Урок Конспект першого уроку на тему: “Україна – мій рідний дім”
Україна — мій рідний дім (урок патріотизму)
Мета. Зміцнювати патріотичні почуття учнів, спрямовувати духовний розвиток.
І. Вступне слово учителя.
Дорогі діти! Ось і ще одні веселі канікули пролетіли на крилах теплого і ласкавого літа. І знову вересень, і шкільний дзвоник кличе вас до праці. Кожен наступний клас — це новий щабель вашого фізичного, розумового і морального зростання, яке не відбувається само собою, для цього потрібна праця мускулів, розуму, серця. Тож вітаючи вас, уже семикласників, із початком навчального року, я щиро бажаю, щоб ця праця не була для вас примусовою, хай вона приносить вам радість і хороші результати. У цьому допоможе усвідомлення високої мети, заради якої ви ходите в школу. Стати справжньою людиною, особистістю, — ось ваша головна ціль. До неї ви йдете не один рік, крок за кроком і на кожній вищій сходинці все більше усвідомлюєте у чому суть справді людського. І що цікаво: чим більше людина знає й розуміє, тим більше питань ставить перед нею життя, тим вищий ідеал особистості, тим вимогливіша вона до себе.
Мине ще один рік — і ви станете на порозі юності, найпрекраснішої пори в житті людини. Якими ви вступите у цей чарівний світ, залежить від вас самих, від того, як успішно будете формувати своє “я”, вибудовувати храм своєї душі.
Нагадаю те, про що ми не раз говорили у попередніх класах: основним вихователем кожного з вас будете ви самі, адже без самовиховання неможливе втілення у життя високих ідеалів.
У нас ще буде багато серйозних роздумів і розмов про ці ідеали. Сьогодні ж зупинимось на найважливішому з них. Цей ідеал багатьма людьми сьогодні потоптаний, знехтуваний, багато в ньому зневірились; немало й таких, у кого його, на жаль, і не було. Йдеться про патріотизм, любов до Батьківщини, — глибоку, щиру, не на словах, а на ділі.
Поняття Батьківщини росте разом з вами, збагачується новим, усе глибшим змістом. Нещодавно для вас обмежувалось рідною хатою, де вперше пізнали любов та опіку мами і тата, ласку бабусі, мудрість дідуся, тепло родини. Проминуло раннє дитинство — і вже стежинка від хати повела вас до школи. Саме тут відкрили для себе, що ви не просто діти своїх батьків, а ще й українці, а Батьківщина наша — Україна, велика і прекрасна. Вам розповідала про неї перша вчителька. На уроках ви співали пісні й декламували вірші, знайомились з державною символікою, знаходили на карті її ріки, міста і гори, засвоювали мову, звичаї і традиції, читали оповідання з історії. Читаючи книги про минуле, ви захоплювались героїзмом і звитягою справжніх синів Батьківщини, якими уславлена кожна епоха: і княжа доба, і козацька, віки неволі і часи визвольних змагань. Та чим дорослішаєте ви, тим все більше здатні аналізувати минуле й сучасне.
Чи не виникало у вас запитання, — чому доля нашого народу така трагічна? Прогорнімо сторінки історії — від найдавніших до новітніх часів. Чому не витримала татаро-монгольського іга Руська держава? Вистояла б вона, якби була монолітною, єдиною! Та річ у тому, що вона розпалась на окремі князівства ще до нашестя татаро-монголів. А удільні князі дбали не про єдність і могутність . держави Руської, вони воювали між собою за землі, за владу.
Вже князі на поганих не ходять походами.
Каже брат братові: “Се моє і те моє теж.”
Розлилось горе по Русі наругою
І печаль нещадна русів мучила,
І князі кували чвари гострі,
А погані дикі в ту злощасну пору
Йшли на Русь і били всіх гуртом і вроздріб,
І данину брали .
(Зі “Слова про похід Ігорів “у перекладі Івана Світлтного.)
Русь, ослаблена міжусобицями, упала під навалою хижих ординців.
Проглянемо сторінку з історії доби козацької. Якби всі полки пішли за гетьманом Іваном Мазепою, визволив би він Україну від московського поневолення. Проте зрадники допомогли ворогам і перемогли московити. Руїнами, кров’ю й пожежами, палями й шибеницями вибивали дух українства, усе загарбали й навіть назву нашу — Русь — присвоїли собі.
Для чого ми згадуємо про це сьогодні? Щоб осудити зрадників чи тих,, які стояли осторонь, дбаючи про себе в той час, як треба було одностайно стати на захист волі Вітчизни? Ні. Своєю зрадою вони вже зганьблені навіки, і судитиме їх Найвищий Суддя, як і всіх нас, минулих, сучасних і майбутніх. Але історію потрібно знати й не повторювати помилок предків.
Щоб зберегти дім свій — треба бути господарем, щоб мати Україну — треба бути українцями. Не малоросами, не хохлами, а українцями — синами і дочками України.
- Учні—декламатори.
1-й: Земле рідна! Мозок мій світліє,
І душа ніжнішою стає,
Як твої сподіванки і мрії
У життя вливаються моє.
Я живу тобою і для тебе,
Вийшов з тебе, в тебе перейду,
Під твоїм високочолим небом
Гартував я душу молоду.
Хто тебе любов’ю обікраде,
Хто тебе в турботах обмине —
Хай того земне тяжіння зрадить
І з прокляттям безвість проковтне!
(В. Симоненко.)
2-й: Україно, Україно,
Нене моя, нене,
Як забуду тебе, рідна,—
Й ти забудь про мене.
Як буде мені дорожче
Що від тебе, нене, —
Прокляни мене, о рідна,
І забудь про мене!
(Уляна Кравченко.)
3-й: І яку я не вибрав би путь,
І яка б не пробила година —
Всі дороги до тебе ведуть:
Ти на світі у мене єдина.
Через гори, за ріки, моря
Усміхається вечір погідно,
І встає Кобзарева зоря
Над тобою, моя Україно.
4-й: Любіть Україну, як сонце, любіть,
Як вітер, і трави, і води .
В годину щасливу і в радості мить,
Любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її вічно живу і нову,
і мову її солов’їну.
5-й: Юначе! Хай для неї твій сміх
і сльози, і все до загину .
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!
Дівчино! Як небо її голубе,
Люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну .
Любіть у труді, у коханні, в бою,
як пісню, що лине зорею .
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею.
ІІІ. Виконується пісня “Синові” на сл. В. Симоненка.
Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,
Виростуть з тобою приспані тривоги .
Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.
За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.
І якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі.
Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощення душу залоскочуть.
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
- Заключне слово учителя.
У кожного з нас є рідна хата.
Подумайте, скільки потрібно праці, щоб утримувати в домі порядок і лад, щоб було в ньому чисто й затишно, щоб жилось заможно.
Україна — наш спільний дім. Тож маємо дбати всі, щоб були в ній добробут і лад, мир і злагода, вічна краса. Усі ми повинні усвідомити: своє, рідне — не тільки хата й подвір’я, а й вулиця, село чи місто, де ти живеш, ліс і річка, степ і море. Якби кожен це пам’ятав, — чи були б засмічені лісосмуги, ниви і шляхи, отруєні водоймища, понівечені насадження, понищені святині?
Україна з надією дивиться в завтрашній день, чекає на вас, завтрашніх господарів життя. Ви потрібні їй мудрі, умілі, дбайливі і людяні. Тож попри всі щоденні турботи пам’ятайте про головне — вибудовуйте храм своєї душі, формуйте себе як Людину, яку сотворив Господь подібною собі.
Приступаємо до навчального року — нового етапу нашої праці. В українців, як і всіх християн, є добра традиція: новий день починати молитвою. Отож започаткуймо так новий навчальний рік. Помолимось до Всевишнього, до Матері
Божої, попросимо Благословення на чесний труд. Помолимось за маму і тата, за родину, за мир у домі нашому, за здоров’я і радість.
Помолимось за Україну.
(Усі учні встають.)
Учень читає урочисто напам’ять або з аркуша, усі повторяють подумки:
Боже великий, Боже всесильний!
Ми, діти твої, схиляємо в покорі свої голови, вислухай нашу щиру молитву, прийми благання наших сердець!
Прости провини наші та провини батьків, дідів і прадідів наших! Змилосердися, Господи, над нашими родинами, щоб були вони щасливими і здоровими.
Благослови, Боже, наше навчання, щоб зросли ми добрими і мудрими — батькам на радість, Україні на користь, щоб у трудах щоденних збагачували і звеличували свій рід і народ!
Дякуємо тобі за щастя учитися в рідній школі! Зміцни наш дух, даруй силу, терпіння, наполегливість, щоб ми навчилися жити за твоїми святими законами Любові і Милосердя. Дай сили нашим рукам, щоб могли ми добро творити, а злу протистояти.
Молимо тебе, Господи, змилосердись над нашим українським народом! Зітри кривду й неправду, що неволить його, а дай йому, Предобрий, жити вільно на своїй землі, щоб не служив він нікому, тільки тобі, Отцю й Сотворителю, і прославляв тебе в словах і в ділах праведних.
Матінко Божа, наша Заступнице й Покровителько! Заступись за нашу багатостраждальну неньку Україну, поможи їй вийти на шляхи волі й благоденства!
Поверни додому наших матерів і батьків, братів і сестер, які блукають чужими краями! Зігрій, Отче, нашу землю теплом своїм і зроси дощами, відверни усякі лиха і нещастя! Прийми, Всевишній, нашу щиру молитву!
(Виконується, при можливості, або слухається в записі “Молитва за Україну”.)
Боже Великий, єдиний,
Нам Україну храни,
Волі і світла промінням
Ти її осіни.
Світлом науки і знання
Всіх нас просвіти,
В чистій любові до Краю
Ти нас, Боже, зрости.
Молимось, Боже Єдиний,
Нам Україну храни,
Всі твої ласки й щедроти
Ти на люд наш зверни.
Дай йому волю, дай йому долю,
Дай доброго світа,
Щастя дай, Боже, народу
I многая, многая літа!