Скачати сценарій до річниці незалежності України “Молитва за Україну” ви зможете у кінці статті.
Підготувала педагог-організатор Биковецького НВК
Шумського району Тернопільської області
Ковальчук Л.Г.
Свято розпочинається Парадом Вишиванок.
Під пісню про Україну виходять всі учасники дійства,
починаючи від старших учнів і до наймолодших, шикуються на сцені
Ведучий 1. Україно мила, краю мій чудовий!
Чи є в світі ще така краса?
Земле наша рідна, в запахах бузкових,
В голубім серпанку дівчини коса.
Ведучий 2. Вся в садах вишневих, у пахучих м’ятах,
В розлогих долинах верби жовтий цвіт.
Земле ти вродлива, земле калинова,
Де такої вроди знайдеш дивоцвіт?
Ведучий 1. Червоніє калина
Ведучий 2. Зеленіє верба.
Разом всі учасники: Добридень тобі, Україно моя!
Ведучий 1. Добрий день всім вам, хто завітав на свято, присвячене 25-ій річниці Незалежності України!
Учениця. Моя соборна, суверенна,
Красуйсь в калиновім вінку!
Віками мучена, стражденна,
Тебе, усміхнену таку,
Любила і любити буду!
Ти в вишиванці, як і я…
Ти дорога своєму люду,
Священна матінка моя!
Вітчизно мила, земле рідна,
Ти нездоланна навіки!
Гостинно, радісно, привітно
Всім простеляєш рушники!
Ведучий 3: Вже скільки закривавлених століть
Тебе, Вкраїно, імені лишали…
Тож станьмо, браття, в цю врочисту мить,
Рівняймося на прапор вільної держави!
Ведучий 4: Степів таврійських і карпатських гір
З’єднався колір синій та жовтавий,
Хай недругам наперекір
Рівняймося на прапор вільної держави!
Ведучий 3: Повірмо в те, що нас вже не збороть,
І долучаймось до добра і слави,
Хай будуть з нами Правда і Господь,
Рівняймося на прапор вільної держави!
ЗВУЧИТЬ ГІМН УКРАЇНИ
Ведучий 4: Древня легенда розповідає, що на світанку нашої землі Бог оглядав творіння рук своїх і, натомившись, вирішив перепочити. Земля, де опустилися Бог з ангелами, була вельми багатою на сонце, звірів та птахів. А найбільше сподобалися Богові люди того краю. До якої хати не заходив він зі своїми супутниками, – всюди їх зустрічали з хлібом- сіллю. Так сподобалася Богові та місцина, що він став часто сюди навідуватися зі словами: «Рушаймо у край!». Кажуть, що з того і пішла назва нашої держави – Україна.
Ведучий 3: Україна! Скільки глибини у цьому слові… Це золото безмежних полів, бездонна синь зачарованих небес. Тихі плеса річок, сині очі озер і ставків. Це безмежні степи і ліси, зелені долини і луки, Карпатські верховини і донецькі простори, Полісся і Крим, біленькі полтавські хати і велич міських краєвидів – все це наша Україна.
Ведучий 4: Я – українка! Вигодувана й випестувана материнською піснею, бабусиною казкою. Понад усе в житті люблю лагідну і щиру нашу мову, отчий край, де я виростала, рідну мою Україну.
Ведучий 3: Я – українець! Добрий господар, вірний заповітам батьків і дідів наших, славний захисник свого роду і Вітчизни.
Виходять вихованці дитячого садочка
- Я україночка. Хоч зовсім ще маленька,
Але іду до школи в перший клас!
Читати я навчусь легенько,
Бо дуже гарна рідна мова в нас.
- Навчуся нею гарно розмовляти,
Читати вірші і писати слова.
Бо рідну мову треба добре знати.
Вона чудова, ніжна і жива.
Вона дзвенить у срібному джерельці,
У дивних квітах, у дзвінкій росі.
Вона живе й співа в моєму серці.
Її ми дуже любимо усі.
- Моя чарівна мова промениста,
Вона у пісні й казочці звучить.
Найкраща в світі рідна і барвиста,
А як без неї на Землі прожить?
В нас, українців, — українська мова!
В ній найсвітліші, лагідні слова.
Й матусі ніжна пісня колискова,
Як сонечко нас щедро зігріва.
- Я дівчина-українка І цим я пишаюсь,
В Українську вишиванку Залюбки вдягаюсь.
- Рід мій з діда і прадіда Жив на Україні
І тепер моя родина Тут живе й донині.
- Все ми любим українське свята і гуляння
Борщ, вареники в сметані й веселі співанки.
- Поклонимось Україні під гімн, під державний.
Українці – народ мужній і народ незламний.
- В нього є своя культура, є мова єдина,
А головне, що є одна ненька-Україна.
- Червоні маки, ніжні пагони барвінка
Переплелися на лляному полотні,
Нехай маленька я, та справжня українка,
Сорочку мама нині вишила мені.
У вишиванці я, мов квітка серед саду,
Пташки кружляють наді мною у танку,
Метелик красень на плече до мене сяде
І прилетить бджола у пошуках медку.
- Сорочка вишита моя – яскрава нитка,
Та не дивуйтесь ні метелик, ні бджола,
Скажу вам правду, по секрету, – “Я не квітка”,
Я просто справжня україночка мала!
Я україночка, я українка,
В моєму серці калини гілка,
Я роду славного, козацького кровинка,
Я, Україно, донечка твоя!
- Я – українка! Горджуся й радію,
Що рідною мовою Я володію,
Шевченковим словом Умію писати
Слова мелодійні І вірші складати.
- Я – українка! Живу в Україні,
На вільній, єдиній Моїй Батьківщині,
Де все мені в радість: Ліси і садки.
Озера й річки, І глибокі ставки,
Лани неосяжні, І гори, й долини,
Цвіт білосніжний У лузі калини.
В душі моїй солодко Грає сопілка,
Бо я з України, Бо я – українка!
- Горнусь до Тебе, Україно,
Як син до матері, горнусь.
За Тебе, рідна і єдина,
Щодня Богові молюсь,
Аби послав щасливу долю
Народу нашому всьому,
Щоб освятив жадану волю,
Даровану тепер йому.
ПІСНЯ «ТАМ ЧЕРВОНА КАЛИНА» – дівчатка дитсадка
Виходять учні 3 та 5 кл.
- Ми є діти українські, український славний рід
Дбаймо, друзі, щоб про нас Добра слава йшла у світ.
Все, що рідне – хай нам буде Найдорожче і святе!
Рідна віра, рідна мова, Рідний край наш над усе.
- Дітвора ми українська, Хлопці і дівчата –
Хоч слабкі у нас ще руки та душа завзята.
Бо козацького ми роду, Славних предків діти,
І у школі всі вчимося Рідний край любити.
- І для краю працювати, І для краю жити,
І за рідний край, в потребі, все віддати.
Ми малі, і всі ми друзі, Ми – одна родина.
І найкраща наша мати – Рідна Україна.
- Про що курличуть в небі журавлі
Вертаючись із вирію до дому?
Чи не про те, як на чужій землі
Почули мову змалечку знайому?!
- Про що вітри шепочуть на весні,
Перелетівши океани сині?
Чи не про ті окрилені пісні,
Що линули у даль від України?!
- З любов’ю і журбою на одинці,
І з невмирущим словом Кобзаря
Ми – Українці, всюди Українці,
Допоки світить нам одна зоря!
- Летіть, летіть, нестримні журавлі,
Через усі держави і кордони,
Несіть привіт від рідної землі
Усім, хто вірить в неї безборонно!
- Усім, хто зміг у серці зберегти
І землю ту, і мову ту єдину,
Хто крізь усі негоди і світи
В собі проніс любов до України!
ПІСНЯ «УКРАЇНОЧКА МАЛА» – дівчатка 4 класу
Ведучий 5. Ми одного роду, і створила природа цей рід щирим серцем, щирим душею, розважливим, терплячим, дружелюбним і мирним у ставленні до інших народів, із працелюбними руками.
Ведучий 6. Ми ніколи не були завойовниками, наші руки не осквернив загарбницький меч, наша совість не заплямована пожежами, руїнами, чиїмись сльозами, пригніченням людської гідності, смертю. Якщо й брали до рук зброю, то лише для того, щоб захищати свій рідний край.
Ведучий 5. Ми великий народ, але ніколи цим не хизувалися і завжди поважали чужу волю й незалежність, ніколи не ступали за чужий поріг незваними гостями. Якби-то так ставилися і до нас. Якби-то…
Ведучий 6. Протягом багатьох століть нашу землю терзали татари і монголи, шведи і німці, австро-угорські та польські війська, червона російська чума. Кожна діляночка землі окроплена кров ю мільйонів наших предків.
Ведучий 5. І тому українська земля свята. За неї віддаль життя найславніші лицарі нашого народу. Але український народ знаходив у собі сили і знову вставав з колін все робив для того, щоб звучала солов’їна українська мова, задушевна пісня, була воля і незалежність.
Виходять учні.
- Сонце на небі і зоряна ніч солов’їна
– Моя Україна!
Мамина пісня і мамина тиха сльозина
– Моя Україна!
Батькове слово і врода небесна калини
– Моя Україна!
Слово молитви і лагідний усміх дитини
- Моя Україна!
- Моя Україна – широкі простори:
Поля і левади, долини і гори,
Молитва і пісня, і слово натхнення,
Наша праця й талант, Україно, для тебе!
- Ми віримо в майбутнє твоє, Україно!
Говорять сьогодні дорослі й малі,
Бо ти в нас – найкраща, бо ти в нас – єдина,
Немає такої, як ти на землі!
- Любов до Вітчизни на крилах синів піднімає.
А вірність синовню ні відстань, ні вік не стира.
На нашій планеті нічого дорожче немає
Від тої землі, що прослалась навколо Дніпра.
- Рідна Україна – мова солов їна,
Золоте колосся, маки у житах.
Край воріт – калина, верба, яворина,
Храми і світлиці в барвах-рушниках.
Рідна Україна – то душі краплина,
Пісня журавлина у ранковий час.
Рідна Україна – то земля єдина,
Що сходив ногами босими Тарас.
Рідна Україна – пара лебедина,
Озеро бездонне і стрімка ріка,
У саду хатина – біла сорочина,
Стежечка-стежина в зелен-споришах.
Рідна Україна – за столом родина,
Яром-долиною стелиться туман.
Батькова розмова – тиха, вечорова,
Мамина молитва – вічний талісман.
- Україна – не тільки родина, Де зросла й народилася я,
Це земної любові краплина, І родюча прекрасна земля.
Річка, озеро, спів соловейка – Все це рідне мені і живе.
Навіть човник з паперу легенький, Що на хвилі тихенько пливе.
Тихі зорі і скрипочки звуки – Все прекрасне душею ловлю.
Україна – моя Батьківщина, – Та, яку я безмежно люблю!
- Україна моя-це біленька хатина,
Де любисток і мальви цвітуть під вікном…
Україна-це та споришева стежина,
І верба, і дівчина з розкішним вінком.
Тут криниця дитинства мені дарувала
Воду чисту джерельну з далеких глибин…
Тут зелена дібровонька казку шептала
Як збирала я влітку чабрець і полин.
Тут смерека росте і верба понад ставом,
Тут матусина пісня у серці звучить…
І Шевченків портрет в рушничку вишиванім,
І журавлик, що в небі додому летить.
Тут пшеничне колосся, життя нам дарує,
Тут гаї і левади, сади і поля…
І бабусина казка нам душу чарує,
І дитинство махає рукою здаля…
ПІСНЯ _________________- Іра Дацюк
Ведучий 3. Ми з вами маємо всі підстави пишатися тим, що наша Батьківщина мала славні періоди історії, справді легендарних героїв, вона мужньо пережила найважчі випробування і не скорилась.
Ведучий 4. Історія нашого народу – це війни і повстання, це сльози і перемоги, це незламність Байди і крилаті козацькі «чайки», це буйні веселощі на Січі після перемог і плач полонянок в неволі. Це ненависть і любов, вірність і зрада. Це гарячі серця Січових стрільців та Героїв Небесної Сотні, це тисячі патріотів нашої держави, які зараз знаходяться на передовій, захищаючи від терористів свободу, незалежність та територіальну цілісність України.
Ведучий 3. Ми можемо гордитися тим, що Україна ніколи не поневолювала інші народи, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких та далеких сусідів. Багато поколінь українців поклали своє життя на вівтар української державності. І якщо ми хочемо осягнути минуле України, то маємо багато вчитись, знати і пам’ятати.
Ведучий 4. Вони нашу історію творили,
Орлині крила їх життям несли.
Ці люди в житті подвигом грішили
І про них пам’ять з нами назавжди.
Про них згадаємо на цьому святі,
Про них ми поспіваємо пісень.
І станемо душею ми багатші,
Присвятимо героям ми цей день.
Виходить учениця
Учениця. Успадкували ми руїну, Віками коване ярмо,
Ми молимось за Україну, Її зганьбити не дамо.
І посполити, і губерні Смертельних зичили вітрів,
Дороги наші повні тернів, І кров’ю скроплені синів.
Літа стелилися буремно, Шевченкові жили слова,
Ніхто, ніхто не впав даремно, – Надія правди ожива.
І Дума котиться над світом, Де в колосках горять сонця,
І лиш Чорнобиль чорним криком Нам туго оповив серця.
А в тих серцях – дроти колючі, Чужинцем стоптані поля,
І Хортиця на сивій кручі Блаженно дивиться здаля.
Почула мову солов’їну Калина в батьківськім саду.
Помолимось за Україну, За її волю молоду.
ПІСНЯ «БОЖЕ, ВЕЛИКИЙ, ЄДИНИЙ» – ансамбль дівчат
Виходить учениця
Учениця. Старину-давнину потривожу,
Знов до неї лицем повернусь,
Не згадати її я не можу,
Золоту нашу Київську Русь.
Обкрадали її і топтали І чужі і свої вороги,
Та вона із руїн виростала, Набиралася знову снаги.
Живодайна моя Батьківщино,
Я до тебе всім серцем горнусь,
Краю отчий, моя Україно,
Що колись була Київська Русь.
І минають віки за віками,
І немало спливло вже води,
А вона залишається з нами,
Наша Київська Русь назавжди.
Хлібодарна і щедра земля,
І події малі та великі
Оживають, мов спів звіддаля.
Сивочола моя Батьківщино,
Я до тебе всім серцем горнусь,
Краю отчий, моя Україно,
Що колись була Київська Русь.
Виходять учні 4 класу
- На Україну нападала з усіх усюд потворна тінь
І хижо пазурі вганяла у синь її і золотінь.
- Є і нам, про що згадати, пісня, душу возвелич,
Ой була в нас ненька-мати – Запорозька славна Січ.
- Чорний вус, брова чорнява, е судомив руку страх.
І дзвеніла наша слава на розгонистих вітрах
- Велична і свята ти, Мати-Україно, лише тобі карати нас й судить,
Нам берегти тебе, соборну і єдину! Історії твоєї славу відродить.
ПІСНЯ «УКРАЇНОЧКА» – Юля Пилип юк
Виходить учениця
Учниця. На могилах стрільців спить у росах трава.
Тут зозуля з тих пір не кувала.
Лиш порушує їх відпочинок сова –
Та, що їм тоді смерть віщувала..
…На кровавій землі рясно маки цвіли.
Обірвалось життя передчасно.
Серед маків тіла ковилою лягли. –
Тут у розквіті молодість згасла.
На могилах стрільців не звучать молитви.
Лиш свічки їм запалюють зорі.
Ми живемо, кохаєм, старієм… А ви? –
Якір слави в життєвому морі…
Теж кохали дівчат. Хтось, можливо, ще й ні.
Він, на жаль, вже той жар не відчує.
Смерть догнала й спалила життя у вогні.
Зупинилось кохання від кулі…
Батько вже не поплеще по дужім плечі,
Вже не вишиє мати сорочку.
Вже не буде зізнань і обіймів вночі,
Поцілунків в вишневім садочку.
Не відчує чоло дотик ніжних долонь. –
Вас голублять гірські ручаї.
Не сріблитиме іній мудрим попелом скронь…
Україно, це сльози твої!
ПІСНЯ «ПРО СІЧОВОГО СТРІЛЬЦЯ» – Іра Дацюк
Виходять учні
- Битва під Кру́тами — це битва 16 (29) січня 1918 року на залізничній станції поблизу селища Крути за 130 кілометрів на пів-нічний схід від Києва: бій тривав 5 годин між 4-тисячною більшовицькою армією Михайла Муравйова та 300-ми національно свідомими київськими студентами, що захищали підступи до Києва.
- Трагічна загибель студентського куреня під Крутами стала символом патріотизму і жертовності у боротьбі за незалежну Україну.
Вже в березні 1918 року, за рішенням Центральної Ради від 19 березня 1918 року було вирішено урочисто перепоховати полеглих студентів на Аскольдовій могилі у Києві.
- Тіла 27 вояків-студентів було перевезено до Києва, де відбулася громадська жалоба і поховання. До нашого часу збереглися тільки імена тих, хто був похований на Аскольдовій могилі:
- На похороні у Києві біля Аскольдової могили президент Михайло Грушевський назвав юнаків, які загинули в нерівній боротьбі, героями, а поет Павло Тичина присвятив героїчному вчинку вірш «Пам’яті тридцяти».
- На Аскольдовій могилі поховали їх –
Тридцять мучнів українців славних, молодих…
На Аскольдовій могилі Український цвіт! –
По кривавій по дорозі нам іти у світ.
На кого посміла знятись зрадницька рука?
Квітне сонце, грає вітер і Дніпро-ріка…
На кого завзявся Каїн? Боже, покарай! –
Понад усе вони любили свій коханий край.
Вмерли в Новім Заповіті з славою святих. –
На Аскольдовій могилі поховали їх.
ПІСНЯ ______________ –
Віта Васинюк, Ілона Бондарчук, Настя Хом’як
Виходять учні
- Пізно вночі 21 листопада 2013 року на Майдані Незалежності в Києві розпочався мітинг в знак протесту щодо рішення уряду України зупинити вступ нашої держави в Європейським Союзом. А після звірячого побиття студентів в ніч на 30 листопада, Майдан став символом боротьби за збереження Української Незалежності.
- 18-20 лютого 2014 року в Києві відновилось силове протистояння між силовиками та протестувальниками. Події розгортались у центральній частині міста: на вулиці Інституцькій, на вулиці Грушевського, у Маріїнському парку, Європейській площі, Майдані Незалежності. У результаті сутичок у Києві загинуло до сотні людей, поранено півтори тисячі осіб, три сотні вважаються безвісти зниклими. Мирних протестувальників, які загинули під час акцій протесту (Євромайдану) у грудні 2013 — лютому 2014 року, було названо «Небе́сною со́тнею»…
- І ти, сердешний Нігояне, Саят-Нови’ славетний внук,
Ти перша на Майдані рана Смертельних пострілів і мук.
І ти, Зурабе, син джигіта, Що впав за волю козаків,
Склав на вівтар младії літа Нових і праведних віків.
І ти, Богдане, наш земляче, Духовних світочів кришталь,
Весь Львів наш за тобою плаче, Ти наша гордість і печаль.
Ти, побратиме білорусе, Михайле, жертвою життя
На українському обрусі Ти вишив волі майбуття.
І ти, безстрашний Веремію, Володар слова. Посланець
Достойності супроти змія Впав, щоб масакрі став кінець.
Бандита зека-янучара Лишили долю у журбі
Твою, наш молодий Назаре, Батькам, то ж слава й честь тобі.
І вернеться свободи ранок, І здійсниться Ваш заповіт,
І забуяє над Майданом Ста молодих каштанів цвіт.
- Лежала каска кольору блавату.
На ній криваві маки розцвіли.
Вже не ховав сльози рідненький тато: – Устимку, стій.
Без мене в рай не йди. …
І Каїн Авеля убив,
бо голос в брата був дзвінкіший.
Й за те, що Авель просто жив,
й за те, що мамі був миліший.
Лежала каска – голубеньке небо. Прострелена, як доля молода:
– Мій, батеньку, я би прийшов до тебе,
але вона мене чомусь не вберегла.
… І Каїн Авеля убив. – Ісусе! Де заповідь – не вбий?
Там ж сатана від сміху вив:
-Ти ж бачиш, Боже, я – паную.
Лежала каска голуба, як мрія.
У вічність рвалась праведна душа.
В ту ніч зі Сходу вітер віяв.
В ту ніч у небо краща сотня йшла.
… І Каїн Авеля убив.
Від крові брата витер руки.
…Там голуб так тоді тужив,
що рвалось серце від розпуки.
- Як журавлі , що ринули у небо,
Покинувши цей грішний світ
Лишили по собі кривавий,
Та героїчний слід…
Вони не думали, що буде
Не думали про щастя чи добро.
Вони ішли..Ішли назустріч смерті,
І страху зовсім не було.
Небесна Сотня- герої незборені,
Найкращі, найвідважніші сини,
Яскравим сяйвом в небі засвітились,
Щоб інші мріяли, любили і жили…
А сотню вже зустріли небеса…
Летіли легко, хоч Майдан ридав…
І з кров’ю перемішана сльоза…
А батько сина ще не відпускав…
Й заплакав Бог, побачивши загін:
Спереду – сотник, молодий, вродливий
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній сивий-сивий…
І рани їхні вже їм не болять…
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло…
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла…
- Горить свіча і пам’яті сльоза,
Додолу з неї краплями стікає,
Земля ридає, плачуть небеса,
Майдан Героїв з почестю ховає.
Їх взяв Господь, щоб ангелом в раю
В його садах довічно проживати,
Вони завжди залишаться в строю,
Про них народ пісні буде співати.
Небесна сотня білих журавлів,
Душа, яких летить під небесами,
Ніхто із Вас вмирати не хотів,
Хай вічна пам’ять лишиться за вами…
Сьогодні туга душу розпина,
Багато з вас в коханні не признались,
Надворі скоро втішиться весна,
Чому ж її ви, хлопці, не діждались?..
Горить свіча і пам’яті сльоза,
Додолу з неї краплями стікає,
Земля ридає, плачуть небеса,
Героїв Україна пам’ятає…
ПІСНЯ «МАМО, НЕ ПЛАЧ. Я ПОВЕРНУСЬ ВЕСНОЮ…» – Іра Дацюк
Виходять учні (по черзі) із свічками в руках
Ведучий 1. За вікову історію української народності наша земля не один раз закликала своїх синів стати на її захист. І ніколи ці заклики до оборони рідного краю не залишилися не почутими.
Ведуча 2. Із Небесної Сотні почалися вбивства українського населення у так званий «Мирний час». У боротьбі за краще європейське майбутнє наш народ зустрівся з агресією Росії. Вона анексувала Крим, а з 2014 року веде неоголошену війну на сході нашої Батьківщини. На жаль, сьогоднів зоні АТО гинуть українські герої, сотні з них отримали поранення та знаходяться на лікуванні…
Ведучі розказують слова на фоні пісні «Пливе кача»
Ведучий 5. Ми закликаємо зараз вас згадати у молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє.
Ведучий 3. Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного.
Ведучий 4. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. У жалобі схилимо голови. Вони повинні жити в нашій пам’яті!
Ведучий 5. Далеко чути зоряні пісні –
На очі мами сльози навертають.
Герої не вмирають навесні –
Герої яворами виростають.
Ведучий 4. Герої не вмирають восени –
У полі вітром явори згинають,
Узимку снігом – в українську ніч,
А влітку трав рясне повноголосся.
Як гартувалась Українська Січ,
Аби у Хаті – мир, аби колосся…
Ведучий 3. Тож свічку пам’яті засвітимо
І хвилиною мовчання пом’янемо
Всіх полеглих за волю України
Вірних синів і дочок Батьківщини.
Ведучі по черзі ставлять свічки на стіл із фото Героями Небесної Сотні,
двоє учнів беруть корзину із квітами і несуть до пам’ятника борцям за Україну
ПІСНЯ «БІЛІ ТОПОЛІ» – Слюсарчук Олег
Виходять учні 9 класу
- Нині просторами України лунають рідна мова, вільні пісні, але лунають і постріли на Сході. Важкою дорогою йде наша країна, дорогою ціною виборює право називатися незалежною, вільною, великою Українською державою.
- Любіть Україну, як сонце любіть,
Як вітер, і трави, і води,
В годину щасливу, і в радості мить,
Любіть у годину негоди.
- Любіть Україну вві сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її вічно живу і нову,
І мову її солов’їну.
- Любіть у труді, у коханні, в бою
Як пісню, що лине зорею,
Всі серцем любіть Україну свою,
І вічні ми будемо з нею.
- Юначе, хай буде для неї твій сміх,
І сльози, і все – до загину.
Не можна любити народів других,
Якщо ти не любиш Вкраїну.
- За 25 роки своєї незалежності Україна, на щастя, не знала війни. Але війна не обійшла нашу державу тепер. Східні кордони України захищають та захищали від російського агресора мужні воїни, в яких хоробрі серця – це наші хлопці-земляки – Микола Чуйко, Михайло Провозюк, Володимир Чудак, Владислав Слободянюк, Олександр Троцюк, Роман Шевчук, Юрій Хом’як, Василь Рижук, Юрій Ожоганич.
А тим, хто зараз захищає наше мирне життя, хочемо побажати:
РАЗОМ: «Повертайтесь живими додому. Вас чекають вдома».
Виходять учні 7 класу
- Нам невідомі всіх їх імена,
Хто їх чекає, хто за ними плаче,
Де їхній дім, як їм болить війна,
Яке в них серце – щире чи терпляче.
Як страшно їм, коли усе горить,
Коли руїни, смерть перед очима,
І як в бою важлива кожна мить,
Які в них білі крила за плечима.
Нам невідомі мрії й здобуття,
Всі їхні рани, всі слова прощання,
Вони – солдати, що кладуть життя,
Заради нас і мирного світання.
І без імен помолимось за них,
За трошки вдачі світлої, простої.
В час зрад страшних і втрат таких гірких,
І без імен вони для нас герої.
- Благослови, небес Владико.
Пожертву чесну і велику
Народних лицарів, що в бій,
Відважно йдуть за народ свій!
Благослови, Ісусе Христе,
Любов до волі, серце чисте –
Вони ж ідуть на ворогів
За милих друзів і братів.
Благослови, пречиста Мати,
Зусилля їх тверде, завзяття,
Благослови їх рани, біль
І краплі крові серед піль.
Благослови на чесний бій.
Героїв, Юрію Святий,
І перемогу їм подай
За нарід свій, за Рідний край!
- Мій Любий солдате, пишу я до тебе З подякою щирого серця,
Що маю сьогодні я мирнеє небо, Й надію, що лихо минеться.
Ти зараз на Сході — мене захищаєш,
Щоб мирним у мене був сон,
І те, що молюсь я за тебе — не знаєш,
Навіть якщо не бачу ікон.
Я просто у небо звертаюсь до Бога,
Щоб він тебе крізь боронив,
Безпечною всюди була щоб дорога
І стало на все тобі сил.
Щоб ти повернувся вцілілим, благаю,
Молюся за тебе щодня,
І хоч особисто тебе я не знаю, Мені відтепер ти — рідня!
Виходить учениця, учень(Янгол) і дівчина (Мати- Україна) (по черзі).
Учениця. Тихо янгол над світом летів і згубив ненароком пір’їну,
Вже спустився , підняти хотів, та побачив в ту мить Україну.
Споглядав неймовірну красу, вся земля, ніби та вишиванка,
І не стримав сердешний сльозу, в небеса полетів на світанку.
Спозаранку до Бога прийшов і повідав недавню пригоду,
Розповів, як літав і знайшов край чудовий,з могутнім народом.
Знов до Господа він шепотів, все казав, як же мова лунає,
Кожне слово, мов спів солов’їв, кожен звук в серці слід залишає.
Потім він на коліна упав, і почав Бога щиро благати,
Щоб Він милість Вкраїні послав, щоб дав сили всі біди здолати.
Досі молиться янгол за нас, ця молитва свята не стихає,
На колінах стоїть повсякчас, Україну крилом захищає!
Учень-Янгол. Молюсь за тебе, Україно, Молюсь за тебе кожен час,
Бо ти у нас одна-єдина, Писав в своїх віршах Тарас.
Молюсь, казав він, щоб у тебе Не було між людьми війни,
Щоб завжди було чисте небо На нашій стомленій землі.
Щоб завше у садку смерека Весняним квітом під вікном цвіла
І прилітали з вирію лелеки, Щоб гомін хвиль послухати Дніпра.
Учениця – Мати-Україна.
Молюсь за вас, мої сини, Я, ваша мати Україна!
Палає полум’я війни. Нас знову ставлять на коліна.
О, як же боляче мені, Бо те, що вийшло з мого лона,
Топче моє ім’я в багні, Плете цупкі сітки полону.
Вона – Росія – старший брат? Який це треба розум мати,
Щоби десятки літ підряд На світ увесь про це волати?
Мій Київ, сину мій, прости Сестру свою, оцю Росію.
Повір, ми будемо цвісти, Знов землю золотом засію.
Я дам напитись з джерела Своєї Мудрості й Любові.
Відкрию світ, в якому Зла Не буде у його основі.
Та кляті зайди-москалі Не зізнаються у провині.
Вбивають вас за шмат землі, Яка належить всій родині.
Та є Господь і божий суд І кара, що не забариться
Паде на голови Іуд, А я за вас буду молиться!
Підходять ще учні.
- Незалежна моя Батьківщина, Я борюся за тебе щодня!
Ти для мене, як матір – єдина, Богом дана нам, рідна земля!
- Духом сильна і вільна Країна, Та як квітка, завжди молода.
Не сумуй, буде все – Україна, Зникне клята, російська орда.
- Ми віками тебе боронили, Зараз теж у полон не дамо.
Козаки в бій за тебе ходили, Ворушили вороже кубло.
- За нащадків, за мир та за долю, Помирали Герої УПА.
Щоби вмилися власною кров’ю, Ті кремлівські, ганебні війська.
- Незалежна моя Україна, Ми здолаємо всіх ворогів.
Буде жити квітуча Країна, Без загарбників та без катів
ПІСНЯ _______________________- Іра Дацюк
Ведучий 6. Мільйони людей вірять, що небо нашої України – матері буде мирним, адже його оберігають славні воїни, їм довіряють найдорожче, найсвітліше – оберігати мир!
Виходять Козачата (хлопчики молодшої групи д/с)
- Ми любимо сонце і квіти, І сонце нам шле свій привіт,
Ми роду козацького діти. Землі української цвіт.
- В яку б не пішли ми дорогу, – Ти, пісне, над нами злітай!
Крокуючи гордо і в ногу, Ми славимо рідний наш край.
- Наш приятель – сміливий вітер, відвага – це наш заповіт,
Ми роду козацького діти, землі української цвіт. - 4. Живуть в нас батьків заповіти; – свободи палкий оксамит,
Ми роду козацького діти,землі української цвіт. - Дитячі в нас серденька та щире в них чуття.
Любити Україну будуть ціле життя.
- Непереможну у бою ми славим армію свою
Бо всі на світі чесні люди: і дорослі і малі
Хочуть миру скрізь і всюди, хочуть миру на землі.
ТАНОК – ГОПАЧОК (хлопчики молодшої групи д/с)
Виходять учні 7 класу
- Зродились ми великої години
З пожеж війни і з полум’я вогнів.
Плекав нас біль по втраті України,
Кормив нас гніт і гнів на ворогів.
- Доволі нам руїни і незгоди,
Не сміє брат на брата йти у бій,
Під синьо-жовтим прапором свободи
З’єднаєм весь великий нарід свій.
- Не діліть, не крайте, – ця мине година,
Бо вона ж одна в нас, бо вона – єдина!
Ми живем для неї, ми її голубим,
Всі, як рідну матір, споконвічно любим!
Подолаєм скруту, заросте руїна,
Буде мир і воля – буде Україна!
- Одна від Заходу й до Сходу,
Володарка земель і вод –
Ніхто не ділить хай народу,
Бо не поділиться народ
- Хай змилостивиться над нами доля,
Хай майбутнє буде без війни,
Щоб не з фронту, а з заводу, з поля
Батька виглядали всі сини.
- І нехай же квітне ваше щастя,
І дзвінкі для вас звучать пісні,
Стелиться всім шлях сонячний й квітчастий,
В ранок завтрашній чудовий і ясний.
ПІСНЯ «ЦЕ МОЯ УКРАЇНА» – ансамбль дівчат
Виходять всі учасники свята.
Ведучий читає – МОЛИТВУ ЗА УКРАЇНУ, ЗА МИР І СПОКІЙ!
Отче наш!
Молимось до тебе за мир і спокій для нашої великої єдиної родини.
Дай нам Боже жити в любові до ближнього, у повазі прав і свобод кожного, не розпалюючи непремиренності.
Царю Небесний! Вірю в нашу єдність, бо це велика Сила Твоя! Вірю, в силу нашого духу, бо це є Чудо Творіння Твого! Вірю, що ці слова зупинять темні сили. Нехай ця битва на небі буде на перемогу Світла!
Слава Тобі, Боже! Хай животворна роса впаде на наші землі. Допоможи нам знайти примирення. Нехай вгамується розбрат. Нехай зникнуть заздрощі й розпалення пристрастей, щоб полюбили ми один одного і, як одне ціле, перебували в Тобі.
Захисти найменш захищених. Осуши сльози заплаканих, скріпи віру тих, які сумніваються. Пошли в наші серця любов один до одного, мир і спокій.
Господи! Навчи нас не продавати свою совість ні дешево, ні дорого.
Захисти нас від видимих і невидимих ворогів, що хочуть поневолити нас
Дай нам, Господи, усвідомити свою силу. Дай нам, Боже, жити вільним життям. Дай кращу долю нашому народу
Господи! Благослови Україну і всі родини наші. Господи! Збережи Україну. Дай нам єдність, мир і спокій. Боже прийми мою молитву (3 рази)
За Україну! За Мир! і Спокій!
За Україну! За Мир! і Спокій!
За Україну! За Мир! і Спокій!
Скачати сценарій (.docx)
Коментарі із Facebook
Powered by Facebook Comments