Скачати
20 лютого в Україні присвячено днем пам’яті героям Небесної Сотні, які загинули під час розстрілів Євромайдану у 2014 році.
На даній сторінці зібрано поезії пам’яті героїв Майдану.
Якщо у вас є твори які висвітлюють події минулорічної зими надсилайте їх на адресу адміністрації сайту erudyt.net@gmail.com або пишіть у коментарях, ми з радістю їх опублікуємо у даній статті.
Автор: Світлана Пазиченко
Не люди по Майдану – Боги ходять,
Ці хлопці тілом й духом визначні
Слова в них щирі й красномовні –
Вони Вкраїни славнії сини!
Спасибі вам усім звитяжні браття,
Низький уклін від серця до землі,
Ви розпалили не на вулиці багаття,
А в серці кожного жагу до боротьби!
Спасибі вам за кожен день й хвилину,
Яку ви на Майдані провели!
Ви захищали весь народ й країну
Від чорної ядучої чуми.
Спасибі вам, що ви стояли міцно,
Стояли, бо не знали вороття…
Спасибі раненим й загиблим,
Бо не ховали ви від куль свої життя!
Спасибі всім, хто був тут на Майдані
Й хто руки свої досі не зложив
Спасибі й тим, хто думкою за нами
Хто плакав гірко, вірив і молив…
Спасибі серцем і душею,
Я щиро це і палко говорю!
Як крикнуть: «Слава Україні!»
«Навіки слава!» – я завжди скажу!
Ведучий Еспресо.TV Василь Зима присвятив вірш загиблим Героям Майдану.
“Небесная сотня…” Памяти погибших 18-20 февраля 2014 года в Киеве
“Доживите за нас.
По минуте, по вздоху, каждый,
По удару сердечному, по поцелую, по сну,
Мы бы сами еще, только мы не смогли однажды,
Бросить девчонку трупы тащить одну…
Долюбите за нас.
Наших маму, детей, невесту,
Додарите цветы, доскажите ребенку стих,
Мы и сами бы… Правда, стоять не смогли на месте,
Когда прыгнул под пули этот юный, красивый псих….”
Доскажите за нас.
Не молчите, хотя бы слово..
Ведь наврут, наворотят, перепишут и там и тут,
Мы могли бы без вас, просто пули летели снова,
И хлестали по нас, выбирая, кого убьют…
Дорастите до нас.
Понемногу, по милипрозренью,
Дотянитесь до плеч, ухватитесь за них сильней,
Мы могли бы стоять, но от снайпера нет спасенья,
Нас спасал только Бог и пробитые спины друзей…
Вы увидите нас, замерев на Майдане… это
Не живые идут.. это мы, опустив щиты,
Возвращаемся к вам, отогнав озверевший “Беркут”,
Чтоб навеки занять на Майдане свои посты…”
А це – вірш невідомого автора
НЕБЕСНА СОТНЯ… ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ! ВМИРАЮТЬ ВОРОГИ!
…і мовчки сотня непокорених героїв
відходила у чисті небеса,
і погляди знесилених мільйонів
дивились вслід братам, батькам, синам;
у темне небо по руках в відкритих трунах
до світу кращого крізь сльози матерів,
не буде прощення убивцям й нам не буде,
коли непомщеними лишаться всі ті, хто так любив,
хто не дістався правди, оступившись на півкроці,
хто згас за нас, недотягнувши до весни,
тримає курс у небеса славетна сотня,
землі своєї упокоєні сини.
горять серця, палають вільні душі,
зійшла зоря, гряде нове життя,
герої не вмирають, кличуть нас на барикади,
і хай прийме тіла їх мерзла ще земля,
витає дух нескореної волі,
гримлять щити, молитви і пісні,
рядами рівними між нас ідуть герої,
усі, хто голову поклав в ці темні дні.
Автор: Наталія Лавлєнцева.
Небесна Сотня –
То в серцях вогонь.
Він гаряче палав за Україну.
Віднині тихим співом заспокой
Ти, земле рідная,
Свою дитину.
Пташиним співом,
Шелестом трави.
Блакитним небом,
Злотим колоссям.
Останній раз,
Як мати, пригорни
Чоло високе
В обрамку волосся.
Небесній Сотні
Шана й молитви,
За чисті душі,
Що злетіли в небо.
Їм шлях високий
Боже, освяти.
І в мирі, Господи,
Прийми до себе.
Автор: Богдан Боденюк.
Січень 2014
я довго пам’ятатиму цей січень
слова як набої дні наче гільзи
тих хто пішов у царство небесне
власні протести місто в прицілі
запах свободи щоб воскреснути
хоч цінна за волю провела лінії
з’явились нові герої і нові деспоти
ми прокинулись в іншій країні
і ніхто не скаже як усе закінчиться
ніколи не знаєш що буде завтра
чи смерть як змія вжалить у серце
чи випаде нова з колоди карта
колись про майдан запитають діти
я розповім їм усе що бачив і знаю
як летіли січневі кулі були морози
як судили поетів про присмак чаю
про те який справжній смак свободи
дим змішаний з кольором неба
закони що вивели людей на барикади
владу яка не чує і нічого не бачить
історія нас випробовує відчиняє двері
знаю не вистачить слів щоб усе сказати
передати смерть і життя на папері
сніг мете у спину розбирає нас на цитати
Ірина Босяк, учениця 9 класу. с. Базар Чортківського району.
Вставаймо!
Українці! Всі вставаймо!
Гімн наш рідний заспіваймо.
Заспіваймо: нам не вмерти,
Хоч нас хочуть з землі стерти.
Ми не в силі вже терпіти,
Смерть готові гідно стріти.
На Майдан усі виходим,
Стоїмо твердим народом.
Ми є мирні громадяни,
Але влада крутить нами.
Нас катують і вбивають,
«Тітушки» нам допікають.
Та з Майдану ми — ні кроку,
Бо всі хочемо в Європу!
Катерина Бутовська. с. Більче-Золоте Борщівського району.
Віра
Від гніву народу ніхто не врятує вже владу.
Запущену вбивства машину зупинять вкраїнці.
І лише самі знайдем відповідь й раду:
Історії нашій ми віримо кожній сторінці.
Залежить від нас: або нині, або вже ніколи!
Лише б не зневіритись, — мужній народ переможе.
У нас є той стержень, якому є назва — це віра.
Бо довго тривати зло, впевнені, вже і не може.
Тиск сили лише викликає у нас протидію.
Ще висохнуть сльози і всі залікуються рани.
І в люті морози молитва і віра нас гріє.
У душах козацьких нащадків — мільйонні Майдани.
Катерина Бутовська. с. Більче-Золоте Борщівського району.
Майдан не зупинять кулею в груди
До кого апелювати?
Коли атакують власний народ,
Закрити йому намагаються рот
І під приціл ставлять кожного з нас,
За спротив народу — кулі і газ…
До кого ж нам всім апелювати?
Від жаху плакати і кричати?
Коли поле бою — серце країни.
Вогонь протесту води гасять стіни,
А демократію розпинають,
Гранатами мужніх дітей закидають…
До кого ж нам всім апелювати?
Від жаху плакати і кричати?
Коли міліція — для репресій,
Ігнорування мирних процесій…
А «Беркутом» цьковані і побиті,
Обстріляні й кров’ю обличчя залиті…
До кого ж нам всім апелювати?
Від жаху плакати і кричати?
Коли від судів — грати і строки…
Провладні «тітушки» лякатимуть доки?!
Насилля і узурпація влади,
Війна з народом і барикади…
До кого ж нам всім апелювати?
Від жаху плакати і кричати?
Коли в небезпеці усі журналісти.
Якщо на Грушевського —
то вже терористи…
Агонія зла, торжества бенефіс…
Упійманих — в кігті, а потім — у ліс…
До кого ж нам всім апелювати?
Від жаху плакати і кричати?
…Майдан не зупинять кулею в груди.
Згадайте строфу другу «Гімну», люди!!!
Коментарі із Facebook
Powered by Facebook Comments