29 серпня – День пам’яті загиблих захисників України

Мета роботи – вшанування памяті загиблих захисників України, виховання в молоді, учнів шкіл почуття патріотизму, поваги до загиблих та вдячності за врятовані життя; вшанування памяті загиблих через продовження традицій: називати вулиці на їхню честь, встановити меморіальні дошки в публічному просторі; вивчення поетичних і прозових творів на дану тему, грамотне й змістовне написання поетичних і прозових творів на патріотичну тематику. Слава Україні! Героям слава!

29 серпня – День пам’яті загиблих захисників України

       Сьогодні, 29 серпня, відзначається День пам’яті захисників України, які загинули в жорстокій боротьбі за її незалежність, суверенітет і територіальну цілісність. Цей день встановлено указом Президента України від 23 серпня 2019 року № 621 для увічнення героїзму військовослужбовців і добровольців, котрі віддали життя за Батьківщину.

Відзначення Дня пам’яті захисників України саме 29 серпня обрано не випадково, бо саме в цей день у 2014 році, під час російсько-української війни та Іловайської операції відбувся потужний прорив української групи військ з російського оточення, де проявився масовий героїзм добровольців і військових та загинула найбільша кількість українських воїнів.

Це не єдиний день у році, коли ми згадуємо, віддаємо шану, розповідаємо про тих, хто віддав життя, щоб відстояти Україну, її державність, незалежність і соборність. Але це особливий день, нагода для всіх у суспільстві разом зосередитися на пам’яті, шані та  вдячності мужнім захисникам  України.

Цей День пам’яті держава започаткувала в 2019 році. Саме 29 серпня, бо з цією датою пов’язаний один із найтрагічніших епізодів російсько-української війни до повномасштабного вторгнення – вихід українських воїнів з оточення під Іловайськом у 2014 році. Тоді російське керівництво – традиційно для себе – порушило домовленості: українських військових розстріляли, коли вони колонами проходили тим, що мало бути «зеленим коридором». Їхній шлях пролягав через соняшникові поля. Тому традиційним символом пам’ятного дня 29 серпня став соняшник.

За даними Книги пам’яті полеглих за Україну, з 2014-го  року, станом на 1 грудня 2021 року загинули 4490 українських воїнів. Як відомо,
повномасштабне  вторгнення Росії 24 лютого 2022-го відкрило нову сторінку героїзму, стійкості та, на жаль, і втрат. Головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний повідомив, що з моменту повномасштабного нападу на серпень 2022 року «у війні проти російських загарбників загинули майже 9 тисяч українських героїв».

Цього року, поки триває війна до перемоги, ми не можемо ані знати точну кількість, ані назвати всіх поіменно, ані розповісти всі історії. Але ми впевнені, що українське суспільство докладе всіх зусиль, щоб наші загиблі герої були в нашій пам’яті не абстрактною цифрою. Щоб вони отримали максимальну шану, якої тільки заслуговують ті, хто віддав життя за свою країну. Щоб наша пам’ять про них була живою.

Наприкінці травня 2022 року Верховна Рада України ухвалила рішення про створення Національного військового меморіального кладовища, на якому з почестями ховатимуть загиблих (померлих) захисників і захисниць. Це – світова практика вшанування воїнів, які віддали життя за свою країну. Такі кладовища є в США, Канаді, Франції, Польщі та інших країнах. А за рік до цього, у липні 2021-го, на державному рівні був прийнятий військовий поховальний ритуал. Знову ж таки, щоб у момент поховання віддати належні почесті загиблому (померлому) захисникові чи захисниці, щоб усі розуміли, що ховають не пересічну людину, а того / ту, завдяки кому існує держава Україна.

Після перемоги ми віднайдемо свої традиції пам’яті про загиблих воїнів. Ми вже називаємо й продовжимо називати на їхню честь вулиці. У нас уже є місця пам’яті та меморіальні дошки в публічному просторі. Але після остаточної перемоги в країні повинні постати особливі місця, з проникливою архітектурою та людяними меморіальним практиками, які свідчитимуть, що ми шануємо і дякуємо.   Пам’ятаємо і будемо пам’ятати.

Україна сьогодні переживає найбільше випробування в новітній історії – збройну боротьбу за незалежність і територіальну цілісність проти російського агресора. Сучасна російсько-українська війна триває від 2014 року. Іловайськ – історія не поразки, а безцінного досвіду на початку Великої війни

Кожен, хто бився з 2014-го, хто загинув, є героєм в історії України, про це керівник Офісу Президента Андрій Єрмак написав у Телеграмі у День пам’яті захисників України. «День пам’яті захисників України. Кожен герой назавжди в історії України. Кожен, хто бився з 2014-го, хто загинув. Нікого не забудемо, за всіх помстимося. Слава Україні та всім, хто віддав життя за свободу», – зазначив керівник ОПУ.

Українці ніколи не забудуть подвиг захисників, які загинули під Іловайськом, про це ідеться у зверненні у Фейсбуці міністра оборони України Рустема Умєрова до 10-х роковин боїв за Іловайськ.«Сьогодні ми схиляємо голови перед тими, хто поклав своє життя за Україну. Це день нашої пам’яті, шани і обов’язку. День, коли кожен з нас має зупинитися і замислитися про тих, хто загинув у боротьбі за нашу свободу», – зазначив Умєров.

За його словами «символом Дня пам’яті є сонях – квітка, що виросла на полях бою під Іловайськом, де в 2014 році сотні українських героїв поклали свої життя за нашу незалежність». Як наголосив міністр, «пам’ять про наших захисників живе в кожному з нас. Ми ніколи не забудемо. Бо перемагає той, хто памʼятає». «Десять років тому росія відкрито показала своє гниле нутро, коли розстріляла українських військових, які виходили «зеленим» коридором з оточення під Іловайськом. Звідтоді ворог не приховує своєї жорстокості й ницості. Щодня вчиняючи воєнні злочини й тероризуючи мирне населення», – наголосив прем’єр-міністр Денис Шмигаль у Фейсбуці з нагоди Дня пам’яті загиблих захисників України. Він висловив вдячність за кожен їхній щоденний подвиг, за вільну й незалежну Україну.

Як повідомлялось, у серпні 2014 року під Іловайськом Донецької області відбувалися бої ЗСУ з регулярними частинами армії агресора. Вони тривали майже місяць, з 6 по 29 серпня. Через нерівність сил українські військові опинилися в оточенні. Росія пообіцяла їм “зелений коридор” для виходу, проте обіцянка не була виконана, а сили АТО – розстріляні. За офіційними даними Генеральної прокуратури, тоді загинули 366 українських військовослужбовців, ще 429 були поранені, 84 зникли безвісти. Близько 300 воїнів потрапили в полон.

Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський написав, що «цей день завжди нагадуватиме нам про підступність та віроломність російського агресора, про те, що будь-які переговори із терористами та вбивцями є смертельно небезпечною справою, і  довіряти їм не можна».

На Печерських пагорбах Києва на знак вшанування пам’яті всіх полеглих у російсько-українській війні захисників приспустили головний прапор держави.

Не перестаємо звертатися до творів поетеси Ліни  Костенко, вона  варта того, щоб  саме  її поетичні  рядки сьогодні цитувало, учило напамять наше суспільство. Королевою сучасної поезії в Україні, безумовно, є видатна й відома українська письменниця-шістдесятниця Ліна Костенко. Американський літературознавець Джордж Луцький зауважив, що вона змогла своїми віршами достукатися до серця кожного. Її творчий доробок знає більшість українського цивілізованого люду. Від романтичної “Марусі Чурай” до відомих її “Записок українського самасшедшего”…. Події, що відбулися в Україні за 30 років Незалежності, не змогли не позначитися на творчості такої особистості. Якщо нація має таких поетів, вона незнищенна. Ліна Костенко одна з перших відгукнулася на вторгнення Росії на територію України ще 2014 р

***І жах, і кров, і смерть, і відчай,

І клекіт хижої орди,

Маленький сірий чоловічок

Накоїв чорної біди.

Це звір огидної породи,

Лох-Несс холодної Неви.

Куди ж ви дивитесь, народи?!

Сьогодні ми, а завтра – ви.

Коли в людини є народ, тоді вона вже людина.

***Розп’ято нас між заходом і сходом.

Що не орел – печінку нам довбе.

Зласкався, доле, над моїм народом,

щоб він не дався знівечить себе!

Це ж треба мати сатанинський намір,

чаїть в собі невиліковний сказ,

щоб тяжко так знущатися над нами,

та ще й у всьому звинувачувати нас!

***Історії ж бо пишуть на столі.

Ми ж пишем кров’ю на своїй землі.

***І щось в мені таке велить

збіліти в гнів до сотого коліна!

І щось в мені таке болить,

що це і є, напевно, Україна.

***Дмитро Коцюбайло на позивний «Да Вінчі» – командир спецпідрозділу ЗСУ «Вовки Да Вінчі», Герой України, загинув 7 березня 2023 року в бою під Бахмутом.

***У нас вже підриваються на мінах.

В полях по обрій брухту і броні.

У нас стрічають люди на колінах

своїх убитих хлопців на війні.

Росли, росли – і виросли хлоп’ята.

Чиїсь кохані і чиїсь сини.

Щоб Україна не була розп’ята,

пішли боротись, – хто ж, як не вони?!

Господь їм сил подвоїв і потроїв.

Здолали все, подужали заброд.

Так виникає нація героїв.

Так постає з населення народ.

Біль втрати та гордість за українських воїнів переплітаються в цих рядках. Ліна Василівна зуміла сказати дякую всім, хто боронить нашу державу сьогодні, такими простими й водночас прекрасними словами – «нація героїв».

***Ця ніч була загрозлива і темна.

І так хотілось тиші і тепла!

А вибух був – як жовта хризантема,

що на пів неба раптом розцвіла.

Струснуло стіни і двигтіло довго ще.

Сирени вили, блискало на склі.

То що – тікати? Бігти в бомбосховище?

А не діждав би фюрер у кремлі!

Хай сам боїться – він уже вчорашній.

Посіють бомби – ненависть пожнуть.

Сирени виють. А мені не страшно. Хто не тікав, того не доженуть.

У тій же розмові зі ЗМІ Ліна Костенко зізналась, що жодного разу не ходила до укриття. Це наче вияв безстрашності, протест проти нікчемності цієї війни. Поетеса навіть не боялась загибелі: «Воно гуде – я думаю, ну добре, уб’є то уб’є.» (Примітка: редакція Освіторія. Медіа закликає не нехтувати повітряними тривогами й щоразу спускатися в укриття).

***У нас красивий, гарний край:
Квіти, море, річка, гай!
Рідне все: поля, діброви,
А сади які чудові!
Їх краса – це білий цвіт…
Ненька наша, Україна,
Адже ти для нас єдина! (Д. Гонтар, акровірш) Слава Україні! Героям слава!