Методичний супровід екологічної та природоохоронної діяльності творчих учнівських обʼєднань: сучасний стан та перспективи розвитку

 

Котькало Євгенія Сергіївна,

учитель біології та основ екології

Великочернеччинської спеціалізованої

школи І-ІІІ ступенів

Сумської районної ради

Сумської області

 

Методичний супровід екологічної та природоохоронної діяльності творчих учнівських обʼєднань: сучасний стан та перспективи розвитку

 

“Постійне спілкування з природою і взаємодія з нею стає істотною стороною виховного процесу”

                    В. Сухомлинський

 

Одним із стратегічних напрямків розвитку сучасної системи освіти у нашій країні є формування екологічної культури особистості, виховання у кожного школяра позитивного ставлення до навколишнього світу, бо, як зазначав ще В.О.Сухомлинський, “у дитини, яка вихована в умовах дефіциту спілкування з природою, розвивається емоційна глухота, агресивність у ставленні як до людей, так і до об’єктів природи”. Ось чому таким важливим є формування емоційно-естетичного, духовного світу людини, де переважає почуття співпереживання до всього живого.

За концепцією ЮНЕСКО, учень у школі має „навчитися пізнавати, навчитися працювати, навчитися жити разом, навчитися жити“ [2], тому освітня робота вчителя повинна бути спрямована на забезпечення учнівської грамотності, науковості, загальнообізнаності, самостійності, творчості.

У цьому контексті, відповідно до Державної національної програми „Освіта“, одним із шляхів реформування освіти в Україні є створення та запровадження в навчально-виховний процес таких освітніх технологій, які були б спроможні розкрити та розвинути позитивний інтелектуально-особистісний потенціал учнів, сформувати в них уміння приймати рішення та робити вибір, бути свідомим громадянином своєї держави, проявляти ініціативу, самостійно здійснювати пошук, обробку та аналіз інформації [1].

Одним із шляхів реалізації Державної національної програми „Освіта“ є впровадження технологій екологічного виховання.

Упродовж свого формування методика екології збагатилась ідеями та передовим досвідом методистів, науковців, учителів, які досліджували зміст, форми та методи навчання, що заслуговують на вивчення, аналіз і узагальнення з метою обґрунтування можливого їх подальшого використання в умовах сьогодення (К. Задорожний, І. Мороз, І. Недільська, О. Овчарук,              Т. Пантюк).

В умовах інформаційного вибуху перед педагогами особливо гостро стоять проблеми вибору ефективних методів, форм та засобів навчання, щоб майбутній випускник школи зумів зорієнтуватися в інформаційному потоці та адаптуватися до будь-якого виду діяльності, творчо реалізовувати свої знання та досвід. Це стане запорукою життєвого успіху не лише окремої людини, а й суспільства в цілому.

Саме у формуванні екологічної культури особистості природоцентричного типу сьогодні вбачається можливість подолання екологічної кризи, вирішення екологічних проблем. Цей підхід визнаний як найбільш продуктивний та актуальний. Однак до цього часу він ще не знайшов свого належного місця в науково-педагогічних дослідженнях та практиці освіти [4].

Зміст екологічної освіти повинен бути спрямований на формування особистості з екологічною світоглядною установкою на дотримання норм екологічно грамотної поведінки і виконання практичних дій щодо захисту власного здоровʼя і навколишнього середовища.

Форми та засоби екологічного виховання спрямовані на формування емоційно-почуттєвої сфери учнів, мотивації щодо їх активної природоохоронної діяльності.

З попереднього контексту можна зробити висновок, що на сьогоднішній день особливо важливим є створення творчих учнівських обʼєднань з домінуючим екологічним вихованням, з якими треба працювати з використанням інноваційних технологій, практичної діяльності, методу проектів тощо.

Найбільш продуктивними формами, спрямованими на засвоєння учнями екологічних знань є: екскурсії, дидактичні ігри, робота з науково-популярними джерелами, опорними схемами та таблицями; евристичні бесіди, відеоподорожі, демонстраційні досліди хімічного та біологічного експерименту тощо. При проблемних методах навчання учні оволодівають такими прийомами розумової діяльності, як аналіз, синтез та узагальнення.

Для розвитку мотиваційно-ціннісної сфери особистості учнів ефективними є такі форми і методи роботи, як метод екологічної емпатії; насичення навчального матеріалу фактами, стимулюючими етичне ставлення учнів до природних об’єктів; обговорення результатів діагностики суб’єктивного ставлення учнів до природи та його корекція; еколого-психологічний тренінг. Не менш доцільними можна вважати такі напрямки екологічного виховання, як створення й робота на екологічній стежині, дослідницька діяльність на пришкільній ділянці, у куточку живої природи.

Для забезпечення пізнавального інтересу та активізації пізнавальної діяльності екологічного характеру слід застосовувати метод екологічних проектів.

Так, при вивченні розділу „Основи екології. Людина і біосфера“ ми пропонуємо наступні теми для навчальних проектів: „Діяльність людини і сучасний стан біосфери“, „Охорона видового різноманіття організмів“, „Можливості використання альтернативних джерел енергії на території Сумської області“, „Зміна температурного режиму планети: вплив на біоритми в природі й очікувані проблеми“, дизайнерський проект „Озеленення нашого міста/села“. Навчальний проект також може мати назву „Вплив людської діяльності на видове різноманіття судинної флори річки Псел“ або „Зелені легенди нашої планети“. Метою таких навчальних проектів є дослідження впливу діяльності людини на стан навколишнього середовища та створення системи раціонального використання природних багатств. Учні можуть самостійно визначити наслідки діяльності людини, поспілкуватися з представниками служб захисту рослин і тварин, з працівниками місцевого лісництва та органами місцевого самоврядування, розробити власну систему природоохоронних заходів щодо збереження або зменшення нерозумного використання природних ресурсів. Такий навчальний проект можна представляти  у вигляді екологічної агітбригади на зборах екологів, на засіданнях клубів юннатів, екологічних моніторингах та форумах, як відеофільми, статті, доповіді, використовувати під час проведення екскурсій, тижнів охоронної роботи на місцевості. Наприклад, начальний проект під назвою „Причини зникнення махаонів на території Сумщини“ має на меті вивченні факторів, які впливають на існування цих комах, та визначенні шляхів їх збереження як виду. Робота передбачає встановлення залежності існування комах від клімату території, особливостей їх життєдіяльності, наявності природних ворогів, їх позиція в ланцюгах живлення тощо. Результати навчального проекту можна подати у формі буклету, реферату, стінгазети, відеофільму, доповіді тощо. Матеріали дослідження можуть бути опубліковані в науковій літературі, використанні під час планування заходів щодо збереження видів, занесених до Червоної книги України.

На нашу думку, формування екологічного світогляду людини забезпечує гармонійне поєднання шкільної та позашкільної освіти. Інколи позашкільна освіта має перевагу над навчанням у класі, оскільки вона не обмежена академічними годинами, дає змогу застосувати здобуті знання, набуті вміння і навички у практичній діяльності з охорони навколишнього середовища [3].

Необхідно створити та впровадити у навчальний процес інтегрований курс екології, зміст якого забезпечує цілісне формування всіх компонентів екологічної культури природоцентричного типу. Теоретичне обґрунтування змісту, форм і засобів екологічного виховання учнів має базуватися на таких положеннях: єдність і цілісність природи, унікальність та неповторність живих систем, взаємозв’язок та взаємозалежність всіх явищ природи, розуміння людини як невід’ємної ланки в ланцюгу взаємозалежностей природи, утвердження поваги людини до всіх форм життя, гармонійного розвитку людини і природи.

Отже, у процесі екологічного навчання і виховання зростає зацікавлення до екологічних проблем довкілля, розвиваються дослідницькі вміння, формуються наукові знання, переконання і система екологічних цінностей, які визначать екологічну позицію, поведінку та екологічну культуру сучасної людини.

 

Список використаних джерел:

 

1. Державна національна програма „Освіта“ // Завуч. – 2005. – № 17-18 (241). – С. 16–18.
2. Марія Симоновська. Методичні аспекти підготовки майбутнього вчителя-еколога // Історія української географії. Всеукраїнський науково-теоретичний часопис. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2006. – Випуск 2 (14). – С. 78-82.
3. Позакласні форми екологізації освіти [Електронний ресурс] / І.С. Булгаков // Педагогіка, психологія та мед.-біол. пробл. фіз. виховання і спорту. – – № 21. – 10-14. – Бібліогр.: 7 назв. http://www.nbuv.gov.ua/articles/2002/02bisese.zip.
4. Формування екологічної культури учнів 7 – 11 класів у процесі вивчення курсу екології: Автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.07 / С.Г. Лебідь; Ін-т пробл. виховання АПН України. – К., 2001. – 20 с. http://www.nbuv.gov.ua/ard/2001/01lsgvke.zip.