Обов′язкова вакцинація вчителів. Три питання, на які немає відповіді

За кілька тижнів невакцинованих вчителів відсторонять від роботи і позбавлять заробітної плати. Наказ МОЗ, який вводить таку норму, вступає в силу на початку листопада, пише ZN.UA.

Як людина, яка є прихильником вакцинації, я розумію, що вакцина важлива як для кожного окремо (убезпечує від важкого перебігу захворювання), так і для держави в цілому (чим більше вакцинованих у країні, тим менше смертельних і важких випадків, тим менше завантажені лікарні). І вчителі, як і всі інші громадяни країни, мають вакцинуватися. З іншого боку, я не розумію кілька речей.

Чому тільки вчителі потрапили під пильне око держави? У переліку професій, які підлягають обов′язковій вакцинації, тільки три категорії: працівники шкіл, центральних органів виконавчої влади та місцевих держадміністрацій. До речі, цікаво, а невакцинованих чиновників якогось міністерства чи ОДА теж відсторонять від роботи без заробітної плати?

Обов′язкова вакцинація вчителів пояснюється тим, що їхня хвороба несе освітні втрати (до цього питання ми ще повернемося окремо), а також тим, що вони досить контактні і мають більший ризик заразитися. О′кей, а лікарі, водії і кондуктори громадського транспорту, працівники метро, продавці у магазинах, офіціанти і бармени? Вони менше контактують? Міністр охорони здоров′я, підписуючи наказ про обов′язкову вакцинацію, не вписав туди колег-лікарів, і всі здогадуються чому — якщо невакцинованих медиків відсторонять, хто лікуватиме? Без вчителя прожити хоч і важко, але не смертельно, без лікаря — страшно. Логіка, напевно, така.

Продавці і офіціанти працюють переважно у приватних закладах, і їм не дуже-то подиктуєш вимоги. До речі, цікава деталь: працівники школи підлягають обов′язковій вакцинації, а працівники шкільної їдальні — ні, тому що офіційно вони працюють не в школі, а на підприємстві, яке обслуговує шкільну їдальню. Де логіка?

Звісно, педагогів обурила така, як вони кажуть, дискримінація за професією. Один директор школи навіть подав до суду з цього приводу, детальніше про це у статті: “У суді оскаржили наказ МОЗ про обов’язкову вакцинацію освітян“.

Нині в МОЗ обіцяють розширити перелік професій, представники яких не зможуть працювати без вакцинації, а з 21 жовтня ковід-сертифікати чи тести ПЛР вимагатимуть у транспорті, що курсує між регіонами в усіх зонах, крім зеленої. Причому вимагатимуть від усіх — і пасажирів, і водіїв.

Але такі правила не стосуються міського транспорту та внутрішньообласних перевезень. Хоча ті, хто їздив у міських чи приміських маршрутках, у тролейбусах і метро, бачив там і водіїв з масками на підборідді або й без них, і таких самих пасажирів, що набиваються у час пік, мов оселедці в банку. І що, ми врятуємо країну, якщо вакцинуються усі вчителі? Цікава деталь: у транспорті можна буде показувати або документ про вакцинацію, або ПЛР-тест, а у вчителів варіантів немає — тільки довідки про вакцинацію. Чому так?

Друга незрозуміла річ — яка логіка рішень влади щодо вакцинації? Зараз розгублені усі, ніхто не знає однозначно правильно, як діяти. Але обравши і продумавши якусь лінію, влада повинна її дотримуватися.

На мою думку, у ситуації з вчителями цього немає. Спочатку Уряд вирішив, що школи працюватимуть, якщо буде вакциновано не менше 80% вчителів. Невакциновані могли показати ПЛР-тест.

Потім раптом кілька керівників ОДА заявили, що якщо не буде отих завітних 80% вакцинованих вчителів , не буде ніякого навчання — ні очного, ні навіть дистанційного. Про це оголосили одночасно керівники ОДА цілої низки областей — Київської, Івано-Франківської, Чернівецької, Львівської. Про це написав у Фейсбуці керівник департаменту освіти і науки Одеської ОДА.

«Близько 14% закладів освіти області готові продовжувати працювати. Всі інші з четверга будуть змушені тимчасово припинити роботу. Така позиція державної комісії ТЕБ і НС — онлайн-навчання не буде, —повідомляється на офіційному сайті Львівської ОДА. — Причиною став низький рівень вакцинування працівників закладів освіти, подекуди свідоме саботування зі сторони освітян вакцинальної кампанії».

Цікаво, чим завинила дистанційка, чому її погрожували прибрати? Я сподіваюся, не тому, що боялися, аби вірус не передався Інтернетом? Чи це такі «різки» для вчителів?

Якщо так подумати, то подібними рішеннями можна одразу двох зайців поцілити: і охоплення вакцинацією збільшити (перелякані батьки дотиснуть педагогів), і зекономити на опаленні закритих шкіл (з газом у нас в країні, як відомо, проблеми).

До чого тут газ, скаже хтось? Напевно, всі чули, що зараз обговорюється можливість продовження шкільних осінніх канікул. Про це сказав головний санітарний лікар Кузін у ефірі Державного радіо. «Зазвичай вони тривають впродовж двох тижнів, ми зараз дискутуємо про термін 3–4 тижні», — сказав Кузін. Вважається, що основна причина такого рішення — запобігання розповсюдженню ковіду. Але за нашою інформацією від джерел в Кабміні, не єдина. Не в останню чергу це пов′язано із проблемами з газом і економією на опаленні шкіл.

Насправді осінні канікули тривають не два тижні, а тиждень. В МОЗ могли б розпитати про це колег з Міносвіти. Тривалість канікул і навчальних чвертей встановлюють самі школи (читайте освітянські закони), але вона має становити не менше місяця. Зазвичай канікули сумарно і тривають місяць (якщо не враховувати літніх).

Отже, якщо зараз осінні канікули подовжать до чотирьох тижнів, це означатиме, що для багатьох шкіл буде вичерпано майже весь запланований ліміт відпочинку за навчальний рік. А що буде зимою, весною? Може вже краще дистанційку, ніж нічого?

Чиновники мають ухвалити якесь рішення і попередити вчителів, адже потрібно буде переглянути планування уроків, ущільнити програми, поміркувати, як організувати навчання, у якому форматі. Якщо цього не буде зроблено вчасно, суспільство зробить крайніми педагогів.

Ну а щодо дистанційки — владі дійсно треба боятися її як вогню, аби не нагадувати зайвий раз про привидів. Привиди — це невідзняті досі у повному обсязі уроки для Всеукраїнської школи онлайн (ті, що мали з′явитися до 1 вересня). На сьогодні там незавершений жоден предметний навчальний курс, а уроків для молодшої школи немає взагалі. Це — досі незакуплені ноутбуки для вчителів, які в народі вже прозвали «ковідними». Ось де починаються справжні освітні втрати від карантину, і залежать вони не від педагогів.

Ще одна деталь про логіку дій Уряду: в липні Кабмін ухвалив постанову про те, що школи працюватимуть, якщо буде вакциновано 80% їхніх працівників, а в серпні Мінекономіки на своєму сайті розмістив лист, де детально із посиланням на закони пояснив, чому вимога про обов′язкову вакцинацію є незаконною. Саме цим листом зараз розмахують вчителі, які не хочуть вакцинуватися, і запитують: що має більшу силу — наказ міністра Ляшка чи закони України? Очевидно, що потрібно було б роз′яснити людям цю ситуацію і, якщо треба, внести відповідні зміни до законів.

У нас історично ніколи не довіряли владі і законам, а тепер і поготів. Минулі хвилі ковіду показали, що в скрутні часи можна спиратися тільки на себе, у держави не вистачає ні кисню, ні лікарень, ні виважених рішень.

«Пам′ятаєте, як на початку пандемії нас всіх не пускали у парки? Ми як ідіоти сиділи вдома, а щоб погуляти з дітьми на свіжому повітрі, виїжджали за місто у поля. А потім пан Ляшко (тоді санлікар) сказав, що це було зроблено просто для «психологічного ефекту». Звідки ми знаємо, може й з цим наказом МОЗ про обов′язкову вакцинацію так само,» — таке я не раз чула від вчителів.

Ще одна важлива річ, яку не хочеться ні чути, ні бачити, але про яку неможна мовчати. Це аргументи, з якими дехто з педагогів принципово відмовляється від щеплення. Невже таке можливо? Я зараз маю на увазі не тих, хто не може вакцинуватися за станом здоров′я. І не тих, хто в принципі за вакцинацію, але обурений тим, як вона «вичавлюється» з вчителів.

Педагоги-антивакцинатори, як, в принципі, і інші громадяни, слухають «одного доктора у соцмережах — він такий позитивний», «адвоката, який написав у Фейсбуці, що носіння масок викликає туберкульоз, а вакцина вбиває, і що немає жодних досліджень ні про маски, ні про ефективність вакцин». На пропозицію почитати дослідження чи хоча б якісь наук-попівські статті, звучить категорична відмова: «Не треба, а що там читати? Давайте припинимо дискусії, у вас свій погляд, у нас свій». «З яких це пір вакцинація стала соціальним обов′язком? Обов′язок — це не порушувати карний та адміністративний кодекс, все інше — наша особиста справа».

Якщо зібрати докупи розповсюджені страхи перед щепленням, вони виглядатимуть так: вакцинація — це чипування, це просто заробляння грошей і всесвітній заколот; на нас проводять експеримент; у жінок, які вкололися вакцинами, зміниться РНК і вони будуть народжувати уродів (врешті-решт, можна вакцинуватися CoronoVac’ом, але про це чомусь не згадують).

Звісно, далеко не всі так думають, але те, що серед вчителів, які викладають наукові дисципліни і мають формувати у молоді критичне мислення та світогляд, є такі — це сумно. «Невакциновані через 5G та чипування — це наслідок уроків хімії, де рак лікують содою», — коментують ситуацію батьки.

Навіть попри загрозу залишитися без зарплатні, деякі вчителі не планують вакцинуватися. У соцмережах ширяться відео з порадами «фахівців», як уникнути щеплення. Дехто відверто каже, що шукатиме можливості купити довідку.

Є й просто обурені. Це яскравий приклад того, до чого призводить закручування владою гайок: «Я за вакцинацію, і планував щепитися, але коли в країні почалася ця істерія, вирішив не брати в ній участь. Це принизливо», — каже знайомий вчитель.

Але надзвичайно тішить, що серед педагогів чимало й тих, хто підтримує вакцинацію. «Я учитель біології. І навчалася успішно. Добре знаю, що таке вакцинація і яка її роль. Прочитайте історію вакцинації». «Вакцинація — маразм? Та маразм — це переповнені лікарні, напівживі від втоми лікарі, одна з найвищих в Європі смертність від ковід і убита економіка».

«А що робити з правами тих, хто вакцинувався? Їх порушують антивакцинатори (саме ті хто не вакцинуються не за станом здоров’я, а через загрозу чипуватися тощо)».

Останній коментар хочу підкреслити особливо. Ми часто чуємо і у транспорті, і в людному місці: «Не ношу маску, бо моє тіло — моє діло», «Не вакцинуюся — моя справа, Конституція оберігає мої права». У метро і магазинах такі люди стоять без масок, гордо оглядаючи всіх навколо. А як бути з правами тих, хто заражається від них, чиє право на життя вони порушують?

Коли я бачу таких молодих, сильних, впевнених у собі і своїх правах без маски навіть на підборідді, так і хочеться сказати: «Ти-от викарабкаєшся, у разі чого. Пару тижнів похворієш і будеш як огірочок, а ось ця бабуся, що сидить поруч з тобою, безмасочним, може, й ні».

Ну що ж, побачимо, чим закінчиться історія з вакцинацією вчителів. Вже зараз видно, що влада з коліс вдосконалює свої рішення — і це плюс. Вдогін наказу МОЗ готуються рішення, аби вчителям, що не можуть вакцинуватися за станом здоров′я, таки дозволили працювати. Також розглядається питання про вакцинацію неповнолітніх.

Та будь-які кроки влади мають бути послідовними, зрозумілими, з роз′ясненнями. Усі рішення потрібно пояснювати, а залякуванням та непродуманими діями досягнемо протилежного ефекту. Люди мають знати, що все: a)законно , б)корисно, в) продумано. Вони мають відчувати компетентність, силу і впевненість, яка йде від держави.

Щодо популяризації вакцинації — потрібно зібрати найбільш розповсюджені страхи та кліше, і нехай в коротких відеороликах їх прокоментують міністр охорони здоров′я та умовний лікар Комаровський, тобто всі люди, які мають формальну і неформальну довіру суспільства. По всіх каналах мають йти доступні, зрозумілі, відповідальні ролики, які б пояснювали необхідність вакцинації і розвіювали б страхи.

Чи владі страшно взяти на себе відповідальність за їх розвіювання?