Пропонуємо конспект Всеукраїнського уроку про безбар’єрність «Мова гідності: бачити людину за словами» для учнів 3–4 класів.

Під час заняття діти знайомляться з поняттями різноманітності та інклюзивності, вчаться використовувати коректну лексику щодо людей з інвалідністю, поважати індивідуальні особливості кожної людини, дружити та допомагати одне одному.

Тривалість: 40 хвилин.

Переглянути презентацію

Мета уроку

Ознайомити дітей із поняттям інклюзивності, навчити цінувати різноманітність, розвивати доброту та емпатію.

Обладнання

• проєктор для демонстрації презентації;
• комп’ютер або ноутбук із доступом до мультфільмів «Тамара» і «Скарлетт»;
• презентація;
• словник етичної комунікації;
• матеріали для запису: дошка, маркери або фліпчарт.

Цілі уроку

• Сформувати уявлення про індивідуальні особливості кожної дитини, зокрема про інвалідність як одну з ознак різноманітності.
• Навчити використовувати коректну лексику щодо людей з інвалідністю.
• Сприяти формуванню толерантного ставлення до різних людей.
• Розвивати навички взаємодії, дружби та взаємодопомоги.

Хід уроку

Завантажити: презентацію, історії з ілюстраціями, інтерактивний квіз

Вступ — 5 хвилин

Привітання

Привітайте дітей і налаштуйте їх на цікаву та дружню атмосферу.

Обговорення фотографій дітей

Запропонуйте дітям подивитися на фотографії та подумати:

• Яких дітей вони бачать?
• Чим вони відрізняються?
• А чим схожі?

Закцентуйте увагу на тому, що діти на фотографіях мають різні емоції: радість, захоплення процесом, сум тощо. У них різний колір волосся, зріст і колір очей. Імовірно, вони мають однакові або різні захоплення.

Підсумок: усі діти різні, але кожен і кожна мають щось унікальне.

Основна частина — 30 хвилин

Пояснення поняття різноманітності

Як ви знаєте, наша планета неймовірно різноманітна. На ній ростуть різні рослини, живуть різні тварини та є ще багато різноманітних і цікавих речей та істот.

Планета Земля — це дивовижне місце, де живуть понад 8 мільярдів людей. Як ви думаєте, чи всі ці люди однакові?

Але знаєте, що найцікавіше? Немає жодної людини, яка була б точно такою самою, як ви. Ми всі унікальні, і це робить наш світ яскравішим та цікавішим!

Проведімо невелике дослідження серед учнів класу:

• знайдіть дітей із блакитними очима, а потім — із карими;
• порахуйте, скільки дітей мають темне волосся, а скільки — світле;
• піднесіть руку ті, хто більше любить математику;
• піднесіть руку ті, хто більше любить фізкультуру.

Ми всі різні! Одні мають темне волосся, інші — світле. У когось очі блакитні, а в когось — карі чи зелені. Ми різні навіть за тим, що любимо робити. Наприклад, хтось обожнює спорт, а хтось — читати книги чи малювати.

Уявіть, що вчителька поділила учнів третього класу на дві групи за кольором очей: блакитнооких і карооких.

Вона сказала дітям, що блакитноокі люди «кращі» — розумніші, старанніші й заслуговують на більше привілеїв, тоді як кароокі мають бути обмеженими в правах. Наступного дня ролі помінялися.

Як, на вашу думку, змінилися стосунки дітей?

Невдовзі діти почали поводитися вороже: блакитноокі стали зневажати карооких, а кароокі почувалися приниженими та нещасними. Діти швидко навчилися шукати підтвердження власної «вищості» або ж почуватися гіршими залежно від групи, до якої їх зарахували.

Чи справедливо було ображати одне одного через колір очей?

Підсумок: ми можемо бути різними, але всі заслуговуємо на повагу!

Знайомство з героями

Ось, наприклад, Оленка. Вона любить кататися на роликах, ненавидить оливки, любить бачитися з друзями двічі-тричі на тиждень, але ще більше — бути наодинці. Її улюблений колір — помаранчевий. Вона має каштанове волосся та навчається у третьому класі.

Чи дружили б ви з Оленкою?

Одного разу Оленка каталася на роликах і зламала руку. Тепер вона носить гіпс. Чи означає зламана рука, що Оленка тепер зовсім не Оленка? Чи став гіпс її головною особливістю?

Зовсім ні.

А ось Богдан. Він обожнює мангу та комікси. Його улюблена страва — борщ, а улюблений фільм — «Каспер». Богдан любить білий колір, має руде волосся та навчається у четвертому класі. А ще Богдан пересувається на кріслі колісному.

Часто Богдана називають «інвалідом», «особливою дитиною» або «хворим». Так говорити некоректно. Хіба те, що Богдан пересувається на кріслі колісному, заперечує всі інші його захоплення та вподобання?

Чи дружили б ви з Богданом? Що могло б вас об’єднувати? Можливо, ви теж любите комікси? Або ніколи не дивилися фільм «Каспер», але хотіли б дізнатися, чому Богдану він так подобається?

Інвалідність людини — це лише одна з її різноманітних ознак, як-от колір волосся, хобі чи вподобання в їжі.

Робота з мультфільмом «Тамара»

Перегляньте з дітьми мультфільм «Тамара» та обговоріть його. Наголосіть, що немає правильних і неправильних відповідей, а всі думки учнів важливі.

Запитання для обговорення:

• Чи сподобався вам мультфільм?
• Якою є Тамара? Опишіть її п’ятьма словами.
• Про що мріє дівчинка?
• Як вона вже втілює свою мрію?
• Чого Тамара навчила маму?

Тамара використовує тіло як спосіб висловити свої емоції, відчуття та захоплення танцями. Вона показує мамі, наскільки важливо чимось захоплюватися.

Підсумок: у мультфільмі Тамара спілкується жестовою мовою. Вона також чудово спілкується мовою тіла. Те, що дівчинка користується жестовою мовою, — лише одна з її різноманітних ознак. Вона така сама дитина, як усі.

Робота з мультфільмом «Скарлетт»

Перегляньте мультфільм «Скарлетт» та обговоріть його з учнями.

Запитання для обговорення:

• Чи сподобався вам мультфільм?
• Якою є Скарлетт? Опишіть її п’ятьма словами.
• Про що мріє дівчинка?
• Як вона втілює свою мрію?
• Чим Тамара і Скарлетт схожі?
• А чим вони відрізняються?

Скарлетт багато тренується, щоб навчитися танцювати. Запропонуйте дітям пригадати, чи доводилося їм також багато тренуватися, щоб досягти певного результату.

У Скарлетт є протез ноги, а Тамара спілкується жестовою мовою. Водночас вони обидві діти, захоплюються танцями, мають коричневе волосся, а їхні мами підтримують їхні захоплення.

І Скарлетт, і Тамара мають інвалідність. Але інвалідність їх не визначає. Вони насамперед люди, тому нам варто позначати це і в нашій мові.

Робота зі словником етичної комунікації

Учитель може прочитати інформацію зі слайда або попрацювати з дітьми зі словником, у якому наведені детальніші пояснення.

Людей з інвалідністю часто називають неправильно. Наприклад:

• не «сліпий» або «сліпа», а «людина з порушенням зору»;
• не «глухонімий» або «глухоніма», а «людина з порушенням слуху та мовлення»;
• не «дальтонік», а «людина з порушенням сприйняття кольору»;
• не «інвалід» чи «хвора дитина», а «дитина з інвалідністю».

На першому місці має бути слово «людина». Усі ми люди. Це наша найголовніша цінність, і ніхто не може її в нас забрати.

Лікарі встановлюють медичні діагнози, щоб описати певні фізичні або функціональні особливості людини. Однак важливо пам’ятати, що діагноз — лише частина того, ким є людина.

Людина — це не лише її діагноз. Не варто називати людину просто «глухою» або «сліпою», адже це обмежує її особистість до однієї характеристики. Вона має власні думки, почуття, бажання та індивідуальні особливості.

Найкраще називати людину на ім’я, адже саме воно визначає її індивідуальність. Згадувати про особливості здоров’я потрібно лише тоді, коли це справді необхідно, наприклад, коли людині потрібна допомога або підтримка.

Такий підхід допомагає зберігати людяність, поважати індивідуальність кожної людини й уникати стереотипів та обмежень у сприйнятті інших.

Пояснення важливості дружби

Усі ми маємо свою суперсилу! Об’єднавши свої здібності, ми можемо створити щось дуже важливе.

Діти можуть пояснити одне одному математику або читання, навчити танцювати чи готувати пиріг. Учитель також може розповісти, чого навчився у дітей: складати LEGO, малювати цікаві картини тощо.

Разом — це не просто сидіти поруч. Разом — це про взаємопідтримку та взаємодопомогу. Кожен і кожна можуть підтримати та допомогти. Разом ми робимо світ комфортнішим для всіх.

Запитайте дітей: «Що ми можемо робити разом?» Запишіть їхні відповіді на дошці.

Разом ми можемо:

• дружити;
• розповідати цікаві історії;
• допомагати, якщо нас попросили;
• просити допомоги та підтримки в інших;
• виконувати безліч інших корисних справ, які об’єднують.

Важливо не навчати дітей одразу бігти допомагати дитині з інвалідністю або примушувати їх із нею дружити. Дружба не повинна будуватися на жалощах.

Потрібно спочатку запитати: «Тобі потрібна допомога?» Діти мають самі вирішувати, з ким вони хочуть дружити, відповідно до своїх зацікавлень і вподобань.

Діти з інвалідністю також люблять дружити, мріяти, навчатися та гратися разом. Обирайте людину не за її інвалідністю, а за тим, що вас об’єднує: вподобаннями, хобі та захопленнями.

Обов’язково запитайте у друга або подруги з інвалідністю, чи потрібна їм допомога, перш ніж допомагати.

Рефлексія — 5 хвилин

Підбиття підсумків

Перегляньте з учнями відео «Діти з інвалідністю — діти як діти» та обговоріть його.

Запитання для учнів:

• Які ці діти?
• Хто з вас має подібні захоплення?
• Чи помітили ви щось незвичне в цих дітях?
• Що нового ви дізналися на уроці?
• Що вам найбільше сподобалося робити?
• Чим із того, про що ми говорили, ви хотіли б поділитися зі своїм другом або подругою?

Підсумок уроку: кожен і кожна з нас унікальні, але разом ми стаємо сильнішими.