Календарно-тематичне планування з фізики у 7 класі


Скачати

 

   №

уроку

  п/п

    №

розділу

     §

пункту

ТЕМА

ЗМІСТ  НАВЧАЛЬНОГО  МАТЕРІАЛУ

 

  ДАТА

 

При-мітка

 

ДЕРЖАВНІ      ВИМОГИ

 

1

 

 

 

2

 

 

 

 

3

 

 

 

4

 

 

 

 

5

 

 

6

 

 

 

 

7

 

   8

I

1

 

 

 

2

 

 

 

 

3

 

 

 

4 , 5

 

 

 

 

6

 

 

7

 

 

 

 

8

Починаємо вивчати фізику        ( 8 год. )

Первинний інструктаж з безпеки життєдіяльності. Фізика-наука про природу. Фізичні тіла й фізичні явища. Механічні, теплові, електричні, магнітні та оптичні явища.

Лабораторна робота № 1 «Фізичний кабінет та його обладнання. Правила безпеки у фізичному кабінеті» Наукові методи вивчення природи. Спостереження та експеримент. Зв’язок фізики з повсякденним життям, технікою та виробничими технологіями.

Вимірювання та вимірювальні прилади. Фізичні величини. Вимірювання фізичних величин. Лабораторна робота №2 «Ознайомлення з вимірювальними приладами. Визначення ціни поділки шкали приладу».

Навколишній світ, у якому ми живемо. Мікро-, макро- і мегасвіти.  Простір і час. Послідовність, тривалість і періодичність подій. Одиниці часу. Вимірювання простору.  Лабораторна робота № 3 «Вимірювання часу».

Довжина та одиниці довжини.  Плрща та одиниці площі. Лабораторна робота № 4 «Вимірювання лінійних розмірів тіл та площі поверхні».

Об’єм та одиниці  об’єму.  Лабораторна робота № 5 «Вимірювання об’єму твердих тіл, рідин і газів».

Взаємодія тіл. Земне тяжіння. Електризація тіл. Взаємодія заряджених тіл. Взаємодія магнітів. Сила-міра взаємодії. Енергія.

 Творці фізичної науки. Внесок українських вчених у розвиток фізики.

Контрольна робота № 1

      Учень:

називає імена видатних вітчизняних і зарубіжних фізиків, одиниці довжини, часу, площі поверхні, об’єму, види енергії;

     наводить приклади фізичних явищ і процесів, руху і взаємодії, перетворення енергії, застосування фізичних знань у житті людини;

     розрізняє  значення фізичної величини та її одиниці;

формулює правила безпеки у фізичному кабінеті;

     записує  значення фізичних величин, використо-вуючи приставки СІ для утворення кратних і частинних одиниць;

      може пояснювати значення фізики в житті людини, сфери застосування фізичного знання, земне тяжіння;

      може порівнювати одиниці фізичних величин, що мають приставки СІ;

      здатний спостерігати за різними фізичними явищами і процесами; визначати ціну поділки шкали вимірювального приладу, об’єм куба і паралелепіпеда; вимірювати довжину, площу, об’єм, час  .

 

9

 

 

10

 

11

12

 

 

 

 

13

14

 

15

16

I I

9

 

 

10

 

11

12 , 13

 

 

 

 

14

15 , 16

Будова речовини         ( 8 год. )

Аналіз контрольної роботи. Фізичне тіло і речовина. Маса тіла. Одиниці маси. Вимірювання маси тіл.  Лабораторна робота № 6 «Вимірювання маси тіл»

Густина речовини. Одиниці густини. Лабораторна робота № 7 «Визначення густини твердих тіл і рідин»

Вчимося розв’язувати задачі

Будова речовини. Атоми і молекули. Будова атома.  Рух і взаємодія атомів і  молекул. Залежність швидкості руху атомів і молекул від температури тіла. Дифузія. Лабораторна робота № 8 «Дослідження явища дифузії в рідинах і газах».

Взаємодія молекул

Агрегатний стан речовини. Залежність лінійних  розмірів твердих тіл від температури.

Розв’язування задач

Контрольна робота № 2

     Учень:

    називає агрегатні стани речовини, одиниці маси тіла, густини речовини;

    наводить приклади кристалічних і аморфних тіл, прояву дифузії в газах і рідинах;

розрізняє кристалічні і аморфні тіла, атом і молекулу;

формулює основні положення атомно-молекулярного вчення про будову речовини, означення густини речовини, записує її формулу;

   може описати особливості руху атомів і молекул речовини в різних агрегатних станах; залежність лінійних розмірів твердих тіл від температури, ядерну модель атома; спостерігати явище дифузії в газах і рідинах; вимірювати масу тіла, густину речовини; користуватися терезами дотримуючись правил зважування;

може розв’язувати задачі, застосовуючи формулу густини, залежність лінійних розмірів твердих тіл від температури .

 

17

 

 

 

18

19

 

20

21

 

22

 

 

23

24

25

 

 

26

 

27

28

29

30

31

 

32

33

 

34

35

 

17,20

 

 

 

21,22

 

 

 

23

 

25

 

 

 

 

26,27

 

 

 

 

 

18,19

28

Світлові явища        ( 17 год. )

Аналіз контрольної роботи. Оптичні явища в природі. Джерела та приймачі світла. Світловий промінь. Прямолінійне поширення світла. Сонячні й місячні затемнення.

Відбивання світла. Закони відбивання. Плоске дзеркало. Лабораторна робота № 9 «Вивчення законів відбивання світла за допомогою плоского дзеркала».

Розв’язування задач на  прямолінійне поширення світла.

Поширення світла в різних середовищах. Заломлення світла на межі двох середовищ.

Дисперсія світла. Спектральний склад світла. Кольори.

Лабораторна робота № 10 «Утворення кольорової гами світла шляхом накладання променів різного кольору».

Розв’язування задач на відбивання та  заломлення світла.

Контрольна робота №  3

Аналіз контрольної роботи. Лінзи. Оптична сила й фокусна відстань лінзи. Побудова зображень, що дає тонка лінза.

Лабораторна робота № 11 «Визначення фокусної відстані та оптичної сили тонкої лінзи».

Розв’язування задач

Фотометрія. Сила світла й освітленість.

Око. Вади зору. Окуляри.

Оптичні прилади.

Лабораторна робота № 12 «Складання найпростішого оптичного приладу».

Розв’язування задач

Контрольна робота №  4

Узагальнення

Аналіз контрольної роботи.

Екскурсії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    Учень:

називає основні оптичні явища природи, вади зору, одиниці оптичної сили лінзи, сили світла, освітленості;

наводить приклади джерел і приймачів світла, застосування лінз та оптичних приладів, врахування фотометрії в життєдіяль­ності людини;

розрізняє падаючий, відбитий і заломлений промені, кут падіння, відбивання і заломлення світла, фокусну відстань і оптичну силу лінзи;

формулює закони відбивання та заломлення світла, означен­им поняття світлового променя;

записує формули тонкої лінзи, сили світла, освітленості,

може описати поширення світла в різних оптичних середо­вищах, хід променів при дзеркальному відбиванні світла, кла­сифікувати види джерел світла, лінзи на збиральні і розсіювальні; характеризувати кольорову гаму світла, око як оптичну систему, способи корекції короткозорості та далекозорості, по­яснити утворення тіні та півтіні, причини сонячних і місячних затемнень, дисперсію світла, призначення окулярів, лінз, оптич­них приладів (телескопів, мікроскопів, проекційних апаратів тощо);

здатний спостерігати прямолінійне поширення світла в од­норідному середовищі, відбивання світла, заломлення світла на межі двох середовищ, дисперсію світла, утворення кольорової гами світла шляхом накладання променів різного кольору; вимі­рювати фокусну відстань та оптичну силу лінзи; користуватися лупою, лінзами; складати найпростіші оптичні прилади;

може розв’язувати задачі, застосовуючи формули лінзи, сили світла, освітленості; будувати хід промінів у плоскому дзеркалі; зображення, утворені за допомогою лінз.

 

 

   №

уроку

  п/п

    №

розділу

     §

пункту

ТЕМА

ЗМІСТ  НАВЧАЛЬНОГО

 МАТЕРІАЛУ

 

  ДАТА

 

Демонстрації 

 

ДЕРЖАВНІ      ВИМОГИ

І

ПРЕДМЕТ АСТРО­НОМІЇ, її РОЗВИТОК І ЗНАЧЕННЯ В ЖИТТІ СУ­СПІЛЬСТВА. КОРОТКИЙ ОГЛЯД ОБ’ЄКТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ В АСТРОНОМІЇ

Астрономія – фундаментальна наука, яка вивчає об’єкти Все­світу та Всесвіт у цілому. Іс­торія розвитку астрономії. Га­лузі астрономії. Зв’язок астро­номії з іншими науками. Астро­номія та астрологія. Значення астрономії для формування світогляду людини. Астрономі­чні знання як явище культури.

  1.Портрети видатних астроно­мів.

2.Зображення об’єктів дослі­дження в астрономії

Учень (учениця):

називає: сучасні галузі астрономії; причини, що обумовили й стиму­лювали зародження й розвиток астрономії; імена видатних астро­номів (Птолемей, Коперник, Галі-лей, Кеплер, Габбл та ін.); наводить приклади: з історії роз­витку астрономії в Україні; зв’язку астрономії з іншими науками; об’єктів Всесвіту; використання астрономічних знань в життєдія­льності людини; характеризує: астрономію як спостережну науку, астрономічні знання, як чинник культури; описує: головні віхи розвитку астрономії;

пояснює: значення астрономії у формуванні світогляду людини; формулює: визначення астрономії як науки;

обґрунтовує: практичне значення астрономії;

виносить судження: про хибність та ненауковість астрології.

ІІ

ОСНОВИ ПРАК­ТИЧНОЇ АСТРОНОМІЇ

Небесні світила й небесна сфера. Сузір’я.

Зоряні величини. Визначення відстаней до небесних світил. Астрономія та визначення часу. Типи календарів. Небесні коор­динати. Видимий рух Сонця. Видимі рухи планет. Закони Кеплера.

Практична робота № 1 а) Робота з рухомою картою зоряного неба. Визначення положення світил на небес­ній сфері за допомоги карти зоряного неба (зоряного глобуса).

б)Екваторіальні системи не­бесних координат. Карта зоряного неба.

в)Вивчення (спостереження) видимого зоряного неба

  1.Телурій.

2.Глобус зоряного неба.

 

Учень (учениця):

називає: характерні сузір’я зоря­ного неба; точки й лінії небесної сфери; одиниці вимірювання від­станей в астрономії; небесні коор­динати;

наводить приклади: небесних сві­тил; походження назв сузір’їв; розрізняє: місцевий, поясний і всесвітній час; типи календарів, пояснює: причини видимих рухів світил по небесній сфері; позна­чення зір відповідно до їхніх ви­димих зоряних величин; принцип визначення відстаней до небес­них світил; визначення тривало­сті доби та календарного року за астрономічними спостереженнями; поділ планет Сонячної системи на нижні та верхні; формулює: закони Кеплера; спостерігає: зміну вигляду зоря­ного неба впродовж року; користується: рухомою картою зоряного неба;

орієнтується: на місцевості за Сонцем і Полярною зорею; показує: характерні сузір’я; най­яскравіші зорі неба (Сіріус, Вега, Спіка, Арктур).

 

 

ІІІ

МЕТОДИ ТА ЗАСОБИ АСТРОНОМІЧ­НИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Випромінювання небесних тіл. Методи астрономічних спосте­режень. Принцип дії і будова оптичного та радіотелескопа. Приймачі випромінювання. Застосування в телескопобудуванні досягнень техніки і тех­нологій. Сучасні наземні й кос­мічні телескопи. Астрономічні обсерваторії.

 

  1.Труба Галілея (оптичний
телескоп).
2.Зображення (фотографії) та
схеми сучасних наземних і
космічних телескопів.

3.Фотографії астрономічних
обсерваторій (серед них
українських).

 

Учень (учениця):

називає: діапазони випромінюван­ня небесних тіл; приймачі випро­мінювання; астрономічні обсерва­торії України та світу; наводить приклади: наземних та космічних телескопів; розрізняє: різні діапазони електро­магнітного спектра; характеризує: застосування в теле-скопобудуванні досягнень техніки й технологій;

пояснює: принцип дії оптичного телескопа та радіотелескопа; особ­ливості реєстрації випромінюван­ня небесних світил; обґрунтовує: важливість спостере­жень у всьому діапазоні електро­магнітного спектра; дотримується правил: спостере­ження небесних об’єктів за допомоги шкільного телескопа.

 

ІV

СОНЯЧНА СИСТЕМА

Земля і Місяць. Планети земної групи: Меркурій, Венера, Марс і його супутники. Планети-гіганти: Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун та їхні супутники, карликові планети. Малі тіла Сонячної системи – астероїди, комети, метеори. Дослідження планет за допомогою космічних апаратів. Етапи формуван­ня нашої планетної системи.

 

  1.Схема Сонячної системи.

2.Фотографії планет, їхніх
супутників, малих планет,
комет.

 

Учень (учениця):

називає: планети Сонячної систе­ми та порядок їх розміщення від­носно Сонця; малі тіла Сонячної системи;

наводить приклади: дослідження тіл Сонячної системи за допомо­гою космічних апаратів; розрізняє: планети земної групи, планети-гіганти, карликові планети; характеризує: Землю як планету Сонячної системи; описує: природу планет і малих тіл Сонячної системи; процес форму­вання Сонячної системи; пояснює: причини парникового ефекту, причини виникнення при­пливів і відпливів; суть астероїдної  небезпеки для Землі; обґрунтовує: значення вивчення планет для природничих, наук.

 

 

V

СОНЦЕ -НАЙБЛИЖЧА ЗОРЯ

Фізичні характеристики Сонця. Будова Сонця та джерела його енергії. Прояви сонячної акти­вності та їх вплив на Землю.

  1.Фотографії Сонця в різних
діапазонах хвиль.
2.Фотографії активних

 утво­рень на диску Сонця.

3.Графіки чисел Вольфа.

Учень (учениця):

називає: фізичні умови на Сонці; наводить приклади: впливу соняч­ної активності на життя і здоров’я людей та біосферу Землі загалом; характеризує: “спокійне” й “актив­не” Сонце;

описує: головні фізичні характери­стики Сонця; джерела енергії Сон­ця; прояви сонячної активності (плями, протуберанці, спалахи); пояснює: будову Сонця; цикліч­ність сонячної активності; дотримується правил: спостере­ження Сонця.

VI

ЗОРІ. ЕВОЛЮЦІЯ ЗІР

Зорі та їх класифікація. По­двійні зорі. Фізичні змінні зорі. Планетні системи інших зір. Еволюція зір. Нейтронні зорі. Чорні діри.

 

  1. Порівняння розмірів різних
типів зір.
2.        Схеми еволюції зір.

 

Учень (учениця):

називає: методи, за допомоги яких визначають відстані до зір; основні фізичні характеристики зір; наводить приклади: різних типів зір;

характеризує: Сонце як зорю; природу нейтронної зорі; природу чорної діри;

описує: спектральну класифікацію зір; еволюцію зір; юяснює: різницю між типами зір; залежність кольору зорі від її тем­ператури; природу нових та над­нових зір;

порівнює: фізичні характеристики планетних систем інших зір.

 

VII

НАША ГАЛАКТИКА

Молочний Шлях. Будова Галак­тики. Місце Сонячної системи в Галактиці. Зоряні скупчення та асоціації. Туманності. Підсистеми Галактики та її спі­ральна структура.

 

  1.Зображення (фотографії)
зоряних скупчень і туманно­стей.
2.Схема будови Галактики.
Учень (учениця):

називає: складові частини будови галактики; наводить приклади: зоряних скуп­чень; туманностей; розрізняє: зорі, зоряні скупчення й асоціації, туманності, міжзоряне середовище;

характеризує: місце Сонячної системи в Галактиці; пояснює: причину існування Мо­лочного Шляху на зоряному небі Землі.

VIII

БУДОВА Й ЕВОЛЮЦІЯ ВСЕСВІТУ

Світ галактик. Квазари. Проб­леми космології. Історія роз­витку уявлень про Всесвіт. Походження й розвиток Всесвіту.

 

  Зображення (фотографії) різних типів галактик.

 

Учень (учениця):

називає: найближчі до Землі галактики;

наводить приклади: спостережних даних, які підтверджують теорію Великого Вибуху; характеризує: природу галактик і квазарів;

описує: методи вимірювання від­станей до галактик; класифікацію галактик за Е. Габблом; велико­масштабну структуру Всесвіту; загальноприйняті моделі (сценарії) його походження й розвитку; пояснює: природу активності ядер галактик; суть закону Габбла; при­роду реліктового випромінювання.

 

IX

ЖИТТЯ У ВСЕСВІТІ

Людина у Всесвіті. Антропний принцип. Імовірність життя на інших планетах. Унікальність нашого Всесвіту. Питання іс­нування інших всесвітів.

  Зображення послань землян до представників позаземних цивілізацій (радіопослання, космічні зонди “Вояджери”).

 

Учень (учениця):

наводить приклади: пошуку жит­тя на інших планетах Сонячної системи; міжнародних наукових проектів з пошуку життя у Все­світі;

характеризує: зв’язок між основ­ними фундаментальними констан­тами й життям; гіпотезу про існу­вання інших Всесвітів; описує: імовірність існування жит­тя на інших планетах; пояснює: антропний принцип; виносить судження: щодо особли­востей, що роблять Землю унікаль­ною планетою Сонячної системи; щодо існування позаземного життя у Всесвіті; щодо унікальності нашого Всесвіту.

 

Сподобалась стаття? Поділіться у соціальних мережах:



Оцініть статтю:

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Еще нет голосов, оставьте первым)
Loading...
 

Вам також буде цікавим

Comments:

Залишити відповідь