Екологія душі
Ревчун Т.О.,
учитель англійської мови навчально-виховного комплексу «Кіровоградський колегіум – спеціалізований загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад – центр естетичного виховання»
Кіровоградської міської ради Кіровоградської області, учитель-методист
Методичний коментар. Сучасний світ усе більше відчуває загрозу критичних антропогенних змін. Вони стосуються не лише людини, але і навколишнього природного середовища. Екологи б’ють на сполох з приводу забруднення ґрунтів, води та атмосфери, вирубки лісів, порушення водних режимів та зміни клімату на планеті через нераціональне та хижацьке ставлення до природних ресурсів. Ми дуже багато говоримо про екологічну кризу, проблеми навколишнього середовища, але якщо уважно придивитися, глибоко вдуматися, то можна простежити наступний причинно-наслідковий зв’язок: людина, яка втрачає ціннісні орієнтири, починає руйнувати навколо себе все, що її оточує – природу, суспільство, родинні зв’язки. Тому треба перш за все опікуватися питаннями екології людської душі.
Наш славетний земляк Василь Сухомлинський одним з перших почав звертати увагу педагогічної спільноти на виховання та духовне оздоровлення підростаючого покоління. Уся його наукова та педагогічна діяльність була спрямована на формування загальнолюдських та морально-духовних цінностей, що закономірно сприяє гармонізації людини з навколишнім середовищем.
Сьогодні в закладах освіти активно використовується літературна спадщина видатного педагога. Його казки, притчі та оповідання не залишають байдужими учнів. На уроках англійської мови використовуємо оповідання В.О. Сухомлинського, в яких на життєвих ситуаціях зрозумілою для учнів мовою просуваються ідеї гуманного ставлення до близьких, рідних, старших людей, друзів, навколишнього світу, відповідальність за себе і за природу. На основі цих оповідань учні залучаються до дискусії, висловлюють власне ставлення, шукають відповіді на поставлені автором запитання. Під час цих пошуків розвиваються критичне мислення, уміння аналізувати та узагальнювати, формуються ціннісні орієнтири особистості. Цілком логічно, що зміст оповідань демонструє єдність людини і природи, взаємозв’язок екології природи з екологією душі. Запропонований дидактичний матеріал може бути використаний на уроках англійської мови для учнів 4-6 класів. Представлення матеріалів українською та англійською мовами дає змогу їх використання всім зацікавленим у розв’язанні запропонованої проблеми.
ДИВНИЙ МИСЛИВЕЦЬ
Живе у нашому селі дід Максим. Усі кажуть: дід-мисливець. Як тільки починається полювання на зайців чи на качок, дід щодня йде з рушницею до лісу. Виходить із дому рано вранці, а повертається ввечері.
Але що це за дивний мисливець такий! Ніколи не несе додому ні зайця, ні качки. Приходить із порожньою торбою. Одного разу приніс дід Максим зайченя маленьке. Знайшов під кущем. У зайченяти була зламана ніжка. Дід зробив із двох гілочок пов’язку, забинтував ніжку. Через тиждень ніжка зрослася, і дід відніс зайченя у поле.
Чого ж це дід Максим такий невдаха? Пішли одного разу слідом за дідом, захотілося подивитись, як же він полює. Бачать: поклав дід рушницю, а сам ходить лісом та и розкладає під кущами сіно зайцям.
Зрозуміли тоді, чому дід Максим дивний мисливець.
Питання для обговорення:
- Хто такий мисливець?
- Як ви думаєте, чому дід Максим не вбивав диких тварин?
- Чи можна вважати діда Максима мисливцем-невдахою?
- Чи схвалюєте ви таке ставлення діда Максима до полювання?
- Як, на вашу думку, мають формуватися стосунки людини з природою?
STRANGE HUNTER
The old man Maxim lives in our village. Everyone says: the old man is a hunter. As soon as the hunting of hares or ducks starts, the old man goes with a gun every day to the forest. He comes out of the house early in the morning, and returns in the evening.
But what a strange hunter he is: he never brings a hare or duck home! He comes back with an empty bag. One day, the old man Maxim brought home a little hare. He found it under a bush. The hare’s leg was broken. The old man used two twigs to make a bandage for the hare’s leg. A week later, the leg grew together, and the old man took the hare to the field.
Why is the old man Maxim such a loser? Once we followed the old man as we wanted to see how he was hunting. And we saw this: the old man put the gun aside and started walking around the forest spreading hay for hares under the bushes.
We then understood why the old man Maxim was a weird hunter.
Questions for discussion
- Is the old man Maxim a true hunter?
- Why didn’t the old man Maxim kill wild animals?
- Can the old hunter Maxim be considered a loser?
- Do you approve the old man Maxim’s attitude to hunting?
- What is your idea about the relationship between man and nature?
ВАЖКО БУТИ ЛЮДИНОЮ
Діти поверталися з лісу. Вони сьогодні ходили в далекий похід. Шлях додому пролягав через невеликий хутірець, що лежав у долині за кілька кілометрів до села. Втомлені, знесилені діти ледве дійшли до хутірця. Зайшли в крайню хату, попросили води. З хати вийшла жінка, за нею вибіг маленький хлопчик. Жінка витягла з колодязя води, поставила на стіл серед двору, а сама пішла до хати. Діти напилися, відпочили на траві. Де й узялися сили. Відійшли на кілометр від хутірця, Марійка тут і згадала:
- А ми ж не подякували жінці за воду.
Діти зупинилися. Справді, забули подякувати.
- Що ж… – каже Роман, – це не велика біда. Жінка вже й забула, мабуть.
Хіба варто повертатися через таку дрібницю?
- Варто, – наполягає Марійка. – Хіба тобі самому не соромно перед собою, Романе?
Роман усміхнувся. Видно, що йому не соромно.
- Ви як хочете, – каже Марійка, – а я повернуся й подякую…
- Чому? Скажи, чи ж обов’язково це зробити? – питає Роман. – Адже ми так потомилися.
- Бо ми люди. Якби ми були телята, можна було б і не вертатися. Вона рушила до хутірця. За нею пішли всі.
Роман постояв хвилинку й, зітхнувши, теж поплівся за гуртом.
- Важко бути людиною. – сказав він.
Питання для обговорення:
- Про що ця історія?
- Чому необхідно бути ввічливим і вдячним?
- Який урок діти винесли з описаної історії?
- Як би ви вчинили, якби були серед тих дітей?
- Чи хотіли б ви мати такого друга, як Марійка? Якщо так, то чому?
IT’S HARD TO BE A HUMAN BEING
The children were coming back from the forest. They went on a long-distance trip. The way home ran through a small farm situated in the valley a few kilometers from the village. At last the children, tired and exhausted, came to that farm. They entered the utmost house and asked for some water. A woman came out of the house and a little boy ran out after her. The woman pulled some water from the well, put the bucket on the table in the middle of the yard and went into the house. The children drank the water and had a rest on the grass. And soon they felt energetic again. The children walked one kilometer away from that place and suddenly Mariyka remembered:
- Oh, we haven’t thanked the woman for the water‖.
The children stopped. Really, they had forgotten to thank her.
- Well… – Roman says, – it isn’t a great problem. The woman may have already forgotten about it. Is it worth returning because of this trifle?
- It is worth, – Mariyka insists. – Aren’t you ashamed of yourself, Roman?
Roman smiled. He seems not to be sorry.
- Do as you want, – Mariyka says, – but I am going to return and thank
- Why? Is it necessary to do it? – asks Roman. – We are so
- Because we are people… If we were calves, we would not return… She went to the farm. Everyone followed
Roman stopped for a moment, gave a deep sigh and slowly followed the children.
- It’s difficult to be a human being… – he
Questions for discussion
- What is this story about?
- Why is it necessary to be polite and thankful?
- What lesson did the children learn?
- What would you do if you were one of those children?
- Would you like to have Mariyka as a friend? If yes, why?
ІМЕНИННИЙ ОБІД
У Ніни велика сім’я: мати, батько, два брати, дві сестри й бабуся.
Ніна найменша: їй восьмий рік. Бабуся – найстарша: їй вісімдесят два роки. У бабусі тремтять руки. Несе ложку бабуся – ложка дрижить, крапельки падають на стіл.
Скоро день народження Ніни. Мама сказала, що на її іменини у них буде святковий обід. На обід Ніна хай запросить подруг.
Ось і настав цей день. Мама накриває стіл білою скатертиною. Ніна подумала: це ж і бабуся за стіл сяде. А в неї ж руки тремтять. Подруги сміятимуться. Розкажуть потім у школі, що в Ніниної бабусі руки тремтять.
Ніна тихенько сказала мамі:
- Мамо, хай бабуся сьогодні за стіл не сідає.
- Чому? – здивувалася мама.
- В неї руки тремтять. Капає на стіл. Мама зблідла.
Не сказавши й слова, вона зняла зі столу білу скатерть і сховала її в шафу. Довго сиділа мовчки, потім сказала:
- У нас сьогодні бабуся хвора. Тому іменинного обіду не буде. Поздоровляю тебе, Ніно, з днем народження. Моє тобі побажання: будь справжньою людиною.
Питання для обговорення:
- Що святкує Ніна?
- Чому вона не хоче, щоб її бабуся сиділа за столом?
- Чи можете ви сказати, що Ніна поважає і любить свою бабусю?
- Як ви ставитеся до своїх бабусь і дідусів?
- Що означає поняття «сімейні цінності»?
A BIRTHDAY DINNER
Nina has a big family: a mother, a father, two brothers, two sisters and a grandmother.
Nina is the youngest child; she is nearly eight. The grandmother is the eldest member of their family; she is eighty-two. Her hands are shaking. When she carries a spoon, it is shaking; the drops fall on the table.
Soon Nina will have her birthday party. Mom said that they would have a special family birthday dinner. Let Nina invite her friends for the dinner.
Finally, the dinner day comes. Mom lays the table with a white tablecloth. Nina is thinking about her grandmother who will sit down at the table too. But her hands are shaking. Nina’s friends will laugh at her. They will gossip about Nina’s grandmother at school.
Nina says to her mother quietly:
- Mum, let our grandmother not sit down at the table with
- Why? – The mum is
- Her hands are shaking. The drops can fall on the
Mom turns pale. Without saying a word, she takes the white cloth off the table and puts it into the closet. For a while she keeps silence but then says:
- Our grandmother is ill. That’s why your birthday dinner is cancelled. Happy birthday. My wish for you is: be a human!
Questions for discussion
- What holiday is Nina going to celebrate?
- Why doesn’t she want her grandmother to sit at the table?
- Can you say that Nina respects and loves her grandmother?
- How do you treat your grandparents?
- What are your understanding of family values?
А СЕРЦЕ ТОБІ НІЧОГО НЕ НАКАЗАЛО?
Андрійко прийшов зі школи й побачив заплакану матір. Він поклав книжки й сів за стіл. Чекає обіду.
- А тата відвезли до лікарні, – каже мати. – Занедужав батько.
Вона ждала, що син занепокоїться, стривожиться. Та син був незворушний, спокійний.
Мати широко розплющеними очима дивилася на Андрійка.
- А нам завтра до лісу йти, – каже Андрійко. – Завтра ж неділя…
Учителька наказала, щоб усі прийшли до школи о сьомій годині ранку.
- Ну й куди ж ти підеш завтра?
- До лісу… Як наказала вчителька.
- А серце тобі нічого не наказало? – спитала мати.
Питання для обговорення:
- Як би ти охарактеризував Андрійка? Чи він дбайливий і чутливий?
- Чому мама Андрійка так засмутилася?
- Що б ви зробили в такій ситуації?
- Яку пораду ви б дали Андрію?
- Чи легко вам зробити правильний вибір у подібних ситуаціях?
DIDN’T THE HEART TELL YOU ANYTHING?
Andriyko came home from the school and saw the tearful mother. He put the books on the table and sat down. He was waiting for dinner.
- Our father has been taken to the hospital – said the mother. – He is
She expected her son to begin worrying. But the son was calm and quiet. The mother stared wide-eyed at Andriyko.
- We should go to the forest tomorrow – said Andriyko. – Tomorrow is Sunday. Our teacher ordered us to come to school at seven o’clock in the
- So where will you go tomorrow? – asked the
- To the forest … As the teacher told
- Didn’t the heart tell you anything? – asked the mother and began to
Questions for discussion
- What is Andriyko like? Is he caring and helpful?
- Why was Andriyko’s mum so upset?
- What would you do if you were in his shoes?
- What advice would you give to Andriyko?
- Is it easy for you to make the right choice in similar situations?
Краса природи в українській літературі
методист науково-методичної лабораторії гуманітарно-естетичних дисциплін комунального закладу «Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського»
Методичний коментар. Моделюючи заходи до Дня знань та Першого уроку, педагог може скористатися літературною творчістю українських письменників. Учитель акцентує увагу на красі українських пейзажів і споконвічному прагненні наших пращурів житив гармонії з рідною природою, розкриваючи дітям сюжетну лінію, події та вчинки героїв творів.
Знайомство з уривками із літературних творів українських письменників яскраво демонструють красу України, її чарівні краєвиди, неозорі поля, тихоплинні ріки, виховують любов до рідного краю, українського слова та сприяють формуванню багатого духовного світу.
Уривок із оповідання Л. Українки «Над морем»
Справді, гори, що темніли геть навколо затоки, ставали неначе прозорі, немов сотні ясних віконців відчинялись і крізь них ясніло живе золото. На верхів’ї гір палали чабанські вогні далеко-далеко, і часто я не могла зважити, чи то зірка встає з-за гори, чи вартовий вогонь палає.
Море шуміло, дрібні камінці торохтіли, зачеплені хвилею, немов порікували, що їм не дає спокою химерна вода. Чайки цілими зграями літали над водою, жадібно скиглячи, однаково і в погоду і в негоду, вдень і вночі. Завжди поважні садки стояли тихо, – і великої бурі треба, щоб вони зашуміли, як наші діброви. Каміння і скелі над берегом здавались ще більше нерухомими проти вічно живого, вічно рухомого моря, що при кожній хмарці, при кожній зміні небесного світла переміняло свій вид, але ніколи не розбивало гармонії картини.
Уривок із новели М. Коцюбинського «Сон»
…я стояв ранком на острові серед моря. Високому, прекрасному, гордому. За морем, у синім тумані, потопала стара земля. Мені здавалось, що в молодій гордості острів одірвавсь од землі і поплив в світ творити самостійне життя, власну красу. Море було таке гладеньке і синє, наче туго натягнений екран, на якому показували небо. Скільки було блакиті! Ціле море у небі і ціле небо у морі. Од блакитних просторів на душі в мене було блакитно, тепло, просторо…
Тепер на море налітали білі вітрила, як рій метелів. Бог знає звідки з’являвся на морі човен, перебирав лапками весел, наче мурашка по скатертині, і враз розцвітався білим вітрилом, як з пуп’янка квітка. Лягав боком і тремтів на блакитному полі.
Море сліпило. Воно все розцвіталось срібними квітками. І хоч вік їх був коротенький, усього мент, але в той самий мент замість зів’ялої квітки розпускалася сотня нових. Блисне сліпуче, як срібна зірка, і згине. А на блакиті нові.
Уривок із новели О. Кобилянської «Битва»
Гора біля гори стоять разом в німій величі, одягнені в смерекові ліси. Різно сформовані, вганяються під небеса, стоять так нерухомо тисячі літ;
кепкують собі з кожної зміни, що перед їх очима відбувається, розкошують у власній красі, свідомі своєї довічної тривкості…
Багато пасем гір Кімполунзького повіту є ще вкриті пралісами. Темно- синьою зеленню миготять з далечини, а оглядані з сусідніх вершин, здаються в сиваво-синіх мряках недоступними.
Не було тут видно ніякої дороги, ніякої стежки, ніякого найменшого сліду людського життя. Долина тягнулася закрутами, розпираючи гори, і, бережена направо й наліво залісненими вершинами, губилася враз із весело біжучим потоком поміж стінами гір, що неначе їй наперекір десь-не-десь майже доторкалися себе.
Тут панувала всюди таємна тишина. Царювала розкіш у вегетації, краса в барвах флори, а на горах таке багатство зелені, що якось аж пригноблювало чоловіка.
Зелено-брунатний високий по коліна мох буяв, ніколи не тиканий, лагідними хвилями у промоклій землі пралісу. З нього не надто густо виринали
сосни, котрих вік можна було вгадати, але красу й об’єм їх годі було змалювати. Їх пишні корони пестилися із хмарами й зносили над собою лиш сяйво сонця… Глибоко в лісі, де вже земля розстелювалася рівниною, заблисло проти
них з темно-зеленого тла лісу щось блискуче. Воно було обведене розлогими соснами, з котрих звисав серпанкувато довгий блідо-сивий мох майже до землі, буйними круголистими рослинами й широкою тростиною.
Се було – морське око.
Неначе дзеркало, бережене прибиваючим багатством зелені, лежало воно тут неподвижно, сонливо з погідною гладкою поверхнею, бездонне, ніби вічне дзеркало склепіння й шпилів дерев, – кусень нетиканої краси.
Навскіс на нім наполовину в воді лежала сосна. Місцями мохом обросла, становила кладку для легконогих лісних звірів і була місцем, де вигрівалися ящірки й стрикізки.
Уривок із твору І. Нечуя-Левицького «В Карпатах»
Шосе, обсаджене старими сливами-угорками, здоровими і гіллястими, як у нас яблуні, в’ється по широкій долині понад самим Дунайцем. Синій неглибокий Дунаєць бистро плине все ніби згори, переливаючи свої хвилі по камінні, і своїм тихим шумом, ніби шелестом, розвеселяє тишу долини. По обидва боки широкої долини піднімаються рядками круглі гори, вкриті густими ялиновими лісами. Долина Дунайця в тім місці таки добре широка, аж лиснить проти сонця зеленню розкішних нив та полів…
Зелені гори піднімаються все вище та вище. Вони перерізані подекуди вузькими балками, на котрих шумлять гірські потоки, та дзюрчать маленькі бистрі течії. День був погожий, сонячний.
Уривок із твору І. Нечуя-Левицького «Микола Джеря»
Подекуди по жовто-зеленій скатерті розкидані темно-зелені кущі верболозу, то кругленькі, наче м’ячики, то гостроверхі, неначе топольки. Між м’якими зеленими, ніби оксамитовими, берегами в’ється гадюкою Раставиця, неначе передражнює здорові річки, як часом маленькі діти передражнюють старших. А там далі вона повилась між високими вербами та лозами, що обступили її стіною з обох боків. От верби одступились од берега і розсипались купами на зеленій траві…
Серед села Раставиця входить в широкий ставок. Кругом ставка знов осокори та верби: то стоять рівною стіною, то збились ніби в прездоровий круглий стовп, то пішли берегом, наче вирізаною зверху в зубчики оборкою. На ставу ніби плаває маленький острівець з високими старими тополями та осокорами.
Екомедіаресурси від творчих бібліотекарів
методист науково-методичної лабораторії виховної роботи та формування культури здоров’я комунального закладу «Кіровоградський обласний інститцт післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського»
Методичний коментар. Екологічне виховання учнів є важливою складовою діяльності бібліотек закладів загальної середньої освіти. Творчі бібліотекарі, готуючи матеріали до Дня знань, формують бібліотечні ресурси, доповнюючи книжкові фонди матеріалами на цифрових носіях, інтернет- ресурсами екологічної тематики.
Розгортаються цікаві книжкові виставки, як безпосередньо у бібліотеках, так і в інтернет-мережі (на блогах, сайтах), готуються та презентуються рекомендаційні покажчики книг та інтернет-ресурсів про природу України і свого краю, де зосереджується увага не лише на її красі та різноманітті, а й, водночас, на вразливості та залежності від нашого ставлення до неї, розкриваючи екологічні проблеми та можливості кожного з нас до їх зменшення.
Бібліотекарі ініціюють чи долучаються до екологічних акцій, флешмобів, проєктів, залучають активних читачів до створення буклетів, флаєрів, закладок, виставок малюнків та фото, мотивують до читання творів про природу, формуючи ціннісне ставлення до природного середовища, бажання берегти його і примножувати.
Пропонуємо ряд бібліотечних форм, які можуть бути використані в процесі підготовки та проведення Дня знань та екоуроку, яким розпочинається новий навчальний рік.
ЦІКАВІ ТА КОРИСНІ МАТЕРІАЛИ
Дивовижний світ природи: рекомендаційний бібліографічний покажчик для учнів 5-11 класів / упоряд. та комп’ют. оформ. Т.В. Ружанської. – Режим доступу: http://l2u.su/qcKU.
До покажчика включено науково-популярну, науково- художню, художню та довідкову літературу про дивовижну планету, назва якої – Земля, про багатство і
красу рідної природи, необхідність її збереження для нас та майбутніх поколінь. Ці книги написані відомими вченими, мандрівниками, письменниками.
Земля – наш спільний дім. Бережи його! [Електронний ресурс] // Т. Ружанська. – Режим доступу:https://my.su/m11fj
Фотоматеріали можуть слугувати візуальною підтримкою до заняття чи бесіди з учнями.
«Збережемо світ навколо нас»: віртуальний бібліографічний огляд «Сторінками Червоної книги»
[Електронний ресурс] // Т.Ружанська. – Режим доступу :https://my.su/oc9kj
Ресурс міститьнауково-популярну, науково- художню, художню та довідкову літературу про
природний світ України та окремих його видів, а також про роль людини у збереженні довкілля як для нас сьогодні, так і для майбутніх поколінь.
Чорнобривці – квіти сонця: екологічний проект [Електронний ресурс] // Т. Ружанська, В.В. Качан. – Режим доступу :http://l2u.su/qcQl
Проєкт – спільна діяльність бібліотекаря, вчителя та учнів 4 класу Помічнянської ЗШ № 3
Опис проєкту за посилання: http://l2u.su/qcQk
Я за чисте довкілля: буклет [Електронний ресурс] // Т. Ружанська. – Режим доступу :https://my.su/fi8eo
Головна мета Дня довкілля – поліпшення стану природи України.Розуміти важивість збереження чистоти довкілля оточуючої природи і людини та його підтримувати – обов’язок кожного з нас.
22 березня – Всесвітній день водних ресурсів: буклет [Електронний ресурс] // Т. Ружанська. – Режим доступу :https://my.su/jbali
У буклеті подано коротку інформацію про започаткування Дня водних ресурсів, основну мету його проведення, наведено дані, скільки щодо складу води у різних тварин, рослин та людини.
«Нехай з краплини джерела струмки течуть, що ріками й морями глибокими стають!» :сценарій агітбригади «Зелена планета» [КЗ «Компаніївське НВО»][Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://l2u.su/qcPr
Найцікавіші факти у світі флори і фауни від Світлани Полтавець, бібліотекаря КЗ «Компаніївське НВО».
Режим доступу :http://l2u.su/qcPs
Серія буклетів, листівок від бібліотекаря Світлани Владиславівни Полтавець та вихованців учнівського лісництва «Зелена планета» КЗ «Компаніївське НВО».Режим доступу :https://cutt.ly/SxABVJ
ІГРИ, КОНКУРСИ, ВІКТОРИНИ, ТРЕНІНГОВІ ВПРАВИ, ПРОЄКТИ
Сім природних чудес України: заочний краєзнавчо- туристичний похід для дітей 12-15 років (режим доступу: http://www.chl.kiev.ua/7/1.htm)
Ресурс розроблено працівниками державного закладу
«Національна бібліотека України для дітей» для тих, хто цікавиться географією та вивченням рідного краю любить природу, мріє осягнути та зрозуміти цікаву туристичну науку.
Конкурс загадок про природу, тварин [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://l2u.su/qcLN
Конкурсна програма для учнів початкових класів від Тетяни Ружанської, провідного бібліотекаря Помічнянської ЗШ І-ІІІ ступенів №3.
Птахи нашого краю: вікторина для учнів молодшого та середнього шкільного віку[Електронний ресурс]// ЖОБД: [сайт]. – Режим доступу :http://l2u.su/qcQj
і людини.
Дерево побажань матінці-природі: тренінгова вправа [Електронний ресурс] / С. Полтавець. – Режим доступу http://l2u.su/qcPt
«Ми за зелену Компаніївщину!»: тренінгова вправа [Електронний ресурс] / С. Полтавець. – Режим доступу :http://l2u.su/qcPu
Такі вправи можуть бути використані як фрагмент бібліотечного заходу чи екоуроку, де учні не лише отримають емоційне задоволення, а й певний стимул задуматися над важливістю «зелених легень» рідного краю та планети Земля для життя кожної живої істоти
Дерево – це життя :[інтерактивний плакат] /автор: С.В. Полтавець. – Режим доступу :http://l2u.su/qcQ5
Використання інтерактивного плакату сприятиме розширенню й закріпленню знань про «зелені легені» нашої планети, важливості дерев для підтримки нашого здоров’я і життя, а також цікаві факти про дерева та ліси, лікувальні властивості окремих видів.
Екологічні ігри, вправи, завдання (з досвіду роботи бібліотекаря Полтавець С.В.) [Електронний ресурс] / С.В. Полтавець. – Режим доступу :http://l2u.su/qcPw
Ці ігри і вправи можна використовувати як під час уроків чи занять гуртка, так і на перервах.
Екологічні проблеми :хмара тегів
[Електронний ресурс] / С.В. Полтавець. – Режим доступу :http://l2u.su/qcPx.
Функції та значення лісу :хмара тегів [Електронний ресурс] / С.В. Полтавець. – Режим доступу :http://l2u.su/qcPy
Хмари тегів екологічної тематики можуть слугувати як для опрацювання нової теми, так і для закріплення окремих понять та матеріалу вцілому.
Матеріали учасників Всеукраїнського конкурсу
«Свій голос віддаю на захист природи»
(номінації «Екологічна казка», «Вірш»)
Методичний коментар. У ході підготовки та проведення Дня знань та Першого уроку, плануючи творчу роботу з дітьми, доцільно скористатися запропонованими конкурсними роботами. Їх обговорення сприятиме усвідомленню ролі навколишнього середовища для життя і здоров’я людини, забезпечить формування у дітей та молоді дбайливе ставлення до природи рідного краю, екологічно грамотну поведінку та особисту відповідальність за наслідки своїх дій.
Також, учитель може запропонувати учням скласти власні оповідання, що розкривають тематику екологічної культури та виховання.
ПЛАНЕТА-НЕНЬКА
Планета-ненька, ти як мати Уважна, чуйна, дорога ти! Чому ж тебе ми ображаєм,
Не бережемо ліс, повітря хаєм? Річки забруднені течуть,
Живі істоти не живуть
У тій воді брудній і ржавій. Вона лиш смерть несе для нас! А ми ж могли би повсякчас Ловити рибу і купатись,
І краєвидом задивлятись.
Та там лиш бруд, сміття і сморід. Лелека мусить весь той клопіт Минати, де ж гніздо їм звить?
Куди дітей своїх водить?
І гинуть звірі, птахи, люди Від тої згубної наруги
Що ми вчиняєм на Землі!
Це ж дім наш, наша колискова! Не буде кращої ніколи!
Спиніться люди, схаменіться! Дітей і внуків збережіть!
Земля терпляча все долає Хоча до нас вона волає: Пожежі, зсуви, землетруси, Вогонь, потоп і урагани!
Як ще до нас їй докричатись? Ми всі повинні об’єднатись Спасти себе і весь наш рід.
Планету – неньку зберегти! Щоб вся вона була квітуча Зелена, чиста і пахуча.
Свій голос я дитячий, тихий Віддам за це!
Не буде лиха!
А буде щастя на Землі.
І люди, в ніжних тих обіймах, Збагнуть, що час уже настав Свою Планету рятувати.
І жити далі і бажати Добра собі і людям всім!
Бабій Софія, вихованка Благовіщенського районного центру дитячої та юнацької творчості
НАШІ ДРУЗІ
У світі пташок є багато Усіх мабуть їх не злічить. Вони чарівні й неповторні Своєю працею невтомні
В польоті майже кожну мить. Зимою їх не так багато
І спів звучить не так завзято, Та все ж, на гілочках кущів Побачить можна снігурів, Ворон та шайку горобців.
Прийде весна, красуня мила. Зійдуть сніги, розтане крига, Пригріє всіх весна теплом
І заспіває все кругом. Той спів почуємо здаля: Витьохкування солов’я, І цвірінчання горобця,
І навіть дятла-стукача Приємно чути нам щодня.
Отож, концерт є безкоштовний, Такий чудовий, неповторний, Бо кожна пташечка в гаю Виводить пісеньку свою.
А прийде літечко жадане – Для всіх пташок пора бажана. Діток своїх спішать повчати, Свої знання їм передати.
Тут ластівочка-трудівничка Вчить діточок вити гніздечка, Вчать лелека, і синичка,
Орел і жайвір, зозулечка.
І кожен з них є птиця-диво, Хоч і мала, а все ж сміливо У бій іде із хижаком,
Щоб врятувать своїх діток. Настане осінь золотава
Гаї, ліси й діброва ця Одягнуть шубку золоту, І всі побачать ту красу.
Та тільки пташкам сумно буде, В теплих краях птах не забуде Рідну домівочку свою
І співи теплі у гаю.
Отож пташок усіх ми любим, Домівки їхні не руйнуєм, Хоч і маленькі ми малята,
Та любо будем доглядати За ними влітку й восени Бо друзі наші є вони.
Мороз Максим, учень Компаніївського відділення
комунального закладу «Компаніївське навчально-виховне об’єднання» Компаніївської селищної ради
ПОРИ РОКУ
Як у небо я погляну Сонечко там пропливає, Цвіт дерева викидає
І пташка прилітає.
Це ж весна їх зустрічає! Далі сонце припекло – Всіх на море понесло.
Там пшениця пожовтіла, Фрукти й овочі поспіли. Літо, ти нас звеселило!
З неба часом дощ іде, Вітерець деінде дме. Всі птахи вже відлетіли І листочки пожовтіли.
Осінь, ми тебе зустріли! Тут і снігу намело,
І дерева одягло.
Всі річки позамерзали. Всюди казка оживає.
Це ж зима нас зустрічає.
Колтунова Поліна, учениця Компаніївського відділення комунального закладу «Компаніївське навчально-виховне об’єднання» Компаніївської селищної ради
ЛАНДШАФТИ РІДНОЇ ЗЕМЛІ
Милують око нам завжди – Ландшафти рідної землі,
І річки Бешки водограй
Зове завжди гуляти в гай.
І чути спів дзвінкий пташок, І шурхотіння мурашок, Стрекочуть коники в траві – Так мило все це для душі.
Неподалік же від села – Гранітних виходів сповна. І балки, і рівнини є
У нашій славній стороні.
Тож бережіть, будь-ласка, всі Ландшафти рідної землі, Природу, що живе навкруг,
І будеш ти їй гарний друг!
Руда Дарія, вихованка комунального закладу
«Новопразький будинок дитячої та юнацької творчості Олександрійського району»
РІДНИЙ КРАЙ
Засяяло на небі сонце І птаха сіла на віконце.
Розправивши могучі крила, Відпочиває, бо гніздечко вила. Тому що, повернувшися додому,
Із краю теплого, для неї й так чужому, Вона своє гніздечко не знайшла,
В якому народилася й жила. Домівку її люди зруйнували,
Де буде жити птаха – не подбали…
А вона вірно повертається в свій край, Бо любить річку і зелений гай,
Лани квітучі і поля –
Це наша рідна, українська є земля. Цінуйте люди не лише свою роботу, А проявіть до ближнього турботу, Та бережіть домівки ви птахів,
І навесні лунатиме чудовий спів!
Вовк Ярослав, вихованець комунального закладу
«Новопразький будинок дитячої та юнацької творчості Олександрійського району»
РІЧКА БЕШКА
Ми в селищі живемо, що зветься Нова Прага. У нас панує мир, любов та є повага.
Ми любим рідне селище, воно нам наймиліше, Поглянемо довкола – і серцю веселіше!
Маленька, гарненька річечка, яку ми Бешка звемо, Тече собі тихесенько, ми поруч з нею живемо!
І навіть не помітили, як стала ти такою… Але ж була в давні часи широкою рікою! Колись тобою плавали турецькі кораблі,
І в рідне місце з радістю вертались журавлі! А зараз ти занедбана, нікому нема діла,
До того, що красивою й великою буть хотіла. Лиш люди в тому винні, не зберегли такою. Якою ти була до нас – широкою рікою!
Колись, можливо, схаменуться та будуть шанувати, Природу, ту що біля нас, любить, оберігати.
І Богу дякувать за те, що дав в красі нам жити, А нам лишається одне – цінити та любити!
Тому екологи щорік про Бешку – річку дбають, Всі заходи по охороні вони вже добре знають. Як очистити ріку в руслі й прибережжі, Врятувати воду й ту, що нам іще належить.
Щоб майбутні покоління могли милуватись, Водами річки-Бешки вранці умиватись.
Тож, давайте збережемо ми ресурси водні, Які є так необхідні для життя в природі!
Давидова Анна, вихованка комунального закладу
«Новопразький будинок дитячої та юнацької творчості Олександрійського району»
МОЯ ЗЕМЛЯ, МОЄ РОДЮЧЕ ДИВО!
Моя земля, моє родюче диво! Моя краса, любов і біль моя! Ти як дівчина волошкова, мила Й найкращої тебе ніде нема.
Карпатські гори, що лісами вкриті, І полонини, де пасуть овець,
Моря і ріки, й доли росами умиті… Та може враз прийти всьому кінець. Земля й природа їх не розділити, Любити їх обох потрібно над усе.
Лише в єднанні краще будем жити І тішитись, що ми іще живем.
Не знищити, не вбити, не зламати, А посадити, зберегти і врятувати,
Сказати «дякую», «пробач», ми дуже раді,
Що ти в нас є, і будеш навіки.
А ти мовчиш, і терпиш ці знущання І пробачаєш нам усе, що робим ми, І віриш, що прийде час покаяння,
І зрозуміють люди на Землі, що… Моя земля, моє прекрасне диво
І скільки б не пройшло тисячоліть Ти, як дівчина, волошкова, мила Найкраща будеш доки існує світ.
Титаренко Юлія, учениця Володимирівської загальноосвітньої школи I-II ступенів Петрівської районної ради
БЕРЕЖІТЬ ПРИРОДУ
Наша планета – Земля Тут живемо ти і я.
Природа гарна і багата, Вона для всіх, як рідна мати. Природа в нас одна єдина, Тож бережи її, людино!
Про неї завжди дбай І від біди оберігай.
Послухай, як джерела б’ють, І як біжить струмочок.
Як поряд біля річки Стоїть шумить лісочок. Де на гілках дерев Виспівує пташина.
Це милий, рідний край, Це наша Батьківщина.
Земля у нас багата
Й безмежна, як простори. Тут поле й рідна хата, Моря, річки і гори.
Оберігайте всюди Квіти, дерева, травичку.
Будьте розумними, люди, І не забруднюйте річку.
Хай в небі світить сонце ясно Життя завжди хай мирним буде. Навколо світ такий прекрасний! Оберігайте його, люди!
Татаренко Дар’я, вихованка комунального закладу
«Центр дитячої та юнацької творчості Світловодської районної ради»
ОСІНЬ
Червоніє кущ калини Біля нашої хатини,
Стелить віти над рікою, Гладить воду мов рукою. Вже достигли гронки повні, Одяглись в листочки жовті, Майорять немов вогні,
Напоїли їх дощі. Берегами, кругом ріки, Лежать із ясена листки.
Їх легко жовтень обірвав, Тихесенько на землі поклав. Ходить осінь між кущами, По травичці між хатами.
Там, куди вона загляне, Все червоно-жовте стане.
Садова Єлизавета, вихованка комунального закладу
«Центр дитячої та юнацької творчості Світловодської райради»
КАШТАНИ
Красуються лаковані каштани, Підморгуючи розмаїттю трав.
Запрошують у листя ніжні крони,
А восени – чорнявих скрекотушок гав. Весною ж їжачки зелені говорять мило:
«Люби, живи, радій, кохай та мрій!» Начинені величним серцем, Шепочуть тихо: «Свою душу грій…» А я стою, милуюся світанком,
І вітерець співає легко так,
І гріє сонечко чудовим ранком… Каштани у саду, то гарний знак.
Примак Надія, учениця філії «Жовтнева загальноосвітня школа І-ІІ ступенів» комунального закладу
«Димитрівське навчально-виховне об’єднання
«Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» Устинівської районної ради
ДОБРА СПРАВА
Сегеда Дарія, вихованка Помічнянського центру дитячої та юнацької творчості
Добровеличківської районної ради
Літечко підходило до кінця. Підійшла пора збирати урожай. Тож Даринчині батьки вирішили поїхати на дачу, щоб зібрати городину та викопати картоплю. Оскільки день був сонячний, тож Даринка не стала зволікати, а швиденько одягла свого улюбленого капелюха і вирушила назустріч пригодам.
День дійсно видався цікавим, Даринці випала нагода покататися разом з татом на мотоблоці, поперевозити картоплю.
Після того, як робота була закінчена, всі вирішили піти до джерела, яке знаходилось неподалік. Вода в ньому була завжди свіженька та холодна, а місце, де воно знаходилось здавалось по справжньому таємничим. Щоразу, коли Даринка разом з батьками приїздили на дачу, завжди приходили до джерела аби напитись цілющої води та набрати з собою в дорогу. Але схоже, що до джерельця вже давненько ніхто не заїжджав, тому що воно здавалось занедбаним і навіть кружечки не було, щоб можна було водички перехожим попити. Тож Даринка вправно почала допомагати татові та мамі розчищати джерельце. Тато прибирав гілки, а Даринка з мамою позбирали листя та трохи сміття. Коли робота була зроблена, тато зробив стаканчик із пластикової пляшки і всі мали змогу посмакувати водичкою. Вода і справді була цілющою.
РОЗМОВА З КРАПЛЕЮ ВОДИ
Харленко Світлана, вихованка Помічнянського центру дитячої та юнацької творчості Добровеличківської районної ради
В невеличкому озері біля великого міста жила сім’я маленьких краплинок води. Одного разу дідусь Булька грався зі своїми внучатами в травичці. Дітки дуже любили цікаві розповіді дідуся і завжди дуже уважно його слухали.
Вони запитали у дідуся:
- Хто ми такі і чому нас так багато? Дідусь задумався і відповів:
- Ми – маленькі крапельки, з яких складається вода. Вода – найважливіша речовина у світі. Без неї не росли б дерева, квіти, не зеленіла б травичка, не було б птахів, звірів і навіть, людей. У давнину, коли довго не було дощу, вода не поливала землю, люди виходили на подвір’я і закликали дощик.
- А чому раніше вода в нашому озері була чиста і прозора, а зараз мутна і погано пахне, звірі не охоче її п’ють? – запитали внучата.
- Воду забруднюють люди. З їх вини у водойму потрапляють отруйні та шкідливі речовини, саме вони викликають різні хвороби у людей; у такій воді гинуть рослини і тварини, навіть незначне сміття може спричинити забруднення ставка, – відповів дідусь.
Краплинки схвильовано переглянулись і запитали в дідуся:
- Дідусю, що ж робити, як нас захистити?!
- Деякі люди вже зрозуміли, що водойми треба рятувати, тому на підприємствах очисні споруди; на берегах річок і ставків висаджують рослини. Якщо кожен буде дотримуватись правильного поводження біля водойм, то знову вода стане чистою і прозорою, – сказав дідусь. Краплинки зраділи і почали весело кружляти навколо дідуся, бо вірять, що люди будуть берегти воду і всіх її мешканців. Тож не підведімо їх!
ЩО БУДЕ, ЯКЩО ЗНИКНУТЬ ЛІСИ?
Штундер Ірина, учениця Компаніївського відділення комунального закладу «Компаніївське навчально- виховне об’єднання» Компаніївської селищної ради
Жила собі дівчинка. Звали її Христинкою. Вона старанно навчалася, любила малювати і любила світ навколо… Її друзі часто не розуміли, що страшного в тому, щоб зірвати квітку чи зламати гілку на дереві.Але дівчинка була іншою – вона жаліла і квітку, і деревце. Навіть намагалася переконати друзів, щоб були обачнішими, але все було марно. Люди інколи бувають дуже нерозумними. І це засмучувало Христинку…
Якось Христинці наснився дуже дивний сон. Спочатку вона вирішила, що опинилася на іншій планеті! У світі, який побачила дівчинка, не було дерев, рослин, тварин. Проте навколо височіло багато фабрик, заводів, якихось підприємств. Придивившись, Христинка все ж упізнала Землю, навіть побачила людей, але й вони вже були зовсім іншими… Усі живі істоти у цьому сні ходили в спеціальних костюмах, які давали їм змогу дихати, адже на планеті майже не було кисню. Та й звідки ж йому взятися, якщо навкруги не лишилося жодного дерева, жодного кущика чи квіточки! Було страшно дивитися на цей світ. Без зелені він не виглядав гарним та й здоровим теж не здавався! Христинка спіймала себе на думці, що їй жаль цих людей у захисних костюмах, які мусять звикати до свого сірого життя. Дівчинка тільки й встигла подумати про те, що добре було б поговорити з кимось із місцевих, розпитати про все, як раптом відчула, що спостерігає за дивним світом не сама. Зовсім поруч біля неї вигулькнула цікава постать. Це був старесенький дідусь із довгою сивою бородою.
Де це ми, дідусю? – запитала зацікавлена Христинка, відразу збагнувши, що її співрозмовник не має захисного костюму.
Це – Земля. Земля майбутнього. Так, це всього лише твій сон, але повір, він може стати реальністю, якщо не змінити ставлення людей до природи, – відповів старець, глянувши на дівчинку.
І що потрібно зробити? Що я можу зробити?
Розповідай людям про те, що бачила. Поділися з ними тим, що відчула. Закликай бути розумними! У тебе все вийде, я вірю в тебе…– і дідусь зник, ніби розтанув, не залишивши після себе й сліду.
А Христинка – прокинулася. Був ранок. У неї було дуже багато вражень і думок після цього сну. А ще – багато переконливих слів!
Пройшло декілька років з моменту, коли дівчинці Христині приснилася та дивовижа. За цей час багато чого змінилося. Христинка змогла переконати багато своїх друзів у тому, що природа навколо потребує захисту. Вона стала
організовувати громадські акції, учасники яких разом очищали ліс від сміття. А найголовніше те, що змінилася сама дівчинка. Тепер вона впевнена, що кожен може змінити життя на краще, варто лише захотіти. У майбутньому ж Христина хоче стати лісівником – захисником лісу, мріє залучати до охорони зелених насаджень якомога більше людей з усієї планети. Цілеспрямована дівчинка переконана, що з нашою Землею все буде добре, що навіть через 100 років вона красуватиметься лісочками, лісами та пралісами, адже люди – істоти розумні, вони не допустять того, щоб у майбутньому життя перетворилося на страшний сон!
ПЛАНЕТИ-ПОДРУЖКИ
Фрате Софія, учениця Новоархангельського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа I-III ступенів – гімназія»
У далекому космосі було дві планети. Одна була дбайливою до природи, рослин, тварин та людей, а інша – ні. На ній не росли рослини, не жили тварини, не текли річки, не було океанів.
Та от одного разу люди з дбайливої планети полетіли до сусідньої в гості. Ті інопланетні жителі ласкаво прийняли гостей. Але коли в людей мова пішла про рослини, то господарі розсердилися і почали виганяти людей. Ті дуже ображені полетіли додому.
Пройшов час. Люди дбайливої планети були дуже добрими і пробачили своїх сусідів. Вони запросили їх до себе у гості. Інопланетні жителі зрозуміли, що помилялися. Вони побачили красу дбайливої природи – чисте повітря, прозорі річки, аромати квітів, щебетання пташок. І попросили допомогти перетворити їхню планету на таку ж саму, як дбайлива. Люди з радістю погодилися.
Через два місяці іншу планету вже було не впізнати. Кожен із жителів посадив по одній рослині, завів тваринок та пташечок. І на цьому ніхто не зупинявся. Всі продовжували робити свою планету чистою, гарною, зеленою, живою.
Дві планети стали подружками, допомагали одна одній. Дуже часто влаштовували великі свята для збереження життя на своїх землях.
ПОВЧАЛЬНА РАНКОВА ПРОГУЛЯНКА
Гаврильчик Олександр, учень комунального закладу
«Ганнівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів- центр позашкільної освіти» Ганнівської сільської ради Новоукраїнського району
Вранці маленька Аліса гуляла з мамою у парку. Всі дні стояла тепла погода. Трава в парку сяяла тисячами крихітних блискіток. А поруч на гілці розкинув свої тенета павук. Підійшовши ближче, дівчинка помітила, як в павутині борсається красивий, неповторний та дуже енергійний метелик.
- Хто це? – здивувалася Аліса.
- Це дуже рідкісний метелик – Махаон! Поглянь на його яскраво-жовті з чорним візерунком крила, на задніх крилах сині кружальця, облямовані чорним та дві оранжеві плями. – Відповіла мама.
- А чому рідкісний?
- Їх мало: багато гине від зіткнень з автомобілями, випалювання трав, застосування пестицидів, а ще колекціонери виловлюють їх для своїх колекцій та потім вихваляються ними. Так робити не можна! Люди повинні оберігати цих неповторних комах.
Дівчинка, нахиляючись, звільнила красеня від тенет і тихо прошепотіла:
- Лети, красеню, лети та радуй нас своєю красою!
ВРЯТОВАНЕ ЛОСЕНЯТКО
Гончар Тетяна, учениця Петрівської загальноосвітньої школа I ступеня
Кожного року дядько Іван запрошує мене в гості до себе в лісництво.
Для мене ліс – це казка! І ось стою на березі мого улюбленого озерця. Як легко дихається чистим, свіжим повітрям! Крізь крони високих, гіллястих дерев пробивається яскраве проміння сонечка. Пахне хвоєю та квітами. Біля мого житла так не вистачає лісових дерев, які очищали б забруднене повітря.
Минулого літа я бачила сім’ю лосів, в яких народилося маленьке лосенятко Миня. Я з нетерпінням чекала зустрічі з ним біля годівнички.
Коли я наблизилася, то побачила троє лосів. Але Миня стояло поодаль годівнички. Я стала придивлятись. Мене охопив жах! Мордочка лосенятка була опутана проволокою. Миня не міг їсти сіно з годівнички, напитися води. Його необхідно було рятувати від голодної смерті!
Я зателефонувала дядькові Івану і розповіла про Миню. Відразу приїхав дядько з помічником та загнали лосенятко в куток загону, де йому зняли з мордочки проволоку.
Дядько Іван сказав: «Ось бачиш, Тетянко, що трапляється з лісовими жителями, коли туристи залишають після себе недоїдки в целофанових пакетах та жерстяних банках, пластикові та скляні пляшки. Як би ти не приїхала до нього в гості, то Миня загинув би».
ЧАРІВНИЙ ЛІС
Скляров Сергій, вихованець Світловодської міської станції юних натуралістів
Ранок. Сьогодні був теплий весняний день. Зранку можна почути шелест дерев. У лісі ледь було помітно промінчики сонця на маленьких кущиках та деревах. Прокинулись лісові мешканці: звірята і пташенята. Прокинулася від зимового холоду та солодкого сну родина ведмедів. Милуватися цим краєвидом можна було не відриваючи очей.
Та одного разу, в сонячний, чудовий день проходив поблизу лісоруб. Він рубав усі дерева на своєму шляху, адже він не думав, що природа, якою б вона не була, її потрібно цінувати й оберігати. Він знищував гнізда з пташенятами,
які повинні були з’явитися на світ. Він був дуже холодною та жорсткою людиною по відношенню до природи. Лісові мешканці намагалися пояснити чоловікові, що він завдає їм великої шкоди. Але, почувши мову тварин, лісоруб не зрозумів, що це за звуки природи. Лише побачивши, як гірко плачуть пташенята та інші мешканці цього лісу, він замислився і почув всю їхню історію.
Для людини цей ліс здається похмурим та непривітним видовищем. Для наших менших братів – навпаки. Вони люблять цей ліс, яким би він не був, бо це – їх маленька батьківщина, де вони народилися, зростали та продовжували свій рід. Тварини перетворили його на чарівний живий ліс, де повсюди панували мир та злагода.
Тоді лісоруб зрозумів, що не можна знищувати природу. Її треба любити і поважати, оберігати і захищати, як свою Батьківщину.
РІЧКА ЗАХВОРІЛА
Гармаш Олександр, вихованець комунального закладу
«Центр дитячої та юнацької творчості Світловодської районної ради»
Біля нашого села протікає невеличка річка Цибульник. Вода в ній була чиста, прозора, а понад річкою росли зелені верби. Коли настало літо, стало дуже спекотно. Діти полюбляли приходити до річки, відпочивати в холодочку, купатися. А ще біля річки знаходилось маленьке джерельце. Вода в ньому була прохолодна і дуже смачна. Непомітно промайнуло літо, настала осінь, а потім зима. Все навкруги засипало снігом, річка вкрилася льодом. Діти взимку зовсім забули за річку і вона дуже засумувала. І ось настала весна, пригріло сонечко, зазеленіла травичка, розпустились листочки на деревах. І згадали діти, що вони вже давно не навідувалися до річки, до джерельця. І ось вони прийшли на берег. Але що це? Це була зовсім не та річка, якою вони її знали. Вона була сумна, вода в ній була темна, дно замулене, а на березі було багато сміття. Розгубилися діти. Що ж робити? «Мабуть, це якась хвороба?» – подумали діти. А одна дівчинка підійшла і почала прибирати біля річки. Друзі взялися їй допомагати. Розчистили джерельце, річку, прибрали сміття на березі і річка ожила. Зраділи діти, адже вони вилікували свою річку. І тоді вони вирішили, що треба піклуватися про неї, не забруднювати, щоб річка ніколи не сумувала і завжди була чиста.
ЧАРІВНА ВЕСЕЛКА
Орел Ілона, вихованка комунального закладу «Центр дитячої та юнацької творчості Світловодської райради»
Настала весна. Все навкруги ожило, усюди розпустилися дерева, кущі, травичка зазеленіла. Квіти зацвіли різними кольорами: червоним, жовтогарячим, блакитним, фіолетовим, жовтим, синім. Вони весело посміхалися до Сонечка, яке посилало до них теплі, сонячні промінці. Сонечко
пригрівало все жаркіше. Квіти і травичка, дерева і кущі дуже хотіли попити водички. І тоді вони попросили Сонечка допомогти їм. Сонечко звернулося до Хмаринки, з якою вони дружили вже дуже давно, часто грали в різні ігри, весело гуляли по небу. Хмаринка закрила Сонечко і на Землю пішов рясний дощик. Все навкруги ожило: дерева, квіти і травичка досхочу напилися водички, вмилися дощем. Із-за Хмаринки визирнуло Сонечко. І тут на небі з’явилася чарівна Веселка, яка грала різними кольорами. Це квіти, і дерева, і травичка подарували свої кольори Веселці. Вони були дуже вдячні Сонечкові і Хмаринці. Веселка, ніби чарівний місточок, з’єднала Землю і небо. І стала символом краси, оновлення природи. А Сонечко, Хмаринка і Веселка стали справжніми друзями.
Народна творчість в екологічному вихованні учнів
(прислів’я, приказки та загадки про природу)
Методичний коментар. Народна творчість посідає особливе місце у процесі становлення особистості. Прислів’я, приказки та загадки екологічного спрямування акумулюють важливий життєвий досвід попередніх поколінь в афористичній формі, що сприяє засвоєнню правил поведінки в природі учнями та створює передумови формування їх екологічної культури. Доцільно підібрані педагогами для проведення заняття надбання народної творчості про природу дають змогу дітям краще пізнавати навколишнє середовище, відчувати красу природи та розвивати почуття любові й турботливого ставлення до неї, формують життєві компетентності.
Прислів’я та приказки
Природаодномумати Ні від сонця тепла, ні від місяця світла.
Сонце світить, сонце сяє – вся природа воскресає. Сонце блищить, а мороз тріщить.
Кому місяць світить, тому й зорі всміхаються. Земля найбагатша, вода найсильніша.
Поле має вуха, а ліс – очі.
Як листя жовтіє, то поле смутніє. Вода в одного бере, а другому дає.
Не скрізь там вода, куди хилиться верба. Хоч річка невеличка, а греблі ламає.
Вогонь – цар, а вода – цариця.
Заступи природу дверима, то вона тобі вікном ввійде. Нема тієї драбини, щоб до неба дістала.
Чисте небо не боїться ні блискавки, ні грому. Як небесна височина, так морська глибина.
За рідною землею і в небі скучно. Високі гори мають глибокі доли. Гора з горою не сходиться.
Дай полю гною – дасть хліба вволю. Хто полю годить, тому жито родить. Як листя жовтіє, то поле смутніє.
Після дощу і сонце засяє.
Не все ж і хмуриться, колись і виясниться. Блисне сонце і в наше віконце.
Доки сонце зійде, роса очі виїсть. Досить одного сонця на небі.
Зо світу до ночі сонце не стуляє очі.
І сонце не всі гори освічує, хоч високо ходить. Сонце світить на добрих і злих.
Сонця в мішок не зловиш.
Чим вище світло стоїть, тим далі його видно. Хто в темряву дивиться, той од світла кривиться. Глибока вода тихо пливе.
Сильна вода греблю рве.
На воді млин стоїть, та од води погибає.
З брудної води іще ніхто чистим не вийшов. Тяжко плисти проти води.
Стояча вода – калюжа.
Бистра вода надійде та й перейде, а тиха мулить та й мулить. Мала крапля великий камінь продовбає.
В болото влізти легко, а назад хоч воли впрягай.
Витягни біду з болота, а вона тобі на голову сяде. Кому болото, а кому злото.
Ліпше своє болото, як чуже золото. Кожна жаба своє болото хвалить.
Хто обкидає болотом інших, у того руки брудні. Море – рибальське поле.
В морі тому води багато, що її ніхто не п’є. Жди з моря погоди, то роса очі виїсть.
Ложкою моря не вичерпаєш. Ночвами моря не переплисти. Сім літ морячив і моря не бачив. Хвали море, а держися землі.
Море перепливти – не поле перейти.
Хто по морю плавав, тому калюжа не страшна. Всі ріки до моря ведуть.
Глибока річка, як думка, йде спокійно. Хоч річка і невеличка, а береги ламає. Від вогню і камінь трісне.
Вогонь – добрий слуга, але поганий хазяїн. Вогонь і вода добре служать, але лихо панують.
Вогонь все спалить, а вода від одного бере, а другому дає. Вогонь з водою ніколи не погодиш.
Вогонь палить, вода студить. Вода з вогнем не товариші.
З вогнем не жартуй, воді не вір і з вітром не дружи. В сіні вогню не сховаєш.
В ополонці вогонь не страшний. Вогню в шапці не гасять.
Гаси вогонь, поки не розгорівся. У вогні залізо сталиться.
Вогню в полі далеко не занесеш.
Де руки гріти, там треба і вогню.
З одного поліна вогню не розломиш. З сухого дерева добре вогонь класти. Кого не пече, той не відсувається.
Коли вогонь розгориться, то спалює і мокре, і сухе. На старому вогнищі добре вогонь розкладати.
Із малої іскри великий вогонь буває. І лід дасть іскру, як дуже потерти.
І найменша іскорка зродить найбільший вогонь. І в попелі іскра буває.
Біля сухого дерева й сире горить. В часи погоди бійся великої води.
В холодну погоду добрий господар і собаку на вулицю не вижене. Після дощу буває ясна погода.
Сім погод надворі: сіє, віє, мутить, крутить, рве, зверху ллє, знизу мете. Восени сім погод у нас: сіє, віє, крутить, мутить, припікає й поливає.
Буря і дуба звалить.
Чим більша буря, тим скоріш проходить. Багато грому – мало дощу.
Грім б’є у високе дерево.
Грім такий, що хоч тури гони, то не почують. Грім гучний, а дощик малий.
Де грім гуде, там мокне хтось.
До першого грому земля не розмерзається. Звідки не візьми – грім серед ясного неба. І в погоду часом грім ударить.
Вітер віє, хоч не знає, що погоду він міняє. Вітер подме і сліди замете.
Вітер добрий при стозі, а злий при морозі. Вітер не піймаєш, дим не заховаєш.
З вітром прийшло, за вітром і пішло.
Посієш вітер – пожнеш бурю.
Хто вітрові служить, тому димом платять. Натягай вітрила, поки вітер віє.
Куди хилить вітер, туди й гілля гнеться. Валиться з ніг від самого вітру.
Верхове галуззя вітри ломлять. Дощ упору – золото.
Від дощу під борону не сховаєшся. Від дощу втік, а під ринву сховався. Дощ іде – гриби будуть.
Дощ у жнива – як п’яте колесо до воза.
Дощ вимочить, сонечко висушить, а буйні вітри голову розчешуть. Із стріх не капає, коли дощ не падає.
Коробом сонце, ситом дощ.
Люди дякують дощеві, а подорожній лає. На дощі змокнеш і в плащі.
Чоловік – не глина, а дощ – не дубина, не розмочить і не поб’є.
Весною відро води – ложка болота, восени ложка води – відро болота.
Навесні корець дощу ложку болота дає, восени ложка дощу – корець болота.
Не треба дощ просити, він прийде, як будемо косити.
Оце дощ глухий: не йде, де просять, а йде, де косять, не йде, де чорно, а йде, де вчора.
Вміє поміж дощ ходити. Не все дощ іде, як гримить.
Без хмари дощ не приходить. З великої хмари малий дощ.
Сніг, завірюха, бо вже зима коло вуха. До завірюхи треба кожуха.
Не той сніг, що мете, а той, що зверху йде. Мороз і залізо рве та на льоту птицю б’є.
Уночі тріщить, а вдень плющить.
Багато снігу в році – багато хліба в тоці. Немає снігу – немає сліду.
Сніг сипле мов з рукава.
Снігу надме – хліба прибуде, вода розіллється – сіна набереться. Скільки сніг не лежатиме, а розтавати буде.
Як приходить сніг з дощем, то йдуть до шевця з плачем.
Як сніг упаде, то пастух пропаде, а як розтане, то й пастух устане. В ноги пече, а з носа тече.
Де тепло, там і добро.
В ліс не з’їздиш, то й на печі замерзнеш. Велике дерево поволі росте.
Ліс сам себе чистить.
Не звик ліс до наших коліс. Слухай, діброво, що ліс говорить.
Що в лісі родиться, то в дворі згодиться. Як у лісі гукнеш, так і одгукнеться.
Вітер ламає найбільше дерево.
Нема такого дерева, щоб на нього птаха не сідала. Сади деревину – будеш їсти садовину.
Де коріння, там і дерево. Де верба, там і вода.
Дарма верба, що груш нема, аби зеленіла. Аби дубки, а берізки будуть.
Дуб ламається, а лозина нагинається. За одним разом дуба не зрубаєш.
І великий дуб від малої сокири падає. Кожний дубок хвалить свій чубок.
Де дуби, там і гриби.
Де один грибок, там цілий вінок. Коли грибно, то і хлібно.
Дай землі, то і вона тобі дасть. Земля дає все і забирає все.
Земля багата – народ багатий. Земля – наша мати, всіх годує.
Земля найбагатша, вода найсильніша.
Земля – тарілка, що покладеш, те й візьмеш.
Земля потребує доброї погоди, доброго насіння, доброго робітника. Земля – трудівниця, аж парує та людям хліб годує.
Чорна земля білий хліб родить.
Про землю піклуйся – золотим зерном милуйся. Хто землі дає, тому вона утроє віддає.
Хто про землю дбає, тому вона повертає.
Загадки
Всіх годує, напуває, а про неї не всяк дбає. (Земля)
Мене б’ють, колотять, перевертають, ріжуть. Я все терплю і всім добром плачу. (Земля)
Що лицюєш на всі боки і нове воно щороку? (Ґрунт)
Ні потилиці, ні обличчя, ні початку, ні кінця. Як по ній ти не підеш – кінця краю не знайдеш. (Земля)
Вона весь світ годує, сама ж нічого не їсть. (Земля)
Вона частенько вмивається. Чотири рази на рік переодягається. (Земля) Не людина, а п’є. Не кухар, а всіх годує. (Ґрунт)
Дітей не народжує, а всім мати рідна. (Земля)
Чим більше в неї вкладаєш, тим більше вона віддає. (Земля)
Кажуть, що влітку вона смарагдова, восени – золота, взимку – діамантова.
А насправді вона завжди чорна. Про що йдеться? (Земля)
Зимою біле, весною чорне, влітку зелене, восени стрижене. (Поле) Без ніг, а біжить; без рук, а рукава має. (Річка)
Два брати у воду дивляться, а повік не зійдуться. (Береги)
День і ніч біжить, утоми не знає, півроку покрита буває. (Річка)
Із-під гірки, з-під крутої прокрадається норою, та й до моря утіка через лози по ярках. (Річка)
Крутиться, вертиться, берега держиться. (Річка)
Одне каже – побіжімо, інше каже – полежімо, третє каже – похитаймось. (Вода, земля, очерет)
Одна біжить, другий лежить, третя нахиляється. (Річка, берег, верба) Тече, тече – не витече; біжить, біжить – не вибіжить. (Річка)
Стоїть коритоповне води налито. (Ставок)
Хоч без ніг, а біжу прудко; не сплю ні вдень, ні вночі, хоч ніколи з ліжка не встаю. (Джерело)
Не скляний він, не з металу, А прислухайтесь – дзвенить, Риє землю він розталу
І тихесенько бринить. (Стумок) Цей блакитнодовгий звір
Має дивну звичку:
З скелі, з кручі стрімголів Падає у річку. (Водоспад)
Не вода, не суша – на човні не пропливеші ногами не підеш. (Болото) Баба лежить, сльозами сльозить. (Хмара)
Біла кобила попід небесами ходила. До нас прийшла – по руках пішла,
Оглянулась назад – і сліду не знать. (Хмара) З небокраю, з-за діброви
Вийшли кралі чорноброві: Принесли водиці жбан,
Полили зелений лан. (Дощові хмари)
І тонкий, і високий, а сяде в траву – не видно. (Дощ)
Ішов довгов’яз,у землю ув’яз,із землі всіх повиганяв. (Дощ і рослини) Їхав пан – у воду впав. Сам не замочився,а води побільшало. (Дощ) Мене просять і чекають, а як покажуся – втікають. (Дощ)
Сильніше сонця, слабше вітру; ніг немає, а йде; очей не має, а плаче. (Хмара)
Скачуть по доріжці білі горошки. (Град)
Розсипався горох на сімдесят сім доріг; ніхто його не підбере: ні цар, ні цариця, ні красна дівиця. (Град)
На дворі переполох:
З неба сиплеться горох.
З’їла шість горошин Іра – У неї тепер ангіна. (Град)
Без рук, без ніг, а вікно вибиває. (Град) Я кажу братові: – Ох,
З неба сиплеться горох!
– От дивак, – сміється брат, – Твій горох адже це… (Град)
Ввечері на землю злітає, вночі на землі перебуває, а вранці знову відлітає (Роса)
Вночі спить на землі, а вранці втікає. (Роса)
Ішла дівка до овець, загубила гребінець.Місяць бачив – не підняв, сонце вкрало і нікому не сказало. (Роса)
Зоря-зірниця, красна дівиця, Небом гуляла, плакала-ридала,
Місяць побачив сльози – не підняв, Сонце встало – позбирало. (Роса)
Зоря-зоряниця церквою ходила – ключі загубила; Місяць зійшов, ключі знайшов. (Роса)
Що плаче без голосу? (Роса)
Вночі на лузі – глянете ви!
Сивко пасеться без трави. (Туман).
Над річкою, над долиноюповисла біла холстина. (Туман) У білому оксамиті село,
І паркани, і дерева.
А як вітер нападе,
Цей оксамит відпаде. (Туман)
Сивий дідусь біля воріт усім очі заволік. (Туман) Сивий кінь увесь світ заліг. (Туман)
Сиві кабанина все поле залягли. (Туман)
Сиві гуси все поле вслали. (Туман) Хмара сива увесь світ накрила. (Туман)
Зимою чорне, весною й літом зелене, а восени жовте. (Ліс.)
В них багато є роботи, Хоч стоять вони весь час. Від дощу чи від спекоти Захистять, врятують нас. Не лягають спать ніколи, На ногах вони одвік.
Не бояться плину рік, Ні завій, ні вітру реву.
Хто ж вони такі?.. (Дерева.)
На горі шумить, а під горою мовчить. (Ліс)
Взимку – зсивою бородою, влітку виростає нова. Восени відпадає. (Ліс) Навесні – в кольоровій сукні, взимку – в білому сарафані.(Листяний ліс)
Весна пригріває – він шубу одягає, Зима підійде – він знімає шубу. (Листяний ліс)
І влітку весело, і восени ситно, і взимку тепло. (Дерево)
Навесні веселить, влітку холодить, восени живить, взимку зігріває. (Дерево)
Падають з гілки золоті пелюстки.(Листя)
Восени кружляють, на землю лягають, з землі не встають і тут зогнивають. (Листя)
Сидить – зеленіє, летить – пожовтіє, впаде – чорніє. (Лист)
Пан Панович впав у криницю – водине збентежив і сам не потонув. (Лист)
Зелена, а не луг, блекота, а не сніг, кудрява, а не людина. (Береза) Хоч мала, хоч більша – де стоїть, там і шумить. (Береза)
Взимку і влітку одним кольором. (Ялина, сосна) Що цвіте без цвіту? (Сосна)
Що влітку і взимку в одній сорочці? (Ялинка) Плаття загубилося, ґудзики залишилися.(Черемха) Одне дерево без вітру шумить. (Осика)
Ніхто не лякає, а вся тремтить. (Осика)
Білий балахон, а шапка червона.(Підосичник)
У лісі на галявині стоїть кучерявий Ваня в зеленому каптані; багач не великий, а горішками наділить. (Ліщина)
Маленький горщик, а смачна кашка. (Горіх) Маленький мужичок, кістяна шубка. (Горіх) Цвіте, а ніхто кольору не бачить.(Горіх) М’який, а не пух,зелений, а не трава. (Мох)
Використані джерела
- Загадки про ліс [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://familytimes.com.ua/zagadky-dlya-ditey/zagadky-pro-lis
- Загадки про неживу природу[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://megaznaika.com.ua/zagadku/category/zahadky-pro-pryrodu/
- Інтегровані проекти. Екологічна безпека та сталий розвиток: навч.- метод. посіб. / Укладач З.В. Флончук. – Х. : ВГ «Основа», – 160 с. (Серія
«Ключові компетентності»)
- Прислів’я та приказки про природу та її явища[Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://traditions.in.ua/usna-narodna-tvorchist/pryslivia-ta- prykazky/1541-pryslivia-ta-prykazky-pro-pryrodu
- Українські загадки про природу [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://dovidka.biz.ua/ukrayinski-zagadki-pro-prirodu/
- Українські народні приказки та прислів’я про природу[Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://mala.storinka.org/Українські-народні- приказки-та-прислів%27я-про-природу.html
Скачати збірку у форматі (word): НА ХВИЛІ ЕКО-ТВОРЧОСТІ
Коментарі із Facebook
Powered by Facebook Comments