Конспект уроку на тему: “Україна – мій рідний дім”

Скачати 

Урок Конспект першого уроку на тему: “Україна – мій рідний дім”

 

 Україна — мій рідний дім (урок патріотизму)

 

 

 

Мета. Зміцнювати патріотичні почуття учнів, спрямовувати духовний розвиток.

 

І. Вступне слово учителя.

 

Дорогі діти! Ось і ще одні веселі канікули пролетіли на крилах теплого і ласкавого літа. І знову вересень, і шкільний дзвоник кличе вас до праці. Кожен наступний клас — це новий щабель вашого фізичного, розумового і морального зростання, яке не відбувається само собою, для цього потрібна праця мускулів, розуму, серця. Тож вітаючи вас, уже семикласників, із початком навчального року, я щиро бажаю, щоб ця праця не була для вас примусовою, хай вона приносить вам радість і хороші результати. У цьому допоможе усвідомлення високої мети, заради якої ви ходите в школу. Стати справжньою людиною, особистістю, — ось ваша головна ціль. До неї ви йдете не один рік, крок за кроком і на кожній вищій сходинці все більше усвідомлюєте у чому суть справді людського. І що цікаво: чим більше людина знає й розуміє, тим більше питань ставить перед нею життя, тим вищий ідеал особистості, тим вимогливіша вона до себе.

 

Мине ще один рік — і ви станете на порозі юності, найпрекраснішої пори в житті людини. Якими ви вступите у цей чарівний світ, залежить від вас самих, від того, як успішно будете формувати своє “я”, вибудовувати храм своєї душі.

 

Нагадаю те, про що ми не раз говорили у попередніх класах: основним вихователем кожного з вас будете ви самі, адже без самовиховання неможливе втілення у життя високих ідеалів.

 

У нас ще буде багато серйозних роздумів і розмов про ці ідеали. Сьогодні ж зупинимось на найважливішому з них. Цей ідеал багатьма людьми сьогодні потоптаний, знехтуваний, багато в ньому зневірились; немало й таких, у кого його, на жаль, і не було. Йдеться про патріотизм, любов до Батьківщини, — глибоку, щиру, не на словах, а на ділі.

 

Поняття Батьківщини росте разом з вами, збагачується новим, усе глибшим змістом. Нещодавно для вас обмежувалось рідною хатою, де вперше пізнали любов та опіку мами і тата, ласку бабусі, мудрість дідуся, тепло родини. Проминуло раннє дитинство — і вже стежинка від хати повела вас до школи. Саме тут відкрили для себе, що ви не просто діти своїх батьків, а ще й українці, а Батьківщина наша — Україна, велика і прекрасна. Вам розповідала про неї перша вчителька. На уроках ви співали пісні й декламували вірші, знайомились з державною символікою, знаходили на карті її ріки, міста і гори, засвоювали мову, звичаї і традиції, читали оповідання з історії. Читаючи книги про минуле, ви захоплювались героїзмом і звитягою справжніх синів Батьківщини, якими уславлена кожна епоха: і княжа доба, і козацька, віки неволі і часи визвольних змагань. Та чим дорослішаєте ви, тим все більше здатні аналізувати минуле й сучасне.

 

Чи не виникало у вас запитання, — чому доля нашого народу така трагічна? Прогорнімо сторінки історії — від найдавніших до новітніх часів. Чому не витримала татаро-монгольського іга Руська держава? Вистояла б вона, якби була монолітною, єдиною! Та річ у тому, що вона розпалась на окремі князівства ще до нашестя татаро-монголів. А удільні князі дбали не про єдність і могутність . держави Руської, вони воювали між собою за землі, за владу.

 

Вже князі на поганих не ходять походами.

Каже брат братові: “Се моє і те моє теж.”

Розлилось горе по Русі наругою

І печаль нещадна русів мучила,

І князі кували чвари гострі,

А погані дикі в ту злощасну пору

Йшли на Русь і били всіх гуртом і вроздріб,

І данину брали .

 

(Зі “Слова про похід Ігорів “у перекладі Івана Світлтного.)

 

Русь, ослаблена міжусобицями, упала під навалою хижих ординців.

 

Проглянемо сторінку з історії доби козацької. Якби всі полки пішли за гетьманом Іваном Мазепою, визволив би він Україну від московського поневолення. Проте зрадники допомогли ворогам і перемогли московити. Руїнами, кров’ю й пожежами, палями й шибеницями вибивали дух українства, усе загарбали й навіть назву нашу — Русь — присвоїли собі.

 

Для чого ми згадуємо про це сьогодні? Щоб осудити зрадників чи тих,, які стояли осторонь, дбаючи про себе в той час, як треба було одностайно стати на захист волі Вітчизни? Ні. Своєю зрадою вони вже зганьблені навіки, і судитиме їх Найвищий Суддя, як і всіх нас, минулих, сучасних і майбутніх. Але історію потрібно знати й не повторювати помилок предків.

 

Щоб зберегти дім свій — треба бути господарем, щоб мати Україну — треба бути українцями. Не малоросами, не хохлами, а українцями — синами і дочками України.

 

1. Учні—декламатори.

 

1-й: Земле рідна! Мозок мій світліє,

 

І душа ніжнішою стає,

 

Як твої сподіванки і мрії

 

У життя вливаються моє.

 

Я живу тобою і для тебе,

 

Вийшов з тебе, в тебе перейду,

 

Під твоїм високочолим небом

 

Гартував я душу молоду.

 

Хто тебе любов’ю обікраде,

 

Хто тебе в турботах обмине —

 

Хай того земне тяжіння зрадить

 

І з прокляттям безвість проковтне!

 

(В. Симоненко.)

 

2-й: Україно, Україно,

 

Нене моя, нене,

 

Як забуду тебе, рідна,—

 

Й ти забудь про мене.

 

Як буде мені дорожче

 

Що від тебе, нене, —

 

Прокляни мене, о рідна,

 

І забудь про мене!

 

(Уляна Кравченко.)

 

3-й: І яку я не вибрав би путь,

 

І яка б не пробила година —

 

Всі дороги до тебе ведуть:

 

Ти на світі у мене єдина.

 

Через гори, за ріки, моря

 

Усміхається вечір погідно,

 

І встає Кобзарева зоря

 

Над тобою, моя Україно.

 

4-й: Любіть Україну, як сонце, любіть,

 

Як вітер, і трави, і води .

 

В годину щасливу і в радості мить,

 

Любіть у годину негоди.

 

Любіть Україну у сні й наяву,

 

вишневу свою Україну,

 

красу її вічно живу і нову,

 

і мову її солов’їну.

 

5-й: Юначе! Хай для неї твій сміх

 

і сльози, і все до загину .

 

Не можна любити народів других,

 

коли ти не любиш Вкраїну!

 

Дівчино! Як небо її голубе,

 

Люби її кожну хвилину.

 

Коханий любить не захоче тебе,

 

коли ти не любиш Вкраїну .

 

Любіть у труді, у коханні, в бою,

 

як пісню, що лине зорею .

 

Всім серцем любіть Україну свою —

 

і вічні ми будемо з нею.

 

ІІІ. Виконується пісня “Синові” на сл. В. Симоненка.

 

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,

 

Виростуть з тобою приспані тривоги .

 

Можна вибрать друга і по духу брата,

 

Та не можна рідну матір вибирати.

 

За тобою завше будуть мандрувати

 

Очі материнські і білява хата.

 

І якщо впадеш ти на чужому полі,

 

Прийдуть з України верби і тополі.

 

Стануть над тобою, листям затріпочуть,

 

Тугою прощення душу залоскочуть.

 

Можна все на світі вибирати, сину,

 

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

 

1. Заключне слово учителя.

 

У кожного з нас є рідна хата.

 

Подумайте, скільки потрібно праці, щоб утримувати в домі порядок і лад, щоб було в ньому чисто й затишно, щоб жилось заможно.

 

Україна — наш спільний дім. Тож маємо дбати всі, щоб були в ній добробут і лад, мир і злагода, вічна краса. Усі ми повинні усвідомити: своє, рідне — не тільки хата й подвір’я, а й вулиця, село чи місто, де ти живеш, ліс і річка, степ і море. Якби кожен це пам’ятав, — чи були б засмічені лісосмуги, ниви і шляхи, отруєні водоймища, понівечені насадження, понищені святині?

 

Україна з надією дивиться в завтрашній день, чекає на вас, завтрашніх господарів життя. Ви потрібні їй мудрі, умілі, дбайливі і людяні. Тож попри всі щоденні турботи пам’ятайте про головне — вибудовуйте храм своєї душі, формуйте себе як Людину, яку сотворив Господь подібною собі.

 

Приступаємо до навчального року — нового етапу нашої праці. В українців, як і всіх християн, є добра традиція: новий день починати молитвою. Отож започаткуймо так новий навчальний рік. Помолимось до Всевишнього, до Матері

 

Божої, попросимо Благословення на чесний труд. Помолимось за маму і тата, за родину, за мир у домі нашому, за здоров’я і радість.

 

Помолимось за Україну.

 

(Усі учні встають.)

 

Учень читає урочисто напам’ять або з аркуша, усі повторяють подумки:

 

Боже великий, Боже всесильний!

 

Ми, діти твої, схиляємо в покорі свої голови, вислухай нашу щиру молитву, прийми благання наших сердець!

 

Прости провини наші та провини батьків, дідів і прадідів наших! Змилосердися, Господи, над нашими родинами, щоб були вони щасливими і здоровими.

 

Благослови, Боже, наше навчання, щоб зросли ми добрими і мудрими — батькам на радість, Україні на користь, щоб у трудах щоденних збагачували і звеличували свій рід і народ!

 

Дякуємо тобі за щастя учитися в рідній школі! Зміцни наш дух, даруй силу, терпіння, наполегливість, щоб ми навчилися жити за твоїми святими законами Любові і Милосердя. Дай сили нашим рукам, щоб могли ми добро творити, а злу протистояти.

 

Молимо тебе, Господи, змилосердись над нашим українським народом! Зітри кривду й неправду, що неволить його, а дай йому, Предобрий, жити вільно на своїй землі, щоб не служив він нікому, тільки тобі, Отцю й Сотворителю, і прославляв тебе в словах і в ділах праведних.

 

Матінко Божа, наша Заступнице й Покровителько! Заступись за нашу багатостраждальну неньку Україну, поможи їй вийти на шляхи волі й благоденства!

 

Поверни додому наших матерів і батьків, братів і сестер, які блукають чужими краями! Зігрій, Отче, нашу землю теплом своїм і зроси дощами, відверни усякі лиха і нещастя! Прийми, Всевишній, нашу щиру молитву!

 

(Виконується, при можливості, або слухається в записі “Молитва за Україну”.)

 

Боже Великий, єдиний,

Нам Україну храни,

Волі і світла промінням

Ти її осіни.

Світлом науки і знання

Всіх нас просвіти,

В чистій любові до Краю

Ти нас, Боже, зрости.

Молимось, Боже Єдиний,

Нам Україну храни,

Всі твої ласки й щедроти

Ти на люд наш зверни.

Дай йому волю, дай йому долю,

Дай доброго світа,

Щастя дай, Боже, народу

I многая, многая літа!