я вже написав?
Сестрички (разом): Цікаво! Цікаво, що ти написав!
Хлопчик: А що ви?
Ст.сестра: Цукерки, яблука, фартушки.
Мол. сестра. Яблука, ляльку, книжку. А ти що? (вихоплює від брата записку)
Ой! Ой! Ви тільки послухайте, що він написав : «Стару бляшанку, банку з під консерви, виварену кістку, головку часнику».
Хлопчик (засоромлено) Це ви мені підказали.
Сестрички(разом): Ми – и – и? Що це з ним робиться?
Антипко (за шторкою): Ха – ха – ха! Це ж я постарався!!!
Хлопчик: То самі напишіть мені.
(Повертаються батьки)
Мати: НУ що діти написали?
Ведучий. Маємо чого радіти,
Добре знаєте ви, діти!
Долетіла до нас вість,
Що до нас в дорозі гість.
Хто це? Кожен пам’ятає!
Це святий наш Миколай!
Діточок він всіх згадає,
Їм дарунки посилає,
Він вже близько, вже іде.
Батько: Тихо, діточки мої , щось там чути у дворі.
Хтось там дзвонить і тупоче,
Мабуть, до хати зайти хоче.
Підемо подивимось (виходить)
(Діти грають в хаті)
Ведучий: Коли замерзла річка,
І став біленьким гай,
Зійшов у темну нічку
На землю Миколай.
Миколай Святий у шапці
І у теплім кожушку,
Принесе усім гостинці.
У чарівному мішку..
Ведучий 2. Святий та добрий Миколай,
До нас у школу завітай ,
На нас маленьких подивися
І подаруночки всім дай.
(Повертаються батьки)
- Ніби сани промайнули, скоро прийде Миколай.
Мати: На кінець – то, діти милі,
Ви діждались тої хвилі,
Що з небесного престолу
Зійде пресвятий Микола.
Темна нічка за шибками,
Сніг біленький мерехтить,
Небеса блистять зірками,
Десь дзвіночком гомонить.
Миколай вже поспішає,
А з ним ангели малі,
В кожну хату він загляне,
Бо дарунків хочуть всі.
Батько: А щоб від Миколая подарунки отримати, треба гарно в школі вчитися, не лінуватися ніколи, все у хаті допомагати.
(дзвін, виходять ангели)
Ангел 1. Вітаю вас, милі люди,
При вашій родині.
Нехай добро з вами буде,
І щастя віднині.
Нехай смуток ваш і горе
Спливуть за водою,
І утопить їх хай море.
Зі слізами й бідою.
Ангел 2. Мир несу я вам в оселі,
Щирість, правду, згоду,
Щоб завжди були веселі
Діти в вашім роді.
Щоб серця в вас не черствіли,
Не були байдужі,
Щоб ви інших розуміли
В голоді і стужі.
(Доброго дня милі діти.)
(чортик чхає за завісою)
Ангел 1. Тихо, діти! Хтось тут є треба подивитись (Ангел шукає та тягне чортика за хвостика на сцену)
Антипко: (плаче) Ой – ой – ой! Болить.
Ангел2. Ось цей боягуз. Бачите як сховався!
Антипко: І зовсім я не боягуз!
До цих нечемних дітей
Я із самого пекла примчався.
Прутики вербові я приніс (показує в’язку)
І кожен з прутиків дам
Отим лінивим, що не вчаться.
(Бігає по сцені, розмахує прутиками).
Ангел 1. Геть, Антипко, то дарма,
Лінюхів у нас нема?
Діти: Нема!
(стукіт палицею іде Миколай)
Ангели (Разом): Сніг, сніжок, посипай,
Ось і добрий Миколай!
Миколай:
- Доброго дня, любі діти! Я прийшов до вас із далеких небесних просторів.
Нині свято в вашім домі
І я вас вітаю
Гараздів, здоров’я і доброї долі
Щиро вам бажаю.
Колись в цій школі я вже був,
Дарунки дітям роздавав,
До праці всіх вас закликав,
Наказував вам чесно жити,
Від зла тікати, а добро творити.
Сьогодні я до вас з дарунками. (знову вбігає чортик)
Антипко: Кому дарунки?
Забіякам цим і пустунам?
Боягузам і лінтюхам? (сміється)
Антипкам краще знати,
Кому дарунки роздавати.
Миколаю, зупинися,
Подарунки заховай,
Тут зібралися діти грішні (показує книгу)
Ти нічого їм не давай!
О! Гріхів у них багато!
Зараз зачитаю.
(Одягає окуляри, розгортає книгу «Гріхи» і читає).
(після зачитування)
Нагрішили, нагрішили, ти дарунків їм не давай!
Дай мені, я швиденько донесу їх у свій край!
Ангел: Ах, ти чого вдерся в нашу хату?
Бачиш тут святий Миколай,
Ану швидко звідси втікай!
Антипко: Ні, я вам не заважатиму,
Я ще щось скати маю…..
Досить, досить! Щось ти крутиш, баламутиш.
Геть звідси (виганяє чорта)
Миколай: Я дарунки для дітей приготував
А чи готувалися діти до зустрічі зі мною.
Я вас із задоволенням вислухаю. (виступи дітей)
От настав прощатись час,
Залишаю вже я вас.
Будьте добрі й завжди щирі,
Живіть в злагоді і мирі.
Мамі й тату помагайте,
Менших себе не чіпайте.
Вчителям у поміч будьте
І мене ви не забудьте.
Швидко мчиться часу лік,
Знов прийду я через рік
На велике світле свято.
З Миколаєм вас малята.
Автор: Бровченко Альона Олексіївна
Скачати Виховна година до дня Святого Миколая «Різдвяний настрій»