БИТВА ВЧИТЕЛІВ (гумористична п’єса до Дня учителя або на День гумору)

Битва вчителів. Спецвипуск

Скачати сценарій

БИТВА ВЧИТЕЛІВ (гумористична п'єса до Дня учителя або на День гумору)

БИТВА ВЧИТЕЛІВ (гумористична п’єса до Дня учителя або на День гумору)

Дійові особи:

Ведучий – персонаж, схожий на ведучого СТБ Павла Костіцина.

Марія Іванівна – дуже сувора, малослівна вчителька у строгому діловому костюмі.             Віктор Іванович – замучений, знервований вчитель у діловому костюмі, забрудненому в крейду.

Жозефіна Альфредівна – елегантно одягнена, епатажна вчителька, яка є одночасно набожною і впевненою в собі.

Скептик – «важкий» учень середньої ланки, одягнений «по-крутому».                                             Батько – замучений роботою, закомплексований чоловік.

Мати – самозакохана, егоїстична, високомірна жінка.

Вася – розбалований учень третього класу.

 

 

(звучить Музика № 1)

 

Ведучий: Ласкаво просимо на телевізійне шоу «Битва вчителів». Сьогодні у нас

восьмий випуск, присвячений Дню вчителя, у якому троє дивних людей, повністю впевнених у своїх здібностях продовжують боротьбу за звання кращого.

 

(Позаду ведучого біла шторка, за нею під світка. Глядачі бачать, що за шторкою учасники проекту б’ються: хто підручником, хто указкою і т. д.)

 

Напруження зростає. Нерви на межі. Випробування стають все складнішими. Результат битви передбачити неможливо. Цікаво, а чи відчувають учасники, чим закінчиться сьогоднішня битва? Все вирішать наші нові випробування.

 

Отже, наше перше випробування. І наші глядачі не вірять, що вчителі впораються з цим складним завданням.

(Музика № 2, на фоні якої ведучий розповідає) До нас на передачу звернулось подружжя. Вони у відчаї. Їх єдиний син, учень 7 класу, дуже погано навчається.

А колись же, до четвертого класу, Сашко був відмінником. Вчителі просто не могли нахвалитися дитиною. Батьки уже все перепробували: змінили школу, найняли репетиторів, але все марно. Тому наша передача – їхня остання надія.

 

Поспішаємо попередити, у нас все чесно і без підстав, підсуджування, підказок і підніжок. .А спостерігати за ходом даного випробуванням буде наш скептик, «важкий» учень з багаторічним стажем – …

 

Випробування 1.

 

(За столом сидить Скептик, Батько та Мати учня. Виходить Марія Іванівна з книгою

А. С. Макаренка «Педагогічна поема»)

 

Ведучий. У змагання вступає наш перший учасник – вчитель математики і фізики

з тридцятирічним стажем Марія Іванівна. На рахунку Марії Іванівни 182 золоті медалісти та 8 написаних докторських дисертацій. Її улюблений метод роботи  –  аналітично-статистичний.  Зараз з його допомогою вона і спробує вирішити проблему сім’ї.

 

(Марія Іванівна сідає напроти учасників)

 

Марія Іванівна (до Скептика). І ти тут? Я вже сказала: поки не вивчиш теорему

косинусів, більше трійки за семестр не поставлю. Все.

 

Скептик. Марія Іванівна, ну мені ж поступати. Не портіть атестат.

 

Марія Іванівна. Все, я сказала. (До Батька і Матері). Ви табелі за всі класи

принесли?Я повинна відчути його енергетику і розумові здібності.

 

Батько. Так. (Кладе на стіл табелі)

 

(Музика № 3. Марія Іванівна бере табелі, розкладає їх по столу. Закривши очі, починає водити над ними руками.)

 

Марія Іванівна. Коли, кажете, почав приносити двійки?

 

Мати. З п’ятого класу.

 

Марія Іванівна. Ага… (Музика № 3. Витягає калькулятор, починає рахувати. Далі бере книгу

з написом «А. С. Макаренко» й гортає) Ви знаєте, його середній бал подав поступово й рівномірно. У цьому році середній бал сягнув абсолютного мінімуму – падати далі нікуди. Далі він так же само почне підніматися, і класу до десятого вернеться в норму. Коротше, не переживайте – одним словом, до десятого класу перебіситься, передуріє. (Встає і виходить зі сцени)

 

Ведучий. Естафету переймає вчитель географії  та історії Віктор Іванович. Віктор

Іванович близько 20 років відданий педагогіці. І відданий наскільки, що переселився до школи, а у власне житло пустив квартирантів. Його улюблений метод роботи – це використання глобусів і карт. Особливо результативним вважає використання політичних карт Європи.

 

(Виходить Віктор Іванович з глобусом і стопкою карт, вирваних з учнівського атласа. Сідає напроти Батьків і Скептика)

 

Віктор Іванович. (до Скептика) А ти шо тут забув? Знов будеш мені нерви

трипати? Так, вийди геть!!!

 

Скептик. Ні-ні. Я буду мовчати.

 

Віктор Іванович. Знаю я твоє «мовчати»! Опять шось задумав, паразит.

 

Скептик. Нічого я не задумав.

 

Віктор Іванович. Дивись мені. Бо будеш мені до кінця року пилюку на глобусах

в кабінеті після уроків протирати.

 

Скептик. Все. Чесно мовчатиму.

 

(Музика № 3. Віктор Іванович бере глобус, починає його крутити і ходити навколо Батьків учня, згодом сідає напроти батьків, і крутячи глобус, дивиться на нього.)

 

Віктор Іванович. Так, батьки. Порчі й зглазу не видно.

 

(Музика № 3. Бере стопку географічних карт (з учнівського атласа), перемішує їх. Потім розкладає їх.)

 

Віктор Іванович. Ага. Ось  бачте, далека дорога. Мабуть на заробітки їздили,

самого дома оставляли. Це ось – покровителі. Коротше, хтось кришує. А це – зустріч, ось ще одна. А це гроші… Шо, подаруночки привозили?

 

(Музика № 3. Дає комусь з батьків витягнути одну з географічних карт. Батьки витягають одну карту зі стопки. Він витягає на нитці камінь і починає водити по карті. Потім камінь ніби прилипає до карти)

 

Віктор Іванович. Так, папа і мама! Тут же все ясно, як божий день. Багато він у

вас гуляє. А ви не контролюєте. Він же, негідник, кожен день зі старшокласниками в кінці Пушкінської за гаражами тусується: курять, пивком балуються… Так, не пускати гулять і начинайте пороть.

 

(Іде зі сцени. На сцену виходить Жозефіна Альфредівна зі збіркою «Кобзар» Т. Шевченка)

 

Ведучий. У бій вступає наступна наша учасниця – вчителька української мови та

літератури, вчитель-методист, народний вчитель України, педагог з тридцятип’ятирічним стажем роботи Жозефіна Альфредівна. Її улюблений метод роботи  – робота з каліграфією та ворожіння на «Кобзарі». Подивимося, як вона впорається з поставленим завданням.

 

Жозефіна Альфредівна. (до Скептика) Невже прийшов вірші здавати? Бачиш, я

занята. Я півсеместра за тобою бігала, просила, благала, молила, закликала, заклинала… які там ще синоніми є? – переконувала, примушувала, шантажувала, погрожувала. Тепер ти, синочок, побігай!

 

(Музика № 3. Жозефіна Арнольдівна витягає вишитий рушник, цілує його, дає поцілувати Батькам, розстилає його на столі і хрестить)

 

Жозефіна Альфредівна. Так, на щастя на долю… Так, батьки, у вас є якась

особиста річ вашого сина?

 

Мати (витягає рукавичку). Ось рукавичка.

 

Жозефіна Альфредівна. Ні-ні, не підходить! Мені потрібно те, що вказуватиме

на його емоційну сферу. Робочий зошит є?

 

Батько (витягає зошит). Ось.

 

(Музика № 3. Жозефіна Альфредівна бере зошит, витягає червону ручку, починає гортати зошит, виправляти помилки)

 

Жозефіна Альфредівна. Так, любі мої батьки (показує батькам). Ось дивіться.

Жодне домашнє завдання не виконане. Почерк жахливий, мов курка лапою. І помітьте, скрізь маленька буква «а» схожа на собачку. Шо, дорогенькі, комп’ютер купили синку після четвертого класу?

 

Мати. Так, купили.

 

Жозефіна Альфредівна. Слухайте, дорогенькі. А чи не зарано? Це ж видно,

супостат, весь час в Інтернеті висить. Так, ви повинні бути рішучі. Комп’ютер відібрати, продати, подарувати комусь, викинути! І книжки хай читає, побільше класики. Щоб чужого научався й свого не цурався! Я все сказала.

 

(Жозефіна Альфредівна складає рушник і йде зі сцени)

 

Ведучий. Як бачимо, шановні глядачі, у кожного вчителя свої способи вирішення

однієї проблеми. Як хто впорався, вирішувати вам. Тепер у батьків учня принаймні з’явилась надія на краще.

 

(Музика № 2, на її фоні говорять батьки)

 

Батько. Спасибі вчителям, що допомогли розібратися. Тепер у нас відкрилися

очі.

 

Мати. Ми зрозуміли, де наша помилка. Відтепер у нас в сім’ї буде все інакше.

Комп’ютер я заберу на роботу і поверну тоді, коли почне нормально навчатися. І гуляти він у нас вже не буде. Хай гад уроки вчить. Спасибі «Битві вчителів» за допомогу.

 

(Батько і мати йдуть зі сцени)

 

Випробування 2

 

Ведучий. Наступне завдання буде набагато важчим. Кожному з учасників

належить зайти сьогодні в клас і за 2 хвилини змусити учня 3 класу Сіренка Васю здати їм щоденник. Першою до бою йде Марія Іванівна.

 

(На сцені за партою сидить учень. Виходить Марія Іванівна й підходить до учня)

 

Марія Іванівна: Васю, дай будь ласка щоденник.

 

Вася: Не дам.

 

Марія Іванівна: Васю, відкривай портфель, діставай щоденник.

 

Вася: У мене його бабуся перед сном почитати взяла.

 

Марія Іванівна: Васю, давай щоденник, я тобі дванадцять поставлю.

 

Вася: Добре, візьміть! (Витягає щоденник і дає вчительці)

 

(Вчителька хватає щоденник, розкриває його і ставить двійку)

 

Марія Іванівна. Ага, попався?! Щас ти в мене получиш!

 

Вася. Ні! Ні! Не ставте мені двійку! Ви ж обіцяли дванадцять!

 

Марія Іванівна. Дванадцять?! Я тобі зараз покажу!

 

Вася. (знеможено сідає за парту) Все, тепер батько мені не купить планшет.

 

(Марія Іванівна йде зі сцени, входить Жозефіна Альфредівна, підходить до учня)

 

Ведучий: Ось так. Катюзі, як-то кажуть, по заслузі. Надійшла черга нашого

наступного учасника – вчительки української мови та літератури Жозефіни Альфредівни. Подивимося, наскільки вона володіє даром переконання.

 

Жозефіна Альфредівна: Василь Васильович, ти чому щоденник вчителям не

даєш?

 

Вася: Дома забув.

 

Жозефіна Альфредівна: Дай щоденник, будь ласка!

 

Вася: Ні.

 

Жозефіна Альфредівна: Дзвоню батькові. (Витягає мобільний телефон, починає

            набирати)

 

Вася: Батько на другий оператор перейшов, ви нового номера не знаєте.

 

Жозефіна Альфредівна. Не переживай! (Дзвонить по мобільному) Алло,

Степанівна! Слухай, а в тебе нема нового номера Сіренка Василя Миколайовича?.. Та отого, що будинок триповерховий по Грушевського вимахав. Ну, ось отого, шо на Новий рік в міську ялинку джипом в’їхав, пам’ятаєш?!.. Є? Супер!!! Скинь СМС-кою!

 

Вася. Ні-ні! Жозефіно Альфредівно! Ось щоденник! Візьміть.

 

(Жозефіна Альфредівна бере щоденник.)

 

Жозефіна Альфредівна. Щас ти у мене, сонечко, попляшеш.

 

Ведучий. Ось такий оригінальний педагогічний прийом застосувала вчителька.

Як говорять у народі: «Не имей сто рублей, а имей сто друзей». Ось і надійшла черга виявити себе в дії нашого третього конкурсанта вчителя географії та історії Віктора Івановича.

 

(Жозефіна Альфредівна йде зі сцени, входить Віктор Іванович, підходить до учня)

 

Віктор Іванович: Васьок, дай щоденник, а я тобі цукерку дам.

 

Вася: У мене батько на фабриці «Рошен» працює.

 

Віктор Іванович: Вася, я тебе в куток поставлю!

 

Вася: І шо я там не бачив?

 

Віктор Іванович. Вась, слухай, пацани з твого класу казали, шо ти слабак.

 

Вася. Хто? Я? Слабак?

 

Віктор Іванович. Да-да. Так і казали.

 

Вася. Ладно, давайте поміряємось силою. Я покажу, хто з нас слабак!

 

Віктор Іванович: Гаразд. Хто перемагає, того й щоденник

 

Вася. Окей.

 

(Музика № 3. Починають боротьбу на руках (армреслінг). Віктор Іванович виграє, встає, б’є себе в груди)

 

Віктор Іванович. Ну шо, Васьок, гоні щоденник.

 

Ведучий: Ось так вправно вирішив завдання і наш третій учасник.

 

Ведучий. На цій оптимістичній ноті наша передача підходить до кінця. А хто з

наших конкурсантів продовжить боротьбу в нашому шоу, вирішуєте ви, шановні глядачі.

 

(На сцену виходять вчителі. Коли ведучий називає кожного з них, вони подають знаки глядачам з проханням, щоб за них голосували)

 

Ведучий. Хто є палким шанувальником вчителя математики й фізики Марії

Іванівни,  надсилає СМС з повідомленням 01 на телефонний номер 2266.

Кого вразив оригінальний підхід до вирішення проблемних ситуацій вчителя географії та історії, Вчителя з великої літери,  на номер 2266 надсилає СМС з повідомленням 02.

І кого вразила своєю майстерністю, педагог, яка більшу частину свого життя своє серце віддала дітям і яка напише ще не одну педагогічну поему, вчителька української мови та літератури Жозефіна Арнольдівна, на номер 2266 надсилає СМС з повідомленням 03.

 

Не залишайтесь байдужими, підтримайте свого фаворита, щоб потім не пожалкувати. Їхня доля в нашому шоу лише у ваших руках.

 

А свідком продовження наших педагогічних баталій, в яких буде безліч нестандартних ситуацій і проблемних завдань, ви станете у понеділок з восьмої години ранку.

 

З вами була передача «Битва вчителів». Залишайтесь з нами. Щасти вам.

 

(Музика № 1)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Битва вчителів. Спецвипуск. Скептик

 

Ведучий: Поспішаємо попередити, у нас все чесно і без підстав, підсуджування, підказок і підніжок. .А спостерігати за ходом даного

випробуванням буде наш скептик, «важкий» учень з багаторічним стажем – …

 

Випробування 1.

 

(За столом сидить Скептик, Батько та Мати учня. Виходить Марія Іванівна)

 

Ведучий. У змагання вступає наш перший учасник – вчитель математики і фізики з тридцятирічним стажем Марія Іванівна. На рахунку Марії

Іванівни 182 золоті медалісти та 8 написаних докторських дисертацій. Її улюблений метод роботи  –  аналітично-статистичний.  Зараз з його допомогою вона і спробує вирішити проблему сім’ї.

 

(Марія Іванівна сідає напроти учасників)

 

Марія Іванівна (до Скептика). І ти тут? Я вже сказала: поки не вивчиш теорему          косинусів, більше трійки за семестр не поставлю. Все.

 

Скептик. Марія Іванівна, ну мені ж поступати. Не портіть атестат.

 

Марія Іванівна. Все, я сказала. (До Батька і Матері). Ви табелі за всі класи                 принесли?Я повинна відчути його енергетику і розумові

здібності.

 

Батько. Так. (Кладе на стіл табелі)

 

(Марія Іванівна бере табелі, розкладає їх по столу. Закривши очі, починає водити над ними руками.)

 

Марія Іванівна. Коли, кажете, почав приносити двійки?

 

Мати. З п’ятого класу.

 

Марія Іванівна. Ага… (Витягає калькулятор, починає рахувати. Далі бере книгу з написом «А. С. Макаренко» й гортає) Ви знаєте, його

середній бал подав поступово й рівномірно. У цьому році середній бал сягнув абсолютного мінімуму – падати далі нікуди. Далі він так же само почне підніматися, і класу до десятого вернеться в норму. Коротше, не переживайте – одним словом, до десятого класу перебіситься, передуріє. (Встає і виходить зі сцени)

 

Ведучий. Естафету переймає вчитель географії  та історії Віктор Іванович. Віктор Іванович близько 20 років відданий педагогіці. І відданий

наскільки, що переселився до школи, а у власне житло пустив квартирантів. Його улюблений метод роботи – це використання глобусів і карт. Особливо результативним вважає використання політичних карт Європи.

 

(Виходить Віктор Іванович з глобусом і стопкою карт. Сідає напроти Батьків і Скептика)

 

Віктор Іванович. (до Скептика) А ти шо тут забув? Знов будеш мені нерви трипати? Так, вийди геть!!!

 

Скептик. Ні-ні. Я буду мовчати.

 

Віктор Іванович. Знаю я твоє «мовчати»! Опять шось задумав, паразит.

 

Скептик. Нічого я не задумав.

 

Віктор Іванович. Дивись мені. Бо будеш мені до кінця року пилюку на глобусах  в кабінеті після уроків протирати.

 

Скептик. Все. Чесно мовчатиму.

 

(Віктор Іванович бере глобус, починає його крутити і ходити навколо Батьків учня, згодом сідає напроти батьків, і крутячи глобус, дивиться на нього.)

 

Віктор Іванович. Так, батьки. Порчі й зглазу не видно.

 

(Бере стопку карт, перемішує їх. Потім розкладає їх.)

 

Віктор Іванович. Ага. Ось  бачте, далека дорога. Мабуть на заробітки їздили, самого дома оставляли. Це ось – покровителі. Коротше, хтось

кришує. А це – зустріч, ось ще одна. А це гроші… Шо, подаруночки привозили?

 

(Дає комусь з батьків витягнути одну. Батьки витягають одну карту із стопки. Він витягає на нитці камінь і починає водити по карті. Потім камінь ніби прилипає до карти)

 

Віктор Іванович. Так, папа і мама! Тут же все ясно, як божий день. Багато він у вас гуляє. А ви не контролюєте. Він же, негідник, кожен день зі

старшокласниками в кінці Пушкінської за гаражами тусується: курять, пивком балуються… Так, не пускати гулять і начинайте пороть.

 

(Іде зі сцени. На сцену виходить Жозефіна Альфредівна)

 

Ведучий. У бій вступає наступна наша учасниця – вчителька української мови та літератури, вчитель-методист, народний вчитель України,

педагог з тридцятип’ятирічним стажем роботи Жозефіна Альфредівна. Її улюблений метод роботи  – робота з каліграфією та ворожіння на «Кобзарі». Подивимося, як вона впорається з поставленим завданням.

 

Жозефіна Альфредівна. (до Скептика) Невже прийшов вірші здавати? Бачиш, я занята. Я півсеместра за тобою бігала, просила, благала,

молила, закликала, заклинала… які там ще синоніми є? – переконувала, примушувала, шантажувала, погрожувала. Тепер ти, синочок, побігай!

 

 

Якби вчителі стали дітьми

 

Дійові особи:

 

Учень                                     Вчитель фізкультури             Учитель географії

Учитель математики            Учитель літератури                          Завуч

Вчителька англійської

 

Дзвенить дзвінок. Вчителі розсаджуються в класі за парти, як учні. Входить учень, який представляє себе вчителем.


Учень. Ну, хто готовий відповідати?
Учитель фізкультури (тягне руку). Можна?! Можна?! Ну-у…

 

Учень (здивовано). Фізрук? Вивчили домашнє?
Учитель фізкультури. Ні, я хочу вийти.
Учень. Сидіти! Надумалися – вийти! Ще чого! Дітей не можна на уроці випускати з кабінету!

Так хто відповідатиме? М-да, як завжди добровольців немає. Нулі! Тоді нам відповість, нам відпові-і-сть (дивиться в журнал)… Учитель географії.
Учитель географії. Тільки що, так відразу я! А чого я?
Учень. Ну, Миклуха-Маклай, розповідайте нам, куди впадає Чорне море. Не підказувати! Хто

підказував? Не знаєте? Соромно! Знову двійка! Ні! Це забагато! Одиниця! Третя поспіль! Дуже погано. Ай-яй!
Учитель фізкультури (тягне руку). Ну, пустіть… Я хочу вийти! Ну дуже-е-е…
Учень. Навіщо?
Учитель фізкультури. А я на вушко. (Шепоче)
Учень. А перерви вам було мало, га? Знову ухилятися від уроків? Знаю я вашу породу. Чи

може вуха пухнуть, га? Перекур? Та я вас наскрізь бачу! А табличка множення, га? А 7 на 8, га? Мовчимо? Не вийде, Іване Олексійовичу! Математика – цариця полів.
Учитель математики. Не полів, а наук… Смію замітити….
Учень. А вас ніхто не питав! Ясно? Мені краще знати! Відповідайте, Оксано Павлівно, чому

дорівнює сума квадратних катетів?
Учитель математики. Яких-яких катетів?
Учень. Не знаєте? Може, ви й про квадратну гіпотенузу нічого не чули? Два, Оксано

Павлівно, два! Несіть щоденника! Прийдете завтра з батьками! А ви, Валентине Івановичу, чому сяєте, з хімією у вас все в порядку? Не повірю! Відповідайте, при якій температурі кипить прямий кут? Що, повний нуль? Абзац? Не знаєте? Ваша вчорашня виплакана трійка наказала довго жити! А контрольну ви здерли, копір, так і поясните батькам, що влаштувалися тут у школі ксероксом! І з лугами у вас теж… Не краще. Зовсім погано. Тупо один бал. Так що ваша карта бита. На другий рік! Хай батьки порадіють, яку ледацюгу виростили на мою голову.
Учень. А це що за сторонні звуки? Учитель літератури! Хто би подумав! Сидять і базікають.

Ха!.. А ось хай Ірина Василівна нам розповість, в якому році Шевченко написав свою «Лісову пісню».
Учитель літератури. Я забула… Я вчила…
Учень. А-а-а-а!.. Вчила вона! Я знаю, як вона вчила! Через пень-колоду! Переучила!.. Книжки в

сумці, а хлопці в думці! Називається, приїхали! Добре, хоч про Шеву чула. Великий футболіст! Хоч за це «три» втулю. Слабеньке…
                  Заступник з виховної роботи гортає журнал мод.

Учень (вихоплює журнал). Люди добрі! «Бурду» гортає! Встати, Любов Юріївна!

Вирядилась, як на дискотеку! І губи нафарбувала! Скромнішою треба бути! Тут вам не гульки! негульки, я сказала!.. Щоденник! Бігом!
Завуч. Я забула…
Учень. А голову ви вдома не забули?! Пам’ять у неї! Дівоча! Якщо завтра щоденник не

принесете, зараз же додому відправлю! За батьком! Хай виховує батьківським вихованням!
Англійка. М-можна увійти?
Учень. Привіт, Ніно Олександрівно, явилися-не запилилися! Де це ви пропадали? Знову каву

пили? Швиденько до дошки. Відповідати.
Англійка Говорить по-англійськи.
Учень. Два, Ніна Олександрівна.
Англійка. Чому? Я все вивчила.
Учень. У нас зараз не англійська мова! Ні, любі мої, так справа не піде. Кінець року на носі. А

ви, нехлюї, лобуряки, двійок нахапали! Одиниць! Так ви ніколи зі школи не підете! Завтра батьківські збори!

 

 

 

 

 

 

 

 

Якби вчителі стали дітьми. Вчитель англійської

 

Дзвенить дзвінок. Вчителі розсаджуються в класі за парти, як учні. Входить учень, який представляє себе вчителем.


Учень. Ну, хто готовий відповідати?
Учитель фізкультури (тягне руку). Можна?! Можна?! Ну-у…

 

Учень (здивовано). Фізрук? Вивчили домашнє?
Учитель фізкультури. Ні, я хочу вийти.
Учень. Сидіти! Надумалися – вийти! Ще чого! Дітей не можна на уроці випускати з кабінету! Так хто відповідатиме? М-да, як завжди

добровольців немає. Нулі! Тоді нам відповість, нам відпові-і-сть (дивиться в журнал)… Учитель географії.
Учитель географії. Тільки що, так відразу я! А чого я?
Учень. Ну, Миклуха-Маклай, розповідайте нам, куди впадає Чорне море. Не підказувати! Хто підказував? Не знаєте? Соромно! Знову двійка!

Ні! Це забагато! Одиниця! Третя поспіль! Дуже погано. Ай-яй!
Учитель фізкультури (тягне руку). Ну, пустіть… Я хочу вийти! Ну дуже-е-е…
Учень. Навіщо?
Учитель фізкультури. А я на вушко. (Шепоче)
Учень. А перерви вам було мало, га? Знову ухилятися від уроків? Знаю я вашу породу. Чи може вуха пухнуть, га? Перекур? Та я вас наскрізь

бачу! А табличка множення, га? А 7 на 8, га? Мовчимо? Не вийде, Іване Олексійовичу! Математика – цариця полів.
Учитель математики. Не полів, а наук… Смію замітити….
Учень. А вас ніхто не питав! Ясно? Мені краще знати! Відповідайте, Оксано Павлівно, чому дорівнює сума квадратних катетів?
Учитель математики. Яких-яких катетів?
Учень. Не знаєте? Може, ви й про квадратну гіпотенузу нічого не чули? Два, Оксано Павлівно, два! Несіть щоденника! Прийдете завтра з

батьками! А ви, Валентине Івановичу, чому сяєте, з хімією у вас все в порядку? Не повірю! Відповідайте, при якій температурі кипить прямий кут? Що, повний нуль? Абзац? Не знаєте? Ваша вчорашня виплакана трійка наказала довго жити! А контрольну ви здерли, копір, так і поясните батькам, що влаштувалися тут у школі ксероксом! І з лугами у вас теж… Не краще. Зовсім погано. Тупо один бал. Так що ваша карта бита. На другий рік! Хай батьки порадіють, яку ледацюгу виростили на мою голову.
Учень. А це що за сторонні звуки? Учитель літератури! Хто би подумав! Сидять і базікають. Ха!.. А ось хай Ірина Василівна нам розповість, в

якому році Шевченко написав свою «Лісову пісню».
Учитель літератури. Я забула… Я вчила…
Учень. А-а-а-а!.. Вчила вона! Я знаю, як вона вчила! Через пень-колоду! Переучила!.. Книжки в

сумці, а хлопці в думці! Називається, приїхали! Добре, хоч про Шеву чула. Великий футболіст! Хоч за це «три» втулю. Слабеньке…
                  Заступник з виховної роботи гортає журнал мод.

Учень (вихоплює журнал). Люди добрі! «Бурду» гортає! Встати, Любов Юріївна!

Вирядилась, як на дискотеку! І губи нафарбувала! Скромнішою треба бути! Тут вам не гульки! негульки, я сказала!.. Щоденник! Бігом!
Завуч. Я забула…
Учень. А голову ви вдома не забули?! Пам’ять у неї! Дівоча! Якщо завтра щоденник не

принесете, зараз же додому відправлю! За батьком! Хай виховує батьківським вихованням!
Англійка. М-можна увійти?
Учень. Привіт, Ніно Олександрівно, явилися-не запилилися! Де це ви пропадали? Знову каву

пили? Швиденько до дошки. Відповідати.
Англійка Говорить по-англійськи.
Учень. Два, Ніна Олександрівна.
Англійка. Чому? Я все вивчила.
Учень. У нас зараз не англійська мова! Ні, любі мої, так справа не піде. Кінець року на носі. А

ви, нехлюї, лобуряки, двійок нахапали! Одиниць! Так ви ніколи зі школи не підете! Завтра батьківські збори!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Учнівське самоврядування

        Учительська кімната. За столами сидять вчителі.
Директор: Вітаю вас, шановні колеги, з Днем учителя! Оголошую день учнівського самоврядування. Сьогодні наші вихованці самостійно проведуть уроки…
Фізрук (перебиває): Урррра!…

Директор: Олексію Івановичу, ви такі емоційні…
Фізрук: А ще б то! Я такої оказії цілий рік чекав! Ха!
Директор: Цікаво-цікаво…
Фізрук: Дев’ятаки обов’язково підуть до спортивної підсобки за м’ячем. А я зверху на дверях завбачливо старого кеда притулив. І першому ж лусне по лобі! Отоді почнуться емоції (радісно потирає руки)
Директор: (піднесено) Я знав! Я вірив, що не підведете! Мужик!
Математичка: (ображено) Ви ще подумайте, що це тільки ви такі спритні зі своєю фізкультурою! Де наша не пропадала! Ми теж дещо можемо.
Директор: Що, і ви? Варваро Семенівно? Кеда? На дверях?
Математичка: Копайте глибше! Мілкота….
Директор: Невже самостійну у восьмому? Позачергову? Бац!
Математичка: О, вже тепліше…. Майже вгадали.
Директор: Контрольну?
Математичка: Та з поглибленим вивченням! Купа одиниць, купа!.. У щоденники! Забезпечена! А я ж тиждень їм у вуха  торохтіла – готуйся!
Директор: Ви талант… Ви справжній талант… Круто підсікли!
Фізичка: Вищий пілотаж! Де наша не пропадала!
Біолог: Хі-хі! З чого ви, Варваро Семенівно, взяли, що восьмий до контрольної готувався?
Математичка: Степане Івановичу, а щоденник учням нащо?
Біолог: Атстой, Варваро Семенівно, повний атстой! Я не я!
Директор: І ви? Степане Івановичу! Дорогесенький! І ви з родзинкою?
Біолог: Не треба мене недооцінювати. Я у щоденниках їм…
Всі: Що?
Фізрук: Листки повидирали, ага?
Біолог: Навіщо так жорстоко? Олексію Івановичу, хіба я варвар? Я лише милосердно жуйками між листки  натикав! Тепер не пороздирають!
Директор: Молодчина! Наша марка! Оригінал! Хай сповна відчують вчительську героїчну невтомну щоденну працю!
Хімік: І особливо своїми штанами!
Директор: А штани ж до чого?
Хімік: Бо я нахімічив!
Математичка: Що, дірку в штанях? Наскрізь? Кому? Може, старості? Ото буде сміху!
Хімік: Всім!
Директор: Макаре Івановичу, ну ви крутизна…
Хімік: Крейдою! Та усі стільці! До вечора вовтузився!
Математичка: Герой…
Директор: А ви, Олено Іванівно, ніяк не відмітилися? Щоб, так сказати, свято надовго запам’ятали…
Фізичка: А я написала, що Васька – дурак…
Директор: Де?
Фізичка: На його парті…
Біолог: Браво! Олено Іванівно, браво!
Директор: Особисто-орієнтоване навчання!
Математичка: Констатація факту! Аксіома!
Хімік: Індивідуальний підхід! Сьогодні будуть уроки! Супер!
Біолог: Так, як в нас кожен день!
Фізрук: Дайош день самоврядування!
            Стукають в двері учительської. Всі затихають. 
Директор: Заходьте!
На сцену виходять учні з квітами на чолі зі старостою. Староста класу звертається не до акторів, а до дійсних вчителів в залі зі словами привітання зі святом. Діти вручають квіти та вітальні листівки вчителям в залі.
Староста класу звертається до акторів на сцені: Сьогодні день шкільного самоврядування і ми вирішили уроків не проводити. Краще влаштувати святковий концерт!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Майбутня вчителька

 

На лавочці сидять дві бабусі і одна з них плаче, бо її внучка збирається стати вчителькою.
Бабуся 1: Здорова була, Пилипівна! Як справи?
Бабуся 2: І тобі, дай Боже, здоров’ячка! Те-е-е… Несторівна, погано все, валідол п’ю, внучка з розуму зійшла, прости Господи-и-и… Ото тих сералів як надивиться.. Якби ж було до толку якого, га-а-а…

Бабуся 1: І чого б то така придибенція?
Бабуся 2: А така придибенція, що всім придибенціям найбільша придибенція! Світ такої придибенції з усіх придибенцій придибенції не бачив!
Бабуся 1: І що? Так уже й не бачив!
Бабуся 2: Так і не бачив. Бо моя вчителькою хоче стати… (пхикає)
Бабуся 1: А хіба погано вчителькою бути? Указочкою собі по дошці водиш, та й водиш! Ще ж не мішки на горбі тягати, н-дя… Язиком плескать, тю-ю.. Знала б ти чого, Пилипівна, ревіти та душею трясти!
Бабуся 2: Та що ж хорошого, діти знаєш зараз які грамотні, що ну! Такі вже грамотяки, що прямо як на тих цукерках написано. Шиколадних.
Бабуся 1: А що там написано, на тих цукерках? Я вже стара, не добачаю прочитати.
Бабуся 2: Йо-ма-йо!
Бабуся 1: Не ругайтеся, Пилипівно!
Бабуся 2: Я й не ругаюся, Боже збав, то на цукерках таке. Внуку хтось угостив. То мені дала укусить на оцей зуб, що сиротою в роті зостався. Ото тепер і діти такі. Тоже сироти. Тіко на розум. Точно – сполшне тобі йо-ма-йо! Їм тільки гуляти, вчитися не хочуть, нервів не хватить. А ти про указку. Та якби тою указкою, прости Господи, можна було би якого перехрестити, та по тому мєсту, що м’яке. Гляди, може, й діло було би, та наука полізла би в голову через те самеє мєсто. А то ж тепер – не тронь! А воно тобі лобурем і виростає. Навчиш таких, ага..
Бабуся 3: Здрасьтє, дєвочки, про що так цікава діскусія? (сідає на лавочку)
Бабуся 2: Так от у Пилипівни внучка вчителькою хоче стати…
Бабуся 3: Йо-ма-йо!
Бабуся 2: Ти що, цукерки такі їла?
Бабуся 3: Нє, то я так ругаюся.
Бабуся 1. А що, і тобі професія не дуже?
Бабуся 3: А де ж там те дуже, га? Де те дуже?! От ще, це ж купа зошитів, табличку множення щодня повторяй, а там, як заміж вискоче, то в хаті голодний чоловік і діти, у школі нєрвотрьопка, а ти чоловікові замість борщу уроки готуй…
Бабуся 2: Ось я і кажу …
Бабуся 1: Ну ні, ви не праві, а якщо вона завучем, а потім і директором стане?
Бабуся 2: Ага, та до того часу посивіє.(ридає) Директором? Внучка? Та ти що, це ж взагалі круглий рік тобі пиши звіти, якісь накази, санстанція бацилами засмикає, районо усю душу витрясе, а молоді вчительки неслухів директором лякатимуть, як тою чупакаброю!..
Бабуся 1: А платять-то − капєйкі!
Бабуся 3: Ну да, але ж бувають і інші роботи таки гарні… Грошовиті…
Бабуся 1: Там хорошо, де нас нема!
Бабуся 3: А нас нема ніде!
Бабуся 1:Як це – нема нас ніде?
Бабуся 3: Бо ми на пенсії!
Бабуся 2: А може, онука таким вчителем стане, як вчителі з нашої школи, і любити її учні будуть, і поважати?
Бабуся 1: Так, але поки ще вона виросте, вже й не знаєш, чого й чекати.
Бабуся 3: А скільки років внучці?
Бабуся 1: Так п’ять, читає сама, співає. Рахує до десяти…
Бабуся 2: Тьху ти, чого заздалегідь переживати, ще стільки часу, можна вибрати, де працювати  і як заробляти. А можна й передумати.
Бабуся 1: Може і правда… Шановні вчителі, а що скажете – чи варто внучці вчителем працювати?

 

 

 

 

Поділитись у соціальних мережах:Share on Facebook0Share on Google+0Tweet about this on Twitter

Коментарі із Facebook

Powered by Facebook Comments

Сподобалась стаття? Оцініть її:

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Еще нет голосов, оставьте первым)
Loading...
 

Вам також має сподобатись...