Презентація творчого проекту «Поки пам’ятаємо – доти будемо жити…» (пам`яті жерв Голодомору)
Завантажити презентацію Ви можете у кінці сторінки
Мета: розповісти про трагедію Голодомору в Україні та його наслідки для українського народу; розвивати вміння аналізувати факти історії, узагальнювати та робити висновки, вміння вести чесний діалог навколо складних сторінок минулого; вшанувати світлу пам’ять безвинно замучених голодом людей, виховувати повагу до історичного минулого свого народу, патріотизм та зацікавленість до вивчення історичного минулого України.; виховувати почуття національної гідності та самосвідомості.
Обладнання: плакат «Мертві не простять, живі не забудуть», 5 пшеничних колосків, перев’язаних чорною стрічкою, на столі розламана хлібина і склянка з водою, у підсвічнику – свіча, мультимедійна презентація «Поки пам’ятаємо – доти будемо жити…» (пам`яті жерв Голодомору), відеокліп на пісню «Свіча» у виконанні О. Білозір.
Хід заходу
І. Оголошення, представлення теми
Слово вчителя супроводжується демонстрацією слайдів мультимедійної презентації «Поки пам’ятаємо – доти будемо жити…» (пам`яті жерв Голодомору).
Слайд № 1. Поки пам’ятаємо – доти будемо жити…
Слайд № 2. Сьогодні ми вшановуємо пам’ять жертв Голодомору 1932 – 1933 років. Кожен із нас переосмислює нашу історію, трагічні її сторінки, які примушують стискатися людські серця. Одна з найстрашніших таких сторінок – Голодомор, який призвів до небачених безневинних жертв.
Слайд № 3. Їм – неоплаканим і невідспіваним… Їм – похованим без труни й молитви, позбавленим могили й шани – присвячується наш урок-реквієм.
ІІ. Мотивація навчально-виховної діяльності
Слово вчителя супроводжується демонстрацією слайдів мультимедійної презентації «Поки пам’ятаємо – доти будемо жити…» (пам`яті жерв Голодомору).
Слайд № 4. У нас, українців, є традиція: коли людина помирає, запалюють свічку, щоб душа летіла при світлі і знайшла свій прихисток у потойбіччі.
Слайд № 5. А, оскільки, у 1933-му померлим ніхто не світив свічки, то душі їхні досі неприкаяні і не можуть опікуватися нами. Запалимо Свічку Пам’яті…
Слайд № 6. «Спосіб, за допомогою якого людей нищили, був найжахливішим з досі відомих» (Ален Безансон, французький історик та політолог).
ІІІ. Робота за темою заходу
Розповідь вчителя (або заздалегідь підготовлених учнів) супроводжується демонстрацією слайдів мультимедійної презентації «Поки пам’ятаємо – доти будемо жити…» (пам`яті жерв Голодомору).
Слайд № 7. Мало знайдеться не тільки в історії України, а й світу, таких жахливих трагедій, як Голодомор 1932-1933 років, який випав на долю народу найродючішої і найблагодатнішої землі – України. Голод – це не тільки смерть, а й духовна руїна, знищення здорової народної моралі, втрата ідеалів, занепад культури, рідної мови, традицій.
Слайд № 8. Йшли в могилу найкращі, несли найкоштовніше, що є в нації – гени розуму, здоров’я, гени досконалості фізичної й духовної, гени милосердя, справедливості, людяності й відваги, всіх мислимих людських чеснот і талантів. Обривався вічно живий ланцюжок поколінь: українському народові, якого ніколи не щадила доля, було завдано смертельного удару. Це була безкровна війна тоталітарної системи проти українського народу. Війна – задля того, щоб підірвати коріння волелюбної нації, винищити цілий етнос.
Слайд № 9. Це була безкровна війна тоталітарної системи проти українського народу. Війна – задля того, щоб підірвати коріння волелюбної нації, винищити цілий етнос.
Слайд № 10. Уявляєте собі, щоб без стихії, без засухи, без війни – в самому центрі цивілізованої Європи, в Україні, яка незадовго перед цим була житницею континенту, було знищено голодом мільйони людей! Тільки дітей, зморених голодом – 3 млн. 900тис.! Ось наслідки цієї війни. І це ще не остаточний підрахунок жертв.
Слайд № 11. «Механізм» Голодомору. Постанови і розпорядження радянської влади 1932 року: 7 серпня – закон «про п’ять колосків», за яким засуджували навіть дітей, які збирали колоски пшениці на полях; 24 листопада – постанова про штрафи за невиконання хлібоздачі;
Слайд № 12. 26 листопада – наказ про застосування репресій; 1 грудня – постанова про перевірку наявності фондів картоплі;
Слайд № 13. 3 грудня – постанова про заборону торгівлі м’ясом та худобою;
15 грудня – постанова про заборону завезення та продажу промислових товарів;
Слайд №14. 24 грудня – лист про вивезення в 5-ти денний строк всього наявного колгоспного зерна.
Слайд № 15. Голодомор мовою фактів. Весна 1933 року – пік голодомору.
Слайд № 16. Спогади свідків: “Доки мали гроші і сили, сім’я якось перебивалася, закінчилися гроші – почали голодувати. Навесні рвали липове листя тільки-но воно з’явилося на деревах, сушили його, товкли, пекли «оладі». Їли різні трави.”
Слайд № 17. “Помирали щоденно, але навіть хоронити їх не було кому, бо всі чекали такої ж долі. Та чи живий, чи вже ледве ноги переставляєш, а на роботу в поле активісти гнали всіх. А коли поверталися люди з роботи додому, то їх по дорозі ті ж активісти обшукували. І горе тому, у кого знайдуть у кишенях чи за пазухою кілька колосків.”
Слайд № 18. “У ті страшні роки ми всі були приречені на вимирання. Український народ, який більшовикам не підкорився, треба було знищити.”
Слайд № 19. Українське село гинуло мовчки…Люди їли мишей, щурів, горобців, земляних хробаків і слимаків, мололи кістки на борошно, варили шкіру із взуття. Вживали в їжу кульбабу, реп’яхи, проліски, липу, акацію, щавель, кропиву. У людей розпухали обличчя, ноги, животи. Померлих, а часто ще й живих, звозили і скидали у яму й закопували. Прагнучи врятувати від голодної смерті хоча б дітей, селяни везли їх у міста й залишали в установах, лікарнях, на вулицях. Голод охопив усю Україну, але небачених розмірів набув на півдні, сході та центрі України.
Слайд № 20. Становище з урожаєм саме по собі не могло спричинити тотального голоду, через який вимерла майже половина сільського населення України. Зібраного хліба було достатньо для задоволення як продовольчих потреб населення, так і утворення насіннєвого фонду.
Слайд № 21. Українські дослідники Голодомору 1932-1933 років в Україні довели, що «фізичне винищення українських селян голодомором – свідома і цілеспрямована терористична акція більшовицького режиму в Україні». Про це безперечно свідчать архівні документи партійних , радянських і каральних органів.
Слайд № 22. За кількістю померлих Харківщина утримувала сумне лідируюче місце. Лише за 3 місяці 1933 р. у в Харківській області, до складу якої на той час, крім районів нинішньої Харківської, входили також більшість Сумської, Полтавської та деякі райони Київської області, померло понад 600 тис. чол. Науковці Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна вивели коефіцієнт смертності за 1929 – 1933 рр. у регіонах, заселених українцями. У Харкові він перевищив 25%.
Слайд № 23. Про масштаби смертності у селах області та у м. Харкові свідчить лист голови Харківського облвиконкому Шелехеса до ЦК КП(б)У від 30 травня 1933 р. В ньому, зокрема, вказується, що за неповними даними районів, у зв’язку з тим, що смерть взагалі не реєструється органами ЗАГС, є села, де за останні 3 місяці померло 450 – 600 чол., по багатьох селах виділені спеціальні підводи, які їздять по дворах і збирають трупи.
Слайд № 24. На вулицях Харкова лише протягом 27 – 28 травня 1933 року підібрано 5447 чол. та 147 трупів. Приплив жебракуючого та голодуючого елемента останнім часом усе збільшується. Так, безумовно буде й надалі.
Слайд № 25. Загальна кількість зареєстрованих смертей у 1933 р. на території сучасної Харківщини становить 120 750 (разом з м. Харковом, де зареєстровано 33 900 смертей). Порівняно з НЕПівським 1925 р. це більше ніж у чотири рази, а з 1935 р., останнім роком перед масовими політичними репресіями – вшестеро.
Слайд № 26. Про загрозливе зростання дитячої безпритульності у Харкові і необхідності додаткового відкриття дитбудинків повідомляв голова Харківського облвиконкому Шелехес у вже згадуваному листі до ЦК КП(б)У від 30 травня 1933 р. Зазначаючи, що лише за 5 місяців 1933 р. контингент дітей у дитбудинках Харкова та області виріс на 14 185 дітей (більше ніж удвічі), потік безпритульних дітей не припиняється. Лише за 1 день – 25 травня на Харківському залізничному вокзалі було підібрано 2 тис. дітей, а за ніч з 27 на 28 травня по м. Харкову – 700 дітей.
Слайд № 27. Вимирало, перетворювалося на маргиналів майбутнє українського народу – його діти.
Слайд № 28. Від голоду в 30-ті роки загинули цілі покоління, а відтак було загублено історичну пам’ять нації.
Слайд № 29. Окільки вмирали батьки, що не встигли передати досвід від свого діда – прадіда, вмирали діти, ще не навчившись говорити. Обірвався не один рід.
Слайд № 30. Масштаби голодомору. Населення СРСР з осені 1932 до квітня 1933 років скоротилося з 165,7 млн. чоловік до 158 млн. або на 7,7 млн., головним чином за рахунок сільського населення. Голодна смерть щодня забирала тисячі невинних жителів.У вересні 1933 року за шкільні парти не сіль близько двох третин учнів.
Слайд № 31. Тоді нас міг врятувати хліб, тепер нас врятує пам’ять.
Слайд № 32. Вшанування пам’яті. Лише наприкінці 1980-1990-х рр. з’явилися статті про голодомор, спогади очевидців, публікації в пресі; складено мартиролог жертв голодомору, щороку проводяться дні їх пам’яті. 28 листопада 2006 року Верховна Рада прийняла Закон «Про Голодомор 193201933 років в Україні», яким Голодомор визнано геноцидом українського народу. 2008 рік був оголошений Роком пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років.
Слайд № 33. Голодне лихоліття 33-го – не просто історична минувшина, а незагоєна фізична і духовна рана українського народу, яка пекучим болем пронизує пам’ять багатьох поколінь.
Слайд № 34. Сьогодні треба говорити про минуле задля майбутнього, адже безпам’ятність породжує бездуховність, котра, наче ракова пухлина, роз’їдає тіло й душу нації – перекреслює її історію, паплюжить традиції й руйнує соціокультурну самобутність народу.
Слайд № 35. Харківський Меморіал пам`ті Жертв Голодомору.
Слайд № 36. Київ. Пам’ятник біля Меморіалу пам’яти жертв голодомору.
Слайд № 37. Пам’ятник жертвам голодомору в Києві.
Слайд № 38. Меморіальний комплекс пам’яти жертв Голодоморів в Україні
Слайд № 39. Пам’ятник у селі Гора Бориспільського району Київської області.
Слайд № 39. Пам’ятник у селі Гора Бориспільського району Київської області.
Слайд № 40.
Прости нас, Господи великий,
Прости ще раз, в останній раз –
Позбав нас від такого лиха!
Народи всі і грішних нас.
Слайд № 41.
Прости безумство наше, Боже,
Безвір’я й гордощі прости…
Хто в бідах наших нам поможе?
Спасти нас можеш тільки Ти.
Слайд № 42.
Дай силу нам себе здолати,
Себе в собі перемогти,
Тебе благають діти й мати –
Спасти нас можеш тільки Ти.
Слайд № 43.
Не дай нам, Боже,
таку лиху годину…
Збережи, Боже,
Мати-Україну…
Слайд № 44.
Хай світло від свічки у небо летить-
Хоча б одну Душу зігріє в цю мить,
Щоб Душа ця загублена спокій знайшла-
І у Вічність до Бога вона відійшла.
Слайд № 45. Поки пам’ятаємо – доти будемо жити…
Демонстрація відеокліпу на пісню «Свіча» у виконанні О. Білозір.
ІV. Рефлексія
Висловіть свою думку про почуте сьогодні, вибираючи початок фрази з рефлексивного екрану.
Завантажити: презентацію інформаційного проекту «Поки пам’ятаємо – доти будемо жити…» (пам`яті жерв Голодомору)
Коментарі із Facebook
Powered by Facebook Comments