Ведучий: Велична і свята, моя ти Україно,
Лише тобі карать нас і судить
Нам берегти тебе, Соборну і єдину,
І нам твою історію творить
У всіх людей своя святиня
Ведуча.Куди не глянь і не спитай,
Рідніша їм своя пустиня,
А ніж земний в пустелі рай.
Нема без кореня рослини,
А людей без батьківщини.
Ведучий :Народе мій, пишаюся тобою:
Моя душа – частинка твого «Я».
Красою правди у святім двобою
Понад Майданом сонця лик сія…
Є нація! Хай знають всі у світі:
Ми є! Народ піднявся із колін!
І переможно сонце правди світить,
Співає гордо наш Державний Гімн.
Звучить Державний Гімн України. Всі учні виконують Гімн
23 серпня ми відзначаємо День Державного Прапора та 24 серпня 30 – річницю Незалежності України
Діти розташовуються в класній кімнаті. Звучить пісня «Україна»,музика і слова Т.Петриненка
Педагог – організатор: Україна…Вперше озвалась вона рідною мовою з глибини 14 століття, і залунала багатоголосо в думах і піснях.На довгих і стрімких шляхах історії вона мужньо відстоювала своє право на існування. Топтали її, палили вогнем, а вона воскресла. Що за земля? Що за народ? Пам’ятник би їм спорудити, але нема такого каменя-красеня. Нехай же цим сплавом буде наша довічна любов.
Учень. Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов’їну.
Любіть у коханні, в труді, і в бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею!
Педагог – організатор:Україна – це отча земля, рідний край, де ми народилися. Наша держава розташована в центрі Європи. Через усю Україну з півночі на південь протікає могутній Дніпро – одна з найбільших річок Європи. На берегах Дніпра розкинувся красень-Київ – столиця нашої держави. З півдня Україну омивають моря – Чорне й Азовське. На заході здіймаються у небо вершини Карпат, а на півдні розкинулися Кримські гори. Густі ліси на півночі – це Полісся. А далі на
південь природні пейзажі поступово змінюються, переходячи у вільні степи. Ось така дивовижна природа нашої України!
Під час розповіді вчителя йдуть слайди про Україну, звучить фонограма пісні «Моя Україна» муз. Н.Петраша
Учениця (декламує вірш «Єдина Україна» Дмитра Чередниченка):
«Єдина Україна»
Нехай ніхто не половинить,
Твоїх земель не розтина,
Бо ти єдина, Україно,
Бо ти на всіх у нас одна.
Одна від Заходу й до Сходу
Володарка земель і вод –
Ніхто не ділить хай народу,
Бо не поділиться народ.
І козаки, й стрільці січові
За тебе гинули в полях.
У небесах сузір’я Лева
Нам світить на Чумацький Шлях.
Стражденна чаєчко-небого,
Єдині два твої крила.
Виходим, нене, у дорогу,
Аби ти вільною була.
Нехай ніхто не половинить
Твоїх земель, не розтина,
Бо ти єдина, Україно,
Бо ти на світі в нас одна.
Ведуча: Українським народ має давню історію, він витворив оригінальну й неповторну культуру, відому світові. Україна може пишатися своєю древньою, величною історією.
- А чи знаєте ви, що означає слово «Україна»?
Пропоную послухати легенду про Україну.
Учениця(розказує легенду):
Легенда про Україну
Колись давним-давно в одному селі жила бідна вдова. Не було в неї ніякої втіхи від життя, тільки одна важка робота. І ось настав радісний день. В неї народилась дівчинка – маленька, крихітна, гарненька. І мити стала думати, яке ім’я дати своєму дитяті. Тут, звідки – невідомо, осяяна маревом, з’явилася в хаті чарівниця. Вона з тривогою і жалістю дивилася на немовля і сказала вдові: «Не давай дитині імені, вона сама його знайде, а якщо даси, то вона помре».Дівчина росла-підростала, була розумною, слухняною, але невеселою, часто журилася тим, що у неї немає імені. І ось їй виповнилось 16 років. Задумала вона вирушити у білий світ, щоб знайти своє ім’я. мати ніяк не хотіла розлучатися з донькою, але вона була невідступна і потайки вирушила в дорогу. Бідна вдова чекала день, другий, не витримала розлуки і пішла свою доньку шукати. Ішла, йшла і вийшла в чисте поле, жовте-жовте і пшеницею колоситься. В чистому блакитному небі ластівки кружляють, світить ясне сонечко. І бачить мати – спить на полі дівчина, її дочка, та така гарна, що вона мимоволі замилувалась нею. Раптом потемніло синє небо, здійняв вітер куряву, полягла до землі колосиста пшениця. Почувся тупіт та іржання коней, брязкання зброї, вигуки чужою мовою. Це були війська хана Батия. Попереду їхав син хана. Раптом він побачив красуню-дівчину, зупинився і вигукнув: «Укра-юина», що на його мові означало «Дівчина молода». Дівчина прокинулась, хан схопив її і забрав із собою. Мати, побачивши це, опустилася на коліна і стала благати Господа Бога захисту для своєї єдиної дитини. Раптом стало все чорне-чорне, загримів грім, затряслася, здригнулася земля, а потому все стихло… По небу пропливали ніжно-блакитні хмаринки. Лише курява здіймалась навкруги, і на полі стояла самотня вдова.Пішла вона плачучи по землі шукати свою дитину. А в пам’яті лишилося одне – Україна, Україна. Йшла… З очей падали сльози. І там, де на землю падали сльозинки, проростали квіти волошки. Мати йшла боса, колола ноги, і, де на землю падала крапля крові, виростали маки. Де пройшла мати по землі, так і стала та земля зватись Україною.
Педагог-організатор:Кожна держава світу має свої символи. Україна не виняток. Державні символи України – Герб, Прапор, Гімн. Що ж означає державна символіка України?
Учень: Герб нашої держави – тризуб – має глибокі історичні корені, належить до часів князювання в Києві Володимира Великого. Він символізує ту ж трійцю життєтворчих енергій, що і хрест, – Мудрість, Знання і Любов, які виходять із одного джерела.
Учениця: 2 вересня 1991 року над будинком Верховної Ради України було піднято синьо-жовтий прапор – символ незалежності та суверенітету нашої держави. Синій колір символізує чисте небо, мир; жовтий – достаток і працелюбність.
Учень:
НАШ СИНЬО-ЖОВТИЙ СТЯГ
І неба синь й морська глибінь,
І колір сонця, колоска, зернини,
Багатство й щастя поколінь
На стязі Матері-Вкраїни.
З віків прийшов цей стяг до нас
Через борню, полон і зраду.
І ось настав блаженний час,
В руках він знову у народу…
Під ним ішли герої в бій
У дні недолі, в суховії.
За нього на землі чужій
Вмирали в муках борців мрії.
Учениця: Пісня- окраса української нації, завжди була з людьми: у годину радості і горя, під час роботи та відпочинку, в свята і в будні. Важко злічити, скільки пісень склав талановитий співучий наш народ – радісних і сумних, величних і жартівливих. У них втілена історія народу, відображена його душа – відверта і щира. Пісня – душа народу. Національний гімн – вищий прояв його волелюбних прагнень, духовних устремлінь. Яскравим виявом національно-патріотичних почуттів українців став вірш поета і етнографа Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна». Жодному нашому творові української літератури не судилася така велична і трагічна доля. Велична, бо в ньому втілена споконвічна мрія народу, здобути волю. Трагічна, бо понад століття пісню-гімн переслідували, вбивали, забороняли, та як не силкувались – не вбили. Гімн «Ще не вмерла Україна», поряд з державним гербом – тризубом і синьо-жовтим прапором, є офіційним символом держави.
Педагог-організатор:Завдання справжнього громадянина України – знати і поважати символи своєї держави, свідомо дотримуватися почестей та правил поведінки щодо державних символів у повсякденному житті та під час урочистих заходів не дозволяти глумитися над ними, гордитися незалежною, єдиною українською державою.
Учень Так… Саме сьогодні, в цей час, ми маємо, як ніколи, проявити свою любов до рідної Батьківщини . Саме сьогодні, коли керівництво «дружнього народу» розпочало неоголошену війну проти волі, незалежності українців. Зараз нашій країні як ніколи потрібно бути єдиною та згуртованою. На цілісність нашої держави посягнули вороги і багато наших земляків на сьогодні мобілізовано до лав українського війська. Вони з честю відвойовують та захищають кордони нашої держави, борються за її єдність та цілісність.
Учениця:Ідея єдності українських земель, соборності України сягає глибини віків. Збирання південно-руських земель було пріоритетним напрямком внутрішньої політики київських князів Олега та Ігоря, Святослава та Володимира Великого, Ярослава Мудрого та Володимира Мономаха. Протягом віків втіленням ідеї соборності займались гетьмани України: Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Петро Дорошенко, Пилип Орлик.
Учень:За цей час не одному поколінню українців довелося ціною власного життя здобувати право прийдешніх поколінь на незалежність.
Такого тривожного і разом з тим, героїчного року історія нашої незалежності ще не знала. Кожен сущий громадянин відчув ціну власної самостійності, миру та спокою у воєнні революційні лихоліття.
Ведуча:Рік ювілею нашого пророка Тараса Шевченка з особливим акцентом і актуальністю його віщих слів. Через два століття від його народження ми відчули руку і серце поета, за якими звіряємо власні кроки.
| Учень:«МЕНІ ОДНАКОВО, ЧИ БУДУ…»
Мені однаково, чи буду Я жить в Україні, чи ні. Чи хто згадає, чи забуде Мене в снігу на чужині — Однаковісінько мені. В неволі виріс між чужими І, неоплаканий своїми, В неволі, плачучи, умру. І все з собою заберу, Малого сліду не покину На нашій славній Україні, На нашій — не своїй землі. І не пом’яне батько з сином, Не скаже синові: — Молись, Молися, сину, за Вкраїну Його замучили колись. — Мені однаково, чи буде Той син молитися, чи ні… Та неоднаково мені, Як Україну злії люде Присплять, лукаві, і в огні Її, окраденую, збудять… Ох, не однаково мені. |
Ведучий
- 1991 рік вписано в новітню історію України, як час, з якого почалася нова сторінка розвитку державності;
- 2004 рік – прояв громадянської активності під час Помаранчевої революції;
- 2013 рік – Революція гідності, що призвела до політичних та суспільних змін в Україні;
- Літо 2014 – подвиг українських військових та добровольців у боротьбі з російськими бойовиками, які тероризують східні регіони України.
Педагог-організатор: Трагічні події в Україні, починаючи з листопада2013 року, тривожать та не залишають байдужими жодного громадянина країни
Кожному з нас необхідно усвідомити, за що боролися учасники Євромайдану і заради чого пожертвувала своїм життям Небесна сотня та воїни, які загинули і гинуть у боротьбі за свободу, цілісність та єдність держави.
23-роки Україна не знала війни. Наш народ пишався тим що у буремні 90 – ті,Україні вдалося зберегти мир. Але війна не обійшла нашу державу тепер. Ще рік тому ми з вами не знали дуже багатьох слів пов’язаних з війною,тепер же майже кожну родину так чи інакше опалило полум’я військових дій. Ще рік тому ми не особливо звертали увагу на слова «слава Україні – Героям слава»,а тепер ці слова набули нового змісту. Слова «Слава Україні – Героям слава» перестали бути просто вітанням це вже віддання шани найкращим,котрі у найважливіший момент нашої держави не злякалися і пожертвували собою заради своєї Батьківщини,а також є засвідченням справжнього патріотичного подвигу.
Наразі вже точно зрозуміло,кому ці слова адресовані,і ні в кого немає сумнівів,що ці герої – хлопці що зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України,лікарі які в мирний час повертають поранених в АТО з того світу,волонтери на плечах яких тримається наша армія.
Учениця:Пам’яті загиблих Героїв
Весна переходить у літо…
Чи й справді вона була?
Весна недолюблена квітами,
Коли стрілянина, війна…
Земля одягнулася маками…
Роса чом сльозою бринить?
Берези всі вітами плакали –
Життя обривала мить…
Душа калини зболіла…
Дорогами хрещені сни?
Криниця щаслива зміліла,
Бо трави у смутку лягли…
Заплаче «субота зелена»…
Чи стихне пташина в гаю?
Лиш вітер повідає клену
Про тих, хто поліг у бою
Учень .Пливуть гроби по морю, як човни –
По морю рук,по морю сліз і гніву.
Пливуть в човнах розтерзані сини
На хвилі молитов і переспіву.
Так ніби в жилах замерзає кров,
А потім б’є у скроні голос крові
За ти хто тихо жив, а відійшов
У дзвонах слави праведним героєм.
Пливуть човни,гойдає кожну лодь
Людська долоня,тепла і тремтяча,
Човнами править втішений Господь,
А серце розривається і плаче.
І кожна мати плаче,і пече
Їй кожна рана у чужого сина.
Стоїть Донбас і Львів – плече в плече
І разом з ними плаче Україна.
Нехай же вам, герої,віддає
Святий Петро ключі від того раю,
Де убієнний ангелом стає,
Бо він герой. Герої не вмирають.
Герої не вмирають.Просто йдуть
Із поля бою – в небо.В лицарі – зі смерті.
Пливуть човни. Пливуть човни. Пливуть….
Героям слава – вписано у серці.
Учень:Коли війна вривається у двері,
Не захистять слова й печатки на папері.
Потрібно йти, потрібно брати зброю
І право на життя відстояти в горнилі бою…
Поплач за мною мамо, коли я загину.
За свою землю, за Україну.
Поплач за мною сестро, не кажучи нікому,
Що я вже ніколи не вернусь додому…
Рідна моя Україна,великая тобі слава,
за усіх наших героїв, яких ти нам подарувала.
Україна в нас могутня,а народ все вміє й знає
й поступово тяжку кризу він візьме і подолає.
Нам потрібно всю країну мирно,гарно об”єднати
і завжди своєю силой будь-кого перемагати!
А героїв України прославляти й шанувати!!!
Учениця:Народе мій! Великий український,
Ти пута зняв з козацького коня.
Вже – з волею – і хліб святий, і сільця,
Тож зміцнюй, бережи її щодня.
Будь пильним, мій довірливий народе!
Не раз вже потрапляв у пастку ти.
Підняти прапор – то ще не свобода.
Будь мудрим! Вір, що дійдем до мети!
Учень:Народ наш твердіший криці
Надворі вітер завиває,
Ще нічка темна і сліпа.
А я у Господа благаю,
Щоб дав спокутувать гріха.
Бо знаю: грішна я усюди,
Та завжди каюсь і молюсь.
І плачу також на всі груди,
В огні згоріти я боюсь.
Бо Син людський завжди зі мною.
Веде, як зірка, по життю.
Він кличе нас стати до бою,
Щоб було щастя в майбутті.
Вставай, народе мій, за волю,
За честь і славу, за дітей.
Здобудем, браття, кращу долю,
Скінчився час дурних ідей.
Допоки можна все терпіти,
Мовчати, сидячи в кутку?
Повстали нині наші діти
За Україну дорогу.
Тож дай нам, Боже, тої сили,
Щоб нечисть всю перемогти,
Щоб наші діти в щасті жили,
В здоров’ї й мирі назавжди.
Хай колоситься лан пшениці,
Хай лине пісня голосна.
Народ наш — він твердіший криці,
І перемога в нас одна.
Ведучий 2.Але нашу Батьківщину,нашу Україну зламати не можна. Як птах фенікс вона відроджується із попелу,стає міцнішою,сильнішою.Хочу навести слова одного з політичних аналітиків при ООН: «Після закінчення війни Україна отримає сильну армію,патріотизм на високому рівні,згуртовану націю,а Росія лише безім’янні могили».
Учень 2.
Не розчаровуйсь в Україні,
А розумій її печаль.
Що робиш ти для неї нині –
У себе спершу запитай.
Не розчаровуйсь в Україні,
Вона свята,а грішні – ми
В її недолі часто винні
Її ж бо дочки і сини.
Не розчаровуйсь в Україні,
Ідеї волі певним будь,
Бо тільки той є справжнім сином,
Хто вміє неньку захистить.
Не розчаровуйсь в Україні,
Вір,що мине важка пора,
Розквітне пишний цвіт калини,
В садах достатку і добра.
Хай живе Україна!!!!!!!!!!!Слава Україні – Героям слава!!!!!!!!!!!!!
Не ділімо цю землю,
Не ділімо це небо ,
Не ділімо хатини ,
Й сім’ї не ділімо !
Бо ми – браття , єдині
В українському слові ,
В українськім корінні ,
В українській любові !
Ве д.1: Хай словом пророчим воскресне Шевченко,
І хвилями Дніпр його погляд зведе.
Уславлена будь у віках моя ненько,
Хай квітне завжди твоє ім’я святе
Вед.2: Ніхто не здолає твій дух і свободу!
Козацькому роду тримать булаву,
Міцній, Україно для щастя народу
Для вірних нащадків во славу живи!
Вед.1:Родинонько, наша червона калина,
Як писанки, села у рястах-садах,
Живи Україно, моя Україно,
Хай Бог тобі множить щасливі літа!
Всевидящий наш Отче і Владико,
Тобі молюся і між всіх незгод
Тебе благаю – не покинь навіки
Вкраїнську землю і її народ.
Вед.1: Згаси, о Боже, між братами чвари,
Спаси і вбережи від нових бід,
Щоб не зростали знову яничари,
Щоб в славі процвітав козацький рід.
Вед.1: Звільни нам душі від страху й облуди,
А Україну від нових оков,
Щоби людьми вовік лишались люди,
Щоб не лилась невинна кров.
Вед.2: Не повтори смертельних днів кривавих
Для нинішніх й прийдешніх поколінь.
Даруй нам волю, щастя і державу,
На многії літа, даруй… Амінь.
Пісня « Боже, Великий єдиний»
Автор: Вергун Ярослава Володимирівна