Підготовка до ЗНО-2021 з історії України. Допоміжні матеріали

Пропонуємо вашій увазі добірку матеріалів, які допоможуть систематизувати знання з історії України та краще підготуватись до ЗНО.

Історія України. 7—9 класи: Наочний довідник:

Завантажити: Історія України. 7—9 класи: Наочний довідник (130 downloads)

Історія України. 10—11 класи: Наочний довідник:

Завантажити: Історія України. 10—11 класи: Наочний довідник: (104 downloads)

Перелік пам’яток архітектури та образотворчого мистецтва, обов’язкових для розпізнавання:

Завантажити: Перелік пам’яток архітектури та образотворчого мистецтва, обов’язкових для розпізнавання (153 downloads)

Історичні персоналії для візуального розпізнавання:

Завантажити: Історичні персоналії для візуального розпізнавання (92 downloads)

ТЕМА : УКРАЇНА   В УМОВАХ ДЕРЖАВНОЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ (ВІД 1991 Р. ДО НАШИХ ДНІВ)

Завантажити: УКРАЇНА   В УМОВАХ ДЕРЖАВНОЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ (ВІД 1991 Р. ДО НАШИХ ДНІВ) (55 downloads)

Основні дати  теми :

1991 р., 24 серпня – Акт проголошення незалежності України.

1991 р., 1 грудня – відбувся референдум про незалежність України.

1991 р., 6 грудня – заснування Збройних Сил України.

1992 р., 15 січня – затвердження Верховною Радою України Державного гімну “Ще не вмерла України…”

1992 р., 28 січня – затвердження Верховною Радою України Державного Прапору.

1992 р., 19 лютого – затвердження Верховною Радою України малого гербу держави у вигляді тризуба.

1994 р., 10 липня – обрання Л.Кучми Президентом України.

1995 р. – Україна стає членом Ради Європи.

1996 р., 28 червня – ухвалення Конституції України;

1996 р., 1 вересня – запровадження нової національної валюти – гривні.

2004 р., листопад-грудень – помаранчева революція

2004 р., 8 грудня – прийняття Верховною Радою України законів про політичну реформу.

2004 р., 26 грудня – обрання Президентом України В.Ющенка;

2005 р. – надання українській економіці статусу ринкової.

2008 р. – вступ України до Cвітової організації торгівлі.

2010 р., січень – обрання Президентом України В.Януковича.

2013 р., 14 березня – початок акцій протесту “Вставай, Україно!” у Вінниці.

 

  1. Утвердження незалежності України 1991 – 1994 рр.

З першого дня існування незалежної України зроблено практичні кроки щодо розбудови держави. 24 серпня 1991 р. Верховна Рада прийняла постанову «Про військові формування на Україні». Згідно з нею, усі війська, дислоковані на території України, підпорядковувалися Верховній Раді України. Було створено Міністерство оборони, його очолив К. Морозов. 20 вересня1991 р. створено Службу національної безпеки України (в 1992 р.реорганізована в Службу безпеки України (СБУ)). 25 серпня Президія Верховної Ради України ухвалилапостанову «Про власність КПУ та КПРС на території України», що передбачала її націоналізацію. 8 жовтня1991 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про громадянство України». Від нині кожний, хто проживав на території України, написавши відповідну заяву, міг добровільно обрати собі громадянство. Подвійного громадянства не допускалося.

Пріоритетними напрямками державотворчого процесу після прийняття Акта незалежності було встановлення недоторканності кордонів, регламентування їх режиму, порядку охорони, перетину.14 листопада 1991 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про державний кордон України».  Відповідно до Закону України «Про Збройні Сили України», 6 грудня 1991 р. більшість військових на території України доброві­льно склали присягу на вірність українському народу.

Символіка незалежної України. Важливим атрибутом самостійної держави є її символіка. Майже 5 місяців у Верховній Раді і за її стінами точилися гострі по­літичні дискусії з приводу утвердження Гімну України. 22 січня 1992 р. прийнято компромісне рішення – визнавалась музична реда­кція гімну «Ще не вмерла Україна», автором якої був композитор М. Вербицький. Питання про текст залишили відкритим. 28 січня 1992 р., на початку робоги чергової сесії Верховної Ради, синьо- жовтий прапор затверджений як Державний прапор України. 19 лютого парламент затвердив тризуб як малий Герб України. 26 червня 1992 р. затверджено Положення про паспорт громадянина України. З введенням в обіг купонів, які з 10 січня 1992 р. тимчасово виконували роль грошової одиниці, та встановленням дипломатич­них відносин з іншими державами Україна на початку 1992 р. мала основні атрибути самостійної держави.

Державотворчі процеси в Україні відбувались досить супереч­ливо. В березні 1992 р., з подання Л. Кравчука Верхвона Рада прийняла закон про представників Президента на місцях. Саме представники Президента на місцях ставали найвищими посадовими особами виконавчої влади.

Загострення політичного протистояння та політичної кризи в Україні призвели до позачергових виборів до Верховної Ради України та Президента України. Результати другого туру виборів 10 липня 1994 р.  були такими за Л. Кучму про­голосувало 52 %, за Л. Кравчука – 45 %. У західних областях аб­солютну більшість голосів виборців здобув Л. Кравчук (у Терно­пільській області – 89,7%), у південно-східних – перевагу мав Л. Кучма. У другому турі виборів Л. Кучму підтримали ліві партії України.

Соціально-економічний розвиток. Після здобуття незалежності України економічна криза посилилась. Це було зумовлено тим, що промисловість УРСР була спрямована на випуск продукції, прямо або опосередковано пов’язаної з військово-промисловим комплексом.Екстенсивний характер розвитку промисловості почав давати збої, ще в період “застою”.

  1. Україна в період президентства Леоніда Кучми 1994-2004 рр.

Одним з перших кроків Л. Кучми стало відновлення і перепідпорядкування собі вертикалі викнавчої влади. Вже всерпні 1994 р. своїми указами він підпорядкував собі уряд та голів районних та обласних державних адміністрацій.

Конституційний процес. Для уникнення політичних криз та конфліктів необхідно було активізувати роботу по підготовці Конституції України. У червні 1995 р. між Верховною Радою України та Президентом України підписаний Конституційний договір «Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самовря­дування в Україні на період до прийняття Конституції України».

 28 червня 1996 р., після надзвичайно гострого обговореним, у Верховній Радіза Конституцію України подано 305 голосів народних депутатів. Нова конституція України була прийнята. Президент Л. Кучма отримав майже всі повноваження, яких він вимагав від Верховної Ради. Україна стала президентсько-парламентською республікою.

Економічні реформи. Проголошена Л. Кучмою стратегія економічних реформ була схвалена Верховною Радою. Президент залучив нових людей, здатних проводити реформи і розпочав їх з ліберлізації цін та валютного курсу. В українській економіці впродовж п’яти років обертавсякупоно-карбованець. Вже у вересні 1996 р. в обіг була запроваджена національна валютна одиниця – гривня. .

Приватизація. У перші роки незалежності відбувалась приватизація дрібних підприємств. За 1991-1993 рр. у приватну власність перейшло 3,6 тисяч підприємств та організацій. Кучма запропонував стратегію широкої приватизаці в жовтні 1994 р., до парламенту було подано відповідний законопроект “Про основні засади економічної та соціальної політики”. Передбачалось утворення фінансово-промислових груп, в яких повинні були об’єднатись підприємства, пов’язані між собою єдиним технологічним циклом, а також працюючі з ними банки.

Аграрні реформи. В листопаді 1994 р. президент видав уаз “Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогоспдарського виробництва”. Розпочалось роздержавлення землі. Земля спочатку переходила в колективну власність колгоспів та радгоспів, а після цього ставало можливим паювання. Сертифікати, які засвідчували право на земельний пай, за 1994-2002 рр. отримали 7 млн чоловік.

За період 1991-2000 рр. ВВП України скоротився на 60%, обсяг промислового виробництва на 49%, а сільськогосподарської продукції на 52%. Реальна заробітна плата зменшилась у 3,8 рази, а реальні виплати пенсій – у 4 рази.

Парламентські вибори 1998 р. Зростання ролі партій у політичному житті зумовило зміну виборчого закону, в жовтні 1997 р. Верховна Рада прийняла закон про вибори за пропорційно-мажоритарною системою. Половину виборчих округів мажоритарними, інша половина депутатських місць виборювалась в одному багатомандатному загальнодержавному окрузі. 29 березня 1998 р. відбулися вибори депутатів до Верховної Ради України. У них взяли участь 20 партій і блоків.  Відсотковий бар’єр подолали 8 партій і блоків. КПУ отримала 84 мандати, Народний рух – 32, блок СПУ-СелПУ  29, Партія “зелених” – 19, НДП – 17.  7 липня 1998 р.  Головою Верховної Ра­ди  став О. Ткаченко.

Президентські вибори 1999 р. 25 березня 1999 р. в автомобільній катастрофі загинув лідер Народного руху В. Чорновіл. У політичних колах уже тоді вважали його смерть не випадковою. Саме перед цим стався розкол Руху і була спроба змістити В. Чорновола з посади голови Руху.  Більше того, він розглядався як серйозний конкурент Кучми на президентських виборах. 14 травня 1999 р. почалась передвиборча президентська ка­мпанія. Першим кандидатом на посаду Президента України був висунутий Л. Кучма. Уряд В. Пустовойтенка перетворився на головний передвибор­чий штаб кандидата Л. Кучми у Президенти України.  31 жовтня 1999 р. відбулися чергові вибори нового Президе­нта України. У першому турі Л. Кучма набрав найбільшу кількість голосів, але сумарно ліві кандидати мали перевагу (О. Мороз, П. Симоненко, Н. Вітренко). У другому турі виборів, який відбувся 14 листопада, Л. Кучма здобув 56,2 % голосів виборців, П. Симоненко – 37,8 %.

Перемога Л. Кучми на президентських виборах призвела до концентрації влади в його руках, що не могло не викликати опір зі сторони народних депутатів.

Ситуацію ще більше ускладнило зникнення  16 вересня 2000 р. опозиційного журналіста Георгія Гонгадзе. Офіцер президентської охорони, який втік за кордон, оприлюднив касетні плівки, на яких була записана розмова Кучми, в якій він вимагав покласти край журналістській діяльності Гонгадзе. “Касетний скандал” набув міжнародного резонансу, 2 листопада в лісі біля Таращі було знайдено обезголовлений труп. Дружина і друзі впізнали у ньому Георгія . Опозиція розгорнула масові акції протесту “Україна без Кучми”, вимгаючи відставки президента. В травні 2001 р. В. Ющенка було відправлено у відставку, новим прем’єром став А. Кінах.

Парламентські вибори 2002 р. Вибори 2002 р. проходили надзвичайно напружено, участь взяли 63 партії. 31 березня перемогу здобув блок “Наша Україна”, який очолював В. Ющенко. Блок отримав 23,8% голосів. Пропрезидентська сила “За єдину Україну” – 20%. Блок Юлії Тимошенко – 11,8% голосів. Але по мажоритарних округах перемогу здобули висуванці саме В. Литвина, глави Адміністрації президента. Із залученням самовисуванців-мажоритарщиків їм вдалось нівелювати перемогу опозиційних сил та забезпечити стабільність для президента Кучми, який розпочав підготовку до продовження своєї влади після нових президентських виборів.

В квітні 2003 р. Кучма запропонував перетворити Україну на парламентсько-президентську республіку, істотно обмеживши повноваження свого наступника, за рахунок розширення прав уряду. Після закінчення своєї другої каденції, Кучма мав намір очолити Кабінет міністрів, і таким чином, зберегти владу у своїх руках. В квітні 2004 р. ініційований Адміністрацією Президента законопроект про зміну форми правління був провалений. Тому Кучма розпочав підготовку свого наступника, ще в листопаді 2002 р. Прем’єром став Віктор Янукович, колишній голова Донецької ОДА, людина з кримінальним минулим. Саме його було висунуто в кандидати на посаду президента від влади.

Зовнішня політика. Здобуття незалежності України синхронізувалось у часі з періодом закінчення «холодної війни» та започаткуванням нового міжнародного порядку. Крах комунізму у Східній Європі та дезінтеграція СРСР глобально змінили геополітичну систему світу. Одним з найваждивіших курсів в зовнішній політиції України було ядерне роззброєння, без якого були неможливими іноземні кредити, інвестиції, Київ через тиск Москви та Вашингтона перебував намежі ізоляції. Ядерне роззброєння України варто розглядати в контексті закінчення холодної війни та загальному скороченню кількості наступальних озброєнь СРСР та США. Так 21 липня 1991 р. було укладено Договір між США та СРСР про скорочення та обмеження стратегічних наступальних озброєнь (СНО-1), набув чинності 5 грудня 1994 р. У результаті підписання в Лісабоні 23 травня 1992 р. Протоколу до Договору про СНО Україна з об’єкта  Договору перетворювалась на його повноправного суб’єкта. А вже 18 листопада 1993 р. ВР України ухвалила постанову про ратифікацію Договору про СНО та Лісабонського протоколу. 14 січня 1994 р. у Москві президенти США, Росії й України підписали тристоронню декларацію, яка узаконила без’ядерний статус України взамін за ґарантії її територіальної цілісності та виплати компенсацій. Зважаючи на приєднання до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї та зобов’язання України ліквідувати всю ядерну зброю на її території, 5 грудня 1994 року між Україною, Російською Федерацією,Великобританією та Сполученими Штатами Америки було підписано так званий Будапештський меморандум, за яким раніше перераховані держави-учасниці мали поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України.

Досить складно проходили переговори щодо поділу Чорномоорського флоту СРСР. І лише 28 травня 1997 р. у Києві підписано базову угоду з Чорноморського флоту.

У вересні 1995 р. Україна стала членом Ради Європи, у 1996 р. було прийнято Стратегію інтеграції до ЄС. В липні 1997 р. у Мадриді було підписано Хартію про особливе партнерство між Україною та НАТО.

  1. Помаранчева революція.

Вибори 2004 р. Боротьба за президентське крісло розпочалась 3 липня 2004 р. На наступний день кандидат від опозиції Вікто Ющенко, лідер блоку «Наша Україна» в Києві на Співучому полі оприлюднив свою передвиборчу програму «Десять кроків на зустріч людям», мова йшла про створення нових робочих місць, забезпечення пріоритетного фінансування соціальних програм і т. п. В свою чергу, кандидат від влади, чинний Прем’єр-міністр України Віктор Янукович, був висунутий від Партії регіонів.

 Захід і Центр України 21 листопада проголосував за В. Ющенка, а Південь і Схід – в основному за Януковича.  Проте кандидат від опозиції виграв би вибори якби не масові фальсифікації зі сторони чинної влади, яка абсолютно підтримувала Януковича.Відрив між кандидатами на користь провладного,  за словами ЦВК, складав 812 тисяч голосів, а явка на вибори в Донбасі зросла на 843 тисячі. У другому турі були спостерігались масштабніші фальсифікації.

Майдан. Коли закінчувалось голосування, у Києві на Майдані Незалежності зібралось до 30 тисяч громадян. Вже 22 листопада їхня кількість зросла до 100 тисяч Лідери опозиції – В. Ющенко, Ю. Тимошенко, О. Мороз виступили перед мітингуючи і закликали відстояти втрачену перемогу

Одразу після оголошення ЦВК результатів другого туру виборів, Ющенко звернувся до Верховного Суду України з вимогою визнати недійсними результати голосування по Донецькій та Луганській областях у зв’язку з масовими порушеннями народного волевиявлення. Вже 25 листопада Верховний Суд призупинив процесс передачі влади новообраному президенту. Після багатьох днів протистояння Верховний Суд України визнав за необхідне провести третій тур виборів, який був призначений на 26 грудня.

Конституційна реформа. 8 грудня 2004 р. Верховна Рада України в пакеті ухвалила зміни до Конституції України, закон який вдосконалював систему проведення виборів. Припиняла свою діяльність діюча ЦВК і за­тверджувався склад нової ЦВК України. При голосуванні за відкріп­ними галонами на них ставився спеціальний штамп. Також Україна ставалапарламентсько-президентської республікою. Третій тур виборів. 26 грудня 2004 р. вибори Президента України було проведено здотриманням загальнови­знаних у світі демократичних виборчих стандартів. За В. Ющен­ка подано 51,99  голосів виборців, за В. Януковича – 44,19 %. Географія результативності голосування не змінилась. Ющенко мав цілковиту перевагу на Заході та Центрі, а Янукович – на Півдні та Сході. Настрої виборців, порівняно з попереднім туром не дуже змінились.Результат голосування змінився внаслідок усунення масштабних фальсифікацій.

  1. Україна в період президентства Віктора Ющенка 2005-2010 рр.

23 січня 2005 р. в сесійній залі Верховної Ради України від­буласяінавгурація – урочистий вступ на носі Президент а Укра­їни В. Ющенка. В залі було багато іноземних гостей, чимало пова­жних представників українського суспільства. Вже 4 лютого 2005 р. 365 депутатів Верховної Ради України підт­римали пропозицію В. Ющенка призначити Ю. Тимошенко на посаду Прем’єр-міністра. Проте в «помаранчевій» команді назрівав розкол, основна боротьба розгорнулась між Кабінетом Міністрів, який очолювала Юлія Тимошенко та РНБО, Секретарем якого був Петро Порошенко. 8 вересня 2005 р. Ющенко відправив у відставку уряд Тимошенко. Уряд очолив Юрій Єхануров.

Вибори 2006 р. Розпочалась підготовка до парламентських виборів. Коаліція «Сила народу» розпалась, колишні лідери помаранчевої команди йшли на вибори окремими партіями та блоками. Особливістю цих виборів було те, що вони відбувались запропорційною системою та в умовах парламентсько-президентської республіки. 26 березня 2006 р. на виборах перемогу здобула Партія регіонів – 32,2%; Блок Юлії Тимошенко – 22,27%; блок «Наша Україна» – 13,94%; СПУ – 5,67%; Компартія – 3,66%.

Вибори 2010 р. Перший тур виборів відбувся 17 січня 2010 р., В. Янукович отримав – 35,32% голосів; Ю. Тимошенко – 25,05%, В. Ющенко  – лише 5,45%. Другий тур відбувся7 лютого 2010 р., перемогу на них отримав В. Янукович – 48,95%, Ю. Тимошенко – 45,47%. Проте вибори відбулись з численними фальсифікаціями, практикувався підкуп виборців. Проте оскарження результатів виборів, яке було ініційоване Ю. Тимошенко не було задоволене.

Зовнішня політика України. Свою діяльність на посту Президента України В. Ющенко роз­почав з візитів до Москви, Страсбурга, Давоса та Варшави. У Москві з В. Путіним він провів переговори з питань торгово-економічних відносин, формування єдиного економічного простору, Азово- Керченської проблематики та про перебування Чорноморського флогу Росії у Севастополі. У Страсбурзі В. Ющенко виступив перед депугатами Європарламенту. У своїй промові він намагався роз’яснити європейцям внутрішню ситуацію в Україні і висловив надію на розширення співпраці з країнами Євросоюзу. Усі його ві­зити засвідчили, що в Європі був великий інтерес до України і ба­жання з нею співпрацювати. Вже в 2005 р. українській економіці було надано статус – ринкової. А в 2008 р. Україна стала членом Світової організації торгівлі

  1. Особливості політичного розвитку України 2010-2013 рр.

25 лютого відбулась інавгурація Віктора Януковича. З його приходом до влади розпочаласьконцентрація влади в руках Партії регіонів.Вже у вересні 2010 р. Конституційний суд визнав неконституційним Закон «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222-IV (політреформу 2004 року) у зв’язку з порушенням процедури його розгляду і ухвалення івідновив дію Конституції України 1996 року. Таким чином, Янукович отримав значно більші повноваження, а Україна знову стала президентсько-парламентською республікою.

 Водночас було ініційоване кримінальне провадження щодо лідера опозиції Ю. Тимошенко, її звинуватили в перевищенні службових обов’язків. Найбільшою є справа«по газовому договору з Росією від 19.1.2009 року». 11 жовтня 2011 року Ю. Тимошенко була засуджена на 7 років у «справі газового договору з Росією».Розпочались переслідування і інших опозиціонерів, зокрема Юрія Луценка, якого теж було засуджено до 4 років позбавлення волі

3 липня 2012 р. Верховна Рада прийняла Закон «Про засади державної мовної політики», авторами якого були Колесніченко та Ківалов, члени Партії регіонів. Закон був спрямований на розширення прав російської мови, ним провладна партія хотіла здобути собі політичні бонуси на майбутніх виборах. Проте цей закон був популістським, і не витримує критики Венеціанської комісії, для його реалізації необхідно близько 15 млрд доларів.

Вибори 2012 р. Напередодні парламентських виборів, провладна партія ініціювала зміни до виборчого законодавства, зокрема прохідний бар’єр для політичних партій було збільшено до 5%, а також заборонено брати участь у виборах політичним блокам, що на думку експертів, зроблено для того, щоб не дати об’єднатися розрізненій опозиції. Незважаючи на численні фальсифікації, підкуп виборців та використання адміністративного ресурсуПартія регіонів отримала – 30% голосів; Батьківщина – 25,54%; УДАР – 13,96%; КПУ – 13,18%; Свобода – 10,44%.

“Вставай, Україно!”. Узурпація влади Партією регіонів, небажання влади йти на діалог з опозиціє і суспільством та погіршення економічного становища України призвело до глибокоїсуспільно-політичної кризи. 14 березня 2013 р. у Вінниці опозиційні парті ВО “Батьківщина”, УДАР та ВО “Свобода” розпочали масові акції протесту “Вставай, Україно!” проти режиму Януковича. Масові акції відбулись у всіх обласних центрах України. Влада всіляко ускладнювала та перешкоджала проведенню мітингів, але навіть у Донецьку на мітинг 31 травня вийшло до 4 тисяч людей.

Зовнішня політика. Прихід до влади Януковича ознаменувався поверненням добагатовекторної, а по сутіпроросійської зовнішньої політики. Вже 21 квітня 2010 р. президент РФ Д. Медвєдєв відвідав Харків, де було підписано угоду про знижку у сто доларів ціни на газ для України, взамін українська сторона погоджувалась продовжити термін дислокації ЧФ Росії до 2042 р., так звані Харківські угоди.  Ще  2 квітня президент В. Янукович ліквідував комісію з підготовки вступу України до НАТО. Водночас Київський апеляційний суд заборонив проведення референдуму з питання вступу України до НАТО. 1 липня 2010 р. Верховна Рада ухвалила Закон України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики», в якому наша держава визначається як позаблокова європейська держава.

 

ТЕМА :  РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІ

Завантажити: РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІ (23 downloads)

Основні дати:

2013 р.:

21 листопадапочаток Революції Гідності. Кабінет Міністрів України вирішив призупинити процес підготування до укладання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

24 листопада – великий мітинг на Майдані Незалежності. Перші сутички із міліцією.

30 листопадаперший силовий розгін мітингувальників.

1 грудня – півмільйонне Всеукраїнське народне віче на Майдані Незалежності. Захоплення КМДА і Будинку профспілок.

8 грудня“Марш мільйонів”.

15 грудня“День гідності”. Євромайдан прийняв резолюцію, яка забороняє Президентові підписувати угоду про вступ України в Митний союз.

22 грудня – створення загальнонаціональної організації Всеукраїнське об’єднання «Майдан».

 

2014 р.:

16 січня – прийняття Верховною Радою “Диктаторських Законів”.

19-22 січня – криваві сутички між мітингувальниками і “Беркутом”.

22 січняперші жертви Революції Гідності. Смерть Сергія Нігояна та Михайла Жизневського.

22-27 січня – захоплення Державних Адміністрацій в областях України.

28 січня – Верховна Рада України скасувала “диктаторські закони 16 січня”. У цей же день М. Азаров та весь уряд пішов у відставку.

29 січня – Верховна Рада ухвалила законопроект щодо амністії учасників акцій протесту.

15 лютого – мітингувальники почали звільняти КМДА.

18-20 лютогопік Революції. Криваві сутички в центрі Києва, підпал Будинку профспілок та смерть багатьох євромайданівців (“Небесна Сотня”).

20 лютого – Верховна Рада прийняла постанову «Про засудження застосування насильства, яке призвело до загибелі мирних громадян України».

21 лютого – Лідери опозиції підписали з В. Януковичем угоду, але Євромайдан не визнав її і вирішив йти до кінця.

Ніч 21 на 22 лютого – втеча В. Януковича.

22 лютого 2014 р.Кінець режиму Януковича: Верховна Рада України 328-ма голосами народних депутатів підтримала Постанову про усунення Віктора Януковича з посади Президента України. Завершення Революції Гідності – першого етапу у боротьбі українського народу за свою незалежність.

 

  1. Причини та передумови Революції Гідності

(21 листопада 2013 р. – 22 лютого 2014 р.)

Євромайдан, Єврореволюція, Революція Гідності – усі ці терміни сьогодні стали невід’ємною складовою в історії побудови  української державності. . Тіньова економіка, зростання корупції та хабарництва, безвідповідальність  влади та її авторитарний характер, навмисне знищення армії практично зруйнували потенціал країни. Україна перебувала у стані постійної кризи у всіх сферах життя. Помаранчева революція 2004 р. мала стати рушійною силою до змін, люди вірили, що буде усе по-новому. Проте очікування не справдилися, а навпаки, були розбиті у пух і прах. У 2010 р. до влади прийшла «банда олігархів», яка вирішила знищити рештки справжнього українства та й ще за його рахунок наживитись. Президент В. Янукович за час свого правління (2010–2014 рр.) встиг узурпувати конституцію 2004 р. та зосередити у своїх руках усю повноту влади

Адміністрація президента В. Януковича та уряд на чолі з М. Азаровим вели активну проросійську зовнішню політику. Важливим етапам в історії незалежної України мав стати Вільнюський саміт східного партнерства 28–29 листопада 2013 р. Але незадовго до цього була зроблена неочікувана для всіх заява: Кабінет Міністрів України вирішив призупинити процес підготування до укладання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Такий хід подій аж ніяк не влаштовував українців, які покладали великі надії на співробітництво України із ЄС, а тому зроблена заява стала тим каталізатором, який призвів до перших актів протесту.

  1. Перших 9 днів Євромайдану

Епіцентром основних подій знову ж таки стала столиця України м. Київ. 21 листопада близько 22:00 на Майдані Незалежності почали збиратися перші учасники мітингу, їх чисельність нараховувала близько 1500 осіб. Вони пікетували Адміністрацію Президента, а потім, повернувшись на Майдан, вирішили лишитися на ніч.

24 листопада в Києві відбулася велика хода та мітинг на Майдані Незалежності, які зібрали більше ніж 100 тисяч прихильників євроінтеграції. Протести відбулися також у Львові, Луганську та Харкові. Українська діаспора Франції, Німеччини, Швейцарії, Англії та ін. держав теж вдалася до протестів. Тим часом в столиці України при підтримці Януковича був створений антимайдан, який охороняли загони «Беркуту». Близько 15:00 на вулиці Грушевського під будинком урядувідбулись зіткнення міліції з мітингувальниками.  Протягом 25–27 листопада в Києві відбулися перші страйки київських студентів.  Також мітинги проводились в інших містах України, зокрема у Тернополі та Львові.  28 листопада  уже відбувся загальностудентський страйк. Декілька колон студентів з десятків різних вишів Києва об’єдналися у парку Шевченка, після чого рушили на Майдан Незалежності. Увечері  29 листопада на Євромайдані відбувся великий мітинг. Участь у заході взяли лідери трьох опозиційних партій Арсеній Яценюк, Віталій Кличко, Олег Тягнибок, а також екс-глава МВС Юрій Луценко. Вони виступили із закликами відставки М. Азарова та дострокових виборів до парламенту.

  1. Силовий розгін 30 листопада

Подальші події на Майдані Незалежності набирали більш гострого характеру. Кривавою виявилася ніч на 30 листопада. Тоді начальник ГУМВС України в Києві Валерій Коряк віддав безпосередній наказ про застосування сили у  розгоні Євромайдану. О 4 годині ранку, коли на Майдані Незалежності залишалося близько 400 протестувальників, площу оточили озброєні бійці «Беркуту». За допомогою сили, використовуючи вибухові пакети та б’ючи кийками та ногами людей,  їм вдалося витіснити мітингувальників із площі. Серед протестувальників було багато поранено. Близько 5 ранку «Беркут» «зачищав»Хрещатик. Новорічна ялинка, яка стояла на Майдані і через яку буцімто і розігнали майдан, у соціальних мережах була прозваною «кривавою» через силовий розгін мирних людей. Як повідомляє ТСН, близько 35 людей були госпіталізовані, а 37 заарештовано. Застосування сили проти мирних людей викликало хвилю обурення в українській громадськості. Ця подія стала переломним моментом у революційних подіях. Поступово протести перетворилися із проєвропейських на антиурядові і стали значно масштабнішими.  

 

.

  1. Масові протести 1 грудня

Масові протести 1 грудня. Після кривавого розгону майдану по всій Україні пройшли численні мітинги. 1 грудня у Києві на акції протесту вийшло близько півмільйона людей. О 12:30 на Майдані Незалежності відбулося Всеукраїнське народне віче. В той же час на мітингу були європейські дипломати: віце-президент Європарламенту Яцек Протасевич, колишній глава Європарламенту Єжи Бузек та колишній глава польського уряду, лідер партії «Закон і справедливість» Ярослав Качинський. Близько 13:00 організована група з 50-60 осіб у масках і касках, з битками та палицями увірвалася до приміщення КМДА, зламавши двері та розбивши вікна. Групу очолювала Тетяна Чорновол, яка закликала захопити будівлю для унеможливлення її підпалу зі сторони влади. Міліція не чинила спротив атакувальникам. Уже згодом приміщення зайняли мирні мітингувальники. Того ж дня опозиційні сили створили Штаб національного спротиву (ШНС) – координаційний центр Євромайдану, що був розташований у Будинку профспілок.

 

  1. Події у період з 2 грудня 2013 р. по 16 січня 2014 р.

Протягом 2–7 грудня у всій Україні тривали великі проєвропейські та антиурядові мітинги. Протестувальники у Києві остаточно захопили Будинок профспілок та КМДА. Тривали різні акції протесту біля Адміністрації Президента і Генеральної прокуратури. Широкомасштабним виявився мітинг 8 грудня, який увійшов в історію під назвою «Марш мільйонів», оскільки на Майдані Незалежності зібралося близько мільйона громадян України, яким була не байдужа доля їх держави.

 

Голова політради ВО «Батьківщина» О. Турчинов зі сцени оголосив намір блокувати решту урядових будівель та встановлювати наметові містечка на вулицях урядового кварталу. Опозиція дала Януковичу 48 годин на виконання вимог Майдану, зокрема відставку уряду та позачергові президентські вибори. Того ж дня в Києві було повалено пам’ятник Леніну. Так, по всій Україні був започаткований “ленінопад” – широкомасштабна хвиля активного протесту проти радянського “совка”, яка передбачала повалення та демонтаж памятників лідеру більшовицької партії (комуністів) В. Леніну.

Але уже 9 грудня з настанням темряви  внутрішні війська та спецпризначенці розпочали атаки на блокпости та барикади Євромайдану в урядовому кварталі. До 4 години ранку 10 грудня спецпризначенці практично знищили всі барикади в урядовому кварталі. Тоді у сутичках постраждали близько 10 мітингувальників. В ніч на 11 грудня силовики здійснили спробу штурму Євромадйану

12 грудня опозиція закликала людей прийти на народне віче 15 грудня. «Звертаємось до всіх українців приїхати в неділю на 12 годину на наше народне віче», – закликав А. Яценюк. Також, він нагадав, що на 17 грудня запланований візит президента Януковича до Москви: «Основне питання порядку денного народного віче, яке ми називаємо «День гідності» – не дати можливості Віктору Януковичу підписати угоду про вступ України в Митний союз». В «День гідності» (15 грудня) протестувальники висунули вимогу Президенту України Віктору Януковичу звільнити усіх політв’язнів, включаючи екс-прем’єр-міністра Юлію Тимошенко. Крім того,Євромайдан прийняв резолюцію, яка забороняє Президентові підписувати угоду про вступ України в Митний союз під час візиту в Москву.

У неділю, 22 грудня, на Майдані Незалежності в Києві відбулося четверте за рахунком народне віче. За різними даними, на Євромайдані було до 100 тисяч людей. На ньому було ухвалено резолюцію про створення загальнонаціональної організації Всеукраїнське об’єднання «Майдан» з метою поглиблення, розширення та подальшої координації діяльності Євромайдану. У ночі 25 грудня відбулося побиття журналістки та активістки Євромайдану Тетяни Чорновол.

 Новий рік у Києві на Майдані Незалежності зустрічали сотні тисяч українців. За деякими даними, на площі було близько півмільйона людей.

 

  1. «Диктаторські закони 16 січня»

У четвер 16 січня 2014 р. у Верховній Раді України з  порушеннями було прийнято 10 законів, направлених на звуження конституційних прав і свобод громадян.Закони приймалися підняттям рук, без використання системи «Рада» та без

Крім цих основних положень, нові закони забороняли: діяльність інтернет-ЗМІ без реєстрації в якості інформагентства, здійснювати та поширювати наклеп, збирати, зберігати чи поширювати секретну інформацію про суддю, його родичів чи членів сім’ї.

  1. Події 19–27 січня 2014 р.

19 січня 2014 р. у Києві на народному вічі зібралось кілька десятків тисяч мітингувальників, що висловили своє обурення ухваленням «законів про диктатуру». Поступово мирна акція переросла в жорстке протистояння з міліцією та внутрішніми військами. В ніч з 20 на 21 січня продовжувались зіткнення, в результаті яких мітингувальники були дещо відтіснені від барикад, але на ранок їм вдалось повернути втрачене. Силове протистояння було призупинене 4-ма священиками, які стали між протестувальниками та спецпідрозділами. Кривавим для України виявився День Соборності 22 січня.

Близько 8 ранку 22 січня «Беркут» пішов у наступ на вулиці Грушевського, почав розбирати барикаду й затримувати людей.

Цього ж дня у лісосмузі в Бориспільському районі Київської області було знайдено тіло Юрія Вербицького, що був викрадений з Олександрівської лікарні. Отримали поранення й померли наступного тижня в лікарнях Роман Сеник та Олександр Бадера. Після обіду спецпідрозділи були контратаковані майданівцями і відійшли на попередні позиції, на яких також з’явився бронетранспортер. Ситуація в країні значно загострилася і набрала радикального характеру. З 22 січня до 27 січня було захоплено 10 адміністрацій. Це всі західні ОДА, крім Закарпатської, та Чернігівська з Полтавською. Повсюдно звучали такі гасла, як «Слава Україні – Героям слава», «Слава нації – Смерть ворогам», «Україна понад усе» та дзвінко звучав Гімн України. Елементи національної атрибутики були практично всюди.

  1. Перші здобутки Євромайдану (28 січня – 17 лютого)

Враховуючи загострення ситуації, 28 січня Верховна Рада України скасувала «диктаторські закони 16 січня». Також у цей день пішов у відставку Прем’єр-міністр М. Азаров та його уряд. Це була значна перемога Євромайдану у відстоюванні своїх прав, але протестувальники не збиралися розходитись, вони вирішили стояти до кінця. 29 січня Верховна Рада ухвалила законопроект, поданий нардепом від фракції Партії регіонів Юрієм Мірошниченком щодо амністії учасників акцій протесту. Також 30 січня було знайдено зниклого лідера Автомайдану Дмитра Булатова, який був сильно побитий.  Як розповів він сам, невідомі били його, катували, відрізали йому вухо та навіть розпинали. Тодішня влада заперечувала факт тортур і вважал, що цей інцидент є інсценованим. Надалі ситуація в країні стабілізувалася. Основним питанням була конституційна реформа. Активісти Майдану і опозиція вимагали повернення до основ Конституції 2004 р. та обмеження повноважень Президента. 9 лютого відбулося ювілейне 10 народне віче. На ньому лідер фракції «Батьківщина» Арсеній Яценюк наголосив: «В Україні повинен сформуватись уряд Майдану, який буде урядом проти Януковича, за нову європейську Україну, де кожен українець відчує – ми таки перемогли і йдемо вперед в цих надскладних умовах». 15 лютого учасники акцій протесту на Майдані Незалежності розпочали процедуру звільнення Київської міської державної адміністрації.

  1. Пік Революції Гідності 18–20 лютого 2014 р.

Ще 16 лютого на народному вічі було ухвалено рішення про «мирний наступ» у вівторок 18 лютого до Верховної Ради із метою заставити політиків прийняти зміни до Конституції і врегулювати  кризову ситуацію. 17 лютого було оприлюднено заяви Правого сектору та Всеукраїнського об’єднання  «Майдан» про «загальну мобілізацію» у зв’язку з «мирним наступом». Уже зранку 18 лютого євромайданівці розпочали ходу до Верховної Ради, де депутати повинні були прийняти зміни до Конституції України щодо обмежень повноважень Президента. У той час до урядового кварталу було стягнуто великі сили міліції, БТР і два водомети. Але за вказівкою голови Верховної ради В. Рибака канцелярія ВРУ відмовлялася реєструвати цей документ, не згоджуючись на жодні компроміси. До кінця робочого дня сесійне засідання так і не почалося. На вулиці Грушевського та Кріпосного почалися сутички між протестувальниками і міліцією. На вулиці Шовковничній проти демонстрантів бійці спецпідрозділу «Беркут» застосували спецзасоби: світлошумові гранати та помпові рушниці. Також силовики піднялись на дах будинку по вул. Інституцькій 17/5 і звідти кидали шумові гранати та стріляли з рушниць. З боку учасників «Мирного наступу» у сторону правоохоронців летить каміння та петарди, крім того, протестувальники підпалили дві вантажівки КАМАЗ, що блокували проїжджу частину. Сутички між силовиками та євромайданівцями відбулися також у Маріїнському парку з боку станції метро «Арсенальна». Тим часом на вулиці Липській мітингувальники спалили офіс Партії регіонів

Близько 16 години «беркутівці» захопили барикади на вулиці Грушевського та взялися за руйнування барикад на Хрещатику.Фактично усі барикади перед Майданом було знищено, але в останню мить за наказом керівників силовики зупинилися, очікуючи падіння барикади на Хрещатику зі сторони Європейської площі. Цим скористались активісти оборони Майдану, їм вдалося побудувати «останню» барикаду по вулиці Інститутській в межах Майдану, використовуючи дерев`яні піддони, які діставали з під палаток. Міністерство внутрішніх справ спільно з Службою безпеки України оприлюднили заяву, у якій відомствами висувалася вимога до мітингарів: до 18 години припинити протистояння, інакше силовики обіцяли «навести порядок всіма засобами, передбаченими законом». Крім того, у міліції повідомили пропроведення антитерористичної операції на Майдані Незалежності. О 18  почався штурм внутрішніми військами барикади зі сторони Європейської площі з використанням БТР, у якому перебував екіпаж «Беркута

Запеклі бої тривали усю ніч.Близько півночі відбувся підпал Будинку профспілок, в якому перебувало багато людей. Крім того, на Майдані було повністю виключено світло, що значно ускладнило становище. Фактично внутрішні війська та «беркутівці» знищили усі барикади, єдиним бар’єром між обома сторонами був сильний вогонь, який євромайданівці підтримували усіма підручними засобами.

Штурм припинився тільки під ранок, коли у силовиків закінчились гранати і набої. Злам ситуації на користь протестувальників відбувся близько 6 ранку 19 лютого, коли на допомогу оборонцям Майдану крізь блокаду силовиків прорвався автобус львів’ян. Вони з палицями і щитами кинулись у наступ на солдат внутрішніх військ, які згодом почали відступ. Протестувальникам вдалось повністю відновити контроль над Майданом Незалежності. Під час цих подій силовиками з вогнепальної зброї було вбито більше 20 осіб

. Дії влади викликали масовий протестний рух у всій Україні. В Тернополі, Львові, Івано-Франківську відбулися штурми будівель МВС, прокуратури та адміністрацій.Фактично міліція та інші силові структури були позбавленні своїх повноважень. Усюди організовувалась народна самооборона.

Вранці 20 лютого протестувальники у Києві перейшли у наступ. Їм вдалося зайняти приміщення міністерства Агрополітики і  відтіснили «Беркут» від монументу Незалежності, звільнили Жовтневий палац та Український дім. В той же час на дахах готелів «Козацького» та готелю «Україна» розташувались снайпери, що відкрили прицільний вогонь по протестувальниках на ураження. До 14-ї години число загиблих досягло 35 осіб, а о 17-й повідомлялося про 60 загиблих. Становище у столиці країни було вкрай важким. Близько 17-ї години народні депутати почали збиратися у Верховній Раді для обговорення ситуації у центрі Києва. О 22:17 Верховна Рада прийняла постанову «Про засудження застосування насильства, яке призвело до загибелі мирних громадян України». Ця постанова поклала край триденному кровопролиттю.

  1. Повалення режиму Януковича

21 лютого 2014 р. лідери опозиції підписали з Віктором Януковичем угоду щодо врегулювання кризи в Україні. Відповідно до угоди протягом 48 годин з моменту її підписання мала б відновити дію Конституція України в редакції 2004 року та сформовано новий коаліційний уряд; до вересня 2014 року треба було провести конституційну реформу; до грудня 2014 року – провести позачергові президентські вибори; також треба прийняти нове виборче законодавство та обрати новий склад ЦВК; провести розслідування випадків насильства під наглядом Ради Європи; також влада та опозиція відмовилися від силових дій. Угоду було засвідчено главами МЗС Польщі та Німеччини, представником МЗС Франції, представник від Росії відмовився підписати. Того ж дня Верховна Рада («за» –  386 депутатів) проголосувала Постанову про відновлення легітимного Конституційного ладу (в редакції від 2004 р.), це означало, що тепер буде сформовано новий уряд незалежно від Президента. Увечері 21 лютого відбувся велелюдний Майдан. На ньому виступили лідери опозиції, які оголосили про укладання угоди із чинним Президентом. Але такі дії євромайданівці засудили і освистали.  Тоді на трибуну сцени піднявся один із сотників самооборони Майдану Володимир Парасюк й заявив, що Майдан не буде терпіти Януковича до виборів в грудні 2014. Сотник проголосив ультиматум, що якщо Янукович не піде у відставку до ранку, то самооборона піде на штурм. Євромайдан палко із захватом підтримав сотника. У ніч з 21 на 22 лютого Янукович, наляканий можливістю потрапити під народний суд, залишив Адміністрацію Президента та втік у Харків. 22 лютого о 17 годині 11 хвилин Верховна Рада України 328-ма голосами народних депутатів підтримала Постанову про усунення Віктора Януковича з посади Президента України.

27 лютого з’явилась інформація, що Янукович перебуває на території Росії, куди дістався морем разом зі своїм сином Віктором.Таким чином, події 21 листопада 2013 р. – 22 лютого 2014 р. стали етапом прояву українцями неабиякої сили, мужності, гідності, віри та міцності духу. Але боротьба за свою державу ще не завершилась. Наступним випробовуванням для України стала анексія Криму Російською Федерацією та війна на Сході.

 

ДАТИ ПЕРІОДІВ І ПОДІЙ

Завантажити: ДАТИ ПЕРІОДІВ І ПОДІЙ (43 downloads)

Про матеріал
У таблиці виокремлено той мінімум дат і періодів і подій, який передбачений програмою зовнішнього незалежного оцінювання результатів вивчення історії України

ДатаПодія
1. Вступ до історії України
2. Стародавня історія України
IV- середина ІІІ тис. до н.е.Розселення племен трипільської і середньостогівської археологічних культур на території України
VІІІ-VI ст. до н. е.Велика грецька колонізація
Друга половина V-VII ст.Велике розселення слов’ян
3. Русь-Україна (Київська держава)
860 р.Похід Аскольда на Константинополь, укладення першого відомого договору Русі з Візантією
907, 911, 941, 944 рр.Походи князів на Константинополь
882 рОб’єднання північних та південних руських земель Олегом
988 рЗапровадження християнства як державної релігії
1019-1054Князювання Ярослава Мудрого в м. Київ
1036 р.Розгром печенігів князем Ярославом Мудрим
1097 р.Любецький з’їзд (снем) князів
1113 р.Укладення «Повісті минулих літ»
Початок правління Володимира Мономаха в м. Київ
1187 р.Перша згадка назви «Україна» в писемних джерелах
Створення «Слова о полку Ігоревім»
4. Королівство Руське (Галицько-Волинська держава). Монгольська навала
1199 р.Утворення Галицько-Волинської держави
1223 р.Битва біля р. Калка
1238-1264 рр.Правління Данила Романовича
1240 р.Захоплення Києва монголами
1245 рБитва біля м. Ярослав
Поїздка Данила Романовича в Золоту Орду
1253 р.Коронування Данила Романовича
5. Руські удільні князівства у складі іноземних держав у другій половині  ХІV – першій половині ХVІ ст. Кримське ханство
1362 р.Битва біля р. Сині Води
1385 р.Укладання Кревської унії
40-і роки ХV століттяУтворення Кримського ханства
1478 р.Визнання Кримським ханством васальної залежності від Османської імперії
1489 р.Перша згадка про українських козаків у писемних джерелах
1514 р.Битва біля м. Орша
6. Українські землі у складі Речі Посполитої в другій половині ХVІ ст.
1556-1561 рр.Створення Пересопницького Євангелія
1556 р.Заснування князем Дмитром Вишневецьким на о. Мала Хортиця першої відомої Січі
1569 р.Люблінська унія: утворення Речі Посполитої
1586 р.Утворення першої братської (слов’яно-греко-латинської) школи у м. Львів
1596 рБерестейська церковна унія: утворення Української греко-католицької церкви (УГКЦ)
7. Українські землі в складі Речі Посполитої в першій половині ХVІІ ст.
1618 р.Похід козаків під проводом гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного на м. Москва
1621 р.Хотинська битва
1625 р.Куруківська угода
1632 р.«Пункти для заспокоєння руського народу»
Утворення Київської колегії
1637-1638 рр.Повстання під проводом Павла Павлюка, Якова Острянина, Дмитра Гуні
8. Національно-визвольна війна українського народу середини ХVІІ ст.
1648 р.Жовтоводська, Корсунська та Пилявецька битви
1649 р.Зборівська битва. Зборівський договір
1651 р.Берестецька битва. Білоцерківський договір
1652 р.Батозька битва
1653 р.Жванецька облога. Кам’янецький договір
1654 р.Переяславська рада; українсько-московський договір («Березневі статті»)
1656 р.Московсько-польське Віленське перемир’я
9. Козацька Україна наприкінці 50 – 80-х рр. ХVІІ ст.
1658 р.Гадяцький договір
1659 р.Конотопська битва
1667 р.Андрусівське перемир’я
1669 р.Корсунська угода, визнання Правобережною Гетьманщиною протекторату Османської імперії
1681 р.Бахчисарайський мирний договір
1686 р.«Вічний мир» між Московським царством і Річчю Посполитою
Підпорядкування Київської митрополії Московському патріархатові
10. Українські землі наприкінці ХVІІ – в першій половині ХVІІІ ст.
1708 р.Українсько-шведський союз, зруйнування Батурина
1709 р.Зруйнування московитськими військами Чортомлицької Січі
Полтавська битва
1710 р.«Конституція…»  Пилипа Орлика
1713 р.Ліквідація козацтва на Правобережній Україні
1734 р.Заснування Нової (Підпільненської) Січі
11. Українські землі в другій половині ХVІІІ ст.
1764 р.Остаточна ліквідація посади гетьмана
1768 р.Коліївщина
1775 р.Остаточна ліквідація  Запорізької Січі
1780-1782 рр.Ліквідація особистої залежності селян в Австрійській імперії
1783 р.Закріпачення селян Лівобережної та Слобідської України
Підкорення Російською імперією Кримського ханства
12. Українські землі у складі Російської імперії

наприкінці ХVІІІ – в першій половині ХІХ ст.

1798 р.Видання «Енеїди» І. Котляревського
1828 р.Ліквідація Задунайської Січі
Грудень 1825 – січень 1826 рр.Повстання Чернігівського полку
1830 – 1831 рр.Польське визвольне повстання
1840 р.Перше видання «Кобзаря» Тараса Шевченка
1846 – 1847 рр.Діяльність Кирило-Мефодіївського братства
13. Українські землі у складі Австрійської імперії

наприкінці ХVІІІ – в першій половині ХІХ ст.

1816 р.Створення освітнього товариства галицьких греко-католицьких священиків
1833-1837 рр.Діяльність «Руської Трійці»
1837 р.Видання «Русалки Дністрової»
1848 р.Скасування панщини в Галичині
Створення Головної Руської Ради
Видання першої української газети «Зоря Галицька»
14. Культура України кінця ХVІІІ – першої половині ХІХ ст.
1805 р.Відкриття університету в м. Харків
1834 р.Відкриття університету в м. Київ
1839 р.Ліквідація царською владою греко-католицької церкви на Правобережжі
15. Українські землі у складі Російської імперії в другій половині ХІХ ст.
19 лютого 1861 р.Царський маніфест про скасування кріпосного права в Російській імперії
1863 р.Валуєвський циркуляр
1863-1864 рр.Польське національно-визвольне повстання
1876 р.Емський указ
16. Українські землі у складі Австро-Угорщини в другій половині ХІХ ст.
1868 р.Створення у м. Львів товариства «Просвіта»
1873 р.Створення у м. Львів Літературного товариства імені Тараса Шевченка ( від 1892 р. – Наукове товариство імені Тараса Шевченка)
1890 р.Створення Русько-української радикальної партії
1899 р.Створення Української національно-демократичної партії та Української соціал-демократичної партії
17. Культура України в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.
1865 р. Відкриття Новоросійського університету
1875 р.Відкриття Чернівецького університету
18. Українські землі у складі Російської імперії в 1900-1914 рр.
1900 р.Створення Революційної української партії (РУП)
1908 р.Створення Товариства українських поступовців (ТУП)
1905 р.Створення першої в Наддніпрянській Україні «Просвіти»
19. Українські землі у складі Австро-Угорщини в 1900-1914 рр.
1900 р.Обрання Андрея Шептицького митрополитом УГКЦ
1907 р.Впровадження в Австро-Угорській імперії загального виборчого права для чоловіків
20 . Україна в роки Першої світової війни
 

Серпень 1914 р.

Утворення Головної української ради
Формування легіону Українських січових стрільців (УСС)
Створення Союзу визволення України
1914 р.Галицька битва
1915 р.Утворення Загальної української ради
1916 р.Брусиловський прорив
21. Початок Української Революції
Березень 1917 р.Утворення Української Центральної Ради (УЦР)
Квітень 1917 р.Всеукраїнський національний конгрес
Червень 1917 рІ Універсал УЦР
Липень 1917 рІІ Універсал УЦР
Листопад1917 р.ІІІ Універсал УЦР
9 (22) січня 1918 р.ІV Універсал УЦР, проголошення незалежності Української Народної Республіки (УНР)
Січень 1918 р.Бій біля станції Крути
Січень (лютий) 1918 р.Брестський мирний договір  між УНР та державами Четвертного союзу
22.  Розгортання Української революції. Боротьба за відновлення державності
29 квітня 1918 р.Державний переворот і прихід до влади Павла Скоропадського
1 листопада 1918 р.«Листопадовий зрив» у Львові
13 листопада 1918 р.Проголошення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР)
Листопад 1918 р.Заснування Української академії наук (УАН)
14 листопада

1918 р.

Утворення Директорії
22 січня 1919 р.Проголошення Акта Злуки УНР та ЗУНР
Грудень 1919 – травень 1920 рр.Перший Зимовий похід армії УНР
Квітень 1920 р.Варшавська угода
Березень 1921 р.Ризький мирний договір
1921 р.Утворення Української автокефальної православної церкви (УАПЦ)
Листопад 1921 р.Другий Зимовий похід армії УНР
23. Встановлення комуністичного тоталітарного режиму в Україні
1921-1923 рр.Масовий голод в Україні
1922 р.Входження УСРР до складу Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР)
1923 р.Початок політики коренізації/українізації в УСРР
1925 р.Проголошення курсу на індустріалізацію
24. Утвердження більшовицького тоталітарного режиму в Україні
1928/1929-1932 рр.Перша п’ятирічка
1928 р.Судовий процес у Шахтинській справі
1929 р.Початок насильницької колективізації
1930 р.Судовий процес у справі Спілки визволення України (СВУ)
1932-1933 рр.Голодомор в Україні
1934 р.Перенесення столиці УСРР з Харкова до Києва
1937 р.Ухвалення Конституції УРСР
1937-1938 рр.«Великий терор»
25. Західноукраїнські землі в міжвоєнний період
1920 р.Підписання Бессарабського протоколу, визнання країнами Антанти входження Бессарабії до складу Румунії
1923 р.Визнання країнами Антанти входження Східної Галичини до складу Польщі
Саморозпуск уряду ЗУНР
1925 р.Утворення Українського національно-демократичного об’єднання (УНДО)
1929 р.Утворення Організації українських націоналістів (ОУН)
1930  р.Проведення польською владою акції «пацифікації»
1938 р.Надавання автономії Підкарпатській Русі у складі Чехо-Словаччини
15 березня 1939 р.Проголошення незалежності Карпатської України
26. Україна в роки Другої світової війни
23 серпня 1939 р.Радянсько-німецький договір про ненапад і таємний протокол до нього («пакт Молотова-Ріббентропа»)
1 вересня 1939 р.Початок Другої світової війни
17 вересня 1939 р.Вторгнення Червоної армії на територію Західної України
Червень 1940 р.Вторгнення Червоної армії на територію Бессарабії та Північної Буковини
22 червня 1941 рНапад Німеччини на СРСР
30 червня 1941 р.Проголошення Акта відновлення Української Держави
14 жовтня 1942 р.Створення Української повстанської армії (УПА)
Грудень 1942 р.Початок вигнання німецьких військ та їх союзників з України
6 листопада 1943 р.Вигнання німецьких окупантів з м. Київ
Січень-лютий 1944 р.Корсунь-Шевченківська наступальна операція
28 жовтня 1944 р.Завершення вигнання німецьких військ та їх союзників з території України
9 травня 1945 р.День Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні
2 вересня 1945 р.Завершення Другої світової війни
27. Україна в перші повоєнні роки
1945 р.Входження Закарпаття до складу УРСР
Квітень 1945 р.Україна – співзасновниця Організації Об’єднаних Націй (ООН)
Березень 1946 р.Ліквідація УГКЦ
1946-1947 рр.Масовий голод в Україні
Квітень-липень 1947 р.Проведення польською владою операції «Вісла»
Жовтень 1947 р.Проведення операції «Захід»
1951 р.Встановлення західного кордону УРСР
28. Україна в умовах десталінізації
1953-1954 рр.Повстання політичних в’язнів у сталінських концтаборах. Ліквідація ГУТабу
Лютий 1954 р.Входження Кримської області до складу УРСР
1956 р.ХХ з’їзд КПРС, засудження культу особи
1959 р.Утворення Української робітничо-селянської спілки
Утворення Клубу творчої молоді «Сучасник» у м. Київ
29. Україна в період загострення кризи радянської системи
1965 р.Перша хвиля масових затримань діячів анти режимного руху
1970-1972 рр.Видання самвидавного «Українського вісника»
1972 р.Друга хвиля масових затримань діячів анти режимного руху
1976 р.Утворення Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод (УГГ)
30. Відновлення незалежності України
Квітень 1985 р.Початок «перебудови»
26 квітня 1986 р.Катастрофа на Чорнобильській атомній електростанції (АЕС)
Вересень 1989 р.Створення Народного руху Україні за перебудову
Березень 1990 р.Проведення перших альтернативних виборів до Верховної Ради УРСР
16 липня 1990 р.Ухвалення Верховною Радою УРСР Декларації про Державний суверенітет України
Жовтень 1990 р.«Революція на граніті»
24 серпня 1991 р.Ухвалення Верховною Радою УРСР Акта проголошення незалежності України
1 грудня 1991 р.Проведення Всеукраїнського референдуму та обрання Президента України
31. Становлення України як незалежної держави
6 грудня 1991 р.Заснування Збройних Сил України
Липень 1994 р.Обрання Леоніда Кучми Президентом України
1995 р.Обрання України членом Ради Європи (РЄ)
28 червня 1996 р.Ухвалення Конституції України
Вересень 1996 р.Запровадження національної грошової одиниці – гривні
Жовтень-грудень 2004 р.«Помаранчева революція», обрання Президентом України Віктора Ющенка
32. Творення нової України
2008 р.Вступ України до Світової організації торгівлі (СОТ)
Січень 2010 р.Обрання Віктора Януковича Президентом України
Листопад 2013 – лютий 2014 рр.Революція Гідності, повалення авторитарного режиму
Червень 2014 р.Обрання Петра Порошенка Президентом України
2014 р.Підписання Україною Угоди про асоціацію з Європейським Союзом (ЄС)
Вересень 2014 р., лютий 2015 р.Мінські домовленості

 

 

Сподобалась стаття? Поділіться нею у соціальних мережах:

Коментарі із Facebook

Powered by Facebook Comments