Головними героями твору є молоде християнське подружжя Марія та Йосиф. Такі Імена вибрані з певною метою, щоб навести паралель між минулим та нинішнім часом. Відповідальність, яку повинне мати кожне сьогоднішнє подружжя за майбутнє своїх дітей є не меншою ніж та, яку мала Богородиця та Йосиф, коли очікували народження Ісуса.
Лукавий – князь цього світу, уособлення зла, прагне бути опікуном ще ненародженого сина. Його слуга Страх є причиною нерозумних кроків, які роблять молоді жінки та чоловіки коли їх спонукають до аборту.
Пиятика — ворог християнського подружжя. Вона — це горе, сльози, руїна сім’ї.
Душі ненароджених дітей, ангели-хоронителі, колядники.
У вступі використані вірші с. Серафими Сало.
Вступ
Слова автора.
Час настав – спасенна днина,
Різдвяна ніч зійшла на світ,
увесь Ізраїль спить спокійно
та про Месію сни він снить.
Він жде Месію в блиску слави,
багатого, як Соломон,
що відбудує в силі царство
І зніме з них ярмо римлян.
Над Вифлеємом дивна тиша,
промінням сяє небозвід,
аж до землі схилилось Небо
Святий Святих зійшов на світ. (С.Сало)
Дія 1
Дія відбувається у Вифлеємі в ніч народження Христа.
(пастушки з отарою овець ночують в печері)
Пастир. Дивний є сьогодні вечір,
Браття, йдіть сюди до входу!
Та ж покиньте гурт овечий,
І погляньте на природу.
Як незвично сяють зорі
В безконечності імлистій,
Із вселеної просторів
Посилають світло чисте.
Інший пастир. А ось та зоря предивна,
Що над пагорбом зависла,
Так іскриться променисто,
Що своїм незвичним блиском
Все довкола освітила,
Все живе і все безмовне
Із п’янкого сну збудила.
Так і кличе: “Годі спати,
Всі просніться і вставайте,
Зараз чудо має статись,
Творця Бога прославляйте”.
Автор. Зірка стала опускатись на убогую стаєнку.
І пастир. Треба нам туди дістатись.
Автор. Опустилася низенько,
Дуже сильно спалахнула,
І раптово згасла,
Ніби там її не було.
Хоч не стало диво-зірки,
Що зійшла із небозводу,
А в повітрі все лунало:
“Слава Богу! Слава Богу!”
Ангел. Мир вам люди!
Я звіщаю вам новину
Про малесеньку дитину,
Що в стаєнці народилась,
Слово світові явилось.
Бог прийшов в людському тілі,
Із утроби породіллі,
Не порушивши печаті дівства,
Ви є свідки цього дійства.
Інший ангел. Поспішайте до стаєнки,
Вас убогих цього світу
І погорджених усіми
Запросив Спаситель світу,
Він у яслах, там, на сіні.
У пеленах спочиває,
І до матінки Марії
Свої ручки простягає,
Він її благословляє.
І Ангел. Там і Йосиф приступає,
Все Марію потішає,
Народженого вітає,
Його личко розглядає,
Воно ясним світлом сяє,
Йдіть, Ісус на вас чекає.
І пастух. Та ж в селі ніхто не знає,
Що на світ прийшов Спаситель,
Може хтось піде із нас,
їм новину сповістити.
I Ангел. ВифлеємцІ горді й ситі,
В теплих хатах спочивають,
На Ісуса не чекають,
їм без нього добре жити,
Тож не варто це робити.
Інший ангел. Прощавайте! Ми ідем Йому служити!
Слава во вишніх Богу і мир людям доброї волі.
/куплет/
Ангели співають, слава воскликають,
На небесах і на землі мир проповідають! /2 р./
1пастир. Не збагнуть ніяк людині,
Як в убогій цій хатині
Народивсь Спаситель світу.
Це вона із середини
Променить яскравим світлом,
І убогістю своєю вже Його не уміщає
Через ті дрібні шпарини
Все довкола осяває.
2пастир. Ми збагнули чом та зірка
Несподівано загасла,
Бо на сіні тут, у яслах
Народивсь Творець усього,
І небесного й земного,
Той, хто є найбільший світоч,
Тому гасне всяке світло,
Проти блиску Його слави.
То ж ота яскрава зірка,
Що із неба спала нині,
Перед Ним покірно згасла,
Стала свічкою в яскині.
З пастир. Йдемо браття до стаєнки,
Серцем прагнемо до Нього,
Упадемо на коліна
Пред Ісусика малого.
І пастир. Царю! Вічний царю!
Небесний Владарю!
Ми прийшли Тебе вітати
І поклін Тобі воздати,
Не знайшлось для тебе хати,
Мусиш тут перебувати,
В тісноті, серед бидляти.
/пісня/
І ми теж співаймо,
Христа прославляймо,
Із Марії рожденного, смиренно благаймо.
/Входять три мудреці/
1мудрець. Добрий вечір люди добрі,
Ми прийшли до вас зі сходу,
Бо підказують нам зорі,
що з юдейського народу
Буде тілом наш Спаситель,
Він повинен тут родитись, в Вифлеємі.
2мудрець. Довго ми ішли до вас.
Та освітлювала шлях,
Світлоносна сяйво-зірка.
І ми бачили здалека,
Як отут над цим вертепом
Вона раптом зупинилась,
дуже сильно заіскрилась, і загасла.
То невже отут у яслах
Світло світу нам з’явилось ?
Пастир. Це є правда,
Від Марії народилось.
Поспішіть Його вітати!
3 мудрець . Ми прийшли обдарувати
Його царськими дарами,
І з такими ось словами,
Покладемо їх в яскині,
Біля ніг Святій Дитині:
І мудрець. Ми були в Єрусалимі,
В царя Ірода в палатах,
Бо хотіли розпитати,
Цар юдейський де родився .
Ірод дуже засмутився,
Його книжники учені,
Вповіли, що в Вифлеємі,
На батьківщині Давида,
У стаєночці убогій,
Світ побачить Царя-Бога.
З мудрець. Бачимо тебе Владико,
Твоя влада є велика,
Хочемо Тобі служити,
Щоб з Тобою в Небі жити.
І мудрець. Ось прийми подвійну міру,
Злата чистого в офіру.
2 мудрець. Я тобі приношу щиро,
Від мого народу миро,
І таке я мав прозріння,
Що це знак твого терпіння.
Після твоєї науки,
Добровільно приймеш муки,
Задля нас будеш страждати,
В болях тяжко помирати,
Поховають Твоє тіло,
Та воскреснеш у неділю,
Цим життя нам подаруєш,
І від смерті порятуєш.
З мудрець. Хочу я подарувати для Ісуса немовляти,
Запашне оце кадило,
Бо для Бога буде мило
Його запахи вдихати.
І тебе Святая Мати,
Хочу зараз привітати,
Ти для світу допомога,
Ти кивот Живого Бога.
/З ‘ являється ангел і попереджує про задум Ірода/
Ангел. Вам пора іти додому,
А Ісусові малому
Утікати до Єгипту,
Бо чекає Ірод хитрий,
Щоб мале дитя убити,
Та Ісус повинен жити.
Кажу я вам при нагоді,
Стане золото в пригоді
Для життя в Єгипет-Краї.
Хай вам Бог допомагає!
Всі виходять.
Слова автора: Він хотів дитя убити,
Та йому не довго жити
Залишилося на світі,
Віфлеємські вбиті діти,
Материнський плач, ридання,
Немовлят-дітей страждання,
Чашу Божого терпіння
Наповнили до країв.
Черв бридкий повільно з’їв
Живе Іродове тіло…
Слова автора./це можуть бути слова священика/
Народження, дитинство та юність Христа були приховані від світу. Та можна стверджувати, що їхнє родинне життя було мирним та щасливим. Свята любов Його матері та опікуна Йосифа супроводжували Ісуса до часу покликання на служіння. Одного разу проповідуючи свою науку Він сказав до учнів: “Як переслідували мене, і вас переслідувати будуть”. Під час народження Його переслідував Ірод. Сьогодні зло переслідує кожну дитину вже від зачаття у лоні її матері, переслідує кожну християнську родину, щоб знищити в ній мир та любов Христа. І ми це зараз побачимо на прикладі християнського подружжя Марії та Йосифа, які очікують народження дитини.
Дія 2
/відбуваються в хаті Марії та Йосифа/
Марія. Сьогодні вночі сильний мороз буде, он як зіроньки сяють яскраво,
їх там так багато. Кажуть люди, що коли на землі народжується дитина, то на небі загоряється нова зірка. Коли у нас народиться дитина, їх там стане на одну більше .
Хочу я родити сина,
Щоб на вроду був як Йосиф,
Щоб здоровий був і сильний,
Щоб в житті йому велося,
Коли ж Бог пошле нам доню,
Будем їй безмежно раді,
Вона виросте й потому,
Буде втіха нам на старість…
/пауза/
В серці чується тривога,
Довго Йосипа немає,
Я попрошу щиро Бога,
Хай йому допомагає.
/молиться/
/Стук у двері. Лукавий стоїть під дверима і говорить до залу./
Лукавий. Син повинен незабаром у Марії народитись,
Цього жінка ще не знає.
Тож потрібно не баритись.
Наперед маленьку душу
За обіцянки купити,
Щоб усе життя малому.
Довелось мені служити.
Молодята ці побожні –
Люблять милостиню дати.
Зараз я прикинусь старцем,
Щоб удертися до хати,
Відіб’ю їм це бажання
Хліб задурно роздавати.
/Стукає у двері і заходить до хати/
Прийміть вітаннячко моє пані.
Прийшли до вас гості незвані.
Може дасте старому
Щось доброго з вашого дому?
Марія /з острахом/
Візьміть дядечку хліба окраєць,
Кусок м’яса та кілька яєць.
Лукавий /з обуренням/
Де ж так можна, хліб задармо роздавати,
Його треба заробляти…Нерозумні…
/хитро/ Дай мені задармо щось важніше,
Те, що тобі найрідніше.
Марія. Про що ви дядечку?
Лукавий. Про твого сина, якого маєш народити,
Віддай його мені служити.
Марія. Та хто ж ви такий?
Лукавий. Я князь цього світу – Лукавий.
Марія. Господи! Захисти мене і мою дитину.
Лукавий. Не бажаю я лихого для малого немовляти,
Я тобі даю можливість коли він іще в утробі
Про його життя подбати.
Все що схочеш можу дати,
Я зроблю його багатим!
Як виросте, стане олігархом-депутатом.
Подарую йому нафтову компанію,
Або у Сибіру золоту копальню,
Базари, казино, будинки розпусти,
Все буде його, тільки віддай мені на службу.
Марія. Залиш собі, будь ласка,
Наобіцяне для сина,
Йому потрібна Божа ласка,
Щоб рости здоровим і сильним.
У молитві випрошу для нього таланту…
Лукавий. /обриває розмову/
Ти наївна є істота
Із талантом і без грошей
Тільки матимеш гризоту,
Йди, влаштуй його в ліцей,
Чи знайди йому роботу,
Ніц не зробиш без грошей!
Марія. Грішний світ рече й сповняє
ці слова твої негожі,
Підкажи, багачі, пани й вельможі
Смерть життя як забирає?
Чи відкупляться за гроші?
Лукавий. Цього я не пам’ятаю.
Марія. А скажи, гроші, славу і багатство
Хтось із них забрав з собою,
Як попав в загробне царство?
Лукавий. Про таке я теж не знаю.
Марія. Все дароване тобою дуже швидко проминає,
Тільки зіслане від Бога
Дійсно справжню вартість має,
Не старіє, не зникає,
Божу суть його складає,
Більше того, зміст життя у цім вбачаю,
І повторю знову й знов,
Цей безцінний дар – любов,
Із Різдвом у ці хвилини,
В серці кожної людини,
Бог запалює любов,
Знову й знов….
Лукавий. /аплодує/
Я таких чуттів не маю,
Мною розум управляє.
/про себе і до залу)
Я все добре розумію,
Бачу хитрістю Марію
Не здурити, не купити…
Я на неї страх навію,
Як не буде мені служити,
То тоді йому не жити…
Гей мої слуги, вірні собаки
Я хочу цю жінку переконати.
/з‘являться слуга страх/
Страх. Я тут повелителю!
Лукавий. Берись за роботу.
/думає з чого розпочати/
Страх. Я теж хочу Маріє проявити турботу,
Діти гинуть та хворіють,
Краще вдайся до аборту.
Марія. Відійди сатано!
Страх. Скажи люба, що вас чекає завтра?
Не знаєш? А він знає… /показує на Лукавого/
Що на вас в житті чекає,
Завтра буде голод, війни, посухи,
Різні суспільні заворухи.
Твій Йосип втратить роботу,
Чим будеш годувати малечу жовтороту?
У що одінеш з такої зарплати?
Будеш не жити, а існувати.
/ заявляється ангел-хоронитель її сина/
Ангел. Мир цьому дому!
Не вір йому Маріє,
Я твого сина збережу і зігрію,
Від небезпеки його заховаю,
Цього “порадника” добре я знаю,
Він майбутніх матерів,
Гріх робити заставляє.
Так, сьогодні легко в собі зародок убити,
Ніж дитя своє родити і зростити;
Набагато важче жінко це колись собі простити,
Дивись, Маріє, це душі вбитих дітей.
1душа. Мамо! Моя мамо, де ти?
Я так хотіла стати твоєю донечкою.
Творець всесвіту подарував мені можливість стати зародком у твоєму
тілі. Я могла народитися в тебе і побачити всю красу цього світу,
відчути перше кохання, пізнати щастя і радість народивши собі діток, а
тобі онуків. Ти своїм егоїзмом перекреслила моє життя.
2душа. Мамо, як багато ти втратила! Вбивши мій зародок у собі, ти втратила можливість відчути біль при народженні маленької людини, відчути щастя коли тобі дадуть на руки годувати мене, маленьку істоту. Твої недоспані ночі я б повернула сторицею у твоїй старості. 0 скільки жінок на світі віддали б усе багатство за щастя бути матір’ю!
3душа. Наскільки ближче ти могла бути до Бога, вимолюючи для мене здоров’я та добру долю. Як прикро Творцеві бачити вбивцею ту, що народжена аби дарувати життя своїм дітям.
І душа. Якби Діва Марія зробила так, як роблять багато жінок, на світ не прийшов би Спаситель, не було б Різдва, смерті, та Воскресіння, не було б життя вічного, яке Він дарував людству.
Ангел. Бачиш Маріє, як багато важить життя людини, і яким важливим є обов’язок матері.
Коли Діві Марії Ангел Господній сповістив про народження дитини, вона відповіла: “Я слугиня Господня. Нехай станеться по слову твоєму”. Прийми покірно те, що даровано тобі від Бога.
/Ангел і душі виходять. Заходить Йосип./
Йосип. Христос народився!
Марія. Славімо Його!
/Лукавий закриває вуха/
Йосип. Маріє! Свято нині, а ці гості такі дивні.
Марія. Це не гості, це лукавий,
Що підступно вліз до хати.
Хоче він собі на службу
Сина нашого забрати.
Йосип. Так у нас буде син?
Марія. Мабуть так.
Й. Хочу я його прогнати .
Лукавий. Зачекайте, нині свято,
Свята треба святкувати,
їсти, пити та гуляти.
( Пиятика – з синім носом і одним вухом, що виглядає з-під хустки. Бігає з пляшкою та чаркою по сцені.)
Лукавий. Де моя спокуса – Пиятика? Пиятико!
Пиятика. Володарю, я тут!
Лукавий. Чом не слухаєш, коли кличу?
Пиятика. Я була у їх сусідів,
Всім вам здоров’я зичу.
/кланяється/
Я з собою дещо маю, я всім щедро наливаю!
П. Господарю, випий за здоров’я.
Й. За чиє?
П. За твоє.
Й. Для себе здоров’ я у Бога прошу,
А цієї зарази не переношу,
Пий сама за своє, поки воно в тебе є.
В тебе від тої сивухи,
Посиніли ніс і вуха.
Пиятика. /йде до залу/ Хлопчику, як тебе звати?
(Хлопчик. Називає своє ім’я .)
П. Твій тато п’є горілку?
- X. /або так, або ні/
П. /якщо ні то каже:/ То хоч ти довірся мені,
/якщо так то каже:/ І ти довірся мені,
Хочеш попробувати, відчути смак,
Дивись, роби отак, /показує, як треба пити/
Коли виростеш і будеш пити,
Тоді йому будеш служити /показує на лукавого/
/ входить ангел/
Ангел. Мир вам люди!
Я хоронитель малої Оленки.
Батьки її долю щасливу пропили,
Долі свої у горілці втопили.
Вийди на двір, відчини хвіртку,
Нагодуй та обігрій сирітку.
/Йосип заходить з Оленкою, обіймає і тулить до себе/
Оленка. Христос народився!
Марія і Йосип. Славімо його!
/Л. і П. закривають вуха./
- Ой у вас людей повна хата,
Що й нема де стати.
Й. Є де стати, навіть сісти,
М. Заходь, кутю будеш їсти?
- Я не маю коли сідати….
Можна у вас…шість гривень заколядувати?
М. Будь ласка, колядуй.
/ “Спи, Ісусе, спи”/
Й. Молодець, на тобі гроші.
Сідай за стіл і розказуй,
Що будеш з грошима робити,
Напевне хочеш барбі купити?
- Тьотю Маріє, я трошки з’їм і піду,
Щоб не накликати на себе біду,
Бо тато маму хотів набити,
Не мав за що горілку купити,
І мама послала до вашої хати,
Щоб гроші заколядувати.
Пиятика. У них таке буває,
Хто цього не знає.
Й. Гірка твоя доленька, дитино,
Молися за своїх батьків.
- Я кожен вечір молюся за них.
Й. А як ти це робиш?
( “Молитва сирітки”)
О. Я кажу отак…
Зайди срібний місяченьку за темну хмарину,
Заховай, густа тернино, мене сиротину.
Захисти мене дитину, не дай познущатись,
Заховай від мого батька, від рідної мати.
Полонила їх горілка, зачерствила душу,
Через неї у тернині ховатися мушу.
Зайди срібний місяченьку за темну хмарину,
Поможи мені, Ісусе у тяжку годину.
Пожалій мене нещасну і не дай пропасти,
Мою маму, мого татка визволи з напасті.
Якби була твоя воля помогти дитині,
То зішли любов і ласку на мою родину.
Прошу я аби мій татко, як прийде з роботи,
Цілував мене у щічку, щоб поволі зняв чоботи,
Сів би втомлений до столу,
Мати дала б йому їсти,
По вечері, щоб дозволив на коліна йому сісти.
Я б хотіла зовсім мало, аби тільки моя мати
Кожен вечір укладала мене в ліжко спати,
Аби мені колискову на ніч заспівала,
Побажала снів солодких, і поцілувала.
Якби була Твоя воля помогти дитині,
Зішли з неба кращу долю мені сиротині.
Я ж тобі пообіцяю, коли буду діток мати,
При живих батьках не дам їм сиротами стати.
Й. Ти добре молишся Оленко.
І твоє чистеє серденько
Так щиро, щиро просить Бога,
Що прийде швидко допомога,
Твої сліпі батьки прозріють,
Свої помилки зрозуміють,
В сім’ї відновлять мир і спокій
Це не вони такі жорстокі,
А пиятика, що всіх зводить,
Вона над ними верховодить,
М. А буде хату оминати,
Якщо їй добре дати знати,
Що не бажаємо грішити,
А хочем в мирі з Богом жити
Й. Чи правду кажу, хитрий князю?
Ти підсуваєш цю заразу,
Аби мою сім’ю згубити,
Навіки з Богом посварити?
І хочеш ти для мого сина,
Щоб він отак, як ця дитина,
Вночі ховався у тернині?!
Ти – справді вічний Ірод,
Що колись шукав Ісуса,
і вбивав дітей невинних!
Лукавий. Я це роблю й до нині,
Убиваю немовлят
ще в утробі материній.
Й. Твоє місце у пустині,
Там не зробиш зла людині.
Вийди геть з моєї хати,
В нас не будеш панувати.
Пиятика. Пане, я іду з тобою ,
Проти них сама не встою.
/Лукавий засоромлений І засмучений виходить з хати разом з пиятикою/
Лукавий. Йди від мене ти ледащо,
Бо не здатна вже нінащо.
В моїм царстві нема ладу,
Мабуть я втрачаю владу.
Із Різдвом у ці хвилини,
Знов народжується Бог
В серці кожної людини.
Цей народ встає з руїни.
Бачу я що в Україні
Більш мені не князювати.
Це його, Ісуса мати
Молитвами спомагає,
Так вона мене здолає.
Дія 3.
Входить група колядників хлопців. Співають коляду, виходячи з хати якогось господаря.
1пастушок. Але ми файно колядували,
Якби були трохи довше,
Вояк. То були б нас і нагнали.
Вояк . А у торбу щось поклали?
2пастушок. Гей чавале!
Вояк. А де наш міхоноша?
Цигане де ти? Цигане!
/Циган вибігає, несе курку/
Циган. Я вже біжу!
І пастир. Ану показуй наш заробіток.
Ти курку де взяв?
Ц. Заколядував!
І П. Часом ти її не вкрав?
Ц. Бігме кажу правду, /б’є себе в груди кулаком/
Господар сам дав.
Я просив шинку чи кусень сала,
(Бо десятки буде замало,)
А він синові каже:
Юрку, принеси із стайні курку!
Так що я її не крав,
Що давали те і брав.
/Із задоволенням/
Ай, нене! Файна пташка.
Буде рада моя милашка,
Будем її годувати,
Яйця людям продавати.
Інший пастушок. Чим ти будеш годувати?
Ти без стайні і без хати.
Інший. Треба нам її продати.
Ц. Як погодитесь зі мною,
Я заберу її з собою.
І пастушок. Якщо має пропадати
У ґазди такого,
То нехай собі втікає
До півника свого.
/Випускають курочку, циган хоче зловити./
Ц. Ай, нене! Моя пташка!
Як тепер її зловити? (лементує)
Поможіть люди добрі!
Вже минає п’ятий рік,
Як нам хату затопило,
Розлились найбільші ріки,
Закарпаття все поплило,
Мав я стайню на горбку,
її змило у ріку,
Було в ній п’ять пар худоби,
Коні, вівці та корови,
Все пропало у воді,
по страшній оцій біді,
Лиш ся курочка лишила,
Вверх по течії поплила,
Щоб добру не пропадати,
Я пішов її шукати,….
І вночі, і вдень ішов,
Аж сьогодні на Різдво,
Я отут її знайшов…
Вна три роки ніц не їла,
І від того здичавіла,
Буду файно вас просити,
Поможіть ми ї зловити.
Люди добрі! Поможіть бідному циганові!
/ловить курку, кланяється і виходить/
Співаючи коляду на сцену виходять дівчата.
Галя. Настю! Чуєш Настуню? А твій Василь до нас колядувати приходив.
Він так гарно співав, а коли закінчив так низенько батькам вклонився, і такий сором’язливий. Я все хотіла йому в очі глянути, а він відвертається, і червоніє, як рак.
Настя. І чому це ти мені все так детально розписуєш?
Галя. А хочу щоб ти приревнувала. Він серденько, вже рік наче привид за тобою ходить. Все хоче слово лагідне почути, а ти як кусок льоду, і ходити не хочеш і гнати не женеш. Все робиш вигляд, що його терпиш. Напевне він розуміє, що потрібний тобі лиш тоді, коли треба пізно ввечері попри цвинтар додому відвести.
Настя. Якщо розуміє, то хай до мене не ходить.
Галя. Ой дивись, бо так дівкою і залишишся.
Настя. А чому ти ним так переймаєшся?
Галя. Тому, що він розумний та добрий і вартий кращої дівчини ніж ти. Настя. Чи часом не тебе?
Галя. А хоч би й мене.
Наталя. Галю! Галю! Якщо його серце до Насті тягнеться то ти його силою в
себе не закохаєш.
Галя. Закохаю, закохаю!…./плаче/ Всі дівчата хлопців мають тільки я нікому не потрібна.
Наталя. Не плач Галю. Я дивлюсь на тебе і бачу себе. Ми з Романом вже заручені, по святах весілля справимо. Я чекала його з армії довгих два роки. Спочатку мені Петро подобався, я ж йому була не мила. Він мене не помічав, згодом поїхав у Росію на заробітки і там оженився. А мені Господь послав Романа. Тепер не уявляю себе без нього. Він у мене найрідніший. І ти проси у Бога щасливої долі, а він краще знає з ким будеш щаслива.
/Входять хлопці/
Роман. /питає Наталю/ А хто це там найрідніший? Може я ?
Наталя. Може й ти .
Роман. А ще раз скажи, щоб усі чули.
Наталя. Не скажу, бо зазнаєшся.
Роман. А як заколядуємо, скажеш?
Наталя. Може й так.
( колядують )
Дівчата. Та цю коляду всі малі діти співають.
Хлопці. Ану заколядуйте ви.
Дівчата. Дівчата, давайте покажемо, як треба колядувати.
( колядують дівчата )
Ну що, гарно?
Хлопці. Гарно, гарно, але без чоловічого голосу не дуже. Давайте разом.
( колядують всі )
Галя. А минулого Різдва коляда звучала краще.
Інший хлопець. Я знаю чому. Немає Марії та Йосифа. А давайте йдемо до них додому.
Гуртом. Пішли !!!
Наступна сцена в домі Марії і Йосифа. Колядують малі діти, віншують. До них долучається молодь, віншують …..(рекомендую написати самостійно і проявити власну творчість).