Квест до Дня української писемності та мови

День української мови
День української мови

Мета:у цікавій ігровій формі ознайомити учнів з розвитком слов’янської писемності та постатями, які відіграли важливу роль у становленні української мови;

Розвивати логічне мислення, увагу, спостережливість, уміння працювати в колективі;

Виховувати інтерес та повагу до рідної мови.

Обладнання: маршрутні листи, ілюстрації, картки із завданнями.

Учасники: учні 5-11 класів.

Учні об’єднуються в команди, одержують маршрутні листи й, мандруючи, ознайомлюються з новою інформацією. Після цього змагаються, виконуючи завдання.

 

Маршрутний лист

Назва зупинки
1Батько вітчизняної історії й словесності
2Великі просвітителі
3Кирилиця і глаголиця
4Статистична
5Цікава
6Меценат

 

 

Хід змагання

  1. Розминка. “Чи знаєш ти алфавіт?”
    Учасники гри вишиковуються у алфавітному порядку.

 

  1. Вікторина
  • Назва твору, автором якого був Нестор-Літописець.
  • В якому році було встановлене сьогоднішнє свято.
  • В якому віці Нестор прийшов у Києво-Печерську лавру послушником?
  • Звідки походили Кирило і Мефодій?
  • Де здобув освіту Кирило?
  • Де Мефодій був управителем?
  • На якому Євангелії президент присягає на вірність народові України?
  • Найголовнішим дітищем життя П.Яцика є…(8 балів)

 

  1. Пояснити, яке значення у розвитку і становленні писемності та мови мають названі імена
  • Іван Федоров
  • Лаврентій Зизаній
  • Мелетій Смотрицький
  • І. Котляревський
  • Т. Шевченко
  • П. Яцик.(6 балів)

 

  1. Гра «Пісні-перевертні»

Кожне слово треба замінити на протилежне за значенням – і тоді Ти отримаєш рядок з широко відомої української пісні. Удачі Тобі!

Я ж тобі сказав правду.

Гей, в долині самотня верба.

Поклав Іванко вогонь.

Померла в дідуся одна сумна качка.

Шепоче та радіє Дон вузенький

День такий сонячний(6 балів)

 

  1. Вправні читці

Прочитати текст старослов’янською мовою.

  1. Підведення підсумків

 

Я ж тобі сказав правду.

Гей, в долині самотня верба.

Поклав Іванко вогонь.

Померла в дідуся одна сумна качка.

Шепоче та радіє Дон вузенький

День такий сонячний

Іван Федоров

Лаврентій Зизаній

Мелетій Смотрицький

І. Котляревський

Т. Шевченко

П. Яцик

 

Команда

Маршрутний лист

Назва зупинки
1Батько вітчизняної історії й словесності
2Великі просвітителі
3Кирилиця і глаголиця
4Статистична
5Цікава
6Меценат

 

Команда

Маршрутний лист

Назва зупинки
1Великі просвітителі
2Кирилиця і глаголиця
3Статистична
4Цікава
5Меценат
6Батько вітчизняної історії й словесності

 

 

 

Зупинка «Батько вітчизняної історії й словесності»

9 листопада – День української писемності та мови

Це свято одне з наймолодших державних свят, яке було встановлено 1997 року Президентом України Леонідом Кучмою. В указі було зазначено:
“Установити в Україні День української писемності і мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця. Цього ж дня православна церква вшановує пам’ять святого преподобного Нестора-літописця.
Преподобний Нестор-літописець – киянин, у сімнадцять років прийшов у Києво-Печерську лавру послушником. Прийняв його сам засновник монастиря преподобний Феодосій. Молитвою та послухом юний подвижник невдовзі перевершив найвидатніших старців. Під час постригу в ченці Нестор був удостоєний сану ієродиякона. Книжкова справа стала змістом його життя.
Найвизначнішою працею Нестора – літописця є «Повість временних літ» – літописне зведення, складене у Києві на початку ХІІ століття. Це перша у Київській Русі пам’ятка, в якій історія держави показана на широкому тлі світових подій. Преподобний Нестор довів розповідь з літописних зведень кінця ХІ століття до 1113 року.

Всі наступні літописці лише переписували уривки з праць преподобного Нестора, наслідуючи його. Але перевершити так і не змогли. «Повість временних літ» була і залишається найвидатнішою пам’яткою слов’янської культури. Тому преподобного Нестора-літописця можна по праву вважати батьком не лише вітчизняної історії, а й словесності. Зачинателем сучасної української літературної мови вважається І.П.Котляревський, а основоположником – Т.Г.Шевченко. Разом з розвитком писемного слова український народ став великою нацією, здатною вирішувати питання будь-якої складності й ваги.

 

Зупинка «Великі просвітителі»

Тривалий час побутувала думка, ніби – то наші пращури завели писемність лише після Хрещення Русі, коли з Візантії та Болгарії прийшли на Русь богослужебні книги.
Проте у багатьох місцях, де колись селилися наші пращури, особливо в Північному Причорномор”ї, археологи не раз знаходили, та й досі знаходять, – на кам”яних плитах, надгробках, амфорах – таємничі, незрозумілі знаки.

Прямим попередником слов”янської мови – є алфавіт, створений великими просвітителями слов”ян – братами Кирилом і Мефодієм.

Костянтин Філософ ( Кирило ) і його брат Мефодій походили із Солуня (сучасні Солоніки ).За тих часів людність у цьому місці складалася наполовину з греків, наполовину з слов”ян. Грекинею була мати братів, а батько – болгарином. Тому брати з дитинства добре знали як грецьку так і мову солунських слов”ян. Костянтин (Кирило) (827 – 14 лютого 896 р.), здобувши освіту в Константинополі, знав східні мови, латинську, арабську і староєврейську, був талановитим філологом, працював бібліотекарем у патріаршій бібліотеці, викладав філософію у вищій константинопольській школі.

Мефодій (815 – 6 квітня 885 р.) був управителем однієї слов”янської провінції у Візантії, а згодом став помічником Костянтина в місіонерській, літературній і освітній діяльності. У 862 році візантійський імператор Михайло і патріарх Фотій послали Костянтина і Мефодія в Моравію, де вони на прохання місцевого князя Ростислава повинні були вести церковну службу слов”янською мовою, що мала бути протиставлена латинській мові німецьких місіонерів.

– За свідченням джерел Костянтин перед від”їздом до Моравії розробив слов”янську азбуку. А вже 863 року Кирило і Мефодій привезли до Велеграфа слов”янську абетку на 3 – 4 богослужебні книги, перекладені на слов”янську мову. У посланні папи Іоанна VIII до моравського князя Святополка ( 880 р. ) Костянтина названо ” творцем слов”янського письма”.

 

Зупинка «Кирилиця і глаголиця»

Рукописи X та XI ст. написані двома різними абетками. Одні написані кирилицею, інші – глаголицею. Але яка з них давніша? Тобто, яким письмом були написані не збережені рукописи кирило-мефодієвських часів?
Цілий ряд фактів свідчить про те, що більш давньою абеткою слід вважати глаголицю. Найдавніші пам’ятки (у тому числі “Київські листки”) написані саме на глаголиці, до того ж написані більш архаїчною мовою, близькою по фонетичному складу до мови південних слов’ян.

На більшу давність глаголиці вказують також палимпсеста (рукописи на пергамені, в яких старий текст зіскреблено і замість нього написано новий). На всіх палімпсестах, що збереглись до наших днів, зіскреблено глаголицю й новий текст написано кирилицею. Немає жодного палімпсеста, на якому була б зіскреблена кирилиця й по ній написана глаголиця. Найдавніші книги, написані глаголицею, дійшли до нас з XI ст. Найстаріша книга на Русі, написана кирилицею, — Остромирове Євангеліє — 1057 року. Це Євангеліє зберігається в Санкт-Петербурзі, в бібліотеці Російські Академії наук.
Є й інші факти, що свідчать про більшу давність глаголиці, але перераховувати їх занадто довго. Отже, в сучасній слав’яністиці вже ніхто не сумнівається в тому, що Константан Філософ (після хрещення Кирил) та його брат Мефодій “переклали” звуки слов’янської мови на пергамент за допомогою тієї абетки, яку сьогодні прийнято називати глаголицею. Пізніше (скоріш за все, на соборі в Преславі, в столиці болгарського царя Сімеона в 893 р.) з’явилася кирилиця, котра з часом витіснила глаголицю в усіх слов’янських країнах, за виключенням Північної Далмації (адріатичне узбережжя), де хорвати-католики продовжували писати глаголицею до цього часу.
В кирилиці літери мають більш просту та зрозумілу для нас форму. Яка абетка була винайдена Константаном, ми не знаємо, але саме кирилиця є основою нашого українського алфавіту. Кирилиця проіснувала практично без змін до часів Петра Першого, коли було внесено зміни в обриси деяких літер, а 11 з них були взагалі виключені з алфавіту. Новий алфавіт став бідніший за змістом, але простіший та більш придатніший для друку різноманітних цивільних ділових паперів. Він й отримав назву ” цивільний “.

Зупинка «Цікава»

Мова і писемність у цікавих фактах

Найдавніша згадка про «руську» мову на території сучасної України належить до 858 р. Слов’янський просвітитель Костянтин (Кирило), філософ, описуючи своє перебу¬вання у кримському місті Херсонесі (Корсуні) під час подорожі з Візантії до хозар, зазначає, що «чловька обргать глаголюща руською бседою».
Писемність
Найдавніша згадка про те, що писемність існувала на східнослов’янських землях і в тому числі на території сучасної України ще до запровадження християнства, належить до 858 р.
Найдавніша пам’ятка слов’янської писемності — київські глаголичні листки, датовані кінцем X — початком XI ст. Ці сім невеликих аркушів глаголичного письма зберігаються в Центральній науковій бібліотеці АН УРСР у Києві.
Найдавніша пам’ятка писемності Київської Русі — «Ізборник Святослава», укладений 1073 та 1076 рр. для київського князя Святослава Ярославича.
Найдавнішими пам’ятками, написаними на території України на папері, є львівські адміністративні книги, які датовані XIV ст. і зберігаються у ЦЦІА у Львові.

Букварі
Перший друкований буквар, виданий українським автором, мав назву «Наука до читання й розуміння слов’янського письма» і побачив світ у Вільні в 1596 р. стараннями Лаврентія Зизанія. До книжки було додано словник, який містив 1061 слово.
Першим букварем, виданим в Україні, був «Буквар» («Азбука»), надрукований у 1574 р. у Львові першодрукарем Іваном Федоровим. Книжка складалася з абетки, складів, зразків відмінювання і короткої читанки. До нас дійшов лише один примірник, який знайдено в Римі 1927” р. Зберігається в бібліотеці Гарвардського університету (США). Факсимільне видання було здійснено в Києві 1964 та 1974 рр.

Підручник
Першим вітчизняним друкованим підручником була «Азбука», надрукована першодрукарем І. Федоровим у Львові 1574 р. Це був також перший друкований підручник у східних слов’ян (див. також «Букварі»).
«Найдовговічніший» підручник. За «Граматикою словенською», створеною у 1619 р. Мелентієм Смотрицьким — викладачем Київської братської школи, навчалися учні російських, українських і білоруських шкіл протягом майже 150 років. М. В. Ломоносов назвав її «вратами вченості».
Словники
Перший український словник, «Лексис з тлумаченням слов’янських слів на просту мову», складений після 1581 р. невідомим автором, лишився в рукописі. Він містив 96 слів. Автор підшив його до «Острозької Біблії», яка вийшла 1581 p., і в такому вигляді словник дійшов до нашого часу.
Перший друкований словник української мови з’явився у Вільні в 596р. Лаврентій Зизантій видав буквар «Наука до читання й розуміння слов’янського письма»
І додав до книжки «Лексис», тобто словник, який містив 1061 слово. Церковнослов’янські слова тут пояснюються простою українською мовою, яка майже тотожна теперішній.
Перший друкований український тлумачний словник «Лексиконь славеноросскій и имень тьлкованіе» випустив 1627 p. у Києві Павло Беринда. Поряд з церковнослов’янською лексикою він містив й українську народнорозмовну лексику, переклад і тлумачення близько 7000 слів.

Правопис
Першим офіційним українським правописом вважаються «Найголовніші правила українського правопису», затверджені АН України і видані у 1921 р.

Слово
Найдовше слово в українській мові. 31 літеру містить слово «рентгеноелектрокардіографічний».
 

 

Зупинка «Статистична»

Українська мова функціонує як національна мова українського народу в Україні. За даними перепису 1989 р. у складі населення України, яке становило 51,4 млн. чоловік, налічувалося 37,4 млн. українців. З цієї кількості рідною мовою – українську – вважали 32,8 млн. чоловік. Поза межами України українська мова в усній формі поширена в Росії, Молдавії, Білорусії, Казахстані. Крім того, українською мовою послуговуються українці в Польщі, Чехії, Словаччині, Румунії, Сербії, Хорватії, Угорщині, США, Канаді, країнах Латинської Америки, Австралії.
Ознаки української мови фіксуються в пам”ятках, починаючи з найдавніших джерел, датованих XI ст.
Існує два погляди на зародження і розвиток української мови як окремої слов”янської : українська мова виникла після розпаду давньоруської мови у XIV ст.; безпосереднім джерелом української, як і інших слов”янських мов, виступає праслов”янська мова, розпад якої розпочався у VII ст.
Сучасна українська літературна мова пов”язується з конкретною датою – виданням “Енеїди” Котляревського у 1798р. Знаменита поема стала першим друкованим твором написаним живою народною мовою всупереч тогочасній традиції користування книжною українською мовою у писемній практиці, конкретні сфери якої, зокрема книгодрукування, поступово зводилися нанівець заборонами на українське слово, розпочатими Петром I .
Ще одна дата 1840 р., коли вперше було видано твори Т.Г.Шевченка, – може вважатися долесною : з того часу українська літературна мова стала на важкий але плідний шлях розвитку і нормативної стабілізації. На цьому шляху і перепони, і заборони, і кров та сльози найкращих синів.

Зупинка «Меценат»
Життя Петра Яцика – це справді яскравий взірець служіння рідному народові, Україні. Чотирнадцятирічним сиротою взяв він на свої плечі відповідальність за всю родину, будучи найстаршим із усіх дітей Дмитра та Марії Яциків – працелюбної селянської родини із села Верхнього Синь. що на Львівщині. Старший син став не просто господарем у домі, а й батьком молодшим братам і сестрам.
Доля склалася так, що мусив емігрувати за кордон, де пожив понад пів- століття. Але Яцик ніколи не забував про те, що він українець. Повсюдно прагнув допомогти своєму народові.
Ставши видатним бізнесменом, він водночас став і великим меценатом. Петро Яцик допомагав багатьом людям. Він давав кошти на будівництво українських шкіл та церков у Бразилії. За цього фінансової підтримки з’явилося на світ чимало важливих книжок з історії та культури України. Він- головний меценат відомої Енциклопедії українознавства. добре знаної сьогодні в науковому світі Українського дослідного інституту при Гарвардському університеті (США). Коштом Петра Яцика народився Центр досліджень історії країни в Канадському інституті українських студій при Альбертському університеті. Кілька років тому він пожертвував мільйон доларів на відкриття спеціального українського відділу в інституті Гаррімана при Колумбійському університеті. Науково – дослідницькі й інформаційні центри його імені є при Торонтському та Лондонському університетах. А найголовніше дітище його життя – Освітня фундація Петра Яцика – здійснює нині масштабний науковий проект: переклад і видання англійською мовою фундаментальної «Історії України – Руси» Михайла Грушевського, що стане для англомовного світу своєрідним вікном в Україну.
Петро Яцик мріяв, щоб Грушевський, заговоривши про освіту англійською, остаточно переконав світ: український народ – не гілка з великоросійського дерева, а самостійна велика європейська нація, котра має тисячолітню історію і всі політичні та моральні права на власну державу. Вже з’явилися друком кілька томів англомовного Грушевського, ще кілька – готові до виходу в світ. Весь цей проект коштує понад 15 мільйонів доларів. Усі ж благодійні пожертви мецената на українські справи вимірюються десятками мільйонів.
Він був скромним в особистих життєвих потребах, невибагливим у побуті. І цим мало нагадував респектабельного мільйонера. Не раз з іронією говорив про тих, хто для задоволення своїх прямих потреб, купував острови чи літаки. Він був твердо переконаний: найбільше багатство людини – те, що вона віддала іншим.
Випробування багатством – це теж не просте випробування для людини. Не кожен з честю для себе витримує його. Петро Яцик витримав це випробування з честю. Він міг би сказати, що найдорожчий його скарб на цьому світі – чесне, благородне ім’я.
Петро Яцик належав не тільки своїм рідним, близьким, усім, кому він робив Добро. Він належав усьому нашому народові, Україні.

Скачати квесь до Дня української писемності та мови: сценарій

Коментарі із Facebook

Powered by Facebook Comments