Верховна Рада України ухвалила закон, який розширює фінансові повноваження органів місцевого самоврядування у сфері позашкільної освіти. Йдеться про зміни до статті 22 Закону України «Про позашкільну освіту», що стосуються оплати праці працівників закладів позашкільної освіти.
Прийняті норми надають громадам законодавчо закріплене право самостійно встановлювати додаткові доплати й надбавки працівникам позашкільних закладів понад розміри, визначені Кабінет Міністрів України. Раніше такі можливості були суттєво обмежені, навіть якщо у місцевих бюджетах були наявні необхідні фінансові ресурси.
Розширення повноважень громад
Відтепер засновники закладів позашкільної освіти — органи місцевого самоврядування — зможуть гнучкіше формувати систему матеріального стимулювання працівників. Це дозволить враховувати специфіку конкретної громади, кадрову ситуацію, навантаження педагогів та стратегічні пріоритети розвитку освіти на місцях.
Рішення парламенту логічно продовжує курс на децентралізацію та посилення ролі територіальних громад у прийнятті управлінських рішень. Громади отримують інструмент не лише для фінансової підтримки педагогів, а й для підвищення конкурентоспроможності закладів позашкілля.
Ключова роль місцевих бюджетів
Питання фінансової автономії є особливо актуальним з огляду на структуру фінансування галузі. За даними Інститут освітньої аналітики, станом на 2024 рік понад 98% закладів позашкільної освіти утримуються за рахунок коштів місцевих бюджетів. Тому саме громади фактично несуть основну відповідальність за функціонування цієї сфери.
Надання їм додаткових повноважень у питаннях оплати праці відповідає реальній моделі фінансування та дозволяє ефективніше управляти ресурсами.
Стратегічне значення для розвитку позашкілля
Позашкільна освіта є важливою складовою освітньої системи України. Вона забезпечує всебічний розвиток дітей і молоді, сприяє формуванню творчих, наукових, спортивних та соціальних компетентностей.
Очікується, що розширення фінансових інструментів підтримки працівників галузі сприятиме:
- збереженню та зміцненню кадрового потенціалу;
- підвищенню мотивації педагогів;
- покращенню якості освітніх послуг;
- впровадженню сучасних програм і проєктів;
- створенню сприятливого середовища для розвитку дітей та молоді.
Нові законодавчі можливості дозволять громадам більш самостійно реалізовувати власні освітні стратегії, підтримувати інноваційні ініціативи та інвестувати в людський капітал. У довгостроковій перспективі це може стати важливим чинником сталого розвитку як окремих територій, так і держави загалом.
Нагадаємо, скільки зароблятиме вчитель у 2026 році: приклади нарахувань з 1 січня
Коментарі із Facebook
Powered by Facebook Comments