Програма виховного заходу до Дня Соборності України

Тема «Єдина Україна». До Дня Соборності України

Програму підготували: вихователі Кравчеенко Інна, Фараєвич  Наталія та Демиденко Світлана

 

Мета: актуалізація знань про боротьбу українського народу за державність та незалежність; виховання,  через творчість, патріотизму та любові до рідної землі та духовних скарбів українського народу; допомога у розкритті творчого потенціалу вихованців; розвиток навичок колективної діяльності.

 Обладнання: ілюстрації з державними та народними символами України, інвентар для інсценізації, призи для конкурсів, картки з прислів’ями,

Місце проведення: музичний зал

 Ведуча 1 : Доброго дня шановні друзі!

Ведуча 2 Ведуча 3:  Вітаємо Вас!

Ведуча 1: Сьогодні знаменна дата в житті нашого народу. І ми зібралися разом, щоб відзначити цей день

Ведуча 3: День Соборності України

Ведуча 2: Пропонуємо вашій увазі відкритий захід, присвячений такій важливій події для всього українського народу.

Ведуча 1: Захід організовано з метою виховання,  через творчість, патріотизму та любові до рідної землі та духовних скарбів українського народу.

 Ведуча 3: В рамках заходу також пройде конкурс читачів віршів.

Ведуча 1: Просимо_________________________________________________________         бути нашим журі. Список віршів та читачів ми вам подаємо.

 

Ведуча 2: Також по закінченні заходу ви маєте можливість ознайомитися з малюнками наших вихованців, що були відібрані на конкурсі патріотичного малюнку «Україна – моя Батьківщина».

 

Ведуча 3: Отже, зі Святом вас!

 

ФОНОГРАМА 1

 

На сцені з ‘являється мати – Україна і троє синів

 

Диктор. Давно-давно жила жінка і було у неї три сини.

Росли вони чесними, сміливими, дуже любили свою матусю,

Готові були віддати за неї своє життя.

 

Син 1. Мамо, піду я межи люди, подивлюся світ.

 

Україна. Ну, що ж, сину, іди, та пам’ятай рідну домівку, а на згадку візьми золоту корону, з трьома промінцями. Хай в далекому краї зігріває вона тебе.

 

Диктор. Минув час, син став князем і дали йому ім’я Тризуб, а знак, що дала йому мати назвали гербом.

 

Син 2. Пустіть, мамо, мене світ подивитися.

 

Україна. Візьми, сину, в дорогу жовто-блакитний одяг і своїми ділами прославляй матір.

 

Диктор. Одержав син імення – Прапор.

А там, де був наймолодший син завжди лунала дзвінкоголоса пісня.

 

Україна. Подарую, я тобі, сину, соловейків голос.

 

Диктор. І одержав син за свій голос і величний спів та   ім’я – Гімн.

 

 

Син 1.Знак країни головний –

Це тризубець золотий.

Він – як сонце в небі синім,

В ньому слава, в ньому сила,

В нім священне слово «воля»,

Що рятує від недолі.

 

Син 2.Синьо-жовтий прапор України –

Це безхмарне небо, синє-синє,

А під небом золотіє нива,

І народ – і вільний, і щасливий.

 

Син 3.Лине пісня незабутня,

Горда, величава.

В ній – надія на майбутнє,

України слава.

До нових здобутків кличе

Пісня Україну,

А зовуть її велично

Всі Державним Гімном

 

 

ФОНОГРАМА 2

Звучить Гімн України

 

ФОНОГРАМА 3

Вірш «Я –  українка». (Додаток 1 )

 

Ведуча 2: На початку ми пригадали з вами державні символи України. А тепер давайте згадаємо символи народні.

 

Ведуча 1: І не просто пригадаємо, а спробуємо відгадати загадки про народні символи. Правила вам усім добре знайомі: ми читаємо загадку, ви –підіймаєте руку, якщо знаєте відповідь. Хто перший надає правильну відповідь отримує маленький сувенірчик.

 

Ведуча 2: Ну що почали?

 

Загадки (Додаток 2)

 

Ведуча 1: Дуже добре! Молодці! Дякуємо всім за активність.

 

Ведуча 3: Чудово, що ви знаєте стільки про символіку нашої землі. А чи знаєте ви прислів’я та приказки про Батьківщину?! Зараз ми це перевіримо.

Я буду читати першу частину прислів’я, а ви можете дивитися на нашу дошку і знаходити відповідну другу частину. Відповідь приймається лише якщо я бачу підняту руку, називаю ім’я та прошу відповісти. За правильну відповідь – невеличкий приз.

 

Гра. Склади  прислів’я (Додаток 3)

 

Ведуча 3: Молодці! Скільки ви вже всього знаєте про Україну!

 

Ведуча 2: У масштабі держави не видно долі окремо взятої людини, але саме людина є творцем історії

 

Ведуча 1: І саме людина впливає на хід подій

 

Ведуча 3: А історія керує життям кожної людини. Тому сьогодні ми хотіли б показати вам події 1918 1919. очами простих українців.

 

ФОНОГРАМА 4

Пісня  «Там де гори й полонини» (Додаток 4)      

 

 

На сцені мати та дві доньки.

 

Василина: Як я люблю нашу землю! Наймиліша вона у світі! А люди! Які в нас люди!

 

ФОНОГРАМА 5

Вірш  «Рідна хата»..(Додаток 5)

 

Катруся: А  скільки горя та випробувань випало на долю нашого народу. Ніяк не можуть залишити нас у спокої. Всім від нас чогось треба.

 

Мати: Так, донечко, багато лиха зазнали ми від загарбників. (зітхає), і тато ваш загинув у боротьбі за волю.

 

 

Василина:  Мамо, я вірю, що батькова мрія неодмінно здійсниться! Ми заживемо у своїй державі! І будемо Єдиною Україною зі Сходу до Заходу , від Півдня до Півночі.

 

Катруся: І ти нарешті зі своїм Петром зможеш бути разом.

 

Василина: Так!

 

Мати: Отакої. Я тобі казала, щоб ти того москаля викинула з голови!

Виходила пораненого на свою голову!

 

Василина: Мамо, він не москаль, а самий що не на є українець. Він на Слобожанщині боротьбу вів за визволення від Московіі. А які вірші про Україну читає! Аж дух захоплює.

 

ФОНОГРАМА 6

Вірш «Мені однаково»..  (Додаток 6)

 

Мати: Та добре, Василинко, хай буде й Петро, аби тільки Бог дав вам долю щасливу!

 

Входить сусід.

 

Сусід: Добридень, сусідки. Як ся маєте? Ви чули новину?! На 22 січня призначено проголошення Акту Злуки у Києві.

 

Мати: Що то ще за Актузлуки?

 

Сусід: Це, сусідко, об’єднання Західноукраїнської  Народної Республіки, тобто нашої землі та Української Народної Республіки (земель з над Дніпра) у Єдину Українську Державу. От воно як! Діждали таки.

 

Василина починає збиратися.

 

Мати: Куди це ти?

 

Василина: До Києва мамо. Мій Петрик там неодмінно має бути. Біля Софіївського собору. Це Бог почув молитви наші і  Він допомагає нам !

 

Мати: Ну то їдь з Богом! А потім нам усе розповіси, що там та як було.

Ой, Василю, не діждав ти  щасливої години. Може хоч діти наші поживуть вільно на своїй землі!

 

ФОНОГРАМА 7

Вірш «Послухай, як струмок дзвенить».   (Додаток 7)

 

 

Автор: А тим часом на Слобожанщині

 

Микола: Ну, що Петре,  вихор подій закрутив нас. Не знаю, що з того вийде, але наша боротьба була не марною. Це точно я тобі кажу.

 

Петро: Так, Миколо дожили, дав Бог, до того часу коли вийшли з під влади Московького царства. Хоч і більшовики мені не близькі товариші. Все одно з Московії ідеї пхають. Та побачимо, що буде далі. Чує моє серце, що вони проти України стануть.

 

ФОНОГРАМА 8

Вірш «Ми не однакові солдати». (Додаток 8)

 

Микола: Да ну тебе, Петре,  що може статися? Ми ж тепер обєдналися в одне ціле з усіма землями українськими.

 

Петро: Ну то що, Миколо, їдеш зі мною до Києва? Ми ж не можемо пропустити таку подію.

 

 

Микола: Ааа, сподіваєшься, що Василина твоя теж там буде.

 

Петро: Вона повинна бути в Києві! Ми мріяли про це! Прагнення до свободи та незалежності рідного народу у нас обох в крові.

 

Микола:  Тоді час рушати.

 

ФОНОГРАМА 9

 

Автор: а в Києві неначе весна! Жовто – блакитні прапори заповнили всі вулиці. Сонце виблискує на корогвах та тризубах. Дзвони на всі голоси сповіщають про радість велику.

 

ВСІ ЗВУКИ СТИХЛИ

Автор : І раптом, неначе невидимий диригент звелів стихнути всім звукам.

У цілковитій тиші лунають слова, від яких навіть нині, по багатьох роках, прискорено б’ється серце і бринять на очах сльози: «Однині во єдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народня республіка… – і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умірали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народня Республіка». 

 

ФОНОГРАМА 10

Пісня «Посеред Європи»  (Додаток 9)

 

ФОНОГРАМА 11

Вірш «Незалежна і єдина». (Додаток 10)

 

ФОНОГРАМА 12

Танок.

 

ФОНОГРАМА 9

Автор: Звідусіль чути радісні голоси, спів та гомін не вмовкає ні  на мить. Церковні дзвони  чути мало не на всю Україну. І здається наче небо співає разом з усіма українцями. Мов річкові потоки по всіх вулицях Києва течуть юрми народу. А що ж наші герої?! Чи знайдуть вони один одного серед тисяч людей?!

 

Зустріч Петра та Василини.

 

Петро: Ну от кохана і вибороли ми свою перемогу. (Обіймаються та завмирають)

 

Автор: Це була перша перемога. Попереду ще були довгі роки боротьби. Не знали Петро і Василина, що тільки їхні онуки, у далекому тоді 1991 році, побачать справжню перемогу Української державності та об єднання Українських земель. І сьогодні ми радіємо у незалежній вільній соборній Україні!

 

ФОНОГРАМА 13

Пісня «Перлина Україна» (Додаток 11)

 

Ведуча 1: Наша зустріч підійшла до закінчення. Залишилося підвести підсумок конкурсу читачів віршів.

 

Ведуча 3: поки журі радиться ми хотіли б подякувати всім нашим гостям за прихильність, за підтримку нашого заходу своєю присутністю.

 

Ведуча 2: Дякуємо що знайшли можливість прикрасити це свято своїм вбранням та посмішками.

Ведуча 1: дякуємо за допомогу у прикращанні зали.

 

Ведуча 2:  Особливу подяку ми хочемо висловити нашим дітям.

 

Ведуча 3: спасибі за вашу активну участь, за те, що відгукнулись на наше прохання і створили це свято.

 

Ведуча 1: Дякуємо. Це  свято відбулося завдяки Вам!

 

Ведуча 3: Також хотілось би відмітити кращий малюнок у конкурсі «Україна – моя Батьківщина».

 

Ведуча 2: Слово надається Голові нашого журі.

 

Підведення підсумків конкурсу.

 

Ведуча 3: Щиро дякуємо за увагу.

 

Разом: До нових зустрічей!

 

ДОДАТКИ

 

ДОДАТОК 5

ВІРШ «РІДНА ХАТА»

 

Різні в світі є країни,
Різні люди є у світі,
Різні гори, полонини,
Різні трави, різні квіти.

Є з усіх одна країна,
Найрідніша нам усім,
То — прекрасна Україна,
Нашого народу дім.

Там шумлять степи безкраї,
Наче вміють говорити,
Там ясніше сонце сяє,
Там солодше пахнуть квіти.

Різні в світі є країни,
Гарні є і є багаті,
Та найкраще в Україні,
Бо найкраще в рідній хаті.

 

 

ДОДАТОК 1

ВІРШ «Я- УКРАЇНКА»

 

Я – українка!
Горджуся й радію,
Що рідною мовою
Я володію,
Шевченковим словом
Умію писати
Слова мелодійні
І вірші складати.
Я – українка!
Живу в Україні,
На вільній, єдиній
Моїй Батьківщині,
Де все мені в радість:
Ліси і садки.
Озера й річки,
І глибокі ставки,
Лани неосяжні,
І гори, й долини,
Цвіт білосніжний
У лузі калини.
В душі моїй солодко
Грає сопілка,
Бо я з України,
Бо я – українка!

 

 

ДОДАТОК 7

ВІРШ «ПОСЛУХАЙ. ЯК СТРУМОГ ДЗВЕНИТЬ»

 

Послухай, як струмок дзвенить,

Як гомонить ліщина.

З тобою всюди, кожну мить

Говорить Україна.

 

Послухай, як трава росте,

Напоєна дощами,

І як веде розмову степ

З тобою колосками.

 

Послухай, як вода шумить –

Дніпро до моря лине, –

З тобою всюди, кожну мить

Говорить Україна.

 

 

 

ДОДАТОК 10

ВІРШ «НЕЗАЛЕЖНА І ЄДИНА»

 

Що то, діти за країна –

Неба синього блакить,

На ланах у серпні жито

Стиглим золотом блищить?

У якій, скажіть, країні

Клімат лагідний, м’який?

Бог відводить буревії,

Негаразди всіх стихій?

Люди мудрі, працьовиті

У країні тій живуть.

На чуже не зазіхають

І свого не віддадуть.

У якій іще країні

Так земля родить охоча?

Наче пісня солов’їна –

Мова ніжна і співоча?

Гори є і полонини,

Є моря, річки, ліси…

Загалом, то є країна

Невимовної краси!

Гордо, голосно, дитино,

Ти назви ім’я країни,

У якій, хвалити Бога,

Народився і живеш.

Їй дочкою є чи сином

І, коли ти підростеш,

Будеш їй творити славу,

Розбудовувать державу.

Отже, зветься ця країна,

Незалежна і єдина –

Наша ненька – Україна

 

ДОДАТОК 2

ЗАГАДКИ

 

У вінку зеленолистім,
У червоному намисті,
Видивляється у воду
На свою хорошу вроду. (Калина)

 

 

В мене є великий хист:
Я співаю, як артист.
Спів той радісний усюди
Дуже люблять слухать люди. (Соловей)

 

Сплелися у коло
Усі квіточки з поля.
Барвисті, душисті,
В стрічках шовковистих.
І кличе в танок
Український… (Вінок)

 

Говорить доріжка —
Два вишитих кінця:
«Умий своє личко,
Щоб грязюка зійшла,
Щоб мене не забруднити,
Треба вчасно лице мити». (Рушник)

 

Красивий, щедрий рідний край
І мова наша солов’їна.
Люби, шануй, оберігай
Усе, що зветься … (Україна)

У всіх людей одна святиня,
Куди не глянь, де не спитай,
Рідніша їм своя пустиня,
Аніж земний в чужині край.
Їм красить все їх рідний край.
Нема без кореня рослини,
А нас, людей, без … (Батьківщини)

 

ДОДАТОК 3

ГРА «СКЛАДИ ПРИСЛІВ’Я»

 

 

Людина без Вітчизни, як соловей без пісні.

Вкраїна – мати, за неї треба головою стояти.

Жити – Вітчизні служити.

З рідної землі і ворона мила.

За морем тепліше, та вдома – миліше.

На чужій стороні Вітчизна у двічі миліша.

 

ДОДАТОК 4

ПІСНЯ «ТАМ, ДЕ ГОРИ Й ПОЛОНИНИ»

 

Там, де гори й полонини,
Де стрiмкi потоки-рiки,
Де смерiчок ген розмай,
Ллється пiсня на просторi,
Вiльна, сильна, наче море,
Про мiй милий рiдний край.

I у синю даль
Понад горами лине пiсня ця
Про чудовий край,
Чарiвний край Черемоша й Прута.

Край, мiй рiдний край,
Пiсенний край завзяття i труда,
Ти – моя любов,
Ти – рiдна матiнко моя, земля.

Приїзжайте в Прикарпаття,
Приїзжайте, люди добрi,
Завжди будуть радi вам.
Хлiбом-сiллю, вас зустрiнуть,
Файну пiсню заспiвають,
В шану нашим свiтлим дням.

I у синю даль
Понад горами лине пiсня ця
Про чудовий край,
Чарiвний край Черемоша й Прута.

Край, мiй рiдний край,
Пiсенний край завзяття i труда,
Ти – моя любов,
Ти – рiдна матiнко моя, земля.

ДОДАТОК 6

ВІРШ «МЕНІ ОДНАКОВО»

 

Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині —
Однаковісінько мені.
В неволі виріс між чужими,
І, неоплаканий своїми,
В неволі, плачучи, умру,
І все з собою заберу —
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,

На нашій — не своїй землі.
I не пом’яне батько з сином,
Не скаже синові: — Молись.
Молися, сину: за Вкраїну
Його замучили колись. —
Мені однаково, чи буде
Той син молитися, чи ні…
Та не однаково мені,
Як Україну злії люди
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять…
Ох, не однаково мені.

 

Т. Г. ШЕВЧЕНКО

 

ДОДАТОК 8

ВІРШ «МИ НЕ ОДНАКОВІ СОЛДАТИ»

 

 

Повзе між нами вранішній туман,
Однаково не хочеться вмирати,
Однаково страждаємо від ран,
Але ми – не однакові солдати.

Я – мир та спокій рідної землі,
За мною Україна – моя мати,
А ти на сатанинські став граблі,
Ми – зовсім неоднакові солдати.

Я зараз у своєї ковилі,
За мною наші села, наші хати,
А ти, я знаю, очі щуриш злі,
Шукаючи мене в приціл гармати.

Стеблини коливаються мої,
За мною – мої діти, жінка, мати,
А ти снаряд на мене у стволі,
Ми – зовсім неоднакові солдати.

 

ДОДАТОК 9

ПІСНЯ «ЦЕ – МОЯ УКРАЇНА»

 

Посеред Європи молода та сильна

Стоїть гордо Україна співуча і вільна.

Її мова солов’їна на весь світ лунає,

Квітне у віршах, поемах, в душах визріває!

 

Приспів:

Це моя Україна – найдорожча, єдина

В вишиванці на свята на таланти багата!

Це моя Україна – веснами біло пінна,

В ній живуть добрі люди, вона знана усюди!

Хлібом-сіллю зустріне, серце серцю відчине,

Кобзарева родина – це моя Україна!

 

Цвіт, розвіяний вітрами, коріння пускає,

Прийде час – свої перлини ненька позбирає.

Посміхнуться її очі – щаслива година,

Пригорне вона до себе і доньку, і сина!

 

Приспів.

 

Синє небо, ясні зорі, золота пшениця,

Боже слово, мудре слово, як свята водиця,

Їй рости і процвітати з роду і до роду,

Бо в ній є глибока віра цілого народу!

 

ДОДАТОК 11

ПІСНЯ «ПЕРЛИНА – УКРАЇНА»

Приспів:
Перлина – Україна, на весь світ одна єдина.
Перлина – Україна, на весь світ одна єдина.
Одна єдина, одна єдина, одна єдина.

З небес святих прозоро – синіх, упала зоряна сльозина.
І утворилася перлина, ім’ я у неї Україна.

Приспів:
Перлина – Україна, на весь світ одна єдина.
Перлина – Україна, на весь світ одна єдина.

Блакитне небо, жовте поле, Україно моя доле.
Хлібом, сіллю ти гостинна, ти і я одна родина.

Приспів:
Перлина – Україна, на весь світ одна єдина.
Перлина – Україна, на весь світ одна єдина

 

Скачати Програму виховного заходу до Дня Соборності України (.docx): джерело 1