Сценарій та відеопрезентації до загальношкільного виховного заходу, присвяченого Дню Матері. (9 клас)

Сценарій та презентації до загальношкільного виховного заходу, присвяченого Дню Матері.
За сценарієм є три частини презентацій, які використовувались у виступі учнів. Перші дві частини надані для використання,в третій частині використувувались фотографії конкретних учнів із своїми матерями, тому її необхідно робити самостійно.

“Лиш мати вміє жити, аби світитися, немов зоря”

(сценарій відкритого виховного заходу до Дня Матері)

Мета: Виховувати в учнів любов та повагу до матерів, рідної землі.

Обладнання: мікрофони, екран, комп’ютер, колонки, мультимедійні засоби.

Оформлення залу: в центрі сцени висить образ Матері Божої, вбраний вишитим рушником, на аванссцені вазони та вази з квітами, на видних місцях — плакати із крилатими висловами про матір:

Відео 1

“У нашім раї на землі

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим.”

Т.Шевченко

“Вибрать можна друга і по духу брати,

Та не можна рідну матір вибирати…”

В.Симоненко

“Лиш мати вміє жити,

аби світитися, немов зоря.”

В.Стус

 

Форма одягу святкова.

Відео 2


 

На сцену виходять четверо ведучих (2 хл., 2 дівч.):

 1 ведучий:      Гей заграйте гори, зашуміть діброви,

Приберіться, ниви, красно та багато, –

Зажуріть потоки, заведіть розмови

Про святочну днину, про велике свято.

 

2 ведучий:       Заспівайте гучно в тихім гаю, птиці,

Гомоніть з вітрами, польовії квіти,

Задзвеніть дзвіночки, рожі, всі косиці,

Заспівайте хором, українські діти.

 

4 ведучий:       У травні, коли повертаються до рідних гнізд птахи, коли оновлюється природа, теплий весняний вітер приносить нам Свято Матері. Українці в цей день вшановують Матір-Богородицю, Матір-Жінку, Матір-Україну.

 

Пісня “Є у кожної дитини”:

                                    Є у кожної дитини матінка єдина –

Та, що любить нас і дбає, розуму навчає.

Є у кожної дитини, навіть сиротини

Наша мати солов’їна — рідна Україна.

І у кожному серденьку є і буде жити

Божа Мати — наша Ненька, Мати всього світу.

 

 1 ведучий:      Перші наші слова линуть до Матері Божої, Матері Сина Божого – Ісуса Христа, до Пресвятої Богородиці — Матері всіх християн.

 

До образу Матері Божої підходить дівчинка зі свічкою в руках, клякає на коліна і промовляє молитву:

            Є в мене найкраща у світі матуся,

За неї до тебе, Пречиста молюся.

Молюся устами, молюся серденьком

До тебе, небесна Ісусова Ненько.

 

Благаю у тебе дрібними сльозами

Опіки та ласки для рідної Мами.

Пошли їй не скарби, а щастя і долю,

Щоб дні їй минали без смутку, без болю.

За це я складаю в молитві долоні

До тебе, Царице, на сонячнім троні.

 

Дівчинка ставить свічку біля образу Матері Божої, хлопчик підносить квіти до образу.

На екрані висвітлюються слайди образочків Божої Матері.

Під стихаючі звуки пісні Ave Maria!” учень читає текст пісні українською мовою:

            Аве Марія! В вишині почуй мої благання, Діво,

Зійди в ці скелі кам’яні,

На мене зглянься милостиво.

 

Троянди ніжні аромати

Між диких скель відчути дай,

Схились до мене, Діво-Мати,

Моїх благань не відкидай.

 

Аве Марія! Не страшна з тобою нам вся темна сила,

З-перед очей твоїх вона

Тікає знічена, безсила.

 

Даруй же долю нам щасливу,

Дай безпечальні, світлі дні,

На мене зглянься, чиста Діво,

Будь вірним захисником мені.

 

2 ведучий:       Від шани до Матері Божої йде шана до Матері Землі, бо земля свята.

Лагідний матусин голос засіває в наші дитячі душі любов до святого місця — рідної домівки, до вишитої колоссям і калиною України, її солов’їної милозвучної мови.

 

Звучить пісня у виконанні А.Солов’яненка  “Чом, чом, земле моя?”. На екрані появляється слайд-шоу з мальовничими краєвидами України.

 

Учень читає вірш В.Сосюри “Любіть Україну”:

Любіть Україну, як сонце, любіть,

Як вітер, і трави, і води…

В годину щасливу і в радості мить,

Любіть у годину негоди.

 

Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну,

Красу її, вічно живу і нову,

І мову її солов’їну.

Для нас вона в світі єдина, одна

В просторі солодкому чарі,

Вона у зірках, і у вербах вона,

І в кожному серця ударі,

 

У квітці, в пташині, в електровогнях,

У пісні у кожній, у думі,

В дитячий усмішці, в дівочих очах

І в степів багряному шумі.

 

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,

І сльози, і все до загину.

Не можна любити народів других,

Коли ти не любиш Вкраїну!..

 

Дівчино! Як небо її голубе,

Люби її кожну хвилину.

Коханий любить не захоче тебе,

Коли ти не любиш Вкраїну.

 

Любіть у труді, у коханні, у бою,

Як пісню, що лине зорею.

Всім серцем любіть Україну свою

І вічні ми будемо з нею!

 

Пісня “Родимий краю” на слова Б.-І.Антонича:

            Родимий краю, село родиме,

Вас я витаю, місця родимі

Зелені ниви, ліси й долини –

Щасливі з вами дні ми уплили.

 

Мила хатино, стріхо старенька,

Мила родино, нене рідненька.

Вас повитати душа бажає,

Потіхи більше в світі немає.

 

Тут і гарніше ліс зеленіє,

Тепліше сонечко, гарніше гріє.

При вас бажаю свій вік дожити,

Свій край родимий вірно любити.

Учень читає вірш:

            Більше самого себе я люблю свою хатину,

Чисте небо голубе, рідну землю — Україну,

Бо мене в хатині цій колисала рідна мати,

Вчила перший крок ступати, рідне слово промовляти,

Бо наша земля свята, предків кровію пролита,

Родить збіжжя золоте — життєдайне, соковите.

 

3 ведучий: Велика чарівна країна, з якої приходять усі люди, та в яку не можна ніколи повернутися назад, зветься Дитинством. І дарує нам в тій країні тепло і ласку найдорожча у світі людина — Мама!

 

 Учень: Кожен день проліта, мов на крилах,

Ми всі сповнені мрій та ідей.

За буденністю бачить не в силах,

Що героїв — мільйони людей.

 

Учениця: Це ті люди, що люблять, леліють

З тих хвилин, як ми в світі живем.

Що про щастя для діточок мріють,

Цих героїв ми мамами звем.

 

Учень: Вони скарб найдорожчий нам дали,

Що зовуть так банально — життя.

Свою радість земну проміняли

На безжурне дітей майбуття.

 

Пісня “ Виростеш ти сину”:

            Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,
Виростуть з тобою приспані тривоги.
За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.

І якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі.
Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.

Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.

 

Учень: Дитинка і Мати. Картина звичайна,

А все ж наче сонця промінням осяйна.

Блакитом мальована, сонцем залита

І стежками — чаром веселки сповита.

В ній все те — найкраще, що має Вселенна,

Її малювала рука божественна.

 

Звучить пісня “Рідна мати моя” у виконанні Дмитра Павличка. На екрані висвітлюється слайд-шоу із дитячих фото учнів з батьками.

 

4 ведучий: Мама… Це перше слово, яке з радістю та усмішкою вимовляє дитина.

Мама… Це те слово, яке найчастіше повторює людина в хвилини страждання і горя.

Материнство…. Святе і прекрасне, оспіване поетами, увінчане художниками. У всіх народів, у всі віки жінка-мати була охоронницею, добрим ангелом домашнього вогника.

І скільки б не було тобі років — п’ять чи п’ятдесят — тобі завжди потрібна мама, її ласка, її погляд.

 

Учень:

Легенда “Коли Бог творив Маму”

Якось добрий Бог вирішив створити … маму. Шість днів та ночей Він роздумував і експериментував. Та ось з’явився ангел і мовив:

– Ти стільки часу тратиш на неї!

– Так… Але чи ти читав вимоги замовлення? Вона мусить складатися зі 180 рухомих частин, які можна було б при потребі замінити, її поцілунок має лікувати все — від зламаної ноги до розчарування в коханні, також вона мусить мати шість пар рук.

Ангел похитав головою і недовірливо спитав:

– Шість пар рук?

–  Не в руках проблема, – відповів Бог, – а втрьох парах очей, що вона мусить мати.

– Аж стільки! – вигукнув ангел.

Бог ствердно кивнув. Потім додав:

– Одну пару, щоб бачити через зачинені двері, коли питає: “Що ви там робите, діти?”, навіть якщо вона вже знає, що вони роблять. Іншу пару — на потилиці, що бачити те, що не мала би бачити, але що має знати. Ще іншу пару, щоб таємно сказати синові, який попав в халепу: “Розумію, сину, і люблю тебе”.

– Господи, – сказав ангел, – вже пізно, йди відпочивати.

– Не можу, – відповів Господь,вже майже закінчую.

Ангел поволі обійшов навколо моделі матері.

– Надто тендітна, – сказав, зітхаючи.

– Але витривала! – відповів Господь із запалом. – ти не можеш уявити собі того, що може зробити чи перетерпіти мати.

– Чи вона вміє думати? – запитав ангел.

– Не лише думати, а вміє також дуже добре користуватися своїм розумом і    пристосовуватися до обставин.

Тоді ангел схилився над моделлю і доторкнувся пальцем до її щоки.

– Тут щось стікає, – мовив здивовано.

– Так, це — сльоза, – відповів зі смутком Бог.

– А для чого вона? – спитав ангел.

– Щоб висловити радість, смуток, розчарування, біль…

– Господи, Ти — справді геній! – вигукнув захоплено ангел.

Тихим, меланхолійним голосом Бог прошепотів:

– Правду кажучи, це не я створив … та сльозу…

(Ерма Бомбек)

 

Бог не створив сліз. То чому їх творимо ми?

 

Учень грає на сопілці мелодію.

 

1 ведучий: Мати і земля… Земля і мати. Це їх роботящі руки твоєї і моєї матері з попелу війни підняли до життя нашу землю, вмили гіркою сльозою, засіяли молодим життям. Заквітла перед хатою мамина вишня, зацвіли в саду чорнобривці, защебетав соловейко, усміхнулась мати.

 

Пісня “Чорнобривці”:

Чорнобривців насіяла мати
У моїм світанковім краю,
Та й навчила веснянки співати
Про надію квітучу cвою.

Приспів:
Як на ті чорнобривці погляну,
Бачу матір стареньку,
Бачу руки твої, моя мамо,
Твою ласку я чую, рідненька.

Я розлуки та зустрічі знаю,
Бачила у чужій стороні
Чорнобривці із рідного краю,
Що насіяла ти навесні.

Приспів

Прилітають до нашого поля
Із далеких країв журавлі,
Розцвітають і квіти, і доля
На моїй українській землі.

Приспів

 

Учень:   Зичим радості земної два крила,

Аби вам калина довго ще цвіла

Шана вам і земний уклін,

Дорогі наші матері

 

Учениця: А чиї ж то груди мене годували?

А чиї ж то руки мене сповивали?

А чиї ж то руки для мене трудились?

 

Твої теплі руки мене зберігали,

Твої співаночки до сну колисали.

І дзвенить у серці пісня колискова:

В бій життя візьму я, мамо, твоє слово!

 

2 ведучий:   Колискова пісня. Лагідний материн наспів засіває дитячу душу любов’ю до людей, до природи, до всього живого.

 

Звучить пісня “Колискова”:

Колискова пісня, що співала мати

Все життя у серці, все життя моя.

У широкім світі є пісень багато,

Колискова в кожного своя.

 

Приспів:Заспівай же мені, мамо, колискову.

Я до рук твоїх ласкаво пригорнусь.

Заспівай же мені, мамо, пісню ніжну колискову,

Може знову я в дитинство повернусь.

 

За весною — літо, а за літом — осінь,

Роки промайнули, як єдиний день.

Та хіба ж забудеш материнську просідь,

І найкращу пісню із пісень.

Приспів.

 

            Кажуть, що на долі, як на довгій ниві

Материнське серце чує кожну мить –

Якщо ми радієм, серце те щасливе,

А коли біда, воно болить.

Приспів.

Учениця: Я часто ночами пригадую знов

Дитинства сполохану казку.

Спасибі Вам, мамо, за вічну любов

І щедру незмірену ласку.

 

Учень: Схилялось на ліжечком привітне чоло,

Дрімали потомлені очі.

Спасибі Вам, мамо,

За ваше тепло

За довгі недоспані очі.

 

3 ведучий:  Коротке це слово — мама, але які надлюдські глибини скарбів містить воно в собі! Усе її життя із серця б’є. Невичерпне джерело безкорисливої любові до своїх дітей. Усе її життя — це терпіння, безконечна самопожертва, пробачення провин.

“.. Якщо лише терпінням можна було б осягнути Рай на землі, то самих тільки українських матерів вистачило б на те, аби ощасливити світ.

Поклін тобі і слава, українська жінко-мамо!” (Митрополит Володимир Стернюк)

 

Учень: Кожна моя дорога –

Зморшка нова у нені,

Кожна моя тривога –

Пасемце сиве у неї.

 

Руки красиві цілую.

Здолала все і заспівала дзвінко

Лиш ти, рідна мамо,

Українська жінко!

 

Діти виконують танець.

 

1 ведучий: Образ жінки-матері — це жививй храм, повен історичного смутку, жалю, страждань і мрій.

Це наш дороговказ, це материнська мудрість, яка передається із чистого джерела, і ми не повинні його засмітити.

 

Учениця читає вірш І.Михайловської “Мамине джерело”:

            Якщо твоя душа захоче жити,

Неначе сонцем спалена земля,

Не забувай, що жде тебе криниця

Під вербами край нашого села.

 

Якщо печалі затуманять очі

В розлуках нескінченних і лихих,

Нехай тобі насняться серед ночі

Суниці спілі в травах лісових.

 

Якщо в житті зустрінеш зла багато

І в серце закрадеться гіркота,

Нехай тебе зігріє отча хата

І матері безмежна доброта.

 

Звучить пісня “На чужині”:

Стежина полем пролягла

До мого рідного села,

І це я бачу уві сні,

Бо я тепер на чужині.

 

            Приспів:

На чужині, на чужині, на чужині,

Короткі ночі, дуже-дуже довгі дні.

Немає з ким поговорить,

І серденько щовечора щемить.

 

Садок, хатинонька мала,

Мене там ненька вигляда,

А в мене очі у журбі –

Чому це я на чужині.

            Приспів.

 

А вдома діточки малі

Все кличуть маму уві сні.

“Куди поїхала вона,

І що таке – ця чужина?”

            Приспів.

 

Рідненька матінко моя,

Онуки є, ти не сама,

Є мова рідна і земля,

А в мене там лиш чужина.

Приспів.

 

Учень: Дорогі, кохані мами,

Ми пишаємося вами,

І в такий святковий час

Прийміть квіти ви від нас

 

Діти вручають квіти матерям.

 

2 ведучий : Але як же нам і вчителів, вихователів своїх не привітати?

 

Учениця: Ми любимо їх, як матерів,

Нам нема де правди діти.

Є ще різні серед нас:

Той урок не хоче вчити,

Той запізнюється в клас.

Та такого не було,

Щоб робили ми назло,

Бо усі ми повсякчас

Дужу-дуже любим вас.

 

3 ведучий:   Низький уклін вам, рідні, за науку мудру, за поради, за добрі серця. Здоров’я вам міцного, щастя, любові і поваги від дітей, батьків.

Звучить пісня, діти вручають квіти педагогам.

 

4 ведучий: Наше свято добігає кінця. Пам’ятаймо,що матері ні купити, ні заслужити. Тож, бережімо своїх матерів, шануймо їх!

 

Учениця читає вірш Марії Прокопець:

            Достойно оцінім вогонь самопожертви,

Мами минущі теж ї їх плече слабе,

Іще ніхто із них не воскресав із мертвих,

То ж каятись колись даремний буде труд.

Від запізнілих сліз не ждімо, браття, чуда –

Любімо матерів, поки вони ще тут,

А не тоді, коли із нами їх не буде,

І, як не зрадять нам ніразу їх чуття,

Не зрадьмо їх ані тепер, ні згодом.

Любімо матерів, що нам дали життя,

І, да воздасться нам від тих, що ми народим!

 

На сцену виходить вихователь і промовляє:

            З далекої тривалої дороги,

Через печалі й гіркоту розлук

Спішу вклонитись отчому порогу

І доторкнутись материнських рук.

Вертаючи з віддалених країв,

Після тривожних мандрів і розлуки,

Цілуймо руки наших матерів,

Натруджені й ласкаві рідні руки!

Ніщо не вічне — вічні матері

Уже й тоді, як нікому стрічати,

Допоки сонце сяє нам вгорі –

У кожного живе у серці Мати.

 

Виступ матері учня/учениці.

 

Учень: О, Мамочко!

В любові і подяки день,

При звуках радісних пісень

Прийми від нас, дітей, привіт!

Ми просимо з глибин сердець,

Щоб добрий Бог, щоб Бог-Отець

Тобі багато щастя дав,

Щоби тебе нам зберігав сто літ! Сто літ!

 

Всі учасники свята співають “Многая літа”.

Автор: Білогруд Орися Мар’янівна,

вихователь КЗ ЛОР “Львівська загальноосвітня

санаторна школа-інтернат №1″

Скачати сценарій відкритого виховного заходу до Дня Матері (.docx): сценарій

Поділитись у соціальних мережах:
Facebook
0
Twitter

Коментарі із Facebook

Powered by Facebook Comments

Сподобалась стаття? Оцініть її:

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (голосов: 5, в среднем: 5,00 из 5)
Loading...
 
ЗАРАЗ ЧИТАЮТЬ НА САЙТІ...