Сценарій
Виховної години на тему:
« Ти будеш жити, Україно – країна щастя і добра!»
Стеценко Олена Олексіївна,
викладач економічних дисциплін
Хорольського агропромислового коледжу
Полтавської державної аграрної академії
Ведуча: Рідний край, рідна земля, батьківщина, Україна… Які це прості і разом з тим прекрасні і святі для нас слова. Рідний край починається для нас не лише з хрещатого барвінку, верби та калини, без яких як кажуть, нема України, а й з маминої колискової пісні, батьківського дому.
Ведучий: Люблю тебе , Вітчизно,
мила Україно,
Бо щастя жити
ти мені дала.
Для мене ти одна
і рідна, і єдина
Я все зроблю,
щоб ти завжди цвіла.
- Хорова пісня
Ведуча: Кожна людина завжди з великою любов’ю і душевним трепетом згадує місце, де народилася, де минуло її дитинство. То родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини, де живуть мама, тато, бабуся і дідусь, брати і сестри. І якщо скласти маленькі батьківщини кожного з нас, вийде велика держава – Україна.
Ведучий: Скільки світлих доріг
ти для мене відкрила
До високих зірок,
у широкі поля.
У мені твоя кров,
у мені твоя сила,
Найдорожча з усіх,
рідна земле моя.
- Вірш
Ведуча : Ми всі діти українські, український славний рід.
Дбаймо, щоб про нас далеко
Добра слава йшла у світ.
Все, що рідне, хай нам буде
Найдорожче і святе,
Рідна віра, рідна мова,
Рідний край наш над усе.
Ведучий: Горджуся родом хліборобів,
Майстрами хліба і землі,
Шаную скромний їх доробок,
Діла великі і малі.
Ось дар священний їх – хлібина –
Лежить у мене на столі,
Неначе пісня голубина,
Неначе сонце на крилі.
Ведуча: Від любові кожного з нас залежить, яким буде майбутнє України. Любить її – це значить працювати і творити в ім’я рідної землі. Любов до рідного краю нерозривно пов’язана з любов’ю до землі, до нашої матінки-годувальниці, яка дає нам найцінніше – хліб.
Ведучий: Тільки в чесній праці твоя добра слава і твоє безсмертя. Згідно з народною мораллю, праця – то найвища чеснота, найповніша засада життя. Саме в наполегливій праці людина пізнає свою сутність на землі.
- Сценка
Ведуча: Життя іде. Барвистими маминими рушниками стеляться в широкий світ дороги. Дорослішають діти, сивіють матері – такий закон життя, але ніколи не старітиме наша українська земля. Її майбутнє у наших руках. Будь вічно молода і щаслива, радуй нас щасливими голосами дітвори, золотою пшеницею, синім небом, наша Вітчизно! Любіть Україну, любіть свій край!
- Інсценізація вірша
Дівчина:
Ти скажи мені, козаче,
За що мене любиш?
Чи коли зустрінеш іншу,
То мене забудеш?
Юнак:
Як, за що тебе люблю я,
Мила Україно!
За твою красу і вроду,
Пісню солов’їну.
Дівчина:
Але ж я поміж дівчат
Сріблом не багата.
Хіба рушників доволі
Та чепурна хата
Юнак:
Ну ж бо, люба Україно,
Тим ти не журися,
На свою природну вроду
Лишень подивися.
Не коштовними скарбами
Твоя повна скриня?
Та багата ти руками,
Добра господиня.
Хай прозорих діамантів
На тобі не буде,
Та достатньо серце мати,
Як у твоїх грудях.
Хіба може бути краще
Щось за твою вроду,
Мудрість, душу, силу волі,
Що в твого народу?!
Лиш тебе я, Україно,
Люблю й поважаю,
Бо другої в цілім світі
Кращої не має.
Подивлюся на Карпати,
На Дніпро широкий,
На твої лани безкраї,
На небо високе.
Так тебе усю одразу
Хочу обійняти
Й про свою любов до тебе
Світу розказати.
Дівчина:
Але ж в мене шлях тернистий,
Нелегка дорога…
Юнак:
І за те ти не журися,
За те прошу Бога.
Разом нам – ніщо не лихо,
Разом – на край світу,
Аби лишень мати змогу
І тебе любити
Разом:
Хай же сонце нам осяє
Шлях до зір далеких,
Доля наша хай літає
На крилах лелеки.
Нехай щастя стука в двері
Кетягом калини
Юнак:
А я завжди з тобою буду,
Мила Україно!
Ведуча: Кохання – це поезія і сонце життя! Мабуть, нема ні одного письменника, поета, композитора, який би не оспівував це прекрасне почуття. Світ кохання, як і музика, вічно живий. А зараз для всі, хто кохає, кохав і буде кохати, лунає пісня, як сподівання на те, що в житті кожного прозвучать ці вічні і завжди нові слова: «Я кохаю тебе» – як освідчення всьому світові, бо в одній людині ми любимо весь світ.
- Сольна пісня
Ведуча: Ми українці – велика родина,
Мова і пісня її солов’їна,
Квітне в садочках червона калина,
Рідна земля для всіх нас – Україна.
Ведучий: Саме калина символізує дух нескореності українського народу, а також дівочу красу. Споконвіку українська дівчина була еталоном моральної краси, вірності і гордості. Пригадаємо образ Наталки Полтавки. Ця проста українська дівчина вдало поєднала названі риси. А чи схожі сучасні наші дівчата на Наталку? Кожен звичайно задумається.
- Гумореска
Ведучий: Любов – це джерело енергії і моральної сили. Отож нехай невичерпним буде ваше джерело. Даруйте свою любов людям і повернеться вона вам сторицею. Знайдіть у цьому непростому світі свою половинку і будьте щасливі:
Минуле все, любов лиш вічна.
Міліють ріки, душі і слова.
І лиш вона пронизує сторіччя,
Перецвітає й знову ожива.
- Танець
Ведуча: Загальнолюдські цінності завжди об’єднували і сімї, і нації, і держави. Сьогодні ніщо не може зупинити відродження національного духу. Всім нам треба плекати у серці любов до села чи міста, де живеш, до рідних своїх, до духовної і культурної спадщини нашої Батьківщини. І буде вона Велика, а з нею Великими будемо і ми.
Ведучий: Во ім’я святого і високого імені матері, землі рідної, України славної нехай єднаються наші серця.
Ведуча: Во ім’я хліба земного і пісні небесної нехай долається зло і кривда.
Ведучий: Во ім’я добра і справедливості нехай воскресне рука, сіюча хліб і благодать.
Ведуча: І якщо є у ваших душах хоч краєчок щедроти і милосердя, примножте його. Міцно станьте на рідну землю, а вона віддасть вам твердиню духу, потребу життя, глибину віри
- Заключна пісня
Скачати сценарій (docx): джерело 1
Коментарі із Facebook
Powered by Facebook Comments