Перший урок 2021: “Разом нас багато, нас не подолати…”

Урок становлення громадянського суспільства

«Разом нас багато, нас не подолати…»

22 листопада – 3 грудня 2004 року – Помаранчева революція в Україні

Джерело збірка “30 років Незалежності України – 30 уроків: Інформаційно-методичні матеріали для проведення Дня знань та Першого уроку в 2021/2022 н.р.”

З роками незалежності дорослішала українська нація. Авторитарний характер чинної влади, перманентний тиск на свободу слова, переслідування опозиційних політиків, тотальний вплив олігархічно-фінансових кланів, проросійська зовнішня політика, прихована в євроінтеграційну обгортку, всеохоплююча корупція, хабарництво, казнокрадство вже не задовольняли українське суспільство. Соціальна напруга потребувала свого виходу, і цей вихід очікувався через результати президентських виборів 2004 року. Леонід Данилович відмовився брати участь у кампанії та запропонував Україні свого «правонаступника», Януковича В.Ф. Від опозиційного крила йшов на вибори колишній голова Національного банку та прем’єр-міністр України, молодий, амбіційний проєвропейський політик з яскраво вираженою національною позицію, лідер політичної партії «Наша Україна», Ющенко Віктор Андрійович.

У результаті другого туру президентських виборів, який відбувся 21 листопада 2004 року, переможцем було визнано Януковича В.Ф. Ющенко В.А. відмовився визнавати результати і закликав своїх прихильників виходити на площі міст. Було оголошено загальнонаціональний страйк. Центром громадської непокори стала столиця. Сотні тисяч мітингувальників узяли під контроль майдан Незалежності, організувавши наметове містечко. Туди прибули делегації від усіх областей України, здебільшого студенти, молоді люди, які виросли в період становлення демократичних інститутів, які навчалися в національних школах та вишах, позбавлених ідеологічного освітнього контенту. Молодь, яка вже встигла зробити перші ковтки з інформаційних джерел медійного соціуму, не боялася висловлювати свою думку та цивілізовано захищати її.

Атмосфера єдності, взаємоввічливості та взаємодопомоги, патріотизму та українськості панували на помаранчевому майдані. Чудернацькі вбрання студентів у досить морозні зимові дні, пісні й танці, полум’яні промови, а головне – це надія. Надія на те, що ми зуміємо змінити Україну. Відчуття причетності до чогось великого та значущого надавало сил і снаги переносити труднощі «революційного» побуту. Всеохоплююча підтримка киян, схвальні відгуки та термоси з чаєм і бутерброди, що несли жителі столиці мітингувальникам, підсилювали впевненість у нашій перемозі.

Помаранчевий майдан почувався в абсолютній безпеці, ні в кого навіть не

промайнула думка про можливий силовий розгін, про те, що у

протестувальників можуть стріляти. Ніхто й не обговорював іншого сценарію

розвитку подій, окрім перемоги. Саме тому рішення Верховного суду, від 3

грудня 2004 року, було закономірним, а повторне голосування, яке відбулося 26

грудня 2004 року, зафіксувало перемогу Ющенка В.А., перемогу демократії,

перемогу надії над зневірою. Всі очікували докорінних змін, глобальних

покращень, реалізації помаранчевих мрій.

* * *

Помаранчева революція

Передвиборча кампанія активізувалася з серпня 2004 року і відрізнялася від попередньої неабиякою інноваційністю та масовістю залучення агітаційного ресурсу. Одним із перших маркерів, що були використані опозиціонерами, була кольорова ідентифікація. Помаранчевий колір на банданах, косинках, стрічках, футболках указував на прихильність чи принаймні неприховані симпатії відносно опозиційного кандидата, агітаційні наліпки, рекламні лозунги, зустрічі політичних лідерів із виборцями практично в усіх не те що обласних, а навіть, районних центрах країни, політичні прапори. Особливої популярності опозиція набула в середовищі студентства. Коли до м. Кіровограда мав прибути Віктор Ющенко, міська влада розмістила на центральній площі мобільний зоопарк, щоб не допустити проведення мітингу в центрі міста. В день візиту в усіх вишах заняття було перенесено на другу зміну, а зранку організовано санітарний день:                         прибирання   приміщень,    миття вікон. Вхідні двері

навчальних корпусів були зачинені. Подібна ситуація збурила студентів історичного та філологічного факультетів Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, які почали гуртуватися на подвір’ї закладу і планувати «втечу». Викладачі не перешкоджали їхнім діям, а деякі ще й заохочували виявлення молоддю своєї громадської позиції. На заняттях були присутніми щонайменше 10% студентів від загальної кількості. На запитання, чи будуть застосовуватися якісь санкції до «прогульників» ректор Валерій Вікторович Радул дипломатично пояснив, що пропуск одного навчального дня не може бути підставою для виключення студента з університету і що ніяких покарань не буде.

Чинна влада покладалася на адміністративний ресурс і постійно на крок відставала технологічно від опозиції. Команда Віктора Януковича почала використовувати синьо-білу символіку, організовувати мітинги з масовим залученням працівників бюджетної сфери (вчителів, медиків, працівників місцевого самоврядування) яких мало не силоміць звозили на площі столиці, обласних та районних центрів. Там, окрім політиків, глядачів розважали своїми піснями проплачені зірки української естради. Журналісти центральних телеканалів через «темники», організовані В. Піховшеком, невтомно заявляли про успіхи української економіки, зовнішньої та внутрішньої політики на чолі з чинним главою уряду Януковичем В.Ф. Весь період президентської кампанії характеризується надзвичайно жорстким пресингом на Ющенка з боку змобілізованого владою адміністративного ресурсу. Це підкріплено брутальними політтехнологічними розробками переважно іноземних спеціалістів, які ставили на меті формування негативної суспільної думки про віктора Андрійовича та загравали з російськомовним електоратом, спекулюючи на проблемах російської мови та деяких історичних обставинах, перекручували біографічні відомості про Ющенка та його родину, компрометували очолювану ним політичну силу. У розпал передвиборчої кампанії сталося отруєння Віктора Андрійовича під час його вечері з головою СБУ Ігорем Смєшком на дачі заступника голови СБУ Володимира Сацюка. Як стверджувалося потім, для отруєння застосовано один з різновидів діоксинів, TCDD, який входить до складу деяких бойових отрут.

Крапку в цій історії мали поставити результати виборів. За результатами першого туру голосування Ющенко набрав 39,90 % проти 39,26 % у свого головного опонента, кандидата від провладних сил Януковича. Цей тур, за твердженнями низки вітчизняних та міжнародних організацій, відбувався зі значними порушеннями виборчих прав громадян. Другий тур 21 листопада 2004, за твердженням переважної більшості міжнародних організацій, пройшов з брутальними порушеннями виборчого законодавства та прав людини, із застосуванням технологій загальнодержавного фальшування результатів голосування, в тому числі і з втручанням в електронну систему підрахунку голосів у Центральній виборчий комісії. В містах Західної України, у Києві й ряді інших міст і обласних центрів почалися мітинги на підтримку кандидата від опозиції. Основною ареною народного невдоволення став майдан Незалежності, де зібралося, за різними оцінками, від 100 до 500 тисяч протестувальників з усієї країни. Мітинги й пікети проходили також перед будинками Адміністрації Президента, Верховної Ради – українського парламенту, уряду й ін. Відмітним знаком демонстрантів став помаранчевий колір – колір передвиборчої кампанії Ющенка. Влада Києва, Львова та декількох інших міст відмовилися визнати законність офіційних результатів, а сам Віктор Андрійович, відмовляючись визнавати їх також, склав із трибуни Верховної Ради символічну присягу перед народом України як новообраний Президент.

24 листопада переговори між владою та опозицією зайшли у глухий кут, оскільки позиція Ющенка не передбачала іншого результату переговорів, окрім проголошення його Президентом. Він почав переговори з чинним Президентом

53

Леонідом Кучмою, бажаючи мирним шляхом домогтися визнання своєї перемоги. Але, після оголошення остаточних результатів, згідно з якими переможцем був Янукович, Ющенко виступив перед своїми прихильниками в Києві, закликавши їх почати «Помаранчеву революцію» і за допомогою страйків паралізувати діяльність уряду, змусивши владу не визнавати результати виборів.

Компроміс між опонентами був матеріалізований у рішенні Верховного Суду України, який призначив повторне голосування яке відбулося 26 грудня 2004 року: за результатами виборів беззаперечну перемогу здобув Віктор Ющенко.

Результати Помаранчевої революції для України виявилися досить неоднозначними. З одного боку спрацювало громадянське суспільство. Українці захистили один із ключових принципів демократії – вільне волевиявлення, яскраво продемонстрували свою проєвропейську орієнтацію та виступили проти порушення ідей демократії, як зріла політична нація. Разом із тим, поглибився розкол країни за географічним принципом (схід-захід), за цивілізаційним принципом (Європа-Росія) за політичним принципом (Ющенко- Янукович). Чи не вперше в історії незалежної Української держави пролунали «сепаратистські» лозунги, які були відверто проігноровані правоохоронними органами. І це призведе до катастрофічних наслідків у 2014 році.

Основні події:

22 листопада 2004 року початок Помаранчевої революції;

3 грудня 2004 року Верховний Суд України прийняв рішення скасувати результати президентських виборів і призначив повторне голосування;

26 грудня 2004 року за результатами повторного голосування перемогу на президентських виборах здобув Ющенко В.А.

Список використаних джерел

1. Гальчинський А. Помаранчева революція і нова влада. К.: Либідь, 2005.

2. Кульчицький С. Помаранчева революція. – К.: Генеза, 2005. – 368 с.
3. Степаненко В. Українське громадянське суспільство. «Помаранчева» стадія становлення // Віче. 2005. № 2. – С. 49-55.
4. Шпорлюк Р. Досліджуючи драму історії, або національні шляхи до сучасності // Політична думка. – 1991. № 2. – С. 79-87.

Завантажити: Конспект Першого уроку 2021 на тему: "Разом нас багато, нас не подолати..."