АНДРІЇВСЬКІ ВЕЧОРНИЦІ
Автор: Кордонська Альона Василівна – вчитель української мови та літератури, спеціаліст вищої категорії, викладач-методист НВК №3
Мета:
- Познайомити учнів з давнім народним звичаєм проводити вечорниці та обрядами ворожіння й кусання калити.
- Виховувати в учнів повагу та любов до традицій рідного народу, до української народної пісні;
- Виховувати інтерес до вивчення минулого рідного краю, прагнення зберегти народні звичаї та обряди.
- Розвивати творчі акторські здібності.
Обладнання: вишиті рушники, доріжки, серветки; рогачі; глиняний посуд та макітра; українська піч; учні в українських народних костюмах.
ХІД ЗАХОДУ
На фоні легкої музики
Ведуча 1:Українські вечорниціПочинаєм у цей час!Хай веселий сміх іскритьсяВ серці кожного із нас!
Ведуча 2:Хай дзвінке вкраїнське словоПружно рветься в небеса!Наша пісня пречудоваХай ніколи не згаса!
Ведуча 3: Обійдіть весь світ безмежнийІ скажіть, в якій країніТак зберігся скарб пісеннийЯк у нас на Україні!
Ведуча 4: Україно! Чарівна моя, ненько, найкращий куточку землі, солов`їна пісне! Ти прекрасна, але найбільше твоє багатство – народ. Народ чесний, трудолюбивий, нескорений, міцний, як граніт, співучий, дзвінкоголосий.
Ведуча 1: З давніх-давен линули по світу слова про Україну, про щирий і працьовитий народ, про її гаї зелені, про тихі ріки та озера. Наша Україна славиться великими традиційними святами та обрядами. Кожен, хто не черствіє душею, хто сповнений любові, доброти до української спадщини повертається до традицій свого народу.
Ведуча 2: Узимку, коли завершувалися роботи частішали дівочі та парубочі гуляння.
Ведуча 3: Це було 13 грудня і вважається днем пам`яті одного із дванадцяти апостолів Христових – Андрія Первозванного. За старовинними літописами саме він приніс слов’янським народам християнство.
Ведуча 4: За довгі віки народні традиції міцно переплелися з релігійними і дійшли до наших днів. Церковне свято Андрія відтоді зветься в народі Калитою, а молодіжні зібрання, що влаштовувалися ще за часів язичництва, набували назву «андріївських»
Ведуча 1: От і ми з вами ненадовго повернемося в минуле та завітаємо на андріївські вечорниці, щоб відчути красу та поезію стародавніх українських обрядів
Ведуча 2: Сьогодні перед нами оживуть вечорниці в ніч на Андрія.
Ведуча 3: Хай сьогоднішнє свято відкриє перед вами розум, мудрість, щедрість нашого народу!
Ведуча 4: Просим всіх на наше свято, Превелике, пребагате, Від зірниці до зірниці Хай лунають вечорниці.
Ведуча 1: Гей, на наших вечорницях Хто сумний – розвеселиться! Співи, танці, небилиці – Гарні будуть вечорниці!
Ведуча 2: Вас вітаєм хлібом, сіллю,
Як годиться.
Тож просимо до нас
Заходьте в добрий час
На українські вечорниці.
Голос за сценою:
Уявімо собі українське село минулого століття погожого зимового вечора. Лежать високі сніги, на небі сяють зорі, нечутно підносяться над коминами сиві димки. То тут ,то там загоряються і гаснуть вогники в приземкуватих селянських мазанках. Тихо поскрипує старе дерево, чи ліниво перегавкуються собаки. Та ось чути веселий дівочий сміх, гучні голоси парубків – то молодь збирається на вечорниці.
Відкривається завіса. Сцену оформлено, як світлицю української хати. Вікно вишиваними фіранками; біля вікна – стіл, застелений і вишитою скатертиною, на столі макітра, свічник, хліб, глечик У правому кутку – піч, біля якої стоїть коцюба, рогачі, лопата. З двох боків сцени – лавки, накриті хідниками, табуретки. Біля печі порається господиня в народному одязі, зав’язана хусткою, гутує тісто для вареників. Сцена затемнена, потім поступово освітлюється. Дівчата входять на сцену.
Мати: (вбрана у вишиту українську сорочку). Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає! Коли ще ми дівували, то як зачуєш де – небудь вечорниці, біжиш аж тини тріщать, а тепер… Он скоро треті півні заспівають, а вечорниці ще не починалися. Ні, що не кажіть, а світ перемінився… Галя: (вишиває): Мамо! Мамо! Не кажіть такого. Прислухайтеся. Чуєте: он уже дівчата йдуть… Звучить пісня «А коваль на току». Галя: (прибирає і співає):Зайди, місяченьку за чорною хмару,Там мати шукає своїй доні пару.Шукає, шукає багатого синаА її кохає бідний сиротинаКохає, кохає ще й думає брати,А тій же парі завадила мати.Дівчина кохала хлопця молодоА її віддали за вдівця старого,За вдівця віддано роки марнувати Мати: (перебиває) Чого доню сумної заспівала? Всіх хлопців відженеш такою невеселою – від нашої хати. Галя: То так…І сама не знаю, мамо, сумно чогось і не спокійно мені сьогодні. До всіх хлопців мені байдуже. Тільки б один…не обминув. Мати: Не сумуй, Галинко (підходить ближче), то просто вечір такий таємничий, і місяць он як ясно світить(дивляться на небо.)(Чути слід дівчат) Все буде гаразд. Може той один не обмине. От і дівчата вже прийшли Дівчата (всі): (сміх) Слава Богу, в вашій хаті!
1-а дівчина:
Добрий вечір вам! Чи можна в вашу хату? Добрий вечір у вашій хаті! Ой веселі вечорниці у нас на Україні, чули, будуть вечорниці і в оцій хатині.
(Заходять дівчата. Усі вдягнені в святкове українське вбрання)
Господиня:
Добрий вечір, добрий вечір, любі гості!
Щиро просим в нашу хату
І привітну і багату.
Аби щастя було в хаті,
Аби ми були багаті,
Аби було любо, мило,
Аби всі були щасливі!
(Дівчата сідають на лавках біля столу)
2- га дівчина:
Гей на наших вечорницях
І сумний розвеселиться!
Співи, танці, небилиці—
Гарні будуть вечорниці!
3-я дівчина: Стрічайте нас пирогамиБілим, смачними,Бо прийшли ми із піснямиДзвінко – голосними
3-я дівчина:
А які пахощі! Напевно, щось смачне.
Господиня:
Звісно, любі, я чекала, Вам вечерю зготувала.
Як добре, що ви прийшли, бо я вже зачекалася на вас. Адже сьогодні Андріївський вечір! Дівчатонька, давайте вареників на всіх наліпимо. Може ще гості будуть…(Порається)
Галя: Мамо! Дівчата прийшли. Тож заспівймо вашу улюблену. Дівчина: Станем, станем, заспіваємВсе, що тільки знаєм. ( Дівчата, вишиваючи, співають) Звучить пісня «Та косив батько»
Дівчина 1:
Дівчата, а давайте калиту готувати! Які ж вечорниці без калити?
Всі:
Давайте!
Господиня:
Сипте борошно, цукор. Кладіть мед, яйця, жир. Та не забудьте що кожна з вас повинна взяти участь у приготуванні цього солодкого обрядового коржа з діркою в середині — калити!
Дівчина 2:
Ось і тісто готове , а перед тим, як поставити його в піч, оздобимо гарно його. Для цього візьмемо вишні, родзинки, щоб гарний був корж.
Галя:
А ти, Оксано, в печі дрова розкладай навхрест, бо навкісний хрест у нашого народу є символом сонця і вогню.
Дівчина 3:
Ось тепер можна і в піч ставити, щоб випеклася, рум’яною стала. Але спочатку промовимо прохання до вогню:
Всі разом:
Гори, вогонь, ясно.
Спечи нам калиту красно!
Щоб ми її кусали
І горя не знали!
Господиня:
А перш ніж саджати калиту в піч. Дорогу до неї кроплять водою, промовляючи:
Водице – студенице,
Окропи калиті дорогу,
від печі до порогу,
А від порогу до стелі,
щоб ми були гарні та веселі.
(Господиня бере калиту і підносить до печі, а дівчина бере горнятко і окроплює господині дорогу)
(Діти утворюють коридор, Одарка іде скроплює водою, а господиня саджає калиту в піч).
Господиня: А водою, що залишилася вмийте ваші личка, аби були гарні та красиві. Знаєте, дівчата, сьогодні ж ворожать. У ніч на Святого Андрія дівчата вгадають, хто швидше вийде заміж, чи буде в парі, як зватимуть судженого.
Дівчина 1: А хіба можна вгадати свою долю?
Дівчина 2: А ми теж хочемо знати свою долю. Дівчина 3: А давайте поворожимо і дізнаємося, котра з нас швидше заміж вийде.
Господиня:
Ой, щось стало в хаті холодати,
Може по дрова когось послати.
Дівчина 4:
Я піду, давайте тітко,
Наберу дровець верітку.
(Дівчина виходить за дровами )
Господиня:
Ось і зараз погадаємо,
І Оксанину долю взнаємо.
Дівчина 5:
Ой, я знаю як гадати, мені колись бабуся моя розповідала.
Треба дрова рахувати.
Парна кількість – бути в парі,
А як ні – хай зачекає.
(Повертається дівчина, котра ходила по дрова).
Господиня:
Де так довго ти блукала?
Дівчина 6:
Хочеш хлопців преманити,
Чи нема чого робити?
Давай дрова порахуєм.
(Рахують усі разом. Виявляється, що їх парна кількість).
Дівчина 1: Бути тобі в парі, чуєш!
Дівчина 6: А давайте погадаємо на тарілках. Мені моя бабуся розповідала, як вони свою долю гадали. Нам потрібно три предмети: гілка сосни, перстень і ключ. Це все накрити тарілками і тоді вгадувати.
(під кожну тарілку кладеться предмет).
Господиня: Дівчата. А тепер ідіть і вгадайте: Якщо попадеться гілочка сосни – будеш ще дівувати, ключі – бути тобі господинею, перстень – скоро буде весілля.
(Дівчата ворожать).
Господиня:
Слухайте, а я ще одну ворожбу знаю. Ми колись також ворожили.
Дівчина 1:
Ану і нам скажіть.
Господиня: Нумо швидко роззувайтеся.
(кожна дівчина роззувається)
Господиня:
А тепер кидатимемо свої чобітки, куди їхня халявка обернеться, звідтіля і судженого чекати.
Що ж, дівчата, почнемо. Можна загадати якесь бажання і мовчати, а можна і слова сказати.
Дівчина 2:
Я перша.
Чобіточку мій новенький,
Теплий, теплий і гарненький.
Вкажи халявкою дорогу,
Хто посланий мені від Бога.
(кидає чобіток за ворота).
Дівчина 3:
Лети, впади та не розбийся.
Із вулицями розберися.
І минувши вуличку Івана,
Вкажи на вулицю Степана.
(кидає чобіток)
Дівчина 4:
А я свій кину аж під хмару,
Хай розшукає мою пару.
(кидає чобіток).
Дівчина 5:
Я і торік чобіток кидала,
Та щастя свого не впіймала,
Тож хай тепер оцінять люди,
А може, й доля не забуде?
(кидає чобіток)
Дівчина 6:
А я кину просто навмання,
Нехай долю доганя.
О, добре чую – впав,
Аби в снігу десь не пропав.
Господиня:
Давайте далі ворожити. Я знаю ще один спосіб ворожіння — на тинові. Підходиш до тину з зав’язаними очима і тричі промовляєш: «вдівець», «молодець», перебираючи прутики. На останньому, за який взялася рукою, в’яжеш свою стрічку, а тоді дивись — який тобі прутик попався — стрункий, кривий, чи може, сучкуватий. (Дівчата підходять до тину, перебираючи по черзі прутики. Кожна в’яже свою стрічку.
Господиня:
Дівчата, а ви пили сьогодні воду? Якщо ні, то неодмінно уві сні суджений дасть напитися.
Хтось стукає у двері.
Господиня:
Заходьте, заходьте, хлопці! Ми вже давно чекаємо на вас. Не бійтеся, я вас обороню, якщо…
(Заходять хлопці з гостинцями для дівчат: у кого низка бубликів, в іншого – цукерки, третій – із підсмаженим гарбузовим насінням прийшов).
Хлопець 1:
Добрий вечір вам, гості й дівчата,
Чи запросите до хати,
Разом поспіваємо,
В калити пограємо.
Дівчата:
Що ж, заходьте, любі хлопці,
Просим до світлиці,
Може з вами веселіші
Будуть вечорниці.
Хлопці:
Авжеж будуть веселіші,
Бо ми на язик гостріші.
А ви мов ті миші,
Сидите в тиші.
Господиня:
Дівчата, запрошуйте хлопців до столу. Вони, мабуть, зголодніли, пустуючи. Проходьте, хлопці, сідайте.
Звучить пісня «Вечір»
Господиня:
Ну й розвеселили ви мене, забула про калиту.
(заглядає в піч)
Ой, та вона вже спеклася,
Рум’яна та ясна,
На весь світ прекрасна!
( Господиня бере калиту і промовляє)
Добрий вечір, з калитою,
Будьте здорові!
З калитою золотою,
З пресвітлим святом Андрія.
Подивіться, яка гарна, кругла, запашна! Засяяла на всю хату!
Дівчина:
Денне сонце лягло на спочинок, а нам Калита світить!
Господиня:
Ну, ось і настав той час, коли будемо Калиту кусати! Ану, дівчата, знаєте, що треба робить?
(Двоє дівчат беруть два рушники і створюють із них ворота, інші дівчата парами стають по обидві сторони «воріт»).
1-а дівчина:
В одне віконце – ісходе сонце.
2-а дівчина:
У друге віконце – в обіді сонце.
3-я дівчина:
У третє віконце – в полудні сонце.
4-а дівчина:
А й у четверте віконце – заходе сонце.
(П’ята дівчина проходить крізь рушникові ворота, несучи в руках Калиту на рушникові. Піднімає Калиту над головою і промовляє молитву).
5-а дівчина:
Добридень тобі, сонечко красне!
Ти святе, ти ясне, ти прекрасне!
Ти чисте, величне, прекрасне,
Освіти та нагрій святую землю,
Зроби її родючою та плодючою.
Дай сили людині, тварині й рослині!
6-а дівчина:
Калита, Калита! Із чого ти вилита?
5-а дівчина:
Ой, я з жита сповита, ой, я сонцем налита
Для красного цвіту, по білому світу!
(Дівчата прив’язують червону стрічку до Калити і підв’язують до стелі. Таким чином Калита висить десь на висоті людського зросту. Виконуючи всю цю дію, дівчата та хлопці проказують певні слова).
6-а дівчина:
У небо, наша Калита, у небо! Хлопці (разом). А ти, сонечко, підіймися та на нас подивися!
1-а і 2-а дівчина:
Ми Калиту чіпляємо та на місяць поглядаємо.
3-я і 4-а дівчини:
Свою долю-радість закликаємо!
Господиня:
Ось і почепили Калиту – наше сонечко. Тепер будемо кусати, але спочатку треба вибрати пана Калитинського.
Всі:
Нехай Дениско буде! У нього найкраще виходить.
Господиня:
Тепер обираємо пана Коцюбинського.
(Хлопці встановлюють чергу, кому коли вистрибувати «вогняного коня», щоб на ньому під’їхати до Калити, бо тільки хлопцям дозволялось вистрибувати «вогняного коня»).
(Одному з хлопців вдається-таки вистрибати собі «вогняного коня», а «вогняний кінь» – це коцюба, яка лежить на підлозі навхрест із рогачем. Хлопець сідлає свого «вогняного коня» і скаче на ньому тричі навколо Калити. Дівчата над хлопцем глузують, намагаючись його розсмішити. Але йому не тільки сміятися, навіть розмовляти не можна. Інакше він втратить змогу кусати Калиту)
1-а дівчина:
Гей, козаче, а де ж ти своє сідло подів?
2-а дівчина:
Та й батога немає, мабуть, миші з’їли!
3-я дівчина:
Та він взагалі не так коня осідлав – голову з хвостом сплутав!
4-а дівчина:
Та не швиди так, бо ще Калиту проскачеш.
(Об’їхавши тричі навколо Калити, хлопець «злазить із коня», кладе коцюбу на місце, підходить до пана Калитинського)
Коцюбинський:
Здоров, пане Калитинський!
Калитинський:
Здоров будь, пане Коцюбинський! А куди це ти їдеш?
Коцюбинський:
Їду Калиту кусати!
Калитинський:
А я буду по обличчі писати!
Коцюбинський:
А я укушу.
Калитинський:
А я впишу!
Коцюбинський:
А я сміятися, щоб не трапилося, не буду.
Калитинський:
Спробуй! Засмієшся – все обличчя сажею вимащу!
(Пан Коцюбинський, підстрибуючи, намагається відкусити шматок Калити, але дівчата весь час .його відволікають всілякими кпинами та ще й Калита – то підскочить вгору, то різко донизу впаде! Гра триває до тих пір, поки всі хлопці не скуштують сонячної Калити. Решту вони розламують і роздають дівчатам та всім присутнім).
Господиня:
А тепер розділимо калиту серед усіх.
1 дівчина:
Калита, калита, солодка була, як ми її з’їли, то до сонця полетіли.
2 дівчина:
Смачна калита – як вкусила, аж душа сонцем засяяла.
3 дівчина:
Хто вкусить калиту, тому всю зиму світить сонце буде, тому добро в домі буде.
Господиня:
Ну, усі скуштували нашої Калити? На Андрія обов’язково треба відкусити шматок від сонячної Калити, щоб на той рік стати здоровішими та сильнішими.
Всі (разом).
Калита, Калита, солодка була, тебе ми наїлися, як від сонця нагрілися!
Господиня:
Ну що ж, гості дорогі, просим вас всіх до столу.
Настав час вже й вареничків поїсти!
Звучить пісня.
Вареники будем їсти.
Вареники непогані,
Вареники у сметані.
Вас чекають у макітрі
Вареники дуже ситні.
Білобокі, круглолиці,
З української пшениці.
Їжте, їжте, просим щиро
Вареники наші з сиром
Вареники непогані
Вареники у сметані.
Господиня:
А ну, дівчата,частуйте хлопців та всіх гостей нашого свята.
(Всіх присутніх частують варениками.)
1 хлопець:
Дякуємо господині за теплу хату.
2 хлопець:
А молодим дівчатам за стіл багатий!
3 хлопець:
Нехай на свята у вашій хаті буде гостей багато!!!
Дівчата:
Ми гуляли, веселились,
Усім весело було.
Вечерниці завершились
І здається все пройшло.
Хлопці:
Ні, так просто не проходить,
В серці струночка бринить!
Про юнацькі вечорниці
Спомин довго буде жить!
Ведучий 1:
От поволі затихають наші вечорниці,
Не забудьте ви дорогу у наші світлиці.
Хай любов і щире слово душу вам зігріє,
Пам’ятайте вечорниці в ніч на Андрія.
Ведучий 2:
Дякуємо господині за теплу хату!
Ведучий 1:
Молодим нашим дівчатам за цей стіл багатий!
Всі разом:
Бажаємо миру і добра!
Звучить пісня «Очі волошкові».
Скачати сценарій заходу «Андріївські вечорниці»: сценарій