Пропонуємо приклади написання власних висловлень, які будуть корисними майбутнім учасникам зовнішнього незалежного оцінювання з української мови, під час підготовки до тестування 2021 року.

Зразки написання власного висловлення

Які складники креативності, на Вашу думку, є особливо важливими для самореалізації людини та її конкурентноспроможності на ринку праці?

Сучасний ринок праці є динамічним, змінним і гнучким. Він вимагає від працівників готовності до виконання функцій у нових умовах чи сфері діяльності. Роботодавці хочуть знайти креативних співробітників, які здатні продукувати нові ідеї, уміють відійти від шаблонів і загальноприйнятих правил і знайти нестандартні рішення.

Чому креативне мислення таке важливе? По-перше, цінність працівника на ринку праці миттєво виростає, якщо він уміє помічати незвичне у звичних речах, ефективно й творчо розв’язує поставлені завдання.

По-друге, здатність продукувати нові ідеї допомагає людині реалізувати творчий задум, знайти шляхи для самореалізації.

Згадаймо історію американського бізнесмена Теда Тернера. Він був першим, хто придумав, що новинне мовлення можна зробити цілодобовим. Тед запустив телеканал, який транслювався двадцять чотири години сім днів на тиждень. Таким чином нова ідея допомогла чоловікові стати мультимільйонером і медіа-магнатом.

Книга-дослідження життя відомих людей «Неординарні. Історії успіху», автором якої є Малколм Гладуелл, на прикладах неординарних особистостей розповідає, як стати успішним. Мене вразили неймовірні історії з життя Біла Гейтса, а також одне з найвідоміших досліджень у психології – експеримент «Терміти» Льюїса Термена. Автор доводить, що здатність успішно вирішувати проблеми нестандартним чином допомагає реалізовувати свої задуми.

Отже, кожен, хто хоче досягти успіху в сучасному мінливому світі, має відмовитися від традиційних схем мислення, уміти творчо й оригінально розв’язувати завдання та продукувати нові нестандартні ідеї.

Зважаючи на цю інформацію, надайте розгорнуту письмову відповідь на проблемне питання: Який зі способів подолання конфліктів є найбільш ефективним?

Життя – це складний процес, упродовж якого постійно виникають проблеми й непорозуміння. На жаль, інтереси й цілі людей не завжди збігаються. Саме тому конфлікти є частиною нашого щоденного життя. Я глибоко переконаний, що розв’язувати конфлікти можна різними способами, проте найефективнішими є компроміс і конкуренція. Усе залежить від ситуації, у якій ти опиняєшся.

Наведу такі, як на мене, переконливі аргументи. По-перше, компроміс забезпечує мирне врегулювання конфлікту, виключає насилля, адже веде до вироблення рішення, що влаштовує обидві сторони.

Варто зазначити, що в історії вільної України є досить багато прикладів компромісів. Проголошення 24 серпня 1991 року незалежності нашої країни теж було результатом негласного компромісу між частиною партійної еліти й національно-демократичними силами. Ці взаємні поступки стали підставою для загальнонаціонального консенсусу, коли більшість громадян на референдумі підтримала Акт про незалежність України.

По-друге, використання стилю конкуренції є ефективним, коли кінцевий результат дуже важливий для людей. Він дозволяє швидко приймати рішення, відстоювати свою позицію, незважаючи ні на що, та боротися до кінця.

Згадаймо повість Івана Франка «Захар Беркут». Головний конфлікт твору розгортається між поважним радником тухольської громади Захаром Беркутом і зверхнім боярином-зрадником Тугаром Вовком. Вони є носіями двох протилежних ідеологій. Тухольці не можуть розв’язати конфлікт шляхом компромісу, адже йдеться про оборону рідної землі від монголо-татарської навали. Саме тому Захар Беркут разом зі своєю громадою впевнено й рішуче бореться з ворогом, відстоюючи національні інтереси.

Отже, у кожній конкретній ситуації треба шукати певні шляхи розв’язання конфліктів. Компроміс є ефективним для досягнення стабільності й порядку в суспільстві, він є також важливою складовою культури людей. Конкуренція ж необхідна тоді, коли людині нічого втрачати й вона мусить боротися до кінця.

Як можна бути патріотом, живучи поза межами своєї країни?

Умова власного висловлення

Соціологічне дослідження «Молодь України 2017» засвідчує: понад 60 % української молоді пишаються тим, що є громадянами України. Водночас кожен п’ятий з опитаних розглядає можливість переїзду за кордон. Викладіть Ваш погляд на проблему: Як можна бути патріотом, живучи поза межами своєї країни?

Усім відомо, що для кожної людини рідний край найдорожчий і наймиліший серцю, проте життєві обставини можуть складатися по-різному. Тисячі українців змушені шукати кращої долі за кордоном. Але навіть у чужих країнах вони пам’ятають про своє походження. Я вважаю, що людина, яка проживає за кордоном, є патріотом своєї батьківщини, коли плекає українську культуру в іншій країні, пам’ятає рідні традиції, мову, спрямовує гуманітарну допомогу до своїх співвітчизників.

По-перше, діаспора щодня доводить свій патріотизм, перераховуючи рідній державі великі суми, лобіюючи інтереси країни за кордоном, допомагаючи українцям у важкі часи.

Одним з тих українців, кого можна назвати патріотом своєї країни за кордоном, є Макар Кобилінський, віце-президент Спілки українських студентських товариств Америки. За його сприяння в зону АТО було передано одяг, взуття, гроші для постраждалих на війні. Крім цього, Макар підтримує українських студентів, які навчаються в Нью-Йорку. Кобилінський зазначає, що хоч і живе далеко від Батьківщини, але є її патріотом, намагається робити свій внесок у розвиток України.

По-друге, патріотами є люди, які, емігруючи до іншої країни, зберігають свою ідентичність, культурні надбання, шанують мову й традиції своєї батьківщини.

Згадаймо родину Сірків із пригодницького роману Івана Багряного «Тигролови». Ця сім’я – узагальнений образ українців, які переселилися на Далекий Схід. Сірки бережуть свої традиції, пам’ятають історію свого роду. Вони опинилися на чужині, проте зберегли свій «український» світ.

Отже, бути патріотом батьківщини, проживаючи за кордоном, можна, якщо багато працювати, творити й діяти на благо своїх співвітчизників і своєї країни.

Що краще в житті: вірити у власні сили й ризикувати чи поводитися обачно й не намагатися стрибати вище голови?

Умова власного висловлення

У життєвих ситуаціях, коли людина змушена приймати доленосні для себе рішення, їй радять: «Ти лише повір у себе – і з усім упораєшся!» Найчастіше, підбадьорена добрими словами, вона сміливо кидається в життєвий вир, навіть не усвідомлюючи, що переоцінила свої можливості або ж недооцінила обставини. Викладіть Ваш погляд на проблему: Що краще в житті: вірити у власні сили й ризикувати чи поводитися обачно й не намагатися стрибати вище голови?

Я переконана, що обережність у діях часто заважає нам досягти цілей. Людина здатна розширювати межі дозволеного, тому їй варто ризикувати, вірити у власні сили, аби краще пізнати себе й свої можливості.

По-перше, ризик веде до змін, адже людина починає робити те, що ніколи не робила, і саме це інколи допомагає навіть розпочати нове життя, розширити горизонти своїх можливостей.

По-друге, ризик задає високі стандарти й відкриває дорогу до великих перемог.

Яскравим прикладом з літератури, що ілюструє перший аргумент, є образ Наталки з повісті Ольги Кобилянської «Царівна». Героїня, усвідомлюючи своє місце у світі, бажає змін у житті, прагне досягнути незалежності шляхом праці й освіти. Бажання дівчини вирватися з міщанської залежності вимагало від неї впевненості та віри в себе. Наталка змінює своє життя, здобуває омріяну можливість праці як письменниця, що було неабияким ризиком для тогочасного суспільства.

Прикладом до другого аргументу може бути історія успіху американської письменниці Джоан Роулінг. Із матері-одиначки, яка жила на соціальні виплати, вона стала найулюбленішою казкаркою світу. Жінка не здалася в моменти складних життєвих випробувань. Повна, здавалося б, безвихідь стала основою майбутнього успіху Джоан. Вона повірила в себе, вигадала цілий магічний світ Гаррі Поттера й перемогла, адже її книга відразу ж стала світовим бестселером.

Отже, віра в себе допомагає здолати будь-які перешкоди. Завдяки ризикованим діям людина здатна перемагати, змінювати своє життя й досягати помітних результатів.

Наскільки шкідливою є така залежність від оцінки інших?

Умова власного висловлення

Ніхто не заперечуватиме, що для сучасної молоді соцмережі – значна частина життя. Селфі, самопрезентація, численні фото, що миттєво з’являються в інтернеті… Юні спостерігають за світом, розглядають інших, показують себе й порівнюють, коментують, часто болісно реагують на зауваги… Викладіть Ваш погляд на проблему: Наскільки шкідливою є така залежність від оцінки інших?

Сучасна людина не уявляє свого життя без інтернету. Це й не дивно, оскільки саме він дає багато інформації й можливостей. На жаль, світова павутина може бути не тільки корисною, а й шкідливою. Особливо це стосується соціальних мереж, які стали легким способом привернути до себе увагу. Ми викладаємо світлину й чекаємо на лайки та коментарі. Я переконана, що така залежність від оцінки інших є надзвичайно шкідливою.

По-перше, залежність сучасних людей від соціальних мереж є реальною загрозою для психіки. Порівнюючи себе з іншими, користувачі залишаються невдоволені своїм виглядом, це призводить до зниження самооцінки, апатії, депресії та багатьох інших проблем.

Так сталося з моєю подругою Аллою. Вона кожного дня викладала безліч своїх фото в соцмережі. Дівчина рахувала кількість лайків, перечитувала всі коментарі, які, на жаль, не завжди були приємними. Усе частіше Алла виявляла невдоволення своєю зовнішністю, тому вирішила поліпшити й удосконалити своє тіло. У дівчини з’явилася нав’язлива ідея схуднути. Подруга відмовлялася від їжі, випробовувала на собі різноманітні дієти, приймала якісь незрозумілі пігулки. Це ледве не спричинило анорексію. Алла стала нервовою та дратівливою. Лише вчасне втручання лікарів, поради психолога допомогли дівчині повернутися до нормального життя.

По-друге, людина, яка не може відірватися від соціальної мережі, постійно очікує лайків і коментарів під своїми постами, часто живе у віртуальному світі. Вона не помічає нікого навколо себе, тому залишається одна, втрачає навіть сім’ю, друзів, роботу.

Приклад такої поведінки людей демонструє американський фільм «Роз’єднання». У ньому представлені три історії про різних персонажів, кожен з яких у свій спосіб «випадає» з реальності й живе у віртуальному світі. Герої втрачають зв’язок з рідними людьми, вони відкладають на потім важливі розмови, виховання дітей, обійми близьких. Соціальні мережі, які мали б об’єднати весь світ, віддалили людей ще більше.

Отже, залежність від оцінки інших може призвести до певних психологічних проблем. Так, активне користування соціальними мережами часто приносить не тільки користь, а й шкоду.

Як же вберегтися від зневіри на шляху до мрії?

Умова власного висловлення

Людям властиво мріяти. У своїх фантазіях ми бачимо себе кращими, розумнішими, багатшими, щасливішими, тобто ледь не ідеальними, звичайно ж, у досконалому світі. І коли з плином часу рух до бажаного видається заважким і надто повільним, багато хто занепадає духом, опускає крила й, урешті-решт, відмовляється від прагнень… Викладіть Ваш погляд на проблему: Як же вберегтися від зневіри на шляху до мрії?

У кожної людини є мрія, яку хочеться втілити в життя. Я думаю, що на цьому шляху варто бути наполегливим, уміти гідно долати перешкоди. Ще одним джерелом натхнення й мотивації для здійснення мрії може стати підтримка друзів та однодумців.

Наведу такі, як на мене, переконливі аргументи. По-перше, уміння долати перешкоди й установлені межі своїх можливостей дозволить людині реалізувати низку ідей, які раніше навіть не входили у список її справ. Однієї маленької невдачі не достатньо, щоб не зупинятися на шляху до досягнення мрії, однак варто зробити правильні висновки й на них будувати свою подальшу стратегію.

Прикладом може слугувати легендарний американський баскетболіст Майкл Джордан. Він уважає, що успіх можливий лише через невдачі. Спортсмен не здавався навіть тоді, коли знав, що пропустив триста кидків і багато разів пропускав вирішальний. Майкл був надзвичайно наполегливим у бажанні досягти поставленої мети. Кожного разу, коли Джордан падав, він знаходив сили знову піднятися. Саме це дозволило спортсменові не зневіритися на шляху до своєї мрії, а впевнено втілити її в життя.

По-друге, підтримка друзів та однодумців додає сили навіть тоді, коли, здавалося б, усі старання були марними. Близькі люди завжди прийдуть на допомогу в скрутну хвилину, нададуть надії та впевнености.

Яскравим прикладом з літератури є образ Григорія Многогрішного з пригодницького роману Івана Багряного «Тигролови». Тяжким і небезпечним був шлях хлопця після втечі з «ешелону смерті». Неймовірними зусиллями волі він долає відчай і смертельну втому. Потрапивши до Зеленого Клину, Григорій знайшов кохану дівчину, друзів, які допомогли йому не лише видужати фізично, а й не зневіритися в досягненні мети. Завдяки родині Сірків Многогрішний повертається до повноцінного життя й перемагає.

Отже, утілення мрії – це, безперечно, важка праця, яка приречена на успіх, коли людина має велику мотивацію, стимул роботи над собою, наполегливість, а також підтримку друзів та рідних.

Наскільки важливим є вміння чесно оцінювати себе?

Умова власного висловлення

Часто, коли немає бажання щось робити або коли не вдається залагодити якусь справу, ми знаходимо десятки причин і пояснень, заспокоюємо себе. Так буває й тоді, коли сперечаємося з кимось попри усвідомлення, що проблема виникла з нашої вини. Зазвичай виправдати себе набагато легше, ніж визнати власну помилку. Викладіть Ваш погляд на проблему: Наскільки важливим є вміння чесно оцінювати себе?

Цілком справедливим буде твердження, що вміння чесно оцінювати себе, готовність визнавати власні недоліки й помилки є засадничими принципами, якими має керуватися людина в сучасному світі.

Спробую аргументувати виправданість такої думки. По-перше, уміння чесно оцінювати себе є важливим регулятором стосунків з іншими людьми. Неправильне уявлення про свою особистість породжує розчарування і внутрішні конфлікти. За  завищеної самооцінки в людини часто виникає зневажливе ставлення до інших осіб, нетерпимість до чужої думки, прояви зарозумілості й зазнайства.

По-друге, чесність із собою дає змогу зберігати душевний спокій, правильно співвідносити свої можливості й досягнення, ставити лише ті цілі, які можна досягти, аби стати успішним.

Згадаймо Степана Радченка – головного героя урбаністичного роману Валер’яна Підмогильного «Місто». Хлопець прагне підкорити місто, відчуває в собі здібність до літератури й жагучу потребу визнання власного таланту. Викривлене певною мірою сприйняття своєї особистості призвело до того, що Степан, зруйнувавши стосунки з багатьма людьми й утративши стійкі орієнтири в житті, залишається на самоті із роздвоєністю в душі.

Прикладом людини, яка, реально оцінюючи свої сили й можливості, змогла здійснити бажання нації й потреби державності, є постать Богдана Хмельницького. Він спромігся легітимізувати свою владу й налагодити міжнародні відносини з низкою європейських країн. Саме з Б. Хмельницьким пов’язане становлення української держави. Його внесок в історію рідного народу полягає у визволенні придніпровських земель від ярма польських магнатів, збереженні української мови й культури.

Отже, успіх у житті багато в чому залежить від самооцінки. Реальне сприйняття людиною себе впливає на вибір життєвих цілей і на результати, яких вона досягає.

Чи здатне спілкування он-лайн замінити людині справжні, «живі» взаємини?

Умова власного висловлення

Можливість легко й безперешкодно спілкуватися в Інтернеті – одна з найвиразніших рис сучасності. Завдяки Світовій Павутині сьогодні можна знайти багатьох однодумців і навіть друзів не лише десь поблизу, а й у найдальших куточках планети, отримувати від них різноманітну інформацію й миттєво на неї реагувати. Виникає ілюзія, що світ меншає, кордони стираються, люди ближчають… Викладіть Ваш погляд на проблему: Чи здатне спілкування он-лайн замінити людині справжні, «живі» взаємини?

Свою позицію, заявлену вище, доведу такими аргументами. По-перше, спілкування в мережі дає можливість поділитися своїми почуттями з людиною, яка перебуває в іншому місті або навіть країні. У віртуальному співрозмовникові можна знайти ідеального психотерапевта, якому можна відкрити душу, не остерігаючись осуду.

Проблему спілкування в глобальній мережі порушив польський письменник Януш Вишневський у романі «Самотність у Мережі». Головний герой Якуб справляє виняткове враження на свою віртуальну знайому. Щодня вони листуються в Інтернеті, і, хоча не бачилися наживо, невдовзі стають не менш близькими, ніж коли б спілкувалися віч-на-віч.

По-друге, Інтернет не замінить повноцінного спілкування. Люди настільки захоплюються новим світом, що можуть забути й про своє єство. Віртуальне життя не подарує радості від реальної зустрічі, погляду чи дотику близької людини.

Наведений аргумент може проілюструвати чимало життєвих історій. Зупинюся на одній. Мій старший брат познайомився в Інтернеті з дівчиною, яка була студенткою того ж вишу, що й він. Їхнє спілкування зводилося до обговорення лекцій, різноманітного навчального матеріалу та обміну думками щодо майбутньої професії. Про якісь близькі стосунки чи любов між ними навіть не йшлося, аж поки студенти не зустрілися в реальному житті. З першого погляду, дотику, усмішки стало зрозуміло, що це справжнє кохання.

Таким чином, спілкування он-лайн дарує людям можливість стати близькими, незважаючи на відстань, але не завжди може замінити справжні, «живі» емоції та стосунки.

Що ж мотивує нас до дії більше – віра в себе чи впевненість у підтримці друзів, рідних, однодумців?

Умова власного висловлення

У кожного з нас – безліч різноманітних справ. Виконуючи складні завдання, ми і покладаємося на власні сили, і сподіваємося, що поруч є люди, які порадять і допоможуть. Викладіть Ваш погляд на проблему: Що ж мотивує нас до дії більше – віра в себе чи впевненість у підтримці друзів, рідних, однодумців?

По-перше, віра в себе – це стартова складова будь-якого великого успіху. Упевненість у своїх силах перед виконанням важкого завдання допоможе впоратися з усіма перешкодами.

Згадаймо одного з найяскравіших героїв української літератури Григорія Многогрішного – головну дійову особу роману Івана Багряного «Тигролови». На початку твору хлопець – один з тисяч в’язнів, яких мчав до Колими «поїзд-дракон». Григорій наважується на втечу, він «стрибнув у певну смерть, але не здався». Віра у власні сили допомогла юнакові впоратися з відчаєм, зневірою, смертельною втомою. Долаючи чимало перешкод, Многогрішний урешті перемагає.

По-друге, підтримка рідних, друзів завжди надихає й не дозволяє опускати руки навіть під час різних випробувань, адже це природно для людини – потребувати підбадьорювання чи поштовху.

За приклад може правити історія визнання Стівена Кінга – відомого американського письменника. Опублікувати його перший роман різні видавництва відмовлялися тридцять разів. Стівен уже був на межі розчарування й буквально викинув рукопис, однак його дружина, яка беззаперечно вірила в мрію свого чоловіка стати відомим, відновила роман. Зараз Кінг продав понад триста п’ятдесят мільйонів примірників цього твору.

Логіка моїх міркувань підводить до висновку, що потужною мотивацією більше працювати, здійснювати мрії й досягати успіху є не тільки віра у власні сили, але й спілкування з людьми, які підтримують і надихають.

Що краще: зосередитися на певній діяльності й досягти успіху в ній чи шукати себе в багатьох галузях?

Умова власного висловлення

Сучасна цивілізація стрімко розвивається, тож з’являється сила-силенна актуальної, цікавої, але щоразу складнішої інформації. Саме тому в багатьох із нас виникає закономірне бажання пізнавати якомога більше, набувати нових і нових умінь. На жаль, це прагнення розбивається об прикру реальність: здійснити все омріяне нам просто не до снаги. Викладіть Ваш погляд на проблему: Що краще: зосередитися на певній діяльності й досягти успіху в ній чи шукати себе в багатьох галузях?

Упевнена в тому, що сучасна особистість має бути всебічно розвиненою, здатною до критичного мислення. Розумна та креативна молодь повинна йти в ногу з часом, стати відповідальною, здатною опановувати інформаційні технології, набувати нових знань і вмінь нестандартно їх використовувати.

Практика показує, що людина досягає успіху, якщо вона цілеспрямована, незалежна, може навчитися будь-якої професії й проявити себе в різних галузях.

Хто з нас не чув про таких відомих людей, як Білл Гейтс, Леді Гага, Стівен Возняк, Марк Цукерберг тощо. Алекс Банаян у своїй книзі «Треті двері» описує, як він здійснив своєрідний квест, щоб узяти інтерв’ю в знаменитих особистостей сучасності. Прочитавши книгу, я дізналася, які риси характеру й сповідувані принципи допомогли  відомим людям досягти висот. Водночас автор розповідає й про свій успіх, адже мрія звичайного студента здійснилася завдяки сміливості, готовності до набуття нового досвіду, розширення меж своїх можливостей, умінню навчатися впродовж усього життя.

Для того щоб бути цікавим іншим людям, стати корисним у багатьох ситуаціях, потрібно бути різносторонньою особистістю, розвивати нові навички.

У цьому мене переконують історії успіху багатьох медійних особистостей. Відомі журналісти й телеведучі пізнають якомога більше про різні галузі діяльності, набувають нових умінь, аби бути популярними й цікавими для прихильників, давати корисні поради людям. Наприклад, бізнесмен, актор, модель Андрій Трушковський зробив ще й непогану кар’єру блогера саме тому, що постійно здобував нові знання, відкривав невідомі грані свого характеру й талантів. Він ретельно добирає контент, часто є лідером думок, а для цього треба бути обізнаним з різними галузями діяльності.

Отож, нові знання й уміння дають людині можливість стати лідером соціальних змін, приймати обґрунтовані рішення, досягати успіху. Світ навколо нас змінюється, і ми просто зобов’язані змінюватися теж і застосовувати плоди людського прогресу.

Наскільки важливим є дотримання правил співжиття в суспільстві?

Умова власного висловлення

Кожен із нас лише маленька частинка складного й строкатого суспільного життя, і ми часто схильні ставити свої інтереси вище за інтереси інших, уважаючи, що наші права, потреби, цілі важливіші, ніж будь-чиї. Упевнені в цій думці, ми сприймаємо правила, які встановлює соціум, не завжди позитивно, а то й заперечуємо їх необхідність. Викладіть Ваш погляд на проблему: Наскільки важливим є дотримання правил співжиття в суспільстві?

Людина не може існувати відокремлено від соціуму та його впливу. Я думаю, що особистість може розвиватися в суспільстві, зберігаючи при цьому власну індивідуальність і керуючись нормами й правилами, визнаними цим суспільством.

По-перше, дотримання соціальних норм регулює поведінку кожної людини в тій чи іншій ситуації, дозволяє відчувати себе в безпеці й спокійно жити та працювати.

Прикладом, що наочно демонструє готовність людей відстоювати свої погляди й переконання, не порушуючи при цьому суспільних норм, є стотисячний мітинг у Києві 2004 року. Помаранчева революція засвідчила готовність українців виходити на вулицю за своє європейське майбутнє. Водночас громадські діячі з повагою ставилися до політиків, а останні, своєю чергою, розуміли важливість громадських рухів, тому непорозуміння й конфлікти зазвичай швидко гасилися.

По-друге, порушення правил співжиття в суспільстві часто призводить до конфліктів і навіть страшних злочинів.

На згадку спадає образ Сави Федорчука – персонажа соціально-психологічної повісті Ольги Кобилянської «Земля». Хлопець не хоче йти шляхом батьків, тяжко працювати на землі. Відповідно до вироблених селянством моральних норм Івоніка намагається вплинути на молодшого сина, застерігаючи, що той може залишитися без власної ниви. Цього Сава не міг допустити, тому йде на страшний злочин братовбивства. Так порушення правил співжиття людей призвело до трагедії, яка одним махом зруйнувала родину Федорчуків і принесла всім нечуване страждання.

Отже, соціальні норми й правила посідають важливе місце в нашому житті, вони дають можливість людині раціонально обґрунтовувати свої дії й задовольняти індивідуальні інтереси громадян.

Як варто чинити, зіткнувшись із невихованістю, непорядністю іншої людини?

Умова власного висловлення

Часто можна почути думку, що з грубою, невихованою особою варто говорити «її мовою», оскільки вона, мовляв, не розуміє іншої. Водночас багато хто вважає, що коли в стосунках із такими людьми ми почнемо грати за їхніми правилами, то вже нічим не відрізнятимемося від них. Викладіть Ваш погляд на проблему: Як варто чинити, зіткнувшись із невихованістю, непорядністю іншої людини?

Реакція на грубість і невихованість у кожному конкретному випадку залежить від ситуації й особистого вибору людини. На моє переконання, варто бути стриманим, дотепним і впевненим у собі. Відповідаючи на хамство, треба зберігати спокій і власну гідність.

Чому я так думаю? По-перше, внутрішня впевненість покаже хамові, що ви можете постояти за себе, не опускаючись до відповідної грубості.

Яскравим прикладом з літератури є поведінка Якима Сомка, головного героя історичного роману Пантелеймона Куліша «Чорна рада». Він, незважаючи на всі підступи й авантюри Брюховецького, проявив себе як людина державного розуму й державних інтересів. Навіть після поразки Сомко відмовляється від порятунку заради друга Кирила Тура та заради спокою в суспільстві, уникнення кровопролиття.

По-друге, якщо ви проігноруєте агресію невихованої людини, то ця особа втратить інтерес і буде шукати інший об’єкт.

Такий випадок стався в офісі мого старшого брата Олега. На всі дошкульні звинувачення колеги він відповідав упевнено й навіть погоджувався з ним: «Так, я винен, переклав документи в інше місце, а попередити забув». Після кількох таких нападів і спокійної поведінки Олега кривдник зрозумів, що продовжувати грубити просто марно.

Отож, підсумовуючи, хочу наголосити: із грубою, невихованою особою не варто говорити «її мовою», так ви збережете власну гідність і самоповагу.

Як потрібно реагувати на виклики, перед якими нас ставить життя?

Умова власного висловлення

Жалість до себе хоч раз відчував кожен із нас. Хтось поплаче з горя, потім заспокоїться й повернеться до активного життя, а дехто, навпаки, призвичаїться до постійного скигління й, замість підвестися з колін і долати негаразди, звинувачує всіх, окрім себе. Кожна людина, зрештою, сама вирішує, ким бути – жертвою чи переможцем. Викладіть Ваш погляд на проблему: Як потрібно реагувати на виклики, перед якими нас ставить життя?

Жаліти себе – це певною мірою намагатися сховатися від проблем, заховати голову в пісок. Переконаний, що вміння, яке нам час від часу потрібне, – це контроль над власними емоціями, особливо в стресових ситуаціях.

По-перше, спокійна й виважена реакція на виклики, перед якими нас ставить життя, допоможе розважливо все обміркувати, подолати перешкоди й досягти успіху.

Вражаючим прикладом мужності є для мене людина-легенда Нік Вуйчич. Його життя з самого початку – це постійні виклики. Ніколас народився з рідкісним захворюванням, що призводить до відсутності кінцівок. Замість того, щоб постійно скиглити та шкодувати себе, Вуйчич навчився контролювати свої емоції. Зараз Нік відомий на весь світ оратор, багатодітний батько і щасливий сім’янин.

По-друге, уміння керувати своїми емоціями – це неабияка ознака самоконтролю, яка допомагає знижувати нервово-емоційне напруження.

Згадаймо ліричного героя імпресіоністичної новели Михайла Коцюбинського «Intermezzo». Він утомився від «залізної руки города», тому намагається відновити свої сили в лоні природи. Саме перепочинок, спокій і душевна рівновага допомогли героєві подолати виснаження й стрес.

Отже, життєві негаразди можуть зробити людину сильнішою, якщо вона навчиться керувати своїми емоціями. Для цього потрібно не скиглити й жаліти себе, а підвестися з колін й активно діяти.

Як можна з користю проводити вільний час, щоб потім не жалкувати за марно втраченими цінними хвилинами життя?

Умова власного висловлення

Основну частину свого часу людина витрачає на виконання соціальних обов’язків – трудових, навчальних, сімейних тощо. Тому, коли видається вільна хвилинка, багато хто просто байдикує, наприклад, бездумно перемикає телеканали або безцільно блукає просторами «світової павутини», забуваючи, що час життя невпинно спливає. Викладіть Ваш погляд на проблему: Як можна з користю проводити вільний час, щоб потім не жалкувати за марно втраченими цінними хвилинами життя?

Здавалося б, наше життя таке швидкоплинне, що люди постійно відчувають дефіцит часу. Тому, коли видається хвилинка, ми задумуємося, чим зайнятися. Я вважаю, що треба використовувати свій вільний час так, щоб витягти з нього певну користь.

Я так думаю, тому що переконаний: навіть в інтернеті людина може почерпнути для себе нові навички та вміння, які можуть перерости в цікаве хобі.

Наприклад, моя сестра Олена постійно переглядає різноманітні відеокурси й майстер-класи в інтернеті. Це допомогло їй навчитися виготовляти текстильні ляльки. Зараз Олена вже має власну оригінальну колекцію. Дівчина не тільки займається улюбленою справою у вільний від роботи час, але й отримує певні доходи від продажу своїх творінь.

Можу навести ще один аргумент на користь висловленої думки. У звичайному житті нам дуже часто бракує часу на творчі заняття. Тож вільні хвилини – це добра нагода, щоб зайнятись саморозвитком.

Так, героїні новели Ольги Кобилянської «Valse mélancolique» –творчо обдаровані особистості, які прагнуть розвиватися й удосконалювати свої вміння кожну вільну хвилину. Ганна належить до витончених натур, вона працює над картиною, цілком віддається мистецтву. Софія – талановита, лірична й емоційна дівчина. Музика стає для неї засобом саморозкриття, віддушиною для духовних сил героїні. Марта планує стати педагогом, але прагне розвиватися, тому не марнує свого вільного часу, а вчиться «музики, язиків і різних робіт ручних». Жінки різні за характером, але їх об’єднує прагнення до гармонії й любов до прекрасного.

Отже, вільний час – це джерело нових можливостей, тому варто його проводити з користю для свого розвитку.

До чого ж зрештою треба дослухатися в житті – до розуму чи до серця?

Умова власного висловлення

У різних ситуаціях ми поводимося по-різному: часом розважливо обмірковуємо свої кроки, а часом – даємо волю емоціям, не зважаючи на можливі наслідки. Викладіть Ваш погляд на проблему: До чого ж зрештою треба дослухатися в житті – до розуму чи до серця?

Хтось воліє жити розумом, а хтось – серцем. На моє глибоке переконання, варто дослухатися до серця, якщо йдеться про дружбу чи кохання, але розважливо обмірковувати свої кроки у випадку прийняття рішення щодо вибору професії чи виду діяльності.

На підтвердження своєї думки наведу такі аргументи. По-перше, кожна людина прагне любові, тому треба дослухатися до серця, щоб зрозуміти, що ти зустрів справжнє кохання.

Візьмімо до прикладу головну героїню драми Івана Котляревського «Наталка Полтавка». Хоч мати й переконувала дочку, що возний Тетерваковський стане для дівчини вигідною партією, проте Наталка була іншої думки. Її серце належало Петрові. Героїня відстоює своє кохання, адже без цього хлопця не уявляє подружнього щастя.

По-друге, коли стає питання вибору подальшого майбутнього шляху, то варто розважливо обміркувати свої кроки, аби досягти успіху.

Прикладом, що ілюструє цей аргумент, може бути історія становлення моєї тітки Ольги як фахівця. Вона з дитинства мріяла про сцену. Зрештою дівчина зрозуміла, що без спеціальної підготовки, певних зв’язків їй не потрапити в шоу-бізнес. Саме тому Ольга розважливо підійшла до вибору майбутньої професії. Вона любила допомагати людям, добре знала хімію та біологію, тому стала лікарем. Зараз Ольга Петрівна є чудовим фахівцем і доволі успішною особистістю.

Отож уміти орієнтуватися в різних життєвих ситуаціях дуже важливо. Для цього людині недостатньо одного розуму, потрібне ще й серце.

Чи може людина відчувати себе вільною попри умовності суспільного життя?

Умова власного висловлення

Багато хто розуміє особистісну свободу як абсолютну відсутність обмежень у будь-чому. Інші ж переконані, що свобода в суспільстві завжди обмежена, унормована. Викладіть Ваш погляд на проблему: Чи може людина відчувати себе вільною попри умовності суспільного життя?

Свобода. Незалежність… Бажаний стан для багатьох. З одного боку, людина може бути вільною в суспільному житті, з іншого боку, існують певні обмеження.

По-перше, кожна людина вільна, бо має свободу вибору, свободу думки чи слова. По-друге, у деяких ситуаціях особа відчуває тиск із боку суспільства, яке має певні закони й норми моралі.

Прикладом людини, яка вільно відстоює свої переконання, є Ґрета Тунберґ. Ця шведська політична активістка виступає за протидію глобальному потеплінню та зміні клімату. Дівчинка навіть стала «Людиною року» за версією одного з журналів. Погляди Ґрети впливають на політику й економіку багатьох країн. Вона, мабуть, досягла найбільшої свободи, бо чинить відповідно до власних бажань, інтересів, цілей, є відповідальною за своє життя і за те, що відбувається у світі.

У художній літературі є багато прикладів того, як суспільна думка впливає на життя людини. Згадаймо хоча б головну героїню поеми Тараса Шевченка «Катерина». Трагедія дівчини в тому, що вона покохала офіцера й народила позашлюбну дитину. Батьки виганяють Катерину з дому, бо в умовах кріпосного суспільства норми моралі були надто жорстокими. Дівчина не змогла вільно виховувати свого сина лише через те, що оступилася на життєвій дорозі.

Таким чином, особистісна свобода – це можливість вибору. Людина є вільною, коли може чинити згідно зі своїми бажаннями й поглядами, водночас суспільні закони й норми моралі в певних ситуаціях обмежують особистість у її діях.

Як має чинити людина, коли на шляху їй трапляються проблеми й перешкоди?

Умова власного висловлення

Життєва дорога неможлива без перепон. Дехто вважає, що проблеми й перешкоди людині варто долати, удаючись до прямих і рішучих дій. Інші ж упевнені, що будь-які проблеми можна розв’язувати спокійно й не поспішаючи, не вступаючи у відкрите протистояння з опонентами, а шукаючи інших шляхів. Викладіть Ваш погляд на проблему: Як має чинити людина, коли на шляху їй трапляються проблеми й перешкоди?

Так, на життєвому шляху трапляється багато проблем, конфліктів і перешкод. Думаю, що долати перепони можна по-різному, усе залежить від ситуації. Інколи найоптимальнішим способом розв’язання конфліктів є компроміс, але бувають випадки, коли лише прямі й рішучі дії допоможуть перемогти.

Я так вважаю, бо для людини важливо вміти виходити з конфліктних ситуацій. Компроміс часто налаштовує на конструктивний діалог, який допомагає розв’язати проблему. Наведу ще аргумент і на користь думки про важливість рішучих дій. Вступати у відкрите протистояння варто тоді, коли є загроза життю людини або порушення її прав. Тільки активні дії в такому випадку приведуть до перемоги.

Яскравим прикладом з літератури є трагікомедія Миколи Куліша «Мина Мазайло». Суперечка в родині щодо зміни прізвища поступово переходить у сімейну дискусію і стає глобальною проблемою. Проте Мокій, який не підтримує поглядів батька, не вдається до рішучих дій. Він намагається переконати членів власної родини в тому, що українська мова є багатою й милозвучною, а до прізвища Мазайло варто додати загублену половину «Квач». Мокій за допомогою сили свого слова навіть Улю «перетягує» на свій бік.

На жаль, у звичайному житті не завжди можна залагодити конфлікти шляхом переговорів, тому люди вдаються до рішучих дій. Прикладом такої ситуації є Революція Гідності, яка стала наймасштабнішою подією в новітній історії України. 21 листопада 2013 року півтори тисячі людей вийшли на площу, бо не погоджувалися з відмовою тодішнього президента підписати угоду про асоційоване членство України в Європейському Союзі. Після жорстокого побиття молоді спецпідрозділами силовиків на головній площі Києва протестний рух перетворився на тривалу кампанію громадянської непокори владному режиму, корупції та порушенням прав людини. Революція Гідності завдяки активним і рішучим діям громадян відкрила вікно можливостей для найважливіших змін в Україні.

Отже, і компроміс, і активні дії можуть бути однаково ефективними під час подолання конфліктів і перешкод. Усе залежить від життєвої ситуації, у якій опинилася людина.

Наскільки людині варто дослухатися до думки оточення про неї?

Умова власного висловлення

Людина – соціальна істота, а тому їй не властиво надовго залишатися на самоті. Разом із тим багато хто впевнений, що саме самотність допомагає індивіду зрозуміти себе, проаналізувати своє життя. Вони заперечують думку, що тільки оточення може дати об’єктивну оцінку людині, її діям і вчинкам. Викладіть Ваш погляд на проблему: Наскільки людині варто дослухатися до думки оточення про неї?

Людина – істота соціальна. І, звичайно ж, кожного з нас хвилює думка оточення. Але чи завжди треба зважати на оцінку інших? Я вважаю, що не варто приділяти підвищеної уваги до того, що скажуть люди.

По-перше, інші, навіть якщо їх більшість, можуть помилятися.

Так сталося з головним героєм поеми Івана Франка «Мойсей». Біблійний пророк сорок років вів народ до землі обітованої, але молоде покоління євреїв не вірить у Мойсея, а Датан і Авірон навіть пропонують закидати його камінням. Та ні погрози, ні залякування не можуть спинити пророка. Мойсей усвідомлює, що найголовніше для народу, який тільки-но піднявся, – увесь час рухатися вперед і не спинятися ні на мить.

По-друге, надмірна стурбованість думками інших – свідчення невпевненості в собі й заниженої самооцінки. Людині не варто змінювати свою особистість на догоду чиїмсь уявленням.

Саме таким принципом керується колишній боксер, а нині мер Києва Віталій Кличко. Його неодноразові перемоги на рингу прославили нашу країну. Сьогодні Кличко більше відомий як столичний голова. Віталія часто критикують, а з його мовних ляпів кепкують навіть у мережі інтернет. Користувачі діляться дошкульними жартами, збираючи сотні переглядів. Критика володаря титулів чемпіона світу з боксу не дуже сильно бентежить Кличка. Він і сам може посміятися з себе, що дозволяє очільникові Києва не втрачати гідності й упевнено йти до мети.

Логіка моїх міркувань підводить до висновку, що внутрішні переконання людини є важливішими, ніж думка оточення про неї.

Наскільки людині варто дослухатися до думки оточення про неї?

Умова власного висловлення

Людина – соціальна істота, а тому їй не властиво надовго залишатися на самоті. Разом із тим багато хто впевнений, що саме самотність допомагає індивіду зрозуміти себе, проаналізувати своє життя. Вони заперечують думку, що тільки оточення може дати об’єктивну оцінку людині, її діям і вчинкам. Викладіть Ваш погляд на проблему: Наскільки людині варто дослухатися до думки оточення про неї?

Людина – істота соціальна. І, звичайно ж, кожного з нас хвилює думка оточення. Але чи завжди треба зважати на оцінку інших? Я вважаю, що не варто приділяти підвищеної уваги до того, що скажуть люди.

По-перше, інші, навіть якщо їх більшість, можуть помилятися.

Так сталося з головним героєм поеми Івана Франка «Мойсей». Біблійний пророк сорок років вів народ до землі обітованої, але молоде покоління євреїв не вірить у Мойсея, а Датан і Авірон навіть пропонують закидати його камінням. Та ні погрози, ні залякування не можуть спинити пророка. Мойсей усвідомлює, що найголовніше для народу, який тільки-но піднявся, – увесь час рухатися вперед і не спинятися ні на мить.

По-друге, надмірна стурбованість думками інших – свідчення невпевненості в собі й заниженої самооцінки. Людині не варто змінювати свою особистість на догоду чиїмсь уявленням.

Саме таким принципом керується колишній боксер, а нині мер Києва Віталій Кличко. Його неодноразові перемоги на рингу прославили нашу країну. Сьогодні Кличко більше відомий як столичний голова. Віталія часто критикують, а з його мовних ляпів кепкують навіть у мережі інтернет. Користувачі діляться дошкульними жартами, збираючи сотні переглядів. Критика володаря титулів чемпіона світу з боксу не дуже сильно бентежить Кличка. Він і сам може посміятися з себе, що дозволяє очільникові Києва не втрачати гідності й упевнено йти до мети.

Логіка моїх міркувань підводить до висновку, що внутрішні переконання людини є важливішими, ніж думка оточення про неї.

Що потрібно людині для досягнення успіху в житті?

Умова власного висловлення

Сучасний світ став надзвичайно практичним і прагматичним. Багато хто вважає сьогодні, що успішною може бути лише та людина, яка вміє логічно мислити й діяти за чітким розрахунком. Водночас історія доводить, що всі найуспішніші люди насправді були великими мрійниками. Викладіть Ваш погляд на проблему: Що потрібно людині для досягнення успіху в житті?

Усередині кожного з нас приховано безліч іпостасей. Людина «складається» з низки суперечливих особистостей. Я вважаю, що мрійник з неймовірною кількістю енергії має такі самі шанси на успіх, як і прагматик, який любить чіткий порядок у всьому.

По-перше, романтик живе почуттями, емоціями, ідеями, він не відмовляється від божевільних чи нездійсненних, на думку багатьох, мрій і робить усе для їх здійснення.

Нещодавно я дивилася телепередачу про звичайного хлопця, який живе в далекій Африці. Він одягнутий у прості речі, але запал в очах робить його надзвичайним. Хлопець мріє сконструювати справжній літак. У його будинку стоси креслень і малюнків. Юнак переконаний, що колись і його творіння здійметься в небо, а він сам точно потрапить до інженерного центру NASA. І якою б нереальною не здавалася мрія цього африканця, та я вірю, що вона обов’язково здійсниться.

По-друге, часто для досягнення успіху потрібен прагматично продуманий план, чіткий розрахунок і логічне мислення.

Так, потребою самостверджуватися й рухатися вперед переймається Степан Радченко – головний герой урбаністичного роману Валер’яна Підмогильного «Місто». Хлопець намагається наблизитися до міста у своїх вчинках та зовнішності, тому вдається до численних трансформацій. Для Степана література виявилася найдоступнішим способом асиміляції з містянами. Будучи начитаною людиною, Радченко досить швидко досягає успіху.

Таким чином, для досягнення мрій важливо бути не тільки романтиком, охопленим високими ідеями, але й уміти перевіряти реальність і керуватися здоровим глуздом.

Який з цих способів організації влади мало б обрати суспільство?

Умова власного висловлення

Для великих справ потрібна злагода й одностайність.

Часто можна почути, що людям важко досягти згоди саме через прагнення кожного до влади, тоді як лідер має бути один. А може, влада багатьох і рівноправність кожного — це і є найкращий спосіб керування? Викладіть Ваш погляд на проблему: Який з цих способів організації влади мало б обрати суспільство?

На моє переконання, суспільство має бути демократичним на чолі з президентом, якому довіряє більшість. У країнах сучасного світу лідером має бути особистість, яка діє від імені всіх людей відповідно до їх «волі».

Наведу такі аргументи. Справжній лідер – це немов маяк, який указує, куди треба рухатися. Також сильна особистість при владі представляє інтереси народу, її цікавить розвиток своєї країни.

В історії багатьох держав є приклади справжніх лідерів при владі. У 1933 році США перебували у великій депресії: бідність, корупція, високий рівень злочинності тощо. Під час цієї економічної кризи американці абсолютною більшістю обирають харизматичного та сильного духом президента Франкліна Рузвельта. Він забезпечив комплексну реформу державної служби, громадського сектору та фінансової системи, багато зробив для перемоги держав антигітлерівської коаліції в Другій світовій війні. Саме завдяки політиці Рузвельта Сполучені Штати стали такими, якими ми їх знаємо сьогодні.

Наведу приклад з української літератури. Проблему ролі державного діяча, патріотизму й ставлення влади до народу порушив у романі «Чорна рада» Пантелеймон Куліш. Яким Сомко прагне об’єднати обидві частини України, відстоює ідею міцної державної влади, сильної гетьманської руки. Сомко щиро засмучений недолею рідного краю, він – продовжувач справи Богдана Хмельницького. Події, що відбулися в 1663 році в Ніжині, мають бути предметом вивчення нових поколінь, які цікавляться своєю історією, є громадянами своєї Вітчизни.

Отже, люди повинні мати можливість впливати на рішення в суспільстві, обираючи сильного лідера, який готовий пожертвувати власними інтересами заради майбутнього своєї країни.